CC BY
23
Орипнальш AOOAiAKeHHq
Original Researches
УДК 616.98:579-053.2 DOI: 1022141/2312-413x5.3.2017.109858
Мургна М.М.
Внницький нац1ональний медичний университет 1м. М.1. Пирогова, м. В1нниця, Укра/на
Клшчш особливост nepe6iry локалiзованих та генера^зованих бактepiальних iнфeкцiй у дiтeй
For cite: Aktual'naya Infektologiya. 2017;5:146-51. doi: 10.22141/2312-413x.5.3.2017.109858
Резюме. Актуальшсть. Сепсис i надал1 залишаеться одтею з найактуальнших проблем сучасност1, оскыьки зберкаеться тенденщя до росту захворюваностi та стабыьно високог летальностi. Мета: до^дити клтчш особливостi перебгу бактерiальних тфекцт у дтей. Матергали та методи. До-aaiджено 115 дтей з генерал1зованими та локал1зованими формами бактерiальних шфекцш. Основна група (47 дтей) — дти 1з сепсисом, група порiвняння (68 дтей) — дти з локалiзованою бактерiальною тфекщею рiзноi локалiзацii. 1х eiK становив вiд 1 мс до 18 ротв. Розподш на групи проводився за на-явностi ознак синдрому системно! запальног вiдповiдi (ССЗВ) та органног дисфункщ. Результати. Шд час до^дження було виявлено, що рiвень прояву та тривалсть основних симптомiв ССЗВ (гiпертермiя, тахiкардiя та тахтное) були статистично значимо вищими в грут сепсису. При збльшенш кыькост1 ознак ССЗВ та розвитку септичного щоку прямо пропорцшно зростали тривалсть та виражетсть клтчних ознак ССЗВ. Тахiкардiя практично завжди (93 %) супроводжуе розвиток сепсису, тодi як при локалзованих бактерiальних тфекщях вона вiдмiчаеться лише в третини дтей. 40 % дтей при сепсиа потребують оксигенотерапи. Ознаки ССЗВ тривають найдовше в дтей ie локалiзацiею бактерiально-го вогнища в лор-огранах та грудтй порожниш, тодi як при тфекцП центральноi нервовог системи щ прояви минали найшвидше. 1онотропног тдтримки найбыьше потребували дти з первинним вогнищем у лор-органах — 44,4 % випад^в, зовам не потребували — з локал1защею первинного вогнища в черев-нй порожниш. Середтй термт перебування у вiддiленнi анестезюлогп та ттенсивног терапи в дтей групи порiвняння становив 5,14 дня (Д1 95% 4,42—5,87), а в дтей основног групи — 13,1 дня (Д1 95% 9,16—17,00), що було в 2,5раза быьше (р < 0,01). Висновки. Показник та тривалсть основних nроявiв ССЗВ (гinертермiя, тахiкардiя, тахпное) статистично значимо вищi в дтей 1з сепсисом, та вони пропорцшно зростають 1з збыьшенням кiлькостi ознак ССЗВ. Основт симптоми ССЗВ у дтей ie сепсисом 1з 2 ознаками ССЗВ спостеркаються тривалий час, та гхрiвень статистично значимо менший nорiвняно з дтьми з 3 i быьше ознаками ССЗВ. У 75 % дтей ie локалiзованою бактерiальною тфекщею вiдмiчаеться задишка, хоча тривалкть и незначна, i вони не потребують проведення оксигенотерапп, тодi як трохи менше половини дтей 1з сепсисом потребують проведення останньог. Kro40Bi слова: сепсис; miтчт прояви; дти
Т_Д' r^V Jsüllillskyl
Мнфектология
Вступ
На початку ХХ1 ст., незважаючи на сщмкий розвиток медично! науки, сепсис i над^ залишаеться одшею з найактуальнших проблем сучасносп, осюль-ки збериаеться постшна тенденщя до росту захворю-ваност та стабильно високо! летальность Кожен рк: у свт рееструеться приблизно 18 млн випадыв сепсису, 10—30 % iз них заюнчуються смертельно, у тому чис-
лi в новонароджених та датей шших вшових груп. На-явнють рефрактерного шоку при надходженш у вщщ-лення анестези та штенсивно! терапи (ВА1Т) збтьшуе ризик смерт в 3,8 раза [1—4].
Сепсис — це загальноктшчна проблема, при якш вiдмiчаються висока летальнють та значш матерiальнi витрати на лшування [4]. Кожну хвилину у свт по-мирае 14 ошб вщ сепсису, а щорiчна летальнють через
© «Актуальна шфектолопя», 2017 © «Actual Infectology», 2017
© Видавець Заславський О.Ю., 2017 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2017
Для кореспонденцп: Мурпна Марина Микола'1'вна, асистент кафедри педiатрfl' факультету пклядипломно'Т ocBi™, Вшницький нацюнальний медичний уыверситет iM. М.1. Пирогова, вул. Пирогова, 56, м. В^ниця, 21018, УкраТ'на; факс: (0432) 35-05-63; e-mail: [email protected] For correspondence: Maryna Murhina, Assistant at the Department of pediatrics, Faculty of Postgraduate Education, M.I. Pirogov Vinnytsia National Medical University, Pirogov st., 56, Vinnytsia, 21018, Ukraine; fax: (0432) 35-05-63; e-mail: [email protected]
розвиток останнього бiльша, нiж вiд ВШ-шфекци, раку простати та молочно! залози разом узятих [5]. Бiльшiсть смертей дггей вiком до 5 роыв (майже 60 %) зумовлена шфекщею [4].
Актуальнiсть питання дiагностики та облшу сепсису пiдтверджуеться i змшами, що були внесенi у МКХ-10 версй' 2016 року: стару рубрику «Септицем1я» замiнено на 25 рубрик (з 32) «Сепсис» iз вказiвкою на етiологiч-ний чинник, додано рубрику «Септичний та ендоток-синовий шок, синдром системно! запально! вiдповiдi (ССЗВ) шфекцшного та неiнфекцiйного генезу iз по-лiорганною недостатнiстю чи без не!» [5].
1снуе мiжнародний консенсус «Сепсис-3», що при-свячений визначенню понять «сепсис» та «септичний шок». Зпдно з останнiми дефiнiцiями, сепсисом на-зивають те, що в минулих переглядах визначалось як тяжкий сепсис, тобто як наявнють ССЗВ, доведено! або ймовiрно! шфекци та полiорганно! недостатност1 [6, 7].
Зпдно iз сучасною термiнологiею, сепсис — жит-тево небезпечна органна дисфункщя в результатi дис-регульовано! вiдповiдi органiзму на iнфекцiю (гостре шдвищення кiлькостi балiв > 2 за шкалою SOFA порГв-няно з вихщним станом хворого) [8].
У педаатричнш практицi ми продовжуемо користу-ватися критерiями дiагностики сепсису, затвердженими у 2002 р. на М1жнароднш консенсуснiй конференцй' з питань педiатричного сепсису (IPSSC), результати ро-боти експертно! комiсi! були опублшоваш у 2005 р. [9].
Визначальним у прогнозi е рання дiагностика до початку розвитку полiорганно! недостатносп та сеп-тичного шоку, летальшсть при якому становить 40 % [10]. У зв'язку з цим ведеться пошук маркерiв для ран-ньо! дiагностики генералiзацi! iнфекцiйного процесу та розвитку сепсису.
Мета: дослщити клiнiчнi особливосп перебiгу лока-лiзованих та генералiзованих бактерiальних iнфекцiй у дiтей та виявити найбтьш значимi клiнiчнi прояви для швидко! дiагностики генералiзацi! бактерiального про-цесу.
Матерiали та методи
За перюд iз 2009 по 2016 рш нами було проведено детальне вивчення клiнiчних особливостей перебiгу локалiзованого та генералiзованого iнфекцiйного процесу в 115 дггей вшом вщ 1 мiсяця до 18 роыв, як проходили лiкування в ХМДЛ, ХОДЛ та Х1Л. Сепсис було дiагностовано в 47 дггей (23 хлопщ та 24 дГвчинки), яы становили основну групу. Локалiзовану iнфекцiю — у 68 дггей (44 холщ та 24 дГвчинки), яких було включено в групу пор1вняння.
Локалiзований iнфекцiйний процес фшсували при доведеному вогнищi iнфекцii i не бiльше 1 ознаки ССЗВ або !х вiдсутностi.
Згiдно з мiжнародними критерiями сепсис дГагнос-тували за наявностi 2—4 ознак ССЗВ (зпдно з критерь ями IPSSC) або розвитку септичного шоку. З огляду на останнi рекомендацii «Сепсис-3» уш дiти групи сепсису мали 1 ознаку органноi' дисфункцii та бгльше.
Дiти основно! групи були розподглеш на пiдгрупи залежно вгд кiлькостi ознак ССЗВ та наявност септичного шоку (2 ССЗВ — 13 дггей, 3 ССЗВ — 14 дггей, 4 ССЗВ — 4 дитини та дти iз септичним шоком — 16 ошб).
Результати та обговорення
У проведеному дослщженш ми звертали увагу на особливосп клшчних проявiв ССЗВ та наявнють до-даткових ознак порушення гемодинамiки. Оцiнюючи показники гшертерми, ми отримали так! результати (табл. 1).
У дггей основно! групи середш показники гшертерми були вiрогiдно вищими та тривала лихоманка в 2,7 рази довше (р < 0,05), шж у дiтей групи порiвняння.
У пiдгрупах основно! групи середнш показник п-пертерми зростав пропорцшно тяжкостi стану — вiд 38,6 °С (Д1 95% 38,3-38,8) у дгтей iз 2 ознаками ССЗВ до 39,2 °С (Д1 95% 38,8-39,7) у дгтей iз септичним шоком. Тривалють гiпертермii в дгтей iз септичним шоком була в 3 рази бгльшою порiвняно з дiтьми з 2 ознаками ССЗВ та незначно вiдрiзнялась мiж пiдгрупами дiтей Гз 3 та 4 ознаками ССВЗ.
Тахiкардiя в дгтей групи порiвняння спостерiгалась лише в 30,8 % (21 дитина) випадыв, тодi як в основнш групi майже всi дiти (93,6 %) мали пришвидшений пульс. Середнш показник тахшарди основно! групи становив 150,85 уд/хв (Д1 95% 144,57-157,13), та тривала вона 6,6 дня (Д1 95% 4,72-8,38), тодi як у груш по-рiвняння — 123,7 уд/хв (Д1 95% 118,3-129,1) та 2,1 дня (Д1 95% 1,26-2,92) вiдповiдно. Таким чином, в основнш груш тахiкардiя тривала довше шж в 3 рази та рь вень тахшарди був вiрогiдно вищим (р < 0,01).
Залежно вгд кiлькостi ознак ССЗВ та наявносп септичного шоку в дгтей основно! групи також спо-стериалися певнi вгдмшностГ в рГвш та тривалостi та-хшарди — вона тривала довше та була бгльш вираже-ною в дгтей Гз бгльш тяжким станом. Слгд зазначити, що статистично значима рГзниця спостерГгалась мГж групами дней Гз септичним шоком та дней Гз 2 ознаками ССЗВ Г вшма шшими шдгрупами дгтей. Бради-кардГя не була зафшсована в жодно! дитини з груп спостереження.
Таблиця 1. Показники та тривалсть rinepTepMÍ4Horo синдрому в дтей основно!' групи та групи пор'вняння
Група Середня температура, °С Д1 95%, °С Тривалють ппертермп, дш Д1 95%, дш
Група порiвняння (n = 68) 38,0* 37,9-38,2 3,7* 3,3-4,1
Основна група (n = 47) 39,0* 38,8-39,2 10,1* 7,3-12,8
ПримТка: * — р < 0,05 — статистично значима р'зниця м'ж основною групою та групою пор'1вняння.
Аналiзуючи показники рГвня та тривалостi тахь пное, ми отримали Taxi ж результати: в основнш rpyni статистично значима piзниця вiдмiчaлaсь як за piBHeM задишки, так i за il тpивaлостi (38,55 дих/хв (Д1 95% 34,88-42,22) та 8,1 дня (Д1 95% 5,9-10,23)) поpiвняно з показниками групи порГвняння (27,9 дих/хв (Д1 95% 25,88-29,96) та 2,4 дня (Д1 95% 1,7-3,1)) (р < 0,05). У груш поpiвняння в 16 (23,5 %) дггей не фшсувалась задишка взaraлi i лише одна дитина (1,5 %) потребувала оксигенотерапй', тодГ як в основнш груш il потребува-ли 19 (40,4 %) дггей. У шдгрупах основно'1 групи piвeнь та тривалють тахшное зростали пропорцшно тяжкосп стану дитини.
В основнш груш залежно вГд кшькосп ознак ССЗВ та наявност септичного шоку оксигенотера-тя проводилась у 19 (40 %) дгтей, зокрема, в одше'1 дитини (7,6 %) Гз 2 ознаками ССЗВ, у 2 (14,3 %) — ia 3 ознаками ССЗВ, у одше'1 дитини (25 %) — 4 ознаками ССЗВ та в 15 (93,75 %) дггей Гз септичним шоком. У бтьшо'1 частини (56,25 %) дгтей Гз проявами септичного шоку киснева терашя здшснювалась у ви-глядГ штучно'1 вентиляцп' легень (ШВЛ). Оксигеноте-рашя через маску в груш септичного шоку тривала 4,1 дня (Д1 95% 2,5-5,6), а ШВЛ-шдтримка — 12,9 дня (Д1 95% 2,9-22,9).
Дни основно'1 групи мали ознаки гемодинамГчних та мшроциркуляторних розладГв, що ми фшсували за наявност мармуровоста, акрощанозу та подовження наповнення периферичних капглярГв кров'ю довше 3 с (симптом бто'1 плями). На рис. 1 вщображеш основн1 показники порушення цих функцш залежно вщ кгль-кост ознак ССЗВ та наявност септичного шоку.
ССЗВ 2 ССЗВ 3 СС3В 4 Септичний 0
шок
Мармуровють * Тривалють мармуровосп, дн1 Акроцiаноз -х- Тривалiсть акроцiанозу, днi -*- Симптом бiлоï плями, с
Рисунок 1. Виражешсть та тривалють мкроциркуляторних порушень у дтей основно)' групи залежно вд тяжкост стану
У дггей Гз двома ознаками ССЗВ лише в 15,4 % (2 дитини) спостериалась мармуровють, що тривала 1 день, та в жодно'1 дитини не вгдмГчався акрощаноз, симптом бто'1 плями був подовжений у вшх дггей i становив у середньому 4,07 с (Д1 95% 3,8-4,2). У дггей пщгрупи з 3 ознаками ССЗВ мармуровють спостериалась у 21,4 % (3 дитини), акрощаноз — у 7,1 % (1 дитина), та вони тривали в середньому 1 день, симптом бгло'1 плями був подовженим i тривав 3,85 с (Д1 95% 3,5-4,2). В полови-ни дггей Гз 4 ознаками ССЗВ вгдмГчалась мармуровють, та в 25 % — акрощаноз, що тривали 1,8 та 4 дш вгдпо-вгдно. Симптом бто'1 плями був подовжений у вшх дь тей та тривав 4,75 с (Д1 95% 3,95-5,54). У вшх дггей при розвитку септичного шоку спостериалось порушення мшроциркуляцй' — мармуровють тривала в середньому
Таблиця 2. Кл'1шчн'1 прояви сепсису залежно в'щ первинного вогнища нфекцП'
Кл^чш прояви Черевна порожнина (n = 4) Грудна порожнина (П = 8) Лор-органи (n = 9) Юстково-м'язова система та м'як тканини (n = 14) Центральна нервова система (ЦНС) та мешнгококова шфекщя (n = 12)
Тахкардт, уд/хв 142,7 159,8 147,3 145,3 156,7
Д1 95%, уд/хв 112,8-172,7 142-177 131,4-159,2 131,7-162,9 144,3-169
Тривалють тахкардп, дш 4 9,8* 8,7** 7,3 2,8*
Д1 95%, дш 1,1-6,9 4,8-14,9 3,8-13,5 2,6-11,9 1,8-3,7
Задишка, р/хв 35,5 47,8*** 30,9**** 33***** 45,7**
Д1 95%, р/хв 22,2-48,8 37,8-57,7 24,1-37,7 26,8-39,2 38-53,2
Тривалють задишки, дш 6,5 15,4*** 10,2 6,2 5,1*
Д1 95%, дш 3,2-9,8 7,7-23 3,1-17,3 3,4-8,9 2,7-7,4
Ппертерм1я, °С 39,1 38,8 39,4 39,2 38,8
Д1 95%, °С 38,3-39,9 38,4-39,1 38,4-40,3 38,9-39,5 38,4-39,2
Тривалють ппертермп, дш 8,3 14,6* 13,6** 9,9 5,3
Д1 95%, дш 0,8-15,5 3,4-25,6 4,9-22,1 4,8-15 3,2-7,4
Примтки: * — р < 0,01 — статистично значима р'зниця мж дтьми з локал'за^ею первинного вогнища в груд-нй порожнин та ЦНС; ** — р < 0,01 — статистично значима р'зниця mïm дтьми з локалiзацieю первинного вогнища в лор-органах та ЦНС; *** — р < 0,01 — статистично значима р'зниця mïm дтьми з локалiзацieю первинного вогнища в груднй порожнин та к'стково-м'язов'й систем'г, **** — р < 0,01 — статистично значима р'зниця mïm дтьми з локалiзацieю первинного вогнища в груднй порожнин та лор-органах; ***** — р < 0,01 — статистично значима р'зниця mïm дтьми з локалiзацieю первинного вогнища в юстково-м'язов'й систем! та ЦНС.
Мармуровють ■» Тривалiсть MapMypoBOCTi, дн1 Акpoцiaнoз -х- Тpивaлiсть aкpoцiaнoзy, днi -*- Симптом бiлoí плями, с
Рисунок 2. Вираженсть та тривалсть мкроцирку-ляторних порушень у дтей основно/ групи залежно
вд локал 'зацп первинного вогнища нфекцц'
5,18 дня, а акрощаноз — 4,5 дня. Симптом бто! плями був подовжений i в середньому становив 5,06 с (Д1 95% 4,9—5,2). Статистично значима рiзниця в подовженш заповнення периферичних капiлярiв кров'ю (р < 0,01) спостериалась мiж дпъми iз септичним шоком, 4 озна-ками ССЗВ порiвняно з дiтьми з 2—3 ознаками ССЗВ.
У шдгруш датей iз септичним шоком у вшх вщзна-чалося зниження систолiчного артер1ального тиску, i вони потребували юнотропно! пiдтримки, середня тривалють яко! становила 4,6 дня (Д1 95% 1,8—7,3). Уйм дiтям iонотропна пiдтримка проводилась допа-мiном в дозi вщ 5 до 10 мкг/кг/хв, залежно вщ кшшч-ного ефекту та вираженосп гшотонп. Окрiм того, у 43,75 % дгтей спостериались периферичш набряки та в 62,5 % — олiгурiя, що була зумовлена гемодинамiч-ними розладами.
Ми змогли прослщкувати певнi клiнiчнi особливос-п залежно вiд локалiзацií бактерiального вогнища.
Як видно з табл. 2, найбтьш виражена тахiкардiя була при локал1заци первинного вогнища iнфекцií в груднш порожнинi, але статистично значимо! рiзницi мiж дiтьми з рiзною локалiзацieю первинного вогнища нами виявлено не було. Тахiкардiя найдовше утри-мувалась при первинному вогнищi в лор-органах та груднiй порожниш, найменше — у дiтей iз первинним вогнищем iнфекцií в ЦНС. Статистично значима рiз-ниця вщм1чалась мiж дiтьми з первинним вогнищем шфекци в груднiй порожнинi, лор-органах порiвняно
з дiтьми, в яких бактерiальний процес локалiзувався в ЦНС (р < 0,01).
Найбшьш виражена задишка спостерГгалась у дь тей i3 первинною iнфекцieю в груднш порожниш та ЦНС. Як i показники тахшарди, найнижчi показники тахшное вГдмГчались при локалГзаци первинного вогнища в лор-органах. Задишка була бшьш вираженою в дГтей iз первинним вогнищем в груднiй порожниш щодо дiтей iз iнфекцieю ыстково-м'язово! системи i лор-органiв (р < 0,01) та в дгтей iз первинним вогнищем в ЦНС щодо дгтей Гз первинним бактерГальним процесом у ыстково-м'язовш системГ та м'яких тканинах (р < 0,01). Тривалють задишки була найдовшою в дГтей Гз первинним вогнищем у груднш порожниш та лор-органах, найшвидше нормалГзувалась частота дихань у дгтей Гз бактерГальною шфекщею в ЦНС. Статистично значима рГзниця вГдмГчалась мГж дпъми з первинним вогнищем у груднш порожниш щодо да-тей Гз шфекщею, локалГзованою в ЦНС та ыстково-м'язовш система
В основнш груп дгтей Гз первинним вогнищем ш-фекци в груднш порожниш в 50 % випадив (4 дити-ни) проводилась оксигенотерашя через маску, середня тривалють яко'1 становила (медГана, штерквартильний промГжок) 3,5 дня (3—10), ШВЛ-пГдтримка — в 12,5 % ошб (1 дитина) та тривала 31 день. У дГтей Гз бактерГаль-ним вогнищем у кГстково-м'язовГй системГ та м'яких тканинах у 35,7 % випадыв (5 дГтей) здшснювалась оксигенотерапГя спочатку через маску, а шзшше вс1 вони були переведеш на ШВЛ, середня тривалють яко'1 була 14 дшв (1—20). 44,4 % хворих (4 дитини) Гз первинним вогнищем, локалГзованим у лор-органах, по-требували оксигенотерапи через маску, що тривала в середньому 2,5 дня (1,5—5), та 22,2 % пащентав (2 дитини) потребували ШВЛ-пГдтримки, яка тривала в середньому 4,5 дня (3—6). При бактерГальнш шфекци ЦНС 50% хворих (6 дГтей) отримували оксигенотерашю i лише одна дитина (8,3 %) Гз них потребувала ШВЛ-пГдтримки, що тривала 5 дшв, шшГ дГти отримували оксигенотерапГю через маску, яка тривала в середньому 3,5 дня (2—6). ДГти з локалГзащею первинного вогнища в черевнш порожниш взагалГ не потребували оксигенотерапи. Статистично значимо'' рГзницГ в тривалосп оксигенотерапи та ШВЛ-пГдтримки не було мГж дГтьми з рГзною локалГзацГею первинного вогнища.
Найвища гшертермГя фшсувалась у дГтей Гз шфек-цГею в лор-органах, хоча слГд зазначити, що суттево'1 розбГжностГ в показниках гшертермГчного синдрому
Таблиця 3. Тривалсть перебування у BAIT дтей основно!'групи залежно вщ тяжкост стану
Пщгрупа Середня тривалють перебування у ВА1Т, дн Д1 95%, дн
Сепсис — ССЗВ 2 (п = 13) 6,38* 3,7-9,07
Сепсис — ССЗВ 3 (п = 14) 8,86* 5,37-12,34
Сепсис — ССЗВ 4 (п = 4) 15,0 6,68-23,31
Септичний шок (п = 16) 24,36* 13,5-35,2
Примтка: * — р < 0,05 — статистично значима р'зниця м1ж тривалстю перебування у BAIT дтей досл1джу-вано! пДгрупи та дтей iз септичним шоком.
залежно вщ локалГзащ! первинного вогнища не спо-стерГгалось в ушх дослщжуваних випадках (р > 0,05). Найдовше гшертермГя тривала в дггей Гз шфекщею, ло-калГзованою в груднш порожниш та лор-органах, тод1 як у дггей Гз шфекщею ЦНС вона була нетривала, мГж дпъми цих пГдгруп вгдмГчалась статистично значима рГзниця показниив (р < 0,01).
Ми проаналГзували наявнють мшроциркуляторних розладГв у дней залежно вщ локалГзащ! первинного вогнища шфекщ!, що вгдображено на рис. 2.
Як видно з рис. 2, при локалГзащ! первинного вогнища в черевнш порожниш в дней не спостериалось порушення мГкроциркуляцй', окрГм незначного подо-вження симптому бшо! плями — 3,75 с (Д1 95% 2,9-4,5). Частка дггей Гз мармуровютю та акрощанозом практично не вгдрГзнялась залежно вщ локалГзащ! первинного вогнища шфекщ!, дещо в меншо! ктькост дней мь кроциркуляторш порушення спостериались при пер-винному вогнищГ в кютково-м'язовш системГ (35,7 %), хоча тривалють мармуровост була найдовшою в цих дггей — 6,6 дня (Д1 95% 4,3-8,8). Найшвидше прояви мармуровост зникали в дней Гз первинним вогнищем, локалГзованим у лор-органах, — 3,2 дня (Д1 95% 0,55,9). Симптом бшо! плями тривав однаково при iH-фекцй' кютково-м'язово! системи i лор-оргашв — 4,6 с (Д1 95% 4,2-4,9) та був статистично значимо довший порГвняно з дпъми з шфекщею черевно! порожнини — 3,75 с (Д1 95% 2,9-4,5) (р < 0,05).
1онотропно! пГдтримки найбгльше потребували дти з первинним вогнищем у лор-органах — 44,4 % випад-ив, зовсГм не потребували дни з локалГзащею первинного вогнища в черевнш порожниш. У 41,7, 35,7 та 25 % випадыв дни потребували юнотропно! пщтримки при локалГзащ! первинного вогнища в ЦНС, кютково-м'язовш системГ та груднш порожниш вщповщно. Середня тривалють юнотропно! пГдтримки (медГана, штерквартильний штервал) становила при локалГзащ! первинного вогнища в кютково-м'язовш системГ 4 дн1 (2-5), в лор-органах — 2 дш (1,5-2,5), у ЦНС — 3 дш (2-6) та в груднш порожниш — 11 дшв (1-21), статистично значимо! рГзнищ мГж показниками ми не спо-стериали (р > 0,05).
Середнш термш перебування у ВА1Т у дггей групи порГвняння становив 5,14 дня (Д1 95% 4,42-5,87), а основно! групи — 13,1 дня (Д1 95% 9,16-17), що було в 2,5 рази довше (р < 0,01).
Тривалють перебування у ВА1Т дггей Гз септичним шоком та 4 ознаками ССЗВ була рГзною, але статистично значимо! рГзнищ мГж цими показниками не було (р > 0,05), тодГ як перебування дггей Гз 2 ознаками ССЗВ було в 3,8 раза коротшим, а з 3 — у 2,7 раза порГвняно з дпъми Гз септичним шоком (р < 0,01).
Висновки
1. Показник та тривалють основних проявГв ССЗВ (гшертермГя, тахшардГя, тахшное) статистично значимо вищГ в дггей Гз сепсисом порГвняно з локалГзованою шфекщею та пропорцшно зростають Гз збгльшенням ылькосп ознак ССЗВ у дггей Гз сепсисом.
2. Основш показники ССЗВ у дггей i3 сепсисом i3 2 ознаками ССЗВ спостерГгаються тривало, та !х piBeHb статистично значимо менший порiвняно з дпъми з 3 i бiльше ознаками ССЗВ.
3. Тахiкардiя практично завжди супроводжуе сеп-тичний стан, тодi як при локалiзованiй iнфекцi! вона вiдмiчаеться лише в третинi хворих.
4. У 75 % дней iз локалiзованою iнфекцiею спосте-рГгаеться задишка, хоча тривалють !! незначна i вони не потребують проведення оксигенотерапи, тодi як трохи менше половини дiтей iз сепсисом потребують проведення останньо!.
5. Найбгльш вираженi клiнiчнi симптоми (тахшар-дiя, гiпертермiя, задишка) вгдмГчались у дггей iз локаль зацiею iнфекцi! в груднш порожниш та утримувалися найдовше, тодГ як у дiтей Гз первинним бактерГальним вогнищем, локалГзованим у ЦНС, незважаючи на висок !х показники, тривалють !х була найкоротша.
Конфлшт iHTepeciB. Автор заявляе про вгдсутнють конфлшту штерешв при шдготовщ дано! статтг
References
1. Bezrukov LO, Koloskova KO, Vlasova OV. Diagnostic role of some immunological markers in early neonatal verification of sepsis. Mezhdunarodnyj Zhurnal Pediatrii, Akusherstva i Ginekologii. 2016;9(3);58-64. (In Ukrainian).
2. Hatman ME, Linde-Zwirble WT, Angus DC, Watson RS. Trends in the epidemiology of pediatric severe sepsis. Pediatr Crit Care Med. 2013;14; 686-93. doi: 10.1097/PCC.0b013e3182917fad.
3. Balamuth F, Weiss SL, Neuman MI, Scott H, Brady PW, et al. Pediatric severe sepsis in US children's hospitals. Pediatr Crit Care Med. 2014;15(9):798-805. doi: 10.1097/PCC.0000000000000225.
4. Plunkett A, Tong J. Sepsis in children. BMJ. 2015 Jun 9;351:h3704. doi: 10.1136/bmj.h3017. PMID: 26060188.
5. International Statistical Classification of Diseases and Related Health Problems 10th Revision. Available from: http://apps.who.int/ classifications/icd10/browse/2016/en
6. Singer M, Deutschman CS, Seymour CW, et al. The third international consensus definitions for sepsis and septic shock (Sepsis-3). JAMA. 2016Feb23;315(8):801-10. doi: 10.1001/jama.2016.0287.
7. Christopher W, Seymour CW, Liu VX, Iwashyna TJ, et al. Assessment of clinical criteria for sepsis: for the third international consensus definitions for sepsis and septic shock (Sepsis-3). JAMA. 2016;315(8):762-74. doi: 10.1001/jama.2016.0288.
8. Nesterenko OM. Pocket guide of surviving sepsis campaign: international guidelines for management of severe sepsis and septic shock. Hospital surgery. 2016;1:5-26. (In Ukrainian) doi: 10.11603/2414-4533.2016.1.5868.
9. Goldstein B, Giroir B, Randolph A. International pediatric sepsis consensus conference: Definitions for sepsis and organ dysfunction in pediatrics. Pediatr Crit Care Med. 2005;6(1):2-8. doi: 10.1097/01.PCC.0000149131.72248.E6.
10. Pulatova R. Etiological characteristics and clinical features of sepsis in early age children in different variants of mediator imbalance of the immune system. Medical and Health Science Journal.2011;7(3):128-32
Отримано 17.05.2017 ■
Мургина М.Н.
Винницкий национальный медицинский университет им. Н.И. Пирогова, г. Винница, Украина
Клинические особенности течения локализованных и генерализованных бактериальных инфекций у детей
Резюме. Актуальность. Сепсис и дальше остается одной из наиболее актуальных проблем современности, поскольку сохраняется тенденция к росту заболеваемости и стабильно высокой летальности. Цель: исследовать клинические особенности течения бактериальных инфекций у детей. Материалы и методы. Исследованы 115 детей с генерализованной и локализованной формами бактериальной инфекции. Основная группа (47 детей) — дети с сепсисом, группа сравнения (68 детей) — дети с локализованной бактериальной инфекцией. Их возраст составлял от 1 месяца до 18 лет. Распределение на группы проводилось по наличию признаков синдрома системного воспалительного ответа (ССВО) и органной дисфункции. Результаты. В ходе исследования было выявлено, что уровень и длительность основных симптомов ССВО (гипертермия, тахикардия и тахипноэ) были статистически значимо выше в группе сепсиса. При увеличении признаков ССВО и развитии септического шока прямо пропорционально возрастали длительность и выраженность клинических признаков ССВО. Тахикардия практически всегда (93 %) сопровождает развитие сепсиса, в то время как при локализованных бактериальных инфекциях она отмечается лишь у трети детей. 40 % детей при сепсисе необходима оксигено-терапия. Признаки ССВО длятся дольше у детей с локализа-
цией бактериального очага в лор-органах и грудной полости, в то время как при инфекции центральной нервной системы эти проявления проходили наиболее быстро. В ионотропной поддержке наиболее нуждались дети с первичным очагом в лор-органах — 44,4 % случаев, совсем не нуждались — с локализацией очага бактериальной инфекции в брюшной полости. Средняя длительность пребывания в ОРИТ у детей группы сравнения составляла 5,14 дня (ДИ 95% 4,42—5,87), а у детей основной группы — 13,1 дня (ДИ 95% 9,16—17,00), что было в 2,5 раза больше (р < 0,01). Выводы. Показатель и длительность основных проявлений ССВО (гипертермия, тахикардия, тахипноэ) статистически значимо выше у детей с сепсисом, и они пропорционально возрастают при увеличении количества признаков ССВО. Основные симптомы ССВО у детей с сепсисом с 2 признаками ССВО наблюдаются длительное время, и их уровень статистически ниже по сравнению с детьми с 3 и более признаками ССВО. У 75 % детей с локализованной бактериальной инфекцией отмечается одышка, хотя длительность ее незначительная, и они не нуждаються в проведении оксигенотерапии, в то время как немного меньше половины детей с сепсисом нуждаются в проведении последней.
Ключевые слова: сепсис; клинические проявления; дети
M.M. Murhina
M.I. Pirogov Vinnytsia National Medical University, Vinnytsia, Ukraine
Clinical features of the course of localized and generalized bacterial infections in children
Abstract. Background. Sepsis continues to be one of the most urgent problems of our time, as there is a tendency to an increase in the incidence and consistently high mortality. Objective: to study the clinical features of the course of bacterial infections in children. Materials and methods. 115 children with generalized and localized forms of bacterial infection were examined. The main group (47 children) — children with sepsis, the comparison group (68 children) — with a localized bacterial infection. Age of children was from 1 month to 18 years. Distribution to groups was carried out by the presence of signs of systemic inflammation response syndrome (SIRS) and organ dysfunction. Results. The study found that the level and duration of the main symptoms of SIRS (hyperthermia, tachycardia and tachypnoe) were statistically significantly higher in the sepsis group. With increasing signs of SIRS and the development of septic shock, the duration and severity of the clinical signs of SIRS increased in direct proportion. Tachycardia almost always (93 %) accompanies the development of sepsis, while localized bacterial infections occur in only a third of children. 40 % of children with sepsis require oxygen therapy. Signs of SIRS are greater in children with localization of the bacterial focus in the ENT
and chest cavity, while with central nervous system infection, they passed most quickly. In inotropic support, children with a primary outbreak in ENT were most in need — 44.4 % of cases, children with localization of the focus of bacterial infection in the abdominal cavity did not demand it at all. The average length of stay in the department of intensive care in the children of the comparison group was 5.14 days (95% confidence interval (CI) 4.42—5.87), and in children of the main group — 13.1 days (95% CI 9.16—17), which was 2.5 times higher (p < 0.01). Conclusions. The indicator and duration of the main manifestations of SIRS (hyperthermia, tachycardia, tachypnea) are statistically significantly higher in children with sepsis, and they proportionally increase with an increase in the number of signs of SIRS. The main indicators of SIRS in children with sepsis with 2 symptoms of SIRS are observed for a long time, and their level is statistically lower in comparison with children with 3 or more signs of SIRS. In 75 % of children with localized bacterial infection, there is a short breathing, although its duration is negligible and they do not require oxygen therapy, while slightly fewer children with sepsis require the latter. Keywords: sepsis; clinical manifestations; children
