CC BY
17
Мишв Р.М., проректор з науково-педагопчно! роботи, доцент
Чепига М.П., професор ушверситету, доктор фшософи ® Лье1еський нацюнальний ушеерситет еетеринарног медицины та бютехнологш ¡мет С.З. Тжицького
РОЗВИТОК ГРОМАДЯНСЬКО1 СВ1ДОМОСТ1 ТА П1ДНЯТТЯ ДУХОВНОСТ1 СТУДЕНТ1В В УМОВАХ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ
Ключовi слова: сегдомгсть, духоетсть, студент, медитащя, музика, вода, енергетика.
Постановка проблеми. Змшити переконання молодо! людини можна в будь-якому вiцi, якщо емоцiйно дати !й нову, не знану до цього iнформацiю. Особливо, коли ця шформащя зв'язана i3 життезбереженням чи загрозою для здоров'я. Змшу свiдомостi студентiв в рядi випадкiв проводимо, опираючись на рiзнi види здоров'я: а) на фiзичне, що визначае повноцiнне i правильне функцюнування органiзму; б) психiчне, що зумовлюе рiвновагу i нормальний переб^ психiчних процесiв; в) духовне - як прагнення до щеалу, що е головним джерелом сили i енерги людини. Наприклад, деяких студенев важко вiдучити вiд вживання нецензурних слiв. Роз'яснюемо механiзм ди ^в на живi органiзми, в т.ч. i на людину.
Ряд педагопв висловлюють думку, що виховання молодi закiнчуеться вже у середнiй школi i удосконалити li неможливо. Проте це не зовам так. Сучасш педагопчш методи i досягнення психолопчно! та бюлопчно! науки вiдкривають новi можливостi розвитку свiдомостi i тдняття духовностi.
Аналiз останшх дослiджень. Останш науковi дослiдження показали, що тд впливом негативно! енергетики нецензурних ^в, висловлених емоцiйно переструктуровуеться вода в органiзмi i всi органи функцюнують з порушеннями i в першу чергу мозок i статева система. Це е причиною багатьох захворювань i погiршення довготривало! пам'ятi, i зменшення можливостi до навчання. Роз'яснюемо студентам: або не вживаемо нецензурних ^в, або не буде успiхiв у навчанш, нормального здоров'я, прекрасно! зовшшност^ Навпаки, треба пити джерельну, структуровану воду 30 мл на 1 кг маси тша i розмовляти лiтературною мовою. Вплив добрих i поганих слiв було доведено в щкавому експериментi. На варений рис протягом мкяця говорили щоденно слова: "люблю" або "дуреш". Рис , на який наговорювали слова "люблю", мав приемний запах, а шший почоршв i мав неприемний запах. Тому т студенти, яю мають негативне мислення, а ще й емоцiйно висловлюють його вголос, шкодять, в першу чергу, соб^ а потiм вже й тим, на кого неправлеш негативнi слова (доводиться утворенням сшжинки при заморожуванш води, дослiдження М. Емото). Перш за все, треба навести порядок у своему внутршньому свт. Адже у ньому е все для щастя i успiху: нагромаджений за життя досвщ, одержанi у вищому навчальному закладi знання, цiннi ще! тощо. Тому
® Мишв Р.М., Чепига М.П., 2011
вироблення звички мислити позитивно е запорукою якюного навчання i основою вироблення фахового способу мислення ^ взагал^ щасливого успiшного життя, що е важливим для працевлаштування в конкурентному середовищ^
Мета статт1. Вивчення деяких методiв змiни свiдомостi i пiдняття духовностi студентiв унiверситету за допомогою спецiальних педагогiчних технологiй, що грунтуються на знаннi i усвщомленш.
Виклад основного матер1алу. Останнi досягнення педагопки рекомендують не боротися зi злом у людинi, а намагатися розвивати в нш добро. Проте добро i творчiсть не завжди вигiднi: добро вимагае втрат, зокрема матерiальних, а творчiсть - зусиль. А тому людина часто робить не те, що любить, i нехтуе тим, до чого лежить И душа. Людину завжди роздирае суперечност мiж невигiдним добром i вигiдним злом. На сторонi добра в душi людини сто!ть сумлшня. Сумлiння завжди протестуе проти зла, але ми, часто привабленi кшцевим результатом, усе ж робимо його. За ще! ситуаци стае очевидним, що людина дiе дуже часто проти власно! природи, душить свое сумлшня, таоруе його, заганяе в пщсвщомють i цим, зрозумiло, зумовлюе глибинну деформацiю свое! духовно! сфери. Нагромаджуючись в шдсвщомоси, нейтралiзованi добрi сили душi порушують духовну рiвновагу людини. Образно кажучи "душа страждае", бо людина пiшла не за И покликом. Морально-етичний негатив, що нагромаджуеться в душ^ трансформуеться у негатив емоцшний, а цей, у свою чергу - у негатив тшесний. Стикаемося, очевидно, тут з моментом саморуйнування людини, шщшованим на духовному рiвнi [Вишневський О., 2009]. К. Ушинський писав: "Слщ виховувати виключно добрi нахили, не даючи поживи поганим [Ушинський К.Д., 1954]. Подiбнi погляди висловлюе i Г. Ващенко. Заперечуючи у вихованш будь-яке насильство i тиск, вш водночас пiдкреслюе, що педагог допомагае вихованцевi в усiй повнотi розкрити и кращi риси, що даш йому природою, реалiзувати те покликане, що дане йому вiд Творця [Ващенко Г., 1952].
Духовшсть, як неважко зрозум^и, тiсно переплiтаеться iз категорiями економiчними. Праця людини, осяяна вiрою в iдеал, не тотожна пращ виконанш без не!. Як тут не згадати стародавнш переказ. Три чоловжи везуть тачками камшня. Першого з них спитали: "Що ти робиш?" - "Та ось, наказали возити камшня, то й вожу" (вш був рабом). "А ти що робиш? - спитали другого - "Заробляю на прожиток свош ЫмТ' (цей був прагматиком). Нарешт спитали третього: "Ну, а ти що робиш?" - "Будую Собор", - з гщшстю вiдповiв той. Лише третш був людиною духовно повнощнною, бо керувався щеалом, вищими цiлями. Все краще, створене людством, створене ним. Таких людей називають "щеалютами". 1хня працi, незалежно вiд того, яка вона - праця будiвника, вчителя, двiрника чи поета, - завжди одухотворена. Таким чином, повернення до духовноси через звернення до Бога, засвоення iдеалiзму життя i пращ повинно зробити наше життя щлком шшим - кращим, змктовшшим, одухотвореним. Оскiльки вища школа наставляе студента на цей шлях, то все, що тут робиться, е зорiентовано на щеал, на вiру в Бога, на його благословення.
Ми, вихователь враховуемо релййшсть в украшськш виховнш традици. У свiдомостi украшщв релiгiя була живим чинником не лише впродовж десяткiв вшв, а вже багатьох тисяч роюв. Життя у едностi з природою навшвало людинi пошану до надземних сил. Релiгiя в нас глибоко проникае у звича! та обряди, поеднуе суто виховш елементи з нацюнальними, громадськими, сiмейними та особистими. Взiрцем такого поеднання в нашш ютори е "Повчання Володимира Мономаха дггям", настанови отцiв Церкви, фiлософiя Г. Сковороди та П. Юркевича, вся творчiсть Т. Шевченка та ш. Сьогоднi, переживши експерименти большевиюв над народом, мусимо констатувати акт глибоко! поруйнованост нашого життя. Руйнування храмiв супроводжувалося руйнуванням душ. Вщновлення духовностi на цьому шляху е надшною запорукою оновлення нацi! i становлення нашо! державностi.
Для змши свiдомостi студентiв використовуемо рiзнi методи: навчання цiнностей, переорiентацi! зусиль вихованця, переконання i сугестi!, схвалення i осудження тощо. Система виховних заходiв повинна передбачити й момент, коли вихователь, ^м всього iншого, ознайомлюе студенев з набором тих правил, принцитв i норм поведiнки, тобто з кодексом (Кодекс честi студента), який репрезентуе систему цiнностей [Гунчак В.М., Чепига М.П., 2011].
Навчання цшностей може бути наперед зумисно продуманим, оргашзованим. Отже, складати певну систему, що передбачае послщовне !х роз'яснення i вивчення, щоб дотрмуватись, наприклад, Заповiдей Божих, студент мммум повинен !х знати. В оргашзаци та проведеннi виховних годин навчання цшностей слщ особливо остер^атися нудного моралiзаторства. Довгi моральнi настанови, особливо одномаштш, дуже шкiдливi, бо привчають душу до !х безсилля [Ушинский К., 1954], до бездушного, легковажного i навт нiгiлiстичного ставлення до самого виховання. Часто нами використовуеться принагщне навчання сутностей. Сутшсть цього тдходу полягае в тому, що цшносп подаються студентам не в "чистому вигляд^ а в контекст змiсту навчальних предметiв, у живих людських стосунках, тобто в реальнш життевш "упаковцi". Студент часто запитуе: "Як я маю до цього поставитися?" Роз'яснюемо. Дискутуемо. Саме в дискуси змщнюеться переконання.
Прихiд абiтурiента у вищу школу змiнюе його життя, ламаються стереотипи поведшки, невимушешсть домашнiх стосункiв, радiсть буття. Виховання у вишах часто позбавлене свое! важливо! сторони - емоцшност^ Будь-яке ршення чи розпорядження в ушверситеи повинно вiдповiдати духовi моральних засад i бути обов'язковим для виконання як студентами, так i вам вузiвським персоналом. Байдуже ставлення до факив порушення прийнятих норм також е чинником виховання. Якщо студент насмiхаеться над сво!м товаришем, якщо студент нищить ушверситетське майно, якщо сильшший знущаеться над слабшим, курить, говорить нецензурш слова тощо, i викладач на це все не звертае увагу, то це не виховання, бо така поведшка викладача сприймаеться як схвалення таких вчинюв. Мовчанка завжди е знаком згоди. При змм свщомоси вихователь до вихованця використовуе метод переконання i навшвання. 1х вважають одним з найсильшших виховних засобiв, що
грунтуеться на домшуванш впливу вихователя над волею вихованця. З !х допомогою можна викликати навт почутпв тепла i холоду, збуджувати уяву, зумовити вчинок, формувати нахил, збудити вольову реакцш, посилити або пдарвати вiру в добро, посiяти сумшв або пiдтримати впевненiсть. Навiюванням можна навт лiкувати.
Переконування I навтвання вдаграють велику роль у вузiвському вихованнi. Студенту можна навiяти впевнешсть у сво!х силах. Але водночас доржаннями i сумнiвом можна цю впевненiсть у нього вiдняти i зробити його немiчним. Дитина, школяр, студент i доросла людина, залежно вiд якостей характеру, може зазнавати навшвання виробляти сво! переконання також на вулищ, в кiно, тд впливом полiтичних подiй, а навт - з телеекрана. Масове всеядне споживання телепродукци часто призводить до складних свiтоглядних i психiчних переживань, висновюв, до формування шкiдливих i аморальних понять [Вишневський О., 2003]. Вважають, що студенти легше тддаються переконуванню i навiюванню, нiж студентки. Однак, велика податливкть навiювання може свщчити про слабкiсть iнтелекту i волi. Навiювання, крiм того, часто приводить до формування слухняносп, поюрност та пiдпорядкування викладачевi чи шшому студенту. У застосуваннi методу переконування та навшвання викладач мусить виявляти велику делжатшсть, всiляко дбаючи про змщнення волi i самостiйностi вихованця, а також високо цшуючи його власну точку зору, навт якщо вона йому не подобаеться.
Метод схвалення I осуджання. У сво!х крайнiх формах i в руках авторитарного виховання цей метод, без сумшву, заслуговуе на негативне ставлення [Вишневський О., 2003]. В радянськш педагопщ вiн грунтувався на розумшш виховання як дресури, що йде виключно ззовнi, вiд вихователя, а через нього - вщ держави. Через це вш мав i бiльш категоричну назву: метод заохочення i покарання. Не важко зрозум^и, що це веде до пщмши служiння вартостям - служiння тому, хто е джерелом нагород i покарань. А звщси i сумшвна роль оцiнок у напряму вихованш. Оцiнки за предмет "Основи украхнськоИ державност^ культури та духовностГ', яю записуемо у залжову книжку. А якщо i наставник академгрупи продае оцiнки, так як оцшки з фахових предметiв? В такш ситуаци у свiдомостi студента i його батькiв домiнуе не прагнення до тзнання i розвитку, а бажання отримати найкращу оцшку будь-якими засобами. В кiнцевому рахунку це веде до становлення кар'еризму: кар'ера наукова - замкть культу вщкритпв, кар'ера полггична -замкть служiння народу i т.д. Не випадково, що метод заохочення i покарань вважали неприйнятним такi представники демократично! педагопки, як П. Блонський, С. Шацький. Вихователям варто усвщомити: якщо публiчне схвалення вчинку студента може мати позитивне значення, то осуд при свщках переважно дае негативш наслщки. Психологiчну основу цього прийому становлять переживання: якщо вчинок схвалюеться вихователем, особливо шанованим, то вщчуття задоволення спонукатиме до повторення. Негативш ж вщчуття, спричиненi осудом, можуть викликати i затамовану неприязнь, бажання напереюр повторити недобрий вчинок i цим "вщомстити" за осуд. За
Bcix випадюв будь-яка реакщя вихователя повинна бути обдуманою, зваженою, обгрунтованою. Осуду не може пiддаватися вчинок, допоки вихователь не з'ясуе його мотиви. Часто-густо це може бути випадковкть. А ще в шшому випадку - спрацюе колись сформований комплекс неповноцшност [Вишневський О., 2003]. Вихователь мусить також взяти до уваги характер вихованця, рiвень його дра^вливост^ урiвноваженостi тощо. Дуже корисно, коли виховник реагуе на негативний вчинок студента не вщразу, а "витримавши паузу", впродовж яко! "працюватиме його сумлшня". Сказане вище, таким чином, дае пiдстави вважати, що метод схвалення й осуду - шструмент вельми делжатний i застосовувати його треба обачно i нечасто.
На сташ душi кожно! людини позначаються тi впливи, якi йдуть ззовш. Це - впливи найперше реальних людей: наших батькiв, знайомих, духовних i громадських дiячiв, викладачiв тощо. Ними можуть бути i "квазюсобистостГ', якими е, наприклад, л^ературш геро!. Всi вони важливi для нас лише тому, що виступають виразниками певних духовних вартостей, певних iдеалiв. Нарощування духовностi в людиш вiдбуваеться через спiлкування з щеалами. Пiд цим розумiемо ситуацiю, коли на якусь мить або протягом певного вiдрiзку часу забуваемо про вс практичш справи, заглиблюемося в душi у роздуми про Високе i Вiчне i таким чином наближаемося до нього та поеднуемося з ним -коли "серце поволi з Богом розмовляе" (Т. Шевченко). Загальноприйнятими формами такого спшкування е молитва. Вiдзначення свят та участь в обрядах, поеднання з щеалами через мистецтво, зокрема з допомогою музики [Вишневський О., 2003; Чепига М., 2006,2009]. Проте, очевидно також, що кожна людина може "розмовляти з щеалами" своею власною мовою Вiри, Нади, Любовi - почуття глибоко штимш i 1х сила далеко не завжди рiвнозначна тому, що людина говорить i демонструе: "В кого завжди на устах втизна, той давно ïï в серщ вже немае", - пише Ш. Петерах. Глибока вiра в Бога, нацiональнi чи будь-яю iншi iдеали - риси скромно^ як правило, людини. I не вс тi, котрi щонедiлi ходять до церкви, е дшсно вiруючими. А вiдтак, не всi ri, хто не ходить - атеюти. Важливо, щоб людина думала про них якнайчастше. Такий стан е дуже благодатним для самоï людини, вщкриваючи себе Високому i Вiчному, вона, наче "провiтрюе" свою душу, а вщтак, переносячи увагу з свого "я" на "не - я", на авторитет Творця, на нацюнальну щею тощо, позбуваеться з душi затхлого егоïзму, кар'еристичних прагнень, заздрост i комплексу меншовартостi та починае свою мiсiю служiння. Власне такий стан людини веде до оптимiзму, самовпевненоси, душевного спокою i вiри в добру опiку Божу [Вишневський О., 2003]. Зрозумшо, що людина може спшкуватися з щеалами рiзних систем вартостей.
Молитва е безпосередшм зверненням людини до об'екта своеï вiри i виявом ïï намагання наблизитися до свого щеалу "...в цьому спшкуванш людська душа виходить за межi свого земного, емтричного буття, переборюе, хоча б на деякий час, свою упщкорешсть плоттю, силами св^у цього i вступае до сфери буття неземного, божественного" [Франк С.Л.]. Через молитву до Бога людина вбирае в душу благодать його присутноси, спокш, сили i нади, з ïï
допомогою вона нагромаджуе духовний каттал любовi i добра, якi поим вщдае свiтовi. Молитва, як вважають, мае великий психотерапевтичний ефект. Дослщи показали, що вiруючi живуть, як правило, довше i мають краще здоров'я. Молитва, особливо в церкв^ приносить душевне очищення, катарсис, а отже, сприяе здоров'ю. Вважаеться, що церква поступово заряджена позитивним бюполем [Чепига М., Чепига С., 2006]. Найкоротшою молитвою е знамення Христа, яке накладае вiруюча людина на себе, проходячи повз Храм Божий чи хрест при дороз^ сщаючи за споживання 1ш, i коли хоче ввдгнати вiд себе "злу силу". В уЫх цих випадках людина прагне збагатити свою душу добром. I мав рацш М.Г. Стельмахович, трактуючи молитву i Свят Та!нства (навiть i причастя) як методи виховання. Молитва як форма спшкування з щеалами iнодi поширюеться також на iншi рiвнi iерархil вартостей. С молитви, в яких народ просить для себе кращо! дол^ свободи, справедливостi:
"Боже Великий Сдиний, Нам Украшу храни..."
З молитвою нашi предки вирушали в дорогу, розпочинали рiзнi цикли господарських робгг. Молитовно звертаеться людина до свого Творця, лягаючи спати i встаючи вранщ, коли вiдчувае бшь i наближення смертi.
В нашому унiверситетi молитвою починаеться навчальний рж. На посвятi в студенти священик окроплюе молодих людей Святою водою, а в церкв^ яка знаходиться на територи ушверситету, вiдбуваеться святкова л^урпя. Студенти мають можливiсть щодня перед заняттями помолитися в церкв^ налаштувати себе на здобування знань i чемну поведiнку.
Зупинимося на викликах часу. Важливим у вихованш молодi е так звана "сексуальна револющя", пияцтво i наркоманiя, яю набули такого поширення, що педагопчна наука i школа та вища школа почувають себе розгублено. Так, сучасний стан сексуальност серед пщлптав трактуеться в США як "сексуальна iстерiя". Планка вступу у статеве життя знизилася до 12 роюв ^ як наслщок, 70% дiвчат до закiнчення школи вже мають досвщ сексуальних стосункiв. Вагiтнiсть 12^чних президент США оголосив нацiональною катастрофою. За даними М. Красовицького (ж. "Рщна школа", 1998, № 24) в однш iз шкiл Чикаго кожна третя дiвчина була ваптною. 2 млн. пiдлiткiв мають венеричш захворювання, 1 млн. школярок ваптншть щорiчно. Додамо лише, що сьогодш в неповних сiм'ях живе 35-40% американських школярiв, а серед афроамериканщв - 80-92%. В атмосферi сексуально! розбещеноси американськi педагоги та школа навт i не ставлять питання про потребу сексуально! саморегламентаци людини, про будь-яке !! самообмеження i виховання стриманостi (це суперечило б ще! "прав людини"). Натомiсть д^ей навчають практики "безпечного сексу".
1ншими "дарами цивiлiзацi!" в США е схильшсть молодi до вживання наркотиюв та алкоголю. В уах випадках жахливi болячки технiчно передового суспшьства поеднуються, з одного боку, з гшертрофованим культом прав людини, з демокра^ею, доведеною до абсурду щеею прав людини, а з другого -зi шкiдливою функщею телебачення. I саме тут причина того, що зусилля
виховниюв спрямовуються не на оздоровлення виховання, а розробку "шструкцш" як протистояти сексуальним домаганням, "кодекЫв" сексуально! поведшки тощо. Мшанина з культу насолод i прав людини (маю право розпоряджатися сво!м тшом, як хочу) готуеться телебаченням, на яке педагопка шякого впливу немае. Навт американськi педагоги, звиклi до виивок засобiв масово! iнформацi!, вважають, що тепер дае про себе знати масовий сексуальний психоз, що розпалюеться цими засобами [Красовицький О., 1998]. Сексуальна розпущешсть, наркомашя та алкоголiзм, як стае очевидним, мають спшьне корiння, зводяться до глибинно! втрати засад духовност i домiнування антропократи, втрат умiння людини знайти насолоду в духовному i тотального прагнення !! до насолод примiтивних, тшесних. I провина в цьому не педагопв i не школи: все це йде вщ хвороби суспшьства, вiд глобального процесу його "матерiалiзацi!" i оскотинювання. Як вiдомо, традицшно християнське виховання виходить з тези домшування духовного над тiлесним. Ця теза переноситься i на статеве та шше виховання.
Для попередження аборив роз'яснюемо !х шкiдливiсть для здоров'я. Зародок оргашчно поеднаний з материнським лоном, то й аборт вражае теж i фiзичне тшо матерi (залишаеться виразка) i !! духовну субстанцiю. Руйнування започаткованого життя калiчить i тiло, i душу матерь 1! лоно втрачае сво! життетворчi сили та орiентацi! i засвоюе тенденцiю до смертi, прагне !! наближення, стае носiем "фантому смертГ', що позначаеться на !! власному здоров'! (передчаснi екологiчнi захворювання) та на здоров'! шзшше народжених дггей. 1снують навiть припущення, що цей фантомний вплив оргашзму жшки поширюеться на здоров'! чоловiка, який живе з нею.
Катастрофiчнi даш про те, що на 450 тис. доношених ваптностей народжуеться до 180 тис. д^ей з вродженими, часто несумюними iз життям вадами, не слiд пояснювати лише еколопчними умовами. Логiчним буде й шше припущення: розбещене статеве життя, що супроводжуеться негативним ставленням до можливого зачаття, е у сво!й основi протиприродним i руйнуе саму репродуктивну функцiю як жшки, так i чоловiка. При статевому житт без любовi в органiзмi партнерiв не утворюються необхщш органiзму гормони.
Для корекцi! свщомост студентiв використовуемо медитацiю, яка складаеться iз декiлькох блокiв::
- починаю нове життя з любов'ю в серщ;
- я зустршу цей день з любов'ю в серщ;
- щоденш устхи - шлях до устху;
- я - величне диво природи;
- день сьогодшшнш - день останнiй;
- володар сво!х почуттiв;
- смiх - стимулятор устху;
- як стати достойшшим;
- Творець всього допоможе меш.
Кожен блок треба читати 30 дшв: ранком i тсля обiду подумки, а перед сном вголос. Через мюяць опануйте наступний блок. Повторюйте текст стшьки
р^в, поки вш не стане частиною вашо! свщомоси, доки слова не проникнуть у пщсвщомють. Доки не виробите в собi новi звички. Текст цих медитацш можна прочитати у книжечщ "Кодекс чест - засiб боротьби з академiчною нечеснiстю" [Гунчак В.М., Чепига М.П., 2011], "Плекаймо iнтелектуальну етику" [Чепига М.П., 2007], а тут наводимо тшьки деяю блоки медитацi!: Язустршу цей день iзлюбов'ю в серци
- адже це головний секрет устху в будь-якш справа Любов стане моею зброею, i до кого я б не звернувся, шхто не зможе перемогти любов. У мо!х словах можна засумшватися, а докази - вщхилити; вiд обличчя мого можна вщвернутися, неважко засудити мiй одяг; вс мо! дi! можуть викликати заздрiсть, але любов розтопить серця всiх, так само як сонце зiгрiвае холодну землю;
- я зустршу цей день з любов'ю в серц1. Як це зробити? Я буду на все дивитись iз любов'ю. Я буду любити сонце, яке зiгрiвае мое тшо, але також i дощ, який очищае мш дух. Я буду любити св^ло - воно вказуе меш дорогу, але також i ттьму, за те, що вона являе зор1 З радктю я прийму щастя, бо воно робить серце щедрим, але й потерплю смуток, бо вш робить душу вiдкритою. Я належно сприйму нагороду, але й перешкоди буду належно щнувати, як можливкть вiдзначитися;
- я зустршу цей день з любов 'ю в серц1. Як меш дiяти? Я буду все робити iз любов'ю до людей, у кожного е добрi риси, хоч !х i не видно одразу. Любов'ю я зруйную стши пщозри i ненавистi, якими люди оточили сво! серця, натомiсть я збудую мости, щоб любов увшшла в !х душi;
- я зустршу цей день з любов 'ю в серц1. I як я буду розмовляти з шшими? Я буду вщгукуватися схвально про мо!х воропв - i вони стануть мо!ми друзями. Я знайду причину кожного похвалити i не буду лихословити; я буду любити честолюбних, бо вони можуть надихнути мене. Я буду любити невдах, оскшьки !х досвiд може навчити мене. Я буду любити багатих за те, що вони рщккш, i бщних, за те, що !х так багато. Я буду любити юних за властиву !м надш, а старих - за мудркть, яку вони несуть нам. Я буду любити красивих, адже очi в них теж смутш, а некрасивих я буду любити за спокш в !х душах;
- я зустршу цей день гз любов 'ю в серць Як же я повинен вщповщати на ди шших? З любов'ю, бо любов - це лише моя зброя для завоювання людських сердець, любов - це також щит, який захищае мене вщ стрш ненависи i спиав гшву. Любов захистить мене тд час творчо! роботи i на самотi врятуе мене вщ вiдчаю i втихомирить у надмiрному захопленнi;
- я зустршу цей день гз любов 'ю в серц1. Якими мене побачать люди? Я мовчки, подумки скажу будь-кому: "Я люблю тебе". ^ невисловлеш слова будуть св^итися в мо!х очах, вони перетворяться в усмшку, вдаб'ються ехом в голоа - i серце людини вщгукнеться. А якщо вона вiдчуе мою любов, то не вщмовиться вщ мое! допомоги чи спiвпрацi;
- я зустршу цей день гз любов 'ю в серц1. I бшьш за вах я повинен полюбити себе. Оскшьки в мо!х справах я буду перевiряти все те, що входить в мою
душу, в серце, в розум i тшо. Я буду слщкувати за сво!м розумом i не допущу, щоб в ньому поселились зло i вщчай, а буду насичувати його знаннями i вжовою мудрютю. Я не дозволю сво!й душi стати безпечною i бездiяльною, але буду пiдживляти !! розмiрковуванням i молитвою. См1х - стимулятор усшху:
- кргм людини, жодна жива Iстота не може см1ятися. Я буду радгги - i моя ноша стане легшою. Я буду смштися, i продовжиться мое життя - я володш таемницею довголiття;
- я посмтсь над свтом. Найбшьше я смiятимуся над собою, бо людина виглядае комiчною, якщо сприймае себе надто серйозно. Я нiколи не попадусь в цю пастку розуму. Хоч я i величне диво природи, я все ж тшьки крупинка, яку несуть в^ри часу;
- я посмтсь над свтом. А чи зможу я розсмiятись, якщо людина чи дшо, з яким я стикаюсь, може викликати сльози чи прокляття? Я буду повторювати слова давшх: "Завжди так не буде". I щ слова допоможуть мет пережити будь-яку подш, залишать у рiвновазi;
- я посмтсь над свтом. Коли я сумую, я розраджусь тим, що печаль минае, коли устх запаморочить голову, то я собi пригадаю, що пройде i це ("завжди так не буде"). Коли я бщуватиму, скажу: завжди так не буде, а коли виявлюсь обтяженим багатством, знов повторю: завжди так не буде;
- я посмтсь над свтом. Я наповню цей день смiхом i прикрашу цю шч тснею. Буду насолоджуватись щастям сьогодтшнього дня зараз. Адже щастя не зерно, щоб збер^ати його в складах, i не вино, щоб збер^ати його в амфорах. Його по^бно сiяти i збирати в один i той же день, так i я буду чинити;
- я посмтся над свтом. Мш смiх розставить все на сво! мкця. Я посмiюся над сво!ми невдачами - i вони зникнуть в хмарах нових задумiв. Я посмшся над сво!ми успiхами - i !х справжня цiна стане очевидною. Я посмшся над багатством i воно буде квiтнути i примножуватись. Кожен день буде устшним, коли моя усмшка викличе усмiшку в шших, бо я зацiкавлений в тому, адже т^ з ким я неприв^ний, не посприяють меш;
- я посмтся над свтом. Тепер я буду плакати лише вщ щастя, бо печальним, ствчутливим чи засмученим не мюце на робочому мкщ, зате кожну усмшку можна обмiняти на золото, а з кожного доброго слова, сказаного вщ серця, можна побудувати палац. Я школи не дозволю собi стати настшьки гоноровим, мудрим, величавим i могутнiм, щоб розучитись смiятись над собою i свiтом;
- я посмтся над свтом. I доки я можу смiятись, я багато досягну. Смiх -один iз величних багатств природи - i бшьше я не буду ним нехтувати. Я досягну устху лише тод^ коли буду смiятись, якщо буду щасливим. Плодами свое! пращ зможу насолоджуватись тшьки, коли стану усмiхненим i щасливим, а якщо т, то краще невдача. Щоб насолоджуватись усмiхом, я повинен бути щасливим, а смiх буде
допомагати меш, як слуга. Я буду щасливим. Я досягну ycnixy. Я буду великим (вщомим) вченим (педагогом, шженером...). Творець всього, допоможи меш:
- я не прошу Hi золота, Hi одягу. Я навт не прошу можливостей, яю дорiвнюють мо!м здiбностям, навпаки, керуй мною так, щоб я змк4 розвинути здiбностi, що вiдповiдають мо!м можливостям;
- допоможи мет перенести труднощi i Heedani, але не приховуй вщ мене нагороду, яку принесе перемога. Постав меш завдання, перед якими iншi вщступали, але яю загартують мiй дух, i надши мене мужнiстю смiятися над сво!ми небезпеками. Дай менi достатньо часу для досягнення мо!х цшей. Навчи мене словам, якi були би дieвими, але утримай мене вщ брехнi i обмов кого б то не було. Надши мене пильшстю, щоб я м^ розшзнати сво! можливостi;
- eidMUÜ мене e pinKax добрих зеичок, щоб погаш осiли на дно, подай також ствчуття до слабкост iнших. Надiли мене пильнiстю, щоб я м^ розпiзнати можливостi, але й здоровою злктю, яка зосередить мо! сили;
- удача не буде чекати. Якщо я буду вичжувати, то вона пiде з шшим i покине мене назавжди. G лише цей час, е лише це мiсце, i е я - людина. Тепер я буду дiяти. Немае таких маловiрiв, якi б у момент, коли 1хне становище було серйозним чи в сильному нещаси, не прикликали свого Бога. Хто не стрепенувся, з^кнувшись iз небезпекою смертi чи незрозумшою тайною? Звiдки походить цей старовинний шстинкт, який вiдкривае вах живих iстот у момент небезпеки?
- я тколи не буду молити (просити Бога) про матерiальнi блага. Я школи не буду просити золота, любов^ здоров'я, дрiбних перемог, слави, устху чи щастя. Я буду молитися лише про спрямування, щоб меш було вказано шлях до здобування устху, i мою молитву почують.
Висновки. На основi проведено! роботи спостерiгали еволющю поглядiв студентiв вiд першого до випускного курЫв. Для контролю за розвитком свщомост можна зробити вщеофшьм аури (auro-vision). Це дасть можливкть побачити астральний i ментальний шари аури в русi в реальному чаЫ, оцiнити роботу чакр, проаналiзувати, як змiниться колiр аури залежно вiд внутрiшнього стану студента, вщ емоцiй, якi вiн переживае. Дае можливкть побачити i оцiнити, як впливае на ауру медитащя i рiзнi практики розвитку свiдомостi, як при цьому змiнюеться колiр i щшьшсть аури. Фотографiю аури можна зробити у м. Кшв, вул. Басейна, 9 "б", ера Водолiя (www eravodoleja, com.ua).
Узагальнюючи педагопчний досвiд i виклики сьогодення, ми розробили "Золой правила куратора академiчноï групи":
1. Викладач-куратор (дальше викладач) мае бути особистiстю, привабливою для студенев.
2. Викладач повинен викликати любов i повагу студентiв до себе, якщо вш сам любить кожного студента та тклуеться про них, у стосунках i з ними чесний i вщвертий.
3. Викладач мае бути вщвертий у стосунках з уЫма студентами.
4. Викладач мае бути веселим, жаривливим.
5. Викладач повинен рацюнально використовувати свш час.
6. Викладач мае бути доброзичливим.
7. Викладач мае постшно самовдосконалюватись, розширювати свш св^огляд.
8. Гасло викладача: "Шзнай самого себе i допоможи в цьому сво!м студентам".
9. Викладач повинен реалiзувати iндивiдуальний пiдхiд до студента, вм^и його вислухати, тдтримати в них вогник самоповаги.
10. Кожен куратор академгрупи мае створити студентський колектив, у якому панують доброзичливi стосунки, шанобливе ставлення один до одного.
11. Педагог повинен приймати тшьки обдуман ршення.
12. Викладачу слiд любити i захищати кожного студента, поважати !х почуття.
13. Викладачу необхщно виховувати у студенев самодисциплiну.
14. Викладач - це та людина, яка любить молодь, володiе педагопчною майстернiстю, постшно пробуджуе в юному серцi бажання бути сьогодш кращим, нiж учора, почуття поваги до самого себе.
Шдсумоеуючи тдняття духовностг скажемо, що тдтмати духовтсть треба для:
- покращення здоров'я (душевного здоров'я);
- для творчостк щоб генерувати ще!, тдняти духов шсть;
- для довгол^тя i щасливого життя. Методи тдняття духовностг.
- активувати енергетику верхшх чакр людини;
- добрi справи (благочинна дiяльнiсть у вЫх формах);
- медитащя (взiрець тексту наведено вище);
- слухання класично! (духовно!) музики;
- перебування в церкв^ молитва;
- вiдвiдування музе!в, театрiв;
- пiдняття загально! енергетики;
- участь у художнш самодiяльностi;
- участь в наукових гуртках;
- участь у народних обрядах.
Враховуючи те, що душа - це енергетична субстанщя i !! можна лiкувати енергетичними чинниками, то можна у нашому ушверситеп в коридорi мiж корпусами (вздовж аудиторш) обладнати "духовний коридор", у якому студенти, перемщуючись, "будуть лiкувати душу" такими чинниками:
- класична (духовна) музика;
- картини високоенергетичш (можна i на релiгiйну тематику);
- резонатори високо! частоти, записанi на спещальних носiях;
- вода, вщповщним чином структурована i з певною закладеною в не! iнформацiею тощо;
- св^ло свiчок;
- запахи квтв тощо.
Приймаемо пропозицш стосовно обладнання духовного коридору для
швидко! енергетично! корекци бюполя студенев як частини тдняття
духовностi.
Л1тература
1. Ващенко Г. Високий щеал. - Полтава: "Полтавський вiсник" 1994. - 191 с.
2. Вишневський О. Теоретичш основи сучасно! укра!нсько! педагогiки. Посiбник для студенев вищих навчальних закладiв. - Дрогобич: в-цто "Коло", 2003 - 528 с.
3. Войтила К. Основания этики// Вопросы философии. - 1991, № 1
4. Гунчак В.М., Чепига М.П.Кодекс чест - заЫб боротьби з академiчною нечесшстю. - Львiв: в-цто ЛНУВМтаБТ iм. С.З. Гжицького, 2011. - 72 с
5. Макаренко А.С. Сочинение в семи томах. - Москва, 1958, т. 5
6. Сухомлинський В.О. Вибраш твори в 5-ти томах. - К., 1976-1077. т. 1
7. Ушинський К.Д. Твори в шести томах. - К., 1955, т. 6
8. Франк С.Л. Духовные основы общества. - Москва, 1992
9. Чайковський А., Чепига М., Шутко Л., Чепига О. Вплив енергетики музики на емоцшшсть музиканта, лектора, студента. - Львiв: Магнолiя, 2006, 2009 -136 с.
10. Чепига М.П., Чепига С.М. Стимулятори здоров'я та штелекту. 2-е вид., перер. i доп. - К.: Знання, 2006. - 347 с.
11. Чепига М. Плекаймо штелектуальну етику. - Львiв: Трюда плюс, 2007. - 536 с.
12. Чепига М., Федорович В., Драчук А. Крок до мети на шляху мудрости
13. - Львiв: в-цто ЛНУВМтаБТ iм. С.З. Гжицького, 2011. - 96 с.
