CC BY
47
Geology • Geography
Dnipro university bulletin
Journal home page: geology-dnu-dp.ua
ISSN 2313-2159 (print) ISSN 2409-9864(online)
Dniprop. Univer.bulletin. Geology, geography., 25(2), 99-110.
Volodymyr V. Manyuk
doi: 10.15421/111724
Dniprop. Univer. bulletin, Geology, geography., 25(2), 99-110.
Про змшення положення швденно'1 границ Днiпровського (риського) зледеншня
Володимир В. Манюк
Днiпровський на^ональний утверситет шет Олеся Гончара, Днiпро, Украна, e-mail:vgeoman@gmail. com
Received 16 Se tember 2017 Резюме. На тдсташ нового фактичного Marepiany розглянуто питання
0 j . , г 17 п . , 7 коpеляцii положення пiвденноi межi поширення Днiпpовського (рисько-Received in revised form 17 October 2017 г ^ « г ^ г \г
Accepted 07 NOVember 2017 го) льодовикового язика, який вважаеться нaйбiльш твденним в Gвpопi
для pиськоi льодовиковоi епохи. Наведено критичний aнaлiз гстори ста-новлення льодовиковоi теоpii та роль у цьому вчених i3 piзних кpaiн. Простежено еволюцiю поглядав доондниюв вiд дриф-тового походження валунно-суглинистих вiдклaдiв, висловлених у працях Р. Мypчiсонa, Ч. Лайеля, Д. Тшаса та Ч. Дapвiнa до льодовикового, першими прихильниками якого були П'ер Мартель, Жан Андре Делюк, Бернард Фредерж Кун, 1гнас Венец, Альбрехт Бернарда, Лу!с Агaссiз та шшг Оцiнено роль pосiйських доондниюв покривних зледенiнь, серед яких перш за все П. О. Кропоткш, С. М. Шктн, О. О. Иностранцев, П. Я. Армашевський, Н.1. Криштофович, Г.£. Щуровський, Ф.Б. ШМдг та iншi. Враховано точку зору опонента льодовиковоi теоpii В.Г. Пазинича щодо численних pозбiжностей у тракту-вaннi ii основних положень та необхдаост розробити комплексну модель зледеншь, яка б ураховувала i екзаращю i дрифт. Уперше наводяться результати виршення склaдноi проблеми вiдновлення геологiчноi пам'ятки природи «Домоткансью валуни» як важливого об'екта геологiчноi спадщини на твденнш гpaницi Днiпpовського льодовикового язика. Викладено новi результати дослiдження гори Калитва як кiнцевомоpенного утворення, сформованого в дншровську льодовикову епо-ху. Гора Калитва - яскравий приклад ввдображених у вiдклaдaх гляцiотекгонiчних подш, моренних, флювiо- i лiмногляцia-льних вiдклaдiв з ератичними валунами i палеогеновими вiдтоpженцями. Обгрунтовано можливiсть розчленування Дшпров-ського клiмaтолiтy на нижньо,- середньо- та веpхньоднiпpовський стaдiaли та показано вдаовдають озерно-льодовикових, моренних та флювюглящальних вiдклaдiв сеpедньоднiпpовського стaдiaлy середнш i веpхнiй пачкам «шевченювсьюм свь ти». Встановлено, що пеpигляцiaльнa зона, розташована пiвденнiше лiнii Вiльногipськ - Петриювка - Юp'iвкa, вiдpiзняеться ввдсутшстю валунних сyглинкiв, значно бшьш одш^дним i витриманим pозpiзом субаеральних четвертинних вiдклaдiв, але нaявнiстю лiнз флювюглящальних вiдклaдiв. Виявлене штучне вiдслонення лiмногляцiaльних вiдклaдiв мiж селами Спаське
1 Пiдгоpодне дозволяе не тiльки побачити виpaзнi ознаки вiдмiнностi еолових i озерних сyглинкiв, а й вточнити межу периг-ляцiaльноi зони дншровського зледенiння, яка paнiше проводилася майже на 100 км швтчтше - у пригирловш чaстинi р. Оршь. Польовими дослiдженнями у межиpiччi piчок Днiпpо - Кiльчень - Самара встановлено пеpеконливi докази необхвд-ност проведення пiвденноi гpaницi пеpигляцiaльноi зони дншровсь^ льодовиковоi епохи значно твденшше пpийнягоi.
Ключовi слова: дтпровське зледенiння, рис, дрифт, флювiогляцiaльний, полшлящатзм, еpaтичнi валуни
On reassigning the location of the southern border of the Dnieper (Riss) Glaciation
Volodymyr V. Manyuk
Oles Honchar Dnipro National University, Dnipro, Ukraine, e-mail: vgeoman@gmail. com
Abstract. On the basis of newly discovered factual material, this paper analyses the issue of the reassigning the position of the southern border of distribution of the Dnieper (Riss) glacial tongue, which is considered the southernmost glacier tongue of the glacial period in Europe. The article provides critical analysis of the history of glacial theory and the contribution of scientists from different countries. The article analyses the evolution of the views of researchers - from the drift origin of boulder-loam deposits, described in works by R Murchison, C Lyell, D Tilas and C Darwin, to the idea of glacial origin, the first supporters of which included Pierre Martel, Jean-André Deluc, Bernhard Friedrich Kuhn, Ignaz Venets , Albrecht Bernardi, Louis Agassiz and others. The paper evaluates the contribution of Russian scientists who studied continental glaciations, including P O Kropotkin, S M Nikitin, O O In-ostrantsev, P Y Armashevsky, N I Krishtofovich, G E Shurovsky, F B Schmidt and others. The article also presents the position of V G Pazynych, an opponent of glacier theory, on the numerous differences of opinion in the interpretation of the framework of the theory and on the necessity of developing a complex model of glaciations, which would include consideration of both exaration and drift. This article presents for the first time the results of solving the problem of restoring the geological relic, the "Domotkanski valuny" [lit. Domotkan boulders - translator's note] as an important object of geological heritage on the southern border of the Dnieper glacial tongue. The paper presents a study of Kalytva mountain as a terminal moraine formation, which was
formed during the Dnieper glacial epoch. Kalytva mountain is a fine example of manifestations of glaciotectonic activities, moraine, fluvio- and limno - glacial deposits with erratic boulders and paleogenic outliers. The article proves the possibility of division of the Dnieper climatolith into lower, -middle, and upper Dnieper stadials and shows the correspondence of limno-glacial deposits, moraine and fluvio-glacial deposits of the middle Dnieper stadials to the upper part of the "Shevchenkivska suite". We have shown that the periglacial zone situated to the south of the line Volnohorsk-Petrykivka-Yurivka is characterized by absence of boulder loams, by much more homogenous and weathered section of sub-aerial Quaternary deposits and by a lens of fluvio-glacial deposits. The discovery of the artificial outcrop of limno glacial moraine deposits between Spasske and Podhorodne villages enables us not only to determine the main clearly-manifested differences between eolian and limnetic loams but also to delineate more precisely the borders of the periglacial zone of the Dnieper glaciations, which was earlier marked almost 100 km to the north - in the region of the Orel river far from its confluence with the Dnieper. Field studies in the interfluve between the Dnieper, Kilchen and Samara found significant evidence for proving that the southern border of the periglacial zone of the Dnieper Glacial Epoch lies considerably further south than had been assumed previously.
Keywords: Dnieper glaciation, Riss, drift, fluvioglacial, polyglacialism, erratic boulders
Вступ. Навколо ще! юнування великих матери-кових зледеншь завжди точилася дискуси, а в останш роки тенденщя до спростування ще! ще! помггно посилилася. Як i рашше вона породжуе велике коло поглядiв - вщ полiгляцiалiзму, що стверджуе множиннють зледеншь, до теори ан-тигляцiалiзму, якою спростовуються будь-яю масштабш зледеншня. Ознаки присутносп льо-довика в Ившчнш i Центральнш Украш дос-татньо переконливi i для переважно! бшьшосп дослщниюв цього явища не викликають сумш-вiв. Щодо визнання кiлькох настутв льодовика, то воно наче юнуе, але тут доказова база дуже не достатня i проблему старанно обходили й геологи минулих поколшь, i сучасники. Зусилля вчених зосереджувалися на всебiчному вивченнi днiпровського зледеншня, яке залишило по собi i потужнi морени, i прояви глящодислокацш, флювiо- i лiмногляцiальнi вiдклади, виразш ек-зарацiйнi йi акумулятивнi форми рельефу льо-довикового походження. В останш роки нако-пичений новий фактичний матерiал, аналiз яко-го свщчить про можливiсть кореляци твденно! межi поширення днiпровського льодовикового язика (Мапуик, 2017).
btîm, бiльшiсть европейських учених висловлювали 30bcîm iншi погляди щодо транс-портувально1 дiï льоду. Швейцарський гiрничий iнженер Данiель Тшас у 1742 р. першим припустив можливють перемiщення ератичних валу-
Iсторiя питання. Iсторiя становлення льодови-koboï Teopiï була досить складною, щкавою, тривалою i неоднозначною. Чомусь вважасться, що першим припустив, що ератичш валуни по-близу Гроншгена були залишками корiнних по-рщ, якi були зруйнованi потужною повшню (потопом), французький геолог i метеоролог Жан Андре Делюк. Вим, перша його робота геолоп-чного плану датована 1810 роком. Лише в 1773 р. вш покинув бiзнес у Женеву переïхав у Анг-лiю i почав вивчати геолопю (De Luc, 1810).
У 1742 рощ П'ер Мартель, шженер та природничник, який жив у Женеву вiдвiдуe долину Шамош, утворену р. Арвi у Савойських Альпах. Двома роками шзшше, звггуючи про свою подорож вiн повщомляе, що мешканцi до-лини пояснюють наявнiсть численних розкида-них валушв дieю льодовика i що колись щ валуни були набагато далi вiд сучасного ï^ положен-ня (Martel, 1744). За свщченням П. Мартеля, льодовики з Льодовиковоï долини не завжди мали таю розмiри, вони то збiльшувалися, то зменшувалися. Згiдно з реперами, що вони за-лишили по соб^ потужнiсть льодовикiв була на 80 фупв бiльшою нiж зараз (рис. 1).
шв у Скандинавському i Балтшському регiонах дрейфуючим льодом (drifting sea ice), започат-кувавши «теорда дрифтингу» (Kruger, 2013a).
У 1795 рощ шотландський фiлософ, на-туралют Джеймс Хаттон припустив, що ератич-
• Л /Ппи /timt ■ \$ £ Msnf I Mmt JfU/м . \ r.h.V'~„
4 /i да«*««./ ..... я О ^
fii /W» ..
(X,
ift/ifA.*
' ¿S 4м/
Л J&Cmrr Ул/ .(¿i
ki л у
>*Л£. ¿OÏL»,
Рис. 1. Карта льодовиюв Шамош та найвищих rip на швдень уздовж долини piniai ApBi (Martel, 1744)
Hi валуни в Альпах перемiщенi дieю льодовикiв (Saussure, 1796). У 1797 рощ Бернард Фредерш Кун опублшував вражаюче «сучасний» погляд на динамшу льодовика, випередивши на 30-40 роюв роботи I. Венiса та iншi (Kuhn, 1787) (рис. 2).
Горацш-Бенедикт де Соссер (Horace-Benedict de Saussure) разом з iншими вченими, серед яких Деодат де Доломеу, Карл Лшней, П.С. Палас, звертасться до «ератичних пазлiв», тобто дослщжуе ератичнi валуни. Вiн вважав, що валуни транспортувала вода i припускав, що це могли б бути припливш велетенськi хвилi висотою 4 800 фупв, якi перемiщували блоки
порщ на цi гори (Альпи) (Saussure, 1796). Джон Плайфер у пращ «1люстрацп до теори Землi Геттона» (Playfair, 1802), присвяченiй аналiзу поглядiв його друга фiлософа i геолога Дж. Геттона (Хаттона), критично ставиться до теори водних потоюв як транспорту для перемщення ератичних валунiв в Альпах. Вш пояснюе рух валунiв комбiнацieю штенсивно! глящально! ерози, швидких потокiв i3 бiльш високих у тi часи Альп, та штенсивно! денудацп. Безумовно необхщною вiн вважав наявнiсть проривних по-токiв i3 пiдпрудних водоймищ того часу (Playfair, 1802).
рель Дж. Х. Аберд1, 1762. (http://users.unimi.it/glaciol/glaciologia/ghicon.html).
Жорж Кюв'е, якого називають «батьком палеонтологи», засновником i прихильником катаст-рофiзму, ретельно вивчав викопш фосили, ви-користовував порiвняльну анатомiю i зробив вiкно у минуле життя планети, чим, за свщчен-ням сучасникiв, зачарував публшу (рис. 3).
Ж. Кюв'е писав, що вш бачить свiдчення сучасно!, заключно! геолопчно! революци (ма-
терикове зледенiння), noBepxHeBi поклади яко! перекрили осадовi формащ! третинного перiоду. Ц поклади, писав Ж.Кюв'е, мiстять залишки чисельних вимерлих ссавцiв, таких як носороги, слони, пени (Cuvier, Brongniart, 1811).
Прусський натуралiст Леопольд фон Бух, визнаний у свт геолог, пращ якого перек-ладенi на багато мов свiту, у 1810 р. вивчав по-ходження ератичних валушв у Юрських горах i простежив шлях перемiщення найбiльших гра-нiтних брил поблизу м. Нейшатель та в ш-ших мюцях. Пiсля декiлькох рокiв польових до-слiджень вiн доходить висновку, що валуни пе-ремiщенi потужними грязьовими потоками (ла-харами), якi виникали тд час проривiв велетен-ських тдгачених озер (Buch, 1819). Явище утворення пiдгачених озер пов'язане iз пульса-цiями льодовика, рiзкими збшьшеннями швид-костi його руху i отримало назву «сьордж» (рис. 4)
Рис. 4. ^oupc пepeтвopeння Pacceл-фiopдy na льoдoвикoвo-пiдгaчeнe oзepo (https://www.fs.usda. gov/detail/r10/about-region/overview/?cid=fsbdev2 038669)
Видатний шотландський геолог, геофь зик i фшософ Джеймс Холл, вiдомий експери-ментальними роботами Í3 виверженими породами у статп, надрукованiй у 1812 р., устшно по-еднуе циклiчнiсть порiд Геттона (Хаттона) з ви-рiшенням проблеми Альпiйських ератичних валушв (erratics) та деякими шшими проблемами того часу. Розiгрiв у надрах Землi викликае перюдичне розширення, землетруси, вивержен-ня вулкашв та, вiдповiдно, в морях вони викли-кають велетенськi хвилi, яю Д. Холл назвав «дилювiальними» (Hall, 1812).
У 1815 рощ тесляр i мисливець Жан П'ер Преродш (1767-1858) пояснював ератичш валуни у Вал де Б'янс тим, що тут ранiше були льодовики (Kruger, 2013b). Схожу iдею, як в> домо, висловлював дроворуб i3 Мейршгена у Бернських Альпах пiд час дискуси i3 швейцар-сько- шмецьким геологом Жаном Шерпант'е у 1834 р. (Kruger, 2013c). Подiбнi пояснення в>
домi також вiд Вал де Феррета i3 Схiдноï Швей-царiï та i3 праць Гете.
Датсько-норвезький геолог Йене Есмарк у статп, датованш 1824 р., пропонуе вважати змшення клiмату причиною зледеншь та нама-гаеться показати, що вони е наслщком перюди-чних змш орбiти Землi (Krüger, 2013d). У 1829 роцi, швейцарський шженер 1гнац Венете пояс-нюе поширення ератичних валунiв в Альпах, поблизу Юрських гiр та в межах Ившчно-Нiмецькоï рiвнини наслiдком роботи великих льодовиюв (рис. 5). Коли вш зробив доповiдь з цього приводу у Швейцарськш академiï приро-дничих наук, бiльшiсть учених скептично пос-тавились до iдеï (Andersen, 1992). I. Венетсу вдалося переконати у справедливосн сво1'х пог-лядiв друга Жана Шерпантье, який трансформу-вав iдею Венетса в теорда великого зледенiння в Альпах (Venetz, 1821).
Рис. 5. Mopeннi nacHa бшя Ciмплoнa в Альтах 1з кapти Ве язикa льoдoвикa Pona na Araci^i (Glaciers, 2017)
Не можта не згaдaти i cranTO 1832 p. Aльбpeхтa Peйнгapдa Бepнapдi, y якiй вiн poзмi-pкoвye щодо кoлишнiх льодовикових пoкpивiв (polar ice caps), яю cягaли пoмipних шиpoт земно!' кyлi (Bernardi, 1832).
(Venetz, 1833) тa yтвopeння нового niдгaчeнoгo oзepa бшя
У той же 4ac нiмeцький бoтaнiк Кapл Фpeдepiк Шимпep вивчaв мохи, яю pocли нa epaтичних вaлyнaх в aльпiйcьких нaгip'ях Бaвa-piï, i 6ув здивoвaний тaкoю мacoю poзкидaнoгo кaмiння. Шимпep дiйшoв виотовку, що льод мaв би бути зacoбoм тpaнcпopтyвaння вaлyнiв у
Альпшському напр'!. Шимпер npoBiB лiтнi Mi-сяцi 1836 р. у Девенс в Швейцарських Альпах з колишшм унiверситетським другом Луюом Aracci30M (1807-1873) та Жаном де Шерпантье. Взимку 1836 - 37 роюв Aracci3 i Шимпер розро-били теорда перiодичних зледенiнь. На той час Л. Агасшз, схоже, вже був знайомий i3 статтею А. Бернардi (Kruger, 2013e). У 1837 р. К. Шимпер упроваджуе термш «льодовикова епоха» (ice age, або шм. Eiszeit) для перiоду зледеншь. В липнi 1837-го Агассiз представляе його робо-
Рис. 6. Лу1с Агасаз та його праця «Льодовикова епоха», яка
ту до щорiчноl зустрiчi Швейцарськiй академи природничих наук у м. Невшатель (рис. 6). Ау-диторiя сприйняла дуже критично викладену теорда, оскшьки вона не вщповщала сталiй ду-мцi щодо юторп клiмату. Аби здолати це проти-стояння, Л. Агассiз вживае ршучих заходiв до проведення нових геолопчних маршрутiв, за результатами яких публшуе книгу «Вивчення льодовиюв» («Etudes sur les glacier») у 1840 р. (Agassiz, 1838)
AUSZUG
AI S »EU »IKFE DES HEKIt» !>' sciiimpeii
LEBER DIE EISZEIT,
AN fit. 4CMSU. PRt-SlDtVr DER GESCLJ.NCa.UT .
друком у 1837 рощ
Навряд чи це сподобалося Ж. Шерпантье, який ввiв Агасшза у глибини гляцiологiчних дослiджень i який на той час також тдготував до друку книгу щодо льодовиюв в Альпах, але то вже шша iсторiя (Agassiz, 1840). Бшьш за те, Л. Агасшз, внаслiдок приватних сварок, виклю-чив iз книги будь-якi згадки про К. Шимпера (Kruger, 2013f). Книга декшька десяткiв рокiв не тдтримувалася вченими i лише у 1870 р. вщбу-лося визнання теорп у мiжнародному масштабi. Це стало можливим тсля публшаци Джеймса Кролла «Клiмат i час», яка дала надшне пояс-нення причин льодовикового перюду.
Першi докази на користь полiгляцiалiз-му в межах Середньоевропейсько! рiвнини на-дае нiмецький геолог i геоморфолог А. Пенк. Разом iз нiмецьким гляцiологом Е. Брюкнером вiн розробив концепцiю давнiх зледеншь, за-пропонував розподiл льодовикового перюду на
льодовиковi епохи - гюнц, мiндель, рис та вюрм (Penck, Brückner, 1909) (рис. 7).
У Росп прихильниками полiгляцiалiзму були Н. I. Криштофович, А. Д. Архангельський, тодi як погляди щодо однократного зледеншня сповiдували П. О. Кропоткш, С. М. Нiкiтiн, О. О. 1ностранцев, П. Я. Армашевський. Слщ за-значити, що серед полплящалюпв також не бу-ло едносп щодо кiлькостi льодовикових етапiв, у зв'язку з чим дослщники роздшилися на помь рних полiгляцiалiстiв та екстраполплящалюпв. На кiнець XIX столггтя накопичився великий обсяг фактичних матерiалiв, аналiз яких дозволив здшснити якiсний стрибок у розвитку науки. Майже одночасно виходять в свгг узагаль-нювальнi працi О. Торелла у Швецп, А. Гейки у Великш Британп, П. О. Кропоткша в Роси. У Роси першими прихильниками ще! развитку по-кривних льодовикiв були Г.С. Щуровський та Ф. Б. Шмiдт.
Рис. 7. А. Пенк та Б. Брюкнер - автори Teopiï полiгляцiалiзму
Найбшьшу роль з росшських вчених в розвитку гшотези покривних зледеншь з1грав П.О. Кропоткш У 1874 рощ вш зробив доповщь на засщанш 1мператорського Росшського геог-раф1чного товариства про результати геолопч-ного та географ1чного вивчення територш Сибь ру i Скандинавп. На тдсташ проведених досл> джень Кропоткiн дшшов висновку, що названi регiони е областями давнього зледенiння. У 1876 рощ була опублшована його книга «Досл> дження про льодовиковий перюд», де викладено основнi положення льодовиково!' теорiï (Kropot-kin, 1876). У 1875 рощ шведський геолог Отто Торелл, грунтуючись на великому обсязi факти-чно1' iнформацiï щодо льодовиюв Гренландiï, Iсландiï та Шпiцбергена, зробив висновок про недавне суцшьне зледеншня Пiвнiчноï i Центрально!' Свропи. В даний час творцями льодовиково!' теори називають саме П. О. Кро-поткiна та О. Торелла.
Середне Придншров'я являе собою об-
ласть зчленування зони поширення гляц1альних вщклад!в (на швноч!) з периглящальними, голо-вн1 риси будови яких сформован! у дншровську (риську) льодовикову епоху з накладеними по-дальшими зм!нами постглящального часу. Матерiали i методи. Щодо твденно! меж! най-потужн!шого Дншровського зледен!ння, то !! положення на карт! залишасться незм!нним з 1885 р., коли С.М. НЫтшим визнач! !! за поши-ренням ератичних валушв. Вт!м, Марков К.К. у пращ «Палеогеография и новейшие отложения» (Markov, 1986), вказуе В.В. Докучаева як безпо-середнього автора концепцп «Дншровського язика» (Pazynych, 2007). Докучаев у пращ «Наши степи прежде и теперь» писав: «Больше половины России было одето сплошным ледяным покровом. Скандинавско-Русский ледник далеко вдавался на юг в виде двух широких языков, из которых западный в настоящей статье будет называться днепровским, а восточный донским.» (Dokuchaev, 1892.) (рис. 8).
Рис. 8. Меж поширення риського (заальського, дншровського) i вюрмського (вейшельського, вютульського) покривних льодовиюв. Retrieved from: https://en.wikipedia.org/wiki/Saale glaciation;
https://www.researchgate.net/publication/235703913 Late Quaternary ice sheet history of northern Eurasia/figures?lo=1
Автор вщомо!' пращ «Геоморфолопчний лггопис Великого Дншра» В.Г. Пазинич вважае, що безкомпромюна перемога материкового зле-
деншня над дрифтовою теорiею виявилися тр-ровою. На його думку бшьш правильним було б
розробити комплексну модель, яка б ураховува-ла й екзарацiю i дрифт (Pazynych, 2007).
У 1939 рощ у пращ Герасимова 1.П. та Маркова К.К. «Льодовиковий перiод на терито-рп СРСР» границя зазнала несуттевого уточ-нення i надалi нiколи не змiнювалася (Gerasi-mov, Markov, 1939). За всiма лггературними джерелами, бiльш захiдний з двох язиюв льодо-вика сягав м. Дншропетровськ, а бiльш точно широти м. Домоткань (координати 48042'49"). Це мюце знаходження Домотканських ератич-них валушв, якi бiльш вiдомi тд назвою Боро-да1вських. Назва була невдалою, бо насправдi бiля с. Борода1вка жодних валунiв немае, i роз-ташованi вони в 10 км на швшчний захiд вщ с.
Домоткань (рис. 9). Сучасну долю валунiв су-проводжувала низка дивних юторш. Спочатку, ще в далекому 1972 рощ вони були заповщани-ми, як геолопчна пам'ятка природи мюцевого значення «Борода1всью валуни». У 1991 роцi природоохоронний статус пам'ятки було скасо-вано на пiдставi неперевiреноl шформаци про 1х знищення. Ще бiльш дивною була iсторiя 1х вщ-родження. У 2013 рощ, з невщомих причин, рь шенням Дншропетровсько1 обласно! Ради рап-том створено ландшафтний заказник «Домот-кансью валуни» загальною площею 826,67 га (для порiвняння: перед скасуванням пам'ятки було 1 га).
1ншим об'ектом п виразними ознаками дншровсько1 (рисько1) льодовиково1 епохи на пiвночi Середнього Придншров'я безумовно е «Гора Калитва». Першим визнав гору як кшце-воморенне утворення А.Р. Ферхмш, виходячи з того, що валунний суглинок тут сягае велико1 потужностi (17-20 м) та крiм нього тут зус^ча-еться велика кiлькiсть наметнiв, як у т роки на-зивали ератичнi валуни (Ferhmin, 1891). Вш же вказував, що це найшвденшший пункт, якого сягав днiпровський льодовик. Така велика по-тужнiсть валунних суглинюв бiльш пiзнiми дос-лщженнями була спростована i Л.1. Карякш, який першим це показав, вважав, що «Гора Ка-
литва» - продукт не титьки акумулятивно! море-ни, а й нашрно1.
Изшше, М.1. Дмитрiев доходить висно-вку, що попри те, що на Лiвобережжi не виявле-нi, ^м Калитви, вiдбитi у рельефi прояви кш-цевих морен, льодовик залишив !х насправдi значно бiльше. Вони не виявлеш у рельефi тшь-ки тому, що були знищеш у вюрмську епоху, а в подальшому похованi лесовим покривом (Dmitriev, 1931).
Дослiдженню одного з кращих в Украш витворiв льодовиково1 епохи придшяли увагу впродовж майже твтора столiття також Д.Н. Соболев, Г.Ф. Мирчинк, В.Г. Бондарчук, П.К. Заморш , 1.Г. Пiдопличко та шшь Значний обсяг
робгг по дослiдженню «Гори Калитви» був ви-конаний нами у 80-т роки минулого сторiччя, коли тд час геолопчно! зйомки були не тшьки обстеженi всi природнi вщслонення на схилах Калитви та у ярах, що И розчленовують, а й пробуреш свердловини, керн яких чудово де-
монструе масштаб гляцюдислокацш дншровсь-ко! льодовиково! епохи. Четвертинний розрiз тут представлений тiльки середньою i верхньою ланками, вiдклади нижньо! повнiстю знищенi екзарацiйною роботою льодовика та флювюгля-цiальними потоками (рис. 10).
Рис. 10. Гора Калитва на карта четвертинних в1дклад1в
а II kd - алювш кодацького ктматолггу середнього плейстоцену; e,vd II kd-ts - елюв1альш та еолово-делюв1альш в1дклади черкаського (кодацько-тясминського) ступеня; ^ II dn22 - озерно-льодовиков1 вщклади верхньо! товщ1 середньодншровсь-кого стад1алу; f II dn21 - флювюглящальт в1дклади нижньо! товщ1 середньодншровського стад1алу; f II dn1 - флювюглящальт в1дклади нижньодншровського стад1алу
Дншровський клiматолiт складений льо-довиковими утвореннями, яю залягають на до-четвертинних вщкладах та значно поширенi у льодовиковш зонi. Днiпровський клiматолiт по-дiляеться на нижньо-, середньо-, та верхньодш-провський стадiали. Нижньоднiпровський стадь ал складений флювiогляцiальними осадками -Фп^ь Середньоднiпровський стадiал представлений озерно-льодовиковими, моренними та флювюглящальними вiдкладами, якi вщповща-ють середнш i верхнiй пачкам «шевченювсько! свгги» - lg PIIdn2. Розрiз нижньо! частини серед-ньоднiпровського клiматолiту завершують озе-
Рис. 11. Гляцюдислокацп товщ1 флювюглящальних тсюв
Перигляцiальна зона, розташована тв-деннiше лiнi! Вiльногiрськ - Петриювка - Юр'-!вка, в^^зняеться вiдсутнiстю валунних сугли-нкiв, значно бшьш однорiдним i витриманим
рно-льодовиковi вiдклади, що перекривають донну морену. Верхньодншровський стадiал представлений крайовою мореною - gkPIIdn3, виходи яко! найкраще представленi на Горi Ка-лти (рис. 11). Флювiогляцiальнi вiдклади Калитви е дуже дислоковаш, косошарувап, рiзно-манiтнi за гранулометричним складом, iнодi м> стять вуглефiкованi залишки рослин, фрагменти скам'янiло! деревини. Важливою ознакою гля-цiодислокацiй Калитви як кшцевоморенного утворення е вiдторженцi палеогенових порщ серед четвертинних вiдкладiв (Мапуик, 1996).
розрiзом субаеральних четвертинних вiдкладiв, але наявнiстю лiнз флювiогляцiальних вщкла-дiв.
(а) та ввдторженець палеогенових порвд на Гор1 Калигш (б)
В описаннях вщслонень i свердловин у матерiалах геологiчних зйомок рiзних роюв Днiпродзержинського i Днiпропетровського ар-кушiв (1:200 000) можна натрапити на очевидну присутнють у деяких розрiзах озерно-льдовикових та флювiогляцiальних вiдкладiв. Це зафiксовано лише у наведеному фактичному матерiалi, але не знайшло вiдображення у гра-фiчних i текстових звiтних матерiалах, що зро-
зумiло з огляду на те, що визнана межа поши-рення дншровського зледенiння проходить зна-чно швшчшше. Вперше це «табу» було пору-шене нами пiд час проведення геолопчного до-вивчення частини площi аркушiв М-36-129 та 141 ^Лигко М., 2007), коли дшянки поширення лiмно- i флювiогляцiальних вiдкладiв були по-казанi у розрiзах та на картi четвертинних вщк-ладiв (Мапуик, 2005, 2013а, 2017) (рис. 12).
Рис. 12. Озерно-льодовикста та флювюглящальш вщклади дншровсько! льодовиково! епохи на карй та в розр!з1
Польовими дослiдженнями 2011-2012 роюв у межирiччi рiчок Днiпро - Кшьчень - Самара встановлено переконливi докази необхщ-ностi проведення твденно! межi периглящаль-но! зони дншровсько! льодовиково! епохи знач-но швденшше прийнято!. У затвердженiй схемi районування четвертинних вiдкладiв межа поширення льодовикових вiдкладiв проведена на тдоташ «Мапи Укра!ни...», складено! М.1. Дмитрieвим ще у 1931роцi. Вона обмежусться пригирловою частиною р. Оршь у !! старому рiчищi.
Мiж селами Пiдгороднe i Спаське, у ка-р'eрi з видобутку суглинюв у 2012 р. розкрито надзвичайно шформативний розрiз четвертин-
них вiдкладiв. Пiд шаром сiрого кодацького грунту (еРшкф потужнiстю до 1,0 м вщслоню-еться товща тонкошаруватого палево-коричневого суглинку потужнютю до 3,5 м. В однш iз стшок кар'еру встановлений чiткий контакт озерно-льодовикових суглинюв iз червоно-бурими суглинками завадiвського термомiру. Виявлене штучне вiдслонення лiмногляцiальних вiдкладiв дозволяе не тшьки побачити виразнi ознаки вщмшносп еолових i озерних суглинкiв, але й вточнити границю периглящально! зони дншровського зледеншня, яка ранiше проводи-лася майже на 100 км швшчшше - у пригирло-вш частинi р. Орiль.
Рис.13. Валунш суглинки дшпровсвко! морени (а) й озерно-льодовиков1 глини бшя с. Спаське
Висновки. Ивденним бар'ером поширення як лiмно- так i флювiогляцiальних вiдкладiв тз-ньольодовиковоi фази днiпровського зледеншня очевидно було шдняття кристалiчного фундаменту на широт м. Дншропетровськ. Не випад-ково в Рибальському кар'ер^ розташованому поблизу мiсця впадання р. Самара у Дншро, розкрито незвичний, ушкальний для цього району розрiз флювiогляцiальних вiдкладiв. Щц шаром
кодацького грунту в одному з устушв кар еру вщслонюеться товща кварцового шрувато-жовтого тску з нечiтко вiдбитою горизонтальною верствуватютю, з тонкими прошарками во-христо-жовто! озалiзнено! глини (fgPIIdn) зага-льною потужнiстю 2,0 м. Нижче у розрiзi вщс-лонюеться своерщна товща несортованого ула-мкового матерiалу з розмiрами окремих брил до 0,6 м. Уламки як кутувап, необкаташ, так i доб-
107
ре обкаташ, слабо зцементоваш гравiйно- брили яких зус^чаються у nicKax полтавсько! пiщaним мaтерiaлом. За складом це гнейси, гра- cepiï. нiти, кварц i нaвiть квaрцитовиднi пicковики,
Рис. 14. Ератичний валун та ввдслонення флювюглящальних в1дклад1в у Рибальському кар'ер1 (Дншропетровська область)
Потужнicть прошарку з уламками до 1,0м. Ни-жче залягають мандриювсью верстви верхнього еоцену (Manyuk, 2014). Цшком доцiльно припу-стити, що флювiогляцiaльнi вiдклaди були по-ширенi на значно бшьшш площi понижених д>
лянок рельефу, як слугували каналами cтiкaння талих вод, а в подальшому були використаш для закладання рiчковоï мережi Днiпрa та його приток i aлювiем якого зaмiщенi.
Ei6.iorpa(iHHi nocii.iaHHH
Agassiz, L. 1838. Observations sur le glaciers. Bulletin de la Societie Geologique de France, V.9 (18371839), 443-450. Retrieved from http://books.google.com/books?id=w3i7AAAAI AAJ&pg=PA443 Agassiz, L. 1838. On the Erratic Blocks of the Jura. The Edinburgh New Philosophical Journal v.24 (Oct. 1837-April 1838), 176-179. Access: http://books. google.com/books?id=B 1 sEAAAA YAAJ&pg=PA176 Agassiz, L. 1840. Glaciers, and the evidence of their having once existed in Scotland, Ireland, and England. Proceedings of The Geological Society of London v.III (Nov. 1838 to June 1842), Part II (1840-1841), 72 327-332. Retrieved from
http://www.google.com/books?id=giPPAAAA MAAJ&pg=PA327 Agassiz, Louis; Bettannier, Joseph, 1840. Études sur les glaciers. Ouvrage accompagné d'un atlas de 32 planches, Neuchâtel. H. Nicolet, 346. Andersen, Bj0rn G., 1992. "Jens Esmark—a pioneer in glacial geology". Boreas. 21: 97-102. doi: 10.1111/j.1502-3885.1992.tb00016.x. Bernhardi, R. 1832. Wie kamen die aus dem Norden stammenden Felsbruchstücke und Geschiebe, welche man in Norddeutschland und den benachbarten Ländern findet, an ihre gegenwärtigen Fun-
dorte? Jahrbuch für Mineralogie, Geog-
nosie Geologie und Petrefaktenkunde, 257-267 Heidelberg, Georg Reichard [How did the deposits and erratics come from the north to the locations in which one finds them now in Northern Germany and the neighboring countries?]. Retrieved from http://books.google.com/books?id=Nvg3AAAA MAAJ&pg=PA257 Buch, L., 1819. Additions au memoire sur les causes du transport des blocs des transport des Alpes sur le Jura. Annales de Chimie et de Physique 1.10, 241-264 [A detailed review of the ideas of von Buch and de Luc by M. Brochant-de-Villiers.] Access:
http://books.google.com/books?id=zJc5AAAAc AAJ&pg=PA241 Cuvier, G., Brongniart, A. 1811. Essai sur la Géographie Minéralogique des Environs de Paris. Retrieved from
http ://books.google. com/books ?id=HQQTAAA AMAAJ&pg=PP7 De Charpentier, Jean. 1841. Essais sur les glaciers et sur le terrain erratique du bassin du Rhône, Lausanne, 412. De Luc, J.A. 1810. Geological travels. Observations one same parts of the coasts of the Baltic, and the North sea. vol.1 (Rivington, London). Access: http://www.google.com/books?id=se44AAAA MAAJ&pg=PP7
Dmitriev, M.I. 1931. Formy poverhni Ukrainy, vitvoreni bezposeredn'o l'odovykom. [Forms of the surface of Ukraine, created directly by the glacier]. Collection of memory acad. P.A.Tutkovskyi, VAN, 1931, 51-75 (in Ukrainian).
Dokuchaev, V. V. 1877. O rasprostranenii erraticheskih valunov v Rossii i o haraktere nashih juzhnyh nanosov. [On the distribution of erratic boulders in Russia and the nature of our southern sediments]. Pr. St. Petersburg. Society of Natural Sciences. V. 8, Dep. geol. and mineral, 111 (in Russian).
Dokuchaev, V. V. 1892. Nashi stepi prezhde i teper': (Pochvovedcheskij ocherk). [Our steppes before and now: (Soil sciences essay)]. Governmental messenger. Ed. SPb .: typ. E. Evdokimova, 27, IV, 21(in Russian).
Ferhmin, A. R. 1891. Kobyljakskij uezd. Mater. k ocen-ke zemel' Poltavskoi gub. Issue VIII (in Russian).
Gerasimov, I.P., Markov, K.K. 1939. Lednikovyi period na territorii SSSR. Fiziko-geograficheskie uslovija lednikovogo perioda. [Ice Age in the territory of the USSR. Physico-geographical conditions of the glacial period]. Moscow -Leningrad, Academy of Sciences of the USSR, 462 (in Russian).
Glaciers online. 2017. Retrieved from: http://www.swisseduc.ch/glaciers/alps/rhoneglet scher/see 2007-en.html?id=7
Hall, J. 1812. On the Revolutions of the Earth's Surface, being an account of the diluvian facts in the neighbourhood of Edinburgh. Part 1 Transactions of the Royal Society of Edinburgh, V. 5, 139-167; Part 2, V. 7, 169-211. Access: http://vin.l2.sentex.ca/~tcc/GT/Hall.html
Karjakin, L.O. 1921. O geologicheskom stroenii gory Kalitvy. [About the geological structure of Kalitva Mountain]. Proc. Kharkov nature society, V.51, issue 2 (in Russian).
Kropotkin, P.A. 1876. Issledovanija o lednikovom periode. [Studies on the glacial period]. (Notes of the Imperial Russian Geographical Society on General Geography, Vol. 7), St. Petersburg, XXXIX, 717, 1-70 (in Russian).
Krüger, Tobias (2013a). Discovering the Ice Ages. International Reception and Consequences for a Historical Understanding of Climate (German edition: Basel 2008). Leiden. 47.
Krüger, Tobias (2013b). Discovering the Ice Ages. International Reception and Consequences for a Historical Understanding of Climate (German edition: Basel 2008). Leiden. 78-83.
Krüger, Tobias (2013d). Discovering the Ice Ages. International Reception and Consequences for a Historical Understanding of Climate (German edition: Basel 2008). Leiden. 150.
Krüger, Tobias (2013e). Discovering the Ice Ages. International Reception and Consequences for a Historical Understanding of Climate (German edition: Basel 2008). Leiden. 155-159.
Krüger, Tobias (2013f). Discovering the Ice Ages. International Reception and Consequences for a Historical Understanding of Climate (German edition: Basel 2008). Leiden. 181-184.
Krüger, Tobias (2013c). Discovering the Ice Ages. International Reception and Consequences for a Historical Understanding of Climate (German edition: Basel 2008). Leiden. 91-96.
Kuhn, B.F. 1787. Versuch fiber den Mechanismus der Gletscher (Investigation into the mechanism of glaciers), 325-336 in G.R. de Beer (trans.) Bernhard Friedrich Kuhn's investigations on glaciers. Annals of Science, v.9 (4 - December), 323-341 ORIGINAL Retrieved from: http://books.google.com/books?id=lZc5AAAAc AAJ&pg=PA119#v
Manyuk, V.V. 1996. Osobennosti dneprovskogo oledenenija v nizhnem techenii Vorskly. [Features of the Dnieper glaciation in the lower Vorskla]. Questions of geology, geography and environmental protection. Dnepropetrovsk, DGU, 7-8 (in Russian).
Manyuk, V.V. 2005. Pro neobhidnist' detal'nogo rozchlenuvannja chetvertynnyh vidkladiv v procesi geologo-zjomochnyh robit. [On the need for a detailed dissection of Quaternary deposits in the process of geological survey. Materials of scientific and practical confer. "Current state and tasks of development of regional geological research." Rivne, September 8-15, Kyiv, 178-183.
Manyuk, V.V. 2013. Korotkyi ogliad gipotez poho-dzhennia lesiv ta lesovydnyh suglynkiv na prykladi seredn'ogo Prydniprov'ia. [A brief overview of the hypotheses of the origin of loesses and loessal loams on the example of the Middle Dnieper]. "Modern problems of geology": Scientific works devoted to the 155th anniversary of the birth of academician Pavel Apollonovich Tutkovskyi - K., 172-176.
Manyuk, V.V. 2013. Osoblyvosti budovy chetvertynnyh vidkladiv u typovyh rozrizah Seredn'ogo Prydniprov'ja. [Features of the structure of Quaternary deposits in typical sections of the Middle Dnieper]. The Bulletin of the DNU, series: geology, geography. Dnipropetrovsk, V.21, issue 15, 3 / 2, 8 - 14.
Manyuk, V.V. 2014. Chetvertynni vidklady u Rybal's'komu kar'jeri Dnipropetrovs'ka. [Quaternary deposits in the Rybalsky quarry in the city of Dnipropetrovsk]. The Bulletin of the DNU, series: geology, geography. Dnipropetrovsk, V.22,issue 16, 3 / 2, 107 - 111.
Manyuk, V.V. 2017. Novi dani pro polozhennia Pivden-noi' granyci Dniprovs'kogo zledeninnia. [New data on the position of the southern boundary of the Dnipro glaciation]. 40 years for the Paleon-tological Society of Ukraine: materials of the XXXVIII session of the Paleontological Society of the National Academy of Sciences of Ukraine (Kaniv, May 23-26, 2017) Kyiv, 2017, 176-178.
Markov, K. K. 1986. Paleogeografía i novejshie ot-lozhenija. [Paleogeography and the newest deposits]. M .: Nauka, 1- 380.
Martel, P. 1744. An account of the glacieres or ice alps in Savoy, in two letters, one from an English gentleman to his friend at Geneva; the other from Pierre Martel , engineer, to the said English gentleman". In Mathews, C.E. The annals of Mont Blanc. London: Unwin. p. 327.
Mirchink, G.F. 1923. Posletretichnye otlozhenija Cher-nigovskoj gubernii i ih otnoshenie k analogich-nym otlozhenijam Evropejskoj Rossii. [Post-Tertiary deposits of the Chernigov province and their relation to similar deposits of European Russia]. V.2, Appl. 1, Vestn. Moscow. Horn. Acad.
Nikitin, S.N. 1885. Predely rasprostranenija lednikovyh osadkov v central'noi Rossii i na Urale. [Limits of the distribution of glacial sediments in central Russia and the Urals]. Izv. Geol. com., 4, 3-12.
Pazynych, V.G. 2007. Geomorfologichnyi litopys Velykogo Dnipra. Kiev-Nizhyn: Aspect-Polygraph, 1-24.
Penck, A., Brückner, E. 1909. Die Alpen im Eiszeitatler, Bd.1 -3, Reimpresso por C.H., Touchitz.
Pidoplichko, I.G. 1946. O lednikovom periode. Vypusk 1. Vozniknovenie i razvitie uchenija o ledni-kovom periode. [On the Ice Age]. Issue 1. The emergence and development of the theory of the glacial period. Kyiv State University, 1-171.
Playfair, J. 1802. Illustrations of the Huttonian Theory of the Earth in, The Works of John Playfair, 1822 (Archibald Constable & Co., Edinburgh), http://books. google.com/ books?id=MMkEAAAAYAAJ&pg=PP11 Saussure de, H.-B. 1796 Agenda, ou tableau generale dès observations & des secherches dont les résultats doivent servir de base à la théorie de là terre, Chapter VIII, Observations à faire sur les cailloux roulés p.483-484 in Voyages dans les Alpes précédés d'un essai sur l'histoire naturelle des environs de Geneve, Volume IV (Louis Fauche-Borel, Neuchatel)
Retrieved from:
http://books.google.com/books?id=RJcaAAAA YAAJ&p g=PA483#v Sobolev, D.N. 1926. Priroda Kanevskih dislokacij. [Nature of the Kanev dislocations]. Bulletin of the Moscow. Soc. Tried. Nat. Depart. Geol., V. IV (3-4).
Venetz, I. 1821. Mémoire sur les variations de la température dans les Alpes de la Suisse. Par M. VeÎvetz,, ingénieur en chef du canton du Valais, v.1(2) p.1-38. Retrieved from: http://www.google.com/books?id=cLoEAAAA QAAJ&pg=RA1-PA1 Zamoryi, P.K. 1961. Chetvertynni vidklady Ukraïns'koï RSR. [Quaternary deposits of the Ukrainian SSR]. Kyiv University, 436-450.
