CC BY
33
УДК 342.71/. 73+342.4 (477)
А. Б. Медввдь
Льв1вська комерцшна академ1я, доц. кафедри теори держави i права
1СТОРИЧН1 ПЕРЕДУМОВИ КОНСТИТУЦ1ЙНОГО ЗАКР1ПЛЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ У XIII-XVIII СТОЛ1ТТЯХ: СВРОПЕЙСЬКА ТА В1ТЧИЗНЯНА ТЕОР1Я I ПРАКТИКА
© MedeidbA. Б., 2016
Розглянуто розвиток фшосовсько-правових погляд1в щодо теори природного права як основи визначення прав людини протягом XII-XVIII столггь у межах бвропи та в Укра'шь На основ1 цього дослщжено обсяг та форми закршлення прав людини у европейських та вггчизняних конституцшних актах вказаного першду. Детально проанал1зовано змкт Бендерсько! Конституцп гетьмана Пилипа Орлика вщ 5 квггня 1710 р.
Ключов1 слова: права людини, природн1 права, европейськ1 конституц1йн1 акти, Конститущя гетьмана Пилипа Орлика.
А. Б. Медвидь
ИСТОРИЧЕСКИЕ ПРЕДПОСЫЛКИ КОНСТИТУЦИОННОГО РЕГЛАМЕНТИРОВАНИЯ ПРАВ ЧЕЛОВЕКА В XIII-XVIII ВЕКАХ: ЕВРОПЕЙСКАЯ И ОТЕЧЕСТВЕННАЯ ТЕОРИЯ И ПРАКТИКА
Рассматривается развитие философско-правовых взглядов относительно теории естественного права как основы определения прав человека в течение XII-XVII веков в пределах Европы и в Украине. На основе этого исследуются объем и формы регламентации прав человека в европейских и отечественных конституционных актах указанного периода. Детально анализируется содержание Бендерской Конституции гетмана Пилипа Орлика от 5 апреля 1710 г.
Ключевые слова: права человека, естественные права, европейские конституционные акты, Конституция гетмана Пилипа Орлика.
А. B. Medvid
HISTORICAL BACKGROUND CONSTITUTIONAL RECOGNITION HUMAN RIGHTS IN XIII-XVIII CENTURIES: EUROPEAN AND NATIONAL THEORY AND PRACTICE
The article deals with the development of philosophical and legal views on the theory of natural law as the basis for determining the human rights during XII-XVIII centuries within Europe and in Ukraine. Based on this volume and studied forms of human rights in the consolidation of European and national constitutional acts specified period. Within this, a detailed analysis of the content Bender hetman Phulip Orlyk Constitution, on April 5, 1710.
Key words: human rights, natural rights, european constitutional acts, the Constitution of Phulip Orlyk Hetman etc.
Постановка проблеми. Ратифжащя Верховною Радою Украши 17 липня 1997 року Свропейсько!' конвенцй про захист прав людини i основоположних свобод [1] започаткувала новий етап сучасного евроштеграцшного процесу нашо1 держави. Саме прийняття вичизняним парламентом Закону Украши "Про ратифшащю Конвенцй про захист прав людини i основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколiв № 2, 4, 7 та 11 до Конвенцй" №475/97-ВР [2], надало можливiсть громадянам Украши отримати гаранти реалiзацii загальновизнаних Свропейським спiвтовариством прав людини i основоположних свобод. I хоча власне Конвенщя та протоколи № 2 та № 11 шдписат вщ iменi Украiни ще 9 листопада 1995 р., а Перший протокол та протоколи № 4 i № 7 до Конвенцй шдписаш 19 грудня 1996 р., проте лише з липня 1997 р. !'х положення офщшно набули юридичноi сили на теренах молодоi Украiнськоi держави.
Вивчаючи значення ще!' поди для нацiональноi правово!' системи загалом та вiтчизняного конституцiйного права, зокрема, доцшьно детальнiше проаналiзувати кторичш передумови конс-титуцiйного закрiплення прав людини як у вггчизнянш, так i у загальноевропейськiй практицi.
Анал!з останшх дослвджень та публжацш. Зауважимо, що проблематика прав та свобод людини i громадянина вже тривалий час приваблюе юристiв-дослiдникiв. Мабуть, у жоднш зi сфер правовоi науки не накопичено такого бiблiографiчного масиву. До прикладу, у спещальнш лiтературi iнститут прав та свобод людини i громадянина, зокрема, у контекст загальних проблем теорй держави i права, конституцiйного права i державного будiвництва, розглянуто у працях таких науковщв, як: В. Н. Денисов, В. I. Свштов, Т. М. Заворотченко, Н. I. Карпачова, М. I. Козюбра, А. М. Колодш, М. П. Oрзiх, В. Ф. Погорiлко, Ж. М. Пустовiт, П. М. Рабшович, М. I. Ставншчук, Ю. М. Тодика, O. Ф. Фрицький, Н. Г. Шуклша, I. O. Шумак та iншi.
Формулювання цШ статть Водночас питання кторичних передумов конституцiйного закрiплення прав людини у XII-XVIII столiттях крiзь призму европейськоi та вiтчизняноi теорй та практики залишаються не дослiдженими. Тому вивчення зазначених питань i е метою ^ei статтi.
Виклад основного матер!алу. Аналiзуючи eвропейськi традици визначення поняття та окреслення обсягу прав людини, потрiбно зауважити, що "Бритатка", одне з найвiдомiших свгго-вих енциклопедичних видань, зазначае, що "права людини" (англ. "human rights") - це словосполу-чення, що увшшло у мовний лексикон лише тсля Друго!' свiтовоi вiйни, ознаменувавши народ-ження сучасноi концепци прав людини, яка прийшла на замiну доктрит природного права [3, с. 23].
Отже, розвиток прав людини ткно пов'язаний з доктриною "природних прав", яка грунтуеться на твердженнi, що будь-який закон, що порушуе природт права, е недшсним. При цьому природне право - це право, яке кожна особа може ращонально усвщомити як невщ'емне на пiдставi розумiння себе як людсько!' ктоти. Природне право встановлюе тi меж^ в яких мае дiяти людина вщповвдно до своei природи i сутностi [4, с. 62].
Доктрина природного права виникла ще за чашв Римсько!' iмперii. Фiлософи-стоiки, зокрема Цицерон, ращонашзували i розвинули цю концепщю [5, с. 478]. Своею чергою, Аристотель продовжив розвиток теорй природного права та розмежовував право на природне i позитивне (ius naturale та iustum positivum) [6, с. 87].
Фома Аквшський сформулював свою теорто природного права на основi принципiв християнства та вчення Аристотеля i наголошував, що позитивне право може лише доповнювати природне право, i в жодному разi не може його звужувати [7].
Певнi принципи захисту прав людини були вперше регламентоват на нащональному, а не на мiжнародному рiвнi. Примiром, у Великш хартй вiльностей (Маgna Charta Libertatum), яку тдписав у 1215 р. в Англи король !оан Безземельний внаслiдок угоди мiж ним i повсталими проти нього англшськими баронами, обмежувалася влада монарха над людиною. У вказаному акл, до прикладу, був зафiксований принцип недоторканносп особи: "Жодна в]льна людина не буде заарештована або ув'язнена, позбавлена володшня або будь-яким шшим способом знедолена... шакше як за законним вироком рiвних 1й i за законами краши" [8].
Ще одним зразком такого внутршньонацюнального акта е датська Erik Klippings Handfaestinung 1282 р., основною метою яко'' було не стшьки забезпечення прав людини, скшьки встановлення меж втручання державно' влади у д!яльтсть окремих сощальних груп [3, с. 23].
Поряд i3 цим, зазначимо, що наведен! акти ще не мктили сформовано' фшософсько-правово'' концепци прав людини, як! б визначались основоположним правовим началом взаемоввдносин м!ж суб'ектами, а не лише ознакою законност влади монарха.
Основну вдею, згвдно з якою право повинно захищати права людини, що належать шдиввду, ввд порушень ïx державною владою, можна простежити i у пращ Джона Локка "Два трактати про державу", яка була опублшована у 1690 р. Дж. Локк вважав, що першочерговими за походженням та змктом е права людини, а не держави [9, с. 241].
Водночас зауважимо, що под!бт правов! погляди з приводу найвищо'' щнносл людини та ïï природних прав висловлювались ! в украшськш правовш культур! XVI-XVIII столиъ. Права людини украшсью фшософи того перюду, зокрема С. Ор!ховський, М. Козачинський, Ф. Прокопович, розглядали як природт закони, вкладет Богом у серце людей. Знаходила пвдтримку та розвиток вдея природного права [10, с. 71]. Теоретичне обгрунтування широкого кола прав ! свобод людини здшснив Статслав Ор!ховський (1513-1566 рр.), уродженець Галичини, що завжди тдкреслював свою належтсть до украшщв (руситв) у Польському корол!вствг Статслав Ор!ховський уперше в ктори захвдноевропейсько'' та вгтчизняно'' культури сформував та вибрав основою осмислення державно-правових шститупв концепщю природного права, став першим укра'нським мислителем, який у сво'х фшософських трактатах обгрунтовував окрем! елементи верховенства права, верховенство закону, визнання держави гарантом прав ! свобод людини та безумовним ноаем обов'язюв перед нею. Значну увагу в!тчизняний ф!лософ права прид!лив феномену свободи ! принципам справедливост!, р!вност! та нев!дчужуваност! прав людини. До перел!ку ключових природних прав С. Ор!ховський зарахував: право на власшсть, право на мир ! злагоду, право на свободу совкт1, право керуватись вказ!вками власного розуму, право на справедлив!сть ! р!вн!сть. Природн! права можна порушити, обмежити, створити умови, за яких унеможливиться 'х здшснення, проте ввдчужити 'х ввд людини чи позбавити ïï цих прав не можна. Водночас визначальними сферами розгляду ренесансного мислителя були проблеми оптимально'' форми правлшня держави, яка б забезпечувала суспшьне благо, гарант!'' прав та свобод людини, не суперечила ! не порушувала постулати природно-правово'' концепци, взаемозв'язок природного ! позитивного права.
На думку О. Дуфенюк, у системносп та глибит осмислення природного права саме укра'нсь-кий мислитель б!льше н!ж на п!встол!ття випередив Г. Гроц!я. Зважаючи на це, обгрунтовуеться позиц!я щодо визнання Стан!слава Ор!ховського основоположником теор!' природного права в Сврот [11, с. 94-96].
Певт гарант!'' прав людини можна простежити ! у окремих правових джерелах Укра'нсько'' козацько'' держави XVII-XVIII столиъ. Хоча на теренах укра'нських земель протягом вказаного пер!оду тривали перманентн! нац!онально-визвольн! змагання, тому розвиток в!тчизняно' правово' думки та практики зосереджувався, насамперед, на необх!дност! державного буд!вництва, проте проблематика прав людини все ж таки знаходила свое в!дображення.
На особливу увагу для досл!дження зародження ! розвитку укра'нсько' !де' гуман!зму та прав людини, зокрема ! на конституц!йному р!вн!, безсумн!вно, заслуговуе Конституц!я Пилипа Орлика (Договори ! постанови прав ! свобод вшськових м!ж Ясновельможним Иого Милосп паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом В!йська Запор!зького, ! м!ж генеральними особами, полковниками ! тим же Вшськом Запор!зьким з повною згодою з обох сторш) ввд 5 квгтня 1710 р. [12]. Хоча вказана пам'ятка вгтчизняно'' правово'' думки так ! не набула юридично'' сили, проте вона св!дчить про належний р!вень правово' культури тогочасного укра'нського сусп!льства. Уже сама назва цього акта вказуе на догов!рний характер закр!плення ним, зокрема, ! "прав ! свобод" "В!йська Запор!зького", як представник!в народу. У преамбул! та текст! Конституц!' 1710 р. використовуються
термши "Вшсько Запор1зьке та народ вшьний малоросшський при правах та вольностях", "вшьний козацький народ", "вшьний народ", "права та вольносп" або "давт права та вольностГ', з чого можна зробити висновок, що автор розглядае наявтсть прав та свобод кожного з представниюв народу як основну та невщ'емну !х характеристику.
Кр1м цього, у преамбул! акта наголошуеться на давтх укра!нських традиц!ях виборчих прав, основаних на принципах загальних та вшьних вибор1в, що розвивалися у Запорозькому вшську, та зазначаеться: " . ..Тод! вш спшьно з Генерального Старшиною та з послами Вшська Запор1зького Низового, що бшя Дтпра залишалося, порадившись, за давшми звичаями й за правом вшськовим вшьними голосами одностайно обрали соб1 гетьманом Иого Милкть пана Пилипа Орлика..." [12]. Водночас положення частини друго! роздшу X Конституци 1710 р. встановлюють обовязковкть не лише виборност1, але й дотримання принципу вшьних вибор1в, щодо шших посадових ошб, i зокрема, зазначають: "Завжди як вшськов!, так i посполит урядники, особливо полковницью, мають обиратися вшьними голосами, а по обрант - владою гетьманською затверджуватись" [12].
Також у роздш VII Конституци 1710 р. наголошено: "Якщо б хтось !з генеральних ошб, полковниюв, генеральних радниюв, значного товариства чи шших вшськових урядниюв, особливо з черт, образив гетьманську честь чи в чомусь шшому провинився, то Ясновельможний гетьман не мае права сам покарати !х, а повинен буде подати до генерального вшськового суду кримшальну чи некримшальну справу. I яким би лицем!рним чи облудним не здавався вирок, кожен, хто винен, повинен прийняти його" [12]. Тобто гарантуеться право кожного на судовий розгляд справи, як кримшально!, так i не кримшально!, та встановлюеться заборона Ясновельможному гетьману самостшно, у позасудовому порядку, визначати покарання.
Поряд !з цим, у роздш X Конституцй Пилипа Орлика вказуеться на заборону покладення на людей представниками влади неправом!рних податк!в та стягнень, а також забороняеться неправом!рне порушення права власносп людини як на рухоме, так i на нерухоме майно. Зокрема, у частит першш вказаного роздшу зазначае: "Ясновельможний гетьман за своею посадою мае дбати про лад у Вичизт Запор!зьк!й, а особливо повинен пильнувати, щоб людям вшськовим i поспо-литим не чинилися з6итков! тягарi, податки, пригнiчення та здирства, через як! вони залишають свое житло i йдуть шукати прихистку у закордонт держави. Для цього треба, щоб панове полковники, сотники, отамани з усiма вшськовими та посполитими урядниками не наважувалися виконувати панщин та в!дро6!тки на сво!х приватних господарствах силами козаюв та посполитих, особливо тих, як! ат до уряд!в !х, ат !м безпосередньо не належать: не примушувати до косшня сiна, збирання з пол!в урожаю та гатшня гребель, не вiднiмати та силою не змушувати продавати землю, не вщбирати за будь-яку провину рухоме та нерухоме майно, не змушувати ремкниюв безоплатно виконувати сво! домашт справи i козакiв до розсилки приватно! не залучати. Усе це Ясновельможний гетьман мае владою своею забороняти i сам того, як добрий приклад шшим, остершатись i не чинити" [12].
под!6н! положення щодо неприпустимосп притягнення до неправомiрниx повинностей та обтяження сплатою податюв, але уже з перелiком окремих категорш ос!6 (ймов!рно, найменш сощально захищених) ми знаходимо i у роздш XI Конституцй 1710 р., де вказано: "Вдови-козачки й осиротЫ д!ти козацькi, двори козацькi й жшки в час в!дсутност! козаюв, як! перебувають в походах або на якшсь !нш!й в!йськов!й служб!, щоб до всяких громадських повинностей не притягалися i сплатою податюв не обтяжувалися - так погоджено i ухвалено" [12].
Регламентац!я цього положення у окремому роздЫ Конституци сввдчить про бажання автора надати йому особливо! ваги та забезпечити неодмшне дотримання вказаних юридичних гарантш щодо прав та свобод зазначених сощальних груп.
Висновки. З огляду на викладене вище, можна констатувати що практика закр!плення окремих прав людини у европейських конституцшних актах у XII-XVIII стол!ттях в!дпов!дала
рiвню розвитку теоретико-правово1 концепци природних прав людини. Поряд i3 цим, Бендерська Kонститyцiя гетьмана Пилипа Орлика про права та вольност Biйська Запорозького вiд 5 квiтня 1710 р. е першою демократичною Конститущею Украши, яка закрiплювала та гарантувала окремi права людини та основоположнi свободи, вiдповiдно до вимог вказаного вторичного перiодy, вiтчизняних реалiй державотворення, а також ступеня розвитку нацiональноi та загальноевро-пейсько! правовоi культури.
1. Серопейська Конеенщя про захист npae людини та осноеоположних сеобод eid 1950 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004. 2. Закон Украгни "Про ратифтацю Конеенци про захист прае i осноених сеобод людини 1950 року. Першого протоколу та npотоколie № 2, 4, 7 та 11 до Конеенци" eiд 17 липня 1997 року № 475/97-ВР // Голос Украгни. - 1997. - 24 липня. 3. Добрянський С. Праеа людини як пееним чином енормоеана сеобода (до характеристики поняття прае людини) / С. Добрянський // Проблеми держаеотеорення i захисту прае людини е Украгт: мaтepiaли XII регюн. наук.-практ. конф. 9-10 лютого 2006 р. - Ebeie: Юридичний факультет Лbeieсbкого нацюнального утеерситету iмeнi 1еана Франка, 2006. - 512 с. 4. Hervada J., Natural Rights and Natural Law: a critical introduction, University of Navarra, 1987. - 376 p. 5. Цицерон M. Т. Про держаеу, Про закони, Про природу Богie: пер. з лат. Литеиноеа / M. Т. Цицерон. - Киле: Осноеи, 1998. - 478 с. 6. Чанышее A. Н. Аристотель / А. Н. Чанышее. - M.: Мысль, 1987. - 120 с. 7. St. Thomas Aquinas, Summa theologiae: transl. in Eng by Alfred J. Fredosso, I—II, 95, a.4. ad 1 [Електронний ресурс] // Сайт бiблiотeки утеерситету Notre Dame. - Режим доступу: www.nd.edu. Дата доступу: 15.03.2010. 8. Offical Text of Magna Carta (1297) [Електронний ресурс] // Сайт - База законодаестеа Об'еднаного коpолieстeа (The UK Statute Law Database). - Режим доступу: www.statute.law.gov.uk. Дата доступу: 14.03.2010.
9. Locke J. Two Treatises of Government (3rd end. 1698). - 2nd edn. - Laslett, 1970. - P. 368.
10. Orzechowski S. Policya krolewstwa Polskiego na ksztalt arystotelesowych polityk./ S. Orzechowski. -Krakow, 1859. - 421 p. 11. Дуфенюк О. M. Тeоpiя природного праеа i держаеи у праеоеш спадщиш С. Оpiхоeсbкого (Роксолана) / О. М. Дуфенюк // Молода Украгнська держаеа на мeжi тисячолть: погляд е юторичне майбутне демократичног, праеоеог держаеи Украгна: зб. наук. праць. - Ebeie: Л1ВС при НАВС Украгни, 2001. - С. 93-97. 12. Конститущя Пилипа Орлика eiд 5 кетня 1710 р. [Електроннийресурс]. - Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/site/const/ istoriya/1710.html.
