CC BY
83как фактор лечебно-профилактического значения.
Выводы.
Лечебная физкультура имеет широкие показания к применению. Она используется, во-первых, как метод восстановительного лечения при различных травмах и заболеваниях опорно-двигательного аппарата, заболеваниях и травмах нервной системы. Кроме того, она является и методом комплексного лечения больных с заболеванием различных внутренних систем, успешно применяется при болезнях обмена веществ, находит широкое использование при слабом физическом развитии у детей, при различных отклонениях и заболеваниях детского организма. Начиная с гимнастики грудных детей и кончая любым возрастом старческого периода, имеется возможность подобрать и рекомендовать физические упражнения и элементы режима, адекватные общему состоянию организма.
Дальнейшие исследования предполагается провести в направлении изучения других проблем лечебного и профилактического действия физических упражнений.
Литература
1. Адыров М.В., Сергиенко Л.П., Тимченко В.Н. Прогноз здоровья человека. - Николаев, 1989. - 47с.
2. Бальсевич В.К., Запорожанов В. А. Физическая активность человека. - К.: Здоров’я, 1987. - 224с.
3. Дубровский В.И. Спортивная медицина. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 199. - 480с.
4. Ильин Е.П. Психофизиология физического воспитания. -М.: Просвещение, 1983. - 223с.
5. Темкин И.Б. Физические упражнения и сердечно-сосудистая система. - М.: Высшая школа, 1974. - 1926с.
6. Темкин И.Б. Упражнения в изометрическом режиме при болезнях органов кровообращения. - М.: Медицина, 1987. - 136с.
Поступила в редакцию 10.03.2007г.
ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ЯК ФАКТОР УСПІШНОЇ ОСОБИСТІСНОЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ СПОРТСМЕНІВ-ІНВАЛІДІВ
Бойко Г. М.
Національний університет фізичного виховання і спорту України
Анотація. У статті проаналізовано зміст поняття «психологічне здоров’я», визначено та охарактеризовано структурні компоненти психологічного здоров’я, фактори ризику порушень психологічного здоров’я, обґрунтовано вплив психологічного здоров’я на особистісний розвиток та успішність професійної самореалізації спортсменів-інвалідів високої кваліфікації.
Ключові слова: психологічне здоров’я, психічний розвиток, особистісний розвиток, спортсмені-інваліди, психологічна корекція.
Аннотация. Бойко Г.Н. Психологическое здоровье как фактор успешной личностной и профессиональной самореализации спортсменов-инвалидов. В статье представлено результаты теоретического анализа понятия «психологическое здоровье», факторов риска его нарушений, обосновано взаимосвязь между уровнем психологического здоровья, личностным развитием и профессиональной самореализацией спортсменов-инва-лидов высокой квалификации.
Ключевые слова: психологическое здоровье, психичес-
кое развитие, личностное развитие, спортсменьї-инва-лидьі, психологическая коррекция.
Annotation. Boyko G.N. Psychological health as the factor of successful personality and professional self-realization of sportsmen-disables is. In the article are presented the results of theoretical analysis of notion «psychological health», factors of risk of his violations, intercommunication is grounded between psychological health level, personality development and professional self-realization of sportsmen-disables of high qualification.
Keywords: psychological health, psychical development, personality development, sportsmen with disability, psychological correction.
Вступ.
Психологічне здоров’я розглядається як необхідна умова повноцінного функціонування та розвитку людини в онтогенезі. Оптимальний рівень психологічного здоров’я є об’єктивною передумовою адекватного виконання специфічних соціальних функцій у відповідності до вікових періодів розвитку та соціокультурних традицій суспільства, а також забезпечує можливість особистісного розвитку протягом усього життя [1, 6, 9].
Указане зумовлює необхідність розгляду структури та змісту психологічного здоров’я, умов його формування та збереження в контексті подальшого дослідження особливостей взаємозв’язку між рівнем психологічного здоров’я спортсменів-інвалідів із вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, відхиленнями розумового та фізичного розвитку і можливостями їхньої самореалізації у спортивній діяльності.
Дослідження виконується у відповідності до Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 рр., тема 2.5.2.: „Теоретико-методологічні основи психологічного супроводу підготовки спортсменів-інвалідів різних нозологічних груп”, номер державної реєстрації 0106U012125.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження полягає у здійсненні теоретичного аналізу особливостей формування психологічного здоров’я спортсменів-інвалідів як фактору їхньої успішної особистісної та професійної самореалізації.
Завдання дослідження: 1. Проаналізувати зміст поняття «психологічне здоров’я». 2. Визначити структурні компоненти психологічного здоров’я, проаналізувати фактори ризику порушень психологічного здоров’я. 3. Обґрунтувати вплив психологічного здоров’я на особистісний розвиток та успішність професійної самореалізації спортсменів-інвалідів високої кваліфікації. 4. Визначити завдання та зміст психокорекції як складової системи пси-холого-педагогічного супроводу підготовки спорт-сменів-інвалідів.
Методи та організація дослідження: теоретичні - аналіз, синтез, узагальнення та систематизація даних спеціальної науково-методичної літератури.
Результати дослідження та їх обговорен-
ня.
Структура психологічного здоров’я може бути представлена у вигляді системи, що включає аксіологічний, інструментальний та мотиваційно-ціннісний компоненти (рис. 1).
Зміст аксіологічного компоненту утворюють цінності власного «Я» та «Я» цінності інших людей. Йому відповідають абсолютне самоприйнят-тя, що можливе за умови досить повного знання самого себе, а також прийняття інших людей, незалежно від їхньої статі, віку, соціального статусу, політичних уподобань, інших соціокультурних особливостей. Необхідною передумовою самоприйнят-тя є особистісна цілісність, а також уміння прийняти свій «темний початок», вступити з ним у діалог. Необхідними якостями, що забезпечують прийняття інших людей, є вміння побачити в кожному з оточуючих «світлий початок», навіть у випадках, коли він є непомітним, а також здатність взаємодіяти саме зі «світлим початком», визнання власного права та
права інших на існування «темного початку».
Мотиваційно-ціннісний компонент передбачає наявність потреби у саморозвитку. Указане характеризує людину як суб’єкта власної життєдіяльності, яка має внутрішнє джерело активності, що виступає двигуном її розвитку. За таких умов людина цілком здатна брати на себе відповідальність за свій розвиток і стає «автором власної біографії» [9].
Інструментальний компонент характеризується розвитком рефлексивних здібностей як засобу самопізнання, здатністю концентрувати свідомість на собі, своєму внутрішньому світі та власному місці у взаємовідносинах з іншими людьми. Йому відповідає вміння людини розуміти та описувати свій емоційний стан і стан інших людей, здатність до вільного та відкритого прояву почуттів без заподіяння шкоди іншим, усвідомлення причин і наслідків власної поведінки та поведінки інших.
Компоненти психологічного здоров ’я знаходяться у безперервній динамічній взаємодії. Зокре-
К Мотиваційно-
ціннісний компонент
.у
є
Т
ж
т
є
0 л €> Г
1 ч ш €> г €>
©
Р
О
Рис. 1. Структура психологічного здоров ’я
ма, умовою розвитку позитивної, а не невротичної рефлексії, є адекватна самооцінка. У свою чергу, саморозвиток людини сприяє змінам її ставлень до власного „Я”, а саморефлексія виступає механізмом саморозвитку особистості.
На сучасному етапі розвитку науки питання норми психологічного здоров’я залишається дискусійним. Визначення сутності, критеріїв і показників норми, що розглядаються як певний образ і виступають орієнтиром для організації педагогічних умов досягнення психологічного здоров’я, потребує диференціації змісту понять „психологічне” та „психічне” здоров’я.
Нормою психічного здоров’я правомірно вважати відсутність патології та симптомів, що заважають соціальній адаптації людини. Альтернативою норми, у випадку психічного здоров’ я, є хвороба. Норма психологічного здоров ’я характеризується наявністю конкретних особистісних характеристик, що дозволяють людині не тільки адаптуватися в суспільстві, але й сприяють її розвитку. Альтернативою норми, у випадку психологічного здоров’я, є не хвороба, а відсутність або недостатній рівень сформованості особистісних, соціальних і професійних компетенцій людини, що ускладнює її розвиток у процесі життєдіяльності, перешкоджає виконанню власного життєвого завдання.
Розуміння норми ґрунтується на аналізі способів взаємодії людини з навколишнім середовищем. Оптимальний спосіб взаємодії зумовлений, насамперед, гармонією між умінням людини адаптуватися до середовища та адаптацією самого середовища у відповідності до її особистісних потреб. На особливу увагу заслуговує співвідношення між здатністю людини до пристосування (ендогенною адаптацією) та пристосуванням середовища (екзогенною адаптацією). Специфіка їх взаємодії визначається не лише конкретною ситуацією, але й віком людини. Якщо для дитини гармонією вважається пристосування середовища в особі матері до потреб малюка, то з віком поступово повинна зростати частка при-
стосування самої людини до умов середовища.
Людина, яка досягла особистісної зрілості, здатна самостійно підтримувати динамічний баланс між пристосуванням і пристосовністю, зберігаючи акцент на домінуванні самозмін як передумови адекватних змін зовнішньої ситуації.
Виділяють три рівні психологічного здоров’я: вищий (креативний), середній (адаптивний), низький (дезадаптивній) (табл. 1.).
Людина, яка має психологічне здоров’я креативного рівня, не потребує психологічної допомоги. Вона характеризується стійкою адаптацією до середовища, резервом сил для подолання стресових ситуацій, активним творчим ставленням до дійсності. Адаптивний рівень психологічного здоров’я мають особи, які в цілому адаптовані до соціуму, але характеризуються дещо підвищеним рівнем тривожності. Такі люди не мають резерву міцності психологічного здоров’я, тому відносяться до групи ризику. Їм необхідно рекомендувати групову психологічну корекцію профілактично-розви-вальної спрямованості. Дезадаптивній рівень психологічного здоров’я характерний для людей, які потребують індивідуальної психологічної допомоги внаслідок порушення балансу процесів асиміляції та акомодації. Для вирішення внутрішніх конфліктів вони використовують або асиміляційні, або акомодаційні стилі поведінки. Асиміляційний стиль поведінки характеризується, насамперед, прагненням пристосуватися до зовнішніх обставин на шкоду власним бажанням і можливостям. Такі особи вирізняються ригідністю, спробами цілком відповідати бажанням оточуючих. Людина з акомодаційним стилем поведінки, навпаки, застосовує активно-наступальну тактику, прагне за будь-яких обставин підкорити оточення власним потребам. Хибність такого стилю поведінки зумовлена недостатньою критичністю індивіда, відсутністю гнучкості реагувань, домінуванням стійких поведінкових стереотипів та екстернального локусу контролю.
За даними наукових досліджень [6, 9], ос-
Таблиця 1 Рівні психологічного здоров ’я
Рівні психологічного здоров’я Ознаки рівнів психологічного здоров’я Вид психологічної допомоги
вищий (креативний) > стійка середовищна адаптація > внутрішні резерви для протидії стресогенним впливам > творче ставлення до життя не потребує
середній (адаптивний) > нестійка середовищна адаптація > підвищений рівень тривожності > відсутність внутрішніх резервів для протидії стресогенним впливам групова психологічна корекція
низький (дезадаптивній) порушення балансу процесів асиміляції та акомодації індивідуальна психологічна корекція
асиміляційний стиль поведінки - патологічне прагнення пристосуватися до зовнішніх умов акомодаційний стиль поведінки -патологічне прагнення до зміни оточення задля задоволення власних потреб
нову психологічного здоров’я складає повноцінний психічний та особистісний розвиток на всіх етапах онтогенезу. Указане зумовлює необхідність обговорення питань, що стосуються психологічного здоров’я дітей та дорослих.
Аналіз літературних джерел указує на певне ототожнення понять „психологічне здоров’я” та „особистісна зрілість”. Зокрема, О.В. Хухлаєва (2001) підкреслює, що розуміння розвитку людини як послідовного руху до зрілості дозволяє використовувати поняття зрілість і психологічне здоров’ я дорослого як синонімічні. Однак, психологічне здоров’я дитини розглядається тільки як необхідна передумова для досягнення майбутньої особистісної зрілості, що, в даному випадку, унеможливлює ототожнення цих понять.
Незаперечним залишається факт, що психологічне здоров’я дітей має свою специфіку, для розуміння якої необхідно звернутися до розгляду співвідношення психологічного здоров’я та розвитку особистості. Психологічне здоров’я дитини та дорослого відрізняється сукупністю особистісних якостей, які ще не розвинулись у дитини, але мають бути притаманними психологічно здоровій дорослій людині. Таким чином, передумови психологічного здоров’я закладаються в пренатальному періоді, а протягом життя людини воно постійно змінюється внаслідок динамічної взаємодії зовнішніх і внутрішніх факторів.
Типовими психологічними характеристиками здорової людини є оптимізм, емоційний спокій, здатність радіти, самодостатність і вміння адаптуватися до складних життєвих обставин. Оптимальне співвідношення між виділеними психологічними характеристиками створює відчуття гармонії, що визначає баланс між різними складовими особистості: емоційною та інтелектуальною, соматичною (тілесною) та психічною, між людиною та оточуючими [8].
Г армонію необхідно розуміти не як статичний стан, а як процес особистісних змін. Такий підхід дозволяє розглядати психологічне здоров ’я як динамічну сукупність психічних властивостей людини, що забезпечують гармонію між потребами індивіда та суспільства й виступають передумовою орієнтації особистості на виконання своїх життєвих завдань. Під життєвим завданням розуміють те, що необхідно зробити людині для навколишнього світу з урахуванням її здібностей та можливостей. Результати наукових досліджень показують, що за умови успішного виконання життєвого завдання, людина відчуває себе щасливою, а невиконання - глибоко нещасною.
Ключовою ознакою психологічно здорової людини вчені вважають самоврегульованість -здатність адекватно пристосуватися до сприятливих і несприятливих умов і впливів. Розгляд сприятливих факторів як факторів ризику порушень психологічного здоров’я, що, за умови неадекватного пристосування, можуть викликати негативні особистісні зміни, обумовлений результатами спостережень за
людьми, які швидко досягли соціального та економічного успіху, внаслідок чого мають істотні порушення самоврегульованості [6, 8, 9].
Тому, одним із ключових завдань психокорекції як складової психологічного супроводу підготовки спортсменів-інвалідів високої кваліфікації, є формування, розвиток та корекція всіх компонентів самоврегульованості (рис. 2).
Для спортсменів-інвалідів високої кваліфікації характерною є постійна дія сприятливих і несприятливих факторів впливу, а також різноманітних варіантів їх поєднання [2]. До групи найбільш типових сприятливих факторів, що за умови неадекватної адаптації спортсмена можуть спровокувати появу «зіркової хвороби» та зумовити особистісну деформацію, відноситься стрімка та успішна спортивна кар’єра.
Для спорту інвалідів характерними є приклади гучних перемог юних атлетів із загальним стажем підготовки 3-4 роки на Чемпіонатах Європи, світу та Паралімпійських іграх. Серед спортсменів зрілого віку з важкими ураженнями опорно-рухового апарату також нерідко зустрічаються випадки стрімкої успішної кар’єри. За таких умов, суспільна байдужість, а інколи й зневага, неадекватність сприймання та побудови стосунків, матеріальна залежність інвалідів швидко змінюється на суспільне визнання, підвищену увагу та матеріальний статок, що створює загрозу для їхнього психологічного здоров’я [3].
До групи типових несприятливих факторів впливу відносяться складні життєві ситуації, що пов’язані з можливими спортивними поразками, неадекватним сприйманням оточуючих, прогресуванням захворювання та різким погіршенням соматичного стану.
Розглядаючи проблеми адаптації до несприятливих факторів у світлі вирішення психокорекцій-них завдань, слід звернути увагу на необхідність формування у спортсменів уміння не лише протидіяти складним обставинам життя, але й здатності раціонально використовувати набутий досвід для подальшого особистісного розвитку та самовдосконалення.
Основною функцією психологічного здоров’я є підтримання активного динамічного балансу між людиною та навколишнім середовищем у ситуаціях, що вимагають мобілізації особистісних ресурсів. До них, безперечно, відносяться ситуації, що пов’язані з участю спортсменів-інвалідів із вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, відхиленнями розумового та фізичного розвитку у спортивній діяльності.
Програми підготовки висококваліфікованих спортсменів вимагають постійної мобілізації їхніх фізіологічних і психологічних ресурсів [4, 5]. Підвищення рівня спортивної майстерності забезпечується нарощуванням обсягів та інтенсивності тренувальних навантажень, зміщення кривої втоми до критичних показників межі забезпечення життєдіяльності, зростанням частки змагальних наванта-
жень, що супроводжуються додатковою мобілізацією особистісних ресурсів спортсменів-інвалідів. Це доводить ключову роль психологічного здоров’я атлетів з інвалідністю як фактору успішного подолання ними тренувальних і змагальних навантажень та успішної самореалізації у спортивній діяльності.
У відповідності до завдань дослідження, потребують додаткового розгляду проблеми формування психологічного здоров’я дітей та дорослих із порушеннями розвитку. Повноцінний психічний та особистісний розвиток дітей з вродженими або набутими вадами ускладнюється впливом несприятливих ендогенних та екзогенних факторів, що зумовлюють їхню психосоціальну дезадаптацію. Отже, на всіх етапах онтогенезу формування психологічного здоров’я дітей-інвалідів потребує обов’язкового впровадження психолого-педагогічного супроводу навчання та виховання корекційної спрямованості (табл. 1).
Психолого-педагогічний супровід повинен забезпечити нівелювання негативного впливу деза-даптаційних факторів на психічний та особистісний розвиток дітей з порушеннями розвитку, сприяти їхній психосоціальній адаптації.
Психічний та особистісний розвиток, що
визначає психологічне здоров’я дорослих інвалідів також відрізняється певною своєрідністю, зумовленою дією комплексу стресових факторів, що неодмінно позначаються на різних аспектах їхнього життя, відображаються на родичах спортсменів, інших суб’єктах із найближчого соціального оточення. Психологічне перевантаження, за умови відсутності адекватної адаптації до нових обставин життя, може викликати формування психологічних новоутворень, неспецифічних для дорослої людини. Це, насамперед, соціальна дезадаптація, що пов’ язана з повною або частковою втратою незалежності, підвищений рівень тривожності, відчуття розгубленості, втрата сенсу життя, песимістичний погляд у майбутнє, відсутність прагнення до саморозвитку.
Психолого-педагогічний супровід дорослих спортсменів-інвалідів із набутими вадами повинен спрямовуватись на полегшення процесу переборювання наслідків ураження, нівелювання дії стресових навантажень у повсякденному житті та спортивній діяльності, що забезпечить збереження або відновлення їхнього психологічного здоров’я, успішність самореалізації у спортивній діяльності як професійній. На процеси переборювання впливають суб ’єктивні та ситуативні фактори, кумулятив-
Пристосування до несприятливих умов і впливів
Пристосування до сприятливих умов і впливів
пов’язані зі стрімкою успішною спортивною кар’єрою
пов’язані зі швидким матеріальним прибутком
пов’язані з підвищеним суспільним інтересом
Рис. 2. Структура самоврегульованості особистості
Таблиця 1
Особливості організації психолого-педагогічного супроводу навчання та виховання неповносправних дітей
Фактори порушення психічного та особистісного розвитку та психосоціальної дезадаптації Що необхідно враховувати у процесі корекції порушень і формування психосоціальної адаптації неповносправних дітей
Неспецифічний досвід, набутий внаслідок хвороби Досвід тривалих перебувань у лікарні, медикаментозного лікування, операційного втручання, болі, обмеження, відчуття неоднаковості у порівнянні зі здоровими дітьми
Специфічні аспекти хвороби > поява хвороби: рання або пізня; > перебіг хвороби: прогредієнтний з летальними наслідками або зворотній, контрольований; > ступінь очевидності порушення; > ступінь важкості хвороби. Слід також враховувати, що ступінь соматичної патології не обов’язково корелює з психічною ситуацією дитини
Обмеження сфери життєдіяльності, недостатність звичайного життєвого досвіду У дітей з порушеннями органів чуття відбувається ускладнення у формуванні життєвих контактів внаслідок комунікативних обмежень; у дітей із фізичними вадами - внаслідок обмеження мобільності
Рівень психосоціального розвитку Актуальний рівень емоційного, мотиваційного, когнітивного та соціального розвитку дитини
Реакції батьків і найближчого оточення дитини Дитина з недоліками розвитку без психологічної підтримки сім’ї має негативний прогноз на переборювання хвороби. Необхідно враховувати, що найчастіше в сім’ї в зв’язку з появою неповносправної дитини спостерігаються наступні реакції: безпорадність, відчай, озлоблення, пошук винних, байдужість, перебільшення проблем, ставлення до проблем як до життєвого краху, амбівалентне (суперечливе) ставлення тощо
Реакції соціального оточення Стигматизація з боку соціального оточення, як правило, призводить до соціальної ізоляції не тільки дитини, але й усієї родини
на дія яких формує індивідуальне ставлення до власного ураження, зумовлює оцінку впливу стресових факторів самим спортсменом.
Поточні завдання та зміст психолого-педа-гогічного супроводу визначаються в залежності від тривалості очікуваних позитивних наслідків переборювання: на короткий термін, на достатньо тривалий період, для довгострокової адаптації. На дум -ку Беиіеі (1988), для довготривалої адаптації ефективною є активна форма переборювання. Однак, для екстреної допомоги найбільш доцільною є стратегія захисту та витискання, що на певний час дає спортсмену суб’єктивне відчуття полегшення. Процеси переборювання та пристосування потребують багато часу. У залежності від виду ураження та ступеня важкості вони можуть тривати роками або супроводжувати людину все життя [7].
Завдання та зміст психокорекційних заходів у системі психолого-педагогічного супроводу підготовки висококваліфікованих спортсменів-інвалідів різних нозологічних груп спрямовуються на: формування нових форм особистісної та соціальної поведінки; досягнення позитивних змін в емоційній та когнітивній сферах; зниження рівня особистісної та ситуативної тривожності; уникнення або подолання депресивних станів; корекцію неадекватних самооцінок; соціальну та професійну інтеграцію; оволодіння мистецтвом самореабілітації, що полягає у формуванні здатності до самодопомоги та продук-
тивного подолання кризових ситуацій; розкриття особистісного потенціалу, стимулювання до самостійного пошуку нових можливостей самореалізації, зокрема у спортивній діяльності.
Тому психокорекцію необхідно розглядати як процес відновлення або корекції порушень психологічного здоров’я, що здійснюється в умовах спрямованої психологічної допомоги. Таким чином, система психолого-педагогічного супроводу підготовки спортсменів-інвалідів повинна включати комплекс психокорекційних заходів, що спрямовані на запобігання стійких порушень психічного розвитку, попередження особистісної деформації спорт-сменів-інвалідів із вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, відхиленнями розумового та фізичного розвитку, що обмежують сферу їхньої життєдіяльності, руйнують особистісну та соціальну активність, перешкоджають самореалізації у спортивній діяльності. У комплексі з іншими заходами психологічної допомоги та психологічної підготовки [2] психологічна корекція повинна спрямовуватись на розвиток ключових властивостей психіки та особистісних якостей спортсменів, що забезпечить відновлення або профілактику порушень психологічного здоров’я, підвищення рівня психофізичної готовності до тренувальної та змагальної діяльності, їхню соціальну адаптацію та інтеграцію в систему сучасних суспільних відносин.
Критеріями оцінки успішності впроваджен-
ня комплексу психокорекційних заходів у системі психолого-педагогічного супроводу підготовки спорт-сменів-інвалідів високої кваліфікації виступають: рівень якості життя, особистісна оцінка ступеня ситуативної та довгострокової адаптації до сприятливих і несприятливих внутрішніх і зовнішніх впливів, ефективність тренувальної та змагальної діяльності. Висновки.
1. Психологічне здоров’ я розглядається як сукупність конкретних особистісних характеристик дорослої людини, що забезпечують її адекватну соціальну адаптацію та стимулюють особистісний розвиток.
Креативний рівень психологічного здоров’ я зумовлює утримання активного динамічного балансу між людиною та світом у стресових ситуаціях, що вимагають мобілізації особистісних ресурсів і забезпечує реалізацію потреби людини в саморозвитку.
2. У структурі психологічного здоров’я виділяють аксіологічний (самоприйняття та прийняття інших людей), інструментальний (саморефлексія та побудова адекватних і продуктивних взаємовідносин) і мотиваційно-ціннісний компоненти (потреба в саморозвитку та її реалізація). Самоврегуль-ованість розглядається як ключова ознака психологічного здоров’я.
Аналіз впливу сприятливих і несприятливих життєвих обставин на психічний та особистісний розвиток спортсменів-інвалідів дозволив розглядати їх як фактори ризику порушень психологічного здоров’я. До основних сприятливих факторів ризику належать гучні спортивні перемоги та по-в’ язаний з ними стрімкий соціальний і фінансовий успіхи. До групи несприятливих факторів відноситься травма або хвороба, що зумовлює зміну соціальної ситуації, а також соціальна стигмація інвалідів, дисбаланс між їхніми особистісними бажаннями і психологічними та функціональними можливостями, часто повторювані випадки неуспіху, спортивні поразки тощо.
Дослідження особливостей впливу факторів ризику на психічний та соціальний розвиток спортсменів високої кваліфікації, підвищені вимоги до їхніх особистісних якостей, які зумовлені специфікою сучасної тренувальної та змагальної діяльності дозволили висунути припущення, що рівень психологічного здоров’ям лімітує здатність інвалідів із вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату та інтелекту до особи-стісного розвитку та професійної самореа-лізації у спорті.
3. З огляду на необхідність відновлення ймовірних порушень психологічного здоров’ я спортсменів-інвалідів високої кваліфікації,
система психолого-педагогічного супроводу повинна включати комплекс психокорек-ційних заходів, що спрямовані на корекцію порушень психічного та особистісного розвитку, відновлення динамічного балансу між особистістю атлетів з інвалідністю та соціальним середовищем у складних ситуаціях вибору, відновлення самоврегульова-ності, а також допомогу у формуванні адекватних життєвих планів та їх реалізації. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у вивченні особливостей психічного та осо-бистісного розвитку, визначенні рівнів психологічного здоров’я спортсменів-інвалідів різних нозологічних груп.
Література:
1. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. - СПб.: Питер, 2001. - 228 с.
2. Бойко Г. М. Теоретичні засади і структура організації психологічного супроводу підготовки спортсменів-інвалідів різних нозологічних груп // Теорія і методика фізичного виховання і спорту: Науково-теоретичний журнал. - Київ: НУФВСУ. - 2006. - № 4. - С. 81-84.
3. Бойко Г. М. Дослідження самооцінки спортсменів-інвалідів різних нозологічних груп // Педагогіка, психологія та ме-дико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Наукова монографія за ред. проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - № 12. - С. 10-16.
4. Бойко Г. М. Контроль за динамікою спеціальної працездатності плавців із порушеннями опорно-рухового апарату // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: V Міжнародна науково-практична конференція. - К.: Ун-т „Україна”, 2004. - С. 354 - 355.
5. Бойко Г. М., Калайда С.О. Індивідуалізація управління тренувальними і змагальними навантаженнями висококваліфікованих плавців із порушеннями ОРА // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: VII Міжнародна науково-практична конференція (23-24 листопада 2006 р.). - К.: Ун-т „Україна”, 2006. “ С. 433-435.
6. Психологические программы развития личности в подростковом и старшем школьном возрасте / Под ред. И. В.Дуб-ровиной. - Екатеринбург, 1998. - 237 с.
7. Психотерапия / Под. ред. Б.Д. Карвасарского. - СПб.: Питер, 2000. - 544 с.
8. Холмогорова А., Гаранян Н. Эмоциональные расстройства и современная культура // Московский психотерапевтический журнал. - 1999. - № 2. - С. 61-90.
9. Хухлаева О. В. Основы психологического консультирования и психологической коррекции: Учебное пособие. - М.: Издательский центр «Академия», 2001. - 208 с.
Надійшла до редакції 10.03.2007р.
ВПЛИВ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ НА ЗМІНИ БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ КРОВІ У ОСІБ ДРУГОГО ЗРІЛОГО ВІКУ З ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ: СТАБІЛЬНА СТЕНОКАРДІЯ ІІ ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ КЛАС Жарська Н., Гузій О., Трач В. Львівський державний університет фізичної культури
Анотація. В статті представлений вплив фізичної реабілітації на стан серцево - судинної системи у осіб другого зрілого віку з ішемічною хворобою серця: стабільна стенокардія II функціональний клас. Запропонована
