CC BY
13
Keywords: organic agriculture, agrarian production, ecological advantages, rural territories, productivity of production, quality of products, production of organic goods.
УДК504.54.062.4 (477.44) Acnip. Ю.А. Слкавенко -Хмельницький НУ;
доц. О.В. Мудрак, канд. с.-г. наук - Втницький ДПУ iM. М. Коцюбинського
1СТОР1Я ЗБЕРЕЖЕННЯ Л1СОВИХ УГ1ДЬ В1ННИЧЧИНИ
Розглянуто проблему icropiï дослщження i охорони люових упдь Вшниччини та розроблення ïï перюдизацп на основi праць втизняних учених та природознав-щв. На основi дослiджень видiлено BiciM перiодiв охорони лiсових угiдь Вшниччини. Основною метою е iсторичний аналiз охорони лiсових угiдь Вiнниччини та порiв-няння ïï з сучасними методами охорони.
Ключов1 слова: лiсовi угщдя, лiсоохорона, лiсовiдновлення природно-заповщ-ний фонд.
Постановка проблеми. Виршення проблем збереження люових еко-систем як складових бютичного р1зноман1ття та збшьшення кшькосп природ-но-заповщного фонду Вшниччини е важливим аспектом екологiчноï безпеки регюну. Для виршення цiеï проблеми потр1бно провести юторичний анал1з розвитку заповщно1" справи щодо збереження лшв з початку ïï становлення.
Аналiз останшх дослiджень та постановка завдання. Питання охорони лшв поширив ще в Х1Х ст. росшський вчений Н. Зобов [12]. З першоï половини 30-х роюв ХХ ст. виходять у свгг пращ в галуз1 охорони природи, серед яких найбшьш грунтовними е пращ М. Шалгга [16]. У 40-50-х роках питання охорони природи зазнае кризи, проте щеею охорони лшв активно займаеться А.Б. Жуков [11]. Уже в 60-90-х роках починаеться активно впро-ваджуватися щея комплексноï охорони люових угщь у працях Ю.Р. Шеляга-Сосонко, Я.П. Дщуха, Я.1. Мовчан, Т.Л. Андр1енко, С.А ГенЫрука, М.1. Гор-д1енка та ш. [5, 6]. Щодо територи Вшниччини, то конкретних праць в щ ча-си не було, лише у зазначених вище роботах е певш згадки про ïï л1сов1 маси-ви. За останш десять роюв також питання охорони люових угщь та розвитку заповiдноï справи на Вшниччиш неповшстю висвгглене i представлене в працях О.В. Мудрака, 1.С. Нейка, О.Г. Яворсько", G.I. Ворони, О.Г. Василевсько-го, Ю.А. Gлiсавенка [7-9].
Тому ми вважаемо, що питання охорони лшв е сьогодш актуальним у галуз1 природоохорони i потребуе детального вивчення. Для цього необхщно видшити основш напрями i перспективи дослщження, попередньо пров1вши юторичний анал1з розвитку заповiдноï справи на територiï Вшниччини.
Об'екти та методи дoслiджень. Об'ект дослiдження - лiсовi екосисте-ми Вшниччини в рiзнi iсторичнi перюди розвитку заповiдноï справи в Укра-ïm. У дослiдженi були використаш переважно описовi методи та методи ретроспективного аналiзу.
Результати дослвджень. Проведено iсторичний аналiз розвитку при-родно-заповiдноï справи та охорони люових угiдь Вiнниччини на рiзних iero-ричних етапах. Основним результатом дослщження е видшення перiодiв розвитку охорони люових угiдь Вiнниччини як структурних елементiв реп-
онально! екомережь На основi проведених дослiджень, видшено такi перiоди охорони лiсових екосистем регюну:
I. Язичницький перiод (вщ початку "розселення слов'ян" до хрещення Ки!всько! Русi). Цей перiод характеризуемся поклонiнням до багатьох богiв та вбачання !х сутностi в елементах живо! на неживо! природи. Давш легенди показують, що богiв вбачали в скелях, болотах, галявинах чи окремих деревах. Язичники - схщш слов'яни бережно ставилися до люу: свого будинку i житла бопв. Клен i липа символiзували у них подружжя, клен мав таемну благодать. Шд липами проводили жертвопринесення. Лщина також вважалася священним деревом. Береза символiзувала чистоту матерьприроди. Дуб був уособленням сили, мщност та присвячувався могутньому Перуну. Слов'яни вважали, що збереглися дуби, що ростуть "ще до створення свггу" [1, 3].
Особливо шанували слов'яни священнi га! i поклонялися старим дуп-листим деревам. Таю га! замшювали храми, й iнодi називалися "Раем". Руба-ти дерева в таких мюцях суворо заборонялося, вони захищалися спецiальною загородкою, за яку ступати смши тiльки жерщ. Така природоохоронна культура спостер^аеться не лише в слов'ян, а й в шших язичницьких племен. Прикладом е кельтськ та гальськ племена, якi також обожнювали "священш лiси", в якi заборонялося заходити, о^м жерцiв-дру!дiв. Але князь Володи-мир вiдмiнив язичництво, повелiвши скинути до Дншра богiв, вирубати священш га! [1-3, 14].
Однак язичництво ще проюнувало аж до XIII ст. в певних районах Рус та зберегло сво! люоохоронш традицi!, а саме в Чорнш Русi (територiя Прибалтики), проте в Червонш (Захiдна Укра!на) та Бшш Русi (Бiлорусь) вь ковi традицi! швидко забулись.
II. Перюд Ки1всько1 Русi (IX - XIII ст.). За чашв Ки!всько! Рус слов'яни здобули собi славу найбшьших землеробiв та скотарiв. Залежно вщ природних умов у них юнували пiдсiчно-вогняна, перелогова, двопiльна та трипшьна системи землеробства, що стали основною причиною знищення ль сових упдь. За часiв князя Ярослава Мудрого люи займали приблизно 40 % те-риторi! сучасно! Укра!ни. За дослщними пiдрахунками С.А. Генсiрука, терито-рiя сучасно! Вiнниччини в цей перюд також була залюнена на 30-40 % [5].
Проте вже в т часи Ярослав Мудрий задумуеться про захист люових упдь. I невипадково 73 стаття "Русько! Правди" була присвячена захисту дiб-ров та гласила вона: "Если кто срубит дуб с знаменем или межевой, тот платит 12 гривен штраф (с продажи)" [1]. Далi все давньоруське законодавство лiсовi упддя обходило стороною.
III. Монголо-татарський безохоронний пертд (XIII - XIV ст.). Монголо-татарська навала на Русь практично повшстю паралiзувала розви-ток держави, а також мiжусобнi вшни князiв призвели до беззаконня у вЫх сферах державного управлшня, зокрема й захист лiсових упдь. Тому цей перюд стосовно люового законодавства можна назвати "перюдом застою".
IV. Феодальний польсько-литовський пертд (XIV - XVIII ст.). З появою польських та литовських феодалiв на територи Укра!ни почала змь нюватися соцiальна полiтика. М1ста почали отримувати Магдебурзьке право,
тобто отримали право на мюцеве самоврядування. I тому могли вже самi ви-давати закони для захисту сво!х лiсових угiдь. Проте найбiльш розвинене ль сове законодавство походило вщ литовських князiв та польських королiв.
Польський Статут Вiслiцкий (1347 р.) передбачав покарання за рубан-ня дубiв та iнших дерев на чужих землях. Польський король Владислав Ягел-ло в 1423 р. наказав охороняти тис i карати винних у люових пожежах. Розви-ток люове законодавство Великого князiвства Литовського отримало в 1557 р., коли було прийнято Статут на волоки. 1м заборонялося давати з пушд на будiвництво або iншi потреби "стояче дерево", а тшьки "лежаче". Люоохо-ронна стаття "лю безладним добуванням не спустошувати" була в декрет Станiслава Августа вщ 1788 р., а також в ухвалi польського Суду Коронного - "Ординаци головно!" вiд 1784 р. Статл Литовського статуту дiяли в Ук-ра!нi до початку XIX ст. [2].
Але розвинене люове законодавство на т часи не змогло зупинити ви-нищення люових угiдь нi на територп сучасно! Вiнниччини, нi на територи Укра!ни, а навпаки - лише збшьшило масштаби вирубування лiсiв.
V. Ыперський перiод (XVIII ст. - 1917 р.). Як писав в "Люовому журнал^' Н. Зобов: "З IX по XVIII ст. не було видано жодного наказу по вщ-ношенню до лiсу" [12]. Проте це не так, як показуе нам попереднш перюд. Можливо щ слова Н. Зобов сказав, тому що порiвняв кшьюсть указiв ки!всь-ких князiв, а далi полякiв та литовцiв, з кшьюстю указiв, що видали росiяни.
З приходом до влади Петра I люове законодавство збагачуеться низкою люоохоронних указiв. Так 30 березня 1701 р. Петро I шдписав свш перший лiсоохоронний наказ, у якому заборонялося рубати лю на вщсташ 30 верст вщ сплавних рiчок. У листопадi 1703 р. вш заповiдае лiси по обидвi сторони вiд великих рiчок. Далi пiд страхом смертi забороняе валити дуб, в'яз, ясен, модрину, карагач, шим вiд 12 вершюв у дiаметрi. Також цар заборонив рубання заради заготiвлi дерев шд кораблi [15]. Потiм послщували: "Про нерубку доброго лiсу на дрова", "Про нерубку годного на корабельну будову люу", "Про нерубку на дрова люу товще за п'ядь" та ш. Причому по-каранню пiдлягали не тiльки самi порубщики, але й тi, хто !х туди послав [2].
У 1790 р. iмператриця Катерина II спрямувала офiцiйний запит до вшь-ного економiчного товариства, наказуючи "начертать мнение, объясняющее пользу и вред сыросек (то есть вырубки леса под пашню) и лесных пожаров". А шсля вщповщ тимчасово заборонила вирубку люу шд орнi угщдя [14].
З першо! половини XIX ст. в Росшськш iмперi! починають не лише за-бороняти вирубки лiсiв, але й починають вщновлювати лiси за допомогою лi-сових насаджень. Ще в 1807 р. Росшський уряд дае розподш першому випус-ку лiсникiв Царсько! люово! школи в деякi укра!нськi губерни - Полтавську, Катеринославську, Xерсонську та Подшьську [1]. У 1849 р. люи Подiльськiй губернi! були роздшеш на чотири округи: Вiнницький, Новоушицький, Брац-лавський, Ольгопiльський. Для управлшня i огляду !х призначенi: один гу-бернський лiсник, один вчений люник, два окружних лiсники у Вшницькому i Новоушицьком округах, чотири люники i чотири пiдлiсники. З Мшютерства вiдрядженi були один запасний люник i 25 чоловiк нижшх чинiв з вiдставних
солдатiв, люових обЧзниюв iз селян 19, пожежних старост i 371 людина сму-голiсникiв [4]. Такi заходи проводяться аж до 1917 р. Дай отдували жорсткь шi закони про вирубування люу, прикладом е закон "Об усилении ответстве-ности за самовольную рубку леса". Цей закон передбачав один з таких видiв покарання, як позбавлення воль
VI. Радянський пертд (1918-1991 рр.). З вибухом бшьшовицько! ре-волюци люоохоронне законодавство стало анархiчним, а далi громадянська вiйна та руша зробили його законсервованим. I. Бунш назвав 1917 р. "роком наполовину вирубаного люу" [1]. У кшщ вересня 1917 р. Керенський отри-мав телеграму, в якш зазначалося, що в Подiльськiй губерни винищили селя-ни та солдати майже 300 десятин люу, що може призвести до масово! посухи.
27 травня 1918 р. Ленiн та Свердлов пщписують "Основний закон про люи", але цей закон в УкраАт не дiяв, тому що вш був розроблений для Роси i не вiдповiдав лiсогосподарським потребам Украши. У перiод визвольних змагань Украши за здобуття незалежностi, гетьманат Скоропадського 4 чер-вня 1918 р. вщновлюють лiсоохороннi комiтети. Вже 30 грудня правлiння УНР приймае постанову "Про охорону та використання лiсiв". 2 шчня 1919 р. мшютерство землекористування видае указ "Про охорону лiсiв". 10 сiчня 1919 р. новий уряд Директорiя пiдписуе закон "Про люи".
У 1921 р. В.1. Ленiн пiдписав постанову Ради Пращ i Оборони, в яко-му було передбачено планомiрний розвиток агролюомелюративних робiт за участю населення, оскшьки боротьба iз засухою стала найважлившим зав-данням сiльського господарства [1, 2, 14]. Шсля закшчення громадянсько! вiйни вiдновилася й планова посадка люу. Лише з 1922 по 1927 рр. на територи УРСР було залюнено 125 тис. га. У 1922 р. ввели Кримшальний кодекс УРСР, в якому 99 ст. стояла на сторожi штереЫв захисту люу [1].
Вперше лiсовi угiддя Вiнниччини почали охоронятися у 1929 р. зi створення першого заповiдного об'екта, а саме боташчного заказника "Бри-тавський" на територи Бритавського лiсництва (Чечельницький район), де були взят пiд охорону вододiльнi еталоннi люи [16]. Пiд час Друго1 св^ово1 вiйни на територи Украши за рiзними пiдрахунками було знищено 165 тис. га люу як з боку шмецьких вiйськ, так i з боку радянських [1, 2, 11]. У перюд вiдбудови люоохорона перебувала в затишшi. Лiсовi угщдя УРСР, а зокрема й Вшниччини рубалися з випереджанням !х вiдновлення на 15-20 рокiв вперед [5]. З метою вщтворення цiнних мисливських тварин у люових угiддях було створено чотири заказники, а саме: урочище Буго-Деснянська люова дача Вш-ницького люгоспзагу (1073 га); урочище Соколовецька дача Крижопшьського лiсгоспзагу (219 га); урочище Бронницьк Линники при Могашв-Подшьськш районнiй радi Украшського товариства мисливщв i рибалок (295 га).
У 1958-1959 рр. в м. Вшниця було створено дослщний дендрарш на площi 5,8 га, тут було висаджено набiр iз 160 щнних аборигенних та акшма-тизованих видiв дерев i чагарникiв [17]. 1з 60-х рокiв лiсiвники област провели низку органiзацiйних заходiв зi створення генетичних резерватiв для збереження люового генофонду Подшьських дiбров. У цiй справi вщзначилася ДП Вiнницька лiсова науково-дослiдна станщя (УкрНД1ЛГА iм. Г.М. Ви-
соцького), пращвники яко1 здiйснили низку польових спостережень i заклали десятки дослiдних люових дiлянок та отримали багато позитивних результа-TiB у галузi люово1 селекцiï.
У 1967 р. на честь 50^ччя Жовтня з шщативи викладачiв кафедри бiологiï Вiнницького державного педагопчного унiверситету ïm. М. Коцю-бинського та Вiнницькоï обласноï оргашзаци товариства охорони природи було створено Боташчний сад мПодiллям, де на плошд 72 га було висаджено близько 600 дерев i кушдв 650 видiв i форм [10]. У 1974 р. постановою Ради мiнiстрiв УРСР вiд 28.10.74 р., № 500 було створено вперше люовий заказник загальнодержавного значення "Марксова дубина" в Брацлавському лiсництвi (Немирiвський район), площею 295 га.
З 1975 р. шорiчно на Вшниччиш залiснювалося 1300-1500 га, а з 1985 р. цей показник уже становив майже 4 тис. га на рж. Уже в 1975 р. Вш-ниччина посша 11 мюце в УРСР за наявшстю лiсiв [13]. У 1983 р. ршенням обласного виконкому було створено шють лiсових заказникiв мiсцевого значення, що становили в сумi 87 га вщ загальноï плошд природно-заповiдного фонду, а саме: Заповщш модрини (Барський район, 13,3 га), Вороновицька дача (Вшницький район, 14 га), Калишвський та Сосновий бори (Калишвсь-кий район, 11 га та 17,7 га), Брацлавська дача (Немирiвський район, 12 га), Мо1'вська дача (Чершвецький район, 19 га) [17].
У 1984 р. результатом сшльно1" роботи лiсiвникiв та природознавщв регiону стало створення нових заповщних об'екпв, до складу яких увшшли штучно створенi високопродуктивнi лiсовi масиви з участю корiнних порiд i порщ екзотiв, поодинокi вiковi дерева та дерева-велетш. Так, згiдно з ршен-нями Вiнницького облвиконкому, за 1984 р. було створено двi боташчш пам'ятки природи загальнодержавного значення (12,5 га), 33 - мюцевого значення (4766,25 га) i 30 заповщних урочищ (735 га) [17].
VII. Пертд перших роюв незалежносл (вщ 1991 р. до прийняття Конституцiï). У першi роки незалежност заповiдна справа на Вшниччиш зазнала кризи. Робота зi створення нових заповщних об'екпв на базi лiсових угiдь майже повшстю призупинилася. Рухали ïï лише окремi науковцi та дос-лiдники, проте це не принесло покращення стану природно-заповщного фонду. Охоронна справа проводилася на територiях лiсових упдь, котрi отримали статус заповщних ще за радянських часiв.
Але з 1999 р. заповщна справа на Вшниччиш дещо активiзувалася, так у Тиврiвському лiсництвi (Тиврiвський район) ршенням обласно!" ради було створено чотири боташчш пам'ятки природи мюцевого значення в високоп-родуктивних букових насадженнях штучного походження вшом 50 роюв, що зростають за межами ареалу свого поширення [17].
VIII. Сучасний перюд (початок ХХ1 ст.). Для комплексного виршен-ня питань збереження бютичного та ландшафтного рiзноманiття у Вшниць-кiй областi ршенням 9 сесiï 4 скликання вщ 22 жовтня 2003 р., № 429 прийнято "Регюнальну програму еколопчно1' мережi Вiнницькоï областi на 2004-2015 роки", вщповщно до яко1', до складу нащонально1' еколопчно1' мережi Вшницько!' областi включаються територiï та об'екти природно-запо-
вiдного фонду, також у структуру екомережi включеш лiсовi угiддя, що ма-ють особливу цiннiсть для охорони навколишнього природного середовища та збереження бютичного та ландшафтного рiзноманiття i будуть виконувати ролi бiоцентрiв та сполучних територш [8]. Однак iдея збшьшення рiвня реп-резентативностi лiсових упдь в структурi екомережi недостатньо висв^лили науковцi та державнi природоохоронцi.
У 2008-2009 рр. було створено три регюнальш ландшафтш парки, а саме: "Середне Побужжя" (2618,2 га), "Дшстер" (5049,07 га) та "Мурафа" (3452,7 га) i в них будуть охоронятися включеш лiсовi масиви. Також у 2009 р. було створено один нащональний природний парк "Кармелюкове Подшля" (20203,4 га) на базi Бритавського боташчного заказника загальнодержавного значення (3259 га) i Червоногреблянського боташчного заказника мюцевого значення (1492 га), де охороняеться бiорiзноманiття на ценотичному рiвнi люо-вих формацш (Querceta roborus, Querceta petraeae) Зелено1 книги Украши [17].
Висновки. Отже, зпдно з проведеними дослiдженнями, видшено юто-ричний аналiз перiодiв розвитку охорони люових угiдь Вiнниччини. Встанов-лено, що ïï проводили протягом тисячол^я з неоднаковими темпами й стра-тегiями i вона завжди зазнавала розвитку та занепаду залежно вiд обставин, що мали вплив на не].'. Також перiодизацiя чггко показуе, що тривалий час, а саме до ХХ ст., охорона люових упдь мала псевдоохоронний характер та проводилася без заповщання особливо щнних i еталонних лiсових масивiв та плюсових дерев як об'ектв збереження лiсового генофонду. Це й призвело до втрати цiнних люових масивiв та деградацiï довкiлля. I лише з 20-х роюв ХХ ст. розпочинаеться формування об'ектв природно-заповщно' мережi лiсових угiдь. I сьогодш ця проблема не дiйшла до лопчного завершення. На нашу думку, формування регюнально' екомережi Вiнницькоï област та включення до ïï складу низки люових масивiв повинно позитивно вплинути на впрова-дження стратеги збалансованого природокористування та збереження бютичного рiзноманiття.
Л1тература
1. Бегека А.Д. 1стор1я охорони природи в Украш1 (до кшця XVIII ст.) / А. Д. Бегека. -Деп. В ГНТБ Украши 15.05.96 р., № 1210 - Ук - 96, 1996. - 132 с.
2. Борейко В.Е. История охраны природы Украины X век - 1980. - Изд. 2-ое, [перераб. и доп.] / В.Е. Борейко. - Сер.: История охраны природы, 2001. - Вып. 24. - 544 с.
3. Винокур 1.С. 1стор1я люостепового Поднютров'я та Швденного Побужжя. / I.C. Винокур. - Кшв-Одесса : Вид-во "Вища шк.", 1985. - 124 с.
4. Военно-статистическое обозрение Российской империи. Подольская губерния. -Санкт-Петербург, 1849. - Т. 10, ч. 2. - 300 с.
5. Генс1рук С.А. Люи Украши / С.А. Генарук // Записки Наукового товариства 1м. Шевченка. - Льв1в : Вид-во УкрДЛТУ, 2002. - 496 с.
6. Горд1енко М. Люи в екомереж Украши / М. Горд1енко, В. Кортенко // Розбудова екомереж Украши. - К., 1999. - С. 92-95.
7. Еколопчна безпека Вшниччини : монограф1я / за заг. ред. Олександра Мудрака. -Вшниця : ВАТ "Мюька друкарня" - 2008. - 456 с.
8. Еколопчний стан Вшницько1 област на рубежi тисячол1ть // Анаштично-статистич-ний довщник. - Вшниця : Вид-во "Велес", 2005. - 162 с.
9. Мудрак О.В. 1стор1я дослщження люових упдь Вшниччини / О.В. Мудрак, Ю.А. Сль савенко, В.1. Мокрий // Науковий вюник НЛТУ Украши : зб. наук.-техн. праць. - Льв1в : РВВ НЛТУ Украши. - 2010. - Вип. 20.13. - С. 53-58.
10. Мудрак О.В. Подшля, Ботанiчний сад Подшля / О.В. Мудрак, Ю.О. Клименко // Еколопчна енциклопедiя. - У 3 т. / редкол.: А.В. Толстоухов, гол. ред. та iH. - К. : ТОВ "Центр еколопчно!' освгги та шформаци", 2008. - Т. 3: О-Я. - С. 113-114.
11. Жуков А.Б. Дубравы УССР и способы их восстановления / А.Б. Жуков // Дубравы СССР. - М. : Гослесбумиздат, 1949. - Т. 1. - 352 с.
12. Зобов Н. Охрана лесов / Н. Зобов // Лесной журнал : Известия ВУЗов России. - № 4, 1872. - С. 1-7.
13. Лки Вшниччини та ix охорона. - Одеса : Вид-во "Маяк", 1975. - 68 с.
14. Новиков Ю.Ф. Внимание: вода! / Ю.Ф. Новиков. - М. : Изд-во "Мол. Гвардия", 1983. - 207 с.
15. Редько Г.1. Корабельш люи Украши / Г.1. Редько, В.П. Шлапак. - К. : Вид-во "Либвдь", 1995. - 333 с.
16. Шалт М. Заповедники та пам'ятники природи Украши / М. Шатт. - Харюв, 1932. - 75 с.
17. Офщшний сайт Державного управлшня охорони навколишнього природного сере-довища у Вшницькш область [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.vineco.gov.ua
Елисавенко Ю.А., Мудрак А.В. История сохранения лесных угодий Винниччины
Рассмотрена проблема истории исследования охраны лесных угодий Виннич-чины, а также разработки ее периодизации на основе трудов ученых и естествоведов. На основе исследований выделено восемь периодов охраны лесных угодий Винницкого региона. Основной целью является исторический анализ охраны лесных угодий Винницкого региона и сравнение ее с современными методами охраны.
Ключевые слова: лесные угодья, лесоохрана, лесовосстановление, естественно-заповедный фонд.
Yelisavenko Yu.A., Mudrak O.V. History of timberlands guard of Vinnitsya region
The article is devoted the problem of history of research of guard of timberlands of Vinnitsya region, and also developments of its division into periods on the basis of labours of scientists and natural scientists. On the basis of researches eight periods of guard of timberlands of Vinnitsya region are selected. A primary purpose is a historical analysis of guard of timberlands of Vinnitsya region and comparison of it with the modern methods of guard.
Keywords: timberlands, forest guard, forest renewal, nature protective fund.
УДК 658.8 Acnip. Г.В. 1ванченко - Rbeiecbm КА
ФУНКЦ1ОНУВАННЯ РЕГИОНАЛЬНО! АГЛОМЕРАЦ11 "ДРОГОБИЧЧИНА" ЯК АГЛОМЕРАТИВНОГО КЛАСТЕРА
Запропоновано стратепю кластеризацп регионально!' агломерацп "Дрогобиччи-на", визначено прюритетш напрями дiяльностi регюну, обгрунтовано кластерш мо-делi розвитку рекреащйно'1, осв^ньо'1, медично'1, аграрно'1', xiмiко-теxнологiчноi та машинобудiвноi сфер регюну.
Ключовi слова: стратепя кластеризации региональна агломеращя, кластерш модели галузi регюну.
Вступ. Кластери як штегроваш утворення шдприемств, ф1рм, оргаш-зацш, установ, д1яльшсть яких знаходиться в однш сфер1 б1знесу, е глобаль-ним явищем. Вони юнують у розвинених крашах, у краiнаx, що розвивають-ся, та у крашах з перехщною економжою. Досвщ заруб1жних краш св1ту свщ-чить, що кластери сприяють регюнальному розвитку. Зокрема, використання кластер1в як форми сшвпращ шдприемств та оргашзацш регюну, дасть змо-
