CC BY
19
Вюник Дшпропетровського унiверситету. CepÎH: геологiя, географш. 25 (1), 2017, 101 - 118. Visnik Dnipropetrovs'kogo universitetu. Seriâ Geologiâ, geographiâ Dnipropetrovsk University Bulletin. Series: geology, geography. 25 (1), 2017, 101 - 118.
Doi: 10.15421/111712 http://geology-dnu.dp.ua
УДК [561:581.33]:551.791(477)
Субаеральн1 вщклади еоплейстоцену-нижнього неоплейстоцену р1внинно1 частини Украши та ïx пал1нолог1чна характеристика
О.А. С1ренко
1нститут геологгчних наук НАН Украти, Кшв, Украта, e-mail: [email protected]
Розглянуто будову розр1зу субаеральних в1дклад1в плейстоцену р1внииио1 частини Украши. За результатами узагальнення матер1ал1в палеопедолопчних i пал1нолог1чних досл1джень еоплейстоценових-нижньонеоплейстоценових вiдкладiв рiвииииоï Украши наведено л1толог1чну та палiиологiчиу характеристики клiматолiтiв еоплейстоцену-нижнього иеоплейстоцеиу. Виявлеио лгголопчш особливостi вiдкладiв клiматолiтiв у межах тектонiчниx структур Украши: Донецько1 складчасто'1 споруди, Украшського щита, Дншровсько-Донецько1 та Причорноморсько'1 западин, Волино-Подшьсько1 плити та простежено регшнальш особливостi поширення еоплейстоценових i нижньонеоплейстоценових вiдкладiв у межах зазначених регшшв. За результатами палiнологiчниx дослiджень вiдкладiв 16 розрiзiв, розташованих в межах вс1х сучасних рослинних зон Украши (лково1, лiсостеповоï та степово!) встановлено дев'ять спорово-пилкових комплекав, що характеризують еоплейстоценовi-нижньонеоплейстоценовi в1дклади рiвнинноï частини Украши. Для кожного кл1матол1ту встановлено таксоном!чний склад спорово-пилкових комплекс1в, ïx тип (лковий, лiсостеповий, степовий) та характерш таксони. Простежено в1дм1ни таксономiчного складу р!знов!кових СПК. У складi комплекав видiленi п1дкомплекси, як1 в1дпов1дають грунтам окремих стадш Грунтоутворення (оптимальним i заключнш) та малопотужним лесовидним прошаркам, що ix розд1ляють. Встановлено, що закономiрностi зм1ни пiдкомплексiв у склад! комплексу кожного кл!матол!ту iндив1дуальнi та слугують основою для стратифiкацiï та кореляци" досл1джених в1дкладiв, а також е пiдставою для реконструкци" фаз та п1дфаз розвитку рослинност1. За результатами отриманих даних запропоновано змши та доповнення до Модифжовано!' стратиграфiчноï схеми четвертинних вiдкладiв Украши. На основ! комплексних палiнологiчниx та палеопедолопчних досл1джень обгрунтовано включения широкинського клiматолiту до еоплейстоцену. Запропоновано новий п1дх1д до представления палеоботанiчниx матерiалiв i виконано палшолопчне обгрунтування клiматолiтiв еоплейстоцену та нижнього неоплейстоцену до Модифжовано!' стратиграфiчноï схеми четвертинних в1дкладiв.
Ключовг слова: еоплейстоценовг, нижньонеоплейстоцеовг вгдклади, палеопедологгя, палтологгя, стратиграфгя, Украта
Subaeral Eopleistocene-Lower Neopleistocene deposits of the plain part of Ukraine and their palynological characteristic
O.A. Sirenko
Institute of Geological Sciences NAS of Ukraine, Kiyv, Ukraine, e-mail: [email protected]
The section structure of Pleistocene subaerial deposits of the plain part of Ukraine is considered. According to the results of generalization and analysis of paleopedological and palynological research of Eopleistocene - Lower Neopleistocene deposits of Ukraine the lithological and palynological characteristics of Eopleistocene - Lower Neopleistocene climatolites are presented. Lithological characteristics of the climatolites for each major tectonic region of Ukraine (Donetsk folded structure, Ukrainian Shield, Dnieper-Donets depression, Black Sea coastal depression, Volyn-Podolian Plate) are determined. Peculiarities of distribution of Eopleistocene - Lower Neopleistocene sediments within these regions are described. By the results of palynological research of 16 sections located within all modern vegetation zones (forest, forest-steppe and steppe) of Ukraine the nine spore-pollen complexes Eopleistocene-Lower Neopleistocene deposits of plain part of Ukraine are determined.For each climatolite the taxonomic composition of spore-pollen complexes, their type (forest, forest-steppe or steppe) and specific taxa are established. Peculiarities of the taxonomic composition of complexes of different age were traced. Subcomplexes are distinguished within in the composition of the complexes. These subcomplexes correspond to the soils of separate stages of soil formation and loessal interbeds of low thickness. Regularities of subcomplexes changes in complex of each climatolites are individual and are also a basis for stratification and correlation of the deposits and reason
for reconstruction vegetation development phases and subphases. Based on the data obtained, the changes and additions to the modified Stratigraphic Scheme of Quaternary deposits of Ukraine are proposed. On the basis of complex palynological and palaeopedological studies, the inclusion of the Shyrokinsky climatolith in the Eopleistocene are justified. A new approach to representation of paleobotanical materials are proposed. The palynological ground of the Eopleistocene and Lower Neoplestocene climatolits to the modified Stratigraphic Scheme of Quaternary deposits of Ukraine has been made. Keywords: Eopleistocene, Lower Neopleistocene deposits, paleopedology, palynology, stratigraphy, Ukraine
Вступ. На значнш частиш територи Украши вщклади плейстоцену представлеш переважно субаеральними породами - викопними грунтами, лесами та лесоподiбними суглинками, тому велике значення у !х вивченш мають комплексш палеопедолопчш та палшолопчш дослiдження. Палеопедолопчш матерiали до характеристики плейстоценових вщклащв Украши представленi у багатьох публшащях, до основних iз яких можливо зарахувати таю (УекИеЬ, 81гепко, 1976, УекНЛ, 1982, УекИеЬ, 81гепко, Ма^шЫш, 1984, 81гепко, Тиг1о, 1986, 8Ие1корЦа8, Оо2Ык, Иг181ойэгоуа, 1986).
У зв'язку з проведенням
широкомасштабних робiт за програмою «Держгеолкарта-200» та створенням
Стратиграфiчноl схеми четвертинних вiдкладiв Украши нового поколшня виникла необхiднiсть проведення додаткових палеопедолопчних та палiнологiчних дослiджень у регюнах iз недостатньою вивченiстю вщклавдв плейстоцену та деташзаци л™лопчно1 та палеоботашчно! характеристик порiд у розрiзах, вивчених на раннiх етапах формування поглядiв на четвертинну стратиграфiю.
На попередшх етапах палiнологiчних дослiджень у зв'язку з вщсутшстю якiсних лабораторних методик видiлення палiноморф iз субаеральних порщ у мацератах зразкiв мютилось дуже мало пилку та спор, що не дозволяло пiдраховувати кшьюсш показники окремих таксонiв у складi спорово-пилкових спектрiв та будувати спорово-пилковi дiаграми. Також придiлялось мало уваги детальносп вiдбору зразкiв. 1нколи педогоризонт або лес були охарактеризовав спорово-пилковими спектрами одного чи двох зразюв, що не давало можливост виконувати детальнi
палеофлористичнi реконструкци та
стратиграфiчнi побудови. На сучасному етапi дослщжень iснуe багато методик екстрадицп палшоморф iз порiд, що дозволяе проводити дослiдження на бiльш високому рiвнi.
Незважаючи на достатньо тривалу юторда палiнологiчних дослiджень плейстоценових вiдкладiв Украши, породи еоплейстоцену та нижнього неоплейстоцену виявились найменш охарактеризованими, особливо у розрiзах,
розташованих у межах сучасних лiсостеповоl та люово1 зон. У той же час, вивчення цих вiдкладiв — ключове завдання для палшолопчного обгрунтування границь плюцен — плейстоцен, еоплейстоцен - нижнш неоплейстоцен, нижнш-середнiй неоплейстоцен.
Слщ наголосити, що результати палiнологiчних дослщжень континентальних плейстоценових вiдкладiв Украши до недавнього часу послуговували переважно для палеогеографiчних та палеоботанiчних реконструкцш (Artjushenko, 1970, Artjushenko, Ра8Ькеу1еЬ, Parishkura, Кагеуа, 1973, Gerasymenko, 2004, Matviishyna, Gerasymenko, Perederii, Brahin, Ivchenko, Karmazynenko, Nahirnyi, Parkhomenko, 2010, Sirenko, Тийо, 1986) i практично не використовувались для стратиграфiчних цiлей. Зазначимо, що в жоднш з публiкацiй стосовно палшолопчних дослiджень еоплейстоценових та неоплейстоценових вiдкладiв Украши не було наведено узагальнену палеоботанiчну характеристику ктматолтв, тому репрезентована робота е шонерною у цьому напрямку. Таким чином, основна метою ще! роботи - узагальнення особистих та лтературних матерiалiв щодо л™лопчно1 та палшолопчно1 характеристик еоплейстоценових-нижньонеоплейстоценових вiдкладiв Украши з урахуванням критерив палшостратиграфи, розроблених автором (Sirenko, 2011), для отримання палеоботашчно1 характеристики клiматолiтiв еоплейстоцену-нижнього
неоплейстоцену для бшьш широкого впровадження результапв спорово-пилковаго аналiзу в практику геолого-зшмальних робiт. Новi узагальненi палеопедологiчнi матерiали дозволять бiльш надiйно стратифiкувати плейстоценовi вiдклади регiонiв дослiдження. Матерiал та методи дослщжень. Автором палiнологiчно вивчеш еоплейстоценовi та нижньонеоплейстоценовi вiдклади у 16 розрiзах (рис.1), розташованих у межах Донецько1 складчасто1 споруди, Дншровсько-Донецько1 (ДДЗ) та Причорноморсько1 западин (Sirenko, 1994, 2012), центрально^', швшчно1 та швденно1 частин Укра1нського щита (УЩ) ^гсп^, 2002, 2009а, Sirenko, Bahmutov, МкйЛепко, 2008), а також Волино-Подшьсько1 плити ^гепко,
2009Ь), ^ вiдповiдно, - в межах трьох сучасних рослинних зон: степово1, люостепово1 i мiшаних лiсiв. Варто зазначити, що еоплейстоценовi та нижньонеоплейстоценовi вiдклади швшчно1 частини УЩ (Житомирське Полюся) та Волино-Подшьсько1 плити палшолопчно вивченi автором уперше для територи Укра1ни. У процесi складання лгголопчнох характеристики використано особистi матерiали автора за
результатами вивчення численних розрiЗiв (свердловин i вiдслонень) четвертинних вiдкладiв, отриманих прiд час виконнання програми «Держгеолкарта-200», а також матерiали В. Д. Возгрiна та частково Н. О. ^ренко, у ствдружност з якими виконувалась стратифiкацiя значно1 кiлькостi розрiзiв для палiнологiчних дослщжень.
Рис. 1. Схема розташування розр1з1в, у яких пал1нолог1чно вивчен1 ввдклади еоплейстоцену та нижнього неоплейстоцену.
Основним методом дослщжень був спорово-пилковий анатз. У зв'язку з тим, що необхщною умовою вивчення
верхньокайнозойських субаеральних порiд методом спорово-пилкового аналiзу та правильное' штерпретаци отриманих матерiалiв е врахування будови педогоризонтiв i лесових горизонпв, а також закономiрностей !х формування (Sirenko, 2012), палiнологiчнi дослщження проводились у комплексi з палеопедолопчними.
Найбiльшу увагу у статтi придшено вiдкладам еоплейстоцену та нижнього неоплейстоцену УЩ, оскшьки в межах рiзних
частин зазначеного регiону за останш роки вивчено найбiльшу кiлькiсть розрiзiв (рис.1). Для стратиграфiчного розчленування
плейстоценових порщ використана
Стратиграфiчна схема континентальних четвертинних вiдкладiв Укра1ни 1993 р. (Stratigraficheskie skhemy dokemЬriya i fanerozoya Ukrainy, Redaktor Vo1odin, 1993), зпдно з якою до еоплейстоцену вщносяться березанський, крижанiвський та iллiчiвський ктматол^и. Беручи до уваги результати комплексних палiнологiчних i палеопедологiчних дослiджень, до еоплейстоцену вщнесено також широкинський ктматолит. Згiдно з
доповненнями до Схеми 1993 р. (Stratygrafichnyj kodeks Ukrai'ny, Redaktor Gozhyk, 2012), до еоплейстоцену вщнесено також i приазовський клiматолiт, але у наведенш CTaTTi вiн розглядаеться як нижньонеоплейстоценовий. У складi нижнього неоплейстоцену розглядаються також мартоноський, сульський, лубенський та тилшульський клiматолiти. Нижня межа четвертинно! системи, згiдно Стратиграфiчного кодексу Укра!ни (Stratygrafichnyj kodeks Ukrai'ny, Redaktor Gozhyk, 2012) прийнята на рiвнi 1,8 млн роюв.
Основш результати. Наведено узагальнену характеристику еоплейстоценових -
нижньонеоплейстоценових вiдкладiв регiонiв дослiдження та коротку л^олопчну характеристику клiматолiтiв i !х палiнологiчне обгрунтування.
УкраТнський щит. Плейстоценовi вщклади УЩ складенi утвореннями трьох формацш: рiвнинно-льдовиково!, лесово! та частково червоно-буроколiрноi. Породи, що належать до рiвнинно-льодовиково! формацii, поширеш переважно в межах пiвнiчно-захiдноi частини репону (Полiсся). Найбiльш представницькi вщклади лесово! формацп, що розвинутi в межах ушх частин УЩ, а особливо - центрального та пiвденного регiону. Породи червоно-буроколiрноi формаци, що належать до еоплейстоцену, школи похованi утвореннями лесово! та рiвнинно-льодовиковоi формацiй. Фащальний склад та потужностi плейстоценових вiдкладiв у межах УЩ не витримаш по площi. 1х потужнiсть зафшсована в межах вiд 1 до 60 м.
Характерна риса неоплейстоцену Укра!ни - це присутшсть морен — свщчень материкових зледенiнь. У межах репону дослщжень зустрiчаються льодовиковi вiдклади
середньонеоплейстоценового днiпровського зледенiння. Вiдомi матерiали стосовно того, що у швшчно-захщнш частинi регiону дослiджень, у басейт р. Горинь зрiдка простежуються нижньонеоплейстоценовi водно-льодовиковi утворення, на яю накладенi бiльш молодi (днiпровськi) льдовиковi вiдклади (Shovkopljas, Vozgrin, Hristoforova, 2011).
Зазначеним двом максимальним зледенiнням у центральнш та пiвденнiй частинах репону дослщжень вщповщають два найбiльш потужш лесовi горизонти — сульский та дншровський.
Еоплейстоцен. У субаеральних фащях еоплейстоценовi вiдклади частiше за все представлеш викопними грунтами коричнево-
бурими, червонувато-бурими, iнколи сизувато-сiрими глинистого гранулометричного складу та буроколiрними лесоподiбними глинами, що !х роздiляють. Еоплейстоценовi вiдклади доволi широко розвинутi на плакорах лесово! обласп, а в межах Укра!нського Полiсся поширенi фрагментарно. Вони зус^чаються у швденно-захщнш частинi Ки!вського Полiсся (м. Фаспв, с. Музичi), на пiвденному сходi та пiвденному заходi Житомирського Полюся (м. Коростишiв, м. Дзержинськ).
У швшчнш частинi УЩ еоплейстоценовi вщклади частше за все залягають на розмитш поверхнi еоплейстоцену, неогену, палеогену та крейди. Присутш також декшька поясiв крайових льодовикових утворень, водно-льодовикових морфоструктур (камiв, оз, льодовикових поверхонь вирiвнювання i розмиву, водно-льодовикових долин). Для розрiзiв Укра!нського Полiсся типове залягання пiд сучасним грунтом дншровсько! морени, або тщаних утворень. Найбiльш повнi розрiзи розташоваш на понижених елементах дочетвертинного рельефу. Характерна риса плейстоценових вiдкладiв Полюся - це !х сильний гiдроморфiзм, тому у !х забарвленнi переважають темно-сизi, темно-сiрi та зеленувато-сiрi кольори. Потужнють
еоплейстоценових вiдкладiв складае 0,5-5,0 м. Вщклади еоплейстоцену належать переважно до епохи обернено! полярносп Матуяма.
Коротка л^олопчна характеристика клiматолiтiв.
Березанський та iллiчiвський
клiматолiти - представлеш глинами та важким суглинками бурувато-шрого та зеленувато-шрого кольру, школи з малопотужними прошарками ембрiональних викопних трунив. Потужнiсть кожного з клiматолiтiв зазвичай не перевищуе 1 м. У розрiзах регiону дослiджень часто редуковаш.
Крижатвський клшатолШ -представлений педогоризонтом, який
складаеться з трьох викопних грунпв: раннього (кгы), пiзнього (кгЬ2) оптимумiв та заключно! стадi! педогенезу (кгс), червонувато-бурих, червонувато-коричнево-бурих, свiтло-
коричневих, глинистих за гранулометричним складом. У нижнiй та середнш частинах педогоризонту зустрiчаються дрiбнi та середнi за розмiром карбонатш стяжiння. Для пiвденно! частини репону характерш переважно червонувато-бурi викопнi грунти, значною
Таблиця
Палшолопчне обгрунтування СтратиграфiчноT' сх еми четвертинних (еоплейстоцен-нижнш неоплейстоцен) вiдкладiв
Украйни (проект)
Загальна стратиграф1ч-
на шкала четве рти нноТ системи
о
К
Регюнальн1 хроностратиграф Í4HÍ шдроздьли четвертинних формувань УкраТни
Континентальна частина УкраТни
Заващвський
Тилiгульський
Лубенський
Сульський
Мартоноський
Приазовський
Широкинськи
Iллiчiвський
Крижашвсь-кий
Березанський
Палшолопчне обгрунтування регшнальннх стратнграф1чннх тдроздалтв
Спорово-пнлков1 комплекси Фази розвитку рослинност1
I СП л1состепового, л1сового (переважно рант оптимуми) I типу. Пилок деревних рослин: Pinus spp. subg. Diploxylon I за участю P. sp. sect. Strobus , P. sp. sect. Cembrae, Picea I sp sect. Eupicea, Betula sp. sect. Albae , Alnus spp., I Carpinus betulus , Tilia cordata , Tilia platyphyllos , Tilia I tomentosa, Quercus robur , Quercus petraea, Ulmus I laevis, Corylus avellana, Elaeagnus sp., Juglans sp., I Pterocarya spp. Пилок трав'янистих рослин: I Chenopodiaceae, Varia, Asteraceae, Artemisia spp., I Cyperaceae, Poaceae, гггро-гщроф^и. Споров1: I Polypodiaceae, Sphagnum sp., Bryales березово-соснои та сосновi л1си з незначним домiшком широколистяних пор1д; соснош л1си, з незначною участю дуба, полиново-лободовi угруповання; сосново-широколистят л1си багатого таксономiчного складу, злаково-р1знотравт ценози; лободово-полиновi ценози та розрщжет широколистяно-хвойт лiси за участю термофiльних пор1д
I СП степового (Донбас. Швдент репони), л1сосгепового I (ДДз), л^ового (Передкарпаття) типу: Pinus sp.sect. I Eupitys, P. sylvestris, Betula sp. sect Fruticosae et N., Alnus I sp., зрiдка Quercus robur, Прикарпаття додатково Tilia I cordata , Corylus avellana , Carpinus betulus Пилок I трав'янистих рослин: Chenopodiaceae, Asteraceae, I Artemisia spp., Poaceae, Varia злаково-полиново-лободои ценози, березово-соснои рщкстсся; соснов! л1си з поодинокими дубом, липою, лтттгиною, злаково-р1знотравт ценози; злаково-рiзнотравm, лобадово-полиновi угруповання, болотят ценози, соснов! та березово-сосновi рщюотсся
I СП л1состепового, л^ового типу (рант оптимуми, Пол1сся, I Передкарпаття). Пилок деревних рослин: Pinus spp. subg. Diploxylon , Picea sp sect. Eupicea , Betula sp. sect. Albae , I B. sp. sect Fruticosae et N., Alnus spp., Fraxinus sp., I Carpinus betulus , (рантй оптимум), Quercus robur, Tilia I cordata, T. platyphyllos, T. rubra, Ulmus laevis, Juglans I cinerea , Juglans regia , Juglans sp., Corylus avellana, I Rhamnus sp. Пилок трав'янистих рослин: I Chenopodiaceae, Asteraceae, Varia, Artemisia spp., Poaceae, I Cyperaceae, Cichoriaceae, гггро-та гщроф^и. Споровг Polypodiaceae, Sphagnum sp., Bryales полиново-лободовi угруповання, березово-сосновi л!си, лучне р!знотрав'я; полиново-лободовi та рiзнотравm ценози; злаково-рiзнотравm угруповання, дубово- с основ л!си з незначним домiшком широколистяних та термофiльних пор!д, даброви; злаково-рiзнотравm ценози та березово-соснов р!дкол!сся; березово-сосновi рщкол^ся з незначною участю ялини, дубово-липово-грабош угруповання, р!знотравт ценози
I СП степового (Донбас, Швдент репони), л1состепового, I л1сового (Пол1сся, Передкарпаття), типу. Пилок деревних I рослин: Pinus spp. subg. Diploxylon , P. sp. sect. Eupitys, I Betula spp, Alnus sp., школи Tilia cordata , Quercus robur , I Ulmus sp., Пол1сся, Прикарпаття зр1цка Juglans sp. Пилок I трав'янистих рослин: Asteraceae, Artemisia sp . , Poaceae, I Chenopodiaceae, Varia ксерофшьт угруповання з лободових та складнотгв тних, банрачт сосновi та березово-сосновi л!си; березово-сосновi л!си за незначною участю дуба та липи, поодинокими Juglans у рефупумах, полиново-злаково-р!знотравн! угруповання
I СП л1сового, л^остепового типу (Донбас, Швдент репони). Пилок деревних рослин: Pinus spp. subg. Diploxylon (переважають), P. longifoliaformis , P. sp. sect. Strobus , P. sp. sect. Cembrae (доволi високий вм!ст), Picea sp sect. 1 Eupicea , Betula spp., Alnus spp., Quercus robur , Q. I pubescens , Quercus sp., Fagus sylvatica, Fagus sp., Tilia I cordata , T. platyphyllos , T. dasystyla, Tilia sp., Carpinus I betulus, C. orientalis, Ulmus laevis, Ulmus sp., Rhamnus sp., I Corylus sp., Juglans cinerea J. nigra, Juglans regia, J. sp., I Pterocarya spp., Moraceae. Пилок трав'янистих рослин: Varia, Asteraceae, Poaceae, Cyperaceae, Chenopodiaceae. I Споров1: Polypodiaceae, Sphagnum sp., Bryales мiшаm та дубово-сосновi лiси, трав'янистi ценози з лободових та складноцв^них; березово-сосновi рiдколiсся; сссново-широколистянi та мiшаm л!си з багатим трав'яним покривом та р!зноматттям термофiльних пор!д; березово-сосновi л!си та рiдколiсся; широколистяно-сосновi та мiшаm л!си за участю Pinus Haploxylon
СП л1состепового (Полюся), степового (лесовi област позальодовиково1 зони) типу. Пилок деревних рослин: Pinus sylvestris, Betula spр., зр1цка Quercus sp., Ulmus sp., Corylus sp. Пилок трав'янистих рослин: Poaceae, Chenopodiaceae, Artemisia spp. рiзнотравно-полиново-лободовi ценози, вiльхово-березовi та сосновi угруповання з незначною участю в'яза, дуба, л!щини
I СП л1состепового, л^ового типу (Полюся, Передкарпаття). I Пилок деревних рослин: Pinus spp. subg. Diploxylon I (переважають)., P. longifoliaformis, P. sp. sect. Strobus, P. sp. sect. Cembrae , Betula verrucosa , B pubescens , Betula sp ., I Alnus glutinosa , Alnus sp. Quercus spp., Fagus sp, Tilia I cordata , T. platyphyllos ,. T. dasystyla , Tilia sp., Fagus I sylvatica , Carpinus betulus, Ulmus laevis, Elaeagnus sp., I Corylus sp., Juglans cinerea, Pterocarya sp., Moraceae. I Пилок трав'янистих рослин: Poaceae, Cyperaceae, I Chenopodiaceae, Asteraceae, Artemisia spp., Varia. Споров1: Polypodiaceae, Bryales сссново-широколистянi л!си з участю термофiльних пор!д та лучно-степовi ценози; трав'янистi угруповання з лободових та складноцв^них, сосновi рiдколiсся та л!си з незначним домiшком листяних пор!д; дубово-соснов! та хвойно-широколистят л!си зi значною участю, липи та термофшьных пор!д, злаково-р!знотравт ценози
СП степового, л1состепового типу. Пилок деревних рослин: Pinus spp. subg. Diploxylon , P sylvestris, Betula sp., Alnus sp. Пилок трав'янистих рослин: Chenopodiaceae, Asteraceae, Artemisia spp., Poaceae полиново-лободовi угруповання, березово-сосновi рщкатасся, соснов! л!сн з незначним дом!шком листяних пор!д
СП степового, л^остепового, л1сового (тзт оптимуми) типу. Пилок деревних рослин: Pinus spp. subg. Diploxylon , Picea sp sect. Eupicea , Alnus glutinosa, A. incana , Alnus sp., Betula sp. sect. Albae , Quercus robur , Quercus sp., Tilia sp., Ulmus laevis, Corylus avellana, Juglans cinerea , Moraceae. Пилок трав'янистих рослин: Chenopodiaceae, Asteraceae, Artemisia spp., Poaceae, Cyperaceae, Varia. Споров1: Polypodiaceae, Sphagnum sp. соснов! та дубаво-сосновi л!си; мiшаm та широколистяно-хвойн! л!си, лучно-степовi ценози; хвойн! л!си з невеликою участю широколистяних та термофiльных пор!д, трав'янистi ценози з злакових та скла .дноцгв! тних
I СП лгсостепового, степового (Донбас. Швдент perioHH) I типу. Пилок деревних рослин: Pinus spp. subg. Diploxylon , I P. sylvestris , Betula sp., Alnus sp., школи Quercus robur , I Ulmus sp., Corylus sp., Morus sp. Пилок трав'янистих I рослин: Chenopodiaceae, Poaceae, Asteraceae, Artemisia I spp., Varia. Споровк Polypodiaceae розр!джен! дубово-сосновi л!си з незначним домiшком широколистяних пор!д, злаково-рiзнотравнi ценози, трав'янисп угруповання з лободових та складноцв^них
zv
430
tl
lb
sl
ГШ
790
pr
sh
kr
br
мipою зaгiпсовaнi. Потyжнiсть педогоpизонтy склaдae 0,5 - 4,0 м.
Широкинський клшатолШ - y сyбaеpaльнiй фaцiï пpедстaвлений
педогоpизонтом, що склaдaeться пеpевaжно з двоx викопниx гpyнтiв paннього (shi) тa пiзнього оптимyмiв (sh3) деpново-глейовиx, лyговиx y пiвнiчно-зaxiднiй чaстинi pегiонy, коpичневиx, чеpвонyвaто- i темнокоpичневиx - y центpaльнiй чaстинi pегiонy, чеpвонyвaто-коpичневиx i коpичневиx зaсолениx - та пiвднi. У пеpевaжнiй бiльшостi pозpiзiв центpaльноï чaстини pегiонy зyстpiчaeться лише пiзньооптимaльний гpyнт sh3. 3a гpaнyлометpичним склaдом гpyнти глинистi, що вiдpiзняe ïx вiд нижньонеоплейстоценовиx мapтоноськиx гpyнтiв. 3a стpyктypою пеpевaжно гоpixyвaто-пpизмaтичнi. Для нижньо1' чaстини пpофiлю paнньооптимaльного Tpyrny xapaктеpнi великi (до 10 см y дiaметpi) кpемнисто-кapбонaтнi конкpецiï, нижня гpaниця неpiвнa з потьотами гpyнтового мaтеpiaлy. Потyжнiсть педогоpизонтy склaдae 0,5 - 3,0 м. Нижнш нeoплeйcтoцeн.
Hижньонеоплейстоценовi вiдклaди pегiонy дослщжень мaють пеpевaжно елювiaльний (викопнi rpyrnra), еоловий, еолово-делювiaльний (леси тa лесоподiбнi суглинки) й aлювiaльний (сyбaквaльнi вiдклaди piчковиx долин) генезис.
3a мaтеpiaлaми H. О. Cipенко (Sirenko, Turlo, 1986), нижньонеоплейстоценовi викопнi гpyнти в швшчнш чaстинi pегiонy мaють темно-сipий, темно-бypо-сipий колip, бypий, коpичнювaто-бypий, коpичнювaто- тa коpичнево-сipий колip y центpaльнiй чaстинi тa чеpвонyвaто-бypий i чеpвонyвaто-коpичневий — y пiвденнiй. Лесовi тa лесоподiбнi вiдклaди вiдpiзняються тлевим i бypо-пaлевим кольоpом, iнколи iз зеленyвaтим вiдтiнком.
Гpaнyлометpичний склaд сyбaеpaльниx нижньонеоплейстоценовиx вiдклaдiв змiнюeться вiд сушсюв до сyглинкiв тa глин. ^щ зaзнaчити, що вaжкосyглинистий тa глинистий гpaнyлометpичний склaд нaйбiльш xapaктеpний для педогоpизонтiв, поpiвняно до вiдклaдiв, що сфоpмyвaлись у xолоднi етaпи. Ha денну повеpxню вiдклaди нижнього неоплейстоцену школи виxодять у боpтовиx чaстинax piчковиx долин тa бaлок, m плaкоpax пpостежyються у pозpiзax кap'epiв. Потyжнiсть
нижньонеоплейстоценовиx вiдклaдiв склaдae вщ 1,0 до 20,0 м, у сеpедньомy — 5,0 - 10,0 м.
3a дaними пaлеомaгнiтниx дослщжень (Sirenko, Bahmutov, Nikitchenko, 2008) лесово-гpyнтовиx вiдклaдiв, гpaниця епоx ^ямо!'
поляpностi (Бpюнес) тa обеpненоï поляpностi (Мaтyямa) у бiльшостi pозpiзiв ^остежета у вiдклaдax мapтоноського клiмaтолiтy. ^оте, слiд зaзнaчити неоднознaчнy тpaктовкy piзними дослiдникaми положення гpaницi Бpюнес-Мaтyямa у pозpiзax плейстоценовиx вiдклaдiв Укpaïни. Тaк, у pозpiзax, вивчениx О. H. Тpетяком (Tretjak, Vigiljanskaja, 1994), зaзнaченa гpaниця вiдповiдae покpiвлi нижнього викопного Tpyrny шиpокинського
педогоpизонтy. Результата дослiджень В. Г. Бaxмyтовa свiдчaть пpо пpоведення цieï гpaницi у веpxнiй чaстинi мapтоноського педогоpизонтy (Sirenko, Bahmutov, Nikitchenko, 2008). Осгання точта зоpy нa сyчaсномy етaпi дослщжень шйбшьш пошиpенa сеpед мaгнiтологiв.
Приазовський клшатолШ - у сyбaеpaльниx фaцiяx пpедстaвлений сyглинкaми бypо-пaлевими, лесоподiбними, сеpеднiми до вaжкиx, пилyвaтими зa гpaнyлометpичним склaдом. Потyжнiсть склaдae 0,2 - 3,9 м. У бшьшосп pозpiзiв пpиaзовськi лесоподiбнi поpоди вiдсyтнi i ^унти мapтоноського педогоpизонтy pозтaшовaнi безпосеpедньо нa шиpокинськиx. Biдклaди вiдносять до епоxи обеpненоï поляpностi Мaтyямa.
Мартоноський клшатолШ - у сyбaеpaльниx фaцiяx пpедстaвлений
педогоpизонтом, що склaдaeться iз тpьоx гpyнтiв - paннього (mrbi), пiзнього (mrb2) оптимyмiв тa зaключноï стaдiï педогенезу — mrc. ^щ зaзнaчити, що у бiльшостi pозpiзiв центpaльноï чaстини pегiонy пpостежyeться лише один aбо двa гpyнти. Чaстiше зa все це гpyнти шзнього оптимуму тa зaключноï стaдiï педогенезу, школи paннього тa пiзнього оптимyмiв.
Гpyнти у пiвнiчнiй тa центpaльнiй чaстинax pегiонy 6ypi, чеpвонyвaто- тa коpичнювaто-бypi, a в пiвденнiй чaстинi -чеpвонyвaто-коpичнево-бypi. Гpyнти пеpевaжно вaжкосyглинистого гpaнyлометpичного склaдy, злитi, кpyпногpyдкyвaтоï тa глибисто1' стpyктypи. У деякиx pозpiзax вiдмiченi пpояви пpоцесiв кpiогенезy нaстyпниx зледенiнь: клиноподiбнi псевдомоpфози, жили, тpiщинyвaтiсть, пpояви солiфлюкцiï. Зaгaльнa потyжнiсть педогоpизонтy G,4 - 4,5 м. Mapro^^m вiдклaди xapaктеpизyються як пpямою, тaк i обеpненою нaмaгнiченiстю, a гpaниця оpтозон Бpюнес i Maтyямa пpиypоченa пеpевaжно до веpxньоï чaстини клiмaтолiтy (Sirenko, Bahmutov, Nikitchenko, 2008).
Сульський кл1матолт - у субаеральних фащях представлений лесоподiбним суглинком, оливково-палевого кольору, пилуватим за складом, школи сушском та шском. Потужнють зазвичай складае 0,2-4,0 м, але може сягати i 13 м. Найбiльшi потужностi характернi для вiдкладiв розрiзiв Середнього Приднiпров'я та Верхнього Побужжя. Сульсью вiдклади сформованi в епоху прямо! полярносп Брюнес ^гепко, Bahmutov, Nikitchenko, 2008).
Лубенський клшатолт - у субаеральних фащях представлений педогоризонтом, який у повних розрiзах складаеться з трьох викопних грунт1в. Грунти раннього оптимуму (1ЬЬ1) у швшчнш частиш регiону бурi та сiрi лiсовi, у центральнiй та швденнш частинах -червонувато-бурi, бурувато-коричнев^
червонувато-коричневi. Згiдно з отриманими нами матерiалами, у складi лубенського ктматол^у розрiзiв регiону дослiджень можуть простежуватись два грунти пiзнього оптимуму (1ЬЬ2). Нижнi грунти пiзнього оптимуму у пiвнiчнiй та центральнiй частинах репону лугово-чорноземоподiбнi, чорноземоподiбнi, вилугованi вiд карбона^в, на пiвднi - коричневi i червонувато-коричневi. Верхнi грунти пiзнього оптимуму i заключно! стадi! педогенезу у швшчнш частиш репону бурi лiсовi та бурувато-коричневi — в центральнш та пiвденнiй частинах. У деяких розрiзах зустрiчаються грунтовi вщклади лубенського вшу. За гранулометричним складом грунти педогоризонту переважно важкосуглинисп, iнколи - середньосуглинистi. Потужнiсть педогоризонту складае 0,5-4,2 м. Породи лубенського ^матол^у
характеризуються прямою та аномальною намагшченютю та сформувались в епоху прямо! полярносп Брюнес.
Тил^ульський клшатолШ - завершуе розрiз нижнього неоплейстоцену. В субаеральних фащях представлений суглинками лесоподiбними, пилуватими, легкими i середшми за гранулометричним складом, а також супiсками. Потужнiсть 0,2- 5,0 м. У деяких розрiзах вщклади тилшульського клiматолiту можуть бути редуковаш, в такому разi завадiвський педогоризонт безпосередньо перекривае лубенський педогоризонт i формуеться единий грунтовий комплекс.
Вище у неоплейстоценовому розрiзi тилшульсью вiдклади перекриваються педогоризонтом середньонеоплейстоценового завадiвського клiматолiту. Стратотип цього педогоризонту розташований в межах репону
дослщжень на межирiччi рр. Рось та Вшьшанка бiля с. Завадiвка.
Волино-Подiльська плита. Згiдно зi схемою районування четвертинних вiдкладiв Укра!ни (Stratigraficheskie skhemy dokembriya i fanerozoya Ukrainy, Redaktor Volodin, 1993) репон дослщжень належить до пiвнiчно-захiдноi лесово! области Плейстоценовi вiдклади розповсюдженi доволi широко, загальна потужнiсть !х перебувае в межах 25-30 м. Представлеш утвореннями алювiального, льодовикового, водно-льодовикового, еолового, елювiального та делювiального генетичних типiв. У зв'язку з особливостями геоморфлогiчноi будови Подiлля плейстоценовi вiдклади цього регiону характеризуються невитриманютю поширення по латералi, доволi незначною потужнiстю, переважним розвитком делювiальних фацш. В межах окремих територiй (круп денудацшш дiлянки схилiв у Гологоро-Кременецькому низькогiрному кра! Подiлля, в каньйош бiля р. Днiстер та дшянках його лiвих подiльських притоюв — Збруча, Серета, Стрипа та ш. та на верхiв'ях Товтрово! гряди, окремих дiлянках Малого Полюся плейстоценовi вiдклади вiдсутнi (Shelkopljas, Gozhik, Hristoforova, 1986).
Стратифiкацiя плейстоценових вiдкладiв часто ускладнена через порушення послщовносп напластування. Характерна риса розрiзу плейстоценових вiдкладiв регiону дослiджень -найбшьш широке представництво порiд середнього та верхнього неоплейстоцену. Еоплейстоценовi та нижньонеоплейстоценовi вiдклади зустрiчаються не с^зь, особливо в субаеральнiй фацii i у бiльшостi розрiзiв представленi пюками, галечниками, супiсками та гiдроморфними грунтами. Пщстилаються алювiальними породами верхнього плюцену, а частiше за все — неогеновими вщкладами (переважно сарматськими). Перекриваються субаеральними породами середнього неоплейстоцену (лесоподiбними суглинками та сутсками), або бурими та жовтувато-бурими середньонеоплейстоценовими викопними
грунтами. Найбшьш представницью розрiзи нижньонеоплейстоценових субаеральних
вiдкладiв розташоваш на рiчкових терасах у межах Приднютровського Подiлля. У зв'язку з тим, що еоплейстоценовi та
нижньонеоплейстоценовi вiдклади в межах зазначеного репону вивчеш нами палеопедологiчно i палшолопчно лише в одному розрiзi, узагальнену характеристику клiматолiтiв не наводимо. Детальна характеристика
еоплейстоценових та неоплейстоценових вщклащв Волино-Подшьсько! плити наведена у працях А. Б. Богуцького зi сшвавторами (Boguckij, 1987, Boguc'kij A.B., Boguc'ki, Voloshin, 1998.).
Причорноморська западина. Найбшьш широко в межах репону дослщжень представлеш субаеральш вщклади еоплейстоцену та неоплейстоцену, алювiальнi вщклади займають меншi площi. Потужнiсть субаеральних вiдкладiв коливаеться в межах 15 м, а школи сягае 40 м i представлеш вони червоноколiрними викопними грунтами та лесами i лесоподiбними суглинками, що !х роздiляють.
Згщно зi схемою районування четвертинних вiдкладiв Укра!ни
(Stratigraficheskie skhemy dokembriya i fanerozoya Ukrainy, Redaktor Volodin, 1993), регюн дослiджень належить до швденно! лесово! областi позальодовиково! зони.
Максимальш потужностi субаеральних вiдкладiв приуроченi до берегово! зони моря, з вщдаленням вiд не! завдяки процесам денудаци потужностi скорочуються. У пiдошвi континентальних плейстоценових вiдкладiв залягають породи мюцену (понту) i верхнього плiоцену (куяльнику). В межах рiзних частин репону змшюються потужностi та представництво у розрiзах вiдкладiв лесово-грунтово! формаци. В пiвнiчнiй частинi регiону розрiз субаеральних вiдкладiв значно скорочений (Shelkopljas, Gozhik, Hristoforova, 1986), особливо за рахунок нижньонеоплейстоценових порiд. У розрiзах пiвнiчно-схiдноi та захiдноi частин представлеш вс клiматолiти плейстоцену, за винятком приазовського.
Коротка л^олопчна характеристика ктматолтв.
Еоплейстоцен. Березанський клматолт -складений глинами, суглинками, супiсками, школи з малопотужними викопними грунтами. Загальна потужнють 0,3-2,0 м.
Крижашвський клматолт -
представлений педогоризонтом, який
складаеться з двох викопних грунпв клiматичних оптимумiв (krb1 krb2) та грунту заключно! стадii krG. Грунти червонувато-коричневi (krb1) та червонувато-бурi (krb2), зазвичай гiдроморфнi, глинистого складу. Загальна потужнють педогоризонту 0,5-2,0 м.
InniuiecbKuü клматолт - складений сизувато-шрими лесоподiбними суглинками та сутсками. Потужнють 0,1-1,5 м.
Широкинський клматолт -
представленний педогоризонтом, який складаеться з двох викопних грунпв. Грунти темно-коричнев^ червонувато-коричневi (shj) та бурувато-коричневi (sh3), глинистого
гранулометричного складу. Загальна потужнiсть 1,0-3,0 м.
Нижнш неоплейстоцена. Приазовський клматолт - складений лесоподiбними суглинками та сутсками, майже не простежуеться в розрiзах. Потужнiсть 0,0-0,1 м.
Мартоноський клматолт -
представлений педогоризонтом, який
складаеться з трьох викопних грунпв та лесовидного прошарку, що роздшяе грунти раннього та шзнього оптимумiв. Грунти червонувато-коричневi та червонувато-бурi (mrb1 , mrb2), а також бурi (тгс), важкосуглинистi за гранулометричним складом. Загальна потужнiсть 0,2-3,0 м.
Сульський клшатолШ - складений оливково-палевими лесами, лесоподiбними суглинками, сутсками. Зрщка у лесовш товщi простежуються викопнi грунти. Загальна потужнють 0,5-6,5 м.
Лубенський клматолт - представлений педогоризонтом, який складаеться з трьох викопних грунпв коричнювато-бурих та червонувато-бурих (lbbi), коричневих (lbb2) i бурувато-коричневих (1ЬЬс) середньо- та важкосуглинистих за гранулометричним складом. Загальна потужнють 0,5-6,5 м.
Тил^ульский клматолит - складений шрувато-жовтими лесами, лесовидними суглинками, сутсками. Загальна потужнють 0,15,0 м.
Дншровсько-Донецька западина Швтчно-зах1дна частина Придшпровськог низовини. Згщно зi схемою районування четвертинних вiдкладiв (Stratigraficheskie skhemy dokembriya i fanerozoya Ukrainy, Redaktor Volodin, 1993), територiя дослiджень належить до пiвнiчноi обласп днiпровського льодовикового язика. Потужнiсть плейстоценових вiдкладiв зафiксована в межах вщ 50 до 90 м. Характерна особливють неоплейстоценового розрiзу регiону дослщжень - значне представництво вiдкладiв холодних еташв, особливо тилiгульського, днiпровського та бузького. Найбшьшу потужнiсть (до 30 м у субаеральному розрiзi та 70 м - у субаквальному) мають вiдклади дншровського клiматолiту, представленого, на вiдмiну вщ сумiжних регiонiв, не лише лесоподiбними суглинками, а i мореною. Серед
вщклащв теплих еташв найбiльшу потужнiсть мае зававдвський педогоризонт середнього неоплейстоцену. У пiдошвi еоплейстоценових та нижньонеоплейстоценових вщклащв мiстяться породи як верхнього плюцену, так i верхнього олiгоцену, у покрiвлi -
середньонеоплейстоценовий завадiвський
ктматолт
Коротка лiтологiчна характеристика клiматолiтiв.
Еоплейстоцен. Березанський клматолт - у субаеральних фащях представлений свило-шрими глинами, зрщка важкими суглинками та сутсками. У найбшьш повних розрiзах у товщi лесоподiбних суглинкiв простежуються декшька малопотужних ембрiональних грунтiв. Загальна потужнють 0,5-3 м. Слщ зазначити, що у розрiзах найбiльш представницькими е субаквальш вiдклади клiматолiту, складенi тсками та супiсками, загальною потужнiстю 1,0-10,0 м.
Крижашвський клматолт -
представлений педогоризонтом, складеним переважно iз двох, зрщка - трьох викопних грунпв. Грунти бурого, червонувато-бурого, коричневого кольору, глинист за гранулометричним складом, злип, ущiльненi, з гшздами борошнистих карбонатiв та невеликими карбонатними конкрещями у нижнiй частинi профшю. Потужнiсть 1,0-6,0 м.
Iллiчiвський клматолт - складений сизувато-шрими, сiрими глинами, зрщка лесовидними суглинками. 1нколи у розрiзах простежуеться декiлька малопотужних ембрюнальних грунтiв. Загальна потужнiсть 0,55,0 м.
Широкинський клматолт -
представлений педогоризонтом, який
складаеться з викопних грунпв оптимальних стадш sh1 i sh3 та лесоподiбного прошарку, що !х роздiляе. В найбiльш повних розрiзах простежено двi пiдстадii грунту sh1 — sh1b1 i sh1b2. Грунти темноколiрнi, темно-коричневi, коричневi, школи iз сiруватим вiдтiнком, глинистi, зрщка важкосуглинистi за гранулометричним складом, оскольчато!, грудкувато! та дрiбногрудкуватоi структури. Загальна потужнють 1,0—3,0 м. Нижнш неоплейстоцен. Приазовський клматолт - складений лесовидними суглинками важкими за гранулометричним складом. Зустрiчаеться фрагментарно не у вах розрiзах. Потужнiсть 0,0—4,0 м.
Мартоноський клматолт -
представлений педогоризонтом, що складаеться переважно з двох викопних грунпв раннього (mrb1) та тзнього (mrb2) оптимумiв, в найбшьш представницьких розрiзах простежуеться грунт заключно! стади педогенезу — mrc. Часто грунти раннього та тзнього оптимумiв роздiленi малопотужним (0,2—0,3 м) лесоподiбним суглинком. Грунти коричневi iз червонуватим вiдтiнком, червонувато- i коричнювато-бур^ важкосуглинистого гранулометричного складу, iнколи - середньосуглинистi. Загальна потужнють 1,0—5,0 м.
Сульський клматолт - складений жовтувато-палевими, палево-жовтими
лесоподiбними суглинками, середньо- та важкосуглинистими, карбонатними. Загальна потужнють 0,5—6,0 м.
Лубенський клматолт - у субаеральних фащях представлений педогоризонтом, який складаеться iз двох викопних грунпв оптимумiв та грунту заключно! стади педогенезу, в найбшьш представницьких розрiзах, роздшених малопотужними лесовими прошарками. Грунти раннього оптимуму (lbb1) бурi люов^ пiзнього оптимуму (lbb2) - чорноземовиднi, заключно! стадii педогенезу — свiтло-бурi. За гранулометричним складом грунти переважно середньосуглинисп. Загальна потужнiсть1,0 — 4,0 м.
Тил^ульський клматолт - складений лесами та лесоподiбними суглинками палевими, iнколи з жовтуватим вщтшком, середнiми та легкими за гранулометричним складом. У деяких розрiзах у лесовш товщi простежуються ембрiональнi грунти. Загальна потужнють 1,0—20,0 м.
Як уже зазначалось вище, нижньонеоплейстоценовi вiдклади перекривае завадiвський педогоризонт середнього неоплейстоцену, який е найбшьш представницьким, порiвняно з розрiзами сумiжних регiонiв. Простежуються два викопних грунти оптимумiв завадiвського педогенезу, чорноземоподiбнi, бурi та червонувато-бурi за кольором, а також оршьський лес та коричнево-бурий потягайлiвський грунт. Загальна потужнють педогоризонту 1,5—15 м.
Слщ зазначити, що у Стратиграфiчнiй схемi четвертинних вiдкладiв 1993 р. (Stratigraficheskie skhemy dokembriya i fanerozoya Ukrainy, Redaktor Volodin, 1993) орiльський лес та потягайтвський грунт були включеш до складу завадiвського клiматолiту, а у Схем^
представленш у Стратиграфiчному кодексi 2012 р. (Stratygrafichnyj kodeks Ukrai'ny, Redaktor Gozhyk, 2012), видiленi як окремi стратони.
Центральна частина Придшпровськог низовини Згщно зi схемою районування четвертинних вщклащв (Stratigraficheskie skhemy dokembriya i fanerozoya Ukrainy, Redaktor Volodin, 1993) територiя дослiджень належить до пiвнiчноi лесово! областi позальодовиково! зони. Залежностi вщ геоморфологiчноi експозици загальна потужнiсть плейстоценових вiдкладiв перебувае в межах вщ 10 до 50 м. Найбшьш представницькi вiдклади еоплейстоцену та нижнього неоплейстоцену. Горизонти викопних грунпв, порiвняно з лесовими, мають бшьшу потужнiсть, яка складае 60—70% загально! потужностi розрiзiв. Деякi горизонти лесоподiбних глин та суглинкiв, зокрема, iллiчiвський, березанський, приазовський часто редукованi. Еоплейстоценовi та
нижньонеоплейстоценовi вiдклади в розрiзах згiдно залягають на верхньоплiоценових i перекриваються середньонеоплейстоценовими грунтами завадiвсьго клiматолiту. Алювiальнi вщклади мають обмежене поширення.
Коротка л^олопчна характеристика клiматолiтiв.
Еоплейстоцен Березанський клматолт -субаеральш вiдклади складенi сизувато-жовто-бурими глинами та важкими суглинками, школи сильно переробленими процесами
крижанiвського грунтоутворення. Загальна потужнють 1,2—2,0м. Вiдклади клiматолiту часто у розрiзах редукованi.
Крижашвський клматолт —
представлений педогоризонтом, що складаеться переважно iз двох викопних грунпв, зрiдка - з трьох. Залежно вiд форм рельефу грунти червонувато-бур^ свiтло-коричнювато-бурi за кольором, складенi глиною тонкопилуватою, школи з ознаками гiдроморфiзму. На схилах грунтовi вiдклади школи ошщанеш. Загальна потужнiсть вiд 1,0 до 5 м.
Iллiчiвський клматолт — складений бурувато-шрою глиною, школи з палевим вiдтiнком, щiльною, карбонатною. Потужнють 0,4—0,5 м. У межах регюну дослiджень вiдклади клiматолiту простежуються рщко.
Широкинський клматолт - поширений на вододiльних просторах та в межах розвитку плюценових i неоплейстоценових терас. Вiдсутнiй у схилових частинах балок та на плейстоценових терасах. Педогоризонт частше за все представлений викопними грунтами двох
оптимумiв (sh1 i shз), роздiлених малопотужним прошарком лесоподiбних глин ^Ь2). Грунти коричневi, темно-коричнев^ червонувато-коричневi, глинистi за гранулометричним складом, глибисто! та грудкувато-призматично! структури. У нижнiй частинi профшю гарно виражений карбонатний горизонт. Загальна потужнiсть 1,5—4,0 м.
Нижний неоплейстоцен. Приазовський клiматолiт — складений оливково-жовтим лесоподiбним суглинком, важкого, та середнього гранулометричного складу, часто карбонатним, з марганцевим дендритом. Потужнють 0,1—1,0 м. Часпше за все у розрiзах мартоносью грунти накладаються на широкинсью, утворюючи потужну коричнево-буру товщу, а слiди приазовського лесоподiбного суглинку простежуються лише у виглядi окремих плям у пiдошвi мартоноського педогоризонту.
Мартоноський клшатолт —
представлений педогоризонтом, що складаеться iз двох, школи трьох викопних грунпв, роздшених прошарками лесоподiбних суглинкiв та глин. Грунти бурi та червонувато-бурi, важкосуглинисп, рiдше глинистi, злитi (особливо оглееш рiзновиди). Карбонатнi горизонти грунтiв слабко виражеш. У деяких розрiзах простежеш елювiально-делювiальнi грунтовi вiдклади. Загальна потужнють 0,5—2,0 м.
Сульський клшатолШ - представлений палевими суглинками, середшми до важких за гранулометричним складом, пухкими, макропористими, крупнопилуватими,
карбонатними. Загальна потужнють - до 2,0 м. На схилах лесоподiбнi суглинки часто бувають ошщанеш.
Лубенський клшатолШ - представлений педогоризонтом, що складаеться iз трьох викопних грунпв, роздшених прошарками лесоподiбних суглинкiв. Залежно вщ геоморфологiчно! експозицi! грунти раннього оптимуму бур^ грунти пiзнього оптимуму чорноземовидш i лугово-чорноземовиднi, лугово-темно-сiрi до чорних за кольором, грунти заключно! стадп педогенезу сiрувато- та шробурь Всi грунти важкосуглинистi за гранулометричним складом. Характерна особливють грунтiв верхньо! частини лубенського розрiзу — нерiвна границя у виглядi трiщин, що глибоко проникають у грунт раннього оптимуму. Загальна потужнють педогоризонту 0,5—3 м.
Тилиульський клшатолШ -
представлений палево-коричневато-бурим
лесовидним суглинком, середшм за гранулометричним складом, зрщка — лесом карбонатним. Часто перетворений процесами завадiвського грунтоутворення. Потужнють 0,3—1,0 м.
Вiдклади нижнього неоплейстоцену перекриваються середньонеоплейстоценовими породами, якi в межах репону дослiджень розвинутi на вододшах та пологих схилах. На високих вододiльних дiлянках окремi горизонти (кайдацький, тясминський) не мають значного поширення та вiдрiзняються скороченими потужностями. Найбiльш представницькi серед середньонеоплейстоценових вiдкладiв породи днiпровського клiматолiту. Вiдклади верхнього неоплейстоцену в межах репону дослщжень не дуже представницью. У повному обсязi вони розвинутi лише на пологих схилах та в днищах балок.
Донецька складчаста споруда. Придонецька ргвнина. Зпдно 3i схемою районування четвертинних вiдкладiв Укра!ни
(Stratigraficheskie skhemy dokembriya i fanerozoya Ukrainy, Redaktor Volodin, 1993), регюн дослiджень вщноситься до швденно! частини лесово! област позальодовиково! зони. Субаеральнi вiдклади еоплейстоцену та нижнього неоплейстоцену регiону дослщжень представленi викопними грунтами
лесоподiбними суглинками, що !х роздiляють, пiдстилаються глинами та викопними грунтами верхього плюцену та перекриваються завадiвським педогоризонтом середнього неоплейстоцену.
Характерна особливють лесово-грунтово! формаци репону — переважання в розрiзах педогоризонлв. Горизонти лесовидних глин та лешв мають скороченi потужностi, а в деяких розрiзах узагалi редукованi, особливо це стосусться iллiчiвського, приазовського та сульського ктматолтв.
Коротка лiтологiчна характеристика ктматолтв.
Еоплейстоцен. Березанський клшатолШ -
представлений лесоподiбними глинами, зрiдка важкими суглинками, школи запiщаненими, бурувато-свiтло-коричневими, оливковими з коричневими плямами, сизувато-бурими, школи з одним ембрюнальним грунтом, карбонатними. Потужнють 0,2—4,0 м. У розрiзах часто редукованi внаслiдок денудацiйних процесiв та
переробки процесами грунтоутворення крижанiвського часу.
Крижатвський клшатолШ -представлений педогоризонтом або грунтовими вщкладами. Частiше за все у розрiзах представленi двома грунтами, у повних розрiзах - трьома. Нижш грунти червонувато-бурi за кольором, верхнш грунт kr3 - червонувато-коричневий, глинистого складу, часто опiщанений. У нижнiй частинi профшв грунтiв чiтко простежуються карбонатнi горизонти. Загальна потужнiсть 0,6—7,0 м.
Iллiчiвський клшатолШ - представлений глинами та важкими суглинками палево-бурого, школи коричневого та сизувато-бурого кольору, карбонатними. Потужнють (0,2—1,6 м). Простежуеться в розрiзах дуже рщко.
Широкинський клшатолШ -
представлений педогоризонтом, що складаеться iз двох грунтiв оптимумiв, та лесоподiбного прошарку, що !х роздшяе. У повних розрiзах (лiвобережжя Оверського Донця) та на понижених елементах рельефу простежено два грунти раннього оптимуму: sh1Ь1 - бурий люовий та sh1Ь2 - темно-коричневий, sh2 - прошарок лесоподiбноl глини, sh3 - коричневий та темно-коричневий з ч^ко вираженим карбонатним горизонтом. Грунти часто загшсоваш. Слiд зазначити, що за палеопедолопчними даними ^кп^, Tur1o, 1986) грунт sh3 розглядаеться як заключна стадiя широкинського педогнезу, а палшолопчш данi свiдчать про те, що зазначений грунт формувався тд час клiматичного оптимуму. Загальна потужнють педогоризонту 0,5—5,5 м.
Нижнш неоплейстоцен. Приазовський клiматолШ — представлений лесоподiбними суглинками важкими жовтувато-бурими, школи тщанистими. Потужнiсть 0,0—0,5 м. Простежуеться не у вшх розрiзах. Найбшьш поширений у розрiзах долини Оверського Донця, де потужнiсть його може збшьшуватись до 4,0 м.
Мартоноський клiматолШ — у субаеральних фацiях представлений
елювiальними та елювiально-делювiальними вiдкладами. Частiше за все простежуються елювiальнi вiдклади, представленi
педогоризонтом, що складаеться з трьох викопних грунтiв, iнколи роздiлених малопотужними (0,2- 0,3 м) прошарками лесоподiбних суглинюв. Грунти бурого, червонувато-бурого кольору, важкосуглиниси (переважно другого оптимуму та заключно1
стади педогенезу) i глинистi (раннiй оптимум) за гранулометричним складом. Загальна потужнють до 4,5 м.
Сульський клматолт — представлений палево-шрувато-бурими лесоподiбними
суглинками, важкими за гранулометричним складом, зрiдка середнiми, часто отщаненими. Потужнiсть 0,3—1,3 м. 1нколи у розрiзах не простежуеться завдяки значному перетворенню процесами лубенського грунтоутворення.
Лубенський клматолт — представлений педогоризонтом, що складаеться з трьох грунт1в, роздiлених малопотужними (0,20,4 —м) прошарками лесоподiбних суглинюв. Грунти раннього оптимуму коричнювато-бурi, щшьш, горiхуватоi структури. Грунти пiзнього оптимуму чорноземоподiбнi, луговi та глибоко проникають у нижш, завдяки чому грунти раннього оптимуму школи трапляються лише у виглядi окремих буроколiрних плям. Грунти заключно! стади педогенезу сiрувато-коричневi за кольором, малопотужнi (0,4—0,5 м), без ч^ко виражено! структури. За гранулометричним складом грунти важкосуглинисп, школи опщанеш. Потужнiсть залежно вiд рельефу коливаеться в межах 1,0 - 4,5 м.
Тил^ульский клматолит -
представлений бурими, палево-бурими з коричневим вщтшком лесоподiбними
суглинками, важкими за складом, опiщаненими, потужнiстю вщ 0,2 до 5,0 м. У швденнш та схiднiй частинах регюну дослiджень у розрiзах часто редукований, а в центральнш частинi -найбшьш широко представлений серед нижньонеоплейстоценових лесоподiбних
суглинкiв.
Спорово-пилковi комплеси (СПК) i3 вiдкладiв еоплейстоцену платформнот УкраТни. СПК з березанського горизонту люостепового та степового (для розрiзiв швденних регiонiв) типiв. Характерна особливiсть — збщнення як пилку листяних деревних порщ, так i трав'янистих рослин (переважно за рахунок пилкових зерен рiзнотрав'я). Серед пилку деревних порiд домшують Pinus sp. subg. Diploxylon Koehne., P. aff. sylvestris L. Широколист породи помiрно-тепло! зони представлен переважно пилком Quercus cf. robur L. и Tilia cf. cordata Mill. (у сумi до 2,4 %). У складi СПК, що характеризують породи центрально! та швшчно-схщно! частин Укра!ни кшькють пилку деревних i трав'янистих порщ перебувае майже у рiвних сшввщношеннях (розрiзи ДДЗ та схилiв УЩ), або останнiй дещо переважае (розрiзи
центрально! частини УЩ). У складi спектрiв iз вiдкладiв швшчно-захщно! частини ДДЗ вiдмiченi поодинокi пилковi зерна Juglans cf. regia L. та Moraceae.
У СПК з вiдкладiв розрiзiв пiвденних регiонiв i Донбасу домiнуе пилок трав'янистих рослин, що належить переважно до таксошв родин Chenopodiaceae та Asteraceae1.
Для розрiзiв пiвденно-схiдних регiонiв характерна присутнють значно! кiлькостi галоксерофiтiв Frankeniaceae (Sirenko, Turlo, 1986). За матерiалами Н. П. Герасименко (Gerasymenko, 2004) у складi встановленого СПК для швшчно! та центрально! частин Укра!ни можливо видшити три пiдкомплекси. Перший та третт - характеризують нижню та верхню частини розрiзу березанських вiдкладiв i вiдрiзняються збiдненим таксономiчним складом, а другий - вщповщае ембрюнальному грунту середньо! частини розрiзу березанських вiдкладiв i вiдрiзняеться появою пилку Picea, а також деяким збшьшенням ролi та таксономiчноi рiзноманiтностi пилку листяних рослин. СПК з крижашвського педогоризонту переважно люового, зрiдка люостепового i дуже рiдко (Донбас) степового титв. Вiд СПК з берепвського клiматолiту верхнього плiоцену вiдрiзняеться зростанням ролi пилку деревних порiд, переважно за рахунок Pinus sp. subg. Diploxylon Koehne.i Betula spp.; скороченням кiлькостi та таксономiчного рiзноманiття пилку термофшьних рослин (1,5—2,8%), що належить переважно Juglans spp., школи Moraceae i дуже рщко — Pterocarya cf. stenoptera L., Vitis sp. Характерна особливють встановленого комплексу — присутнють у спектрах iз вiдкладiв увсiх вивчених розрiзiв пилку Picea.
У складi встановленого комплексу частше за все видiляються два тдкомплекси, що вiдповiдають грунтам раннього та шзнього оптимумiв крижанiвського педогенезу, в СПК з вiдкладiв найбiльш повних розрiзiв - три. Залежно вщ геоморфологiчного та географiчного розташування розрiзiв спiввiдношення пилку деревних порiд та трав'янистих рослин у межах установлених шдкомплекшв можуть
змiнюватись.
Перший - характеризуе грунт раннього оптимуму. Вiдрiзняеться незначним вмiстом та таксономiчним рiзноманiттям пилку листяних рослин, домiнуванням пилкових зерен Pinus spp. У спектрах вiдкладiв бшьшосп розрiзiв
1 * Жирним шрифтом видiленi характерн1 таксони
зафшсовано найменшу кiлькiсть пилку деревних порщ та найбiльше представництво пилкових зерен трав'янистих рослин.
Другий - характеризуе грунт пiзнього оптимуму та порiвняно з першим, вiдрiзняeться зростаням вмюту пилку Bcix груп листяних рослин у склащ спектрiв, особливо -дрiбнолистих порiд. Як домiнанти серед пилку широколистих порiд помiрно-теплоl зони виступають переважно Quercus cf. robur L. i Quercus cf. pubescens Willd., у СПК деяких розрiзiв - Tilia cf. cordata Mill. Визначеш також пилковi зерна Fagus cf! sylvatica L., Fagus sp., T. cf. platyphyllos Scop., T. cf. rubra DC., Carpinus cf. betulus L., C. cf. orientalis Mill., Ulmus cf. laevis Pall., Ulmus spр., Elaeagnus sp. До складу СПК вiдкладiв розрiзiв твденних репошв входять пилковi зерна Pterocarya cf. stenoptera L., Juglans cf. nigra L., Acer sp., Myrica sp., Tamaricaceae, чагарники представленi переважно пилком Corylus spр., iнколи зустрiчаються- Rhamnus sp., Euonymus sp.
ТретШ - характеризуе самий верхнш грунт педогоризонту i вiдрiзняеться збiдненим таксономiчним складом пилку листяних рослин, скороченням кiлькостi пилкових зерен широколистих порщ помiрно-теплоl зони, представлених переважно Quercus cf. robur L. та Corulus cf. avellana L., а також вщсутшстю пилку термофшьних рослин.
СПК з iллiчiвського горизонту лiсостепового (з переважанням пилку трав'янистих рослин) та степового титв. Серед пилку деревних порщ домшують Pinus sp. sect. Eupitys Spach., у тому чи^ P. aff. sylvestris L., з незначною участю Betula spp. та поодинокими Alnus spp. Пилок широколистих порщ (до 1,8 %) належить переважно Quercus cf. robur L. i лише у СПК з вiдкладiв Закарпаття (Gerasymenko, 2004) та Донбасу (Gerasymenko, 2004, Sirenko,Turlo, 1986.) дещо розширюеться його таксономiчний склад. Пилок трав'янистих рослин представлений в основному таксонами родин Chenopodiaceae, Asteraceae та Poaceae. СПК з широкинського педогоризонту переважно лiсостепового, школи лiсового типiв (пiвнiчна частина УЩ, пiвнiчно-захiдна частина ДДЗ). До вщмшних рис можливо зачислити високий вщсоток вмiсту пилку листяних рослин, у тому чи^ широколистих порiд помiрно-теплоl зони: Quercus cf. pubescens Willd., Q. cf. robur L., Quercus sp., Fagus cf. sylvatica L., F. cf. orientalis Lipsky., Castanea sp., Tilia cf. cordata Mill., T. cf. platyphyllos Scop., T. cf. dasystyla
Stew., Tilia sp., Carpinus cf. betulus L., Ulmus cf. laevis Pall., Elaeagnus sp., Corylus spp., та -листяних рослин noMipHoi' зони: Betula verrucosa Ehrh., B pubescens Ehrh., Betula. sp., Alnus cf. glutinosa (L.) Gaertn., Alnus sp., а також термофшьних рослин: Juglans cf. cinerea L., J. cf. regia L., Pterocarya sp., Moraceae, для СПК з вiдкладiв твденних репошв додатково Juglans cf. sieboldiana Maxim., J. cf. mollis Engelm., Rhus sp.; присутшсть пилку Pinus longifoliaformis Zakl., та - Pinus sp. sect. Strobus Schaw., P. sp. sect. Cembrae Spach.; помине таксoнoмiчне piзнoманiття та значний процентний вмют пилку piзнoтpав'я; присутшсть спор: Polypodiaceae, Sphagnum sp.,
Lycopodium sp.
У складi комплексу ч^ко простежуються три пщкомплекси:
Перший - характеризуе грунти раннього оптимуму широкинського педогенезу. Вiдpiзняется найвищим вмютом пилку деревних порщ, а також спорових.
Другий - вщповщае прошарку лесoпoдiбнoi глини, що poздiляе грунти раннього та шзнього oптимумiв.
До вщмшних особливостей можливо зачислити: переважання у складi спекав пилку трав'янистих рослин, що належить переважно таксонам родин Chenopodiaceae та Asteraceae, або пилку Pinus spp. (швшчно-захщна частина ДДЗ); збщнення таксoнoмiчнoгo складу листяних рослин, помине скорочення пилку термофшьних рослин (менше 1 %), або його повне зникнення.
ТретШ — характеризуе грунт шзнього оптимуму. В його складi зафшсовано майже piвну кшьюсть пилку деревних та трав'янистих рослин, або зростання poлi пилку трав'янистих рослин у складi спекав лiсoвoгo типу (пiвнiчна частина УЩ, швшчно-захщна частина ДДЗ); найвищий процент участ та таксoнoмiчне piзнoманiття пилку мезофшьного piзнoтpав'я: Apiaceae, Ranunculaceae, Lamiaceae, Fabaceae, Plantaginaceae, Polygonaceae, Rosaceae. СПК з вiдкладiв нижнього неоплейстоцену. СПК з приазовського горизонту степового та люостепового тишв iз переважанням пилку трв'янистих рослин (центральна частина та схили УЩ). Серед пилку деревних порщ дом^е Pinus aff. sylvestris L. Пилок листяних рослин належить переважно Betula spp., поодиноко — Quercus cf. robur L. i лише у складi СПК вiдкладiв Середнього Придншров'я (Sirenko, Turlo, 1986.) зафшсовано пилкoвi зерна Ulmus sp. i Corylus sp. Як домшанти групи пилку
трав'янистих рослин встановлеш Artemisia spp. i Chenopodiaceae. Пилок Poaceae та pi3HOTpaB^ зафiксований у меншiй кiлькостi. СПК з мартоноського педогоризонту, переважно люового типу (пилок деревних порiд у його складi iнколи досягае 80 %), i лише для вiдкладiв Донбасу та пiвденних регiонiв Укра!ни встановлений лiсостеповий тип. До вщмшних особливостей можливо зачислити високий вмют та значне таксономiчне рiзноманiття пилку деревних рослин, найбшьш значний вмют пилку Pinus spp.: Pinus spp. subg. Diploxylon Koehne. (переважають), P. longfoliaformis Zakl., P. sp. sect. Strobus Schaw., P. sp. sect. Cembrae Spach.; присутнiсть у складi комплексу з вiдкладiв деяких розрiзiв пилку Picea sp sect. Eupicea Willkm.; найбшьшу, серед СПК з нижньонеоплейстоценових вiдкладiв,
таксономiчну рiзноманiтнiсть пилку листяних порiд, причому як рослин помiрно! зони: Betula spp., Alnus spp., Salix spp., так i помiрно-тепло! зони: Quercus cf. robur L., Q. cf. pubescens Willd., Quercus sp., Fagus cf. sylvatica L., Fagus sp., Tilia cf. cordata Mill., T. cf. platyphyllos Scop., T. cf. dasystyla Stew., Tilia sp., Carpinus cf. betulus L., C. cf. orientalis Mill., Ulmus cf. laevis Pall., Ulmus spр., Rhamnus sp., Corylus sp., а в СПК з вiдкладiв твденних розрiзiв (Sirenko, Turlo, 1986) пилкових зерен Castanea sp.; значна участь та видове рiзноманiття пилку термофшьних рослин; Juglans cf. cinerea L.; J. cf. nigra L.; Juglans cf. regia L., Juglans sp., Pterocarya cf. stenoptera D.S., Pterocarya spp., Moraceae; незначний вмют пилку трав'янистих рослин, присутнють спор Polypodiaceae, Sphagnum sp., Lycopodium sp., Bryales.
У складi встановленого комплексу не завжди видшяються пiдкомплекси. Для СПК мартоноських вiдкладiв найбiльш повних розрiзiв Донбасу встановлено чотири пiдкомплекси, деякi з них простежеш в рядi розрiзiв Волино-Подшьсько! плити, швшчно-захщно! частини ДДЗ та центрально! частини УЩ.
Перший - вщповщае грунту раннього оптимуму мартоноського педогенезу та вiдрiзняеться найвищим вмiстом пилку деревних порщ, а серед цiе! групи - Pinus spp.
Другий - встановлений для грунту шзнього оптимуму i характеризуеться найвищою участю пилку широколистих рослин помiрно-тепло! зони i термофшьних порщ, а також деяким зростанням ролi пилку трав'янистих рослин.
У складi третього, що вiдповiдае грунту заключно! стадi! педогенезу, зростае вмют пилку рослин помiрно! зони, а також скорочуеться участь пилку термофшьних рослин.
Четвертий - встановлений поки лише у складi СПК з мартоноських вiдкладiв Донбасу та швшчно-захщно! частини ДДЗ, характеризуе лесоподiбнi прошарки, що роздiляють грунти раннього та шзнього оптимумiв, а також шзнього оптимуму i заключно! стадi! грунтоутворення. До основних вiдмiнних особливостей можливо вщнести такi: помiтне збiднення таксономiчного складу пилку i зростання кшькост пилкових зерен трав'янистих рослин, особливо за рахунок Chenopodiaceae i Asteraceae (Донбас), а також пилковых зерен Pinus spp. subg. Diploxylon Koehne., Betula spp. (швшчно-захщна частина ДДЗ). СПК з сульского горизонту - переважно люостепового, для порщ Донбасу i твденних регютв Укра!ни - степового, пiвнiчно! частини УЩ та Волино-Подшьсько! плити - люового тишв. До вщмшних особливостей можливо вщнести: помiтне збiднення таксономiчного складу пилку деревних порщ, представленого переважно Pinus spp. subg. Diploxylon Koehne., P. sp. sect. Eupitys Spach.,, Betula sp. sect Alba, Betula sp. sect Fruticosae et N.p., Alnus sp., Alnaster spp., школи - Tilia cf. cordata Mill., Quercus cf. robur L., Ulmus sp., Corylus sp.; присутнють у складi спектрiв, що характеризують сульсью вщклади деяких розрiзiв, пилку Tilia cf. platyphyllos Scop., Juglans sp. (розрiз бшя м. Коростишiв, швшчна частина УЩ; розрiз бiля с. Кайташвка (УЩ), пiвнiчно-захiдна частина ДДЗ, Волино-Подiльська плита (Sirenko, 2010)); переважання у групi трав'янистих рослин пилку таксошв родин Asteraceae, Chenopodiaceae та роду Artemisia sp.; практично повна вщсутнють спор.
У найбшьш повних розрiзах встановлено два пщкомплекси:
Перший - характеризуе нижню частину розрiзу сульських вiдкладiв i в^^зняеться незначним переважанням у складi спектрiв пилку деревних порiд, головним чином Pinus spp. subg. Diploxylon Koehne., найвищим вмютом пилку Betula i присутнютю поодиноких пилкових зерен широколистих порщ.
Другий — вщповщае верхнш частиш розрiзу i характеризуеться деяким збшьшенням вмiсту пилку трав'янистих рослин, а в цш групi пилкових зерен рiзнотрав'я i зростанням ролi
пилку дрiбнолистих порщ, переважно за рахунок Alnaster spp.
СПК з лубенського педогоризонту переважно люостепового типу, для вiдкладiв швшчно1 частини УЩ i Волино-Подшьсько1 плити — лiсового. До вщмшних рис можливо вiднести: значну участь i таксономiчну рiзноманiтнiсть у складi спектрiв пилку трав'янистих рослин, а серед ще! групи - мезофшьного рiзнотрав'я: Brassiсaceae, Fabaceae, Lamiaceae, Ranunculaceae, Rosaceae Polygonaceae, Plantaginaceae, Scrophulariaceae; невисокий вмiст (до 1,8 %) пилку термофшьних рослин: Juglans cf. cinerea L., Juglans cf. regia L., Juglans. sp., а у вщкладах деяких розрiзiв i повну його вiдсутнiсть; значну кiлькiсть пилку листяних рослин, що належить переважно Betula sp. sect. Albae, Quercus cf. robur L., Tilia cf. cordata Mill., Ulmus cf. laevis Pall., Corylus cf. avellana L. та скорочення його таксономiчноl рiзноманiтностi порiвняно з широкинським i мартоноським комплексами: (пилковi зерна Alnus spp., Fraxinus sp., Carpinus cf. betulus L., Fagus sp., T. cf. platyphyllos Scop., T. cf. rubra D.C., Elaeagnus sp., Rhamnus sp. зустрiчаються рщко, та в незначнш кшькосп); помине зниження вмiсту пилку Pinus spp. subg. Haploxylon Koehne. i зростання ролi Pinus spp. subg. Diploxylon Koehne, у тому чи^ — Pinus longifoliaformis Zakl.; присутнiсть у складi комплексiв вiдкладiв деяких розрiзiв пилку Picea spp. та спор Polypodiaceae, Sphagnum sp., Lycopodium sp., Bryales.
Встановлено чотири пiдкомплекси.
Перший - характризуе нижню частину лубенського педогоризонту. У його складi зафшсовано найвищий вмiст пилку деревних рослин, переважно за рахунок Pinus spp. subg. Diploxylon Koehne., а також пилку листяних рослин помiрноl зони i доволi високий вмют пилку рiзнотрав'я, присутнiсть пилкових зерен термофшьних рослин.
Другий - характеризуе шзньооптимальш грунти педогоризонту i вiдрiзняеться найширшим представництвом пилку
трав'янистих рослин, переважно за рахунок Asteraceae, та деяким зростанням ролi пилку широколистих рослин помiрно-теплоl зони, переважно за рахунок Quercus cf. robur L. i Tilia cf. cordata Mill.
ТретШ - вщповщае грунту заключно1 стади педогенезу (верхня частина педогоризонту) i характеризуеться зростанням вмюту пилку рослин помiрноl зони та хвойних, повним зникненням пилкових зерен
термофшьних рослин, скороченням кшькосп та TaKCOHOMÍ4HOi рiзноманiтностi пилку pÍ3TOTpaB'H.
Четвертий встановлений лише для лубенських вiдкладiв розрiзiв ДДЗ та Донбасу (як найбшьш представницьких серед ytix вивчених), характеризуе лесоподiбнi прошарки мiж окремими грунтами педогоризонту. Вiдрiзняеться помiтним скороченням ролi пилку широколистих порщ помiрно-теплоi зони та вщсутшстю пилку термофiльних елементiв. СПК з тишгульского горизонту лiсостепового (ДДЗ, центральна частина УЩ), степового (Донбас, Приазов'я) титв. Вiдмiннi особливостi: переважання у складi спектрiв пилку трав'янистих рослин, збщнений таксономiчний склад пилку як деревних, так i трав'янистих рослин: Pinus sp. sect. Eupitys Spach., P. aff. sylvestris L., Betula sp. sect Fruticosae et N., Alnus sp., Alnaster sp., Quercus cf. robur L., Chenopodiaceae, Asteraceae, Artemisia spp., Poaceae, рiзнотрав'я.
У найбшьш повних розрiзах встановлено три тдкомплекси:
Перший - характеризуе саму нижню частину тилшульських вiдкладiв i вiдрiзняеться найбiльш високим вмiстом пилку Pinus i поодинокими знахщками пилкових зерен листяних деревних порщ.
Другий — характеризуе малопотужний ембрюнальний грунт i вiдрiзняегься присyтнiстю невелико! кшькосп (у сyмi до 3 %) пилкових зерен Tilia cf. cordata Mill., Quercus cf. robur L., Corylus cf. avellana L., а також збшьшенням ролi пилку рiзнотрав'я.
ТретШ — вiдповiдае верхнiй частиш розрiзy тилiгyльських вiдкладiв i характеризуемся найвищою кiлькiстю пилку Asteraceae, Chenopodiaceae та Artemisia sp., i найменшою - деревних порщ. Висновки. За результатами проведених дослiджень встановлено дев'ять спорово-пилкових комплексiв для кожного ктматолпу еоплейстоцену та нижнього неоплейстоцену рiвнинноi частини Укра!ни. Короткий опис встановлених комплексiв запропонований до характеристики ктматолтв Модернiзованоi стратиграфiчноi схеми четвертинних вiдкладiв Укра!ни. У Схемi четвертинних вiдкладiв 1993 р. палшолопчш данi наведенi у графiчнiй формь Автором запропоновано для кожного ктматолпу еоплейстоценового та нижнього
неоплейстоценового розрiзy встановити СПК (Табл.), що в^^зняються один вiд одного за типом, сшввщношеннями основних груп пилку
та спор (деревних порщ, трав'янистих рослин i спорових), спiввiдношеннями серед
встановлених груп (пилку хвойних i листяних порщ, листяних порiд помiрноi та помiрно-теплоi зони), а також - характерних таксонiв; кiлькостi та ступеня участ у складi СПК термофiльних елементв. У складi кожного СПК встановлено тдкомплекси, що вiдповiдають грунтам окремих стадiй в межах педогоризонтiв.
Встановлено, що закономiрностi змiни таких шдкомплекшв у складi СПК кожного ктматол^у iндивiдуальнi та слугують основою для стратифшаци та кореляци дослiджених вщклащв, а також е пiдставою для реконструкци фаз розвитку рослинностi, показаних на Табл. Колонка фаз розвитку рослинност запропонована автором у зв'язку з тим, що при стратифшацп вiдкладiв плейстоцену особливо важливо враховувати послщовност змiн складу рослинносп у часi. Численними палшолопчними дослiдженнями плейстоценових вiдкладiв Бiлорусi (Elovicheva, 2001.), Росп (Bolihovskaja, 1995), Укра!ни (Gerasymenko, 2004, Sirenko, 2012) встановлено, що кожному теплому етапу плейстоцену вщповщае своя послiдовнiсть фаз та тдфаз розвитку рослинностi. Такi послiдовностi i використанi як основнi для кореляци одновiкових вiдкладiв у межах рiзних регiонiв Укра!ни.
Зазначимо, що у Схемi 1993 р. широкинський та приазовський ктматол^и розглядались у складi нижнього неоплейстоцену, а у запропонованому автором варiантi (Табл.) Схеми широкинський ^матол^ включений до еоплейстоцену. На користь такого ршення свiдчать i матерiали палеопедологiчних дослiджень, згiдно з якими тд час вивчення розрiзу знизу доверху це останнiй педогоризонт, що за гранулометричним складом представлений глинами
Згщно iз сучасними уявленнями про палеомагштну шкалу плейстоцену
(Stratygrafichnyj kodeks Ukrai'ny Redaktor P.F. Gozhyk, 2012) границя ортозон Брюнес-Матуяма проходить у мартоноському педогоризош!, а не в широкинському, як це було прийнято ранiше. Результати проведених палiнологiчних дослщжень також не суперечать наведеним даним.
Палеоботашчш матерiали свiдчать про вiдносно бшьш посушливi умови, що iснували в еоплейстоцеш, порiвняно з пiзнiм плюценом та раннiм неоплейстоценом. Широкинськi флори мають перехщний характер вiд
еоплейстоценових до
нижньонеоплейстоценових. За кiлькiстю термофiльних елементiв вони часто переважають мартоноськi, але за таксономiчною рiзноманiтнiстю листяних деревних порщ значно поступаються останнiм. Слiд також взяти до уваги змшу типу СПК вщ лiсостепового для вiдкладiв широкинського клiматолiту до лiсового для СПК мартоноського. Ця вiдмiннiсть особливо яскраво простежуеться у розрiзах з редукщею приазовського лесу.
У зв'язку з редукщею приазовського лесу в бшьшосп розрiзiв пiвнiчно-схiдно!, захiдно! та центрально! частин Укра!ни, на сучасному етапi дослiджень не вдалось отримати його повну та детальну палшолопчну характеристику i розташування цього ^матол^у у Схемi поки може бути встановлене лише за л^олопчними даними. На думку автора, нечисленш матерiали палiнологiчних дослiджень приазовських вiдкладiв, що представлен у сучасних публiкацiях, можуть свщчити на користь вiднесення приазовського ктматол^у до нижнього неоплейстоцену. Але таких даних поки недостатньо, тому у запропонованому варiантi Схеми автор залишае це питання вiдкритим.
Нижня границя плейстоцену приймаеться на рiвнi 1,8 млн рокiв. Детальне палiнологiчне обгрунтування цього рiшення складае предмет окремо! публiкацi!.
Пiдсумовуючи отримаш результати, можна стверджувати, що наведет матерiали сприятимуть бiльш широкому використанню палiнологiчних даних для стратиграфiчних побудов. Отримаш матерiали вже використанi для обгрунтування вшу плейстоценових вiдкладiв у межах територш аркушiв геологiчно! зйомки м-бу 1 : 200 000: «Марiуполь», «Смша», «Новоукра!нка», «Знам'янка», «Юровоград», «Фастiв» та «Черкаси».
Бiблiографiчнi посилання
Artjushenko A.T., 1970. Rastitel'nost' Lesostepi i Stepi Ukrainy v chetvertichnom periode [Vegetation of the Forest-Steppe and Steppe of Ukraine in Quaternary] Nauk. dumka, Kiev. 173 s. (in Russian). Artjushenko A.T., Pashkevich G.A., Parishkura S.I., Kareva E.V., 1973. Paleobotanicheskaja harakteristika opornyh razrezov
chetvertichnyh (antropogenovyh) otlozhenij srednej i juzhnoj chasti Ukrainy [Palebotanical characteristic of the reference sections of Quaternary deposits Middle and
Southern parts of Ukraine] Nauk. Dumka, Kiev. 95 s. (in Russian).
Boguckij A.B., 1987. Osnovnye lessovye i paleopochvennye gorizonty perigljacial'noj lessovo-pochvennoj serii plejstocena na jugo-zapade Vostochno-Evropejskoj platformy [The main loess and paleo-soil horizons of the periglacial loess-soil series of the Pleistocene in the southwest of the East European Platform] Stratigrafija i korreljacija morskih i kontinental'nyh otlozhenij Ukrainy. Nauk. dumka, Kiev. 47-52 (in Russian).
Boguc'kij A.B., Boguc'ki O.A., Voloshin P. K., 1998. Lesovij pokriv Volins'koi' visochini [Loess cover of Volyn Upland] Ukrai'ns'ke Polissja: vchora, s'ogodni, zavtra: zb. nauk. prac', Luc'k: Nadstir'ja, 105-107 (in Ukrainian).
Bolihovskaja N.S., 1995 Jevoljucija lessovo-pochvennoj formacii Severnoj Evrazii. [Evolution of the loess-soil formation of Northern Eurasia] Izd-vo Mosk. un-ta., Moskva. 270 s. (in Russian).
Veklich M.F., Sirenko N.A., 1976. Pliocen i plejstocen levoberezh'ja nizhnego Dnepra i Ravninnogo Kryma [Pliocene and Pleistocene of Left bank of the Lower Dnieper and Plain Crimea] Nauk. dumka, Kiev. 187 s. (in Russian).
Veklich M.F., 1982. Paleojetapnost' i stratotipy pochvennyh formacij verhnego kajnozoja Ukrainy [Paleo-stages and stratotypes of soil formations of the Upper Cenozoic] Nauk. Dumka, Kiev. 202 s. (in Rassian).
Veklich M.F., Sirenko N.A., Matviishina Zh.N. i dr., 1984. Paleogeografija Kievskogo Pridneprov'ja. [Paleogeography of the Kiev Dnieper] Nauk.dumka, Kiev. 176 s. (in Russian).
Gerasymenko N.P., 2004. Rozvytok zonal'nyh landshaftiv chetvertynnogo periodu na terrytorii' Ukrai'ny [Development of zonal landscapes of Quaternary in the territory of Ukraine] avtoref. dys. na soyskanye nauchn. stepeny dokt. heogr. nauk.: spets. 11.00.04 «Geomorfology and paleogeography» Kiev. 40 s. (in Ukrainian).
Elovicheva Ja.K., 2001. Jevoljucija prirodnoj sredy atnropogena Belarusi (po palinologicheskih dannym) [Evolution of the natural environment of the Atropropogen of Belarus (according to palynological data] BELSJeNS, Minsk. 292 s. (in Russian).
Matviishyna Zh.M., Gerasymenko N.P., Perederii V.I., Brahin A.M., Ivchenko A.S., Karmazynenko S.P., Nahirnyi V.M., Parkhomenko O.H, 2010. Prostorovo-chasova koreljacija paleogeografichnih umov chetvertinnogo periodu na teritorii Ukraini. [Spatio-temporal correlation of Quaternary paleogeographic conditions in Ukraine] Nauk. dumka, Kiev. 191 s. (in Ukrainian).
Sirenko O.A., 1994. Osoblyvosti rozvytku roslynnosti na shodi Ukrai'ny v rann'omu ta seredn'omu neoplejstoceni [Peculiarities of the vegetation development in early and middle Neopleystocene of Eastern Ukraine] Ukrainsky botan. zhurnal. 51, 6. 45-51. (in Ukrainian).
Sirenko O.A., 2002. Zminy roslynnogo pokryvu Zhytomyrs'kogo Polissja protjagom rann'ogo ta seredn'ogo neoplejstocenu (za palinologichnymy danymy) [Changes of vegetation cover in Zhytomyr Polissya during the Early and Middle Neopleystocene (by palynological data)] Paleontol. zb. 34, 104111 (in Ukrainian).
Sirenko O.A. Bahmutov V.G., Nikitchenko I.M., 2008. Novi materiali do vivchennja neoplejstocenovih vidkladiv pozal'odovikovoi zoni Ukrains'kogo shhita [New data for studing Neopleistocene deposits of Non-glacial zone of the Ukrainian Shield]. Geologichnij zhurnal. 4 (325). 113-122. (in Ukrainian).
Sirenko E.A., 2009a. Fitostratigraficheskij aspekt izuchenija verhnepliocenovyh-
neoplej stocenovyh otlozhenij Ukrainskogo shhita. [Phytostratigraphic aspects of studying the Upper Pliocene-Neopleistocene deposits of the Ukrainian Shield]. Geologichnij zhurnal. 3. 65-78. (in Russian).
Sirenko O.A., 2009b. Palinologichni dani do stratigrafii nizhn'oneoplej stocenovih vidkladiv Volino-Podil's'koi pliti. [Palynological evidences on stratigraphy of the lower Neopleistocene sediments of the Volyn-Podolia Plate]. Najdavnishi lesi Podillja i Pokuttja: problemi genezi, stratigrafii, paleogeografii: zb. nauk. prac' do XVI ukrains'ko-pol's'kogo seminaru, (Skala-Podil's'ka, 13-16 veresnja 2009 r.) LNU, L'viv. 97-113. (in Ukrainian).
Sirenko E.A., 2010. Novye palinologicheskie
dannye o sostave rastitel'nosti sul'skogo jetapa rannego neoplejstocena lesostepnoj zony Ukrainy. [New palynological data on the
vegetation composition during the Sula stage of the Early Neopleistocene forest-steppe zone of Ukraine]. Geologichnij zhumal. №1. 86-91. (in Russian)
Sirenko O.A., 2011. Palinologichni kriterii stratigrafichnogo rozchlenuvannja vidkladiv verhn'ogo pliocenu-nizhn'ogo neoplejstocenu platformnoi Ukraini. [Palynological criteria for stratigraphik separation of Upper Pliocene-Lower Neopleistocene deposits of the platform Ukraine] Paleontol. zb. 43. 2328. (in Ukrainian).
Sirenko O.A., 2012. Palinostratyhrafiya kontynental' nykh verkhn'opliotsenovykh-nyzhn'oneopleystotsenovykh vidkladiv
pivdennoyi chastyny Skhidno-Yevropeys'koyi platformy: avtoref. dys. na soyskanye nauchn. stepeny dokt. heol. nauk.: spets. 04.00.09 «paleontolohyya y stratyhrafyya» [Palynostratigraphy of Continental Upper Pliocene - Lower Neopleistocene Deposits of Southern Part of the East European Platform]. Kiev. 43 s. (in Ukrainian).Sirenko N.A. Turlo S.I., 1986. Razvitie pochv i rastitel'nosti Ukrainy v pliotsene i pleystotsene [The development of soil and vegetation of Ukraine in the Pliocene and Pleistocene]. Nauk. dumka, Kiev. 187 s. (in Russian)
Stratygrafichnyj kodeks Ukrai'ny Redaktor P.F. Gozhyk. 2012, [Stratigraphie Code of Ukarine, P.F. Gozhyk (Editor-in-Chief)]. Kiev. 66 s. (in Ukrainian). Stratigraficheskie skhemy dokembriya i fanerozoya Ukrainy Redaktor D.F. Volodin, 1993. [Stratigraphie schemes of Precambrian and Phanerozoic of Ukraine] Kiev. Geoprognoz (in Russian).
Tretjak A.N. Vigiljanskaja L.I., 1994. Magnitostratigraficheskaja shkala plejstocena Ukrainy [Magnetostratigraphic scale of the Pleistocene of Ukraine] Geofizicheskij zhurnal. 16, 2. 3-14. (in Russian). Shelkopljas V.N., Gozhik P.F., Hristoforova T.F. i dr., 1986. Antropogenovye otlozhenija Ukrainy. [Anthropogenic deposits of Ukraine]. Nauk. dumka, Kiev. 152 s. (in Russian).
Shovkopljas V., Vozgrin B., Hristoforova T. , 2011. Pro davni l'odoviki Volini [On ancient glaciers cf Volyn] Gljacial i perigljacial Ukraïns'kogo Peredkarpattja: zb.nauk prac' do XVII ukr. - pol's'k. seminaru m. Sambir, Ukraïna, 15-18 veresnja 2011 r., LNU, L'viv. 195-200. (in Ukrainian).
Hadiümna doредкоnегiï24.04.2017p.
