CC BY
10
BiCHHK Украгнсъког жедичног стоматологгчног акадежШ
РАНОВИИ ПРОЦЕС. АКТУАЛЬН! ПИТАННЯ ГН1ИНО-СЕПТИЧНО1 Х1РУРГП
УДК 617.55-089: 616-002.3:616.379-008.64: 572.511(083.3)
КЛ1Н1ЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА 0С0БЛИВ0СТЕЙ ПЕРЕБ1ГУ ГН1ЙН0-НЕКР0ТИЧНИХ УРАЖЕНЬ СТОПИ У ПАЦ1ЕНТ1В 3 ЦУКР0ВИМ Д1АБЕТ0М В ЗАЛЕЖН0СТ1 В1Д МАСИ Т1ЛА*
Багрш A.B.
Вшницький нацюнальний медичний уыверситет ¡м. М.1.Пирогова ВЫницький обласний ендокринолопчний диспансер, м. ВЫниця
В досл1джент було проанал1зовано резулътати обстеження i лгкування 142 naöienmie з гтйно-некротичними ураженнями стоп на фот цукрового дiaбеmу в зaлежнoсmi eid маси тыа. Ощнювали стан кровопостачання нижтх ктщвок за допомогою доплерографп судин, виражетстъ дiaбеmичнol периферичног нейропатп нгг шляхом використання неврoлoгiчних mесmiв, основш клнчш показники перебування naцieнmiв в хiрургiчнoму сmaцioнaрi. Встанов-лено залежтстъ вaжкoсmi перебйу СДС вiд маси тша хворих. При збшъшет маси тша спостерйалося подовження mривaлoсmi перебування хворих в сmaцioнaрi в 1,6 раза, збшъшення перюду передоперащйног тдготовки та кiлъкoсmi оперативних втручанъ на нижтх ктщвках. Ожиртня у хворих з СДС збыъшувало ризик виконання високих ампутацш нижтх ктщвок з 6,1% до 11,9%, в основному за рахунок трансфеморалъних ампутацш. Дан клiнiчнi особливост1 пов'язан з бшъш вираженими ураженнями магктралъних артергй та периферичног нервовог системи нижтх ктщвок.
Ключов1 слова: цукровий д1абет, синдром д1абетичноТстопи, ожирЫня
ЦД i СДС. Дана
Вступ
Проблема лкування пац1ент1в з цукровим дебетом (ЦД) з кожним роком набувае все бтьш важливого значения, що обумовлено швидкими темпами зростання частоти даного захворюван-ня в популяци та р^номаыттям \ важкютю ускла-днень ц1еТ патологи [1, 3, 5, 6, 8, 9]. Згщно даних ВООЗ, на сьогодышнм день ЦД розглядаеться як ненфекцмна епщемт [9, 15]. Епщемюлопчы дослщження показують, що в промислово роз-винених кранах св1ту частота ЦД серед населения працездатного в1ку сягас 2 - 5%, а в популяци старше 65 роюв - до 10%. Щорнно ктькють таких пац1ент1в збтьшуеться на 5 - 7%, подвоюючись кожы 15 роюв [5, 6, 11].
Одним з найбтьш частих \ важких ускладнень ЦД являеться синдром д1абетичноТ стопи (СДС) - ¡нфекця, виразка та/або деструкцт глибоких тканин, що пов'язаы з невролопчними патолопчними змЫами та попршенням мапстрального кровооб1гу в артер1ях нижых кнцвок р^ного ступеня важкост1 [12]. Незва-жаючи на значы досягнення в д1абетологи, спостер1гаеться подальше збтьшення ктькост1
пац1ент1в з цд I иди дана патолопя зустрнаеться у 4 - 10% вах хворих на ЦД ¡з р1внем захворюваност1 2,2 - 5,9% (вщ 1,7 - 3,3% серед пац1ент1в молодшого в1ку до 5 - 10% в грут старшого в1ку) [11, 18]. Щороку в цм грут хворих 7% потребують виконання реконструк-тивних оперативних втручань на судинах нижтх кнцвок, а у 1% виконуються ампутаци ыг [11, 12]. Основними факторами ризику появи гнмно-некротичних уражень стопи вважають наявтеть нейропатп, ангюпати нижтх кн^вок та деформацм стопи [7].
Паралельно зростанню захворюваност1 на ЦД спостер1гаеться розвиток ще одтеТ неконтапозноТ епщеми - ожирння [3, 4, 13, 16, 19]. Згщно результата остантх нацюнальних дослщжень надлишкова маса тша або ожирння зустрнаеться у 61% американца, 25% жителе ЗахщноТ Свропи \ Роем, 35% населения СхщноТ Свропи [13, 4, 9, 10, 13, 20, 21]. В УкраТы надлишкова маса тша зустрнаеться у 29,7% жнок \ 14,8% чоловшв [14]. Якщо в 2000 роц1 загальна захворюватсть ожирнням в УкраТы дор1внювала 642,1 на 100 тис. населения, то в 2004 роц1 цей показник досяг 862 на 100 тис. на-
* Наукова робота являеться фрагментом комплексноi науково-досл^дно)' роботи кафедри загальноТ xipypzn В/нницького национального медийного университету ¡м. М.1.Пирогова „Оптимизация профюактики та комплексного лкування пюляопера-ц!йних гн!йних ускладнень та гн'шно-запальних захворювань", номер державно)'реестрацп 0104V000331.
селення [9]. Економны витрати на лкування ожирння \ його ускладнень дор1внюють близько 7 - 10% загальних витрат нацюнальних систем охорони здоров'я [4, 9, 13, 17, 20].
Спостер1гаеться чаете поеднання ожирння \ ЦД. Так 80% людей, яким д1агностовано цукро-вий д1абет 2 типу, на момент встановлення д1агнозу мали надлишкову масу тта або ожирння [3]. Враховуючи той факт, що бтьшють пац1ент1в з ЦД (85 - 90%) - це хвор1 з 2 типом дебету, можна стверджувати про тюний взаемозв'язок ЦД \ ожирння, що стало причиною до об'еднання Тх в метаболнний синдром (МС), який розглядас ожирння одыею з основних пе-редумов розвитку ЦД [2, 3, 9, 13].
Незважаючи на встановлений тюний зв'язок ожирння \ ЦД, наявнють велико!' ктькост1 хворих на ЦД, у яких е супутнс ожирння, в л1тератур1 практично вщеуты науков1 роботи, як1 були б присвячеы вивченню особливостей розвитку, переб1гу СДС в залежное^ вщ маси тта та диференцмованим тдходам до вибору тактики лкування \ розробц1 профтактичних захода в цм груп1 пац1снт1в. 1снуюч1 в доступнм л1тератур1 поодиною повщомлення про ожирння як фактор ризику розвитку д1абетично1 стопи не розкрива-ють мехаызм1в под1бного впливу \ не мютять рекомендацм по профтактиц1 та лкуванню СДС ухворих ЦД на фоы ожирння.
Метою даноТ роботи було вивчення кпннних показниюв переб1гу СДС та вираженост1 фактор^ ризику у хворих на ЦД в залежное^ в1д маси тта.
Матер1али 1 методи досл1дження
ПроаналЬовано результати обстеження \ лку-вання 142 пац1ент1в з ЦД та п-лйно-некротичними ураженнями стопи, як1 знаходилися вхфурпчно-му вщдтены Внницького обласного кпннного ендокринолопчного диспансеру з приводу п-лй-но-некротичних уражень стопи протягом 2002 -2006 рр. В залежное^ вщ маси тта вах дослщжуваних хворих було розподтено на 4 групи. До першоТ групи увмшло 33 (23,2%) пац1снти з нормальною масою тта (1МТ 18,5 -24,9), до другоТ - 32 (22,5%) з надлишковою масою тта (1МТ 25 - 29,9), до третьоТ - 42 (29,6%) з ожирнням 1 ступеню (|МТ 30 - 34,9), до складу четвертоТ - 35 (24,7%) з ожирнням 2-3 ступеыв (1МТ>35). Серед хворих четвертоТ групи було 10 (28,6%) оаб з 2 ступенем (1МТ 35 - 39,9) \ 25 (71,4%) з 3 ступенем (1МТ>40) ожирння. Середнм показник 1МТ в 1-й грут склав 21,7±0,7, в 2-й - 27,1±1,7, в 3-й - 31,2±1,2 \ в 4-й - 37,8±1,3 (р<0,001). Бтьшють па^ен^в (125, 88%) були з ЦД 2-го типу, 17 хворих (12%) - з ЦД 1-го типу. СередньоТ важкост1 ЦД встановле-но у 21 (14,8%) пац1ент1в, а важкий - у 121 (85,2%). Середнм вк хворих становив б0,57±1,71 роюв. Питома вага пац1снт1в жночоТ стат1 становила 45,1±3,5% (64 особи), чоловно!' стат1 - 54,9±2,6% (78 оаб) (р<0,01). Середня
тривалють ЦД дорвнювала 13,51 ±1,51 poKiB. У 100 (70,4%) пац1ент1в встановлено нейрошемнну форму СДС, у 40 (28,2%) - ней-ропатичночнфковану, у 2 (1,4%) - ¡шемнно-гангренозну.
YciM хворим проводили комплексне кпннне дослщження з метою оцмки нейропати i стану кровопостачання Hi г. Застосовували
загальноприйнят1 невролопчы тести, доплерографнне дослщження судин нижых к1нц1вок. На основ! проведених дослщжень проводили оцшку нейропати' нижых кнц1вок за шкалами DNS та NDS [19]. Шкала DNS (Diabetic Neuropathy Symptom) оцнюе суб'ективы прояви нейропати' i включас 4 показники (шаткють при ходьбу бть в ногах, вщчуття поколювання та онЫння стоп), кожен з яких оцмюсться в балах (вщеутнють ознаки - 0 бал1в, наявысть - 1 бал). Максимальна ктькють бал1в - 4. Шкала NDS (Neuropathy Disability Score) передбачае оцмку 4 об'сктивних параметр^ (тактильна, температур-на i больова чутливост1, axmiB рефлекс) за 3-х бальною системою (норма - 0, зниження - 1, вщеутнють - 2 бали) з пщрахунком суми бал1в (максимально - 8 бал1в). Проводили пщрахунок бал1в по обом шкалам для кожно!' стопи (для оцшки симетричност1 ураження) та сумарно для обох стоп (оцшка вираженост1 д1абетично!' нейропати).
Вивчали показники лмкодня, тривалють дота пюляоперацмного nepiofliB, ктькють i вид оперативних втручань, обсяг консервативно!' терапи.
Результати та обговорення
У Bcix nauicHTiB нами був застосований л1кувальний комплекс, який полягав у обов'язковому використаны з 1-1 доби перебу-вання в клнщ ¡нсулмотерапи для метаболнного контролю ЦД, деескалацмноТ
антибютикотерапп, антиагрегант1в (acnipnH), антикоагулянт1в (фраксипарин, клексан, гепарин), антиоксидантноТ Tepanii (тютр1азол1н, пре-парати ninoeeoT кислоти) та, при noTpe6i, вазоак-тивних npenapaTiB (енелбм, простаноТди). YciM хворим виконано оперативн1 втручання, по можливост1 направленим на збереження опорно!' функци стопи.
В xofli дослщження встановлено залежн1сть тривалост1 rocniTani3aui!' nauicHTiB Bifl маси Tina. В 1-й rpyni середн1й л1жкодень склав 25,36±2,46, в 2-й - 26,00±2,65, в 3-й - 42,81±5,34 ¡в 4-й -37,71±3,26 (р<0,01). Таким чином, тривалють rocniTani3aui!' у хворих з ожир1нням перевищила таку серед nauicHTiB з нормальною масою Tina в 1,6 раза (р<0,01). Звертас на себе увагу той факт, що пац1снти з надм1рною массою Tina та ожирнням потребують б1льше часу для дооперацмно!' п1дготовки. Тривал1сть перюду Bifl моменту rocniTani3auii до виконання оперативного втручання дор1внювала для хворих з нормальною массою Tina 3,51 ±0,88 доби, при
BÍCHMK Украгнсъког жедичног стоматологгчног акадежШ
надм1рнм маа тта - 5,28±1,33, у пац1ент1в з ожирнням 1-го ступеню - 4,61 ±1,21 а в грут з ожирнням 2-3-го ступеню - 6,10±1,46 д1б (р<0,05).
Виявлено кореляц1ю обсяпв консервативно!' терапи з масою тта хворих. Так у пац1ент1в з нормальною массою тта в середньому п1д час лкування застосовано 9,15±0,57 препарати, в грут хворих з надлишковою вагою - 11,12±0,72, при ожирнт 1-го ступеня цей показник збтьшився до 13,24±0,71, а у хворих з 2-3-м ступенями ожирння - до 14,74±0,76 (р<0,001). Зростання даного показника було обумовлено збтьшенням ктькост1 лкарських препарат^ для пкування супутньоТ серцево-судинноТ патологи та збтьшенням ктькост1 антибактер1альних засоб1в. Розрахунок середньоТ добовоТ дози ¡нсул1н1в, необхщноТ для компенсаци ЦД, показав найбтьш1 значения у пац1ент1в 4-1 групи (35,94±2,92 ОД), в порвнянт з 1-ю групою (30,17±2,74 ОД). В 2-й та 3-й трупах цей показник склав, вщповщно, 23,13±2,01 та 29,76±2,95 (р<0,01).
АналЬ оперативних втручань виявив залежтсть ктькост1 операцм на нижтх юнцвках в1д маси тта хворих. У пац1ент1в з нормальною масою тта виконано, в середньому, 1,3±0,14 оперативних втручання, у хворих з надлишковою вагою цей показник дорвнював 1, 1 ±0,10, при ожирнт 1-го ступеню - 1,6±0,19, 2-3-го ступеню - 2,1±0,27 (р<0,01). Органозбер1гаюч1 операцм на стот виконано у бтьшост1 пац1ент1в вах груп. Висою ампутаци нижтх кнцвок виконано у 18 (12,7%) хворих. Встановлено залежтсть р1вня високоТ ампутаци вщ маси тта. Так ампутаци на р1вт стегна виконано у 6,1% пац1ент1в 1-1 групи, у 6,3% оаб 2-1 групи, 11,9% 3-I та 11,4% хворих 4-1 групи. В структур! високих ампутацм трансфеморальт ампутаци склали, вщповщно, в 1-й грут - 50%, в 2-й - 66,7%, в 3-й - 71,4%, в 4-й - 100% (р<0,05).
Встановлено збтьшення потреби в застосуваны лакового режиму при зростант маси тта патенте. Серед хворих з нормальною
Ступень стенозу магюг,
масою тта на лаковому режим! перебували 56,7%, з надлишковою масою - 44%, при ожирнт 1-го ступеня - 58,6%, 2-3-го ступетв -79,3% (р<0,01). 1мобт1зацю ураженоТ kíhuíbkh застосовували у 76,7% пац1ент1в 1-Т групи, 84% 2-1, 87,8% 3-1 та 89,7% 4-1 групи.
Оцнка стану кровопостачання нижтх кнц1вок у пац1ент1в з СДС виявила залежтсть порушен-ня кровотоку в мапстральних судинах вщ маси тта хворих. Доплерографнний ¡ндекс був обер-нено пропорцмним Maci тта хворих. Серед пац1ент1в з нормальною масою тта даний показник в середньому дор1внював 0,83±0,044, у хворих 2-1 групи - 0,75±0,047, в 3-й rpyni -0,75±0,036, в 4-й - 0,69±0,044 (р<0,01). Мапстральний тип кровопостачання в артер1ях стоп найбтьш часто зустрнався при нормально Maci тта (48,7%). В 2-й rpyni цей показник досяг 48%, а в 3-й та 4-й, вщповщно, 37,8% та 33,2%. Колатеральний тип кровотоку стоп виявлено в 1-й rpyni у 43,3% пацент1в, в 2-й - у 46%, в 3-й - у 47,8%, а в 4-й - у 55,2%. Стутнь ¡шеми за Fontaine виявилася прямо пропорцмною Maci Tina хворих з д1абетичною стопою. Даний середтй показник дор1внював у пац1ент1в з нормальною масою Tina 1,52±0,29, в rpyni хворих з надлишковою вагою - 1,68±0,34, при ожиршт 1-го ступеня - 2,23±0,25, в 4-й rpyni - 2,33±0,31 (р<0,05). Доплерографнне дослщження мапстральних артерм нижтх ктцвок показало переважне ураження артерм стоп, яке було виявлено у 83,3% пац1етпв 1-Т, 88% 2-1, 88,1% 3-1 та 86,7% 4-i групи. 3i зростанням маси Tina спостер1галося збтьшення частоти ураження проксимальних сегмент^ артер1ального русла нижтх юнцвок. Стенозування пщколЫних артерм мало мюце у 40% хворих з нормальною масою Tina, 48% з надлишковою, 61,9% з ожиршням 1-го ступеня i 62,1% з ожирнням 2-3-го ступетв (р<0,01). Ураження стегнового сегменту виявлено, вщповщно, в 10%, 28%, 28,6% та 24,1% випадюв (р<0,05). CTyniHb стенозу мапстральних артерм на bcíx р1внях була прямо пропорцмна Maci Tina пац1ент1в (табп.1).
Таблиця 1.
.них apmepiü нижн/х KÍHU,ieoK у пац/ент/в з р/зною масою mina.
ApTepii HMWHix KiHuiBOK 1 rpyna 2 rpyna 3 rpyna 4 rpyna
a. dorsalis pedis D 42,87±6,66 p<0,001 44,92±6,41 p<0,001 50,09±4,79 p<0,001 52,60±6,95 p<0,01
a. dorsalis pedis S 43,57±6,20 p<0,01 47,32±7,28 p<0,05 52,02±5,06 p<0,001 53,59±6,57 p<0,001
a. tibialis posterior D 39,07±6,08 p<0,01 46,76±6,86 p<0,001 45.44±5,05 p<0,001 53,21±6,73 p<0,01
a. tibialis posterior S 40,20±6,17 p<0,001 40,08±7,10 p<0,001 49,39±4,73 p<0,05 53,59±6,11 p<0,001
a. poplitea D 13,67±3,95 p<0,05 21,60±5,96 p<0,05 21,02±3,43 p<0,01 22,75±4,72 p<0,01
a. poplitea S 14,60±4,20 p<0,01 17,96±5,30 p>0,05 21,71±3,57 p<0,01 24,34±5,07 p<0,05
a. femoralis communis D 1,87±1,09 p>0,05 7,4±2,88 p>0,05 10,29±2,76 p<0,01 7,75±2,80 p>0,05
a. femoralis communis S 1,87±1,09 p>0,05 9,00±3,62 p<0,05 9,34±2,43 p>0,05 10,41±3.90 p<0,05
Оцнка ураження периферичноТ нервовоТ сис-теми нижых кнцвок при СДС виявила залеж-HicTb вираженост1 нейропати вщ ступеню збть-шення маси тта пац1ент1в. Подана тенденц1я встановлена як для суб'ективноТ (шкала DNS) так i для об'сктивноТ (шкала NDS) характеристик д1абетично1 нейропати. Середы показники суми бал1в по шкал1 DNS скпали для пац1ент1в з нормальною масою тта 2,51 ±0,48, з надлишковою масою - 2,84±0,76, в rpyni хворих з ожирнням 1-го ступеню - 3,06±0,56, 2-3-го ступеыв -3,31±0,64 (р<0,01). Показники шкали NDS коре-лювали з даними оцнки суб'ективних змн i дор1внювали, в середньому, у хворих 1-Т групи 4,71±0,46, 2-1 - 4,96±0,61, 3-1 та 4-1, вщповщно, 5,84±0,88 i 6,41±0,73 (р<0,05). Найбтьш швидю зм1ни вщмнали при оц1нц1 дискримнацмноТ чутливостк Нормалы-ii показники ТТ виявлено лише у 2,6% пац1ент1в, зниження чутливост1 було встановлено у 44,7%, вщсутысть - у 52,7%. В1брац1йна чутливють була збережена у 8,2% хворих, знижена - у 48,1%, вщсутня - у 43,7%. Бтьш стмкою до змЫ виявилася захисна чутливють, в яку об'еднують температурну, так-тильну i больову ВИДИ ЧуТЛИВОСТК Il BiflCyTHiCTb встановлено у 3,9% пац1ент1в, зниження - у 51,3%, нормальы показники - у 44,8% випадюв.
Висновки
1. Наведен! даы свщчать про бтьш важкий nepe6ir гнмно-некротичних уражень стопи у пац1ент1в з ЦД на фоы ожирЫня, що потребус бтьш тривалого перебування в х1рурпчному стацюнар1, збтьшення перюду передоперацмноТ пщготовки хворих та проведения бтьшоТ ктькост1 оперативних втручань на фоы розширення обсяпв консервативно! терапи у даного контингенту пацюнт1в.
2. Збтьшення маси тта корелюс з пщвищенням ризику виконання високих ампутацм нижых кнц1вок, зокрема на piBHi стег-на.
3. Важюсть nepe6iry СДС у хворих з ожирнням пов'язана з бтьш вираженими змнами мапстрального кровотоку та периферичноТ нервовоТ системи нижн1х к1нц1вок.
Л1тература
1. Балаболкин М.И., Клебанова Е.М., Креминская В.М. Возможности лечения сахарного диабета 2 типа на современном этапе//РМЖ.-2002.-Т.10,№11.-С.1-9.
2. Бтяев К.К. Метабол1чний синдром - приклад ¡нтеграци медичних наук // Льв1вський медичний часопис. - 2003. -Т.9. Додаток 2. - С. 7.
3. Бутрова С.А. От эпидемии ожирения к эпидемии сахарного диабета // Consilium medicum. - 2005. - №2. - С. 21 - 29.
4. Вейн A.M., Вознесенская Т.Г. Ожирение (лекция) // Международный медицинский журнал. - 2000. - Т.6, № 1. -С. 90 - 93.
5. Генез нейропатичноТ форми д1абетичноТ стопи / В.О. Ма-лижев, О.В. Савран, С.В. Сацька, О.Я. Гирявенко // KniHi-чна ендокринолопя та ендокринна xipyprifl. - 2003. - № 1 (2). - С. 4 - 11.
6. Громнацкий Н.И. Диабетология. - М.: ГОУ ВУНМЦ МЗ РФ, 2002.- 256 с.
7. Гурьева И.В. Факторы риска развития синдрома диабетической стопы // РМЖ. - 2003. - Т.11, № 6. - С. 21 - 28.
8. Ефимов А.С., Скробонская Н.А., Бездробный Ю.В., Ма-ньковский Б.Н., Ткач С.Н. Клиническая диабетология. -К.: Здоров'я, 1998. - 320 с.
9. Зел1нська Н.Б. Ожир1ння та цукровий д1абет 2 типу // Kni-н1чна ендокринолопя та ендокринна xipyprifl. - 2003. - № 2 (3). - С. 68 - 77.
10. Лаврик А.С. Xipypri4He лкування ожир1ння: Автореф. дис. ... д-ра мед. наук. - Кшв, 2002. - 36 с.
11. Ляпю М.О., Герасимчук П.О. Синдром стопи д1абетика. -Терноп1ль: Укрмедкнига, 2001. - 275 с.
12. М1жнародна угода з проблеми д1абетичноТ стопи. - КиТв, 2004. - 96 с.
13. Ожирение: этиология, патогенез, клинические аспекты / Под ред. Дедова И.И., Мельниченко Г.А. - M.: Медицинское информационное агенство, 2004. - 456 с.
14. Проблема ожирЫня в УкраТы / Н.В. Давиденко, 1.П. Смирнова, I.M. Горбась, Е.А. Кваша // Журнал практичного л1каря. - 2002. - № 1. - С. 81 - 85.
15. Прудиус П.Г., Северин О.В., Письменна Н.В. Епщемюло-пя та економка цукрового д1абету (м1н1огляд) // Ендокринолопя. - 2000.-T.5, №1. - С. 109-114.
16. Эпидемия неконтагиозной нозологии на рубеже тысячелетий / В.Г. Варченко, С.А. Возианов, В.П. Георгиевский и др. // HMT. - 2003. - №1. - С. 39 - 44.
17. Altman J. Weight in the balance // Neuroendocr. - 2002. -Vol.76. - P.131 - 136.
18. Boulton A.J.M.The diabetic foot//Diabetologia.-2004.-V.47,№8. - P. 1343-1353.
19. Birke J.A., Rolfsen R.J. Evaluation of a self-administered sensory testing tool to identify patients at risk of diabetes-related foot problems // Diabetes Care. - 1998. - Vol. 21, № 1. - P. 23 - 25.
20. Bray G.A. Obesity: a time bomb to be defused // Lancet. -1998. - Vol.352, № 18. - P. 160 - 161.
21. MacDonald K.G. Overview of the epidemiology of obesity and the early history of procedures to remedy morbid obesity // Archives of Surgery / American Medical Association. - Chicago, 2003. -Vol.138, № 4. - P. 357 - 360.
Резюме
КЛИНИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКАТЕЧЕНИЯ ГНОЙНО-НЕКРОТИЧЕСКОГО ПОРАЖЕНИЯ СТОПЫ У ПАЦИЕНТОВ С САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ МАССЫ ТЕЛА Багрий А.В.
Ключевые слова: сахарный диабет, синдром диабетической стопы, ожирение.
В исследовании проанализированы результаты обследования и лечения 142 пациентов з гнойно-некротическими поражениями стоп на фоне сахарного диабета в зависимости от массы тела. Оценивали состояние кровоснабжения нижних конечностей при помощи доплерографии сосудов, выраженность диабетической периферической нейропатии ног путем применения неврологических тестов, основные клинические показатели пребывания пациентов в хирургическом стационаре. Установлена зависимость тяжести течения СДС от массы тела больных. При увеличении массы тела наблюдалося увеличение периода пребывания больных в стационаре в 1,6 раза, периода предоперационной подготовки и количества оперативных вмешательств на нижних конечностях. Ожирение у пациентов с СДС увеличивало риск выполнения высоких ампутаций нижних конечностей с 6,1% до 11,9%, в основном, за счет трансфеморальных. Данные клинические особенности связаны с более выраженными изменениями магистральных артерий и периферической нервной системы нижних конечностей.
