CC BY
16
ОСТЕОАРТРОЗ У ПАЦИЕНТОВ С РАЗЛИЧНЫМИ ВАРИАНТАМИ ПОЛИМОРФИЗМА ГЕНА РЕЦЕПТОРА ВИТАМИНА D Терешкин К. И.
По результатам углубленного клинического обследования 96 пациентов было выяснено, что преобладали больные с гомозиготным генотипом ВВ, частота которых выявлена достоверно более высокой, чем гомозигот с генотипом ЬЬ и генотипом ВЬ (соответственно (45,8±5,1)%, (19,8±4,1)% и (34,4±4,8)%, р<0,05). Отсутствие нарушений СФС КТ зарегистрировано у (37,5±4,9)% обследованных с ОА, включая 27,2% гомозигот ВВ, 68,4%гомозигот ЬЬ и 30,3% гетерозигот, а наличие в генотипе аллели В увеличивает относительный риск формирования более выразительного поражения суставного хряща. Обобщенный анализ показателя тяжести остеоартроза (Ш,%) и его составляющих у пациентов с различными вариантами полиморфизма гена УБЯ обнаружил достоверно более высокий уровень проявлений боли среди гомозигот по второй аллели, по сравнению с гомозиготами по первому аллели (соответственно (52,3±4,3)% и (39,7±2,9)%, р<0,05), а также проявлений скованности (соответственно (57,1±4,6)% и (36,2±3,7)%, р<0,05). У гомозигот по второй аллели также диагностированы достоверно более выразительные ограничения повседневной активности (соответственно (54,2±4,4)% и (44,3±4,3)%, р<0,05). Пациенты с критически чрезмерной МТ в наибольшей степени (более 45,0%) были представлены гомозиготами по второй аллели; гомозиготы по второй аллели также достоверно преобладали и среди лиц с ОЖ I в. (Соответственно (15,6±3,7)% и (16,7±3,8)%). Общие закономерности содержания гормона апелина в сыворотке крови у больных ОА в зависимости от индекса МТ и варианта полиморфизма гена УБЯ характеризуются тем, что в случае гомозиготности ЬЬ, при нарастании массы тела, содержание апелина растет, тогда как при гомозиготности по ВВ при росте ИМТ - высокий уровень содержания апелина не изменяется. Взаимосвязь между полиморфизмом гена УБЯ и стадией ОА характеризовался преобладанием у гомозиготных по аллели ВВ и гетерозиготных пациентов более тяжелых рентгенологических проявлений поражения суставного хряща.
Ключевые слова: полиморфизм гена рецептора витамина Б, остеоартроз, ожирение, апелин.
Стаття надшшла 5.06.2016 р.
OSTEOARTHRITIS IN PATIENTS WITH DIFFERENT TYPES POLYMORPHISM RECEPTOR GENE VITAMIN D Tereshkin K. I.
As a result of in-depth clinical examination of 96 patients it was found that prevailed patients with homozygous genotype BB, the frequency of which found significantly higher than the homozygous genotype and genotype bb Bb (respectively (45,8 ± 5,1)%, (19,8 ± 4,1)% and (34,4 ± 4,8)%, p <0.05). The absence of violations reported in the SPS CT (37,5 ± 4,9)% examinees with OA, including 27.2% homozygotes BB, 68,4% - bb homozygotes and heterozygotes 30.3%, and the presence of the allele in the genotype increases in the relative the risk of a more expressive destruction of articular cartilage. Generalized analysis indicator osteoarthritis gravity (W,%) and its components from patients with different types of polymorphism of VDR gene found significantly higher levels of manifestations of pain among homozygous second allele compared with homozygous for the first allele (respectively, (52, 3 ± 4 3)% and (39,7 ± 2,9)%, p <0.05), as well as manifestations of constraint (respectively (57,1 ± 4,6)% and (36.2 ± 3, 7)%, p <0.05). In homozygous for a second allele also diagnosed significantly more expressive limitations of daily activity (respectively (54,2 ± 4,4)% and (44,3 ± 4,3)%, p <0.05). Patients with critical excessive MTX most (more than 45.0%) were represented by a second allele homozygotes; homozygous for a second allele was also significantly predominated among those with OJ I in. (Accordingly, (15,6 ± 3,7)% and (16,7 ± 3,8)%). General patterns of serum apelin hormone OA patients depending on the index of the MT and the variant polymorphism VDR gene characterized in that in the case of homozygosity bb, with an increase in body weight, apelin content increases, whereas homozygosity for BB with growth BMI - High apelin content level is not changed. The relationship between VDR gene polymorphism and stage OA was characterized by a predominance of homozygous alleles at BB and heterozygous patients more severe radiographic manifestations of articular cartilage lesions
Key words: gene polymorphism of the D vitamin receptor, osteoarthritis, obesity, apelin.
Рецензент Гунас I.В.
УДК [616.716+617.52-616.743]-053.4/.5-006.2
К1СТИ М'ЯКИХ ТКАНИН ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВО1 Д1ЛЯНКИ ТА ШИ1 У Д1ТЕЙ
Юсти м'яких тканин щелепно-лицево! дшянки у д^ей в переважнш бшьшост мають дизонтогенетичне походження, найчастше кйшчно себе проявляючи в першi роки життя або у тдл^ковому вщ. Залежно вщ нозолопчно! форми, вони мають своерщну клшжо-морфолопчну картину, тому потребують виваженого обстеження та комплексного лжування iз залученням лiкарiв сумiжних спещальностей з метою попередження дiагностичних помилок i рецидивiв захворювання. Наведений матерiал може стати тдгрунтям для подальших поглиблених науково-практичних дослщжень по вивченню клшжо-морфолопчних особливостей рiзних видiв юст м'яких тканин щелепно-лицево! дшянки в залежност вщ ембрюнальних джерел !х розвитку.
Ключовi слова: дт, юсти м'яких тканин, щелепно-лицева дшянка.
Робота е фрагментом НДР "1нтегративно-диференцшоване обгрунтування вибору оптимальных методик оперативних втручань та обсягу л^вальних заходiв при хiрургiчнiй патологи щелепно-лицевоi дшянки", державний реестрацшний номер 0116U003821).
На тепершнш час загальновизнано, що юсти м'яких тканин (КМТ) щелепно-лицево! дшянки (ЩЛД) е дизонтогенетичними утвореннями та, за статистичними даними, у дтей найчастше виявляються у 4-7 роюв, хоча юнуе думка, що ця патолопя переважно зустрiчаеться у
10-14^чних пащенпв i пов'язана i3 вiковою гормональною перебудовою !х оргашзма [1, 2, 3, 7, 9, 15, 16].
Метою роботи було сшвставлення результат наукових дослiджень стосовно ктшко-морфолопчних особливостей та принципiв лiкування юст м 'яких тканин щелепно-лицево! д^нки у дiтей з особистими напрацюваннями.
Матерiал та методи дослiдження. В ходi дослiдження нами проведено ретельний анатз фундаментальних наукових праць i публiкацiй в перiодичних виданнях стосовно зазначених питань. З метою визначення частоти та структури доброяюсних новоутворень (ДН) ЩЛД у дiтей сшвроб^никами кафедри дитячо! хiрургiчно! стоматологи з пропедевтикою ирурпчно! стоматологи Укра1нсько1 медично! стоматолопчно! академи детально проаналiзовано 2782 юторп стацiонарних хворих, пролiкованих у хiрургiчному вiддiленнi дитячо1 мюько! клшчно! лiкарнi м.Полтави за 10-рiчний перюд [17]. Клiнiчний роздiл роботи стосуеться 67 дiтей iз кiстами м'яких тканин ЩЛД, як знаходились на лшуванш в клiнiцi протягом 2005-2015 роюв. В структурi КМТ ЩЛД 23 (34,3%) склали серединш юсти ши! (СКШ), 21 (31,3%) - боковi кiсти ши! (БКШ), 15 (22,4%) - дермо!дш кiсти (ДК) та 8 (12,0%%) - ешдермо!дш юсти (ЕК). Вiк пацiентiв коливався вщ 4 до 15 роюв, при цьому дiвчаток було 38 (56,7%), а хлопчиюв - 29 (43,3%). Для встановлення клiнiчного дiагнозу використовувалися загальноклiнiчнi i додатковi методи обстеження, зокрема дiагностична пункцiя, за наявносп норицi - фiстулографiя в прямш та боковiй проекцiях, ультразвукове дослiдження. Мiкроскопiчну будову КМТ ЩЛД вивчено сшвроб^никами кафедри патолопчно! анатоми з секцiйним курсом на препаратах, виготовлених з пiсляоперацiйного матерiалу за загальноприйнятими методиками [6].
Результати дослщження та ix обговорення. Зпдно архiвних даних, дiти (частiше дiвчатка - 55,4%) з ДН м'яких тканин ЩЛД склали 7,4% вщ загально! кiлькостi пацiентiв за зазначений перюд. В рашше опублiкованих нами роботах ми навели власш результати проведеного морфологiчного дослiдження на епоксидних шлiфах, виготовлених за власними методиками, структури язика у 5 ембрюшв людини на 18-20 тижнях гестаци i описали 10 макропрепаратiв язика людини зазначеного перюду ембрiогенезу, отриманих пiсля штучного переривання вагiтностi за сощальними показаниями, щоб вивчити морфолопчш особливостi та термiни облтераци щито-язично! i зобно-глотково! проток як можливих джерел виникнення кiст ши! [8, 12, 13, 14]. Крiм того, в наших попередшх наукових роботах досить ретельно описаш i клшшо-морфолопчш особливостi серединних кiст ши! у дггей [11, 12, 13], зважаючи на що в данiй статп ми не будемо знову зупинятись на викладеному ранiше матерiалi.
Боковi кiсти ши!, за лiтературними даними, розвиваються iз залишкiв зобно-глотково! протоки або походять з друго! зяброво! щiлини, а вкрай рiдко (2% вшх аномалiй зябрового апарату) зус^чаються кiсти четверто! бранхiальноl щiлини [2, 3, 15]. Зпдно даних П.1.Ткаченко та Я.П.Шешуково! (2013), БКШ складають 3% в структурi всiх ДН м'яких тканин обличчя i ши! (МТОШ) у дiтей, найчастiше зус^чаючись у пацiентiв ясельно! (1-3 роки) вшово! групи (66,6%), попри те, що iншi дослiдники здебiльшого спостерпали таку патологiю у пiдлiткiв чи молодих людей до 30 роюв [1, 7, 9]. В наших спостереженнях БКШ завжди були одностороншми, але, за лiтературними даними, у 2% випадюв можлива !х двостороння локалiзацiя [5].
Бокова кiста ши! мае досить складну топографо-анатомiчну локалiзацiю, починаючись вiд мiсця розташування грушоподiбного синуса, прямуючи далi iз глотки вище гортанного нерва та щитоподiбного хряща i спускаючись вниз латеральшше трахе! та зворотнього нерва в грудну кл^ину. Огинувши дугу аорти, утворення пiднiмаеться на шию позаду загально! сонно! артерi!, а перед повторним спуском огинае шд'язичний нерв, лоалiзуючись попереду кивального м'яза [4].
Однак науковщ зазначають, що повний варiант аномалi! е казуiстично рщким: в типових випадках заднiй вщдш БКШ знаходиться пiд кивальним м'язом, а верхня частина - тд шило-пiд'язичним i заднiм черевцем двохчеревцевого м'язiв. Медiально кiста прилягае до внутрiшньо! яремно! вени на рiвнi бiфуркацi! загально! сонно! артерп [5, 4]. Отже, локалiзацiя БКШ у верхшх вiддiлах ши! на рiвнi кута нижньо! щелепи попереду кивального м'язу е одним iз класичних диференцшно^агностичних критерi!в.
В наших спостереженнях розвитку БКШ здебшьшого передували травма, гострий катар дихальних шляхiв або фiзичне навантаження, а вш хворi та !хнi батьки вiдмiчали досить повiльний рiст кiст. При об'ективному обстеженш БКШ завжди мали вигляд безболiсного, рухливого, щiльно-еластично! консистенцп круглого утворення з чiткими межами i гладкою поверхнею, шкiра над яким при неускладненому перебiзi не змшена в кольорi (рис. 1).
а
1б
Рис. 1. Загальний вигляд БКШ справа у дитини (б -
Рис. 2. Мжроскошчна будова боково! кюти ши!. Забарвлення гематоксилш-эозином. Об. 4х, ок. 10х. 1 -порожнина юсти; 2 - ештелiальна вистилка; 3 - лiмфоlдна шфшьтращя; 4 - грубоволокниста сполучна тканина.
на еташ планування оперативного втручання).
У 6 (28,6%) випадках БКШ запалювались, при цьому ущшьнюючись, стаючи бол1сними та менш рухливими 1 супроводжуючись колатеральним набряком та гшерем1ею шюрних покрив1в. Пункщею БКШ зазвичай отримували с1рувато-бшу рвдину з пласпвцевими домшками, а при запаленш -^.жИЬ. ■ ,'й ' гншний ексудат, що потребувало розтину
гишиика. Мжроскошчио стшка БКШ мала сполучнотканинну основу, вистелену багатошаровим плоским або високим одношаровим цилшдричним ештел1ем (рис. 2). Завжди в стшщ зустр1чалася л1мфо!дна тканина, яка мала вигляд як хаотично розташованих л1мфо!дних елемеипв, так 1 сформованих фол1кул1в, а в поодиноких випадках визначалися й структури, що нагадували фол1кули щитопод1бно1 залози.
Дермо1дш юсти - утворення дизонтогенетично! природи, що зустр1чаються там, де при формуванш ембрюну ввдбуваеться злиття шюрних покрив1в та зростання ембрюнальних порожнин 1 щшин в результат ввдщеплення частинок зародково! ектодерми й занурення !х у тдлежачу тканину, тобто найчастше це перешсся, зовшшнш та внутршнш кути орбгги, надбр1вна дшянка, порожнина рота [1, 2, 3, 7].
Згвдно даних П.1.Ткаченко 1 Я.П.Шешуково! (2013), що ствпадае з1 спостереженнями шших науковщв, ДК складають 32,6% в структур! ДН МТОШ у д1тей, найчастше зустр1чаючись у пащеипв грудного (26,4%), дошкшьного (23,5%) та молодшого шк1льного (23,5%) в1ку.
При об'ективному обстеженш ДК у вс1х випадках мали вигляд безбольного, м'яко-еластичного, круглого, не спаяного з навколишшми тканинами утворення, шюра або слизова оболонка над яким в кольор1 не змшеш (рис. 3). При локал1заци в дшянщ кореня носа або зовшшнього краю орб1ти юста штимно поеднувалася з оюстям.
Батьки пащеипв визначали, що рют ДК був досить повшьним. При цьому зазначимо, що дермовди порожнини рота росли в б1к дна ротово! порожнини або в бш ши!, чи одночасно в обох напрямках, однак школи не розмщувалися нижче р1вня шд'язиково! к1стки. Лише у 1 випадку (4,8%) ДК запалювалася, що супроводжувалося приеднанням симптоматики гострого запального процесу. М1кроскошчно дермовдш юсти мали сполучнотканинну стшку, вистелену багатошаровим плоским ештел1ем, що зрогов1вае 1 за морфолопчними ознаками е под1бним до ешдермюу шюри. Зазвичай стшка юсти вм1щувала придатки шюри - волосяш фол1кули та сальш й потов1 залози, через що в порожниш ДК постшно виявлялися сало, волосся, злущений ештелш 1 кристали холестерина (рис. 4). Етдермо1дш юсти також мають дизонтогенетичне походження, розвиваючись 1з ештел1я, що в1дшнурувався та змютився в глибину тканин при змиканш зябрових дуг [9, 15, 16, 18]. В наших спостереженнях ЕК, повшьно збшьшуючись, зустр1чалися лише в порожниш рота, найчастше локал1зуючись у передньому в1ддш шд'язиково! дшянки. Клшчно нагадуючи ДК, ЕК мали значно менш1 розм1ри, а вмют пунктату, на в1дм1ну в1д ДК, був представлений злущеними ештел1альними кл1тинами 1 кристалами холестерину.
ЩМ
^Рис. 3. Загальний вигляд дермощ них юст у д1тей в дшянщ внутрмнього кута орбгги (а) та на юнчику язика (б).__
а
Рис. 4. Макропрепарат (а) та кашопод1бний вмют (б) дермо1дно1 кюти
Мiкроскопiчнi дослiдження показали, що стшка ЕК мала сполучнотканинну капсулу, товщина яко! була досить варiабельною залежно вiд розмiрiв утворення, термiнiв юнування, наявност1 в анамнез! запалень, в1ку пащента та низки шдивщуальних особливостей.
Внутршня поверхня капсули була вистелена багатошаровим плоским епiтелiем, за будовою подiбним до епiдермiсу шкiри: спостерналися всi шари, а в порожниш кiсти визначалися роговi маси. Однак товщина еmтелiальноl вистилки зазвичай була значно меншою за товщину власне ешдермюа шкiри через зменшення числа рядiв мальпiгiевого шару i розмiрiв кожно! окремо! клiтини.Всiм пацiентам iз КМТ ЩЛД було проведено екстирпащю утворень. Не зупиняючись на рашше описаних особливостях лiкування СКШ, зазначимо, що екстирпащя БКШ мала деяю складнощi через тiсний контакт !х оболонки iз судинно-нервовим пучком ши!, зокрема яремною веною (рис. 5).
Рис. 5. Загальний вигляд рани пiсля цистектомп з приводу боково! кiсти ши! у дитини, представлено! на Рис. 1
Клсти м'яких тканин ЩЛД у д1тей в переважнш бшьшосп мають дизонтогенетичне походження, зустр1чаючись у вс1х вшових перюдах. Залежно вщ нозолопчно! форми, вони мають своерщну клшко-морфолопчну картину, потребуючи виваженого обстеження та комплексного лшування 1з залученням л1кар1в сум1жних спещальностей з метою попередження д1агностичних помилок, рецидив1в захворювання { обов'язковою верифшащею новоутворення.
Перспективи подальших дослгджень. Наведений матерiал може стати тдтрунтям для подальших поглиблених науково-практичних до^джень по вивченню клiнiко-морфологiчних особливостей рiзних видiв юст м 'яких тканин ЩЛД в залежностi вiд ембрюнальних джерел Их розвитку.
1. Бернадский Ю. И. Основы челюстно-лицевой хирургии и хирургической стоматологии / Ю. И. Бернадский // - М.: Медицинская литература, -2000. - 404 с.
2. Зеленский В.А. Детская хирургическая стоматология и челюстно-лицевая хирургия / В. А. Зеленский, Ф. С. Мухорамов // - Москва, -2008. - 206 с.
3. Колесов А. А. Новообразования мягких тканей и костей лица у детей и подростков / А. А. Колесов, Ю. И. Воробьёв, Н. Н. Каспарова //- М.: Медицина, -1989. - 302 с.
4. Ключихин А. Л. Кистозные образования шеи / А. Л. Ключихин, Г.И. Марков, А.Е. Кашманов [и др.] // Вестник оториноларингологии. - 2003. - №5. - С. 63-64.
5. Киселев А. С. Бранхиогенные кисты и свищи лица и шеи / А. С. Киселев, А. Р. Пажетнев // Российская оториноларингология. - 2007. - №5. - С. 91-95.
6. Меркулов А. Б. Курс патогистологической техники / А.Б. Меркулов // - Л.: Медицина, -1969. - 237 с.
7. Маланчук В. О. Доброяюсш пухлини та пухлиноподiбнi ураження щелепно-лицево! дшянки та ши! / В.О. Маланчук, А.В. Кончак // - К.: Видавничий дiм "Аскашя", -2008. - 320 с.
8. Старченко I. I. Морфолопчна характеристика щито-язиково! i зобно-глотково'! проток як можливих джерел розвитку юст ши! / I.I. Старченко, П.1. Ткаченко. С.О. Бшоконь / Global scientific unity 2014 // The european scientific and practical congress vol. 2. - Prague (Czech republic), - 2014. - С. 77-78.
9. Тимофеев А. А. Челюстно-лицевая хирургия / А.А.Тимофеев // - К., -2010. - 574 с.
10. Ткаченко П. I. Серединш юсти та норищ / П. I. Ткаченко, I. I. Старченко, С. О. Бшоконь [та ш.] // - СтоматологИнфо. -2013. - № 12. - С. 47-50.
11. Ткаченко П. I. Юсти щелепно-лицево! дшянки (клшжо-морфолопчш аспекти) / n.I. Ткаченко, I.I. Старченко, С.О. Бшоконь [та ш.] // - Полтава, -2013. - 103 с.
12. Ткаченко П. И. Источники развития, клинико-морфологическая характеристика и принципы лечения срединных кист шеи / П.И. Ткаченко, И.И. Старченко, С.А. Белоконь [и др.] // - Журнал Гродненского государственного медицинского университета. - 2014. - № 2 (46). - С. 61-66.
13. Ткаченко П. I. Про походження та морфолопчш вщмшност щито-язично! i зобно-глотково! проток як анатомiчних утворень, що можуть стати джерелом розвитку юст ши! / П.! Ткаченко, I.I. Старченко, С.О. Бшоконь // - Вюник проблем бюлогп i медицини. - 2014. - Вип. 2. Т. 2 - С. 179-182.
14. Ткаченко П. I. Ембрюлопчш передумови виникнення юст ши! / П. I. Ткаченко, I. I. Старченко, С. О. Бшоконь [та ш.] // - ^новацп в стоматологи. - 2014. - № 3. - С. 177-178.
15. Харьков Л. В. Хiрургiчна стоматолопя дитячого вку / Л. В. Харьков, Л. М. Яковенко, I. А. Чехова // - К.: Книга-плюс, -2003. - 480 с.
16. Черствой Е. Д. Опухоли и опухолеподобные процессы у детей / Е.Д. Черствой, Г.И. Кравцовой, А.В. Фурманчук // -Минск: Аскар, -2002. - 400 с.
17. Шешукова Я. П. Структура та частота доброяюсних новоутворень м'яких тканин обличчя, щелепних юсток у д^ей i дорослих / Я.П. Шешукова // - Укра!нський стоматолопчний альманах. - 2013. - № 3. - С. 46-49.
18. Turetschek K. Case report: epidermoid cyst of the floor of the mouth: diagnostic imaging by sonography, computed tomography and magnetic resonance imaging / K. Turetschek, H. Hospodka, E. Steiner // Br. J. Radiol. - 1995. - Vol. 68, № 806. - P. 205-207.
КИСТЫ МЯГКИХ ТКАНЕЙ ЧЕЛЮСТНО-ЛИЦЕВОЙ ОБЛАСТИ И ШЕИ У ДЕТЕЙ Ткаченко П. И., Белоконь С. А., Старченко И. И., Гуржий Е. В., Белоконь Н. П., Литвин А. О.
Кисты мягких тканей челюстно-лицевой области у детей в подавляющем большинстве случаев имеют дизонтогенетическое происхождение, наиболее часто клинически себя проявляя в первые годы жизни или же в подростковом возрасте. В зависимости от нозологической формы, они имеют своеобразную клинико-морфологическую картину, требуя тщательного обследования и комплексного лечения с привлечением врачей смежных специальностей для предупреждения диагностических ошибок и рецидивов заболевания. Представленный материал может стать основанием для дальнейших углублённых научно-практических исследований по изучению клинико-морфологических особенностей различных видов кист мягких тканей челюстно-лицевой области в зависимости от эмбриональных источников их развития.
Ключевые слова: дети, кисты мягких тканей, челюстно-лицевая область.
Стаття надшшла 16.05.2016 р.
SOFT TISSUE CYSTS IN CHILDREN'S MAXILLOFACIAL AREA AND NECK Tkachenko P. I., Belokon S. A., Starchenko I. I., Gurzhiy E. V., Belokon N., Litvin A. O.
Microscopic studies have shown that the wall of epidermoid cycts had a small connective tissue capsule, the thickness of which was quite variable depending on the size of the formation, terms of existence, occurrence of inflammation in the medical history, the patient's age and a number of individual features. The internal surface of the capsule was lined with multilayer pavement epithelium, structurally resembling the epidermis of the skin:, i.e., all the layers were observed, and in the cavity of the cysts keratinous masses were detected. However, the thickness of the epithelial lining was usually considerably less than the thickness of the original epidermis of the skin due to reducing of number of series of Malpighian layer and the sizes of each cell. All patients with soft tissue cysts in the maxillofacial area underwent extirpation of the formations.
Keywords: children, soft tissue cysts, maxillofacial
area.
Рецензент Аветжов Д.С.
