CC BY
36
1.В. Багрова
академш АЕН Украти
Т.1. Тищенко
м. Днтропетровськ
ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ КОЛА ПРОВ1ДНИХ СКЛАДОВИХ 1ННОВАЦ1ЙНОГО ПОТЕНЦ1АЛУ ПРОМИСЛОВОГО ШДПРИСМСГВА
Свiтова практика показуе, що стiйкий розвиток ви-робництва i пщтримка конкурентоспроможностi пщприе-мства в довгостроковiй перспективi залежать вщ iнновацiй. Iнновацiйнiсть стае невщ'емною властивютю сучасного пiдприемства. У зв'язку з цим зростае важливють i роль удосконалення iнновацiйного потенцiалу вiтчизняних пщприемств. Важливим е i те, що в умовах скорочення бюджетного фшансування сфери науки в галузi технологш, державна пiдтримка направлена, перш за все, на пщприе-мства з високими iнновацiйними можливостями. Оцiнка цих можливостей вщбуваеться, головним чином, на суб-'ективних засадах, бо загальноприйнято! об'ективно! методики не юнуе. Формування iнновацiйного потенцiалу набувае особливого значения в умовах обмеженосл фшан-сових ресурсiв у бiльшостi пщприемств, що е характерним для сучасного стану промисловост Украши. Тому визна-чення серед них найбiльш готових для впровадження шно-вацiй е вельми актуальним.
Крiм того, необидно також i постiйне вдосконален-ня шновацшно! дiяльностi на засадах стратепчного пла-нування, пов'язаного з довгостроковим розвитком, бо, в остаточному пщсумку, це збшьшуе прибутковiсть д1яль-ност пiдприемства та надае iстотнi конкурентш переваги. Але це питання неоднозначне.
З поглядiв А. Смита, Й. Шумпетера i А. Маршалла головним фактором функцюнування ринку е не статична конкуренщя мiж дiючими виробниками iснуючих продуктiв, а реальна, або потенцшна конкуренцiя з боку нових продукпв чи виробниюв, що використовують новiтнi технологи, тим самим удосконалюючи шновац-iйний потенщал пiдприемства.
Стан i проблеми шновацшно! дiяльностi на украшсь-ких пщприемствах розглянутi в роботах В. М. Аньшина, В. А. Бородiна, М. А. Бендшова, Ф. Ф. Шсина, Н. П. 1ва-щенко, С. В. Кудшова i ряду шших. Дослiдженню в рамках теорй сутностi iнновацiйного потенцiалу у розвитку економiки присвяченi роботи вiтчизняних i заруб1жних авторiв: А. I. Анчишкина, Л. С. Бляхмана, С. Ю. Глазьева, П. Друкера, Г. I. Жща, П. Н. Завлша, Д.1. Кокурiна, Д. С. Львова, Ю. В. Яковца i шших. Питання оцшки шно-вацiйного потенщалу пiдприемства висвiтленi в лiтературi значно менше, ним присвяченi роботи I. А. Аренкова, В. Н. Гунша, I. М. Степнова, А. Н. Плотникова, А. А. Тр-1Ф1лово1, А. П. Гречан, О. В. Сидича, О. В. Колянко, А. О. Грудзинського, Ю. Г. Кудряшова, С. В. Кортово1, Н. В. Краснокутсько! та шших.
Але м1ж тим недостатньо дослщженими залишилися питання об'ективного вимiру величини шновацшного по-тенцiалу промислових пiдприемств, обГрунтування його критерйв i показникiв, для цього вельми необхщно уточ-нення структури iнновацiйного потенцiалу, удосконалення шструментарш для ухвалення ефективних управлшсь-ких рiшень щодо шновацшно! д!яльносп пщприемств. Не-вирiшенiсть вказаних питань та необхщнють пiдвищення ефективностi використання iнновацiйного потенцiалу доз-воляють констатувати необхiднiсть здiйснения подальших теоретичних ! практичних розробок щодо наукового обГрунтування принцитв та методiв вим!ру iнновацiйного потенцiалу та його урахування при формуваннi шновацшно! стратегН пщприемства.
Метою статтi е подальша розробка теоретико-ме-тодичних п1дход1в щодо визначення властивостей шно-
вацшного потенщалу пщприемства та !х складових еле-ментiв.
Для впровадження iнновацiй необх!дний достатнiй потенцiал, який залежить в!д параметрiв оргашзацшно! структури пщприемства, складу персоналу, зовншнк умов господарсько! дiяльностi та iнших чинник!в. Тому ощню-вання iнновацiйного потенцiалу е необидною складовою процесу розроблення стратегiчного розвитку пщприемства.
Готовнiсть органiзацií до шновацшних змiн ще не означае И здатност реалiзувати конкретний iнновацiйний проект, оскшьки вiн потребуе певних ресуршвУ таких випадках оцiнювання iнновацiйного потенщалу здшсню-ють поелементно за схемою «ресурси — функц!! — про-екти», якi застосовують ще на стадй обГрунтування шно-вацiйного проекту. Ще одним способом ощнювання шно-вацiйного потенцiалу органiзацií е SWOT-аналiзщо дае можливiсть не просто ощнити здатнiсть органiзацií реа-лiзувати шновац!!, а й визначити вплив на не! шновацш-ного клiматусформованого у зовншньому середовищi
Отже iнновацiйний потенщал органiзацií складаеть-ся iз тих елементав внутрiшнього середовищаякi обумов-люють 11 готовнiсть i здатнiсть до змшЗ одного боку, вони в!дображають !"! iснуючи можливостiхарактеризуючи здатнiсть до оптимального функцюнування та розвит-куа, з iншого, актуалiзують новi можливостюбумовлещ енергетичним ефектом спiвпрацi структурних елемент-iвщо сприяе накопиченню iнтелектуальних ресурав та !х використанню з метою шновацшного розвитку
Схильнiсть само! фiрми до iнновацiй визначаеться (з точки зору Я. А. Жалша [1]): технолопчною специфь кою (ступенем штегрованост технологiчного процесу i можливiстю його вдосконалення), емнiстю ринку i перспективами продукту, фшансовим становищем фiрми, технологiчними можливостями фiрми (наявнiстю техно-лопчно! бази для iнновацi!), ринковою стратепею фiрми, суб'ективними чинниками (пщприемливють та гнучкiсть керiвництва), вiком фiрми. Взагалi для здiйснення шно-вацiйно! дiяльностi, з нашо! точки зору, необх!дна на-явнiсть цiлком конкретного шновацшного потенщалу пщприемства вщ стану якого залежить вибiр стратег!!, яку можна впровадити. Таку «мiру готовности» виконати по-ставленi цiлi в област iнновацiйного розвитку п!дприем-ства нами пропонуеться розумгги як поеднання двох вла-стивостей шновацшно! сприйнятливост та шновацшно! реалiзовуваностi, тобто здатностей пщприемства сприй-мати i реалiзовувати певнi новiтнi стратег!!.
Сприйнятливiсть — здатшсть пiдприемства до прийняття нових щей i прогнозування, в якому ланцю-гу виробничого процесу вони можуть бути використанi технiчно i технологiчно. Сприйнятливють органiзацiй до iнновацiй зменшуеться по м!р! зростання обсяпв вироб-ництва та з розвитком оргашзацшних структур переваж-но крупносершного i масового тишв виробництва.
Реалiзовуванiсть — здатнiсть пiдприемства втщити шновацшний потенцiал, яка повинна бути забезпечена фшансовими, матерiальними, iнтелектуальними та шшими ресурсами. Але чим бiльше обсяг виробництва, вище технiчних рiвень продукци, що випускаеться, тим важче виробництво шддаеться перебудовi, отже нижче стушнь реалiзовуваностi.
Для того щоб досягти результату в процесi шновацшно! д!яльност! необх!дно попередньо ощнити швестиц-
шний потенц!ал п!дприемства, а лише потам виршувати завдання з забезпечення сприйнятливост! !нновац!й, за-лучення потенцшних !нвестор!в тощо. Отже п!дприемства мають р!зний !нновац!йний потенц!ал, р!зн! ступеш сприйнятливост! та реал!зовуваност! !нновац!й. 1нновац-!йна д!яльн!сть п!дприемства реал!зуеться через його шновацшний потенщал. Тобто, для вим!рювання «готовность пщприемства здшснювати стратегш, ор!ентовану на впровадження шновацш, пропонуеться використовувати поняття «сприйнятливють» та «реал!зовувашсть», що е властивостями його шновацшного потенщалу.
Поняття «потенщал» дуже поширене у науков!й л!тератур!, але б!льш!сть визначень «!нновац!йного потенщалу» (табл.1.) не в!дображають його важлив! аспек-ти, наприклад, той факт, що далеко не вс! господарю-юч! суб'екти здатн! освоювати новин технолог!!.
Так, один з пров!дних сучасних науковц!в Чух-но А. А. видтяе дв! основн! складов! шновацшного потенщалу — матер!альщ ресурси та штелектуальний потенщал, але, на жаль, чинники цих складових майже не роз-крш! в вим!рювальному сенс!. Гречан А. П. [2] дае визна-чення шновацшному потенц!алу п!дприемства ! видщяе основн! складов! загального потенц!алу пщприемства. Сидич О. В. [3] розглядае шновацшний потенщал як ком-плексну систему. Колянко О. В. визначае взаемозв'язок понять «техшчного», «науково-техшчного» ! «шновацш-ного» р!вн!в. Балабанова Е. С., Грудзинский А. О., Куд-ряшов Ю. Г. [4] пщщмають проблему модерн!зац!! про-мисловост! в технолопчному в!дношенн! ! характеризу-ють сприйнятливють п!дприемств до !нновац!й тщьки швидкою оборотн!стю засоб!в. Кортов С. В. [5] формулюе необх!дн! властивост! системи (середовища), в як!й можуть зароджуватися ! розвиватися шновацшщ процеси. Краснокутська Н. В. [6], на нашу думку, найбщьш чпхо п!д!йшла к формулюванню цього поняття — у сво!х роботах вона фактично розподщяе це поняття на дв! складов! частини — «здатшсть» ! «готовнють» пщприемства здшснювати реал!зацш !нновац!йного проекту. Але при такому п!дход! складова «сприйнятливють» зникае зовс!м.
Кр!м того, до недолтв визначень поняття «шновацшного потенц!алу», сл!д в!днести те, що вони носять досить абстрактний характер та не дають змогу впрова-дити конструктивний спошб вим!рювання. Отже, необ-х!дне подальше уточнення як самого кола складових, так ! метод!в вим!рювання цього поняття.
Спираючись на думки дослщниюв, нами пропонуеться визначення шновацшного потенщалу пщприемства як сукупност! двох його властивостей: шновацш-но! сприйнятливост! та шновацшно! реал!зовуваност!.
Сприйнятливють ми розум!емо як в!дчуття необх!д-ност! !нновац!йних зм!н у виробничому апарата, здатн!сть до усв!домлення ! виявлення тих ланок виробничого процесу, що потребують першочергового втшення нов!га!х розробок. Вона забезпечуеться мотивацшною, шформа-ц!йною, орган!зац!йною та кадровою сторонами шновацшного потенщалу промислового пщприемства.
Реал!зовувашсть ми розум!емо як наявшсть реаль-них можливостей здшснення нов!тн!х перетворень та здатн!сть до асимщяц!! !нновац!йних зм!н виробничим апаратом. Вона забезпечуеться фшансовою, матер!аль-но-техшчною, ситуац!йно-ринковою сторонами шнова-ц!йного потенщалу промислового пщприемства.
Таблиця 1
Поняття шновацшного потенщалу щдприемства
Автори Визначення Зауваження
А. I. Чухно 1нновашйний потенщал формуеться з двох основних складових: шновацшний потенщал матер1альних ресурав та штелектуапьний потенщал. Не розкртт шип складов1 шновацшного потенщалу
0. С. Федонш, 1. М. Рента, О. Ф. Олексюк Сукупш можливост1 пщприемства щодо генерацп, сприй-нятгя та впровадження нових (радикальних 1 модифжова-них) щей для його системного, техшчного, оргашзацшно-го та управлшського оновлення. Не уточнено ресурси, яга складають шнова-цшний потенщал
Л. I. Федулова М\ра готовност1 оргашзаци виконати завдання, що забез-печують досягнення поставлено! шновацшно! мети, тобто М1ра готовност1 до реал1зацп проекту чи програми ¡ннова-щйних стратепчних змш. Визначення прив'язане до понять «проекту» та «стратеги», отже вщсутнш розгляд шновацшного потенщалу в якост1 ¡снування накопиче-ного шновацшного резерву для втшення ¡нноващйних змш в майбутньому.
А. В. Гриньов Сукупшсть уах наявних матер1альних \ нематер1альних акптав пщприемства, що використовуються в процеш здшснення шновацшно! д1яльностг Вш мютить ус1 ресурси, що в змоз1 забезпечити досягнення конкурентних переваг пщприемства з використанням шновацш. Звертаеться увага тшьки на р1вень використання ресурс!в, який досягнутий на пщприемс-твг
С. М. 1лляшенко Деяка критична маса ресурЫв господарюючого суб'екта (штелектуальних, науково-дослщних, шформацшних \ т. д.), необхщна \ достатня для його розвитку на основ1 постшного пошуку 1 використання нових сфер 1 способ1в реашзацп ринкових можливостей, яга вщкриваються перед ним, що пов'язано з модифшащею юнуючих \ форму-ванням нових рингав збуту. Не зрозумщим е використання звороту «критична маса ресурав», адже при його викорис-танш втрачаеться розумшня гнучкост1 шновацшного потенщалу.
А. М. Власова, Н. В. Краснокутська Здатнють 1 готовнють будь-яко! оргашзаци здшснювати реал1защю шновацшного процесу. Готовшсть-це достат-шсть потенщалу та юнуючих ресуршв для здшснення шновацшно! д1яльност1. У визначенш «готовности ресурси вщокрем-лено вщ самого поняття потенщал, в той час як поняття потенщал вкпючае в себе поняття ресурс.
В. А. Верба Сукупнють шновацшних ресурЫв, яга перебувають у взаемозв'язку, та умово-забезпечуючих чинниюв (процедур), яга створюють необхщш умови для оптимального використання цих ресурав з метою досягнення вщповщ-них ор1ентир1в шновацшно! д1яльностг 1нноващйний потенщал подано як складний мехашзм, в якому пов'язаш сам1 ресурси та наявшсть сукупност1 умов, що сприятиме IX використанню.
О6идв1 властивостi, в свою чергу, визначаються певною сукупн1стю показникiв. Отже, представимо наш! висновки в часовш послщовноста, що дозволяе видши-ти основш елементи системи оц1нки iнновацiйного потенщалу в !х зв'язку з життевим циклом шновацп: цикл1чн1сть пщвищення р1вня технiчного розвитку пщприемства, засвоення шновацш пщприемством тощо.
За звичай значна увага придшяеться етапам, безпо-середньо пов'язаним 1з втiленням шновацш, але, на нашу думку, основну увагу необхiдно зосереджувати на первинних кроках шновацшного процесу: поява потреби пщприемства у шноващях (пошук iнновацiйних роз-робок) i формування готовноста до 11 втiлення.
Найчастше пiдприемство стае одночасно i розроб-ником i споживачем iнновацiйних технологш, при цьому воно намагаеться шукати шляхи подолання техшчно! i технолопчно! вщсталост власними силами, а також за-лучае зовн1шн1х винахiдникiв (донор1в). Таким чином формуються сприйнятлив1сть i готовн1сть, пiдприемства до впровадження iнновацiй. Збiльшення попиту на про-дукцш, зростання об'ему продаж1в, пiдвищення щн на деякi види ресурс1в стимулюються iнновацiями. Але для розширення виробництва найчастше потр1бш о6оротн1 кошти, яких не вистачае, тому пщприемству необхщно шукати фiнансовi ресурси у вигляд1 кредитiв, або нама-гатися знайти iнвесторiв. Таким чином можна назвати наступш ц1л1 шновацй: пошук нового техшчного ршен-ня (створення винаходу); проведення наукових досл!д-жень i техиологiчних розробок; техиологiчна пiдготовка виробництва ново! продукцй; закрiплення продукцй на
нових ринках шляхом постшного вдосконалення технолог!!, пiдвищення конкурентоспроможиостi тощо. Основ-ними з них е: зниження собiвартостi продукцй' та пщвищення якост техиiчних, техиологiчних, оргашзацшних, маркетингових i кадрових рiшень.
Для не! в р1внш м1р1 важливо вс1 три властивостi: науково-техиiчна новизна, виробнича застосовнють, ко-мерцiйна реалiзовуванiсть. В1дсутн1сть будь-яко! з них негативно позначаеться на шновацшному процес1. Комер-ц1йний аспект визначае iнновацiю як економiчну не-обхщнють, усвiдомлену через потреби ринку, тому сл!д звернути увагу на два моменти: «матер1ал1зацш» iнновацi! в новий техиiчно-досконалий вигляд продукц!! (техиологi!) i «комерцiалiзацiю», що перетворюе !х на джерело доходу.
В зв'язку з цим вважаемо доцщьним до складових iнновацiйного потенщалу ввести поняття шновацшно! сприйнятливост1 (£.) та шновацшно! реалiзовуваностi (л.) Отже, для бщьш точного прогнозування д1яльност1 пiдприемства необх!дно проаналiзувати сприйнятлив1сть та реалiзовуванiсть пiдприемства до iнновацiй та ство-рити систему !х показниюв.
Сприйнятлив1сть п!дприемства до iнновацiй та мож-лив1сть реалiзовуваностi iнновацiй можна охарактеризува-ти, як основн1 властивосл iнновацiйного потенцiалy ^но-вацiйна д!яльшсть повинна Грунтуватися з урахуванням наявних техиологiчних можливостей п!дприемства i мож-ливост1 реалiзацi! шновацшно! продукц!! на ринку. Кр1м того, важливе значення при цьому мае система управлш-ня шновацшною д1яльн1стю, що склалася на п!дприемств1. Основним параметром, який дозволяе пщприемству оць
нити можливост! шновацшнох д1яльност!! визначити на-прям 1нновац1йного розвитку в стратепчному план1 е величина його шновацшного потенц1алу. Тобто, пщприем-ство може здшснювати 1нновац1йну д!яльн1сть за наявност1 у нього достатнього шновацшного потенщалу. Причому, з нашо! точки зору, для здшснення !нновац1йно! дшльноста сприйнятлив1сть — це характеристики перш за все кадро-вих, шформацшних, орган1зац1йно-управл1нських 1 моти-вац1йних ресуршв, а реал1зовуван1сть — це характеристики фшансових, матер1ально-техн1чних 1 ринкових ресурс1в.
Побудова ж системи оцшки 1нновац1йного потенц-!алу потребуе виявлення конкретних його елемент1в, властивостей та !х детального розгляду.
П1дприемства мають р1зну сприйнятлив1сть до шновацш, а 1нновац1йний потенц1ал взагал1 1 сприйнятливють, зокрема, !стотно залежать в!д параметр1в орган1зац1йних структур менеджменту, профес1йно-квал1ф1кац1йного складу, промислово-виробничого персоналу, зовн1шн1х умов 1 шших чинник1в. Сприйнятлив1сть, що включае ус-в1домлену кер1вництвом та виробничим колективом пщприемства потребу шновацшного оновлення шфрас-труктури, фонд1в, робочо! сили, п1дкр1плена !снуючою матер1ально-техн1чною базою. Це здатшсть, або потреба пщприемства в оновленш; а реал1зовуван1сть — це вже юнуюча сукупн1сть матер1альних, нематер1альних 1 фшан-сових ресурс1в п1дприемства, яку воно може використо-вувати для впровадження 1нновац1й. Той факт, що у пщприемства е потенщал для реал1зац!! 1нновац1й, ще не свщчить про те, що воно взагал1 волод1е сприйнятлив1-стю. Можна мати високий шновацшний потенщал (тех-нолог1я, кадри 1 т. д.), з точки зору сприйнятливост1, але це не гарантуе пщприемницького усп1ху. Ще Ф. Хайек писав про те, що в «деяких галузях англ1йсько! промис-ловост1 нерщю под1бн1 приклади, коли техн1чно найбшьш ефективн1 ф1рми одночасно знаходяться в якнайпршому ф1нансовому стан1». Тому вкрай важливо, щоб пщприем-ство було сприйнятливе до шновацш за вс1ма економ1ч-ними показниками.
Сприйнятлив1сть пщприемства до шновацш формуеть-ся п1д впливом кадрового, шформацшного, оргашзацшно-управл1нського та мотивацшного чинник!в (елемент1в шно-вац1йного потенщалу пщприемства); !х вщокремлення ба-зуеться на вщмшностях зм1сту 1 функцш (табл. 2).
Реал1зовуван1сть 1нновац1йного потенщалу п!д-приемств до 1нновац1й формуеться п!д впливом фшан-сово!, матер1ально-техн1чно! 1 ринкових чинник1в, тобто елемент1в 1нновац1йного потенц1алу (табл. 3).
Структура шновацшного потенщалу пщприемства наведена на рис.1.
Запропонована система мстить оптимальну кшьысть елеменпв, дозволяе: об'ективно вим1ряти окрем1 елементи шновацшного потенщалу, встановити динамку 1 взаемозв-'язок тенденц1й його розвитку, та може служити шструмен-том виявлення перспективних напрям1в 1нновац1йного роз-витку. Безпосередня оц1нка властивостей 1нновац1йного потенщалу пщприемства та !х елеменпв передбачае залучен-ня як аналничних так 1 експертних метод1в.
В Укра!щ перерозпод1л прав власност1 ще не завершено 1 одшею з його проблем е перехщ крупних про-мислових п1дприемств до модел1 «публ1чно! компан!!», оск1льки в такш форм1 стае можливою поява власника, який стане активним 1нвестором.
Таблиця 2
Змкт та функцп елемент1в сприйнятливост1 iнновацiйного потенцiалу щдприемства
Елементи Умовш позна-чення Змют Функцп
Кадровий Sko Склад та структура персоналу, зокрема, ¡нтелектуальноТ сфери (програмюти, дослщники, конструктори,технологи тощо) Вщображае забезпе-чешсть ¡нновацшно'Г д1яльносп кадрами, зокрема у ¡нтелекту-альнш сфер1
1нформа-цшний Sj|u|) Сукупшсть науковоТ (нау-ково-техшчно'Г л1тератури, проектно-констру кторс ько V документацп) та ринковоТ ¡нформацп, патент!в, досвь ду управлшня проектами тощо Вщображае забезпе-ченють шновацшно'1 д1яльност1 шформаць ею та ¡нтелектуаль-ною власшстю (нау-ковою, техшчною, ринковою тощо)
Орган ¡за-цшно-управлш-ський Sopr Оргашзацшна структура, технологи, культура, политика, стратепя тощо Вщображае забезпе-чешсть ¡нновацшно'Г д1яльност1 системою управлшня
Мотива-цшний sMOT Мотиващя пращ, творчеств тощо Вщображае забезпе-чешсть шновацшно!" д1яльност1 системою мотиваци
Таблиця 3
3mïct та функцц елеменпв реашзовуваносТ iнновацiйного потенщалу щдприемства
Елементи Умовш позна-чення 3mïct Функцп
Фшансовий 1нвестицп' в НДР та ОКР, нематер1альш активи, джерела фь нансування, фшансо-ва стшюсть i плато-спроможшсть пщприемства тощо Вщображае забезпече-шсть шновацшно'Г д1я-льносп фшансовими ресурсами
Матер1ально-техшчний R>n Сучасш технологи, комп'ютерш системи, прогресивне облад-нання, матер1али тощо Вщображае забезпече-н1сть шновацшно'Г д1я-льност1 техшко-технолопчною базою
Ринковий R-рим Р1вень конкурентоз-датност1, наявшсть попиту, маркетингов1 заходи тощо Вщображае забезпече-шсть шновацшно'Г д1я-льносп конкурентними перевагами
Рис. 1. Структура шновацшного потенщалу тдприемства
Як випкае з рис. 2. основним етапом в моделi взае-моди' «донор-рецишент» е процес 1, що включае пщго-товчу роботу та складаеться з: розробки структури ком-пани', заняття лщируючих позицiй на ринку, проведення аудиту, пщвищення якостi управлiння, роботи з посредниками i потенцшними iнвесторами, маркетингу тощо.
Зв'язки 2 i 4, що вимагають постшно'1 роботи служб PR (public relations) та IR (investor relations), вщобража-
Рис. 2. Мехатзм тформацшног взаемодп «донор-ре-цитент»
ють так1 аспекти як: публ1кац1я зв1тност1, шдтримка корпоративного сайту, розкриття ютотних факт1в з жит-тя компани (значн1 продаж! 1 придбання компан!!). Зв'я-зок 3 вщображае стандартнi iнформацiйнi повщомлен-ня, що приходять вщ посередникiв (61рж). Зв'язок 5 вщображае сжциф1чну iнформацiю затребувану швес-торами. Зв'язок 6 вщображае шформацшш потоки для громадськостi та потенцшних iнвесторiв в ЗМI, Штер-нетi тощо. Зв'язок 9 вщображае проведення консультацш та осв1тн1х програм для населення тощо.
Отже, для елементу «рецитент» одшею 1з основних характеристик е сприйнятливкть до шновацш — здатнють i готовн1сть пщприемства здшснювати реаль зацiю iнновацiйного проекту. Пщ готовн1стю будемо ро-зумгги в1дсутн1сть перепон впровадженню iнновацiй. В цьому випадку сприйнятлив1сть являеться деякою фун-кцiею, в основному, вщ внутр1шн1х чинник1в. Основною характеристикою як «каталiзатора» (посередника), так i «донора» е шновацшна реалiзовуванiсть — наявшсть фiнансових ресурав i потр16них шновацш на ринку шновацш.
Малий i середнiй бiзнес в УкраТш слабо захищений й нестабiльний, а швестици в нього — ризикованi. Шве-стор1в все частiше приваблюють бiзнес-проекти, як1 мають перспективнi розробки, що можна швидко пере-творити на грош1, але в такiй ситуаци ризик е високим.
Завдання рецитента — переконати донора (швес-тора) в тому, що вш отримае саме те, на що розраховуе: прибуток, подальший розвиток бiзнесу, стабщьшсть тощо. Отже, визначення i представлення шновацшного потенщалу пщприемства е важливим шструментом за-лучення донора. Величина i структура iнновацiйного потенцiалу мають велике значення для прояснення по-ложення справ на гадприемств^ з погляду шновацш.
Таким чином, шновацшний процес безпосередньо пов'язаний з комерцшною д1яльшстю iнновацiйних продукт1в при повному використанш ресуршв, а шно-вацшна активнiсть використовуеться усп1шними компа-шями, як вирiшальна конкурентна перевага. Усшх реа-лiзацi! iнновацiй залежить вщ р1вня розвитку шновац-1йного потенщалу пщприемства: оновлення асортимен-ту, удосконалення Г! якост тощо. Реалiзацiя, як цщьове
використання 1нноващйного потенщалу пщприемства, мае бути найповншою i забезпечити пщвищення ефек-тивност1 його дiяльностi, тому цiльова функцiя зростан-ня шновацшного потенщалу буде мати вигляд:
VIf = f (S,, R) > max,
при П > max, (1)
де Vp — шновацшний потенщал пщприемства, S — шновацшна сприйнятливкть пщприемства, R — шновацшна реалiзовуванiсть пщприемства.
Отже, пщприемства володшть рiзною сприйнятли-вiстю до iнновацiй та мають рiзнi можливостi для 1х ре-алiзацil. I сприйнятливiсть i реалiзовуванiсть е, на наш по-гляд, властивостями iнновацiйного потенцiалу пщприемства, що залежать вiд параметрiв органiзацiйних структур менеджменту, професiйно-квалiфiкацiйного складу персоналу, зовнiшнiх умов господарсько'1 дiяльностi i iнших чинникiв. 1нновацшний розвиток представляеть-ся ланцюгом реалiзованих нововведень. Вiн е успiшним, коли охоплюе виробництво, управлiння, маркетинг, на-вчання персоналу, фiнанси, продаж, тощо, тобто носить комплексний i стратепчний характер.
Бiльш того, сама стратепя розвитку мае базуватися на сприйнятливост пiдприемства до iнновацiй i здат-ностi до 1х реалiзовуваностi. З шшого боку, шновацш-ний розвиток — це не тщьки основний шновацшний процес, але i удосконалення системи чинниюв i умов, необхщних для його здiйснення.
З наведених мiркувань витiкае конкретне завдання подальшого дослiдження: пошук методiв вимiру пара-метрiв шновацшно1 сприйнятливостi та шноващйно! реалiзовуваностi, як властивостей iнновацiйного потенщалу, та дослщження чинникiв, що впливають на них. Вирiшення цього завдання забезпечить об'ективш зса-ди для порiвняння потенцшно1 шновацшно1 активност пiдприемств та вибору з них тих, що найбщьш готовi для ефективного впровадження швестицш.
Лiтература
1. Жалшо Я. А. Теорiя та практика формування ефек-тивно1 економiчноl стратеги держави : монографiя / Я. А. Жалщо. — К. : Н1СД, 2009. — 336 с.
2. Гречан А. П. Стратепчш альтернативи шновацшно-го розвитку промислових пщприемств / А. П. Гречан // Економша та держава. — 2005. — № 9. — С45—47.
3. Смерiчевська С. В. Ощнка iнновацiйного потен-цiалу / С. В. Смерiчевська, О. В. Сидич // Економша промисловостi. — 2006. — №2. — С. 14-18.
4. Балабанова Е. С. Модернизация предприятий: факторы и направления / Е. С. Балабанова, А. О. Грудзинс-кий, Ю. Г. Кудряшов // Социологические исследования. — 2002. — № 6. — С. 18-28.
5. Зеткин А. С. Методологический подход к оценке инновационного потенциала проекта / А. С. Зеткин, С. В. Кортов // Инновации. — 2003. — №6 (43). — С. 42-44.
6. Краснокутська Н. С. Потенщал пщприемства: формування та ощнка / Н. С. Краснокутська. — Кшв : Центр навчально! лггератури, 2005. — 352 с.
7. 1лляшенко С. М. Управлшня шновацшним розвит-ком: проблеми, концепци, методи: навч. поабник / С. М. 1лляшенко. — Суми: Ушверситетська книга, 2003. — 278 с.
