CC BY
9
АКТУАЛЬН! ПИТАНИЯ ГН1ЙН0-СЕПТИЧН01 Х1РУРГ11
УДК 617.55-089: 616-002.3:616.379-008.64: 572.511(083.3)
КЛ1Н1ЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА 0С0БЛИВ0СТЕЙ ПЕРЕБ1ГУ ГН1ЙН0-НЕКР0ТИЧНИХ УРАЖЕНЬ СТОПИ У ПАЦ1ЕНТ1В 3 ЦУКР0ВИМ Д1АБЕТ0М В 3АЛЕЖН0СТ1 В1Д МАСИ Т1ЛА
Вшницький нацюнальний медичний уыверситет ¡м. М.1.Пирогова ВЫницький обласний ендокринолопчний диспансер Багрш A.B.
В досл1джент було проанал1зовано резулътати обстеження i лгкування 142 naöienmie з гтйно-некротичними ураженнями стоп на фот цукрового дiaбеmу в зaлежнoсmi eid маси тша. Оцтю-вали стан кровопостачання нижтх ктщвок за допомогою доплерографп судин, виражетстъ di-абетичног периферичног нейропатй нгг шляхом використання неврoлoгiчних mесmiв, основш клнчш показники перебування naцieнmiв в хiрургiчнoму сmaцioнaрi. Встановлено залежтстъ вaжкoсmi перебйу СДС вiд маси тша хворих. При збыйтен маси тша спостерйалося подовжен-ня mривaлoсmi перебування хворих в сmaцioнaрi в 1,6 раза, збыъшення перюду передоперацтног тдготовки та кiлъкoсmi оперативних втручанъ на нижтх кiнцiвкaх. Ожиртня у хворих з СДС збшъшувало ризик виконання високих ампутацш нижтх тнщвок з 6,1% до 11,9%, в основному за рахунок трансфеморалъних ампутацш. Дан клiнiчнi oсoбливoсmi пов'язан з быъш вираженими ураженнями маггстралъних артерш та периферичног нервовог системи нижтх ктщвок. Ключов1 слова: цукровий д1абет, синдром д1абетичноТстопи, ожирЫня.
ЦД ¡з р1внем захворюваност 2,2 - 5,9% (вщ 1,7
Вступ
Проблема лкування пац1ент1в з цукровим дебетом (ЦД) з кожним роком набувае все бтьш важливого значения, що обумовлено швидкими темпами зростання частоти даного захворюван-ня в популяци та р^номаыттям \ важкютю ускла-днень цеТ патологи [1, 3, 5, 6, 8, 9]. Згщно даних ВООЗ, на сьогодышнм день ЦД розглядаеться як ненфекцмна епщемт [9, 15]. Епщемюлопчы дослщження показують, що в промислово роз-винених кранах св1ту частота ЦД серед населения працездатного в1ку сягас 2 - 5%, а в популяци старше 65 роюв - до 10%. Щорнно кть-кють таких пацент1в збтьшуеться на 5 - 7%, по-двоюючись кожы 15 роюв [5, 6, 11].
Одним з найбтьш частих \ важких ускладнень ЦД являеться синдром д1абетичноТ стопи (СДС) - ¡нфекця, виразка та/або деструкцт глибоких тканин, що пов'язаы з невролопчними патолоп-чними змшами та попршенням мапстрального кровооб1гу в артер1ях нижых кнцвок р^ного сту-пеня важкост1 [12]. Незважаючи на значы досяг-нення в д1абетологи, спостер1 гаеться подальше збтьшення ктькост1 пацент1в з ЦД \ СДС. Дана патолопя зустрнаеться у 4 - 10% вах хворих на
3,3% серед пац1ент1в молодшого в1ку до 5 - 10% в грут старшого в1ку) [11, 18]. Щороку в цм груп1 хворих 7% потребують виконання реконструкти-вних оперативних втручань на судинах нижых кнцвок, а у 1% виконуються ампутаци ыг [11, 12]. Основними факторами ризику появи гнмно-некротичних уражень стопи вважають наявнють нейропати, ангюпати нижых шц1вок та дефор-мацм стопи [7].
Паралельно зростанню захворюваност1 на ЦД спостер1гаеться розвиток ще одыеТ неконтагюз-но1 епщеми - ожирння [3, 4, 13, 16, 19]. Згщно результат!в останых нацюнальних дослщжень надлишкова маса тша або ожирЫня зустрнаеть-ся у 61% американца, 25% жителе ЗахщноТ Св-ропи \ Роем, 35% населения СхщноТ Свропи [13, 4, 9, 10, 13, 20, 21]. В УкраТы надлишкова маса тта зустрнаеться у 29,7% жнок \ 14,8% чоловн к1в [14]. Якщо в 2000 роц1 загальна захворюва-нють ожирнням в УкраТы дор1внювала 642,1 на 100 тис. населения, то в 2004 роц цей показник досяг 862 на 100 тис. населения [9]. Економны витрати на лкування ожирЫня \ його ускладнень дор1внюють близько 7 - 10% загальних витрат нацюнальних систем охорони здоров'я [4, 9, 13,
* Наукова робота являеться фрагментом комплексноi науково-досл^дно)' роботи кафедри загальноТ xipypzn В/нницького национального медийного университету ¡м. М.1.Пирогова „Оптимизация профюактики та комплексного лкування пюляопера-ц!йних гн!йних ускладнень та гн'шно-запальних захворювань", номер державно)'реестрацп 0104V000331.
BiCHHK Украгнсъког медичног стоматологгчног акадежш
17, 20].
Спостер1гаеться чаете поеднання ожирння \ ЦД. Так 80% людей, яким д1агностовано цукро-вий д1абет 2 типу, на момент встановлення д1аг-нозу мали надлишкову масу тта або ожирння [3]. Враховуючи той факт, що бтьшють пац1ент1в з ЦД (85 - 90%) - це хвор1 з 2 типом дебету, можна стверджувати про тюний взаемозв'язок ЦД \ ожирння, що стало причиною до об'еднання Тх в метабопнний синдром (МС), який розглядае ожирння одысю з основних пе-редумов розвитку ЦД [2, 3, 9, 13].
Незважаючи на встановлений тюний зв'язок ожирння \ ЦД, наявнють велико!' ктькост1 хворих на ЦД, у яких е супутне ожирння, в л1тератур1 практично вщеуты науков1 роботи, як1 були б присвячеы вивченню особливостей розвитку, переб1гу СДС в залежност1 вщ маси тта та ди-ференцмованим пщходам до вибору тактики ль кування \ розробц1 профтактичних заходв в цм груп1 пац1ент1в. 1снуюч1 в доступы й л1тератур1 по-одиною повщомлення про ожирння як фактор ризику розвитку д1абетично1 стопи не розкрива-ють мехаызмв под1бного впливу \ не мютять ре-комендацм по профтактищ та лкуванню СДС у хворих ЦД на фоы ожирння.
Метою даноТ роботи було вивчення кпннних показниюв пере&гу СДС та вираженост1 факто-р1в ризику у хворих на ЦД в залежное^ вщ маси тта.
Матер1али 1 методи досл1дження
ПроаналЬовано результати обстеження \ лку-вання 142 пац1снт1в з ЦД та п-лйно-некротичними ураженнями стопи, як1 знаходили-ся в хфурпчному вщдтены Внницького облас-ного кпннного ендокринолопчного диспансеру з приводу гнмно-некротичних уражень стопи протягом 2002 - 2006 рр. В залежное^ в1д маси тта вах дослщжуваних хворих було розподте-но на 4 групи. До першоТ групи увмшло 33 (23,2%) пац1енти з нормальною масою тта (1МТ 18,5 - 24,9), до другоТ - 32 (22,5%) з надлишко-вою масою тта (1МТ 25 - 29,9), до третьоТ - 42 (29,6%) з ожирнням 1 ступеню (1МТ 30 - 34,9), до складу четвертоТ - 35 (24,7%) з ожирнням 23 ступеыв (1МТ>35). Серед хворих четверто!' групи було 10 (28,6%) оаб з 2 ступенем (1МТ 35
- 39,9) \ 25 (71,4%) з 3 ступенем (1МТ>40) ожи-рння. Середнм показник 1МТ в 1-й груп1 екпав 21,7±0,7, в 2-й - 27,1±1,7, в 3-й - 31,2±1,2 \ в 4-й
- 37,8±1,3 (р<0,001). Бтьшють па^ен^в (125, 88%) були з ЦД 2-го типу, 17 хворих (12%) - з ЦД 1-го типу. СередньоТ важкост1 ЦД встановле-но у 21 (14,8%) пац1ент1в, а важкий - у 121 (85,2%). Середнм в1к хворих становив б0,57±1,71 роюв. Питома вага патенте жночоТ стат1 становила 45,1±3,5% (64 особи), чоловно!' стат1 - 54,9±2,6% (78 оаб) (р<0,01). Середня тривалють ЦД дорвнювала 13,51 ±1,51 роюв. У 100 (70,4%) пац1снт1в встановлено нейрошемн-ну форму СДС, у 40 (28,2%) - нейропатично-
¡нфковану, у 2 (1,4%) - ¡шемнно-гангренозну.
YciM хворим проводили комплексне кпннне дослщження з метою оцЫки нейропати' i стану кровопостачання Hi г. Застосовували загально-прийнят1 невролопчы тести, доплерографнне дослщження судин нижых кнц1вок. На основ! проведених дослщжень проводили оцнку нейропати' нижых кнцвок за шкалами DNS та NDS [19]. Шкала DNS (Diabetic Neuropathy Symptom) оцшюе суб'сктивы прояви нейропати i включас 4 показники (шаткють при ходьбу бть в ногах, вщ-чуття поколювання та онЫння стоп), кожен з яких оцнюеться в балах (вщеутнють ознаки - 0 бал1в, наявнють - 1 бал). Максимальна ктькють бал1в - 4. Шкала NDS (Neuropathy Disability Score) передбачае оцшку 4 об'ективних параме-TpiB (тактильна, температурна i больова чутли-BOCTi, axmiB рефлекс) за 3-х бальною системою (норма - 0 , зниження - 1, вщеутнють - 2 бали) з пщрахунком суми бал1в (максимально - 8 бал1в). Проводили пщрахунок бал1в по обом шкалам для кожно1 стопи (для оцЫки симетричност1 ура-ження) та сумарно для обох стоп (оцнка вира-женост1 д1абетично1 нейропати).
Вивчали показники лмкодня, тривалють дота пюляоперацмного nepiofliB, ктькють i вид оперативних втручань, обсяг консервативно! те-panii.
Результати та обговорення
У Bcix nauicHTiB нами був застосований лкувальний комплекс, який полягав у обов'язковому використаны з 1-1 доби перебу-вання в KniHiui ¡HcyniHOTepanii для метабол1чного контролю ЦД, деескалацмноТ антиб1отикотера-nii, антиагрегант1в (acnipnH), антикоагулянт1в (фраксипарин, клексан, гепарин), антиоксидант-Hoi Tepanii (TioTpia3oniH, препарати ninocBoi кис-лоти) та, при потребу вазоактивних npenapaTiB (енелб1н, простанощи). YciM хворим виконано оперативн1 втручання, по можливост1 направле-ним на збереження опорноТ функцИ стопи.
В xofli досл1дження встановлено залежн1сть тривалост1 rocniTani3auii nauicHTiB Bifl маси Tina. В 1-й rpyni середн1й лмкодень склав 25,36±2,46, в 2-й - 26,00±2,65, в 3-й - 42,81±5,34 ¡в 4-й -37,71±3,26 (р<0,01). Таким чином, тривал1сть го-стталЬаци у хворих з ожир1нням перевищила таку серед nauicHTiB з нормальною масою Tina в 1,6 раза (р<0,01). Звертае на себе увагу той факт, що пац1снти з надм1рною массою Tina та ожирнням потребують б1льше часу для дооперацмноТ п1дготовки. Тривал1сть nepiofly Bifl моменту гостталЬаци до виконання оперативного втручання дор1внювала для хворих з нормальною массою Tina 3,51 ±0,88 доби, при над-м1рн1й Maci Tina - 5,28±1,33, у nauicHTiB з ожир1н-ням 1-го ступеню - 4,61±1,21 а в rpyni з ожир1н-ням 2-3-го ступеню - 6,10±1,46 fli6 (р<0,05).
Виявпено корепяц1ю обсяг1в консервативно!' Tepanii з масою Tina хворих. Так у nauicHTiB з нормальною массою Tina в середньому nifl час
лкування застосовано 9,15±0,57 препарати, в груп1 хворих з надлишковою вагою - 11,12±0,72, при ожирны 1-го ступеня цей показник збтьши-вся до 13,24±0,71, а у хворих з 2-3-м ступенями ожирння - до 14,74±0,76 (р<0,001). Зростання даного показника було обумовлено збтьшенням ктькост1 лкарських препарат^ для лкування супутньоТ серцево-судинноТ патологи та збть-шенням ктькост1 антибактер1альних засоб1в. Розрахунок середньоТ добовоТ дози ¡нсул1н1в, необхщноТ для компенсаци ЦД, показав найбн льш1 значения у пац1ент1в 4-1 групи (35,94±2,92 ОД), в пороняны з 1-ю групою (30,17±2,74 ОД). В 2-й та 3-й трупах цей показник скпав, вщповщ-но, 23,13±2,01 та 29,76±2,95 (р<0,01).
АналЬ оперативних втручань виявив залеж-нють ктькост1 операцм на нижых кнщвках вщ маси тта хворих. У пац1ент1в з нормальною ма-сою тта виконано, в середньому, 1,3±0,14 оперативних втручання, у хворих з надлишковою вагою цей показник дор1внював 1,1 ±0,10, при ожирны 1-го ступеню - 1,6±0,19, 2-3-го ступеню - 2,1±0,27 (р<0,01). Органозбер1гаюч1 операцина стот виконано у бтьшост1 патенте вах груп. Висою ампутаци нижых кнцвок виконано у 18 (12,7%) хворих. Встановлено залежнють р1вня високоТ ампутаци вщ маси тта. Так ампутаци на р1вы стегна виконано у 6,1% пац1ент1в 1-1 групи, у 6,3% оаб 2-1 групи, 11,9% 3-1 та 11,4% хворих 4-1 групи. В структур! високих ампутацм транс-феморалы-м ампутаци склали, вщповщно, в 1-й груп 1 - 50%, в 2-й - 66,7%, в 3-й - 71,4%, в 4-й -100% (р<0,05).
Встановлено збтьшення потреби в застосу-ваны лакового режиму при зростаны маси тта пац1ент1в. Серед хворих з нормальною масою ть ла на лаковому режим! перебували 56,7%, з надлишковою масою - 44%, при ожирны 1-го ступеня - 58,6%, 2-3-го ступеыв - 79,3% (р<0,01). 1мобт1зацю ураженоТ к1нц1вки застосо-
Ступ/нь стенозу маг'юг
вували у 76,7% пац1ент1в 1-Т групи, 84% 2-Т, 87,8% 3-1 та 89,7% 4-1 групи.
Оцнка стану кровопостачання нижых kíh^bok у пац1ент1в з СДС виявила залежнють порушен-ня кровотоку в мапстральних судинах вщ маси тта хворих. Доплерографнний ¡ндекс був обер-нено пропорцмним Maci тта хворих. Серед па-UÍghtíb з нормальною масою тта даний показник в середньому дор1внював 0,83±0,044, у хворих 2-1 групи - 0,75±0,047, в 3-й rpyni - 0,75±0,036, в 4-й - 0,69±0,044 (р<0,01). Мапстральний тип кровопостачання в артер1ях стоп найбтьш часто зустрнався при нормальнм Maci тта (48,7%). В 2-й rpyni цей показник досяг 48%, а в 3-й та 4-й, вщповщно, 37,8% та 33,2%. Колатеральний тип кровотоку стоп виявлено в 1-й rpyni у 43,3% па-Uíghtíb, в 2-й - у 46%, в 3-й - у 47,8%, а в 4-й - у 55,2%. Стутнь ¡шеми за Fontaine виявилася прямо пропорцмною Maci Tina хворих з д1абети-чною стопою. Даний середнм показник дорвню-вав у na4¡CHTÍB з нормальною масою Tina 1,52±0,29, в rpyni хворих з надлишковою вагою -1,68±0,34, при ожиршы 1-го ступеня - 2,23±0,25, в 4-й rpyni - 2,33±0,31 (р<0,05). Доплерографч-не дослщження мапстральних артерм нижых кнщвок показало переважне ураження артерм стоп, яке було виявлено у 83,3% пац1ет1в 1-Т, 88% 2-Т, 88,1% 3-Т та 86,7% 4-Т групи. 3i зростан-ням маси Tina спостер1галося збтьшення часто-ти ураження проксимальних сегмент^ apTepia-льного русла нижых кнцвок. Стенозування пщ-колнних артерм мало мюце у 40% хворих з нормальною масою Tina, 48% з надлишковою, 61,9% з ожирнням 1-го ступеня i 62,1% з ожи-рЫням 2-3-го CTyneHiB (р<0,01). Ураження стег-нового сегменту виявлено, вщповщно, в 10%, 28%, 28,6% та 24,1% випадюв (р<0,05). CTyniHb стенозу мапстральних артерм на bcíx р1внях бу-ла прямо пропорцмна Maci Tina nauicHTiB (табл.1).
Таблиця 1.
чих apmepiü нижн/х KÍHU,ieoK у пац/ент/в з р/зною масою mina.
ApTepiT HMWHix KiHuiBOK 1 rpyna 2 rpyna 3 rpyna 4 rpyna
a. dorsalis pedis D 42,87±6,66 p<0,001 44,92±6,41 p<0,001 50,09±4,79 p<0,001 52,60±6,95 p<0,01
a. dorsalis pedis S 43,57±6,20 p<0,01 47,32±7,28 p<0,05 52,02±5,06 p<0,001 53,59±6,57 p<0,001
a. tibialis posterior D 39,07±6,08 p<0,01 46,76±6,86 p<0,001 45.44±5,05 p<0,001 53,21±6,73 p<0,01
a. tibialis posterior S 40,20±6,17 p<0,001 40,08±7,10 p<0,001 49,39±4,73 p<0,05 53,59±6,11 p<0,001
a. poplitea D 13,67±3,95 p<0,05 21,60±5,96 p<0,05 21,02±3,43 p<0,01 22,75±4,72 p<0,01
a. poplitea S 14,60±4,20 p<0,01 17,96±5,30 p>0,05 21,71±3,57 p<0,01 24,34±5,07 p<0,05
a. femoralis communis D 1,87±1,09 p>0,05 7,4±2,88 p>0,05 10,29±2,76 p<0,01 7,75±2,80 p>0,05
a. femoralis communis S 1,87±1,09 p>0,05 9,00±3,62 p<0,05 9,34±2,43 p>0,05 10,41±3.90 p<0,05
BiCHHK Украгнсъког медичног стоматологгчног академШ
Оцнка ураження периферичноТ нервовоТ сис-теми нижых кнцвок при СДС виявила залеж-HicTb вираженост1 нейропати вщ ступеню збть-шення маси тта пац1ент1в. Подана тенденц1я встановлена як для суб'ективноТ (шкала DNS) так i для об'сктивноТ (шкала NDS) характеристик д1абетичноТ нейропати. Середы показники суми бал1в по шкал1 DNS скпали для пац1ент1в з нормальною масою тта 2,51 ±0,48, з надлишковою масою - 2,84±0,76, в rpyni хворих з ожирнням 1-го ступеню - 3,06±0,56, 2-3-го ступеыв -3,31±0,64 (р<0,01). Показники шкали NDS коре-лювали з даними оцнки суб'ективних змн i flopi-внювали, в середньому, у хворих 1-Т групи 4,71±0,46, 2-1 - 4,96±0,61, 3-1 та 4-1, вщповщно, 5,84±0,88 i 6,41±0,73 (р<0,05). Найбтьш швидю зм1ни вщмнали при оц1нц1 дискримнацмноТ чут-ливостк Нормалы-ii показники ТТ виявлено лише у 2,6% пац1ент1в, зниження чутливост1 було вста-новлено у 44,7%, вщсутысть - у 52,7%. Bi6pa-цмна чутливють була збережена у 8,2% хворих, знижена - у 48,1%, вщсутня - у 43,7%. Бтьш стмкою до зм1н виявилася захисна чутливють, в яку об'еднують температурну, тактильну i бо-льову види чутливостк Ii вщсутысть встановле-но у 3,9% пац1ент1в, зниження - у 51,3%, норма-лы-ii показники - у 44,8% випадюв.
Висновки
1. Наведен! даы свщчать про бтьш важкий nepe6ir гнмно-некротичних уражень стопи у па-UicHTiB з ЦД на фоы ожирння, що потребус бтьш тривалого перебування в х1рурпчному стацюнар1, збтьшення перюду передоперацм-Hoi пщготовки хворих та проведения бтьшоТ Ki-лькост1 оперативних втручань на фоы розши-рення обсяпв консервативно! терапи у даного контингенту пац1снт1в.
2. Збтьшення маси тта корелюе з пщвищен-ням ризику виконання високих ампутацм нижых к1нц1вок, зокрема на piBHi стегна.
3. Важюсть nepe6iry СДС у хворих з ожирнням пов'язана з бтьш вираженими змнами MaricT-рального кровотоку та периферичноТ нервовоТ системи нижых к1нц1вок.
Л1тература
современном этапе // РМЖ. - 2002. - Т.10, № 11. - С. 1 - 9.
2. Бтяев K.K. Метабол1чний синдром - приклад ¡нтеграцп медичних наук // Льв1вський медичний часопис. - 2003.
- Т.9. Додаток 2. - С. 7.
3. Бутрова С.А. От эпидемии ожирения к эпидемии сахарного диабета // Consilium medicum. - 2005. - №2. - С. 21 - 29.
4. Вейн A.M., Вознесенская Т.Г. Ожирение (лекция) // Международный медицинский журнал. - 2000. - Т.6, № 1. - С. 90 - 93.
5. Генез нейропатичноУ форми д1абетично!' стопи / В.О. Малижев, О.В. Савран, C.B. Сацька, О.Я. Гирявенко // KniHi4Ha ендокринолопя та ендокринна xipyprifl. -2003. - № 1 (2). - С. 4 - 11.
6. Громнацкий Н.И. Диабетология. - М.: ГОУ ВУНМЦ МЗ РФ, 2002.- 256 с.
7. Гурьева И.В. Факторы риска развития синдрома диабетической стопы // РМЖ. - 2003. - Т.11, № 6. - С. 21
- 28.
8. Ефимов А.С., Скробонская Н.А., Бездробный Ю.В., Маньковский Б.Н., Ткач С.Н. Клиническая диабетология. - К.: Здоров'я, 1998. - 320 с.
9. Зел1нська Н.Б. ОжирЫня та цукровий д1абет 2 типу // Клш1чна ендокринолог1я та ендокринна xipyprifl. -2003. - № 2 (3). - С. 68 - 77.
10. Лаврик А.С. Xipypri4He л1кування ожир1ння: Автореф. дис. ... д-ра мед. наук. - КиУв, 2002. - 36 с.
11. Ляпю M.O., Герасимчук П.О. Синдром стопи д1абетика. - Тернопть: Укрмедкнига, 2001. - 275 с.
12. М1жнародна угода з проблеми д1абетично'| стопи. - Ки-ÏB, 2004. - 96 с.
13. Ожирение: этиология, патогенез, клинические аспекты / Под ред. Дедова И.И., Мельниченко Г.А. - M.: Медицинское информационное агенство, 2004. - 456 с.
14. Проблема ожиршня в Укра!'н1 / Н.В. Давиденко, 1.П. Смирнова, I.M. Горбась, Е.А. Кваша // Журнал практичного лкаря. - 2002. - № 1. - С. 81 - 85.
15. Прудиус П.Г., Северин О.В., Письменна Н.В. EnifleMio-лопя та економ1ка цукрового д1абету (мЫюгляд) // Ен-докринолог1я. - 2000. - Т.5, № 1. - С. 109 - 114.
16. Эпидемия неконтагиозной нозологии на рубеже тысячелетий / В.Г. Варченко, С.А. Возианов, В.П. Георгиевский и др. // HMT. - 2003. - №1. - С. 39 - 44.
17. Altman J. Weight in the balance // Neuroendocr. - 2002. -Vol.76. - P.131 - 36.
18. Boulton A.J.M. The diabetic foot // Diabetologia. - 2004. -V. 47, № 8. - P. 1343 - 1353.
19. Birke J.A., Rolfsen R.J. Evaluation of a self-administered sensory testing tool to identify patients at risk of diabetes-related foot problems // Diabetes Care. - 1998. - Vol. 21, № 1. - P. 23 - 25.
20. Bray G.A. Obesity: a time bomb to be defused // Lancet. -1998. - Vol.352, № 18. - P. 160 - 161.
21. MacDonald K.G. Overview of the epidemiology of obesity and the early history of procedures to remedy morbid obesity // Archives of Surgery /American Medical Association. - Chicago, 2003. -Vol.138, № 4. - P. 357 - 360.
1. Балаболкин М.И., Клебанова Е.М., Креминская В.М. Возможности лечения сахарного диабета 2 типа на
Резюме.
КЛИНИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКАТЕЧЕНИЯ ГНОЙНО-НЕКРОТИЧЕСКОГО ПОРАЖЕНИЯ СТОПЫ У ПАЦИЕНТОВ С САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ МАССЫ ТЕЛА. Багрий A.B.
Ключевые слова: сахарный диабет, синдром диабетической стопы, ожирение.
В исследовании проанализированы результаты обследования и лечения 142 пациентов з гнойно-некротическими поражениями стоп на фоне сахарного диабета в зависимости от массы тела. Оценивали состояние кровоснабжения нижних конечностей при помощи доплерографии сосудов, выраженность диабетической периферической нейропатии ног путем применения неврологических тестов, основные клинические показатели пребывания пациентов в хирургическом стационаре. Установлена зависимость тяжести течения СДС от массы тела больных. При увеличении массы тела наблюдалося увеличение периода пребывания больных в стационаре в 1,6 раза, периода предоперационной подготовки и количества оперативных вмешательств на нижних конечностях. Ожирение у пациентов с СДС увеличивало риск выполнения высоких ампутаций нижних конечностей с 6,1% до 11,9%, в основном, за счет трансфеморальных. Данные клинические особенности связаны с более выраженными изменениями магистральных артерий и периферической нервной системы нижних конечностей.
