CC BY
11
перегрузки правых и левых камер сердца; более тяжелим структурным ремоделированием ЛЖ та возрастанием частоты регистрации эксцентрической гипертрофии. В качестве специфических функциональных маркеров длительной железодефицитной анемии у женщин с гипертонической болезнью следует выделить признаки более существенного нарушения функционального состояния ЛЖ и значительно более высокую частоту регистрации эксцентрической гипертрофии левого желудочка.
Ключевые слова: гипертоническая болезнь, железодефицитная анемия, внутрисердечная гемодинамика, функциональное состояние миокарда.
Стаття надшшла 7.06.2016 р.
dilatation instrumental signs and volume overload of right and left heart chambers; more severe LV structural remodeling and increasing frequency of eccentric hypertrophy registration. Signs of more substantial disorders of LV functional state and significantly higher frequency of registration of eccentric left ventricular hypertrophy should be underlined as specific functional markers of lasting iron deficiency anemia in women with arterial hypertension.
Key words: arterial hypertension, iron deficiency anemia, intracardiac hemodynamic, functional state of the myocardium.
Рецензент Катеренчук I.П.
УДК 616.71/. 72 - 007. 24 - 002.2 - 07. 234 - 007 - 037: 575.174.015.3: 577.161.2
ОСТЕОАРТРОЗ У ПАЩеНТШ З Р1ЗНИМИ ВАР1АНТАМИ ПОЛ1МОРФ1ЗМУ ГЕНА
РЕЦЕПТОРА В1ТАМ1НУ D
За результатами поглибленого клшчного обстеження 96 хворих з'ясовано, що переважали пацыэнти з гомозиготним генотипом ВВ, частота яких виявлена достовiрно бшьш високою, шж гомозиго™ з генотипом ЬЬ та генотипом ВЬ (вщповщно (45,8±5,1)%, (19,8±4,1)% та (34,4±4,8)%, р<0,05). Вщсутшсть порушень СФС КТ зареестровано у (37,5±4,9)% обстежених з ОА, включаючи 27,2% гомозиго™ ВВ, 68,4% - гомозиго™ ЬЬ та 30,3% гетерозипшв, а наявшсть у генотит алелi В збшьшуе вiдносний ризик формування бiльш виразного ураження суглобового хряща. Узагальнений аналiз показника тяжкостi остеоартрозу (Ш, %) та його складових у пацiентiв з рiзними варiантами полiморфiзму гену УЭЯ виявив достовiрно бiльш високий рiвень проявiв болю серед гомозигота по 2-ш алелi, у порiвняннi з гомозиготами по 1-iй алелi (вiдповiдно (52,3±4,3)% та (39,7±2,9)%, р<0,05), а також проявiв скутост (вщповщно (57,1±4,6)% та (36,2±3,7)%, р<0,05); у гомозиго™ по 2-iй алелi також дiагностованi достовiрно бiльш виразнi обмеження повсякденно! активностi (вiдповiдно (54,2±4,4)% та (44,3±4,3)%, р<0,05). Пацiенти з критично надмiрною МТ у найбiльшiй мiрi (понад 45,0%) були представленi гомозиготами по 2-ш алелi; гомозиготи по 2-ш алелi також достовiрно переважали i серед осiб з ОЖ I ст. (вщповщно (15,6±3,7)% та (16,7±3,8)%). Загальнi закономiрностi вмiсту гормону апелiну у сироватцi кровi хворих на ОА залежно вiд шдексу МТ та варiанту полiморфiзму гена УБЯ характеризуються тим, що у разi гомозиготностi ЬЬ, при наростанш МТ, вмiст апелiну зростае, тодi як при гомозиготност по ВВ при зростанш iдекса МТ - високий рiвень вмiсту апелiну не змшюеться. Взаемозв'язок мiж полiморфiзмом гена УЭЯ та стадiею ОА характеризувався превалюванням у гомозиготних по алелi ВВ та гетерозиготних пацiентiв бшьш тяжких рентгенолопчних проявiв ураження суглобового хряща.
Ключов! слова: пол1морф1зм гена рецептора вгамша Б, остеоартроз, ожиршня, апелш.
Робота е фрагментом НДР «Клшчш, метаболiчнi та мунт особливостi перебку захворювань внутрштх оргатв у хворих рiзного вк з патологiею опорно-руховоI системи та шляхи IX медикаментозной корекци» (№ держреестрацн 0113и002270).
Остеоартроз (ОА) - дегенеративно-дистроф1чне захворювання опорно-рухового апарату без системних прояв1в е найбшьш поширеною нозолопчною формою ураження суглоб1в (70-80%); захворювання е одшею з головних причин непрацездагаосп та швалщзаци населення, поступаючись лише 1ХС. Термшолопчш визначення - остеоартроз, артроз, остеоартрит, деформуючий артроз - в даний час в X М1жнародн1й класифшацп хвороб представлеш як синошми [3]. ОА - гетерогенна група захворювань, спричинених (в р1зних стввщношеннях) вшом, мехашчними навантаженнями, запаленням, гормональними зрушеннями та генетичною схильтстю [5]. За статистичними даними на сьогодш в Укрш'ш вже зареестровано 1 млн. 250 тисяч випадмв ОА, зпдно матер1ал1в Круглого стола, оргашзованого редакщею журналу "Мистецтво л1кування" (№8 (84) 2011), в якому взяли участь провщт фах1вщ з дано! проблеми. Захворювання приводить до дегенерацл суглобового хряща i як причина виходу на швашдшсть займае перше мюце серед захворювань юстково-м'язово! системи [1, 2]. Медико-сощальт показники Свропи i США засвщчують продовження процесу старшня населення та збшьшення частки оаб вшом понад 60 р., у 2020 р. питома вага населення ща вшово! групи збшьшиться удв1ч1. У зв'язку з цим прогнозуеться збшьшення захворюваносп на ОА, особливо у працездатному вщ, а також зростання захворюваносп в дитячому i у тдлпковому вщ -"омолодження" ОА [18-21].
Остеопороз (ОП) - одне з найбшьш поширених метабол1чних захворювань, що виявляеться порушенням якост юстково! тканини i шдвищеним ризиком перелом1в. У всьому свт в сгрукгурi захворюваносп i смертност ОП займае провщне мюце серед населення старших вшових груп. Однак в осганнi роки прояви остеопенп i остеопорозу зустрiчаються i у молодих
людей [6, 7, 8]. Основш напрямки генетичних дослщжень в област ОП були зосереджеш головним чином на вивченш гешв-кандидатГв, що мають вiдношення до юстковому метаболiзму. Протягом останнiх десятитть активно вивчаеться роль гена, що кодуе рецептор вiтамiну D (VDR). VDR е медiатором дп 1,25 (OH) 2D3 шляхом модуляци транскрипцп генiв-мiшеней i був предсталений як один з гешв-кандидаив генетичного контролю тдтримки достатньо! кютково1 маси [20]. 1,25(OH)2D взаемодiе VDR в остеобластах, стимулюючи експресiю лiганду рецептора -активатора ядерного фактора kB, який, у свою чергу, взаемодiе з рецептором - активатором ядерного фактора kB, шдукуючи трансформащю незрших моноципв у зрiлi остеокласти, що розчиняють матрикс i мобiлiзують кальцiй та iншi мiнерали з кютково1 тканини [16].
Проведет рашше дослiдження показали, що 1,25 (OH) 2D3 е стерощних гормоном i його кшцева точка докладання безпосередньо пов'язана з генетично детермшованими властивостями рецептора вiтамiну D. VDR виявлений в багатьох тканинах i органах, включаючи шлунково-кишковий тракт, сечостатеву систему, органи ендокринно! системи, а також в культурi клiтинних лiнiй скелетно-м'язово! системи. Це стало головним доказом те, що бюлопчна дiя 1,25 (OH) 2D3 виходить за рамки гомеостазу кальщю i фосфору i грае ключову роль в кттинно1 пролГферацп i диференцiювання [9]. Гормонально-активна форма вГтамшу D пiдвищуе всмоктування кальцiю та фосфору в кишечнику до 40 та 80 % вщповщно [14].
Найбшьшу увагу дослщниюв було сфокусовано на полiморфiзмi VDR, виявленому за допомогою рестриктаз BsmI, ApaI, TaqI i FokI. В цшому, вiдомi результати ранiше проведених одинадцять епiдемiологiчних дослiджень щодо зв'язку полiморфiзму гена VDR i ризику малотравматичних переломiв. У шести з них було показано, що генотип VDR пов'язаний з шдвищеним ризиком переломiв, в тому числi i стегна, i хребта [13, 21]. Зпдно даним лiтератури, останнiми роками з'явилися дат про те, що вггамш D бере участь у метаболiзмi не тiльки кютково1, а й хрящово1 тканини. Зокрема було показано, що вггамш D стимулюе синтез протеоглiкану хондроцитами, модулюе активтсть металопроте1наз, що беруть участь у руйнувант хряща. Так, зниження рГвня 24,25- i 1,25-вiтамiну D асощюеться зГ збiльшенням активностi металопроте1наз, а його нормальний рГвень знижуе активтсть цих ферменпв in vitro [11].
У 2010 рощ Hu P.F. et al дослщжували взаемозв'язок ОА з актившстю деяких гормошв жирово1 тканини, а саме гормону апелГну. За результатами цих дослщжень, було виявлено, що рГвень апелГну в сироватщ кровГ та синовГальнш рщиш (SF) корелюе з тяжюстю ОА, при цьому рГвш рецепторГв APJ в хондроцитах значно вище, шж у здорових людей [15]. Цг дат дозволяють припустити, що надлишок апелшу в сироватщ кровГ може сприяти прогресуванню ОА [17]. Слщ зазначити, що експресГя одного з факторГв ожиршня - апелГну - модулюеться запальними медГаторами, такими як ФНП-альфа, интерлейкш-6 та штерферон, тобто рГвень апелшу корелюе з маркерами запалення. Можливо, змши апелГну в кровГ е вщповщдю на запалення та компенсаторним мехашзмом при дисметаболГчних порушеннях [19].
Метою роботи було вивчення особливостей ктшчного перебГгу остеоартрозу залежно вгд генотипу пащенпв по гену рецептора вГтамГну D з метою удосконалення дГагностики та прогнозування.
Матерiал та методи дослiдження. У дослщжент задГят 96 пащенпв (23 чоловГчо1 та 73 жшочо1 стал) у вщ 46,9^0,9 р. з верифГкованим дГагнозом ОА, як додатково обстежеш для визначення полГморфГзму гена рецептора вГтамну D (виконано з використанням наборГв фГрми «Human» (НГмеччина) методом полГмеразно1 ланцюгово1 реакцп для ампшфГкацп в режим реального часу з використанням флюоресцентних мггок на шести канальному аналГзатср Rotor-Gene™ 6000 («Corbett Research», Australia). ДГагностику остеопенп та остеопорозу виконували за результатами рентгенолопчно1 денситеометрп на апарап «Explorer QDR W» (Hologic); критерГями ощнки були: показник вщхилення юстково1 маси (BMD), зокрема T- та Z-критерп [10]. Оцшку тяжкосп проявГв ОА виконано за методикою WOMAC [4]. Оцшку критично надлишково1 маси тала (кНМТ) та ступеня ожирГння виконано зпдно кшшчних рекомендацш з використанням зросто-вагового Гндекса Кетле. Визначали вмют апелГну (пг/мл) у сироватщ кровГ (з використанням наборГв "Phoenix" (USA), методом Гмуноферментного анашзу). Оцшку стадп процесу виконано з використанням рентгенолопчних критерпв [18]. При узагальненш отриманих результапв використано методи кшшко-статистичного анашзу та варГацшно1 статистики (розрахунок середшх величин, середшх похибок, одностороннього критерда достовГрносп Ст юдента), а також елементи полшомшального анашзу i моделювання, реашзованими стандартним пакетом прикладних програм варГацшно1 статистики: Stadia 6.0, Statistica for Windows 6.0.
Результати дослщження та Тх обговорення. Серед обстежених пащенпв переважали гомозиготи ВВ (табл.1), частота яких виявлена достовiрно бшьш високою, нiж гомозиготiв з генотипом ЬЬ та генотипом ВЬ (вщповщно (45,8±5,1)%, (19,8±4,1)% та (34,4±4,8)%, р<0,05). При цьому зазначимо, що частота гомозигопв з генотипом ВВ достовiрно (практично в 2 рази, р<0,001) переважала частоту гомозиготiв ЬЬ. При аналiзi частоти та характеру денситометрично верифшованих порушень СФС КТ у хворих на ОА з рiзними варiантами полiморфiзму гену УБЯ зясовано (рис.1), що остеопенiя однаково часто мала мюце серед пацieнтiв з варiантами генотипу ВВ та ВЬ (вщповщно (21,9±4,2)% та (16,7±3,8)%, р>0,05), на вiдмiну вiд гомозиготiв з варiантом полiморфiзму ЬЬ (становила (6,3±2,5)%). Бiльш виразнi порушення СФС КТ у виглядi остеопорозу дiагностованi у (11,5±3,3)% гомозиготiв ВВ та (7,3±2,7)% гетерозиготiв. В цiлому, вiдсутнiсть порушень СФС КТ зареестровано у (37,5±4,9)% обстежених з ОА, включаючи 27,2% гомозигопв ВВ, 68,4% - гомозиго^в ЬЬ та 30,3% гетерозиготiв.
Таблиця 1
Частота та характер денситометрично верифжованих порушень структурно-функщонально стану кктковот тканини у хворих на остеоартроз з рiзними вар1антами полiморфiзму гену
рецептора вiтамiну Б
Вар1анти генотипу Частота пол1морф1зму Структурно-функщональний стан ю денситомет стково! тканини за даними ри
порушений не порушений
остеопешя остеопороз
код алел1 абс. Р±т,% абс. Р±т,% абс. Р±т,% абс. Р±т,%
УБ Я ЬЬ 19 19,8±4,1 6 6,3±2,5 0 - 13 13,5±3,5
ВЬ 33 34,4±4,8 16 16,7±3,8 7 7,3±2,7 10 10,4±3,1
ВВ 44 45,8±5,1 21 21,9±4,2 11 11,5±3,3 12 12,5±3,4
Всього 96 100,0 43 44,8±5,1 17 18,3±4,0 36 37,5±4,9
Примгтка: а - достстарна вщмшшсть вщповщних показнимв м1ж гомозиготами по 1-й алел1 та гомозиготами по 2-й алелц в - м1ж гомозиготами по 1-й алел1 та гетерозиготами; с - м1ж гомозиготами по 2-й алел1 та гетерозиготами, на р1вш не менше р<0,05.
Одже, частота та характер порушень СФС КТ у хворих на ОА визначалась варiантом полiморфiзму гена УБЯ та найбiльш виразно проявлялась за наявностi алелi В в геном^ насамперед у гомозиго^в.
Узагальнений аналiз показника тяжкостi остеоартрозу (Ш, %) та його складових у пацiентiв з рiзними варiантами полiморфiзму гену УБЯ виявив достовiрно бiльш високий рiвень проявiв болю серед гомозиго^в по 2-iй алелi (табл. 2), у порiвняннi з гомозиготами по 1-ш алелi (вщповщно (52,3±4,3)% та (39,7±2,9)%, р<0,05), а також проявiв скутостi (вiдповiдно (57,1±4,6)% та (36,2±3,7)%, р<0,05); у гомозшопв по 2-iй алелi також дiагностованi достовiрно бiльш виразнi обмеження повсякденно! активностi (вiдповiдно (54,2±4,4)% та (44,3±4,3)%, р<0,05).
Таблиця 2
Узагальнений показник тяжкостi остеоартрозу та його складовi у пащенпв з рiзними
варiантами полiморфiзму гену рецептора в^амша Б (УБЯ)
Вар1анти генотипу Показники альгофункщонально! активности %
Ешь Скутють Актившсть Ш
код алел1
УБЯ ЬЬ 39,7±2,9 36,2±3,7 44,3±4,3 а 42,6±3,9
ВЬ 43,6±3,7 49,6±4,1 49,9±5,1 48,6±4,3
ВВ 52,3±4,3 57,1±4,6 54,2±4,4 54,0±4,7
разом 44,3±1,8 54,5±2,4 49,5±1,9 48,8±1,8
Примгтка: а - достсшрна вщмшшсть вщповщних показнигав у межах групи гомозиго™ по 1-й алелц в - достстарна вщмшшсть вщповщних показнигав у межах групи гомозиго™ по 2-й алелц с - достстарна вщмшшсть вщповщних показнигав у межах групи гетерозигспв, на р1вш не менше р<0,05.
В цiлому, узагальнений шдекс альгофункщонально! активностi також був достовiрно (р<0,05) вищим у гетерозиготiв ВВ та, в середньому в групах пащенпв з рiзними варiантами полiморфiзму становив (48,8±1,8)%, з достовiрною перевагою в структурi тяжкостi проявiв скутосп, насамперед у разi наявностi алелi В. (рис.2). Аналiз розподiлу обстежених хворих на ОА з рiзними рiвнями зросто-вагового iндекса Кетле залежно вщ варiантiв полiморфiзму гену УБЯ (табл.3) виявив, що лише (18,8±4,0)% осiб не мали надлишково! маси, тодi як переважали хворi з критичною надлишковою масою тiла (кНМТ) та ожиршням (ОЖ) рiзного ступеня. Пацiенти з
кНМТ у найбшьшш мiрi (понад 45,0%) були представлеш гомозиготами по 2-iй алел^ гомозиготи по 2-iй алелi також достовiрно переважали i серед ошб з ОЖ I ступеня (вщповщно (15,6±3,7)% та (16,7±3,8)%). Звертае на себе увагу (рис.3), що серед гомозигот ВВ мали кНМТ або ОЖ 79,6%, серед гетерозигот - 80,7%, серед гомозигот ЬЬ - 84,3%, що визначило потребу у бшьш детальному вивченш взаемозвязюв мiж МТ та вмiсгом гормону апелшу у сировагцi кровi.
Аналiз результат вивчення вмiсгу апелiну (пг/мл) у сироватщ кровi хворих на ОА залежно вщ iндексу МТ та варiантiв полiморфiзму гену УБЯ виявив (табл.4), що в середньому цей рiвень становив (70,2±4,0) пк/мл та, достовiрно коливався залежно вiд варiанту полiморфiзму (вiд 46,8±5,2 пг/мл до 81,1±7,1 пг/мл) та iндексу МТ.
Рис. 1. Розподш хворих на остеоартроз за часгогою та Рис. 2. Компонента узагальненого iндексу тяжкост
гяжкiсгю порушень сгрукгурно-функцiонального стану ктшчних проявiв остеоартрозу (за методикою Шотас) у мстково! тканини при рiзних варiангах полiморфiзму гену пацiенгiв з рiзними варiангами полiморфiзму гену рецептора рецептора в™мша Б. вiгамiна Б.
Таблиця 3
Розподш хворих на остеоартроз з рiзними [.мвнями зросто-вагового iндекса Кетле залежно вiд
варiантiв полiморфiзму гену рецептора в^амша D
Вар1анти 1нтервали значень зросто-вагового шдекса Кетле
генотипу <25,0 25-30 30-35 35-40 >40
код алел1 абс. Р±т,% абс. Р±т,% абс. Р±т,% абс. Р±т,% аб с. Р±т,%
ЬЬ 3 3,1±1,8 7 7,3±2,7 5 5,2±2,3 3 3,1±1,8 1 1,0±1,0
УБЯ ВЬ 6 6,3±2,5 12 12,5±3,4 6 6,3±2,5 7 7,3±2,7 2 2,1±1,5
ВВ 9 9,4±3,0 15 15,6±3,7 16 16,7±3,8 1 1,0±1,0 3 3,1±1,8
Всього 18 18,8±4,0 34 35,4±4,9 27 28,1±4,6 11 11,5±3,3 6 6,3±2,5
Примiгка: а - достсшрна вiдмiннiсгь вiдповiдних показнигав мiж гомозиготами по 1-й алелi та гомозиготами по 2-й алелц в - мiж гомозиготами по 1-й алелi та гетерозиготами; с - мiж гомозиготами по 2-й алелi та гетерозиготами, на рiвнi не менше р<0,05
Таблиця 4
Вмiст апелшу (пг/мл) у сироватщ кровi хворих на остеоартроз залежно вщ шдексу маси тiла _та варiантiв полiморфiзму гену рецептора вiтамiна Р (VDR) _
Вар1анти генотипу 1нтервали значень шдекса Кетле всього
<25,0 25-30 30-35 35-40 >40
код алел1
УБЯ ЬЬ 68,7±5,3 46,8±5,2 80,0±6,4 59,7±4,9 47,2 61,7±6,3
ВЬ 63,1±5,7 81,1±7,1 в 75,8±6,9 69,1±5,3 75,6±4,5 73,6±4,1 в
ВВ 75,1±6,4 68,4±5,6 а 75,8±5,7 56,5 67,1±5,3 71,4±4,4
всього 70,0±7,2 68,4±5,9 76,6±4,8 62,5±8,4 66,6±8,7 70,2±4,0
Примiгка: а - достстарна вiдмiннiсгь вiдповiдних показникiв мiж гомозиготами по 1-й алелi та гомозиготами по 2-й алелц в - мiж гомозиготами по 1-й алелi та гетерозиготами; с - мiж гомозиготами по 2-й алелi та гетерозиготами, на рiвнi не менше р<0,05
Так, у гомозигопв ВВ високий вмiсг апелiну зареестровано у пащенпв з нормальною МТ, кНМТ та у разi ОЖ I ст. (вщповщно (70,0±7,2) пг/мл, (68,4±5,9) пг/мл, (75,8±5,7) пг/мл та р>0,05); тобто був сгабiльно високим. Дещо iншою закономiрнiсгю характеризувалися хворi на ОА з гомозиготним варiангом ЬЬ полiморфiзму: на вiдмiну вщ варiангу полiморфiзму ВВ, при кНМТ вмiсг апелiну був достовiрно та значимо меншим (при ВВ (68,4±5,6) пг/мл, при ЬЬ (46,8±5,2) пг/мл, р<0,001), а ОЖ I ст. - у гомозигот ЬЬ - дост^рно зростав (при ВВ - (75,8±5,7) пг/мл, при ЬЬ - (80,0±6,4) пк/мл, р<0,01). Загальнi закономiрностi вмiсту апелiну у сироватцi кровi хворих на ОА залежно вщ iндексу МТ та варiанту полiморфiзму гена УБЯ (рис. 4) характеризуются тим, що у разi гомозиготносп ЬЬ, при наростаннi маси тша, вмiст апелiну зростае, тодi як при гомозиготносп по ВВ при зростант iдексу МТ - високий рiвень вмiсту апелiну не змшюеться; водночас пацiенти - гетерозиготи по гену
УБЯ характеризуются достовiрним зростанням (р<0,001) вмiсту апелiну при кНМТ, а в подальшому - при рiзних ступенях ОЖ - збереженш високих рiвнiв вмюту апелiну у кровi.
Для вщображення нелiнiйних закономiрностей вмiсту апелiну у сироватщ кровi хворих на ОА при рiзних варiантах полiморфiзму гена УБЯ нами виконано клiнiко-статистичне моделювання (полiномiнальний аналiз) \ отриманi залежносп з високим ступенем достовiрностi (Я>0,95, р<0,05) для гомозигот по 1-й (ЬЬ) та другш (ВВ) алелям. Використання наведених статистичних моделей дозволяе прогнозувати шдивщуальний рiвень вмiсту апелшу у хворих на ОА залежно вiд змiни iндексу МТ (рис.5).
Взаемозвязок мiж полiморфiзмом гена УБЯ та стадiею ОА (як рентгенолопчний еквiвалент тяжкостi процесу) характеризувався превалюванням у гомозиготних по алелi ВВ та гетерозиготних пацiентiв бiльш тяжких рентгенолопчних проявiв деградацл суглобового хряща. Так, питома вага клiнiчних варiантiв з 11-шою рентгенологiчною стадiею - найбшьш висока у разi гомозиготного варiанту ВВ та гетерозиготного варiанту генотипу (вiдповiдно (22,9±4,3)% та (11,5±3,3)%), тодi як при гомозиготних варiантах ЬЬ - достовiрно (р<0,001) менша, становить (6,3±2,5)%.
Рис.3. Розподш хворих на остеоартроз з р1зними р1внями Рис.4. Вмкт апелшу (пг/мл) у сироватщ кров1 хворих на
зросто-вагового шдекса Кетле залежно вщ вар1ант1в остеоартроз залежно вщ шдексу маси тша та вар1ант1в пол1морф1зму гену рецептора в1тамша Б пол1морф1зму гену рецептора в1тамша Б
Таблиця 5
Частота дiагностування рентгенологiчних стадiй остеоартрозу у пащенлв з рiзними _варiантами полiморфiзму гену рецептора вiтамiна Б_
Вар1анти генотипу
Рентгенолог1чн1 стади остеоартрозу
I
II
III
IV
код
абс.
Р±т,%
абс.
Р±т,%
абс.
Р±т,%
абс.
Р±т,%
ЬЬ
4,2±2,0
6,3±2,5
4,2±2,0 в
5,2±2,3
УБЯ
ВЬ
6,3±2,5
11
11,5±3,3 с
10
10,4±3,1
6,3±2,5
ВВ
8,3±2,8
22
22,9±4,3 а
9,4±3,0
5,2±2,3
разом
18
18,8±4,0
39
40,6±5,0
23
24,0±4,4
16
16,7±3,8
4
6
4
5
6
6
8
9
5
Примгтка: а - достстарна вщмшшсть вщповщних показнигав м1ж гомозиготами по 1-й алел1 та гомозиготами по 2-й алелц в - м1ж гомозиготами по 1-й алел1 та гетерозиготами; с - м1ж гомозиготами по 2-й алел1 та гетерозиготами, на р1вш не менше р<0,05.
В узагальненому виглядi (рис.6), можна констатувати, що у хворих на ОА наявшсть варiантiв полiморфiзму гену УБЯ, якi мютять алель В - збiльшуе вщносний ризик формування бiльш виразного ураження суглобового хряща, що проявляеться бшьшою частотою пiзнiх рентгенологiчних стадiй ОА.
95,0 -85,0 - Значения зросто-вйТоМоЩёкса8 КеМ95; ^ = 0,99
75,0 -
" / /
55,0 \ / V—^
\ г \ Т
35,0 - ЬЬа = 7,1х4 - 89,1х3 + 384,7х2 - 658,9х + 424,9; Я2 =$,0
ВВд = 4,0х4 - 47,4х3 + 190,1 х2 - 305,9х + 234,3; Я2 = 1,0
<25,0 25-30 30-35
Рис.5. Зале Ж5К4Ь змш вй4°°пелшу (У, пг/мл) вщ ступеня ожиршня Рис.6. Розподш хворих (У, абс. ос1б) за хворих на остеоартроз з р1зними вар1антами пол1морф1зму гену рецептора рентгенолопчноми стад1ями остеоартрозу залежно вщ впамша Б (ЬЬ, ВЬ, ВВ - зиготшсть по гену, х - ¡ндекс маси тша). вар1ант1в пол1морф1зму гену рецептора в1тамша Б.
1. Серед обстежених пащеипв переважали гомозиготи ВВ, частота яких виявлена достовiрно бiльш високою, шж гомозиготiв з генотипом ЬЬ та генотипом ВЬ (вщповщно (45,8±5,1)%,
(19,8±4,1)% та (34,4±4,8)%, р<0,05). Вiдсутнiсть порушень СФС КТ зареестровано у (37,5±4,9)% обстежених з ОА, включаючи 27,2% гомозшопв BB, 68,4% - гомозиготiв bb та 30,3% гетерозиготiв, а наявнють у генотипi алелi В збшьшуе вiдносний ризик формування бiльш виразного ураження суглобового хряща.
2. Узагальнений анатз показника тяжкостi остеоартрозу (W, %) та його складових у пащенпв з рiзними варiантами полiморфiзму гену VDR виявив достовiрно бшьш високий рiвень проявiв болю серед гомозигопв по 2-iй алелi, у порiвняннi з гомозиготами по 1-ш алелi (вiдповiдно (52,3±4,3)% та (39,7±2,9)%, р<0,05), а також проявiв скутосп (вiдповiдно (57,1±4,6)% та (36,2±3,7)%, р<0,05); у гомозиготiв по 2-iй алелi також дiагностованi достовiрно бiльш виразш обмеження повсякденно! активностi (вiдповiдно (54,2±4,4)% та (44,3±4,3)%, р<0,05).
3. Пащенти з критично надмiрною МТ у найбшьшш мiрi (понад 45,0%) були представлеш гомозиготами по 2-iй алел^ гомозиготи по 2-iй алелi також достовiрно переважали i серед ошб з ОЖ I ст. (вщповщно (15,6±3,7)% та (16,7±3,8)%). Загальнi закономiрностi вмiсту апелiну у сироватцi кровi хворих на ОА залежно вщ iндексу МТ та варiанту полiморфiзму гена VDR характеризуються тим, що у разi гомозиготностi bb, при наростанш маси тша, вмiст апелiну зростае, тодi як при гомозиготносп по BB при зростаннi щекса МТ - високий рiвень вмюту апелiну не змiнюеться.
4. Взаемозвязок мiж полiморфiзмом гена VDR та стащею ОА (як рентгенологiчний е^валент тяжкостi процесу) характеризувався превалюванням у гомозиготних по алелi ВВ та гетерозиготних пацiентiв бiльш тяжких рентгенолопчних проявiв деградацп суглобового хряща.
Перспектиеи подальших дослгджень пов 'язаш з miHi4HUM вивченням особливостей перебг ОА nid впливом nолiморфiзму шших гетв задля розробки системи прогнозування захворювання.
1. Бур'янов О. А. Лкування остеоартрозу в рамках доказово! медицини / О. А. Бур'янов, Т. М. Омельченко // Здоров'я Укра'ши. - 2011. - № 2 - С. 12-14.
2. Григор'ева Н. В. Лжувальна ф1зкультура в комплексному лжуванш остеоартрозу колшних суглоб1в / Н. В. Григор'ева, В. В. Поворознюк, Р. О. Баншкова // Практична медицина. - 2011. - №2 (2). - С.42-49.
3. Голка Г. Г. Дегенеративно-дистроф1чш захворювання суглоб1в / Г.Г. Голка, О.А. Бурьянов, В.Г. Климовицький // Роздш тдручника Травматолопя та ортопед1я. - Вшниця: Нова книга, - 2014. - 255 с.
4. Насонов Е. Л. Ревматология: клинические рекомендации / Е. Л. Насонов // Москва: ГЭОТАР-медиа, - 2005.-288 с.
5. Насонов Е. Л. Клинические рекомендации. Ревматология / Е.Л. Насонов // - Москва: ГЭОТАР-Медиа, - 2011. - С. 326-345.
6. Корж Н. А. Остеопороз: эпидемиология, клиника, диагностика и лечение / Н.А. Корж, В. В. Поворознюк, Н.В. Дедух [и др.] // - Харьков: Золотые страницы, - 2002. - 648 с.
7.Поворознюк В. В. Дефщит в1тамшу D серед д1тей шильного вжу / В. В. Поворознюк, Н. I. Балацька // Перинатолопя та пед1атр1я.- 2012.- № 3.- С. 117-120.
8. Поворознюк В. В. Дефщит та недостатшсть втмшу D: етдемюлопя, д1агностика, профшактика та лкування / В. В. Поворознюк, П. Плудовський // - Донецьк: -2014. - 262 с.
9. Романов Г. Н. Частота встречаемости полиморфизма гена рецептора витамина D у женщин с постменопаузальным остеопорозом в Республике Беларусь / Г. Н. Романов, А. Е. Силин, Э. В. Руденко // Боль. Суставы. Позвоночник. - 2012. - №3. - С.103-105.
10.Радченко В. А. Костная денситометрия в клинической практике / В. А. Радченко, С. Б. Костерин, Н. В. Дедух [и др.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2015. № 2, С. 100-108.
11 .Arden N. Knee pain, knee osteoarthritis, and the risk of fracture / N. Arden, S. Crozier // Arthritis Rheum. - 2006. - Vol. 55, N 4. - P. 610-615.
12.Felson D. Low levels of vitamin D and worsening of knee osteoarthritis: results of two longitudinal studies / D. Felson, J. Niu // Arthritis Rheum. - 2007. -Vol. 56, N 1. - P. 129-136.
13.Guang Rong J. BsmI, TaqI, Apal and FokI polymorphisms in the vitamin D receptor gene and risk of fracture in Caucasians: A metaanalysis / J. Guang Rong // Bone.- 2010. -Vol. 47. -P. 681-686.
14.Heaney R. P. Functional indices of vitamin D status and ramifications of vitamin D deficiency / R.P. Heaney // Am. J. Clin. Nutr. - 2004. -Vol. 80. - P. 1706-1709.
15.Hu P. F. Apelin plays a catabolic role on articular cartilage: in vivo and in vitro studies / P.F. Hu, W.P. Chen, J.L. Tang [et al.] // Int. J. Mol. Med. -2010. - Vol. 26(3). - P.357-363.
16.Holick M. F. Evaluation, treatment, and prevention of vitamin D deficiency: anedrocrine society clinical practice / M.F. Holick, N.C. Binkley, H.A. Bischoff // J. Clin. Endocrinol. Metab. -2011. - Vol. 96(7). - P. 191-193.
17.Hu P. F. Increased apelin serum levels and expression in human chondrocytes in osteoarthritic patients / P. F. Hu, J. L. Tang, W. P. Chen [et al.] // Int. Orthop. - 2011. - Vol. 35(9). - P. 1421-1426.
18.Kellgren J. H. Radiological аssessment of оsteoаrthrosis / J.H. Kellgren, J.S. Lawrence // Ann. Rheum. Dis. - 1957. - Vol. 16(4). - Р.494-502.
19.Rai M. F. Relationship of age and body mass index to the expression of obesity and osteoarthritis-related genes in human meniscus / M.F. Rai, L.J. Sandell, J.M. Cheverud [et al.] // Int. J. Obes. - 2013. - Vol. 37(9). - P. 1238-1246.
20.Stewart T. L. Role of genetic factors in the pathogenesis of osteoporosis / T.L. Stewart, S.H. Ralston // J. Endocrinol. - 2000. -Vol. 166. - P. 235-245.
21.Uitterlinden A. G. The association between common vitamin D receptor gene variations and osteoporosis: a participantlevel metaanalysis / A.G. Uitterlinden // Ann. Intern. Med. - 2006. - Vol. 145. - P. 255-264.
ОСТЕОАРТРОЗ У ПАЦИЕНТОВ С РАЗЛИЧНЫМИ ВАРИАНТАМИ ПОЛИМОРФИЗМА ГЕНА РЕЦЕПТОРА ВИТАМИНА Р Терешкин К. И.
По результатам углубленного клинического обследования 96 пациентов было выяснено, что преобладали больные с гомозиготным генотипом ВВ, частота которых выявлена достоверно более высокой, чем гомозигот с генотипом ЬЬ и генотипом ВЬ (соответственно (45,8±5,1)%, (19,8±4,1)% и (34,4±4,8)%, р<0,05). Отсутствие нарушений СФС КТ зарегистрировано у (37,5±4,9)% обследованных с ОА, включая 27,2% гомозигот ВВ, 68,4%гомозигот ЬЬ и 30,3% гетерозигот, а наличие в генотипе аллели В увеличивает относительный риск формирования более выразительного поражения суставного хряща. Обобщенный анализ показателя тяжести остеоартроза (Ш,%) и его составляющих у пациентов с различными вариантами полиморфизма гена УБЯ обнаружил достоверно более высокий уровень проявлений боли среди гомозигот по второй аллели, по сравнению с гомозиготами по первому аллели (соответственно (52,3±4,3)% и (39,7±2,9)%, р<0,05), а также проявлений скованности (соответственно (57,1±4,6)% и (36,2±3,7)%, р<0,05). У гомозигот по второй аллели также диагностированы достоверно более выразительные ограничения повседневной активности (соответственно (54,2±4,4)% и (44,3±4,3)%, р<0,05). Пациенты с критически чрезмерной МТ в наибольшей степени (более 45,0%) были представлены гомозиготами по второй аллели; гомозиготы по второй аллели также достоверно преобладали и среди лиц с ОЖ I в. (Соответственно (15,6±3,7)% и (16,7±3,8)%). Общие закономерности содержания гормона апелина в сыворотке крови у больных ОА в зависимости от индекса МТ и варианта полиморфизма гена УБЯ характеризуются тем, что в случае гомозиготности ЬЬ, при нарастании массы тела, содержание апелина растет, тогда как при гомозиготности по ВВ при росте ИМТ - высокий уровень содержания апелина не изменяется. Взаимосвязь между полиморфизмом гена УБЯ и стадией ОА характеризовался преобладанием у гомозиготных по аллели ВВ и гетерозиготных пациентов более тяжелых рентгенологических проявлений поражения суставного хряща.
Ключевые слова: полиморфизм гена рецептора витамина Б, остеоартроз, ожирение, апелин.
Стаття надшшла 5.06.2016 р.
OSTEOARTHRITIS IN PATIENTS WITH DIFFERENT TYPES POLYMORPHISM RECEPTOR GENE VITAMIN D Tereshkin K. I.
As a result of in-depth clinical examination of 96 patients it was found that prevailed patients with homozygous genotype BB, the frequency of which found significantly higher than the homozygous genotype and genotype bb Bb (respectively (45,8 ± 5,1)%, (19,8 ± 4,1)% and (34,4 ± 4,8)%, p <0.05). The absence of violations reported in the SPS CT (37,5 ± 4,9)% examinees with OA, including 27.2% homozygotes BB, 68,4% - bb homozygotes and heterozygotes 30.3%, and the presence of the allele in the genotype increases in the relative the risk of a more expressive destruction of articular cartilage. Generalized analysis indicator osteoarthritis gravity (W,%) and its components from patients with different types of polymorphism of VDR gene found significantly higher levels of manifestations of pain among homozygous second allele compared with homozygous for the first allele (respectively, (52, 3 ± 4 3)% and (39,7 ± 2,9)%, p <0.05), as well as manifestations of constraint (respectively (57,1 ± 4,6)% and (36.2 ± 3, 7)%, p <0.05). In homozygous for a second allele also diagnosed significantly more expressive limitations of daily activity (respectively (54,2 ± 4,4)% and (44,3 ± 4,3)%, p <0.05). Patients with critical excessive MTX most (more than 45.0%) were represented by a second allele homozygotes; homozygous for a second allele was also significantly predominated among those with OJ I in. (Accordingly, (15,6 ± 3,7)% and (16,7 ± 3,8)%). General patterns of serum apelin hormone OA patients depending on the index of the MT and the variant polymorphism VDR gene characterized in that in the case of homozygosity bb, with an increase in body weight, apelin content increases, whereas homozygosity for BB with growth BMI - High apelin content level is not changed. The relationship between VDR gene polymorphism and stage OA was characterized by a predominance of homozygous alleles at BB and heterozygous patients more severe radiographic manifestations of articular cartilage lesions
Key words: gene polymorphism of the D vitamin receptor, osteoarthritis, obesity, apelin.
Рецензент Гунас I.В.
УДК [616.716+617.52-616.743]-053.4/.5-006.2
К1СТИ М'ЯКИХ ТКАНИН ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВО1 Д1ЛЯНКИ ТА ШИ1 У Д1ТЕЙ
Юсти м'яких тканин щелепно-лицево! дшянки у д^ей в переважнш бшьшосп мають дизонтогенетичне походження, найчастше кйшчно себе проявляючи в першi роки життя або у тдл^ковому вщ. Залежно вщ нозолопчно! форми, вони мають своерщну клшжо-морфолопчну картину, тому потребують виваженого обстеження та комплексного лжування iз залученням лiкарiв сумiжних спещальностсй з метою попередження дiагностичних помилок i рецидивiв захворювання. Наведений магерiал може стати тдгрунтям для подальших поглиблених науково-практичних дослщжень по вивченню клшжо-морфолопчних особливостей рiзних видiв кiсг м'яких тканин щелепно-лицево! дшянки в залежност вщ ембрiональних джерел !х розвитку.
Ключов1 слова: дiги, кiсги м'яких тканин, щелепно-лицева дшянка.
Робота е фрагментом НДР "1нтегративно-диференцшоване обгрунтування вибору оптимальних методик оперативних втручань та обсягу л^вальних заходiв при хiрургiчнiй патологи щелепно-лицевоi дшянки", державний реестрацшний номер 0116U003821).
На тепершнш час загальновизнано, що юсти м'яких тканин (КМТ) щелепно-лицево! дшянки (ЩЛД) е дизонтогенетичними утвореннями та, за статистичними даними, у дтей найчастше виявляються у 4-7 роюв, хоча юнуе думка, що ця патологiя переважно зус^чаеться у
