CC BY
54
А.В. Бардась
ЯК1СТЬ ВУГ1ЛЛЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ КАТЕГОРП «ПОВНОТА ВИЛУЧЕННЯ ЗАПАС1В»
Запаси вугшля в Укра1т зосередженi у Донецькому, Львiвсько-Волинському,
Днiпровському басейнах, а також на Новодми^вському родовищi Дтпровсько-Донецько1 западини та 1льницькому, Рокошвському родовищах Закарпатсько1 вугленосно1 площi. Кам'яне вугшля поширене в Донецькому i Львiвсько-Волинському басейнах, буре вугшля - у Дшпровському, Донецькому басейнах Дшпровсько-Донецько1 западини та на Закарпатськш вугленоснiй площi.
Оцiнка економiчноl доцшьност вилучення запасiв вугiлля з надр е ключовим моментом наукових праць бiльшостi до-слiдникiв нащонально1 вугшьно! галузi. Найбiльший внесок у визначення кондицш вугiлля у сучасних умовах зробили О.1. Амо-ша, В.1. Саллi, О.1. Вагонова, 1.1. Павленко, В.Я. Швець, Б.Л. Райхель.
Фундаментальними е працi А. С. Астахова [2, 4, 5], присвячеш питанням ощнки родовищ корисних копалин, у тому чи^ вугiлля, i моделюванню процешв видобутку з урахуванням технологiчних i економiчних обмежень. Особливий iнтерес викликають працi [3, 6-9, 12], де розглядаються пiдходи до визначення критерив кондицiйностi запасiв вугiлля та вплив факторiв навколишнього середовища на яюсть запасiв, визначаються складнi взаемозв'язки мiж якiстю видобуто! вугшьно1 продукци та економiчними результатами дiяльностi вуглевидобувних шдприемств, наслiдками видобутку вугiлля для природного середовища.
Швидка змiна природних умов залягання запасiв i кон'юнктури свiтового ринку енергетично1 сировини роблять необхiдним бшьш детальне дослiдження тих складових кондицш вугшьно1 продукци, якi пов'язанi з !х якiстю i рiвнем припустимих витрат для видобутку.
Метою статтi е визначення факторiв внутрiшнього та зовнiшнього середовища щодо виробничо1 системи шахти, якi впливають на повноту видобутку запасiв вугшля, а також оцшку перспектив розвитку
нацюнально1 вугшьно1 промисловостi з урахуванням яюсного складу родовищ вугiлля i гiрничо-геологiчних умов його залягання.
За даними Мшютерства вугшьно1 промисловостi Украши [15], на 01.01.2009 р. балансовi запаси вугiлля складали по категорп А+В+С1 45536 млн. т, а по категори С2 11245 млн. т. 1з них на Донецьку область припадае 55,4% вiд уах розвiданих i поставлених на баланс запаав, на Луганську- 28,9, на Дшпропетровську - 12,7, на решту - 3,0%. Вiдповiдно до потужносп пластiв запаси вугiлля у нашш кра1ш розподiляються таким чином (рис. 1): до 1 м - 65%; 1,01-1,2 м - 16,6%; 1,21-1,8 м - 15,2%; 1,81-2,5 м - 2,0%; 2,51-3,5 м - 0,2%; бшьше 3,5 м - 0,9%. Загальш запаси пласпв потужшстю 0,51-0,8 м складають 32,4% вщ промислових. 1з них половина (50,8%) припадае на Донецьку область, 26,1% - на Луганську, на Днiпропетровську 26,1% i на решту областей - 3%. Що стосуеться обсягiв запасiв iз пластiв потужнiстю 0,81-1,0 м, то вони становлять 32,4% вщ загального обсягу промислових запасiв, серед яких найбшьша частина розташована у Донецькш областi -51,3%, на другому мющ е Луганська область, де щ запаси становлять 33,3%, у Дшпропетровськш областi !х вщносна частка сягае 13,1%, у
решт областей, включаючи Львiвську i Волинську обласп, - 2,3%. Запаси пласпв по-тужнiстю 1,01-1,2 м становлять 16,6% вщ промислових. 1з них на Донецьку область припадае 60,0%, на Луганську - 29,1, на Дшпропетровську - 10,3, на решту - 0,6%. Лише 15,2% вщ обсягу промислових запашв припадае на пласти потужшстю 1,21-1,8 м. 1з них бшьша частина (67,5%) розташована у Донецькш обласп, 30,4% - у Луганськш, 1,2% - у Дшпропетровськш, у решт областей - 0,9%.
© Бардась Артем Володимирович - кандидат економ1чних наук, доцент. Нащональний прничий ушверситет, Дшпропетровськ.
ISSN 1562-109X
Загальн запаси
□ До 1 м
□ 1,01 - 1,2 м
□ 1,21 - 1,8 м
□ 1,81 - 2,5 м
□ 2,51 - 3,5 м
□ Бтьше 3,5 м
Рис. 1. Структура загальних запаыв вугыля залежно вгд потужностг пласту
Ще меншу частку (2%) склали запаси пласпв потужшстю 1,81-2,5 м, як становлять найбшьший штерес з економiчноl точки зору. Причинами цього е те, що запаси подiбноl потужностi належать до бшьш якiсних i вони видобувалися в першу чергу шсля того як технологи видобутку корисно! копалини дозволили отримати до них доступ. Територiально вони зосередженi переважно у Донецькш i Луганськiй областях (93,1 i 5,6%), у той час як на шших територiях майже не зустрiчаються. Запаси пласпв потужнiстю 2,51-3,5 м складали 0,2% вщ промислових, причому у Донецькш обласн зосереджено 49,6% таких запашв, у рештi областей -50,4%.
Позабалансовi запаси вугiлля оцiнюються у 17379,3 млн. т. Балансовi запаси кокшвного вугiлля за категорiями А+В+С1 складають 13598,2 млн. т, або 29,9% вщ загальних балансових запашв. Балансовi запаси вугiлля категорн А+В+С1, придатш для вщкрито1 розробки, складають 913,3 млн. т (буре вугшля), або 2% вщ загальних запаав вугiлля в Украшь Розробляються й шдготовлеш до промислового освоення 23159,9 млн. т балансових запашв категорн А+В+С1, з яких експлуатуються i перебувають на балансi дiючих шдприемств 9862,5 млн. т [6].
Дiючi пiдприемства Укра1ни забезпеченi запасами вугшля на термш вiд
одного до 50 роюв, деякi - на бшьший перiод. Унаслiдок вичерпання промислових запасiв вугiлля до 2008 р. було погашено 7,3 млн. т виробничо1 потужност шахт, а до 2013 р., за прогнозами Мшютерства вугшьно1 промисловостi, буде погашено 11,1 млн. т передбачаеться, що у 2014 р. в експлуатацп будуть перебувати 173 шахти, чия сукупна виробнича потужнiсть дорiвнюватиме 97 млн. т. Найзначшше погашения очiкуеться у Львiвсько-Волинському басейнi - 4 шахти з 15, або гаситься 12% його загально1 виробничо1 потужносн.
За даними Мiнiстерства вугшьно1 промисловосн Укра1ни, пiдготовленi до видобутку запаси становили:
розкрит вугiльнi пласти на 01.01.2008 р. становили 27,3% вщ промислових запашв. 1з них на Донецьку область припадало 47,2%, на Луганську - 26,2, на Дшпропетровську -16,5, на решту областей - 0,1%;
шдготовлеш вугшьш пласти на 01.01.2008 р. становили 2,9% вщ промислових запашв. 1з них на Донецьку область припадало 38,2%, на Луганську - 25, на Дшпропетровську - 31,6, на решту - 5,2%;
вщносна частка шдготовлених до видобутку вугшьних пласпв на 01.01.2008 р. становила 0,9% вщ промислових запашв. 1з них на Донецьку область припадало 51,0%
запшв, на Луганську - 32,2, на Дшпропетровську - 13,1, на решту - 3,7% .
Загальш запаси енергетичного вугшля на 01.01.2008 р. становили 53,4% вщ промислових запашв. Бшьша !х частина (48,3%) зосереджена у Донецькш области у
Луганськш - 39,1%, у Дшпропетровськш областi запаси енергетичного вугшля дорiвнюють 9,2% вiд загальних балансових, у реши областей - 3,4%.
Графiчно даш стосовно розглянутих вище параметрiв наведено на рис. 2 та 3.
35,00% 30,00% 25,00% 20,00% 15,00% 10,00% 5,00% 0,00%
[30,51 - 0,8м
□ 0,81 - 1 м
□ 1,01 - 1,2 м
□ 1,21 - 1,8 м
□ 1,81 - 2,5 м
■ 2,51 - 3,5 м
Пром
ислов1 запаси
Рис. 2. Структура промислових запаав вугшля залежно eid потужностг пласту
Енергетичне вуплля
КокЫвне вугшля
Готов1 до виймання [ вугшьш пласти
Пщготовлеш вугшьш пласти
Розкрип вугшьш пласти
2,51 - 3,5 м 1,81 - 2,5 м 1,21 - 1,8 м 1,01 - 1,2 м 0,81 - 1м
0,51 - 0,8м Промислов1 запаси
□
□ Решта областей
□ Дншропетровська область
■ Луганська область
□ Донецька область
0% 10% 20% 30% 40% 50% 60% 70% 80% 90% 100% Рис. 3. Розподы загальних запаав по Украш
Наведет на рис. 2 дат тдтверджують характерш ознаки для старопромислових прничо-видобувних регюшв, у першу чергу - вичерпання найбшьш продуктивних пласпв вугшля, що вщроблялися переважно на початкових етапах освоення родовищ. Варто вщм^ити, що частка запашв вугiлля у пластах потужшстю 0,51-0,8, 0,81-1 м та 1,01-1,2 м е приблизно однаковою i складае трохи бiльше 30%. Бшьш потужнi пласти, якi дорiвнюють 1,21-1,8 м, у вiдсотковому вщношенш складають лише трохи бiльше 15%, у той час як пласти, чия потужшсть перевищуе
1,8 м, е малопоширеними i можуть розглядатися як нетиповi для вiтчизняних вугiльних шахт. Проте сама по собi шформащя про розподiл запасiв за потужшстю пласпв не е вирiшальною, шшими словами, окрiм потужностi необхiдно зважати й на iншi фактори, у першу чергу - можливють доступу до тих або шших покладiв вугiлля. Саме можливiсть видобутку запашв i повнота цього видобутку е виршальними з точки зору економши природокористування i значною мiрою
визначають заходи, спрямоваш на збереження й охорону довкшля, оскiльки погiршення прничо-геолопчних умов, порушення стану гiрського масиву порщ, деформацiя пластiв вугiлля матимуть сво1м наслiдком збiльшення техногенного навантаження на поверхнi й погiршення еколопчно1 ситуацil.
На рис. 3 подано розподш запасiв вугiлля за потужшстю i за рiвнем пiдготовки до виймання по регюнах вуглевидобутку. Як видно з рисунку, основш запаси кокшвного й енергетичного вугiлля зосереджено у двох областях - Донецькш i Луганськiй, проте за кшьюстю пiдготовлених до виймання вугiльних пласпв друге мiсце посiдае Днiпропетровська область.
Зосередження основних запасiв вугiлля на територп Донецько1 областi так само, як i якiсний склад цих запашв, пояснюються особливостями геологiчноl будови територи та iсторичними процесами метаморфiзму вугiлля. У свою чергу вияв регiонального метаморфiзму визначае факт бшьш швидкого переходу порiвняно з даними геологорозвщувальних дослiджень, марок
кокшвного вугшля в енергетичш. Так, проведеш на шахтi «Червоний Профiнтерн» ДП «Орджонiкiдзевугiлля» дослiдження марочного складу вугiлля, що розробляеться, показали, що iз семи проектних пластiв марки «К» i «ОС» п'ять на горизонт 976 м мають марку «Т». Шахта, проектом яко! передбачався видобуток вугiлля марки «К», останнiм часом здшснювала загальну шахтовидачу вугiлля марки «ОС». На пiдставi порiвняння фактичних даних про марочний склад вугшля iз проектними виявлена межа переважання вугшля енергетичних марок над тими, що коксуються. Нижче вказано1 межi для отримання коксiвного вугшля необхщно вести роздiльний видобуток вугiлля марки «К», «ОС» i «Т». Останшм часом намiтилася тенденцiя до зменшення «залишених» запасiв. Шахти району прагнуть позбутися !х, оскiльки великi штрафи за втрати. Необхщно вiдзначити, що в межах кожного вщпрацьованого горизонту знаходяться значш запаси вугшля високо1 якостi, некондицiйнi по потужностi. Вщомо, що в межах п'яти вугленосних свит окрiм пластiв балансово1 потужносп, тобто пластiв вiдпрацьованих, iснують 127 пласпв потужнiстю 0,4-0,5 м, вщпрацьованих частково, 165 пластiв потужнiстю 0,3-0,4 (вщпрацювання 15%), близько 230 пласпв потужшстю 0,2-0,3 м i бшьше 350 пластiв потужнiстю 0,1-0,2 м [12]. Можливють вiдпрацювання таких запашв iз використанням безлюдно1 технологи дозволить ютотно полегшити завдання видобутку кокшвне вугiлля в регiонi.
Проблема повноти вилучення запасiв iз точки зору економши природокористування виникла, власне, тод^ коли почав проводитися видобуток вугшля, однак протягом того часу, коли обсяги видобутку зростали, але були за абсолютними показниками незначними. Дана проблема не набувала особливо1 гостроти. Ситуашя iстотно змiнилася внаслiдок швидкого нарощування обсягiв видобутку у другiй половиш минулого столiття, коли в Укра1ш показники видобутку збiльшились у 5,4 раза порiвняно з початком ХХ ст. Оскшьки завжди у першу чергу вщпрацьовуються тi запаси вугшля, що знаходяться у бшьш сприятливих гiрничо-геологiчних умовах, то
iз часом прникам доводиться мати справу iз запасами, що знаходяться у пом^но гiрших умовах. Вiдпрацювання таких запашв призводить до пiдвищених витрат (каштальних i поточних), створюе додатковi техшчш ускладнення, пiдвищуе ризики й небезпечшсть гiрничих робiт, зменшуе безпеку та комфортшсть працi. Водночас сучаснi вугшьш шахти, навiть iз невеликими обсягами видобутку, являють собою достатньо складш специфiчнi пiдприемства, лiквiдацiя яких унаслщок вичерпання запасiв потребуе значних витрат i вирiшення комплексу складних економiчних, екологiчних i соцiальних проблем.
З шшого боку, тривалi термши експлуатацп вугiльних шахт, якi вимiрюються десятками рокiв i навiть дорiвнюють столiттю, призводять до такого ускладнення шдприемства, що виникае проблема доцшьносн його подальшо1 роботи. Ступiнь повноти вщпрацювання запасiв е доволi суперечливим питанням, що буде ще бшьше загострюватись у майбутньому, причому не в
найвiддаленiшому. Це потребуе глибокого теоретичного обгрунтування, без чого е неможливими важливi рiшення, чи! наслiдки iнодi дiють протягом тривалого часу, наприклад екологiчнi наслiдки порушення земно1 поверхнi.
Вiдзначимо три принциповi
положення, якi виникають при пошуку ршення дано1 проблеми.
Перше з них полягае у вщповда на запитання: чи можна запаси корисних копалин вiдпрацьовувати повнiстю, тобто видобувати з надр у прямому розумшш всi наявнi запаси в межах прничого вiдведення пiдприемства?
Другим питанням е визначення доцiльностi повного вщпрацювання наявних у надрах запашв корисно1 копалини, i якщо не повшстю i не завжди, то у яких випадках i якою мiрою вiдпрацювання запасiв е доцшьним?
Трете положення - як визначити межi доцiльноl повноти видобутку запашв вугiльних пластiв?
При розглядi першого питання увагу варто придiлити тому, що мова буде вестися про запаси в межах прничого вщведення, тобто обмежено1 дшянки надр, що передана в
господаpське викоpистання (для видо6утку коpисноï копалини) пiдпpиeмствy, а не пpо вщ^ацювання запасiв yзагалi. Пpи такiй постановщ питання акцент пеpеноситься на поняття «гipниче вiдведення» i тi запаси, яю знаxодяться y його межаx. У свою чеpгy i гipниче вiдведення визначаeться не взагалi, а вщповщно до yявлень пpо pеальнi можливостi вiдпpацювання запасiв y його межаx. Ц yявлення не e сyвоpо детеpмiнованими i значною мipою фоpмyються пiд впливом теxнологiй видо6утку, що застосовyються, i piвня pозвиткy теxнiки, а також на основi деякиx iншиx мipкyвань: ступеня вивчення pодовища, гipничо-геологiчниx умов, у тому чи^ й наявностi та pозташyвання великиx тектонiчниx поpyшень, стану повеpxнi тощо.
Напpиклад, вyгiльнi шаxти
Центpального pайонy Донбасу, основнi з якиx були збyдованi напpикiнцi XIX - на початку XX ст., мають шаxтнi поля, чий pозмip доpiвнюe 3,5-5 км, що визначалося можливостями шдземного тpанспоpтy тиx часiв (спочатку кшна тяга, а згодом -акyмyлятоpнi електpовози мало1' потyжностi), а також здатшстю забезпечити пpовiтpювання малопотужними
вентилятоpними установками. На сyчасниx шаxтаx такого pодy обмеження значною мipою yсyнyтi, а шаxтнi поля сягають pозмipy у 10-12 км, ^оте й у наш час не iœye шаxт iз pозмipом шаxтного поля у 3050 км, а велию шаxтнi поля вщ^а^овуються блоками pозмipом у 3-4 км.
Якщо вважати, що гipниче вщведення установлено (а це в пеpшy чеpгy важливо для дiючиx шаxт), то вiдповiдь на пеpше з наведениx вище запитань буде позитивною, а на дpyге - негативною: тобто теоpетично в межаx гipничого вiдведення можуть бути вiдпpацьованi всi запаси, але це далеко не завжди доцiльно, а точнiше - завжди недоцiльно, тому необxiдно знайти вщповщь на тpетe запитання, визначивши межi доцiльноï повноти вилучення запашв.
Пpоблема повноти вилучення запасiв зумовлена тpьома об'eктивно iснyючими й некеpованими фактоpами: обмеженiстю запасiв, ïx нездатшстю до вiдновлення, piзною якiстю pодовищ вyгiлля. Пiд вiдмiнностями у якост pозyмiють сyкyпнiсть
гipничо-геологiчниx умов, у якж вiдбyваeться (чи може вщбуватися) видобуток коpисниx копалин, а також сукупшсть кiлькiсниx i якiсниx xаpактеpистик само1' коpисноï копалини.
Та обставина, що тpи цi фактоpи ддать одночасно i завжди спiльно, ствоpюe тpyднощi й сyпеpечностi у пpийняттi пpоблеми. Дiйсно, обмеженiсть i невщновшсть запасiв стимyлюe тенденцiю до найбшьш повного ïx видобутку. У той самий час piзна якiсть pодовищ вyгiлля потенцiйно мiстить умови, за якж видобуток коpисниx копалин iз даного pодовища або з якоюь його частини e неможливим чи недоцшьним, пpинаймнi у даний час, а можливо, за нашими уявлення, i назавжди. Пiдкpеслимо одpазy ж вщносшсть тако1' «недоцiльностi». Остання, як це пiдтвеpд-жyeться досвiдом, залежить вiд численниx фактоpiв. Biдомо, що коли шаxта вiдpобляe кpащi за сво1'ми xаpактеpистиками вyгiльнi пласти, напpиклад, бiльшоï потyжностi, вона як давило не вiдпpацьовye або неоxоче вiдpобляe пласти з гipшими xаpактеpистиками (меншо1' потyжностi), але пiсля вичеpпання запашв кpащоï частини шаxтного поля пiдпpиeмства пеpеxодять до видобутку вyгiлля з бшьш складниx i менш якiсниx його дiлянок.
Неможливiсть вiдпpацювання запашв пов'язана також зi ступенем pозвиткy наyково-теxнiчного пpогpесy, досконалiстю наявно1' теxнiки i теxнологiï. Ствоpення потyжниx пiдйомниx пpистpоïв i засобiв оxолодження пов^я шаxт вiдпpацювання запасiв на значнж глибинаx було ускладнене, а часто i пpинципово неможливе.
Недостатнiй piвень pозвиткy науки i теxнiки обмежував не тшьки вiдпpацювання запасiв, що знаxодяться на значнiй глибинi, але й у багатьоx iншиx випадкаx: пpи високiй водонасиченостi pодовища, raCTrnrnx бiчниx поpодаx i покpiвлi, надзвичайно малiй потyжностi пластiв, у складниx гipничо-геологiчниx yмоваx, зокpема у зонаx навколо тектонiчниx поpyшень тощо.
Швидкий pозвиток наyково-теxнiчного пpогpесy i наyково-теxнiчна pеволюцiя, що pозпочалась у дpyгiй половинi минулого столiття, ствоpили новi можливостi для гipничо-видобyвноï ^омисловост стосовно
видобутку не! частини запашв, що рашше вiдносилася до неперспективних, проте принаймш тепер зарано говорити про принципову змiну пiдходiв до видобутку вугшля як у нашш кра!ш, так i в iнших провiдних крашах свiту. Водночас зростання науково-технiчного рiвня прничо-видобувних пiдприемств, до яких належать i вугiльнi шахти, формуе новi вимоги до рiвня шдготовки персоналу, його техшчно! культури та трудово1 дисциплiни, а також -до еколопзацн видобувно1 дiяльностi, бо саме високому рiвню технолопчно! культури вщповщае суворе дотримання вимог природоохоронного законодавства.
Чим нижчим е рiвень розвитку технiки, тим бiльший вплив мають природнi умови, тобто тим бшьшою мiрою повнота видобутку корисно1 копалини (чи вiдповiдна !й величина втрат) залежить вщ запасiв як категорн геолопчно!. Зараз акценти все бшьшою мiрою змiщуються вбiк категорн економiчноl. Принципово сьогоднi можна вщпрацьовувати будь-якi запаси i з будь-яким рiвнем складностi природних умов, але при цьому виникають обмеження в першу чергу за факторами економiчними, що в свою чергу залежать вiд багатьох обставин.
Першою з них, безперечно, е щншсть корисно1 копалини як природного ресурсу. Так, наприклад, при розробцi родовищ алмазiв або золота прагнуть до найбшьш повного вилучення з надр мшерально! сировини, при цьому виявляеться доцшьним використання доволi витратних систем розробки i (у випадку видобутку алмазiв) застосування повно1 закладки вiдробленого простору сумшами, що твердiють. При видобутку калшних i харчово1 солi визнаються припустимими втрати до 50% корисно1 копалини, оскiльки запаси останнiх е доволi значними.
1з цiеí точки зору вугшля посщае деяке промiжне положення: його запаси е достатньо великими, а поширення е достатньо значним. Тому на використання технологш iз повною закладкою вiдпрацьованого пiдземного простору погоджуються вкрай рщко, в окремих випадках - при небезпецi шдроб^ку цiнних i стратегiчно важливих споруд i територiй, а також при високш цiнностi
вугiлля. Навiть т краíни, де закладка вiдпрацьованого простору ще донедавна була поширеною, вщмовляються вiд цiеí практики через високу вартють гiрничих робiт, що робить неконкурентоспроможною видобуту вугшьну продукцiю.
Найважливiшим фактором, що фактично обмежуе повний або максимально можливий видобуток вугшля, е складш прничо-геолопчш умови (тектошчш порушення, мала потужшсть пластiв, !х невитриманiсть по площ^ високий вмiст шкiдливих i токсичних речовин, нестшюсть оточуючих порiд тощо). Цей фактор i пов'язанi з ним обставини призводять до необхщносп несення додаткових, порiвняно iз середшми по галузi, витрат, змушуючи у рядi випадкiв iти на шдвищеш втрати корисно! копалини. У такому випадку вже рiвень утрат формують не геолопчш, а економiчнi фактори, хоча !х фактичним пiдгрунтям залишаються фактори геолопчш.
Вплив економiчних обмежень вщбуваеться вкрай складно й опосередковано. Це пов'язано з тим, що збшьшенням втрат вугшля (мiнеральноí сировини) у надрах (оскшьки втрати вже вщбитого вугiлля зажди е недоцшьними) призводить не тiльки до негативних, але й в окремих випадках до позитивних наслщюв.
Наслiдки втрат корисно! копалини в надрах як позитивш, так i негативнi можуть проявитися в найближчому майбутньому, але можуть бути й вщдаленими, i при тому на достатньо тривалi промiжки часу, iнодi навiть на десятилггтя [2, 3, 9, 11, 13].
У сучасних умовах набули великого значення i мають явну тенденцiю до загострення екологiчнi наслщки певно! повноти видобутку запасiв корисних копалин. Цей фактор е i геологiчним, i соцiально-економiчним одночасно.
Геолопчна складова екологiчних наслiдкiв пов'язана зi змiною земно! поверхнi i стану надр, зi змiною режимiв шдземних вод.
Економiчна складова пов'язана з необхщнютю додаткових витрат на уникнення чи пом'якшення несприятливих змiн оточуючого природного середовища. Сошальна складова охоплюе, перш за все, стан середовища юнування, що безпосередньо впливае на здоров'я людей,
але KpiM того юнують i непрям^ але дуже важливi соцiальнi наслщки, наприклад, так як необхiднiсть змши мiсця проживання при пiдробiтку забудованих територiй, змiни житла чи його ремонту, попршення стану житла.
Видобуток корисно1 копалини становить лише перший етап його використання, i в даний час у багатьох випадках використання надр на цьому етат й завершусться, лишаються невикористаними супутнi компоненти i ro6i4m продукти. Такий стан можна розглядати також як своeрiднi втрати чи неповне видобування корисно1 копалини [1, 8].
Власне кажучи, втрати запашв у геологiчному розумiннi цього термша передбачаються вже при встановленш гiрничого вiдведення i визнaченнi величини зaпaсiв корисно1 копалини, що мютяться у його межах. Перший крок на шляху до цього - це розподш запаав у встановленому порядку (вщповщно до затверджених кондицш) на бaлaнсовi та позaбaлaнсовi.
Першi приймаються на баланс шахти, друп можуть бути вiдпрaцьовaнi за певних умов, але можуть i не видобуватися, а перейти до розряду втрат.
1з балансових зaпaсiв видiляють технологiчнi (або нормоваш) втрати, зумовленi особливостями експлуатацн вугiльних шахт, а саме необхщшстю охорони вiд деформaцiï стволiв, розташованих навколо стволiв споруд поверхнi, а також каштальних виробок iз тривалим термiном експлуaтaцiï.
Хоча й залишеш у захисних цiликaх запаси, у принцит, можуть бути видобутi, однак на практищ це пов'язано з рiзного роду ускладненнями, через що найчаспше видобутку таких зaпaсiв i не вщбуваеться, у тому чи^ через нaявнiсть великого часового лагу з моменту залишення цiликiв до моменту, коли можливим стае ïx вiдпрaцювaння.
Бaлaнсовi запаси, за винятком теxнологiчниx (нормованих) втрат, величина яких визначаеться розрахунковим шляхом, утворюють промисловi запаси, що шдлягають видобутку. Однак у дiйсностi, як доводить бaгaторiчний досвiд, не вс промисловi запаси можуть бути вщпрацьоваш. Саме промисловi запаси ми маемо на увaзi зараз, коли дослщжуемо проблему повноти вилучення зaпaсiв вугшля з надр.
Вiдповiдно бaлaнсовi запаси корисних копалин можуть бути подшеш на три частини, як це показано на рис. 4, а саме: видобута частина, яка включае побiчнi продукти i супутш компоненти, технолопчш (нормовaнi) витрати й невидобута частина промислових зaпaсiв, залишена у надрах унaслiдок економiчниx, соцiaльниx, еколопчних обмежень за наявних геологiчниx умов.
Проблема повноти вилучення запашв корисноï копалини може розглядатися на рiвнi пiдприемствa, регiонaльного виробничого об'еднання, холдингу або шшого суб'екта упрaвлiння, на рiвнi гaлузi й нaцiонaльноï економши в цiлому. Кожний iз перелiчениx вище рiвнiв мае своï особливосп й методи розв'язання проблеми. Ршення, якi е нaйбiльш доцiльними на нижчому рiвнi (рiвнi шахти чи окремого виробничого шдроздшу), не завжди будуть такими ж на бшьш високому щабль Так, припустимо юнуе окрема шахта, для якоï доцшьною виступае реконструкцiя з деяким приростом потужносп, або,
Рис. 4. Розподш балансових запаав
навпаки, ïï закриття внаслiдок дiï складних гiрничо-геологiчних умов. Проте в масштабах галузi (або об'еднання) може виявитися шахта, чия реконструкцiя е бшьш ефективною, порiвняно з першою шахтою, наприклад, через те, що альтернативою продовження ïï роботи е iмпорт товарного вугiлля i погiршення зовшшньоторговельного балансу.
Декiлька десятилiть тому, в умовах планово-директивноï економши, подiбного роду питания регулювалися шляхом розробки комплексних проектiв або генеральних схем розвитку галузi на перспективу. Однак подiбнi пiдходи сьогоднi становлять iнтерес лише з iсторичноï точки зору, оскшьки в умовах зменшення ролi держави у регулюванш енергетичного сектору, глобалiзацiï господарськоï дiяльностi та збiльшення кшькосп недержавних вуглевидобувних пiдприемств можливостi формування державою довгостроковоï полiтики ву вуглевидобувному секторi мають найчастiше характер рекомендацш.
В умовах державноï власностi на надра, виробничi потужностi видобувних тдприемств i потужностi кiнцевих споживачiв природним було те, що ефективнiсть або доцшьшсть функцiонування кожного окремого шдприемства в комплексних проектах оцiнювалася з позицш галузi, так само ощнювалась i визначалася доцiльнiсть повноти вилучення запасiв. Результатом такоï державноï полпики була оптимiзацiя витрат пiдприемств усередиш виробничого об'еднання (загалом - галузi й народного господарства), регулювання щн на товарну вугiльну продукцiю i, вщповщно, собiвартостi продукцiï пiдприемств-споживачiв вугшля. У ринковш економiцi позицiï сторш в особi держави, окремоï шахти (групи шахт) i споживачiв вугшля принципово змiнюються. Оскiльки держава у процес роздержавлення i приватизацiï передае бшьшу частину своïх функцiй приватним шдприемцям або корпоративним об'еднанням фiзичних i юридичних осiб, то ïï основним завданням лишаеться створення сприятливих умов для ведення господарськоï дiяльностi суб'ектами всiх форм власностi, при цьому мае в iдеалi забезпечуватися рiвнiсть усiх учасникiв у процесах економiчноï взаемодiï. На рiвнi окремих тдприемств, яю найчастiше iснують у формi господарських товариств, основним критерiем доцiльностi ix iснування е створення можливостей для одержання прибутку власником. За таких умов, очевидно, перенесення галузево].' оцiнки на рiвень окремого шдприемства суперечить принципам сошально орiентованоï ринковоï економiки, зокрема необxiдностi регулювання господарських процешв економiчними й адмшютративними методами в тих випадках, коли цього вимагають штереси суспiльства. Для бiзнесу оптимальною е ситуацiя «стально!,' дiяльностi», коли вiн бере участь у виробничш дiяльностi шахти, але сама шахта лишаеться у державнш власностк у такому випадку недержавш iнвестори дiстають можливiсть отримання вупльно! продукцн на бiльш привабливих умовах i одночасно не несуть вщповщальносп (сошально!, податково!, екологiчноï) перед державою. Основною метою будь-якого комерцшного проекту е повернення iнвестованиx кошпв протягом найменшого перiоду часу iз забезпеченням максимального прибутку. У бшьшост випадкiв реалiзувати подiбнi завдання у процес вуглевидобутку неможливо без нехтування нормами природоохоронного законодавства i принципами рацюнального використання природних ресурсiв.
Найбшьш складним е визначення доцiльноï повноти вщпрацювання запасiв. Два перших iз наведених вище принципiв являють собою крайш положення третього: якщо повнота вщпрацювання запасiв дорiвнюе
нулю, це означае, що запаси не вщпрацьовуються, якщо ж вона дорiвнюе одиниш (100%), то запаси вiдпрацьовуються повшстю. Якщо розглядати шахту в цшому, а не як окремий блок чи дшянку, то шахта будуеться, з одного боку, саме для вщпрацювання запашв у межах певного прничого вщведення, а з шшого - через рiзнi обмеження запаси корисноï копалини не можуть бути вщпрацьоваш повнiстю (у прямому i точному розумшш даного слова).
Так само буде позбавленою сенсу й постановка питання про максимально повне вщпрацювання запашв корисноï копалини. Границею максимально повного видобутку мiнеральноï сировини е нульовi втрати i повне вилучення запашв, але в реальност досягти цього нiколи не вдаеться. Саме поняття максимально повного видобутку вже передбачае юнування якихось факторiв, що обмежують можливостi пiдприемства, шакше вiдпрацювання було б не «максимально можливим», а «максимально повним».
Розглянемо сшввщношення мiж поняттями максимально можливоï, рацiональноï та доцiльноï повноти видобутку запашв. Зазначенi поняття, зрозумiло, можуть стати однозначними лише вщносно деякого обраного нами критерда. Таким критерiем може бути, наприклад, максимум прибутку, i тодi рiвень вiдпрацювання запашв, що не забезпечуе цього максимуму, не буде визнаний аш доцшьним, анi рацiональним. Припустимо, що доцшьний рiвень вiдпрацювання запасiв перевищуе максимально можливий. У такому випадку останнш не е максимально можливим i може або мае бути шдвищеним. Якщо ж, навпаки, доцшьний рiвень вщпрацювання
запашв е нижчим максимально можливого, то вш не може бути визнаний максимально можливим. Оскшьки справедливими е прямi i протилежнi судження, то поняття максимально можливо1', доцiльноï та ращонально1' повноти вилучення зaпaсiв можна вважати рiвноцiнними.
Визначення доцiльноï повноти або меж видобутку запашв залежить вщ прийнятих виxiдниx принципових положень:
на якому рiвнi гaлузi або конкретного шдприемства - мае бути здiйсненa подiбнa оцiнкa;
як варто оцiнювaти наслщки визначено1' повноти видобутку (iнaкше - втрат) запашв корисних копалин.
Безперечно, вiдповiддю на перше питання мае бути визначення умов доцшьносп видобутку корисно1' копалини на рiвнi держави так само, як i рiвень припустимих витрат ресуршв, принaймнi на поточний перюд, коли з питаннями розвитку вугшьно1' гaлузi пов'язана енергетична безпека держави. Проте на рiвнi держави неможливо детaлiзувaти дiяльнiсть кожно1' окремо1' шахти, урахувавши змiну гiрничо-геологiчниx умов, тим бшьше, що це суперечило би принципам роздержавлення i привaтизaцiï вугшьно1' гaлузi. Тому взаемини мiж державою як власником надр i шахтами як користувачами надр мають базуватися на використанш рентного шдходу, причому завданням держави е створення правового поля, яке б зобов'язувало власника здшснювати видобуток за вщповщного рiвня рентaбельностi, який також мае визначатися державою. Тобто вщ безпосереднього управлшня кожною шахтою держава мае переходити до бшьш гнучких меxaнiзмiв контролю дiяльностi, заснованих на використaннi економiчниx i адмшютративно-правових методiв.
Висновки та пропозицИ'. Таким чином, за балансовими запасами вугшля i виробничою потужшстю шахт наша краша здатна до 2014 р. шдтримувати видобуток на рiвнi, не меншому за обсяг видобутку у 2000 р. Очшувана щорiчнa виробнича потужнiсть шахт становитиме на 2014 р. 97841 тис. т, шшими словами, вщбудеться ïï зменшення на 11%. 1з такими темпами виробнича потужнiсть втизняних шахт до 2030 р. скоротиться до 88 млн. т рядового вугшля на рш. Виходячи з наведеного вище aнaлiзу стану вугшьно1' промисловостi Украши i з урахуванням тих змiн, що вiдбувaються в економщ, доцiльнa повнота (межi) видобутку запашв мають визначатися на рiвнi пiдприемствa за критерiями, що мають вщповщати рiвню дослiдження проблеми. Повнота видобутку залежить безпосередньо вщ стану шдприемства, зокрема, i вщ таких зовшшшх щодо нього фaкторiв, як можливост й умови збуту продукци, вaртiсть i нaявнiсть необхвдних мaтерiaльниx i трудових ресурсiв. На рiвнi гaлузi може вiдбувaтись упрaвлiння запасами i визначення повноти видобутку на основi загальнонацюнальних i суспiльниx штерешв, зокрема спiввiдношення iмпорту й експорту, еколопчних вимог, промислово1' i енергетично1' полiтики держави, яка може визначати збшьшення чи скорочення видобутку вугшля окремих марок. Незалежно вщ того на рiвнi окремо1' шахти або на рiвнi гaлузi приймаеться управлшське рiшення, втрати зaпaсiв мають отримати кiлькiсну оцiнку, нaйбiльш простою формою яко1' е показник витрат у натуральному вимiрювaннi, хоча вiн i е недостатшм, оскiльки якiсть i умови залягання зaпaсiв вугiлля рiзняться мiж собою, тому зазначена проблема потребуе бшьш детального дослщження. У будь-якому випадку незмшним залишатиметься едине правило: повнота видобутку корисно1' копалини буде рацюнальною i максимально можливою лише тод^ коли ïï видобуток буде забезпечувати економiчну користь власнику сировини, у той час як завдання держави полягае у створенш умов, необxiдниx для отримання надрокористувачами економiчноï користi й регулювання ïx рiвня рентaбельностi в iнтересax суспшьства.
Лiтература
1. Амоша А.И., Буркинский Б.В., Харичков С.К., Андреева Н.Н. и др. Роль экологических факторов в выработке стратегии развития предприятий // Финансово-экономические проблемы промышленности. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999. - С. 35-40.
2. Астахов А. С. Экономическая оценка запасов полезных ископаемых. - М.: Недра, 1981. -
287 с.
3. Алымов А.Н., Федорищева А.Н. Воспроизводство и использование производственных фондов в угольной промышленности. - К.: Наук. думка, 1972. - 292 с.
4. Астахов А. С., Адигамов Я.М. Методы оценки экономической эффективности капитальных вложений при динамической постановке горнотехническитх задач. - М.: ИГД им. А. А. Скочинского, 1968. - 47 с.
5. Астахов А.С., Москвин В.Б. Повышение экономической эффективности капитальных вложений в угольную промышленность. - М.: Недра, 1969. - 309 с.
6. Бабокин И. А. Технико-экономическая оценка потерь угля в недрах. - М.: Недра, 1964. -
96 с.
7. Булат А.Ф. О фундаментальных проблемах разработки угольных месторождений Украины // Уголь Украины. - 1997. - № 1. - С. 14-17.
8. Бурчаков А.С., Зыков В.М. Оптимизация систем разработки на угольных шахтах. - М.: Недра, 1977. - 376 с.
9. Бурчаков А.С., Жежелевский Ю.А., Ярунин С.А. Технология и механизация подземной разработки пластовых месторождений. - М.: Недра, 1992. - 412 с.
10. Вагонова А.Г., Чмыхун В.А., Каширников Д.Л. Поддержание мощности шахт в зависимости от ценности запасов и уровня инвестиций // Науковий вюник НГУ. - 2004. - № 6. - С. 91-94.
11. Вагонова А.Г. Особенности экономической оценки запасов угля в рыночных условиях // Придшпровський науковий вюник. Економша. - 1998. - № 8 (75). - С. 15-22.
12. Основы экономической оценки учета запасов угля в недрах / Под общ. ред. А.Н. Омельченко. - М.: Недра, 1979. - 238 с.
13. Салли В.И., Глебов В.П. О предельной глубине разработки крутых пластов Донбасса // Уголь Украины. - 1994. - № 8. - С. 21-23.
14. Салли В.И., Райхель Б.Л., Швец В.Я. Экономические проблемы поддержания мощности малоэффективных угольных шахт Украины. - Днепропетровск, 2002. - 229 с.
15. Статистичний щорiчник Укра!ни за 2008 рш / Держкомстат Укра!ни; за ред. О.Г. Осауленка. - К.: Техшка, 2004. - 631 с.
