CC BY
77
culture, and contemporary art on the introduction of new forms of museum activity. The analysis of the processes taking place is presented on the example of the museums of the South of Ukraine. The study and introduction of museum interpretation of new identities within the framework of world globalization is shown.
New forms of museum activity determine the creation of programs and projects that provide for independent study of the museum space, interactive compositions and the development of museum techniques aimed at overcoming passive-survey forms, and their implementation allows the visitor to choose the route of movement, to build their own associations. European and national museums actively interact with visitors and they are dedicated to the development and implementation of long-term cultural programs.
The process of glocalisation transforms the model of a classic public museum and adapts it to the realities of Ukrainian culture. There is a change in the model of the museum and we can observe the dynamics of its functions in modern conditions on the materials of Odessa. The well-known European trends of new forms of museum activity, such as Night Museums and the Venice Biennale, not only reflect the world, but also actualize regional tendencies. With the development of society and its democratization significant adjustments are made in the modern conception of the museum, sometimes the opposite one of the image of the "temple of arts"; the museum is increasingly perceived as a place that is in continuous development. The information society expects the most informational and emotional influence from this socio-cultural institution.
Standardizing the socio-cultural life, a person begins to pay more attention to ethno-cultural features and demonstrates the growth of national self-consciousness. For society and man, the need to form the attitude towards traditions, rethinking the old and assimilating new value systems remains crucial; that is very important for the transfer of cultural experience. The museum must meet social and individual needs, but it will not be able to perform the modern tasks that are set before it without the introduction and improvement of new forms of museum activity. Relying on new forms of work, regional museums fulfil the global demand of society for preserving cultural identity, interpreting the cultural heritage and gaining even greater socio-cultural significance in the modern world.
Key words: art project, hub, glocalisation, museum activity, performance, Ukrainian culture.
УДК 070.422-057:654.197
В. П. Федоренко
КЛЮЧОВ1 ПОСТАТ1 ВЕДУЧИХ В АВТОРСЬКИХ ТЕЛЕВ1З1ЙНИХ
ПРОГРАМАХ
Сучасне телебачення, зазнае суттевих трансформацт та в1дшукуе noel форми впливу, серед яких чшьне мгсце належить авторським програмам. В xodi анал1зу колишнього радянського тформацтного процесу, його впливу на становлення сучасного укратського авторського телебачення, аналiзуються ютит причини, як1 сприяли переосмисленню запозичених телепрограм, народженню нацюнальних видiв авторського телебачення. До^джуються зв'язки появи телевiзiйниx ведучих рiзниx рок1в i становлення авторського ведення телепрограм, що призводить до профестного збагачення пoдачi тформацтного матерiалу i впливу на сустльну свiдoмiсть телеглядачiв. У xoдi розмежування юторичних постатей телевiзiйниx ведучих,
проведено аналгз виникнення новог специфжи журналгстськог творчостг / профестног д1яльност1. Пор1внюються методи роботи тележурнал1ста, п1дх1д до сощально'г проблематики, особлив1 персотфтоват форми стлкування з телеглядачем, як1 тдтмають престиж авторських програм перед значною украгнською стльнотою.
Клю^о^^ слова: украгнське телебачення, авторськ1 програми, телевгзтт ведуч1, телебачення, телевгзтш програми, новини.
Телебачення е одним iз засобiв масово'1 комушкацп, досить специфiчним шструментом, що забезпечуе вплив та маншулювання людською свщомютю. Телебачення вщкрило вiрний спосiб залучити, глядачiв, надавши 1'х життю яскравостi, емоцшно!' повноти, змютовносп. Суспiльство живе в шформацшному просторi завдяки дiяльностi телевiзiйних корпорацш. Величезнi телевiзiйнi конгломерати вiдображають рiзноманiтнi аспекти полiтичного, економiчного, культурного, професшного, спортивного, та, навiть, особистого життя людини.
Захоплення сучасно! людини телебаченням призводить, на думку фахiвцiв, до справжньо! залежностi - фiзичноi та психiчноi [8]. Адже технiчний i духовний бiк впливу телебачення вщбуваеться такими засобами як масовiсть, видовищнють, загальнодоступнiсть. Це перетворюе його на шструмент масово'1 культури. Як зааб масово'1 шформаци та комушкацп телебачення створюе вiртуальну реальнiсть, котра стае власним «всесвггом» глядача [9, с. 8].
Елементи масово'1 культури та масового впливу присутш, практично, у вах авторських телепрограмах, хоча в одних випадках можна говорити про умовнють таких впливiв, в шших, як, наприклад, у серiалах, рекламу шоу-програмах, про стовiдсоткову задiянiсть прийомiв та засобiв масово'1 культури [10, с. 27].
Важливою функцiею публщистики е формування громадсько! думки, в кшцевому пiдсумку - в силу ушверсальносп та масовостi впливу - суспшьно!' свiдомостi в цiлому, адже телебачення шформуе, виховуе, наставляе глядача щоденно продукуючи рiзноманiтнi екраннi образи, а отже, впливае, на думки та вчинки велико!' кшькосл людей [9, с. 9].
Створення авторських телевiзiйних програм вимагае вибору певно'1 постав телевiзiйного ведучого, який би вщповщав смакам телеглядачiв i був взiрцем для них. Незважаючи на те, що телебачення переповнене офщюзними i розважальними програмами, спещально'1 аналЬично!' лiтератури про вплив особистостi телевiзiйного ведучого авторсько'1 програми на суспшьство, на жаль дуже мало, тому тдлягае всебiчному дослiдженню. Постать в кадрi е найбiльшим чинником впливу на свщомють масово'1 аудитора. Сучасне телебачення, що постшно зазнае трансформацш вiдповiдно до загальноiсторичних культурних, полгтичних, геополiтичних, психологiчних, соцiальних процесiв, вщшукуе новi форми впливу, серед яких чшьне мiсце належить авторським програмам.
Авторська програма, що е явищем, надзвичайно популярним породжуе одне iз головних завоювань сучасного телебачення - вивiльнення особистосп ведучого, його свобод та прав висловлювати думки, набувае все бшьшого глядацького попиту. Авторськi програми охоплюють широкий тематичний спектр та мають значну аудиторiю глядачiв. Вони представлеш на центральних та регiональних телеканалах. 1нтерес до авторських програм спонукае до нових пропозицш у данш площинi телеефiру, що в умовах сучасних глобальних змш культурно-юторичного, геополiтичного, соцiально-психологiчного характеру залишаються не лише найбшьшим чинником оргашзаци масово'1 аудиторГ!, а й е одним iз найдiевiших засобiв впливу.
Авторсью програми як явище телеефiру вiдображено у публiкацiях захщноевропейських дослiдникiв, серед яких Ж. Бодр^р, П. Бурд'е, У. Еко, М. Маклюен, Е. Ноель-Нойман, М. Постер, Ф. Бретон, С. Пру, Г. Мшлер, яю у рiзних контекстах виявляли особливост телевiзiйних програм як сфери комушкацш та впливу. Росшсью дослiдники Р. Борецький, Я. Засурський, А. Вартанов, В. Михалкович, С. Муратов, Л. Цвш, звернувшись до феномену авторських програм, виявили аспекти !х суспiльного значення, резонансу, глядацького попиту. Украшсью науковцi, такi, як В. Здоровега, В. Рiзун, В. Владимиров, I. Зоц, В. Горбачук, В. Романько, А. Москаленко, В. Лизанчук, Б. Потятиник, В. Демченко, В. 1ванов, В. Гоян простежили передумови виникнення та еволюцп авторського телебачення в Укра'1'ш, розглянули окремi досягнення вггчизняного авторського телебачення, проаналiзували деякi напрями авторського телебачення на прикладi найбiльш яскравих зразкiв телепередач та роботи ведучих телепрограм. Дослщниця А. Шорiна акумулювала досвiд авторських програм украшських тележурналiстiв загальнонацiональних i мiжрегiональних телеканалiв, чим зокрема поставила питання про важливють накопичення власного досвщу авторських програм. На украшському rрунтi авторськi програми е важливим потенщалом вiтчизняного телебачення та телевiзшноi шдустри в цiлому.
Методологiя дослщження - проведення огляду та аналiзу створення i ведення авторських телевiзiйних програм, обгрунтування основних тенденцiй впливу авторських програм на свгтогляд глядачiв.
Спроби дослiдити особливостi авторського телебачення роль i значення постатi телевiзiйного ведучого на телебаченнi. Проаналiзувати украшський практичний досвiд створення авторських програм щодо вибору тематики, проблематики, творчо-технолопчних засобiв створення авторських програм, а саме специфжи роботи тележурналю^в, в тому числi в аспект вибору конкретних жанрiв авторських програм публщистично'1' та художньо-публщистично'1' спрямованосп. Дослiдити специфiку впливу авторських телевiзiйних програм просвiтницького спрямування на загальнонащональних та регiональних телеканалах Украши.
Систематизувавши ведення авторських телевiзiйних програм минулого i сучасного телебачення, розглянути юторичне становлення украшського телебачення, через постав вiдомих телевiзiйних ведучих, яким вдалося ^зь призму часу сприяти формуванню громадсько'1' думки, багатьох поколiнь в кшцевому пiдсумку суспшьно'1' свiдомостi, адже телебачення шформуе, розвивае виховуе, глядачiв, щоденно продукуючи рiзноманiтнi екраннi образи, та програми, отже, впливае, на думки та вчинки цшого народу. Ощнити вплив екранних образiв на думки та вчинки суспшьства у цшому та дослiдити просвiтницьку складову у сощальних процесах утвердження украшського телебачення. В цьому i полягае мета дослщження.
За допомогою аналiзу створення i ведення авторських телевiзiйних програм, дослiдити просвiтницьку роль у сощальних процесах утвердження украшського телебачення, а також проаналiзувати основш тенденцп впливу авторських програм на свiтогляд поколiнь укра'1'нського суспiльства. Завдяки проведеному огляду та аналiзу вiдповiдних джерел аудю та вiдео програм, лгтератури, стосовно створення i ведення авторських телевiзiйних програм, задля обгрунтування основних тенденцш впливу авторських програм на свгтогляд глядачiв.
Синтезуеться система взаемозв'язку започаткування авторських програм радянського телебачення i украшського. Хотшося б простежити формування двоединого процесу створення порiвняльних шаблонiв авторських програм для украшського i росiйського загалу, на прикладi конкретних телевiзiйних програм, та
iсторичних постатей телебачення, що становить наукову новизну дослiдження.
Незважаючи на популярнють телевiзiйних програм, дослщжень як i лiтератури про даний сегмент телебачення дуже мало. На основi досвщу автора, хотiлося б зробити порiвняльний аналiз ведення телевiзiйних програм, оскiльки менi самiй випала велика честь працювати в Нащональнш телекомпани Укра'ни в укра'нських телевiзiйних новинах «УТН» 1997-2004 рр. з легендами телебачення, а саме Володимиром Сафоновим, Тетяною Цимбал, Григорiем Козаковим, Василем Бирзулом, Вiкторiею Попович (Мандзюк), Свгеном Сальниковим, Свгтланою Ганською, Людмилою Харiв, Оксаною Марченко, Василем 1лащуком та iншими, вести новини у прямому ефiрi i спiлкуватись з справжшми телевiзiйними зiрками Укра'ни високими професюналами. Варто продемонструвати тенденци взаемопроникнення тематики телевiзiйних програм започаткованих в радянський перюд, 1'х взаемозбагачення суспшьними iдеями та рiзноманiтними телевiзiйними форматами. Простежити специфжу впливу авторських телевiзiйних програм просвiтницького спрямування i своерщне призначення телевiзiйних ведучих, радянського i пост радянського простору.
Телебачення, що е одним iз наймасовiших засобiв поширення пол^ично!, культурно', тзнавально!', учбово! шформаци, мае широкий дiапазон можливостей щодо формування найрiзноманiтнiших програм для рiзних аудиторiй глядачiв. Значнi можливосп, вiдкриваються саме у авторських програмах, у яких ведучий об'ективно виступае у просвгтницькш ролi поширювача передових щей та знань, стае проповщником, який роз'яснюе змют певних щей, поглядiв, ситуацiй, в тому чист суспiльно та полiтично важливих. Водночас вш виявляе активне особисте ставлення до питань, яю розглядаються в студп, виявляючи прогресивнi гуманiстичнi свгшглядш установки. У такому сенсi авторська програма е своерщним провiдником гуманютичних засад, якi допомагають долати сощальш негаразди, що у свою чергу сприяе формуванню конкретно!' цщьово! аудитора.
Виходячи з того, що духовш й моральнi цiнностi е базою, на якш будуеться здорове суспшьство, одним iз дiевих джерел його морального вдосконалення е спшкування з духовно багатими людьми, спещалютами рiзних галузей знань, авторитетними професiоналами - психологами, фшософами, полiтологами, економiстами. 1х авторитетний життевий досвiд, освiченiсть та професiоналiзм здатнi спрямувати громадську думку у правильному напрямку, скорегувати ди у складний момент життя суспшьства, прояснити шляхи рiшення проблем, зшвелювати психологiчну напругу, подолати соцiальну кризу, сприяти порозумшню мiж рiзними сощальними прошарками.
Найчастiше такi спецiалiсти та професюнали дiляться знаннями зi сво'ми глядачами в рамках спецiальних авторських програм рiзного тематичного спрямування, формату та жанрiв, де автором визначаеться змют i тривалiсть циклу передач, видшяються найважливiшi теми, створюються форма, завдяки якш глядач одержуе можливють вщкрити для себе невiдоме.
Ниш «авторська програма» е одним з найпоширешших явищ у телевiзiйному простор^ попри те, що поняття «авторська програма», «авторське телебачення» залишаеться предметом широкого розгляду з боку дослщниюв-теоретиюв, а й межi, форми та особливосп остаточно не визначенi у практищ журналiстики.
Однiею з основних ознак авторсько' програми називають особливу роботу з фактами автора-ведучого, який надае 1'м особистiсну, пiдкреслено шдивщуальну iнтерпретацiю та пояснення. Вiдтак термш «авторська» пiдкреслюе особливу роль, мюце та значення автора, що виявляе загальну тенденцiю сучасностi - активну цшеспрямованють персонiфiкацiйних процесiв у телевiзiйному просторi, адже
авторська телепрограма - програма саме вщзначена особливостями персонального таланту автора, неповторност й унiкальностi його особистосп, яка передбачае вмiння автора знайти свою оригшальну форму телепередачу уникнути штампiв та трафаретiв. Авторська програма вiдрiзняеться вiд «мейнс^ма» розумшням автора сво'1'х професiйних завдань, неподшьною близькiстю до етичних законiв та зобов'язань перед величезною глядацькою аудиторiею.
Журналiстська етика, переконання й внутршш усто'1 - фундамент, що не дозволяе автору/ведучому телепрограми не забути про наслщки власних ошв та дш, про те, що телевiзiйнi вiдео сюжети використанi в авторських програмах можуть позначитися на життевих долях геро'1'в. Також, автор програми, в iдеалi прагне до того, щоби не бути залежним вщ рекламодавця чи керiвника, чш вказiвки протирiчать його журналiстськiй совiстi, вщ власних полiтичних поглядiв, спокуси слави та популярность
Авторський задум передбачае рiзнi способи втшення ще'1 телепередачь Його забезпечуе значне жанрове розмшття, що полягае у можливостi вибору вщ постановочно!', ^рово'1, розважально'1, проблемно'1 подачi, до публщистично'1, основано'1 на реальности на документi. У 80 —90т рр., коли у надрах спшьного для всiх колишнiх союзних республiк, радянського телебачення зароджувалося авторське телебачення, телепрограми позначен «особистюними» рисами, користувалися чи не найбшьшою популярнютю та любов'ю телеглядачiв. Серед них -«Поле чудес» В. Листьева, а згодом О. Якубовича, «Моя семья» С. Комюарова та шш1 Авторську «своерщнють» зусиллями талановитих ведучих здобули телепередачi з яскраво вираженим журналютським задумом, чгткою позицiею ведучого, оригинальною художньою формою: цикл «Професiя - репортер», «Итоги», «Намедни» на НТВ, яю були не просто шформацшно -аналгтичними програми, але й iндивiдуалiзованими, авторськими за стилiстикою. Адже авторам зазначених передач вдалося вщ «журналiстики фактiв» перейти до публщистики, яка у жанрi нарису, портрету, спещального репортажу або есе, осягала художнш простiр телебачення, i водночас не втрачала опори на реальнють, факт, документ.
Досвiд перших авторських програм показав, що 1'хнш успiх багато у чому залежить вщ точного визначення теми, обрання жанру, вщ сукупносп художнiх прийомiв i невербального спшкування, яке звичайно скорочують вщстань з аудиторiею, вiд комплексу засобiв виразностi, притаманних телебаченню включно iз композицiею кадру, змiни планiв, монтажу i таке iнше. Суттеве значення мав також особливий типажний зб^ образу ведучого та образу передачь
Цшним досвiдом телевiзiйних передач, в яких суттева роль належала автору-ведучому, стало усвiдомлення, що авторська дiяльнiсть на телебаченнi не е тотожною дикторськш. Як виявилося, амплуа диктора, спрямовано на ди, яю е прямо протилежними тим, яких вимагае дiяльнiсть автора-ведучого. Диктор - це виконавець, який читае текст, доносить шформацш, в той час, як журналют авторсько'1 програми -iмпровiзатор, iнтерпретатор, «спiвучасник». Як «видима на екраш людина», автор виявляе себе як особистють i шдивщуальнють, здатна вiльно розмiрковувати та iмпровiзувати [2, с. 153]. У багатьох випадках автор програми мае власне амплуа, свш сталий образ, який згодом почали персошфшувати як iмiдж телевiзiйного ведучого. Впродовж понад тридцяти роюв, коли на телебаченнi з'являлися вщповщш авторськi програми, деякi з них стали особливо виразними. Це, наприклад, «друг», «порадник», що його втшив свого часу Д. Крилов («Непутевые заметки»), а ниш на украшському телебаченш у серп телепрограм рубрики «Свгт навиворгт» утiлюе Дмитро Комаров, «оповщач» -у дуже талановитому виконанш.
Е. Радзинського, що на сучасному украшському телебаченнi розвивае Валерш Бебик у телепрограмах i3 загальною назвою «Цивiзащя Incognita», «задушевна подруга» -Оксана Пушкина («Женский взгляд»), а в украшському «варiантi» Надiя Матвеева у програмах «Все буде добре», «абсолютний творець» Глеб Ворошилов -ведучий передачi «Что, где, когда?» та Олександр Андросов в украшськш передачi «Що, де, коли?».
Образ передачi також суттево залежить вщ ii жанрового «забарвлення», адже авторська шдивщуальнють досить по рiзному визначаеться за умови обрання монологу, дiалогу, синтетичних жанрiв. Так, монолог, який належить до групи, так званих, монологових засобiв ведення телепередачу що представляють собою публiцистичну оповiдь, есе, сатиричний виступ i т.д., ниш дещо втратив колишню популярнiсть, однак не зник остаточно. Сучасний глядач бшьше тяжiе до ролi спостер^ача бесiди, який розважаеться власною присутнютю при активност iнших спiврозмовникiв за умови розслабленого, не напруженого стану. Натомють практика ведення монологу на телебаченш мае власну юторш.
У 70-90-т рр. монологи застосовували I. Андроников, Ю. Лотман, якi прекрасно володши майстернiстю виступу з промовою вiд «дшчо! особи», звертаючись до умовного глядача, що знаходився за кадром. На зорi авторського телебачення монологи у жанрi есе були особливютю телепрограми В. Вульфа та Е. Радзинського. Вони майстерно користувалися засобами монологу у рамках науково-публщистичного та юторичного контексту оповщ про конкретних персон або поди. 1х монологи зачаровували багатством словесно! оповвд i збирали значну телевiзiйну аудиторш серед поцiновувачiв ютори культури та мистецтва.
В сучасних умовах чи не найпопуляршшими стали дiалоговi жанри - бесща, дискусiя, ток-шоу, i та iншi, якi передбачають розмову мiж двома або кiлькома особами за принципом вщомо! литературно! форми, але особливо! телевiзiйноi, студшно! оргашзацп контексту у виглядi розмови. Вимоги до ведучих дiалогових програм досить висок - сучасних телевiзiйних ведучих вiдрiзняе яскрава iндивiдуальнiсть, органiзованiсть, професшнють, неповторнiсть. Вiдповiднi риси в рiзнi роки виходу телепрограм демонструють, Тетяна Василiвна Цимбал - народна артистка Украши, диктор i ведуча програм украшського телебачення, в програмi ««Шра, Надiя, Любов». заслужений журналiст Украши Василь 1ванович Бирзул - ведучий програми «Вщлуння», яка виходить на каналi TONIS, де вiн був також заступником генерального директора, а зараз телевiзiйним ведучим на «Прямому» телеканалу Свгглана Леонтьева з програмою «Театральш сезони» Першого Нацiонального. Юлiя Литвиненко ведуча програми «Позаочi» на каналi «1нтер», ii героями е зiрки украшського та росiйського так званого елгтного свiту. Ведуча Оксана Марченко в ефiрi Першого Нащонального в програмi «Моя професiя». Дмитро Гордон - автор та ведучий серп телепрограм «В гостях у Дмитра Гордона»,
Велику «ампштуду» варiантiв можливих ршень надають телевiзiйнi синтетичш жанри, до яких належать нарис, творчий портрет, телезамальовка, художнш тележурнал, публщистичний жанр. Це портретнi та пейзажш замальовки, речовi характеристики, живi дiалоговi сценки, лiричнi або публщистичш вiдступи у виглядi авторських висловлювань, у виглядi проходiв, статичнi або динамiчнi кадри, рiзноманiтнi монтажно-композицiйнi прийоми. Широко представлеш у 80-на початку 90х рр. такi передачi увшшли до фонду зразкiв спiльного колись телебачення колишнього СНГ, а взiрцевими прикладами стали мандрiвнi нариси, яю вели Ю. Сенкевич, Д. Крилов, П. Любимцев; портретш нариси О. Пушкшо!, Л. Парфенова, Л. Фшатова. До фонду взiрцевих рiшень авторського телепродукту належать також
публщистичний фiльм Л. Парфенова про О. Пушкина, Т. Сорокшо'1 про Янтарну юмнату; сатиричш програми «Времечко» А. Малкiна, Д. Дiброва, Л. Новоженова, I. Кононова на 4-му каналi Останкiно, «Кукли» продюсера В. Григорьева на каналi НТВ.
Публiцистичнiсть та фактологiчна основа авторсько'1 програми тiсно пов'язанi iз iсторiею документального кiно, адже у низщ форм кiнематограф i телебачення грунтуються на спiльному минулому, хоча на шляху свого становлення перетворилися на окремi галузi екранних практик. Однак, аналiз документальних творiв - кшос^чок та телефiльмiв, вiдкривае схему, за якою простежуеться 1хнш прямий зв'язок. Це схема «документальне кшо -телефiльм-вiдеофiльм - авторська телепрограма», що пояснюе виникнення та розвиток документального кшо як наслщку зростання громадянсько'1 потреби i розширення технiчних можливостей водночас. Телефшьм е екранним варiантом документального фiльму, як i авторська публщистична програма, заснована на фактах. Визначити, чим реально являеться твiр - фшьмом чи передачею - за змютом - майже неможливо.
Однак, специфiчнi вщмшносп зазначених форм показують, що телефшьм i «авторську програму» роздiляють: а) глибина й повнота розкриття авторського задуму: у телефiльмi авторський задум зазвичай розкриваеться повнютю; б) щея фiльму залишае враження, яке примушуе до продовження 11 аналiзу, в той час як авторська програма не зачшае надовго; в) специфша створення телефшьму та авторськоi програми рiзна, хоча обидва потребують часових витрат; телефшьм потребуе 1х бшьше, тому що наближаеться до документального кшо i простежуе розвиток, перетворення геро!в фiльму, тобто 1хню еволющю.
I для телефiльму, i для авторсько! телепрограми пишуть сценарiй, тобто лгтературну основу. Саме сценарiем визначаеться i фiльм, i авторська телевiзiйна програма. Форма сценарiю може бути рiзною - вiд детального «покадрового» опису зорового ряду, який супроводжуе дикторський текст, до сценарного плану, сценарно'].' схеми повщомлення, необхiдноi для таких жанрiв, як бесiда або штерв'ю. Повноцiнний та повномасштабний сценарний план також е одним iз виразниюв причетностi телебачення, насамперед, до виробництва, причому виробництва за принципом конвееру.
Попри конвеерний принцип роботи телебачення, вщ початку розвитку радянського телебачення, коли на екранах телевiзорiв з'явились диктори, яю оголошували програми, читали новини, зверталися до глядачiв, стала очевидною роль у кадрi харизматичноi людини, здатноi оволодгти увагою багатомiльйонноi аудитора, завоювати й симпатй й визнання, впливати на й думки та свiтогляд. Диктори, яю читали новини та коротко коментували поди, виявилися надзвичайно важливими постатями у кадрк вони ставали улюбленцями публши, яких поважали, яким наслщували у поведшщ, манерi висловлюватися.
Примгтно, однак, що серед запрошених на радянське телебачення дикторiв, 90% мали акторську освгту. Випускниками акторських факультетв були такi вiдомi диктори та телеведучу як 1гор Кириллов, Валентина Леонтьева, Тетяна Веденеева, Юрш Нжолаев. Це були люди з привабливою зовшшнютю, добре поставленим мовленням та навиками артистичного поводження у кадр1 Найбшьш обдарованi диктори виробили свш стиль поведiнки, домоглися права на особистюний пiдхiд до поширення шформацй, створили основи мистецтва iмпровiзацiйного ведення телепередач. Диктори стали взiрцями нового виду екранноi творчостi, заснованоi на прямому спiлкуваннi з глядачами.
Потреба у диктора-ведучих телепрограм сприяла тому, що на телебаченш була влаштована школа дикторiв, де навчали телевiзiйному ремеслу. Очолив й 1гор Кирилов.
Роботою школи радянських дикторiв були створенi передумови для появи авторського телебачення.
Потужним стимулом розвитку авторських програм став прихщ на телебачення талановитих журналю^в, репортерiв, коментаторiв, оглядачiв, якi перетворили телевiзiйну публiцистику на вид телевiзiйного мовлення з багатою палпрою зображувальних засобiв. В результат сво'1' аудитора впливу з'явилися у спортивних коментаторiв, ведучих дискусiйних передач, «круглих столiв», теледебатiв, телеiгор, ток-шоу. 1х досвiд авторських програм дае багатий матерiал для аналiзу даного явища, в тому чист як сфери впливу на масову свщомють. У радянську добу авторитетними спещалютами були ведуча авторсько!' медично!' програми «Здоров'я» заслужений лiкар Елеонора Бшянчикова, яка поширювала знання про методи подолання хвороб i здоровий споаб життя, учасники мiжнародних експедицiй Володимир Шнейдеров i Юрiй Сенкевич, яю вели програму «Клуб мандрiвникiв», що користувалася популярнiстю у тих, кого щкавила iсторiя та особливостi життя народiв рiзних кра'н свiту, авторитетом для любителiв природи став бюгеограф Микола Дроздов - автор програми «У свт тварин». 1х передачi були прообразом авторсько!' телепрограми пострадянського часу.
Показово, що потреба у харизматичному, професшному, привабливому ведучому спонукала до приходу на телебачення людей, яю не мали журналютсько!' освгш, але належали до спецiалiстiв i були успiшними в iнших профеаях. Так, Володимир Познер, який закшчив бiологiчний факультет МГУ, прийшов спочатку на радю, де пропрацював понад десять роюв, а потiм перейшов на телебачення, де став президентом Академй росшського телебачення. Його зiрковий час - епоха «гласностi», коли йому запропонували вести телемют «Леншград - Сiетл» для громадян СРСР та США як людиш, що досконало знала обидвi кра'ни й володша двома мовами. На прямий ефiр чи не в перше в юторй Радянського Союзу був запрошений тодшнш президент Радянського Союзу Михайло Горбачов. З великого спорту на телебачення прийшов тенюист Володимир Молчанов, який отримав важку травму i не м^ продовжувати спортивну кар'еру. Вш створив яскраву публщистичну програму «До i пiсля отвночЬ» На телебаченнi знайшли себе Свгтлана Сорокiна, яка за освiтою е спещалютом з ландшафтного дизайну, Олександр Масляков та Леонщ Якубович, за фахом - шженери. Вони привнесли в сво'1 програми значний життевий досвiд, ерудицiю, знання, талант, командну роботу.
Низку широковщомих нинi телеведучих поеднуе те, що на початку вони працювали на телебаченш в якосп техшчних працiвникiв. Так, 1ван Демидов був освiтлювачем, а у якосп телеведучого вдало працював як автор музичних програм, Олексш Шманов - вiдео iнженером, хоча згодом став ведучим програми «Людина i закон», а надалi й генеральним директором телекомпанй «Останкiно». Валдiса Пельша на концертi групи «Несчастный случай» пометив легендарний Влад Листьев i запросив до передачi «Угадай мелодш». Тимур Кiзяков, студент Московського енергетичного шституту, пiдмiнив хворого на грип приятеля, який писав сценарй для телепрограми «С утра пораньше». З фшолопчного факультету романо-германсько'1 фiлологii Ки'вського нацiонального унiверситету iм. Тараса Шевченка прийшла на телебачення Тетяна Цимбал. Активна дописувачка молодiжноi редакцГ' Укра'нського телебачення, вона ще будучи студенткою взяла участь у створенш низки програм, таких як «Я-Ти», «Комсомольська традицiя». «Комсомольськi зорi», завдяки яким отримала справжню школу майстерностi та рiзноманiтних спецiальних фахових вмiнь. Глибоким публщистичним змiстом були наповненi й передачi, якi вийшли великими циклами -«Через обставини, що склались», тсля чорнобильських подiй 1986 р. - «Зустрiчi в
ЧорнобилЬ» та телевiзiйний марафон «Дзвони Чорнобиля». Вона одна i3 перших телеведучих i3 зшмально'1' групою побувала у Чорнобилi де провела концерт. Наступний проект Тетяни Цимбал - «Новини телеекрану» та «Все про юно» також мали рекордне телевiзiйне життя - понад 10 роюв. Залишаючись одним i3 провщних тележурналiстiв та ведучих на Першому нацiональному, Тетяна Цимбал водночас вела програму на «Новому каналЬ», куди ii запросив креативно налаштований Олександр Ткаченко. Передача «Тетянин полудень» користувалася значним штересом глядачiв. Цей проект також знайшов продовження у новш передачi Т.Цимбал «Тетянин день» на СТБ. Професш телеведучо'1' вона усвщомлюе як автор та ведучий, який завойовуе аудиторiю своею харизмою, знаннями, компетентнютю, ерудицieю, адже професiоналiзмом у професи телеведучого вимагае здатностi залишати особистi проблеми за межами студи, зберiгати «обличчя» за будь-яких обставин, вести дiалог, вмiти слухати i переконувати.
Заслуги талановито'1' телеведучо'1', ii внесок у розвиток укра'шського телебачення вiдзначено нагородами - премiею «Телетрiумф» (2004), «Жiнка III тисячолiття» (2009), «Ветеран Нащонального телебачення» (2010).
В цшому, в укра'шському телевiзiйному просторi серед облич, якi вирiзняються як «телеособистосп», представлено вже кiлька поколшь телевiзiйних ведучих, якi уособлюють хвилi розвитку як самого телебачення, так i його окремих напрямкiв. Серед них - Олександр Сафонов, Свгглана Ганська, Григорш Козаков, Вiкторiя Попович, Василь Бирзул, Микола Вересень, Василь 1лащук, Алла Мазур, Костянтин Стогнш, Ганна Безулик, Ольга Герасим'юк, Олександр Денисов, Свплана Леонтьева, 1лля Ноябрьов, Оксана Марченко, Василь Климчук, Людмила Харiв, (з багатьма з них авторка статп свого часу 1997-2004-т рр., працювала телевiзiйною ведучою в ефiрi Першого Нацiонального каналу, вела новини i рiзножанровi телевiзiйнi програми «Богатирсью розваги», «Я iду в Армш»).
Знанi мною колеги журналюти, укра'шсью телевiзiйнi ведучi 1990-2000-рр., вписали свою власну авторську сторшку в юторш вiтчизняного телебачення, хоча багатьох на жаль вже немае серед нас, залишилися тшьки скупi телевiзiйнi кадри. Особистiсть автора, його погляди та переконання, професшна майстернiсть i суто людськi якостi були своерщною основою авторсько'1' передачi, а в подальшому - високi фаховi та особистюш якостi ведучого стали визначати ii специфшу й характер, що по сутi, визначае сфери впливу на свщомють.
Сьогоднiшне укра'шське телебачення спираеться на минулий досвщ авторського телебачення, але ниш поняття «авторська телепередача» передбачае певну елiтарнiсть, особливе значення автора, телеведучого, як особи-ноая певних свгшглядних установок, що активно впливають на хщ соцiального життя краши.
Таким чином, телебачення ниш блискавично поширюе iнформацiю про поди, яю вiдбуваються у свiтi. Новгтне авторське телебачення, несе важливу сощально -комунiкативну функцiю, i зараз воно е невщ'емною частиною людського буття. Виникае потреба у харизматичних, професшних, привабливих телеведучих, якi можуть зробити устшною авторську телепрограму. Досвщ перших авторських програм показав, що '1'хнш устх багато у чому залежить вщ точного визначення теми, обрання жанру, вщ сукупностi художшх прийомiв i невербального спiлкування, яке звичайно скорочують вщстань з аудиторiею. Суттеве значення мае також особливий типажний зб^ образу ведучого та образу передачь Поняття авторське ведення телепрограм, призводить до професшного збагачення подачi iнформацiйного матерiалу i впливу на суспшьну свiдомiсть телеглядачiв. Постать телевiзiйного ведучого, як нова специфша журналiстськоi творчостi i професiйноi дiяльностi, де позначаеться проблематика,
методи роботи тележурналiста, особливi персонiфiкованi форми спiлкування з телеглядачем, пщшмають престиж авторських програм перед значною аудиторiю глядачiв.
Цiнним досвщом телевiзiйних передач, в яких суттева роль належала автору-ведучому, стало усвщомлення, що авторська дiяльнiсть на телебаченш може бути персонiфiкованою, журналют авторсько'1' програми - iмпровiзатор, штерпретатор, «ствучасник». У багатьох випадках автор програми мае власне амплуа, свш сталий образ, який згодом почали персошфшувати як iмiдж телевiзiйного ведучого. Аналiз авторських програм останнього перюду якi виходили впродовж понад тридцяти рокiв пiдтверджуе, що телебачення, зазнае суттевих трансформацiй i украшсью митщ вiдшукують новi форми впливу, серед яких чшьне мiсце належить авторським програмам.
Список використано1 л1тератури
1. Великий тлумачний словник сучасно'1' украшсько'1' мови : 170 000 ошв / авт., кер. проекту, голов. ред. В. Т. Бусел. - Кшв ; 1ртнь : Перун, 2007. - 1440 с. ; Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy : 170 000 sliv / avt., ker. proektu, holov. red. V. T. Busel. - Kyiv ; Irpin : Perun, 2007. - 1440 s..
2. Владимиров В. М. Вступ до спещальносп «Журналютика» : навч. посiб. / В. М. Владимиров. - Кшв : МАУП, 2007. - 166 с. ; Vladymyrov V. M. Vstup do spetsialnosti «Zhurnalistyka» : navch. posib. / V. M. Vladymyrov. - Kyiv : MAUP, 2007. -166 s.
3. Горбачук В. Т. Основи журналютики : навч. поаб. / В. Т. Горбачук, I. О. Зоц, В. I. Романько. - Слов'янськ : СДП1, 2002. - 108 с. ; Horbachuk V. T. Osnovy zhurnalistyky : navch. posib. / V. T. Horbachuk, I. O. Zots, V. I. Romanko. - Sloviansk : SDPI, 2002. -108 s.
4. Гоян В. В. Типовi та жанровi особливосп шформацшно'1' телепрограми : поаб. / В. В. Гоян. - Кшв : Кшв. нац. ун-т iм. Т. Шевченка, 2001. - 53 с. ; Hoian V. V. Typovi ta zhanrovi osoblyvosti informatsiinoi teleprohramy : posib. / V. V. Hoian. - Kyiv : Kyiv. nats. un-t im. T. Shevchenka, 2001. - 53 s.
5. Григораш Д. С. Журналютика у термшах i виразах / Д. С. Григораш. - Львiв : Вища школа, 1974. - 295 с. ; Hryhorash D. S. Zhurnalistyka u terminakh i vyrazakh / D. S. Hryhorash. - Lviv : Vyshcha shkola, 1974. - 295 s.
6. До «золотой эры» ещё далеко, но есть кому её приблизить // Сегодня. - 1999. -20 апр. ; Do «zolotoy ery» eshche daleko, no est komu ee priblizit // Segodnya. - 1999. -20 apr.
7. Здоровега В. Теорiя i методика журналютсько'1' творчосп : тдруч. / В. Здоровега. - 3-те вид. - Львiв : ПА1С, 2008. - 276 с. ; Zdoroveha V. Teoriia i metodyka zhurnalistskoi tvorchosti : pidruch. / V. Zdoroveha. - 3-tie vyd. - Lviv : PAIS, 2008. - 276 s.
8. Кара-Мурза С. Манипуляция сознанием. Век XXI / С. Кара-Мурза. - Москва : Алгоритм, 2015. - 464 с. ; Kara-Murza S. Manipulyatsiya soznaniem. Vek XXI / S. Kara-Murza. - Moskva : Algoritm, 2015. - 464 s.
9. Кравченко Т. О. Телебачення як фактор формування громадсько'1' думки : автореф. дис. ... канд. мистецтвознавства : 26.00.01 / Тетяна Олександрiвна Кравченко; Кшв. нац. ун-т культури i мистецтв. - Кшв, 2015. - 16 с. ; Kravchenko T. O. Telebachennia yak faktor formuvannia hromadskoi dumky : avtoref. dys. ... kand. mystetstvoznavstva : 26.00.01 / Tetiana Oleksandrivna Kravchenko; Kyiv. nats. un-t kultury i mystetstv. - Kyiv, 2015. - 16 s.
10. Кузнецова О. Д. Засоби масово'1' комушкаци / О. Д. Кузнецова ; Львiв. нац. унт iм. !вана Франка, Ф-т журналютики. - 2-ге вид., перероб. й доп. - Львiв : ПА!С, 2005.
- 200 c. ; Kuznetsova O. D. Zasoby masovoi komunikatsii / O. D. Kuznetsova ; Lviv. nats. un-t im. Ivana Franka, F-t zhurnalistyky. - 2-he vyd., pererob. y dop. - Lviv : PAIS, 2005. -200 s.
OraTTA Hagiñm^a go pegaK^i' 15.04.2018
V. Fedorenko
KEY HOST FIGURES IN AUTHOR'S TELEVISION PROGRAMS
The article analyzes the management of author's television programs through the figures of well-known TV presenters, who managed to promote the formation of public opinion of many generations. The author compares how television of the past and present informs, educates and instructs the viewer. The author evaluates the impact of on-screen imagery on the thoughts and actions of society as a whole and studies the educational component in the social processes of Ukrainian television.
The author conducted the review and the analysis of literature data about creation and maintenance of author's television programs, as well as the explanation of the main tendencies of author's programs influence on the worldview of generations of Ukrainian society.
The system of interconnection of the launch of author's programs of Soviet television and Ukrainian one is being synthesized. The author traces the formation of a two-way process of creating comparative patterns of author's programs for the Ukrainian and Russian public, for example, of specific television programs, and historical figures of television. Despite the popularity of television programs, the research as well as the literature on this segment of television is very small. On the basis of my own experience, I would like to make a comparative analysis of TV programs, since I myself had the great honour of working for the National Television Company of Ukraine in the Ukrainian TV news «UTN» in 1997-2004, with TV legends, namely Volodymyr Safonov, Tetyana Tsymbal, Grigory Kozakov, Vasily Birzul, Viktoriya Popovich (Mandzyk), Yevgeny Salnikov, Svetlana Ganska, Lyudmila Khariv, Oksana Marchenko, Vasil Ilaschuk and others, to broadcast live news and communicate with genuine TV stars of Ukraine who are high professionals. It is worthwhile to demonstrate the trends of interpenetration of the themes of television programs launched in the Soviet period, their enrichment with social ideas and various television formats. I would like to trace the specifics of the influence of the author's television programs of educational focus and the original purpose of television presidents, the Soviet and the post of the Soviet space.
Modern television undergoes significant transformations and finds new forms of influence, among which the prominent place belongs to author's programs. While analysing the former Soviet information television space the author studied its influence on the formation of modern Ukrainian author's television. The reasons which contributed to the rethinking of borrowed television programs and the birth of national types of author's television are identified in the article. The stage of formation of author's management of television programs was clarified; it led to the professional enrichment of hosts and increased the quality of the submission of information material. In the course of the study, the figure of the television presenter has been considered as a subtype of journalistic work with consideration of the problems of the work of the journalist, namely, a special personified form of communication with the viewer and receiving the prestige of author's programs to a large audience of viewers.
Key words: author's programs, news, television, television programs, TV host, Ukrainian television.
