CC BY
67С -критерієм та критерієм Фішера.
(х2емп.= 12,44; х2кр.0,05 = 5,99; для степенів свободи n-1=2; х2емп>х2кр.0,05 - сукупності різні). однакові (фемп= -1,36; фкр005= 1,64; фемп<фкр0,05). Наявність відповідних відмінностей зафіксовано в порівнянні з групою плавців із вадами розумового та фізичного розвитку (фемп.= 5,297; фкр005= 1,64; фемп>фкр.0,05- сукупності різні).
ДОСЛІДЖЕННЯ ТРИВОЖНОСТІ ПЛАВЦІВ ВИСОКОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ В ПАР АЛІМПІЙСЬКОМУ СПОРТІ
Бойко Г.М.
Національний університет фізичного виховання і спорту У країни
Анотація. У статті проаналізовано особливості впливу порушень сенсорної, моторної та інтелектуальної сфери на рівень особистісної та ситуативної тривожності плавців у паралімпійському спорті; розкрито структуру готовності плавців до змагальної діяльності, встановлено, що тривожність як психічний стан та особистісна якість позначається на результатах спортивної діяльності спортсменів-інвалідів.
Ключові слова: плавці, спорт інвалідів, тривожність, особистісна тривожність, ситуативна тривожність, корекція, психолого-педагогічний супровід,
Аннотация. Бойко Г.Н. Исследование тревожности пловцов высокой квалификации в паралимпийском спорте.
Проанализированы особенности влияния нарушений сенсорной, моторной, а также интеллектуальной сферы на уровень личностной и ситуативной тревожности; рассмотрена структура готовности пловцов к соревновательной деятельности, доказано влияние тревожности как личностной характеристики и психического состояния на результат спортивной деятельности пловцов в паралимпийском спорте.
Ключевые слова: пловцы, спорт инвалидов, тревожность, личностная тревожность, ситуативная тревожность, коррекция, психолого-педагогическоесопровождение
Annotation. Boyko G. Research of anxiety of swimmers of high qualification in paralympic sport. Features are analyzed of influencing of violations of sensory, motor, and also intellectual sphere on the level of personality and situation anxiety; influencing of anxiety is proved as personality description and mental condition on the result of sporting activity of swimmers in paralympic sport.
Keywords: swimmers, sport of invalids, anxiety, personality anxiety, situation anxiety, correction, psychological-pedagogical accompaniment.
Вступ.
До основних позитивних тенденцій розвитку сучасного Олімпійського руху науковці відносять виникнення «адаптивного спорту». Систематичне проведення паралімпійських ігор, підвищена увага світового співтовариства до розвитку спорту інвалідів, «... безсумнівно, потребують від психологів спорту уваги до цих нових проблем спортивного життя на планеті» [6, С. 11]. Однак, залишаються недослідженими ключові аспекти психолого-педагогічного супроводу підготовки спортсменів у паралімпійському спорті.
Спортивна діяльність повинна забезпечувати вдосконалення особистості спортсмена, що здійснюється безпосередньо в навчально-тренувальному процесі та спрямовується на задоволення його інтересів до спорту та потреб, сформованих у сфері спортивної діяльності [3, 5, 28]. Участь у спортивній діяльності вимагає від спортсмена узгодженої єдності індивідуально-психологічних якостей, внутрішніх ресурсів і технологічної організації самої діяльності [3, 6, 14, 29, 30]. Отже, розробка системи психолого-педагогічного супроводу підготовки плавців високої кваліфікації з вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку, які здатні досягати результатів на межі людських можливостей, а також технологій її практичної реалізації, потребує аналізу всіх складових готовності, що впливають на ефективність навчально-тренувальної та змагальної діяльності спортсменів.
Зважаючи на своєрідність специфіки спортивної діяльності в паралімпійському плаванні [3], недостатню розробленість ключових аспектів психолого-педагогічного супроводу підготовки висококваліфікованих плавців різних нозологічних груп, актуалізується проблема дослідження індивідуально-психологічних особливостей спортивної діяльності плавців із вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку, зокрема, їхньої особистісної та ситуативної тривожності.
Дослідження виконується згідно зі Зведеним планом науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 рр., тема 2.5.2.: „Теоретико-методологічні основи психологічного супроводу підготовки спортсменів-інвалідів різних нозологічних гругї’, номер державної реєстрації 0106U012125.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження полягає у вивченні індивідуально-психологічних особливостей висококваліфікованих плавців різних нозологій, зокрема, особистісної та ситуативної тривожності для подальшого врахування отриманих даних у процесі розробки технологій практичної реалізації системи психолого-педагогічного супроводу підготовки спортсменів-інвалідів із вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку.
Методи дослідження: теоретичні - аналіз, синтез, узагальнення даних спеціальної науково-методичної літератури; емпіричні - психодіагностичні опитування інтерв’ю тренерів і спортсменів; діагностика рівня особистісної та ситуативної тривожності плавців здійснювалась за методикою Ч. Спілбергера - Ю. Ханіна; дослідження самооцінки тривоги, працездатності, активності, настрою та самопочуття проводилося за методикою „ТПАНС” (Н.Є Бачериков, М.Г. Воронова, Е.І. Добромиль, 1988), що є модифікацією методики дослідження
самооцінки „САН”; вивчення лабільності та стійкості нервових процесів за теппінг-тестом; біографічні (дослідження життєвого та спортивного шляху, вивчення відповідної документації); статистичні - кількісна та якісна обробка
2
експериментальних даних за С - критерієм та критерієм Фішера.
У дослідженні брали участь 37 плавців. Рівень кваліфікації учасників дослідження: Заслужених майстрів спорту
- 5 чоловік; Майстрів спорту міжнародного класу - 9 чоловік; Майстрів спорту України - 21 чоловік; Кандидатів у майстри спорту - 2 чоловіки. Вік досліджуваних від 15 до 36 років.
Результати дослідження та їх обговорення.
Ґрунтуючись на положеннях Л.С. Виготського щодо наявності в структурі будь-якої патології психічного компоненту, принагідно передбачити, що перебіг основної та супутніх хвороб визначальним чином позначається не тільки на соматичному, а й на психічному стані плавців усіх нозологій [5, 8, 15, 23]. Травма або хвороба та пов’язані з нею соматичні розлади викликають зміни в соціальній сфері та психічному стані людини, як-то: втрата або обмеження дієздатності, розлади сформованої соціальної ситуації, що зумовлюють виникнення нових психологічних новоутворені, не характерних для здорових спортсменів. Передбачаємо, що підготовку спортсменів-інвалідів необхідно будуватиз урахуванням принципу єдності корекції, навчання та тренування, з опорою на актуальний рівень розвитку та активності спортсменів.
Доведено, що порушення моторного зорового, інтелектуального розвитку утворюють систему розгалужених сенсорно-когнітивних депривацій особистості За умови відсутності своєчасної, адекватної віку та стану людини психолого-педагогічної корекції, зростає ризик порушень її особистісного та соціального розвитку, знижується здатність до взаємодії з середовищем Найбільш виразно дезадаптація проявляється в емоційно-негативній поведінці, що має афективне забарвлення. Джерелом негативних поведінкових проявів особистості вчені вважають домінуючу захисну мотивацію [8, 9]. Науковці вказують на наявність своєрідного «комплексу інваліда», що характеризується низкою психопатологічнихсимптомів, як-от: надмірна збудливість, примхливість, зниження критичності, афективно-стенічний та істеричний характер реагувань, порушення сну [9, 19, 22, 36, 37, 39, 40].
Психодіагностичні обстеження молоді з церебральними паралічами, вродженими аномаліями та недорозвитком кінцівок засвідчують, що ступінь їхньої невротизації корелює з показниками особистісної тривожності. Дослідниками встановлено слабкість нервових процесів, емоційну нестабільність, підвищену імпульсивність, неадекватність реагувань у ситуації конфлікту що проявляється в зосередженості інваліда на захисті власного «Я» та вказує на особистісну незрілість, неузгодженістьїхньої самооцінки з рівнем домагань (О.І.Купрєєва, 2003).
У психологічних дослідженнях здійснюється диференціація двох видів тривожності - особистісної або тривожності характеру та ситуативної тривожності [4]. У контексті завдань нашого дослідження на особливий інтерес заслуговуютьроботи, присвячені вивченню тривожності як стійкого емоційно-особистісного утворення [1, 17, 20, 25]. Тривожність розглядається як своєрідний сигнал, попередження про можливі порушення особистісного розвитку. Людина зі стійким підвищеним рівнем тривожності поступово починає спотворювати сприймання реальності задля збереження звичного уявлення про себе. Отже, тривожність є проявом конфлікту «Я-концепціі». Це підтверджується результатами досліджень, присвячених вивченню як самої тривожності, так і психологічних утворень, до складу яких вона включена. Автори підкреслюють, що основною причиною тривожності інвалідів є конфлікт, неузгодженість рівнів самооцінки та домагань [24, 27].
Для розуміння причин тривожності спортсменів-інвалідів, актуальним є питання щодо локалізації її джерел. Сучасні науковці схиляються до виділення двох типів джерел стійкої тривожності. Першим і найбільш поширеним джерелом є тривала зовнішня стресова ситуація, що виникає внаслідок частих переживань суб’єктом станів тривоги (Ю.Л. Ханін, Ч. Спілбергер). До другого джерела, що провокує розвиток стійкої тривожності, вчені відносять внутрішні психологічні або психофізіологічні чинники, що можуть бути пов’язані з соматичними розладами, які зумовлюють появу рухових дефектів, зокрема, посттравматичний стрес [13], тривалі прибування в клініці, хірургічні операції, соціальні стигмації, інші психотравмуючі чинники, що супроводжуютьжиття інвалідів [34, 35].
Неадекватні соціально-педагогічні вимоги щодо людей із вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку викликають комунікативнунапруженість, що деформує систему міжособистісних відносин, зумовлює підвищення рівня особистісної тривожності, провокує схильність до соціальної відчуженості, зумовлює поведінкові розлади різного характеру [12, 16]. Аналіз їх сутнісного змісту дозволив встановити, що за формою проявів такі поведінкові реакції відносяться до афективних порушень, однак, їх підґрунтя утворюють механізми поведінкового захисту, що відносяться до сфери несвідомої психічної активності особистості та є неусвідомленим соціально-динамічним способом зниження тривожності та внутрішньої напруженості [2, 10, 32].
Отже, взаємовідносини особистості з іншими суб’єктами розглядаються як одна з причин розвитку тривожності. У відповідності до «інтерперсональної теорії» Х.С. Салівана (1964), тривожність породжується міжособистісними відносинами, а потреба в униканні або усуненні тривожності ототожнюється з потребою особистості в міжособистісній надійності та безпеці [24, 38]. Аналізуючи причини стійкої особистісної тривожності, особливу увагу науковці приділяють дослідженню внутрішнього або психологічного конфлікту особистості - «... особливого сполучення об’єктивних і суб’єктивних факторів, що порушує значущі відносини особистості, сприяє ... стійкому переживанню емоційної напруги, інтенсивність якої зумовлена значущістю для особистості порушених відносин» [21, С. 81]. Провідним етіологічним компонентом розвитку внутрішнього конфлікту вчені вважають незадоволення потреб особистості. Внутрішній конфлікт також розглядається як джерело появи мотиваційної суперечливості [15, 26, 33, 38].
Вивчення причин особистісної тривожності потребує розгляду взаємовпливу тривожності та інших особистісних утворень, зокрема, складових «Я-концепції» Дослідженнями підтверджено, що одним із важливих «Я-образів», які утворюють «Я-концепцію» особистості, є образ «Я-фізичного». У психологічній літературі він характеризує уявлення суб єкта про своє тіло [18, 31]. На формування «Я-фізичного» впливають:
• зміни або ушкодження частини або частин тіла, важкі сенсорні порушення, інтелектуальні розлади, соматичні захворювання;
• самооцінка, самовідношення, самозадоволення;
• стан свідомості; вік, стать та особливості статевої ідентифікації; оцінка зовнішності, тіла іншими суб’єктами; культурністереотипи, наявність психічної патології [11].
Емоційно-ціннісний компонент «Я-концепції> науковці пов’язують з оцінкою людини самої себе, своїх можливостей, потреб, інтересів, цінностей. Він експлікує ставлення до себе як до суб єкта діяльності загалом, так і до окремих рис своєї особистості.
На відміну від особистісної тривожності, що розглядається науковцями як одна з характеристик особистості, ситуативна тривожність відноситься до психічних станів людини Психічний стан розуміють як актуальний для конкретного часу реальний стан людини у відповідності до всієї сукупності її психічної організації. Актуальний психічний стан визначається параметрами, що характеризують одночасний перебіг психічних процесів, з одного боку, та сукупністю особистісних якостей, з іншого. У спортивній психології психічний стан розуміють як положення в якому опиняється спортсмен унаслідок дії умов і ситуацій спортивної діяльності. Він характеризується певним ставленням особистості до конкретної ситуації, рівнем її активації та особливостями протікання психічних процесів (О.В. Родіонов, 1988; Є.М. Хекалов, 2003). Отже, кожен психічний стан є цілісним, поліструктурним і поліфункціональним утворенням, що визначає процесуальні характеристики психічної діяльності та опосередковано впливає на її кінцевий результат. Принагідно, що рівень ситуативної тривожності впливає на ступінь психологічної готовності плавців із вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку до спортивної діяльності, позначається на результатах виступів у змаганнях.
За даними досліджень В.І. Воронової (2001), Т.С. Тімакової (1998), інтелектуальнийрозвиток, емоційна зрілість і соціалізація особистості є підґрунтям для формування психологічної готовності спортсменів до участі в спортивній діяльності: в сукупності з розвитком здатності до максимальної реалізації фізичних можливостей, формуються механізми економізації витрат психоенергетичного потенціалу особистості [7]. Отже, здатність плавців високої кваліфікації з вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку до максимальної реалізації в спортивній діяльності може бути лімітована емоційною та особистісною незрілістю, що обмежує їхню здатність до формування високоадаптивних реакцій на дію специфічних для спорту вищих досягнень впливів і суттєво знижує рівень професіоналізму.
Психологічна готовність обумовлена достатньо стійкими психологічними особливостями, притаманними конкретному спортсмену [7]. Поряд із функціональною та техніко-тактичною готовністю до специфічного передстартового комплексу що утворює структуру готовності спортсмена до виступу у змаганнях, вчені відносять: емоційно-вольову стійкість, цілеспрямованість особистості, наполегливість, здатність до мобілізації, психологічну витривалість (в умовах наростання втоми та стомлення), самоконтроль, рішучість, волю до перемоги, спортивну злість, а також самоконтроль та активну саморегуляцію (рис. 1).
Рис. 1. Готовність плавців до змагальної діяльності
З психологічних позицій, готовність плавців як представників циклічних видів спорту, передусім, пов’язана з їхньою здатністю:
• оцінювати власний фізичний стан: ступінь стомлення, резерви сил;
• співвідносити суб єктивні психофізіологічні відчуття з вимогами конкретної змагальної ситуації: регуляція темпу проходженнядистанції, величини зусиль.
Ці показники характеризують стійкість психічних процесів спортсмена до дії відволікаючих факторів до початку та за ходом змагання.
Передбачаємо, що високий рівень тривожності знижує здатність плавців до адекватної оцінки власного фізичного та психічного стану, їхню спроможність диференціювати та адекватно коригувати ключові біомеханічні параметри техніки, раціонально вибудовувати та реалізовувати тактичні схеми проходженнядистанції в умовах жорсткої та мінливої змагальної боротьби. Загалом, стан тривоги, поведінка спортсменів та їхня здатність до найвищого рівня реалізації у змагальній діяльності знаходяться у складній взаємодії: ефективність діяльності може погіршуватись як унаслідок надмірної, так і низької тривоги. Високий рівень ситуативної тривожності розглядається як один із несприятливих станів спортсмена, що зумовлює порушення оптимального перебігу психічних функцій, негативно впливає на результат діяльності, руйнує спортивну форму, послаблює психічне та фізичне здоров’я. Низький рівень тривожності супроводжуєтьсязниженням мотивації змагальної діяльності, перешкоджає адекватній мобілізації вольових зусиль спортсменів, збільшує тривалість періоду впрацьовування та скорочує фазу стійкої працездатності, негативно позначається на здатності плавців протидіяти стомленню, знижує волю до перемоги
Отже, вивчення причин розвитку особистісної та ситуативної тривожності висококваліфікованих плавців, визначення характеру впливу тривожності на ефективність функціонування особистості в спорті потребують здійснення глибокогонауковогоаналізу проблеми
Теоретико-методологічною основою дослідження тривожності висококваліфікованихплавців різних нозологій стали фундаментальні положення психологічної науки щодо структури особистості та її розвитку в процесі діяльності
(Б.Г. Ананьєв, 1967; С.Л. Рубінштейц 1976; О.М. Леонтьєв, 1975; Б.Ф. Ломов, 1991; К.К. Платонов, 1972; Ю.Л. Ханін, 1980). Ключовим науковим принципом дослідження тривожності в структурі особистості плавців із вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку стало положення про динамічність тривожності, що проявляється в змінах взаємозв’язків між окремими психічними процесами, станами та властивостями психіки [24]. Науковці виділяють наступні основні фактори ґенезу та прояву психічних станів спортсменів: фактор часу, фактор активації, фактор домінуючих елементів структури свідомості, фактор специфічності конкретного виду спортивної діяльності. У той же час, генералізуючим фактором, що впливає на всю сукупність окреслених факторів ґенезу та прояву психічних станів спортсменів, учені вважається фактор індивідуальних відмінностей.
Дослідження тривожності як особистісної характеристики висококваліфікованих плавців із вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку на етапі констатувальногоексперименту показало домінування середнього рівня особистісної тривожності (75,67 % досліджуваних); високий рівень особистісної тривожності зафіксовано в п’яти спортсменів, що становить 13,51 %; низьким рівнем характеризуються чотири досліджуваних (10,81 %) (рис. 2).
10,81%
■ високий рівень ■ середній рівень
низький рівень
Рис. 2. Рівні особистісної тривожності плавців різних нозологій
Аналіз експериментальних даних показав наявність міжнозологічних відмінностей рівнів особистісної тривожності плаців із вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку (рис. 35).
5,26%
15,78%
78,94%
■ високий рівень ■ середній рівень
низький рівень
Рис. 3. Рівні особистісної тривожності плавців із вадами зору
Зокрема, 92,86 % спортсменів із вадами зору характеризуються середнім рівнем особистісної тривожності; 07,14 % плавців мають високий рівень тривожності; низького рівня тривожності серед спортсменів цієї нозології не виявлено.
У групі спортсменів із порушеннями опорно-рухового апарату в 78,94 % випадків діагностовано середній рівень тривожності; 15,78 % спортсменів мають високий рівень тривожності; 05,26 % - низький (рис. 4).
5,26%
15,78%
78,94%
високим рівень низький рівень
середній рівень
Рис. 4. Рівні особистісної тривожності плавців із порушеннями опорно-рухового апарату
Отже, висококваліфіковані плавці з порушеннями опорно-рухового апарату мають достовірно вищу кількість випадків високого рівня особистісної тривожності в порівнянні зі спортсменами з вадами зору відповідного рівня кваліфікації (х2емп.= 12,44; х2крд05 = 5,99; для степенів свободи п-1=2; х2емп>х2кр.0,05 - сукупності різні). Принагідно, що виявлена закономірність може бути пов’язана з особистісними новоутвореннями спортсменів із порушеннями опорно-рухового апарату, сформованими під впливом образу «Я-фізичного», на який впливає оцінка зовнішності, тіла та особистості іншими суб’єктами, що знаходиться під тиском соціокультурнихстереотипіа У свою чергу, сформований образ «Я-фізичного» впливає на характер самооцінки, рівень самоприйняття, ступінь самоповаги, відчуття особистісної захищеності, успішності, самореалізації, ступінь задоволення собою.
На особливу увагу заслуговують результати дослідження тривожності плавців із вадами розумового та фізичного розвитку (рис. 5). Встановлено, що 75 % плавців із вадами розумового та фізичного розвитку характеризуються низьким рівнем особистісної тривожності; високий рівень зафіксовано в 25 % випадків; середнього рівня тривожності не виявлено.
75,00%
високий рівень
низький рівень
Рис. 5. Рівні особистісної тривожності плавців із вадами розумового та фізичного розвитку
Домінування низького рівня тривожності пояснюємо низьким рівнем самоідентифікації, несформованістю власного «Я», емоційно-вольовою незрілістю, загальним особистісним недорозвитком, що зумовлений інтелектуальною недостатністю.
Вивчення ситуативної тривожності здійснювалось у навчально-тренувальному процесі та під час участі плавців у відповідальних змаганнях сезону. Встановлено, що рівень ситуативної тривожності корелює з суб’єктивною оцінкою спортсменом значущості змагання. У випадках достатньо високої особистісної значущості очікуваного старту, рівень тривожності плавців поступово підвищується з наближенням дня старту. Дослідження, проведені за 1-3 доби до передбачуваного виступу у змаганнях показали, що в 86,48 % плавців із вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку напередодні старту відзначаються зміни рівнів ситуативної тривожності. Зокрема, підвищення рівня ситуативної тривожності за 3 доби до початку змагань зафіксовано в 27,02 % плавців; у 18,91 % - за 2 доби; у 40,54 % - за 1 одну добу; у 13,52 % плавців не зафіксовано змін рівнів ситуативної тривожності напередодні змагань. Порівняльний аналіз динаміки ситуативної тривожності плавців різних нозологій
показав відсутність достовірних міжнозологічних відмінностей досліджуваних показників у спортсменів із вадами зору та порушеннями опорно-рухового апарату напередодні змагань. Порівняння значень за критерієм Фішера показало, що з достовірною ймовірністю 0,95 досліджені сукупності даних ситуативної тривожності спортсменів однакові (фемп= -1,36; фкр005= 1,64; фемп<фкрдо5). Наявність відповідних відмінностей зафіксовано в порівнянні з групою плавців із вадами розумового та фізичного розвитку (фемп.= 5,297; фкр005= 1,64; фемп>фкрдо5- сукупності різні).
Психічний стан спортсменів до початку змагань позначається на результативності та надійності змагальної діяльності. Визначення рівня ситуативної тривожності плавців усіх нозологій здійснювалось за 30 хвилин до старту. У 27,02 % досліджуваних зафіксовано передстартове підвищення ситуативної тривожності в межах мобілізаційного оптимуму. У 59,45 % спортсменів рівень тривожності відповідав стану передстартової лихоманки У 13,51% плавців висока ситуативна тривожність поєднувалась із особистісною, що поглиблювало несприятливий передстартовий стан. Причини його виникнення вчені пов’язують із суб’єктивними та об’єктивними факторами: незадовільним станом здоров’я спортсменів, недостатнім рівнем підготовленості, неадекватно високим рівнем відповідальності за результат виступу, досвідом минулих невдалих виступів, силою суперників, відсутністю особистісної впевненості в успіху, а також індивідуально-психологічними особливостями особистості, зокрема, надмірною збудливістю та тривожністю як особистісною якістю (А.Ц. Пуні, 1969; Є.М. Хекалов, 2003; І.А. Юров, 2006).
Високий рівень тривожності плавців із вадами зору та порушеннями опорно-рухового апарату в передстартовий період супроводжувався такими фізіологічними порушеннями, як підвищений тремор, синкинезії, надмірна пітливість, підвищення частоти серцевих скорочень, сухість у роті, почервоніння або збліднення, відчуття стискання у грудях порушення ритму дихання, активація сечовипускання порушення периферійного кровообігу Суб’єктивно стан тривоги був пов’язаний із відчуттям напруги, хвилювання, страху, зниженням впевненості у власних силах, скутості, важкості у м’язах. Рухи плавців характеризувалися метушливістю, порушенням координації, відзначалася втрата контролю за часом.
Передстартовий стан 13,51% спортсменів супроводжувався низьким рівнем ситуативної тривожності, а в 08,10% випадків він був кваліфікований як передстартова апатія. У двох плавців рівень тривожності обумовлений низькою особистісною значущістю змагань; у трьох спортсменів надмірний рівень психоемоційної напруги, який спостерігався протягом останніх передстартових днів, зумовив виснаження нервової системи, що стало причиною домінування процесів гальмування, зниження лабільності нервових процесів і показників частоти серцевих скорочень нижче фонових. Самопочуття плавців характеризувалося загальною млявістю, сонливістю, відчуттям байдужості, відсутністю жаги до перемоги та бажання змагатися.
Отримані емпіричні дані щодо рівнів особистісної та ситуативної тривожності плавців аналізувались у сукупності з оцінкою результатів виступів спортсменом і тренером. Це дозволило визначити вплив характеру тривожності на результат змагальної діяльності плавців із вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку, а також здійснити подальший вибір методів корекції тривожності в залежності від індивідуально-психологічних особливостей кожного спортсмена.
Висновки.
Встановлено, що тривожність як психічний стан та особистісна якість позначається на результатах спортивної діяльності спортсменів-інвалідів. Дослідження підтверджують, що високі досягнення спортсменів на змаганнях найвищого рангу зумовлюють підвищення рівня відповідальності за результати виступів. Прагнення плавців високої кваліфікації не втратити завойованих позицій провокує підвищення рівня особистісної та ситуативної тривожності напередодні відповідальних змагань. Кумулятивна дія такого поєднання негативно позначається на результатах змагальної діяльності.
Психолого-педагогічний супровід підготовки плавців із вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку має бути представлений у вигляді системи організаційних, науково-методичних, психодіагностичних заходів і психолого-педагогічних засобів впливу, що забезпечать діагностику індивідуально-психологічних особливостей і психічних станів плавців, обґрунтований вибір методів і засобів психологічної корекції та психологічної підготовки плавців до тренувальної та змагальної діяльності, розвиток та удосконалення психорегулюючих функцій організму та поведінки спортсменів у стресових ситуаціях, пов’язаних із змагальною діяльністю.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем підготовки плавців високої кваліфікації в паралімпійському спорті.
Література
1. Александровский Ю.А. Пограничные психические расстройства - М.: Медицина, 1993. - 256 с.
2. Белов Б.П., Ковалев В.В. Неврозоподобные нарушения при некоторых хронических соматических заболеваниях у взрослых и детей // Клиническая диагностика неврозов и психопатий - Л.: Медицина, 1967. - С. 59-86.
3. Бойко Г.М. Психологічна структура спортивної діяльності плавців у паралімпійському спорті // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Наукова монографія за ред. проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2007. - № 9. - С. 19-24.
4. Бойко Г.М. Дослідження тривожності спортсменів-інвалідів: теоретичний аналіз проблеми // Теорія і методика фізичного виховання і спорту: Науково-теоретичний журнал. - Київ: Національний університет фізичного виховання і спорту України, 2007. - № 4.
5. Бойко Г.М. Психологічне здоров'я як фактор успішної особистісної та професійної самореалізації спортсменів-інвалідів // Актуальні питання вищої професійної освіти: Зб. наукових праць 1 Всеукраїнської науково-
практичної конференції (м. Донецьк, 30 березня 2007 р.). Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Наукова монографія за ред. проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2007.
- № 5. - С. 196-202.
6. Волков И.П. Очерки спортивной акмеологии Актуальные проблемы достижения вершин в спорте. - СПб.: БПА, 1998. - 126 с.
7. Воронова В., Корнейко У. Показатели психологическойготовности высококвалифицированных спортсменов // Олимпийский спорт и спорт для всех: тезисы V Международногонаучного конгресса (5-7 июня 2001). - Минск: Белорусская Г АФК 2001. - С. 395.
8. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. / Гл ред. А.В.Запорожец - М.: Педагогика, 1982. - Т.3: Проблемы развития психики. - 367 с.
9. Гальперин П.Я. Методы обучения и умственное развитие ребенка - М.: Изд-во МГУ, 1985. - 45 с.
10. Гильяшева И.Н. Интеллект и личность при неврозах // Исследование личности в клинике и экстремальных условиях - Л.: Медгиз, 1969. - С. 151-165.
11. Заржицкая О. А. Образ тела как предмет психологическогоисследования // Журнал практического психолога -1998. -№7. - С. 14-18.
12. Земцова М.И., Каплан А.И., Певзнер М.С. Дети с глубокими нарушениями зрения. - М.: Просвещение, 1967. -376 с.
13. Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. - М.: Наука, 1983. - 127 с.
14. Крылов А.А. Некоторые проблемы психологии спорта в современном мире // Спортивная психология в трудах отечественных специалистов / Сост. и общая редакция И.П. Волкова - СПб.: Питер, 2002. - С. 37-42.
15. Купрєєва О.І. Особливості „Я-концепції’ дорослих інвалідів з ампутаційними дефектами кінцівок: Автореф. дис. ...канд. психол наук: 19.00.07 / Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України - К., 2003. - 16 с.
16. Малюхова Н.І. Особливості конкретизації уявлень слабозорих розумово відсталих учнів про оточуючийсвіт (на основі їх предметно-практичної діяльності): Автореф. дис.канд. пед. наук: 13.00.03 / Інститут дефектології АПН України. - К., 1999. - 18 с.
17. Мерлин В.С. Очерк интегрального исследования индивидуальности - М.: Педагогика, 1986.
18. Моляко Р.В. „Схема тіла” як об’єкт психологічного дослідження // Психологія Збірник наукових праць. - Київ.: НПУ, 1999. - № 3. - С. 64-71.
19. Мурзина Т.Ф. Психическая дезадаптация у детей-инвалидов с ампутационными культями конечностей // Медикосоциальная экспертиза и реабилитация. - 2002. - №1. - С. 16-18.
20. Мясищев В.Н. Личность и неврозы. - Л.: Изд. Ленинградского ун-та, 1960. - 131 с.
21. Мясищев В.Н. Психология отношений / Под ред. А. А. Бодалева. - М.: «ИПП», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1995. -321 с.
22. Напреенко А.К. Пограничные психические расстройства при ортопедических заболеваниях: Методические рекомендации - К., 1990. - 24 с.
23. Николаева В.В. Влияние хронической болезни на психику: Психологические исследования - М.: МГУ, 1987. -166 с.
24. Психологічне забезпечення психічного і фізичного здоров’я / Навчальний посібник: М.С. Корольчук В.М. Крайнюк, А.Ф. Косенко, Т.І. Кочергіна Загальна редакція М.С. Корольчука - К.: Інкос, 2002. - 272 с.
25. Рейковский Я. Экспериментальная психология эмоций. - М.: Прогресс, 1989. - 297 с.
26. Роджерс К. Клиентцентрированная терапия. Пер. с англ - М.: Рефл-бук - К.: Ваклер, 1977. - 320 с.
27. Соколова Е.Т. Самосознание и самооценка при аномалиях личности. - М.: Изд-во МГУ, 1989. - 215 с.
28. Соснина Н.А. Мотивационная сфера личности спортсмена: Учебно-методическое пособие. - Минск: НИИФК и СРБ, 2000. - 76 с.
29. СтамбуловаН.Б. Психология спортивной карьеры: Учебное пособие. - СПб.: Центр карьеры, 1999. - 236 с.
30. Стамбулова Н.Б. Психологическая структура спортивной деятельности // Спортивная психология в трудах отечественных психологов/ Сост. И.П. Волков - СПб.: Питер, 2002. - С. 32-37.
31. Тхостов А.Ш. Психология телесности. - М.: Смысл, 2002. - 287 с.
32. Ушаков Г.К. Пограничные нервно-психические расстройства. - М.: Медицина, 1987. - 304 с.
33. Хорни К. Наши внутренние конфликты Конструктивнаятеория невроза. - СПб.: Лань, 1997. - 240 с.
34. Шабалина Н.Б., Чикинова Л. Н., Намизюк Е.В. Психологические особенности инвалидов, бывших участников войны в Афганистане // Медико-социальная экспертиза и реабилитация. - 1999. - № 1. - С. 21-25.
35. Юр’єва Л.М. Кризові стани: Монографія. - Дніпропетровськ: Арт-Прес, 1998. - 164 с.
36. Frank R.G., Kashani J.H. Kashani S.R. at all. Psychological response to amputation as a function of age and time since amputation // British Journal of Psychiatry. - 1984.-Vol. 144, - P. 493-497.
37. Lundberg, S.G. and Guggenheim, F. Sequelae of limb amputation. In: Psychological aspects of surgery // Advances in psychosomatic medicine. - 1999. -Vol.15. - P. 199-210.
38. Sullivan H. S. Conception of Modern Psychiatry// Selected Works. N.Y., 1964. Vol. 1. - P. 3-30.
39. Tepper Mitchel. Gender and Disability. Introduction // Sex and Disability. - 1999. - Vol. 17 №3. - P. 3-6.
40. Vervograt A. Psychopathological responses to the stress of physical illness / Advances in psychosomatic medicine. V.B. -/ Ed. by Z. Lipowski. - Bazel, 1972. - P. 119-141.
Надійшла до редакції 17.12.2007р.
