CC BY
33
9. Сайко В.Ф. HayKOBi основи стiйкого землеробства в Укра1'ш / В.Ф. Сайко // Вюник сiльськогосподaрськоï науки. - 2011. - № 1. - С. 5-12.
10. Селекция и репродукция лесных древесных пород : учебник / под ред. А.П. Царева. - М. : Вид-во "Логос", 2003. - 520 с.
11. Лесные культуры и защитное лесоразведение : учебник / под ред. Г.И. Редька. - М. : Изд-во "Академия", 2008. - 400 с.
12. Бутило А.П. Садо та ягщозмши / А.П. Бутило. - Умань, 2012. - 30 с.
13. Карпш В. Лихо Украшських Карпат / В. Карпш // Сшьсьга вют^ 27.12.2005.
14. Энергетическую вербу засевают на тысячах гектаров // 1нформацшне агентство УШАН. [Электронный ресурс]. - Доступный с http://www.unian.net/news/552353-tntrqeticheskuyu-verbuzaseeeyut - na - tyisyachahqektarov.htm L.
15. Колесников А.И. Декоративная дендрология / А.И. Колесников. - М. : Изд-во "Лесн. пром-сть", 1974. - 704 с.
16. Гранулы из древесины. Паллеты - топливо будущего // Лесопромышленный сайт. [Электронный ресурс]. - Доступный с http://www.promvood/com/buotoplivo-pektibrik_2015.htm.
Бутыло А.П. Топливные палеты из древесных или кустарниковых насаждений
При снижении объемов невозобновляемых энергетических источников в Украине возникла необходимость использовать возобновляемый источник растительного происхождения. Лесные быстрорастущие породы - тополь, иву, ольху следует культивировать на малопродуктивных площадях пашни, которые следует отвести под лесные насаждения, благодаря етому можно получить сырье для производства древесных палет, способствуя снижению эрозии и улучшению погодных условий.
Ключевые слова: палеты, лесные насаждения, грунт, семена, гумус, быстрорастущие породы, экономическая эффективность.
Butylo A.F. The production of fuel pallets (made of with a woody or bush plantations)
The issue of the expediency of manufacturing wood pallets and creation of fast-growing tree or bush plantations in connection with the planned expansion of the forest plantation area at 5,875 hectares by reducing unproductive arable lands and those exposed to erosion is overviewed. This requires changes to laws as these areas land areas are shared.
Keywords: pallets, forest plantations, soil, seeds, humus, fast-growing species, economic efficiency.
УДК 634.575 Ст. викл. Г.П. 1щук, канд. с.-г. наук -
Уманський НУС
1СТОР1Я ВИНИКНЕННЯ, ПОШИРЕННЯ ТА Ф1ЛОГЕНЕТИЧН1 ЗВ'ЯЗКИ ШВШЧНОАМЕРИКАНСЬКИХ ВИД1В РОДУ¡иМАШ ь.
Дослщжено юторто виникнення, поширення та фшогенетичш зв'язки в минулi геолопчш епохи на основi матерiалiв палеонтолопчних дослщжень та наведено на основi лггературних даних вггчизняних i зарубiжних вчених аналiз спорово-пилко-вих зерен у систематищ швшчноамериканських видiв роду Juglans Ь.
Ключовi слова: геолопчш епохи, викопш види родини Juglandaceae Ь., фшогенетичш зв'язки, спорово-пилковий аналiз.
Постановка проблеми. Еволюцшна теор1я стверджуе, що схожють серед вид1в часто свщчить про загальне походження. Тому взаемини, вста-новлеш фшогенетичною систематикою, часто описують еволюцшну ютор1ю вид1в 1, вщтепер, його фшогенез, юторичш взаемини м1ж гшками оргашзм1в або 1х частин. Фшогенетична таксоном1я, яка е вщгалуженням, але не лопч-
ним продовженням, фiлогенетичноï систематики вивчае класифжащю груп органiзмiв згiдно зi ступенем ïxmx еволюцiйних вiдносин. Одна з проблем, що постае у вивченнi швшчноамериканських видiв роду Juglans, ïx виник-нення, поширення та фiлогенетична систематика.
Aнaлiз остaннiх дослiджeнь i результа^в. Питання походження, поширення та фшогенетичних зв'язкiв дослiджyвали як вичизняш, так i зару-бiжнi вчеш, починаючи з викопних решток минулих геологiчниx епох так i аналiзyючи будову ïx пилкових зерен Л. А. Кyпрiянова [12] та А. Енглер [21] поклали в основу системи роду Juglans.
Мeтa дослiджeння - на пiдставi вивчення лiтератyрниx даних визна-чити положення порядку Juglandales у системi рослин i стушнь родинних зв'язкiв з iншими порядками.
Вик^д основного мaтepiaлу. У минyлi геологiчнi епохи ареал роди-ни Juglandaceae займав велику територiю i е древшм типом навколополярно-го походження. За даними В.А. Красилова [S], E.W. Berry [1S], M.I. Кузнецова [11], А.М. Криштофовича [9], Е.В. Вульфа [3], першi викопш рештки дату-ються крейдяним перюдом мезозойськоï ери (близько 100 млн роюв тому). Як зазначае А.М. Криштофович [10], рiд Juglans виник в Gвропi та Швшчнш Aмерицi i з верxньоï крейди юнував у типах, близьких до J. regia у Gвразiï та до J. cinerea у Швшчнш Америщ. В.А. Красiлов [S] зауважуе, що першi зна-xiдки квггок, якi мiстять пилок типу Normapollis, вщносять до сеноману (вер-хня крейда). Загалом, на цей перюд вiдомо до 1б видiв роду Juglans [1S]. Де-якi з них, наприклад J. arctica Heer, J. crossii Knowlton, J. crassipes Heer, J. Le-conteana Heer, J. Rugosa Lesq., J. missouriensis Knowlton, сxожi за морфоло-пчною будовою органiв на J. regia. Насамперед це стосуеться J. arctica i J. crossii [24]. Л.А. Смольяншова [15] i Е.В. Вульф [3], опираючись на матерь али палеоботанiчниx дослiджень, вважають, що ареал родини Juglandaceae в минулому простягався вщ Гренландiï до штату Алабама.
Дослщження К. Nagel [24] засвщчують, що iз знайдених у рiзниx шарах верxньоï крейди i третинного перюду форм горixiв - 35 вщносять за схо-жютю до J. regia, 14 - до J. nigra, 5 - до J. sieboldiana, 4 - до J. cinerea i т.д. Всього знайдено S1 форму, тобто в минулому рщ Juglans був представлений бшьшою кшьюстю видiв. У численних працях А.Н. Криштофовича [9, 10] тдтверджуючи думку К. Nagel [24] наведено дат про те, що багато видiв Juglans знайдено в еоцеш, олтоцеш й мюцеш, зокрема, в мюцеш юнувало 40 видiв, в плюцеш - до 25 видiв роду Juglans. Ц види були поширенi в Швшчнш Америщ до Аляски, в Gвразiï вщ Саxалiнy до берепв Атлантичного океану. Бiльшiсть форм перюду мюцену знайдено у вщкладах рiзниx районiв вiд Заxiдноï Gвропи до Японiï. Наприклад, в еоцеш було вщомо 2б видiв роду [15, 1S]. A.M. Озол та G.I. Хорьков [13], аналiзyючи залишки J. acuminata, стверджують про щентичшсть з J. regia. Найбiльшою формовою та видовою рiзноманiтнiстю рiд Juglans характеризуеться в мюцеш. Так, залишки J. acuminata знаходять у США (на Алясщ), Канад^ на о^ Гренландiя, у Нiмеччинi, Угорщиш, Югославiï, Швейцарiï, Iталiï, Францiï, Росп (Камчатка, Саxалiн,
Aктуaльнi пpоблeми сьогодeння
б3
Захiдний C^ip), в Японп, кра1нах Закавказзя, а також в Украш (Донбас, Херсонська обл.), в район Аральського моря та iH. [2, 7, 13, 17, 21, 24].
Встановлено, що види Juglandaceae, яю тепер ростуть в Пiвнiчнiй Аме-pицi, наприюнщ крейдового перюду i в третинному пеpiодi були пpедставленi в Сврош, видами, дуже подiбними до сучасних американських. Так, за даними А. Engler [21], у третинних вщкладах Флоренцп та Фойстриця знайденi плоди J. tephroides Ung., а в бурому вугiллi Веттерну - плоди J. goepperti Ludw. та J. quadrangulata Ludw., яю майже не вiдpiзняються вiд плодiв сучасного J. cinerea. Як зазначае О. Heer [22], в еоцеш виник J. nigella Heer, який трапляеться у вщкладах мiоцену в piзних геогpафiчно видiлених мiсцях. Цей вид дуже близький до сучасного J. nigra, а за морфолопчними ознаками дуже подiбний i J. nux tauriensis Brongt з мiоценових вiдкладiв долини р. Арно та Турину [11]. За дослщженнями K. Nagel [24], у вщкладах плiоцену в провшцп Овернь (Фpанцiя) були знайдеш залишки J. nigra fossilis Nath., що трапляються у ви-копнш флоpi мiоцену, плiоцену та плейстоцену на Японських островах, дуже подiбний до сучасного J. sieboldiana. На широке розповсюдження на пiвнiч представниюв роду Juglans у третинному перкда вказуе В.Л. Некрасова [17]. Так, J. cinerea, J. fossilis Broun. в плюцеш зростав у Захщному Закавказзi та Азп, J. cinerulata Schamalh. в олiгоценi був поширений в Алтайському кра1, J. densinervis Schmalh. в той же перюд траплявся в долинi р. Об^ а також у третинних вщкладах Камчатки та Уссуpiйського краю.
Види гоpiхiв плiоцену були вщкрип в провшцп Овернь, де знайдено J. nigra, який зараз трапляеться тшьки в люах Швшчно1 Америки. Плоди шшо-го пiвнiчноамеpиканського виду J. cinera було знайдеш в Японп i в пiсках в долиш р. Алдан (притока р. Лени). Криштофович А.Н. [9, 10] в прюноводних вiдкладах Якутсько1 обласп знайшов J. cinerea мало не бшя самого Верхо-янського полюсу холоду в горизонт разом з юстками мамонта.
М.Г. Горбунов [4] зазначае, що гс^хи сучасних видiв Juglans i Carya мають низку загальних ознак. На думку М.Г. Горбунова [4], викопш гс^хи Захщного Cибipу належать до груп викопних видiв Juglans, якi вiдомi голов-ним чином iз третинних вiдкладiв Швшчно1 Америки, i, частково, - Швден-но1 Америки. У межах Азп вони, очевидно, е першою знахiдкою гоpiхiв, схожих з сучасними видами секцп Rhysocaryon. Факт знаходження J. cinera, тепер вщомого тшьки в Швшчнш Америщ, не викликае здивування, оскiльки рашше в Азп росло багато рослин, яю тепер збереглись тiльки в Швшчнш Америщ. Дивуе факт вимирання J. cinera в Азп, осюльки в Швшчнш Амери-щ цей гс^х не вiдpiзняеться вимогливiстю до кшматичних умов, доходячи до схщних коpдонiв Канади [1].
З початку четвертинного перюду внаслiдок похолодання, як припуска-ють А. Engler [21], Н.1. Кузнецов [11] та iншi вченi, ареали роду Juglans ско-ротилися до невелико1 смуги вздовж Середземного моря та Балкан. З потеп-лшням клiмату вони розширилися, але вже не набули колишшх pозмipiв. Так, J. cinerea та J nigra, ще до похолодання були поширеш, окpiм Швшчно1 Америки, майже по всш Сврош та Азп, сьогодш залишилися тшьки в Швшчш
Америщ. Представники роду Juglans у викопному сташ знайдеш i в Африщ, але в наш час вони там вщсутш [24].
Положення порядку Juglandales у системi рослин i ступiнь родинних зв'язкiв з шшими порядками до кiнця не встановлено. А.М. Озол, 1.С. Хорьков [13], А.П. Декандолль [19] та iншi розглядають безпелюстковi рослини як вихщш примiтивнi покритонасiннi. А.А. Гроссгейм [5] вважае, що морфоло-пя квiтки у всiх Monochlamydeae краще всього iншого пiдтверджуе його правило про морфолопчну вториннiсть На думку М.Л. Реви [14], псевдантова теорiя походження квики покритонасiнних, запропонована лише в кшщ Х1Х ст. А. Енглером [21], виходить з положення, що еволющя квитки йшла по шляху поступального ускладнення вщ бiльш примiтивних однопокривних анемофiльних квиок до бiльш сучасних з ентомофшьними квiтками i под-вiйною оцвггиною.
Озол А.М., 1.С. Хорьков [13], подшяючи думку багатьох сучасних сис-тематикiв - прихильникiв псевдантово! теорп [1, 21] - вважають, що одно-покривнi рослини (Monochlamydeae), зокрема i Juglandales, е найбшьш при-мiтивною групою. 1хня думка Грунтуеться на тому, що у i Juglandales чiтко виражена стовбурнють, роздiльностатевiсть, вiтрозапильнiсть, вiдсутнiсть справжньо! квiтки, наявнiсть насiнневого зачатка з одним штегументом, ха-лазогамiя та ш., що нiби е ознаками примиивносп цих рослин. Прихильники ж евантово! теорп [5, 6] вважають, що примиившсть однопокривних i без-покривних рослин е результат редукцп окремих елементiв квiтки внаслiдок переходу цих рослин вщ первинного комахозапилення до вторинного виро-запилення тд дiею нових умов iснування [13]. На основi детального вивчен-ня морфологи атавютичних квiток у зютавленш з морфологiею сучасних суц-виь маточкових i тичинкових квiток родини Juglandaceae W. Manning [23] встановив, що еволющя видiв i родiв ще! родини йшла в напрямку утворення роздiльностатевих квiток i суцвиь, спрощення будови суцвiть i квгток з ре-дукцiею числа або розмiру чашолистиюв i приквiтникiв на вториннш осi i ви-довженням квгтколожа, а також змiною числа тичинок у бж зменшення. Вто-риннiсть роздiльностатевостi i примiтивностi Juglandales доказуеться бшьшою кшьюстю факпв виявлення гермафродитних квгток у Juglans [13]. На думку А.М. Озола, 1.С. Хорькова [13], анатс^чна будова деревини Monochlamydeae свщчить про !х високу органiзацiю i шдтверджуе думку про вторинну примггившсть кв^ок. У графiчнiй системi зображення квикових рослин А.А. Гроссгейма [5] порядок Juglandales вщнесено до III стовбура Melophyta.
Купрiянова Л.А. [12] вважае, що полярний гармомегат менш помггний у сучасних зернах Juglans. Такий же гармомегат ^остер^емо у викопних пилкових зерен Juglans. Можливо, утворення полярного гармомегата у пилку сучасних Juglandales пов'язане з наявнютю трипроменево! щшини у пилку древшх форм. Апертури пилкових зерен Juglandales не можна вщнести до типу складних апертур, у яких майже завжди можна знайти нествпадання кон-турГв вкорочених борозд i пор. Пилок Juglandales мае первинно просп апертури. Л. А. Купрiянова [12] припускае, що предкова форма повинна була б мати
середнi розмiри зерен, коротку полярну Bicb, три пори, злегка зсунут на одну з натвсфер, трьохпроменеву щiлину, розмщену на одному дистальному полюс^ екзину на дистальному полюсi бшьш тонку, нiж у сучасних Juglandales. Найбшьш близькi до описаного вище гiпотетичного прототипу пилку Juglandales е, з одного боку, зерна Carya Nutt., а з iншого - деякi представни-ки протейних, наприклад пiвденноафриканських родiв Mites Salibs., Nivenia R. Br. i Orothamnus Pappe et Hook. Незважаючи на диференщащю пилку порядку Juglandales, пилковi зерна всiх типiв цього порядку мають спiльнi озна-ки у будовi пор i характерi скульптури екзини, що е закономiрнiстю.
Пилок родини Juglandaceae неоднорiдний, тому вш розпадаеться на декiлька тдгруп i типiв [12]. Пилок роду Juglans вщносять до пiдгрупи Carya i типу Juglans, для якого характерш пилковi зерна багатопоровi з 5 порами, розмщеними по екватору, iз 1-11 на напiвсфер.
На думку Л.А. Купрiяновоï [12], пилковi зерна Juglans не однорiднi, до кшця не вивченi, тому авторка видшяе групи зi схожими пилковими зернами. Вперше подiл пилку Juglans на групи запропонували В. Стахурсь-ка [12]. У I групу В. Стахурська об'еднала пилковi зерна з багатьма порами i товстою екзиною, характерною для американських видiв J. rupestri, J. nigra, J. mollis. У II грут представлений пилок з тон^ екзини i меншою кiлькiстю пор видiв - J. sigillata Dode. i J. regia. До III групи вщнесено пилок одного виду J. neotropika Diels. До IV групи вщнесено пилок видiв, для якого характерна найбшьша кiлькiсть пор, дещо схожих на пилок Pterocarya Kunth. Сю-ди вiднесено пилок видiв J. siboldiana i J. cinerea. Л.А. Купрiянова [12] видь лила також 4 пiдтипи пилкових зерен роду Juglans, а L. Dode [20] роздшив рщ Juglans на чотири секцп, встановлеш ним за будовою плодiв. Пилковi зерна Juglans можна об'еднати у двi велик групи - азiатських видiв i амере-канських видiв. До першоï вiдносять Australis i Mollis, а до другсй - Cinerea i Regia. У зв'язку з цим розподшом пилок J. cinerea вщносять до групи азiатсь-ких видiв. Це свiдчить про те, що тривалий час юнував зв'язок суто азiатсь-ких видiв з Пiвнiчною Америкою.
За даними А.Л. Тахтаджана [16], за будовою плода Juglandaceae ближче всього стоггь до Myricaceae, а попм - до Betulaceae i Fagaceae. За-гальна риса горiхових з останшми двома родинами - купула при плодах (або плiска), хоча в першому плоди кiстянки, а в другому - гс^хи. На думку Б.М. Козо-Полянського [6], Betulaceae, Corylaceae, Myricaceae i Juglandaceae мають спшьш вш головш ознаки квитки й вегетативноï сфери i утворюють одну родовiдну гшку, що розпадаеться на двi. До першоï вiн вiдносить березовi i лщинов^ до другоï групи належать грецькогорiховi i болотномиртовi.
Висновки: Зпдно з палеонтологiчними даними та спорово-пилковим аналiзом, ареал роду Juglans та рiзноманiття його видiв змiнювалися в минулi геологiчнi епохи, зокрема, вони розширювалися в епоху клiматичного оптимуму. Шк розквiту роду Juglans припадае на палеогеновий перiод. Найбшьша рiзноманiтнiсть видiв Juglans збереглась на територп сучасноï Азiï, яка тепер трансформувалось у рiзноманiття форм i рiзновидiв. Найчисельнiше видове рiзноманiття роду Juglans збереглось у Швшчнш Америщ.
Л1тература
1. Варминг Е. Распределение растений / Е. Варминг. - СПб., 1902. - 474 с.
2. Васильев В.Н. Происхождения флоры и растительности Дальнего Востока и Восточной Сибири / В.Н. Васильев // Материалы по истории флоры и растительности СССР. - М.-Л., 1958. - Вып. 3. - С. 361-457.
3. Вульф Е.В. Историческая география растений / Е.В. Вульф. - Л. : Изд-во АН СССР, 1944. - 546 с.
4. Горбунов М.Г. Новые виды Juglans из третичных отложений Западной Сибири / М.Г. Горбунов // Ботанический журнал. - 1956. - Т. 5. - С. 658-666.
5. Гроссгейм А. А. К вопросу о графическом изображении системы цветковых растений / А.А. Гроссгейм // Советская ботаника. - 1945. - Т. XIII, № 3. - С. 3-27.
6. Козо-Полянский Б.М. Введение в филогенетическую систематику высших растений / Б.М. Козо-Полянский. - Воронеж, 1922. - 167 с.
7. Колаковский А. А. Плиоценовая флора Кодора / А. А. Колаковский. - Сухуми : Изд-во АН ГрузССР, 1964. - 208 с.
8. Красилов В.А. Происхождение и ранняя эволюция цветковых растений / В.А. Кра-силов. - Л. : Изд-во "Наука", 1989. - 263 с. (151).
9. Криштофович А. Палеоботаника / А. Криштофович // Природа. - 1936. - № 12. - С. 112-114.
10. Криштофович А.Н. Происхождение флоры Ангарской суши / А.Н. Криштофович // Материалы по истории флоры и растительности СССР. - М.-Л., 1958. - Вып. III. - С. 7-41.
11. Кузнецов Н.И. Ботанико-географический атлас земного шара / Н.И. Кузнецов. - Л. : Изд-во Географ. Ин-ута, 1925. - Вып. 4. - 11 с.
12. Куприянова Л.А. Палинология сережкоцветных / Л. А. Куприянова. - М.-Л. : Изд-во "Наука", 1965. - 215 с.
13. Озол А.М. Грецкий орех, его интродукция и акклиматизация / А.М. Озол, И.Е. Хорьков / под ред. М.В. Культиасова. - Рига : Изд-во АН Латв. ССР, 1958. - 303 с.
14. Рева М.Л. Филогения растений / М.Л. Рева. - К. : Изд-во УМПВО, 1989. - 80 с.
15. Смольянинова Л. А. Орех / Л. А. Смольянинова // Культурная флора СССР / под ред. Е.В. Вульфа. - М.-Л., 1936. - Вып. XVII. - С. 44-99.
16. Тахтаджян А. Л. Происхождение покрытосеменных растения / А. Л. Тахтаджян. - М. : Изд-во "Высш. шк.", 1961. - 132 с.
17. Флора СССР / под ред. В.Л. Комарова. - М.-Л. : Изд-во АН СССР. - 1936. - Т. V. -1936. - 759 с.
18. Berry E.W. Notes no the geological history of the walnuts and hickories / E.W. Berry // Ann. Rop. Smith. Inst., 1913. - Washington, 1914. - Pp. 319-331.
19. De Candolle A. Introduction. A. l'etude De la Botanique. Traite elementaire / De Candolle A. - Bruselles Meline : Cans & Compadnie, 1857. - Pp. 334.
20. Dode L.A. Contribution a l'etude du genre Juglans / L.A. Dode // Bull. Soc. Dendrol. France. - 1909. - № 2. - Pp. 22-50.
21. Engler A. Die naturlichen Pflanzenfamilitn, 1, Teil 3, Halfte 1. Juglandaceae / A. Engler, K. Prantl. - Leipzig : Ver. W. Engelmann, 1894. - S. 19-25.
22. Heer O. Miocene Flora der Insel Sachalin. / O. Heer // Mem. Acad. Imp. Sci. St. - Pe-tersbourg. - 1878. - 7 serie, t. 25, № 7. - 1-61.
23. Manning W.E. The morphology of the flowers of the Juglandaceae. III. The staminate flowers / W.E. Manning // Amer. Jour. Bot. - 1948. - Vol. 35, № 9. - Pp. 28-37.
24. Nagel K. Studien uber die Famille der Juglandaceae / K. Nagel // Botanische Jahrbucher fur Systematik, Pflanzengeschichte und Pflanzengeographie. - 1914. - Vol. 50, № 5. - S. 459-531.
Ищук Г.П. История возникновения, распространения и филогенетические связи североамериканских видов рода Juglans L.
Исследованы история возникновения, распространения и филогенетические связи в прошлые геологические эпохи на основе материалов палеонтологических исследований и приведен на основе литературных данных отечественных и зарубежных ученых анализ спорово-пыльцевых зерен в систематике североамериканских видов рода Juglans L.
Ключевые слова: геологические эпохи, ископаемые виды семейства Juglandaceae, филогенетические связи, спорово-пыльцевой анализ.
Ischuk G.P. A historical origin, distribution and phylogenetic copula of North American types the Juglans L.
A historical origin, distribution and phylogenesis copula in past geological epoch are explored on the basis of paleontology researches. The analysis of spore-pollen grains by way of systematization of North American types the Juglans L. is resulted on the basis of literary information of domestic and foreign scientists.
Keywords: geological epoch, fossil types of Juglandaceae, phylogenesis copulas, spore-pollen analysis.
УДК 911+502.4 Проф. С.П. Сонько, д-р географ. наук -
Уманський НУС
АНАЛ1З МЕТОДОЛОГ1ЧНИХ П1ДХОД1В ДО ФОРМУВАННЯ НАЦЮНАЛЬНО* ЕКОЛОПЧНО1 МЕРЕЖ1
Масштабна глобальна еколопчна проблема спонукае до невтшного висновку про методолопчну хибшсть концепци сталого розвитку, продовженням яко! е кон-цепщя еколопчних мереж. Зроблено аналiз методолопчних моделей природокорис-тування, а також запропоновано авторську модель соцю-природно! взаемоди.
Ключовi слова: моделi природокористування, еколопчна мережа, концепщя сталого розвитку, глобальна еколопчна проблема.
Побудова Укра!ною нацюнально! еколопчно! мереж! як частини Всеевропейсько! - на сьогодш е виваженою стратепею, яка тдкршлена вщ-повщною законодавчою базою. Певною м1рою така стратепя е дороговказом майбутньо! гармошзацп вщносин природи 1 суспшьства в тдсумку, вирь шення глобально! еколопчно! проблеми. Всеевропейська стратепя форму-вання еколопчно! мереж! е продовженням стратег!! сталого розвитку, яка, по-чинаючи з "Рю-92" саме покликана "виршити глобальну еколог!чну проблему". Але вже 20 роюв посп!ль ("Рю+20") сама ¿дея сталого розвитку виявила серйозш ознаки нед!ездатност!, св!дченням чого е той факт, що глобальна еколопчна проблема неухильно ! безальтернативно продовжуе загострюва-тись. Все це змушуе п!ддати сумн!вам т! методолопчш ор!ентири, як1 закла-ден! в царину концепц!! сталого розвитку, а отже, ! в зм!ст концепцп нац!-ональних еколог!чних мереж.
На нашу думку, одшею з головних методолопчних помилок, допуще-них тд час розроблення концепц!! еколог!чних мереж, е яскравий бюцент-ризм, який обумовив !хне конструювання у якомусь в!ртуальному простор!. Насправд! ж, побудова нацюнально! еколопчно! мереж!, як явища просторо-вого, не може бути здшсненна без "вписання" !! в конкретну територ!ю в!дпо-в!дно до певних моделей соцюприродно! взаемод!!. Серед них найчаспше згадуються модел! Б.Б. Родомана та О.Г. Топч!ева. Зокрема, автор модел! по-ляризованого ландшафту Б. Родоман початково закладае у свою модель умо-ву додержання правильних геометричних форм тд час конструювання штуч-них ландшафт!в [3]. Оскшьки будь-яка правильна геометр!я початково е во-рожою природ! [2], вважаемо цю модель антропоцентричною ! не будемо !! розглядати в наших подальших побудовах. О.Г. Топч!ев [7] у свою теоретич-
