Научная статья на тему 'Особенности ликвидации угольных шахт в старопромышленных регионах'

Особенности ликвидации угольных шахт в старопромышленных регионах Текст научной статьи по специальности «Экономика и экономические науки»

CC BY
88
66
Поделиться
Ключевые слова
ВУГіЛЬНі ШАХТИ ДОНБАСУ / ЛіКВіДАЦіЯ / ВИДОБУТОК ВУГіЛЛЯ / НЕГАТИВНі НАСЛіДКИ РОБОТИ ШАХТ / УГОЛЬНЫЕ ШАХТЫ ДОНБАССА / ЛИКВИДАЦИЯ / ДОБЫЧА УГЛЯ / НЕГАТИВНЫЕ ПОСЛЕДСТВИЯ РАБОТЫ ШАХТ

Аннотация научной статьи по экономике и экономическим наукам, автор научной работы — Амоша О.І., Бардась А.В.

Розглянуто еколого-економічні особливості ліквідації вугільних шахт Донбасу. Ліквідація шахт тривалий процес, що продовжується і після припинення видобутку вугілля шахтою. Проаналізовано шляхи мінімізації негативних наслідків діяльності шахт, у тому числі порушення гідрологічного режиму.Рассматриваются эколого-экономические особенности ликвидации угольных шахт Донбасса. Ликвидация шахт процесс длительный, продолжающийся и после прекращения шахтой добычи угля. Проанализированы пути минимизации негативных последствий деятельности шахт, в том числе нарушений гидрологического режима.The article deals with some ecological and economic aspects of coal mines liquidation in Donbass. The liquidation is a long process that goes on even after the coal production stops. The ways of minimizing the negative consequences including hydrologic violations on coal mines are analysed.

Похожие темы научных работ по экономике и экономическим наукам , автор научной работы — Амоша О.І., Бардась А.В.,

Текст научной работы на тему «Особенности ликвидации угольных шахт в старопромышленных регионах»

О.1. Амоша, А.В. Бардась

ОСОБЛИВОСТ1 Л1КВ1ДАЦП ВУГ1ЛЬНИХ ШАХТ У СТАРОПРОМИСЛОВИХ РЕГ1ОНАХ

Будь-яка дiяльнiсть людини пов'язана iз перетворенням природного середовища, але найбшьш масштабна трансформацiя природи спричиняеться прничими роботами, серед яких у чи^ перших е видобуток вугiлля. Суспшьство не може вiдмовитися вiд експлуатацп ресурсiв надр, але воно здатне зробити цей процес керованим i еколопчно безпечним. В основi такого тдходу мають бути покладенi як еколопчш, так i економiчнi обгрунтування. Починаючи експлуатацiю запасiв корисно! копалини, суспшьство керуеться в першу чергу економiчними мiркуваннями, саме вони е причиною вщмови вiд продовження функцюнування пе! або шшо! шахти. Хоча видобуток вугшля з надр тривав десятилггтями, а в окремих репонах -столiттями, проте лише протягом останнiх чотирьох десяткiв рокiв цей процес набувае загрозливого для юнування живого свггу характеру. Це пояснюеться збiльшенням концентрацп гiрничих робiт, масштабiв перетворення елементiв природного середовища i своерiдним кумулятивним ефектом, коли тривала дiя несприятливих чинникiв виробничо! дiяльностi людини посилюе !х негативний вплив на стан довкшля. У першу чергу несприятливий стан навколишнього середовища проявляеться в тих репонах, де видобутком вугшля займалися протягом тривалого часу, шшими словами, у репонах старопромислових, до яких належить i Донбас. Поступове вичерпання економiчних запашв корисних копалин, попршення прничо-геолопчних умов i збiльшення несприятливого впливу на еколопю Донбасу актуалiзуе питання про лшыдацш велико! кiлькостi вугшьних шахт i про мiнiмiзацiю негативних для довкшля наслщюв цього процесу на територiях, де сформований потужний вуглевидобувний i гiрничо-металургiйний комплекс. До числа згаданих вщносяться проблеми шдтримання закритих шахт у станi, що був би безпечним

для навколишнього середовища i життедiяльностi людини.

Аналiзу пiдходiв до лшвщаци вуглевидобувних тдприемств i економшо-екологiчнiй оцiнцi присвячеш роботи д.е.н. Л.В. Батченко, д.е.н. В.П. Скубенко. У дослщженнях згаданих вчених основну увагу було придшено визначенню причин, що унеможливлюють подальшу експлуатацiю шахт, i обгрунтуванню критерпв, на основi яких мають прийматися ршення про лiквiдацiю пiдприемств.

Метою цього наукового дослщження е вивчення шляхiв мiнiмiзацil наслiдкiв негативного впливу виробничо! дiяльностi з видобутку вугшля тд час лiквiдацi! вугiльних шахт у старопромислових репонах Укра!ни.

Останшми десятилiттями провiдна роль вугiльно! галузi у паливно-енергетично-му комплексi стала набуттям iсторi!, оскiльки вiдсутнi i геологiчнi, i технiко-економiчнi можливостi повернення до максимальних обсяпв виробництва, яю були досягнутi у 70-х роках. Перюд активного розвитку вугiльно! промисловосп збiгаеться з перiодом найбiльшого техногенного навантаження на навколишне природне середовище, якiснi змiни якого проявляються досi. Це пiдтверджуеться й вщповщними фактами: так, у другiй половиш минулого столiття стрiмко зросла штенсивнють видобувних робiт, що не могло не позначитися на еколопчному сташ територiй Донецького та Львiвсько-Волинського басейшв, Приднiпровського регiону. Якщо у першш половинi сторiччя (1901-1950 рр.) в Укра!ш (в основному в Донецькому басейш) добуто 1,5 млрд. т вугшля, то в другш половиш (1951-2000 рр.) - 8,1 млрд. т. Максимальний рiвень видобутку вугшля був досягнутий у середиш 70-х роюв, пiсля чого спостерiгалося його зниження, яке загострилося пiсля 1985 р., i набуло обвального характеру в перюд перебудови та у першi роки незалежносп [1].

© Амоша Олександр 1ванович - академж НАН Укра!ни, директор. 1нститут eKOHOMira промисловостi НАН Укра!ни, Донецьк. Бардась Артем Володимирович - кандидат eKOHOMiHHm наук, доцент. Нацiональний гiрничий утверситет, Днiпропeтровськ.

ISSN 1562-109X

Визначення можливосп вщносно безпечного функцiонування виробничих систем шахт та !х вплив на сощально-економiчний розвиток прничодобувних регiонiв та кра!ни в цшому проявляеться крiзь призму витрат на лшвщацш наслiдкiв техногенних катастроф, забруднень, тдтримання життездатностi населених пунктiв, працездатносп населення та компенсацiю мiсцевим мешканцям И передчасно! втрати. Теза про дешевизну природних ресуршв змiнюеться тезою про !х дефiцитнiсть. Укра!на вже пережила у сво!й юторп змшу декiлькох паливних укладiв -нафтового (початок ХХ ст.), газового (19501960 рр.), наразi тривае процес реструктуризацп вугшьно! галузi

нацюнально! економши. За цих умов важливо забезпечити керованють даного процесу, максимально використавши наявнi ресурси та отримавши найбшьший суспiльний ефект вщ !х споживання, оскшьки метою будь-якого суспiльства е не власне видобуток корисно! копалини, а задоволення власних економiчних потреб i пiдтримання життездатностi в майбутньому [2]. .

Сьогоднi досить поширеною е думка про те, що виходом iз критично! ситуацп у вугшьнш галузi е закриття (лшвщащя) збиткових i неперспективних пiдприемств. Одним iз аргументiв, який при цьому наводиться, е скорочення витрат на !х утримання, й оздоровлення таким чином галузi та нацюнально! економши. Не вiдкидаючи принципово того факту, що в основi рiшення про лшвщащю шахти мають бути покладеш економiчнi обгрунтування, не можна не звернути увагу на зверхнють юнуючого пiдходу до лшвщаци шахт.

По-перше, на сьогоднi не iснуе ч^кого уявлення, яке подiлялося б ушма зацiкавленими сторонами, про межу вщпрацювання запасiв, а саме про те, коли, де i за яких економiчних i природних показникiв (умов) експлуатащя шахти перестае бути доцшьною i необхiдно приймати рiшення про И лшвщащю. Зрозумiло, що не може юнувати пiдприемство, запаси вугшля на якому видобутi повнiстю, але, з шшого боку, незрозумiлим також е i те, чому на закритих шахтах лишаються бiльшi або меншi запаси

вугiлля, у тому чи^ й балансовi. По-друге, i це е центральним моментом дано! статп, вiдкритим залишаеться питання про те, що розумгги пiд лшвщащею шахти, i хто мае брати на себе вщповщальшсть за И наслщки i якiсть проведення лшвщацшних робiт. Скорочення працiвникiв i припинення процешв видобутку корисно! копалини, у супроводi iз припиненням надання бюджетно! пiдтримки вугiльнiй шахтi, ще не означають !! лiквiдацi! так само, як i не свiдчать про вщсутшсть витрат бюджетних коштiв. Це пояснюеться тим, що ще деякий час тсля закриття шахти продовжують тривати процеси деформацi! гiрничих виробок, перемщення масиву гiрських порiд, видшення i мiграцi! у гiрничi виробки i на поверхню шахтного газу, тдтоплення виробок i поверхнi шахтними водами. У сукупносп дiя природних i техногенних факторiв може призвести до виникнення техногенних катастроф на територiях, що характеризуються високою щшьнютю населення i урбанiзацiею. Причому витрати, яю несе суспiльство на лшвщащю проявiв негативного впливу техногенного

середовища е зiставними, а за сукупнютю можуть i перевищувати витрати на рекультивацiю територiй вуглевидобутку i забезпечення !х екологiчно! стабшьносп та безпечностi.

При виконаннi технiко-економiчного проекту iз закриття шахти мають обов'язково розглядатися питання щодо використання вiдвалiв породи на поверхш з метою мiнiмiзацi! шкiдливих впливiв на навколишне середовище. Породнi вщвали являють собою серйозну небезпеку здоров'ю населення шахтарських мiст i селищ, попршують гiдрологiчний режим територiй, призводять до деградацп земель поверхнi. Для виконання

завдання лшвщацп породних вiдвалiв необхiдний пошук комплексу технiчних i технологiчних рiшень по закладцi вщпрацьованого простору шахти, зокрема при погашенш пiдготовчих виробок. При прийняттi ршення про збереження породних вiдвалiв !х рекультивацiя передбачатиме гасiння пожеж породи, переформатування вiдвалiв у плоскi, зменшення !х висоти до 50 м, терасування вiдвалiв iз подальшим озелененням. Гасшня породних вiдвалiв, а

також планування i озеленення неддачих вiдвалiв мае вiдбуватися одразу ж тсля припинення експлуатацiйноï дiяльностi шахти. Чистка ставюв-вщстшниюв або ïx лiквiдацiя здшснюеться одночасно i3 засипкою стволiв, а закшчуеться цей перiод озелененням промислових майданчиюв пiсля демонтажу промислових бущвель i споруд. Тривалiсть зазначеного перюду може становити вiд 5 до 12 мюящв, залежно вiд кiлькостi та глибини стволiв, розмiрiв i кшькосп споруд на поверxнi. Як правило застосування рекультивацп вiдвалiв iз ïx збереженням на поверxнi пов'язане iз високою працемiсткiстю процесу закладки вщпрацьованого простору, складнiстю виконання робiт i неможливютю закладки вiдпрацьованиx виробок на шахтах, що вщпрацьовують тонкi пласти вугшля.

Принципово вщмшним е пщхщ, що передбачае закладку пiдземного простору шахти. Ураховуючи той факт, що в середньому протяжтсть пiдземниx прничих виробок шахти становить 40 км, це являе собою значний резерв для розмщення породних вiдxодiв iз поверxнi. У них можна було б розмютити близько 300-400 тис. м3 породи або вiдxодiв вуглезбагачення. Крiм того, ураховуючи, що деяю шахти допрацьовують запаси, можна було б ощнити обсяг пiдготовчиx виробок, у яких додатково можливе було б здшснення закладки [1].

Хоча в Украш практика закладки вщпрацьованого пщземного простору не набула значного поширення, упм ïï використовували, зокрема певний досвщ був напрацьований при лшвщацп шахт Торезько-Снiжнянського регюну. Проектами було передбачено щорiчне використання 7-11 тис. м пщготовчих прничих виробок (1990 р.), при щорiчному вившьненш вiдпрацьованого простору у 450 тис. м3. Економiчна неефективнiсть здшснення закладки вщпрацьованого простору пояснюеться сформованою культурою

природокористування, у якш природнi ресурси мають бути дешевими для забезпечення конкурентоспроможносп

продукцiï та можливостi залучення додатково1' частини запасiв до експлуатацiï як економiчниx.

Ще однiею проблемою лшвщаци шахт е витрати на створення i функцiонування

комплексiв водовiдливiв на шахтах зi значним припливом пщземних вод. Найбiльш цiнний у цьому вщношенш досвiд щодо впливу останшх на стан закритих i дiяльнiсть функцiонуючиx шахт був отриманий при виконанш проектних робiт стосовно лшыдаци ряду вуглевидобувних пiдприемств Торезько-Снiжнянського

регюну Донбасу.

Так, при лшвщацп шахти «Мiуська», одними iз головних проблем виявилися ïï гщролопчш зв'язки iз вже лiквiдованими та ще функцюнуючими шахтами. Через тривалу експлуатацiю прничих вiдводiв i високу щiльнiсть шахт на зазначенш територiй, а також технолопчш порушення,

сформувалася доволi критична гщролопчна ситуацiя.

Особливостi ïï в райош розташування шахти «Мiуська» полягали у тому, що шахта приймала шахтш води через наявш гщрозв'язки з шахт «Ремiвська», «Восход», «Сшжнянська», «Ударник» i № 33-бiс в обсязi (1800 м3/год.), що майже втричi перевищував ïï власний водоприплив.

При лiквiдацiï шахти «Мiуська», а також шахт «Ремiвська», «Восход», «Сшжняська» пiдземнi води, заповнивши виробки зазначених шахт, створять единий водний басейн, що буде загрожувати пщтопленням сусiднix дiючиx шахт i загалом земноï поверxнi. Як уже зазначалося вище, велику роль у прямому гiдравлiчному зв'язку мiж шахтами вщграють сполучення гiрничиx виробок. Для уникнення небезпеки пщтоплення у таких випадках створюються комплекси водовiдливу, якi ддать до моменту припинення припливу шахтних вод у пiдземний простiр шахти i стабшзацп водного режиму.

При цьому можуть утворюватися трiщини i порожнин в прському масивi, через яю приплив води до гiрничиx виробок може поновлюватися. Сам процес руху прських порiд припиняеться через 1,5-2 роки тсля припинення експлуатацiйноï дiяльностi шахти й може супроводжуватися просадками денноï поверxнi, газо- i водопроявами.

Усе вищезазначене свiдчить про те, що лшвщащя шахти не означае припинення функцюнування теxногенноï системи,

створеною людиною, а вщповщно, потребуватиме витрат на лшвщацш негативних наслщюв впливу на довкшля. Час, необхщний для переходу техногенно! системи шахти до стабшьного, близького до природного стану, залежатиме вщ специфши кожного шдприемства i коливатиметься вщ декшькох роюв до десятилггь, а в бшьшосп випадюв вщновлення природного стану техногенно! системи е принципово неможливим без участ людини.

Висновки. Шквщащя шахти е процесом припинення господарсько! експлуатацп надр i приведення вуглевидобувного шдприемства у стабшьний i безпечний для навколишнього середовища стан.

Функцюнування техногенно! системи шахт i !х вплив на життедiяльнiсть людини можуть тривати i пiсля формального закриття вуглевидобувного шдприемства.

Лггература

1. Амоша А.И., Буркинский Б.В., Харичков С.К. и др. Роль экологических факторов в выработке стратегии развития предприятий // Финансово-экономические проблемы промышленности. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999. - С. 35-40.

2. Развитие угольной промышленности в контексте энергетической стратегии Украины / Под ред. А.И. Амоши. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. - 238 с.

3. Амоша А.И., Лойко В.В., Скубен-ко В.П. Организационно-экономические аспекты реструктуризации угольной промышленности // Социально-экономические аспекты промышленной политики. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1998. - С. 306-319.