CC BY
43
УДК 61:575+616.43+616-08-035
КЛ1Н1КО-ГЕНЕТИЧН1 ВАР1АНТИ СИНДРОМУ ШЕРЕШЕВСЬКОГО-ТЕРНЕРА ТА ОБГРУНТУВАННЯ ВИБОРУ IX Л1КУВАННЯ
Н.Б. Зелшська, 1.Ю. Шевченко, G.B. Глоба
Украгнський науково-практичний центр ендокринног х1рургИ, трансплантацИ ендокринних оргатв i тканин МОЗ Украгни, м. Кигв
Зелшська Ната. пя Борисчвма
Доктор мед. наук., ст. н. с., завiдувач eiddiny
дитячог ендокринологп
01021, м. Кигв, Кловський узв1з, 13-А
Тел./факс: (044) 254-34-68
E-mail: znb@ukr.net
ORCID: 0000-0002-9000-8940
Researcher ID: 0-9213-2016
Шевченко 1рина Юрпвна
Науковий спiвробiтник вiддiлy дитячог ендокринологп 01021, м. Кигв, Кловський yзвiз, 13-А Тел./факс: (044) 254-34-68 E-mail: ish31@mail.ru
Глоба Свгешя В1к"юр1вма
Провiдний науковий ствробтник вiддiлy дитячог ендокринологН 01021, м. Кигв, Кловський узвгз, 13-А Тел./факс: (044) 254-34-68 E-mail: ie.globa@i.ua
ВСТУП
Основним кл^чним проявом синдрому Тернера (СТ) е низькорослкть, яку спостеркають у 98-100 % хворих [1, 2]. За класичного варiанту синдрому (карютип 45,Х) зркт дорослих хворих, як не отримували лкування препаратами рекомбiнантного гормону росту (рГР), як правило, не перевищуе 142-145 см з рiзницею в межах рiзних етнiчних груп. Наприклад, зркт доросло!' жЫки iз СТ у Пiвнiчнiй £вроп в середньому досягае 147 см, у США - 143 см, в Японп - 139 см, у БразилП' - 144,8 см, що на 20 см менше, ыж середнм зрiст здорово''' жiнки у вщповщних популяцiях [3, 4]. Затримка росту у дп"ей iз СТ зумовлена багатьма причинами, зокрема, наявнктю ттьки однкТ копГ'' гена БИОХ, який знаходиться на короткому плечi хромосоми Х i кодуе транскрипцшний фактор, необхiдний для правильного розвитку кш^вок, вiдсутнiстю, внаслiдок дефiциту естрогешв, стрибка росту в перiод статевого дозрiвання, низькою чутливiстю до соматотропного гормону та шшими генетичними чинниками [1, 3].
Частим проявом СТ е ппогонадизм. За класичного варiанту захворювання з карiотипом 45,Х у дiвчат вториннi статевi ознаки не розвиваються, може спостерiгатися рiзний ступшь затримки 'хнього розвитку й у разi моза'чного типу СТ. Неповний розвиток вторинних статевих ознак проявляеться
вщсутнктю залозисто! тканини в молочних залозах, недорозвиненням соск1в, в1дсутн1стю росту волосся на лобку, первинною аменореею (за мозаТчних вар1ант1в синдрому можливе порушення менструального циклу) [2, 5, 6, 7].
Рання д1агностика СТ Грунтуеться на визначенн1 характерних фенотипових ознак пщ час первинного огляду дитини з1 скаргами на затримку росту або статевого розвитку. фенотипов! прояви СТ мають значну вар1ативн1сть за р1зних вар1ант1в кар1отипу, що ускладнюе д1агностику, особливо, у раз1 наявност1 хромосомного мозащизму [1]. Зазвичай новонароджен д1вчата 1з СТ мають нормальний для Тхнього гестац1йного в1ку зр1ст i масу т1ла, СТ у цьому вщ1 д1агностують за наявносп характерних фенотипових ознак, а саме: пастозносп чи набряку тильного боку кистей рук та/або стоп, крилопод1бних складок на ши! [8, 9]. За вщсутносп цих ознак СТ часто не д1агностують. У д1тей б1льш старшого в1ку д1агностику СТ необх1дно проводити в раз1 в1дставання у зрост1 i швидкосп росту, пом1тного п1двищення р1вня фол1кулостимулювального гормону (ФСГ), наявност1 стигм, характерних для СТ: cubitus valgus, ппоплазт н1гпв, п1гментн1 невуси, коротк1 IV i V п'ястков1 к1стки, високе пщнебшня; част1 гостр1 та хрон1чн1 отити, аномалп будови вушних раковин [6, 10]. У пщл1тковому вщ1 ймов1рн1сть СТ у дитини
необхiдно розглядати в разi наявностi затримки росту нез'ясованого Генезу та/або вiдсутностi чи затримки пубертатного розвитку, розвитку молочних залоз пкля 13ычного вiку, первинно''' або вторинно''' аменоре''' з пiдвищеним рiвнем ФСГ [11]. В загальнш популяцГ'' дiвчат iз СТ в УкраМ сталою ознакою е низькорослiсть (100%), найбтьш високою е частота таких ознак як вкорочення IV и V метакарпальних ккток (74,6%), аномалп ыгпв (73,3%), широка грудна клiтка (60,6%), коротка шия (58,6%), затримка статевого розвитку (57,3%), ппертелоризм соскiв (51,3%) [12]. З метою лкування затримки зросту у дiвчат iз СТ в свтовм практицi вже бтьше 30 рокiв широко використовують препарати рГР. Вiдомi лише поодинокi роботи, як показують ефективнiсть застосування цих препара^в у дiвчат з перших рокв життя, тому питання щодо термiну початку терапГ'' рГР залишаеться вiдкритим [13, 14]. 1снуе точка зору [1] щодо недоцтьносп починати лкування дiвчат iз СТ препаратами рГР в разi тзньоТ дiагностики патологП', незважаючи на збережений дефщит осифкацП'. Рекомендована початкова доза рГР становить 0,05 мг/кг/добу, з наступним контролем темтв зростання кожн 3-6 мкящв та iндивiдуальною корекцiею дози в разi недостатньо''' вiдповiдi на лкування [13, 15]. У доступнш лiтературi ми не знайшли даних, як Грунтувались би на достатнм для аналiзу кiлькостi хворих, щодо шдивщуального пiдходу до призначення терапП' препаратами рГР дiвчатам iз СТ. Тому метою нашого дослiдження було удосконалення пiдходiв до лiкування дп"ей iз СТ методом визначення клшко-генетичних варiантiв синдрому на пща^ вивчення кaрiотипу, ступеня затримки росту, вку на момент встановлення дiaгнозу, соматотропно''' функцП' гiпофiзу, характерних фенотипових ознак.
Мета дослщження - визначити клЫко-генетичы вaрiaнти СТ у дiвчaт допубертатного i пубертатного вiку i особливостi 'х фiзичного, статевого розвитку, соматотропно''' функцГ'' для визначення шдивщуальних показань до гормонально''' терапП' розлaдiв росту i статевого розвитку.
МAТEPiAЛИ i МЕТОДИ
Для досягнення мети дослщження ми використовували створений нами реестр дп"ей Укра'ни iз затримкою росту рiзного Генезу, починаючи з 2004 року, до якого включено також 566 дiвчaт iз СТ [16]. Реестр мктить iнформaцiю щодо вку дитини на момент встановлення дiaгнозу СТ, вiку на момент початку терапп рГР, результати загальних
кл^чних та iнших обстежень, як дозволяють пiдтвердити дiагноз (зокрема карютип) та з перiодичнiстю щороку контролювати ефективнiсть |'х лiкування (доза рГР, препаратГв тиреощних, статевих гормонiв - у разi 'х прийому тощо) за результатами вимiрювання зросту, маси тта, встановлення стадГ'' статевого розвитку за Tanner, результатами гормональних, шструментальних та рентгенолопчних дослiджень тощо. Дан до реестру подаються дитячими ендокринологами з уах регiонiв Укра'ни, з щорiчним оновленням iнформацí'' щодо динамки фiзичного i статевого розвитку, змш гормональних показникiв, кiсткового вiку, тощо.
Також нами було проведене детальне обстеження 150 дiвчат iз СТ, пщ час якого вивчали фенотиповi прояви СТ, показники зросту (см) хворих, з його оцГнкою у сигмальних вщхиленнях вiд норми для вщповщного вiку (SDS), маси тта (кг), шдексу маси тiла (1МТ, кг/м2), стадГ'' статевого розвитку за Tanner.
Була проведена оцЫка ефективносп лiкування препаратами рГР 96 дiвчат Гз СТ, з яких 57 були допубертатного вку (до 12 рокГв) i 39 хворих пубертатного вГку (понад 12 рокГв). У вах обстежених вивчали показники зросту (см, SD) перед та пщ час лГкування препаратами рГР. ЗрГст оцГнювали за допомогою перцентильних таблиць для дГвчат вГдповГдного вГку, згщно з нормативами ВООЗ 2007 р. [17].
Стан соматотропно''' функцГ'' вивчали у 98 дГвчат Гз СТ за допомогою визначення рГвня в кровГ ГнсулГноподГбного фактора росту (1ФР-1) та стимуляцшно''' проби з клонщином за стандартною методикою Гз забором кровГ до проби i через 30, 60, 90, 120, 150 хвилин пкля введення препарату. РГвень СТГ пкля стимуляцГ'', що перевищував 10 нг/мл, свГдчив про нормальний рГвень секрецГ'' СТГ, рГвень 7-10 нг/мл - про наявнкть часткового дефГциту СТГ, рГвень < 7 нг/мл пщтверджував повний дефГцит СТГ.
ЛГкування призначали препаратами рГР в дозГ 0,05 мг/кг/добу пщшкрно щоденно ввечерГ протягом одного року. Окремо видтено групу хворих на СТ Гз наявнктю соматотропно''' недостатностГ (повно''' або частково'') (n=23), в яких терапевтична доза препарату становила 0,03 мг/кг/добу [18].
Статистичний аналГз отриманих результатГв проводили з використанням стандартних методГв статистичного аналГзу за допомогою програми Statistica 10 (StatSoft, США). Використовували стандарты непараметричнГ статистичнГ тести (тест Kruskal-Wallis). Для аналГзу яккних даних (%) двох або бтьше незалежних груп використовували
Fisher's exact test. Для аналiзу кiлькiсних даних у групах використовували тест One-Way ANOVA. Дан наведено у виглядi Ме [25; 75], де Ме - медiана i 25; 75 - штерквартильш значення (25 та 75 перцентилО, за непараметричного розподiлу ознак вщповщно, р <0,05 було прийнято як показник доо^рно!' рiзницi.
результати та обговорення
На пiдставi вивчення особливостей фенотипових
проявiв, фiзичного та статевого розвитку, ростових показникв, варiантiв карютипу в популяцп дiвчат iз СТ видтено певн клiнiко-генетичнi варiанти цього синдрому. Розподт на варiанти Грунтуеться на двох найбiльш значущих проявах СТ - затримц зросту й статевого розвитку та наявносп характерних фенотипових ознак, як оцiнювали в балах вщповщно до табл. 1 [19].
Клшко-генетичы варiанти СТ було визначено окремо для дней допубертатного (0-11 рокв
Таблиця 1
Оцшка значущосп фенотипових ознак СТ у д^ей (бали)
Ознака Бали Ознака Бали
Крилоподiбнi складки на шиТ 5 Ппертелоризм сосмв 2
Низькорослiсть 4 Еткант 2
Затримка статевого розвитку 4 Коротка шия 2
Низький ркт волосся на шиТ 3 АнтимонголоТдний розрiз очей 2
Деформа^я нiгтьових пластинок (вкорочення / поглиблення в шгтьове ложе) 3 Набряклкть/пастознкть iз тильного боку кистей рук, стоп при народженн 2
Високе тверде шднебшня 1
Вкорочення IV i V метакарпальних ккток 3 Вальгусна деформацiя л^тьових суглобiв 1
Широка грудна кл^ка 2 Мiкрогнатiя 1
Численн пiгментнi невуси на 2 Порушення прикусу 1
включно) та пубертатного (12-17 рокв включно) вку. Критерп визначення клiнiко-генетичних варiантiв вiдрiзняються в допубертатному i пубертатному перюдах. В допубертатному перiодi основними були стутнь затримки росту та наявнкть фенотипових ознак синдрому - характерних стигм дизембрюгенезу, Ух значущiсть в балах (табл. 1), а в пубертатному - ступшь затримки росту та наявнкть ознак самостшного справжнього статевого розвитку.
Для хворих допубертатного вку визначено 6 клЫко-генетичних варiантiв синдрому (табл. 2):
- Д1 а - затримка в зросп > (-)3 SD (нанiзм) у поеднаннi з наявнктю фенотипових ознак зi значимктю > 6 балiв;
- Д1 б - затримка в зросп > (-)3 SD (нанiзм) у поеднаннi з наявнктю фенотипових ознак зi значимктю > 6 балiв;
- Д2а - затримка в зростi вщ > (-)2 < (-)3 SD (субнаызм) у поеднаннi з наявнктю фенотипових ознак зi значимiстю > 6 балiв;
- Д2б - затримка в зросп вщ > (-)2 < (-)3 SD (субнаызм) у поеднаннi з наявнiстю фенотипових ознак зi значимiстю < 6 балiв;
- Д3а - затримка в зросп до (-)2 SD у поеднанн з наявнiстю фенотипових ознак зi значимiстю > 6 балiв;
- Д3б - затримка в зросп до (-)2 SD у поеднанн з наявнiстю фенотипових ознак зi значимiстю < 6 балiв.
Таблиця 2
Характеристика клЫко-генетичних BapiaHTiB CT у д^ей допубертатного BiKy
Bapiaнти Затримка зросту Фенотиповi ознаки (бали*) Карютип (частота)
Д1а > 3 SD > 6 45,Х (53,50%); 45,Х/46,ХХ (22,30%); СА-Х (24,20%)
Д1б > 3 SD < 6 45,Х (14,29%); 45,Х/46,ХХ (42,86%); СА-Х (42,86%)
Д2а > 2 - < 3 SD > 6 45,Х (68,42%); 45,Х/46,ХХ (15,79%); СА-Х (15,79%)
Д2б > 2 - <3 SD < 6 45,Х (37,50%); 45,Х/46,ХХ (12,50%); СА-Х (50,00%)
Д3а 0 - < 2 SD > 6 45,Х (9,60%); 45,Х/46,ХХ (40,30%); СА-Х (50,10%)
Д3б 0 - < 2SD < 6 45,Х/46,ХХ (100%)
Примечания: 1. * - сума бал'ш фенотипових ознак СТ, як оцнюють зг'дно з табл. 1.2. СА-Х - структура аномал'й хромосоми Х.
Для хворих i3 СТ пубертатного BiKy видтено iншi 6 клЫко-генетичних BapiaHTiB (табл. 3):
- П1а - затримка в зросп > (-)3 SD (нaнiзм) i вщсутнкть сaмостiйного справжнього статевого розвитку (Ма-, Ме-);
- П1 б - затримка в зросп > (-)3 SD (нaнiзм) у поeднaннi з наявнктю ознак самостшного справжнього статевого розвитку, а саме: збтьшення молочних залоз i поява менструацш вчасно або iз зaпiзненням;
- П2а - затримка в зpостi вщ > (-)2 < (-)3 SD (субнаызм) i вiдсyтнiсть ознак самостшного справжнього статевого розвитку (Ма-, Ме-);
- П2б - затримка в зросп вщ > (-)2 < (-)3 SD (сyбнaнiзм) i наявнкть ознак сaмостiйного справжнього статевого розвитку, а саме: збтьшення молочних залоз i поява менструацш вчасно або iз затзненням;
- П3а - затримка в зросп до (-)2 SD i вiдсyтнiсть ознак самостшного справжнього статевого розвитку (Ма-, Ме-);
- П3б - затримка в зросп до (-)2 SD i наявнкть ознак самостшного справжнього статевого розвитку, а саме: збтьшення молочних залоз i поява менструацш вчасно або вщстрочено.
Таблиця 3
Характеристика клМко-генетичних вapiaнтiв CT у дггей пубертатного в^у
Bapiaнти Затримка зросту Фенотиповi ознаки (бали*) Кapiотип (частота)
П1а > 3 SD Ма-/Ме- 45,Х (55,93%); 45,Х/46,ХХ (23,73%); СА-Х (20,34%)
П1б > 3 SD Ма+/Ме+/- 45,Х (40,00%); 45,Х/46,ХХ (26,67%); СА-Х (33,33%)
П2а > 2 - < 3 SD Ма-/Ме- 45,Х (53,85%); 45,Х/46,ХХ (7,69%); СА-Х (38,46%)
П2б > 2 - <3 SD Ма+/Ме+/- 45,Х (18,18%); 45,Х/46,ХХ (54,55%); СА-Х (27,27%)
П3а 0 - < 2 SD Ма-/Ме- 45,Х/46,ХХ (20,00%); СА-Х (80,00%)
П3б 0 - < 2SD Ма+/Ме+/- 45,Х/46,ХХ (75,00%); СА-Х (25,00%)
Примечания: 1. Ма- - в'дсутн'кть розвитку молочних залоз; 2. Ма+ - збльшення молочних залоз eid Ма2 до Ма4 за Tanner; 3. Ме- - вдсутнсть самостйних менструацй; 4. Ме+ - наявнкть самостйних менструацй eid Ме2 до Ме4 за Tanner; 5. Ме+/- - наявнкть самостйних менструацй eid Ме2 до Ме4 за Tanner в строк або в'дстроченов. СА-Х - структуры! аномалИ'хромосоми Х.
Найчаспше в дп"ей допубертатного вку iз СТ визначали варiанти Д1а i Д2а, найрщше - варiант Д3б (рис. 1).
IVY / ]<> \"\' И Структурна AHOMajiiï хромосоми X
Рис. 2. Частота р'зних кар'ютип'ш у межах клн!ко-генетичних варюнтю СТ у д!тей допубертатного вку
В пубертатному перiодi серед клЫко-генетичних варiантiв найбтьшу частку займае група дiвчат is наызмом i вiдсутнiстю статевого розвитку (П1 а), решта варiантiв зустрiчаються значно рщше (рис. 3). Привертае увагу наявнкть серед хворих iз СТ клЫко-генетичного варiанту iз незначною затримкою росту та справжнiм самостшним статевим розвитком.
Рис. 1. Розподл кл!н!ко-генетичних eapiaHmie СТ у dimeü допубертатного вку (% eid загально)' клькост! хворих цього вку).
Найбтьшу частку серед дiвчат iз СТ допубертатного перюду складають дiти iз нанiзмом i субнанiзмом та з наявнктю фенотипових ознак зi значимктю > 6 балiв, найменшу - iз затримкою зросту й наявнктю фенотипових ознак зi значимiстю < 6 балiв.
Серед дiтей допубертатного вку з клЫко-генетичними варiантами Д1а i Д2а найбiльша частка хворих мала карютип 45,Х, який в цих клЫко-генетичних варiантах зустрiчався достовiрно частiше, нiж в шших варiантах (р <0,05). Карютип 45,Х/46,ХХ достовiрно частiше зустрiчався у клшко-генетичному варiантi Д1 б (р <0,05), ыж в iнших, а варiант Д3б був представлений ттьки мозаУчним карiотипом. Структурнi аномалп хромосоми Х доа^рно чaстiше зустрiчались у хворих з клшко-генетичними вaрiaнтaми Д2б, Д3а (р <0,05) (рис. 2).
ДЗб ДЗз Д2б Д2а Д16 Д1>
Рис. 3. Спектр кл!н!ко-генетичних eapiaHmie СТ у хворих пубертатного в!ку (%).
У хворих пубертатного вку з найбтьш значними проявами СТ (клЫко-генетичы вaрiaнти П1а, П2а) достовiрно чaстiше реестрували кaрiотип 45,Х, нiж з меншим ступенем затримки росту i наявнктю ознак самослйного статевого розвитку (П2б) (р < 0,05). Важливо вщзначити, що в дп"ей з клшко-генетичними вaрiaнтaми iз незначною затримкою росту не спостеркали кaрiотипу 45,Х, за наявносп ознак сaмостiйного пубертату (П3б) доа^рно чaстiше, нiж в iнших вaрiaнтaх зустрiчaвся хромосомний мозащизм (р < 0,05), а у випадку
гш
ГШ
пг&
П2л П16 пи
ï.u.ul
__Ü.Q1L. J
_¡или_
_so.no _
□
Л
J
...............-........'-'*
S
JÜM-
3
__ ' -1"'- 1
■ 45.Х DJ5.X J6,XX ВС1ртст}зж1аномэпихрс»юсомпХ
Рис. 4. Частота кар'ютип'ш у хворих iз СТ пубертатного в!ку з р'вними кл'шко-генетичними вар'антами (%).
вiдсyтностi статевого розвитку (П3а) - структурн1 аномалп хромосоми Х (р < 0,05) (рис. 4):
Дослщження соматотропно!' функцй у дп"ей в межах груп iз piзними клiнiко-генетичними вapiaнтaми показало нaявнiсть часткового або повного дефщиту СТГ в допубертатному i пубертатному вщ ттьки у paзi нaявностi затримки росту, що перевищуе 2 SD (наызм i сyбнaнiзм). У групах хворих iз незначною низькоpослiстю соматотропна функщя була незмiненою (рис. 5, 6).
100 80 60 40
30
|-(2 №i IM»
ш ш ss
I i I
il.on
ill
ICD.Un luo 1С.
□ Повнл недостзппсп СТГ
0'[ПС1КОЕ]Ш
дефщгттСТГ
■ [ ] i '[ .'.M l [.Hilf'.
ршеш, СТГ
Д1э
Д16
Д36
ди
Д36
Рис. 5. Стан соматотропно)' функцй в д'!вчат i3 СТ пубертатного вку в межах кл'ш'ко-генетичних груп (%).
Доа^рноТ piзницi piвня 1ФР-1 у дiтей, якi входять до piзних клiнiко-генетичних груп, виявлено не було (р >0,05).
За нашими даними в УкраТы вк пацкнлв на початок лiкyвaння рГР складае в середньому 11,74 ± 3,79 року. Лiкyвaння дiвчaт iз СТ рГР розпочинали в 48,14% випадтв у вiцi до 12 ротв та у 51,85% випадтв у вiцi понад 12 ротв [18].
Рис. 6. Стан соматотропно)'функцП' в д'вчат i3 СТ допубертатного вку в межах кл'шко-генетичних груп (%).
Анaлiзyючи ефективнкть лкування хворих допубертатного вку з piзними клiнiко-генетичними вapiaнтaми СТ, визначено, що SD зросту наприкЫщ лiкyвaння препаратами рГР в уах клiнiко-генетичних вapiaнтaх достовipно вiдpiзняеться вiд SD зросту до лкування (табл. 4). У груп Д3б пpолiковaно 1 дiвчинy.
Серед дiтей пубертатного вiкy доа^рнкть piзницi SD зросту до та наприкшц лiкyвaння вiдмiчaли тiльки в клшко-генетичних вapiaнтaх П1а, П1б i П2а, тобто за нaявностi у хворих наызму та сyбнaнiзмy в поеднанн з вiдсyтнiстю ознак самостшного пубертату (р < 0,05).
Необхщно зазначити, що у вapiaнтaх з незначною затримкою росту та наявнктю ознак самостшного статевого розвитку (П3а, П3б) змiни SD зросту наприкшц лiкyвaння виявилися статистично недостовipними (р >0,05) (табл. 5).
Таблиця 4
SD зросту дiвчaт з piзними клМко-генетичними вapiaнтaми CT допубертатного вiкy до та нaпpикiнцi л^у-
вання препаратами рГР (Ме [25; 75])
КлМко-генетичний вapiaнт До лiкyвaння Haпpикiнцi лiкy-вання р
Д1а (n=22) (-)3,50 [(-)4,00; (-)3,30] (-)3,14 [(-)3,86; (-)2,23] 0,04
Д1б (n=6) (-)3,20 [(-)3,80; (-)3,04] (-)3,10 [(-)3,96; (-)2,11] 0,02
Д2а (n=16) (-)2,40 [(-)2,60; (-)2,00] (-)1,97 [(-)3,07; (-)1,36] 0,003
Д2б (n=7) (-)2,50 [(-)2,90; (-)2,10] (-)1,32 [(-)2,24; (-)0,61] 0,001
Д3а (n=5) (-)1,60 [(-)2,90; (-)2,10] (-)1,10 [(-)1,50; (-)0,34] 0,02
Д3б (n=1) (-)1,32 (-)0,85
Таблиця 5
Cтупiнь затримки зросту (БО) дiвчат пубертатного в^у iз рiзними клiнiко-генетичними варiантами СТ перед
та наприкiнцi лiкування рГР (Ме [25; 75])
КлМко-генетичний варiант До лiкування Hаприкiнцi л^у-вання Р
П1а (п=18) (-)3,80 [(-)4,30; (-)3,40] (-)3,30 [(-)4,00; (-)3,10] 0,03
П1б (п=6) (-)3,50 [(-)4,10; (-)3,00] (-)3,20 [(-)3,90; (-)2,70] 0,001
П2а (п=5) (-)2,70 [(-)2,80; (-)2,20] (-)2,10 [(-)2,50; (-)2,00] 0,04
П2б (п=4) (-)2,50 [(-)2,70; (-)2,10] (-)2,30 [(-)2,60; (-)2,00] 0,8
П3а (п=3) (-)1,80 [(-)1,90; (-)1,20] (-)1,70 [(-)1,80; (-)1,10] 0,5
П3б (п=3) (-)1,80 [(-)1,90; (-)1,20] (-)1,70 [(-)1,80; (-)1,20] 0,6
Враховуючи, що у разi початку лiкування хворих на СТ препаратами рГР у вщ пкля 12 рокiв, через один рк пiсля лiкування вщсуты статистично значущi полiпшення швидкостi росту i змiни БЭ зросту, на ™ прогресуючого уповiльнення швидкостi росту з вком, ми вважаемо сприятливим раннш початок лiкування дiвчат iз СТ препаратами рГР на вщмшу вiд початку лiкування дiтей пкля 12 рокiв, що призводить до збер^ання низькорослостi хворих i унеможливлюе досягнення соцiально прийнятного |'х деф^тивного зросту.
Однак за нашими даними дiвчатам вiком понад
12 рокв з нанiзмом i субнанiзмом та вщсутнктю ознак самостiйного статевого розвитку (клшко-генетичний варiант П1а, П2а), а також з нанiзмом i наявнiстю самостiйного пубертату (клЫко-генетичний варiант П1б) призначення лiкування препаратами рГР е виправданим, навиь у разi пiзнього його початку (табл. 5). В даному випадку хвора не досягне со^ально прийнятного зросту в дорослому вц але ступшь затримки и" зросту зменшиться вiдносно однолiткiв, що позитивно позначиться на психолопчному станi. У клшко-генетичних варiантах iз незначною затримкою росту (П3а, П3б) та субнанiзмом у поеднанн з наявнiстю самостiйного статевого розвитку (П2б) пiзнiй початок лкування не призведе до ефективного збтьшення зросту (табл. 5).
Таким чином, ми вважаемо, що пщ час призначення препара^в рГР для лкування дiвчат
13 СТ необхiдно використовувати шдивщуальний
пiдхiд, який залежить вщ сукупностi чинникiв, а саме: вку на початку лiкування, ступеня затримки росту, наявносп самостiйного пубертату, стану соматотропно'"' функцГ"' гiпофiза.
На нашу думку, дiвчатам iз СТ пубертатного вку за наявностi нанiзму й субнаызму та вiдсутнiстю ознак самослйного статевого розвитку (клiнiко-генетичнi варiанти П1а, П2а) й нанiзму з самостшним пубертатом (клiнiко-генетичний варiант П1б) призначення препара^в рГР для лiкування е виправданим, навиь у разi його початку в пубертатному вщк Навпаки, лкування рГР хворих iз СТ пубертатного вку, яких вiднесено до клЫко-генетичних варiантiв П2б, П3а, П3б з нормальною соматотропною функ^ею гiпофiза, вважаемо недоцiльним.
За наявносп дефщиту СТГ лiкування препаратами рГР обгрунтовано проводити в дозi 0,03 мг/кг/добу з корек^ею и в разi потреби кожнi 6 мкящв протягом лiкування. Пiдставою для цього е проведений нами аналiз лкування дiвчат iз СТ та дефщитом СТГ препаратами рГР в дозi 0,03 мг/кг/добу. Швидкiсть росту в цих хворих за один рк складала 6,82 [5,30; 7,20] см i достовiрно не вiдрiзнялась вщ швидкостi росту у групi дiвчат iз СТ аналогiчного вiку, як отримували лiкування рГР в звичайнш дозi 0,05 мг/ кг/добу - 7,25 [5,50; 8,00] см (р >0,05) [18].
висновки
1. Визначен нами клЫко-генетичы варiанти СТ у дiвчат допубертатного i пубертатного вку, в
основу яких залежно вщ BiKy покладено CTyniHb затримки росту, наявнкть ознак самостiйного справжнього статевого розвитку, бальну оцЫку стигм дизембрюгенезу, можуть використовуватися для ранньо''' дiагностики патологи, а також вибору шдивщуального пГдходу до терапГ'' рГР.
2. Найбтьша ктьксть хворих допубертатного вГку, в яких дГагностовано СТ, мають ознаки клЫко-генетичного варГанту Д1 а (наызм у поеднанн з фенотиповими ознаками зГ значимктю > 6 балт), в якому основна частка хворих мае карютип 45,Х, найменша частка - характеристики клшко-генетичного варГанту Д3б (затримка зросту в поеднанн з фенотиповими ознаками зГ значимктю й 6 балГв) i як мають карютип 45,Х/46,ХХ.
3. Найбтьша частка хворих пубертатного вку, в яких дГагностовано СТ, мають ознаки клЫко-генетичного варГанту П1а (¡з наызмом i вщсутнктю ознак самостшного справжнього статевого розвитку) i карютип 45,Х, найменша - компоненти клЫко-генетичного варГанту П3б (¡з затримкою росту i ознаками самостшного статевого розвитку).
4. Частковий або повний дефщит СТГ виявлено лише в 35,65% хворих на СТ рвного вку, як входять до клшко-генетичних варГантГв ¡з наявнктю наызму i субнаызму (Д1а - Д2б, П1а - П2б).
5. ДГвчатам ¡з СТ пубертатного вГку за наявносп наызму й субнаызму при вщсутносп ознак самостшного статевого розвитку (клЫко-генетичн варГанти П1а, П2а), а також ¡з наызмом та самостшним пубертатом (клшГко-генетичний варГант П1б) призначення препарат^ рГР для лГкування е виправданим, навпъ у разГ пвнього його початку.
6. ЛГкування препаратами рГР хворих ¡з СТ пубертатного вку з нормальною соматотропною функцию ппофГза, яких вГднесено до клЫко-генетичних варГантГв П2б (субнанГзм i наявнГсть ознак самостГйного справжнього статевого розвитку), П3а (затримка росту та вщсутнкть ознак самостГйного справжнього статевого розвитку), П3б (затримка росту та ознаки самостшного справжнього статевого розвитку), е недоцтьним.
Л1ТЕРАТУРА
1. Bondy C.A. Care of girls and women with Turner syndrome: a guideline of the Turner Syndrome Consensus Study Group [Text] / C. A. Bondy; Turner Syndrome Study Group // J. Clin. Endocrinol. Metab. - 2007. - Vol. 92. - N. 1. - P. 10-25.
2. Bondy C. A. Turner's syndrome and X chromosome-
based differences in disease susceptibility [Text] / C. A. Bondy // Gend. Med. - 2006. - Vol. 3. - N. 1. - P. 18-30.
3. Rappold G. A. New roles of SHOX as regulator of target genes [Text] / G. A. Rappold, C. Durand, E. Decker [et al.] // Pediatr. Endocrinol. Rev. - 2012. -Vol. 9. - Suppl. 2. - Р. 733-738.
4. de Lemos-Marini S. H. Spontaneous final height in Turner's syndrome in Brazil [Text] / S. H. de Lemos-Marini, A. M. Morcillo, M. T. Baptista [et al.] // J. Pediatr. Endocrinol. Metab. - 2007. - Vol. 20. - N. 11. - P. 1207-1214.
5. Hagen C. P. FSH, LH, inhibin B and estradiol levels in Turner syndrome depend on age and karyotype: longitudinal study of 70 Turner girls with or without spontaneous puberty [Text] / C. P. Hagen, K. M. Main,
5. Kjaergaard, A. Juul // Hum. Reprod. - 2010. - Vol. 25. - N. 12. - P. 3134-3141.
6. Дедов И. И. Синдром Шерешевского-Тернера (патогенез, клиника, диагностика, лечение): метод. рекомендации [Текст] / И. И. Дедов, В. А. Петеркова, Н. Н. Волеводз. - М., ГУЭНЦ РАМН, 2009. - 56 с.
7. Guarneri M. P. Turner's syndrome [Text] / M. P. Guarneri, S. A. Abusrewil, S. Bernasconi [et al.] // J. Pediatr. Endocrinol. Metab. - 2001. - Vol. 14. - Suppl. 2. - P. 959-965.
8. Wisniewski A. Spontaneous growth of girls with Turner's syndrome until 6 years of age [Text] / A. Wisniewski, K. Milde, R. Stupnicki // Endokrynol. Diabetol. Chor. Przemiany Materii Wieku Rozw. -2006. - Vol. 12. - N. 1. - P. 7-11.
9. Gonzalez L. The Patient with Turner Syndrome: Puberty and Medical Management Concerns [Text] / L. Gonzalez, S.F. Witchel // Fertil. Steril. - 2012. -Vol. 98.- N. 4. - P. 780-786.
10. Gravholt C. H. Epidemiological, endocrine and metabolic features in Turner syndrome [Text] / C. H. Gravholt // Eur. J. Endocrinol. - 2004. - Vol. 151. - N.
6. - P. 657-687.
11. Saenger P. Recommendations for the diagnosis and management of Turner syndrome [Text] / P. Saenger, K. A. Wikland, G. S. Conway [et al.] // J. Clin. Endocrinol. Metab. - 2001. - Vol. 86. - N. 7. - P. 30613069.
12. Зелинская Н.Б. фенотипические особенности синдрома Шерешевского - Тернера у детей Украины и их взаимосвязь с кариотипом / Н.Б. Зелинская, И.Ю. Шевченко, Ю.А. Щербак, Н.Л. Погадаева, Е.В. Глоба // Педиатрия. Восточная Европа. - 2014. - № 4 (08). - С. 29-39.
13. Linglart A. Growth hormone treatment before the age of 4 years prevents short stature in young girls with Turner syndrome [Text] / A. Linglart, S. Cabrol, P. Berlier [et al.] // Eur. J. Endocrinol. - 2011. - Vol. 164. - N. 6. - Р 891-897.
14. Ross J. Impact of age and duration of growth hormone therapy in children with Turner syndrome [Text] / J. Ross, P. A. Lee, R. Gut, J. Germak // Horm. Res. Paediatr. - 2011. - Vol. 76. - N. 6. - Р. 392-399.
15. Ross J. L. Growth hormone plus childhood low-dose estrogen in Turner's syndrome [Text] / J. L. Ross, C. A. Quigley, D. Cao [et al.] // N. Engl. J. Med. - 2011. - Vol. 364. - N. 13. - P. 1230-1242.
16. Наказ МОЗ Украши № 84 в1д 16.02.2004 року «Про створення реестру д1тей, хворих на ппоф1зарний нан1зм».
17. Наказ МОЗ Украши №55 в1д 03.02.2009. «Про затвердження протокол1в л1кування д1тей з ендокринними захворюваннями».
18. Зелнська Н.Б. Особливосл л1кування д1тей 1з синдромом Шерешевського-Тернера препаратами рекомбшантного гормону росту [Текст] / Н.Б. Зел1нська, 1.Ю. Шевченко, £.В. Глоба // Клш1чна ендокринолопя та ендокринна х1рурпя. - 2016. - № 2 (54). - С. 35-41. http://dx.doi. org/10.24026/1818-1384.2(54).2016.75869
19. Зелнська Н.Б. Д1агностика синдрому Шерешевського-Тернера у д1тей: метод. рекомендацп [Text] /: Н.Б. Зелшська, 1.Ю. Шевченко, £.В. Глоба. - К., УНПЦЕХ,ТЕОГГ, 2016. -23 с.
REFERENCES
1. Bondy CA; Turner Syndrome Study Group. Care of girls and women with Turner syndrome: a guideline of the Turner Syndrome Study Group. J Clin Endocrinol Metab. 2007 Jan;92(1):10-25. Epub 2006 Oct 17. https:// doi.org/10.1210/jc.2006-1374
2. Bondy CA. Turner's syndrome and X chromosome-based differences in disease susceptibility.Gend Med. 2006 Mar;3(1):18-30.
3. Rappold GA, Durand C, Decker E, Marchini A, Schneider KU. New roles of SHOX as regulator of target genes. Pediatr Endocrinol Rev. 2012 May;9 Suppl 2:733738.
4. de Lemos-Marini SH, Morcillo AM, Baptista MT, Guerra-Jr G, Maciel-Guerra AT. Spontaneous final height in Turner's syndrome in Brazil. J Pediatr Endocrinol Metab. 2007 Nov;20(11):1207-1214.
5. Hagen CP, Main KM, Kjaergaard S, Juul A. FSH, LH, inhibin B and estradiol levels in Turner syndrome
depend on age and karyotype: longitudinal study of 70 Turner girls with or without spontaneous puberty. Hum Reprod. 2010 Dec;25(12):3134-3141. doi: 10.1093/ humrep/deq291. Epub 2010 Oct 17.
6. Dedov II, Peterkova VA, Volevodz NN. Sindrom Shereshevskogo-Ternera (patogenez, klinika, diagnostika, lechenie): metod. rekomendatsii [Turner's syndrome (pathogenesis, clinic, diagnosis, treatment): methodic recommendations]. M.: GUENTs RAMN; 2009. 56 p. [Russian].
7. Guarneri MP, Abusrewil SA, Bernasconi S, Bona G, Cavallo L, Cicognani A, Di Battista E, Salvatoni A; International Workshop on Management of Puberty for Optimum Auxological Results. Turner's syndrome. J Pediatr Endocrinol Metab. 2001 Jul;14 Suppl 2:959-65.
8. Wisniewski A, Milde K, Stupnicki R. [Spontaneous growth of girls with Turner's syndrome until 6 years of age]. Endokrynol Diabetol Chor Przemiany Materii Wieku Rozw. 2006;12(1):7-11. [Polish].
9. Gonzalez L, Witchel SF. The patient with Turner syndrome: puberty and medical management concerns. Fertil Steril. 2012 0ct;98(4):780-6. doi: 10.1016/j.fertnstert.2012.07.1104. Epub 2012 Aug 9.
10. Gravholt CH. Epidemiological, endocrine and metabolic features in Turner syndrome. Eur J Endocrinol. 2004 Dec;151(6):657-87.
11. Saenger P, Wikland KA, Conway GS, Davenport M, Gravholt CH, Hintz R, Hovatta O, Hultcrantz M, Landin-Wilhelmsen K, Lin A, Lippe B, Pasquino AM, Ranke MB, Rosenfeld R, Silberbach M; Fifth International Symposium on Turner Syndrome. Recommendations for the diagnosis and management of Turner syndrome. J Clin Endocrinol Metab. 2001 Jul;86(7):3061-9.
12. Zelinskaya NB, Shevchenko IYu, Shcherbak YuA, Pogadaeva NL, Globa YeV. [Phenotypic features of Turner's syndrome in children of Ukraine and their correlation with karyotype]. Pediatrics. Eastern Europe. 2014;4:29-39. [Russian]. ISSN: 2307-4345. eISSN: 24142204
13. Linglart A, Cabrol S, Berlier P, Stuckens C, Wagner K, de Kerdanet M, Limoni C, Carel JC, Chaussain JL; French Collaborative Young Turner Study Group. Growth hormone treatment before the age of 4 years prevents short stature in young girls with Turner syndrome. Eur J Endocrinol. 2011 Jun;164(6):891-897. doi: 10.1530/EJE-10-1048. Epub 2011 Mar 11.
14. Ross J, Lee PA, Gut R, Germak J. Impact of age and duration of growth hormone therapy in children with Turner syndrome. Horm Res Paediatr. 2011;76(6):392-399. doi: 10.1159/000333073. Epub 2011 Nov 29.
15. Ross JL, Quigley CA, Cao D, Feuillan P, Kowal K, Chipman JJ, Cutler GB Jr. Growth hormone plus childhood low-dose estrogen in Turner's syndrome. N Engl J Med. 2011 Mar 31 ;364(13):1230-1242. doi: 10.1056/NEJMoa1005669.
16. Nakaz MOZ Ukrainy N 84 Pro stvorennia reestru ditei, khvorykh na hipifizarnyi nanizm [Internet]. Kyiv: Ministry of Health of Ukraine; 2004 Feb 16. [Ukrainian]. Available from: http://www.moz.gov.ua/ua/portal/ dn_20040216_84.html
17. Nakaz MOZ Ukrainy N 55 Pro zatverdzhennia protokoliv likuvannia ditei z endokrynnymy zakhvoriuvanniamy [Internet]. Kyiv: Ministry of Health of Ukraine; 2009 Feb 03. [Ukrainian]. Available from: http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20090203_55. html
18. Zelinska NB, Shevchenko lYu, Hloba YeV. [Treatment of children with Turner's syndrome with recombinant growth hormone]. Clinical Endocrinology Endocrine Surgery. 2016;2:35-41.
19. Zelinska NB, Shevchenko lYu, Hloba YeV. Diahnostyka syndroma Shereshevskoho-Ternera u ditei: metod. rekomendatsii [Diagnosis of Shereshevsky-Turner syndrome in children: methodic recommendations]. K.: Ukrainian Research and Practical Centre of Endocrine Surgery, Transplantation of Endocrine Organs and Tissues of the Ministry of Health of Ukraine; 2016. 23 р. [Ukrainian].
РЕЗЮМЕ
КлЫко-генетичш BapiaH^ синдрому Тернера та обГрунтування вибору ïx лшування Н.Б. Зелнська, i-Ю. Шевченко, €.В. Глоба
Вступ. Основним кл^чним проявом синдрому Тернера (СТ) е низькорослкть, яку спостеркають у 98-100% хворих. За карютипу 45,Х у дiвчат вторинн eraTeBi ознаки не розвиваються, може бути рiзний ступшь затримки Тхнього розвитку у разi мозащизму. Фенотиповi прояви СТ мають значну варiативнiсть за рiзних варiантiв карютипу, що ускладнюе дiагностику, особливо, у разi мозащизму. У доступнш лiтературi немае даних щодо шдивщуального пщходу до призначення терапи препаратами рекомбшантного гормону росту (рГР) дiвчатам iз СТ.
Мета дослiдження - визначити клшко-генетичы варiанти СТ у дiвчат допубертатного i пубертатного вку i особливостi ïx фiзичного, статевого розвитку, соматотропноТ функци для визначення шдивщуальних показань до гормонально!' терапй' розладiв росту i статевого розвитку.
Мaтеpiaли i методи. Проведено аналiз реестру, до якого увiйшли 566 дп"ей iз СТ за 12 рокв. Також проведене детальне обстеження 150 дiвчат iз СТ, пщ час якого вивчали фенотиповi прояви СТ, показники фiзичного i статевого розвитку, стан соматотропноТ функцй', ефективнкть лкування дiтей рiзного вiку препаратами рГР.
Результати та обговорення. Визначено клЫко-генетичн варiанти СТ в дiвчат допубертатного i пубертатного вку. Найбiльша кiлькiсть хворих допубертатного вку з СТ мають нанiзм у поеднанн з фенотиповими ознаками високоТ значимостi та карiотип 45,Х, найменша частка - затримку росту в поеднанн з фенотиповими ознаками низькоТ значимiстi та карiотип 45,Х/46,ХХ. Найбтьша частка хворих пубертатного вку з СТ мають наызм за вщсутносп ознак самостшного справжнього статевого розвитку i карютип 45,Х, найменша -затримку росту i ознаки самостшного статевого розвитку.
Частковий або повний дефщит СТГ виявлено в 35,65% хворих на СТ рiзного вку, як входять до клшко-генетичних варiантiв iз наявнiстю нанiзму i субнаызму.
Висновки. Kлiнiко-генетичнi варiанти СТ можуть використовуватися для ранньоТ дiагностики патологи, а також вибору шдивщуального пщходу до терапй' рГР. Дiвчатам iз СТ пубертатного вку за наявност нанiзму й субнанiзму при вщсутносп ознак самостшного статевого розвитку а також iз наызмом та самостшним пубертатом призначення препара^в рГР для лкування е виправданим, навiть у разi пiзнього його початку. Лкування препаратами рГР хворих iз СТ пубертатного вку з нормальною соматотропною функцiею гiпофiза, субнанiзмом i наявнктю ознак самостшного справжнього статевого розвитку, а також iз затримкою росту за вщсутносп або наявносл ознак самостшного справжнього статевого розвитку е недоцтьним, осктьки тзнш початок лкування не призведе до ефективного збтьшення зросту.
Kлючовi слова: синдром Тернера, дп"и, карiотип, затримка росту, статевий розвиток, клшко-генетичнi варiанти.
РЕЗЮМЕ
Клинико-генетические варианты синдрома Тернера и обоснование выбора их лечения Н.Б. Зелинская, И.Ю. Шевченко, Е.В. Глоба
Введение. Основным клиническим проявлением
синдрома Тернера (СТ) является низкорослость, которую наблюдают у 98-100% больных. При кариотипе 45,Х у девочек не развиваются вторичные половые признаки, может быть разная степень задержки их развития в случае мозаицизма. При различных вариантах кариотипа фенотипические проявления СТ имеют значительную вариативность, что затрудняет диагностику, особенно в случае мозаицизма. В доступной литературе нет данных относительно индивидуального подхода к назначениютерапии препаратами рекомбинантного гормона роста (рГР) девочкам с СТ.
Цель исследования - определить клинико-генетические варианты СТ у девочек допубертатного и пубертатного возраста и особенности их физического, полового развития, соматотропной функции с целью определения индивидуальных показаний к назначению гормональной терапии расстройств роста и полового развития.
Материалы и методы. Проведен анализ реестра, в который вошли 566 детей с СТ за 12 лет. Также проведено детальное обследование 150 девочек с СТ, во время которого изучали фенотипические проявления СТ, показатели физического и полового развития, состояние соматотропной функции, эффективность лечения детей разного возраста препаратами рГР.
Результаты и обсуждение. Определены клинико-генетические варианты СТ у девочек допубертатного и пубертатного возраста. Наибольшее количество больных допубертатного возраста с СТ имеют нанизм в сочетании с фенотипическими проявлениями высокой значимости и кариотип 45,Х, наименьшая доля -задержку роста в сочетании с фенотипическими признаками низкой значимости и кариотип 45,Х/46,ХХ. Наибольшая доля больных пубертатного возраста с СТ имеют нанизм и отсутствие признаков самостоятельного истинного полового развития и кариотип 45,Х, наименьшая - задержку роста и признаки самостоятельного полового развития.
Частичный или полный дефицит СТг выявлен у 35,65% больных с СТ разного возраста, входящих в клинико-генетические варианты с наличием нанизма и субнанизма.
Выводы. Клинико-генетические варианты СТ могут использоваться для ранней диагностики патологии, а также выбора индивидуального подхода к терапии рГР. Девочкам с СТ пубертатного
возраста при наличии нанизма и субнанизма и отсутствии признаков самостоятельного полового развития, а также с нанизмом и с самостоятельным пубертатом назначение препаратов рГР для лечения низкорослости оправдано, даже в случае позднего его начала. Является нецелесообразным лечение препаратами рГР больных с СТ пубертатного возраста с нормальной соматотропной функцией гипофиза, субнанизмом и наличием признаков самостоятельного полового развития, а также с задержкой роста и отсутствием или наличием признаков самостоятельного полового развития, поскольку позднее начало лечения не приведет к эффективному увеличению роста.
Ключевые слова: синдром Тернера, дети, кариотип, задержка роста, половое развитие, клинико-генетические варианты.
SUMMARY
Clinical and genetic variants of Turner syndrome and the rationale for the choice of their treatment Zelinska NB, Shevchenko IYu, Hloba YeV
Background. The main clinical manifestation of Turner syndrome (TS) is short stature, which is observed in 98-100% of patients. In cases of karyotype 45,X girls do not develop puberty, different degrees of developmental delay can also occur in cases of mosaicism. The phenotype of TS have different variants that makes it difficult to diagnose, especially in case of mosaicism. In the available literature there is no data on the individual approach to the therapy with recombinant growth hormone (rGH) in girls with TS.
Objective. To determine the clinical and genetic variants of TS girls before puberty and of puberty age, and especially their physical and pubertal development, growth hormone function in order to determine the individual indications for hormonal treatment of growth and puberty disorders.
Materials and methods. We performed analysis of registry, which includes 566 children with TS during 12 years. Also we carried out a detailed survey of 150 girls with TS, during which the phenotypic features, parameters of physical and sexual development, growth hormone status of function, efficiency of treatment with rGH in children of different ages were assessed.
Results and discussion. We identified clinical and genetic variants of girls with TS before puberty and of puberty age. The largest proportion of patients with
TS before puberty age have dwarfism in conjunction with phenotypic features of high importance and karyotype 45,X, the smallest share - growth retardation in combination with phenotypic features of low significance and karyotype 45,X/46,XX. The greatest proportion of patients with TS of puberty age have dwarfism and lack of signs of the spontaneous pubertal development and karyotype 45,X, and the lowest -delayed growth and spontaneous puberty.
Partial or complete deficiency of growth hormone was detected in 35,65% of patients with TS of different ages belonging to the clinical and genetic variants with dwarfism.
Conclusions. Clinical and genetic variants of TS can be used for early diagnosis, as well as the choice of individual approach to rGH therapy. In girls with TS of
puberty age in the presence of dwarfism and without spontaneous pubertal development as well as with dwarfism and spontaneous puberty appointment rGH for the treatment of short stature is justified, even in the case of late initiation. In contrast, it is inappropriate to start rGH treatment in puberty age patients with TS in cases of normal function of the pituitary growth hormone with dwarfism and with spontaneous pubertal development as well as those with growth retardation in presence or without of spontaneous puberty because delayed initiation of rGH does not lead to effective increase in growth.
Keywords: Turner syndrome, children, karyotype, growth retardation, pubertal development, clinical and genetic variants.
flama HadxodxeHHa do pedaKuii 13.02.2017p.
