CC BY
122використання відповідних засобів діагностики на наступних етапах: результати екзамену з дисципліни поперед дипломної практики; результати Державної атестації; аналіз відгуків на випускників з військ. На цій основі здійснюється моніторинг якості підготовки військового фахівця, визначається його рейтинг. Висновки.
Таким чином, використовуючи кваліметрич-ний метод оцінки, можна отримати інтегральний показник, що характеризує інтегральну якість (ступінь сформованості професійно важливих якостей військового фахівця) - своєрідну рейтингову оцінку якості. Але слід мати на увазі, що К^, потрібно коригувати відповідно до даних, отриманих унаслідок зворотного зв’язку з військами стосовно кожного з випускників.
Цей показник може слугувати однією з основних складових для визначення ефективності функціонування системи фізичного виховання у ВВНЗ.
Подальші дослідження потребують уточнення оцінки ефективності функціонування випускника, рівня практичної діяльності офіцера, регламентованого вимогами, що пред’являються до нього під час виконання конкретних обов’язків на відповідній посаді.
Література
1. Бабанский Ю.К., Поташник М.М. Оптимизация педагогического процесса. - Киев: Рад. шк., 1982. - 198 с.
2. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. -М.: Педагогика, 1989.-192 с.
3. Нещадим М.І. Системне дослідження змісту військової освіти // Військова освіта: Зб. наук. пр. №8. - Харків: ГУВО НМЦВО МОУ, “Основа”, 2000. - С. 49 - б5.
4. Одерій Л.П. Кваліметрія вищої освіти: методологія та інструментарій: Монографія. - К.: МКА, 19бб. - 2б4 с
5. Пирогова Е.А. Совершенствование физического состояния человека. К.: Здоров’я, 1989. - 1б8 с.
6. Саати Т. Принятие решений. Метод анализа иерархий: Пер. с англ.- М.: Радио и связь, 1993.
7. Черепанов B.C. Экспертные оценки в педагогических исследованиях. - М.: Педагогика, 1989. - 152 с.
Надійшла до редакції 20.11.2007р.
ВПЛИВ ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ НА ЗДАТНІСТЬ ПЛАВЦІВ ВИСОКОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ ДО САМОРЕАЛІЗАЦІЇ В СПОРТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
Бойко Г. М.
Національний університет фізичного виховання і спорту України
Анотація. У статті проаналізовано особливості впливу соматичних патологій на психічну сферу спортсменів-інвалідів, наведено інтегральну характеристику готовності плавців до участі в змагальній діяльності, обґрунтовано необхідність вивчення індивідуально-психологічних особливостей плавців високої кваліфікації з вадами зору, опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку.
Ключові слова: плавці, соматичні розлади, психічна сфера, корекція, психолого-педагогічний супровід.
Аннотация. Бойко Г. Н. Влияние индивидуально-психологических особенностей на возможности пловцов высокой квалификации к самореализации в спортивной деятельности. Проанализированы особенности воздействия соматических патологий на психическую сферу спортсменов-инвалидов, представлена интегральная характеристика готовности плов-
цов к соревновательной деятельности, обоснована необходимость изучения индивидуально-психологических особенностей пловцов высокой с нарушениями опорно-двигательного аппарата, зрения, умственного и физического развития. Ключевые слова: пловцы, соматические нарушения, психическая сфера, коррекция, психолого-педагогическое сопровождение.
Annotation. Boyko G.N. Influencing of individual-psychological characteristics on possibility of swimmers of high qualification to self-realization in sporting activity. The analysis of features of influence of somatic pathologies on the psychical sphere of sportsmen-invalids is carried out, integral description of readiness of swimmers is presented to competition activity, the necessity of study of individual-psychological features of swimmers of high with violations of movement vehicle, sight, mental and physical development is grounded.
Keywords: swimmers, somatic violations, psychical sphere, correction, psychological-pedagogical accompaniment.
Вступ.
Спортивна діяльність повинна забезпечувати вдосконалення особистості спортсмена, що здійснюється безпосередньо в навчально-тренувальному процесі та спрямовується на задоволення його інтересів до спорту та потреб, сформованих у сфері спортивної діяльності [3-5, 25]. Участь у спортивній діяльності вимагає від спортсмена узгодженої взаємодії індивідуально-психологічних якостей, внутрішніх ресурсів і технологічної організації самої діяльності [2, б, 8, 19, 28, 29]. Отже, розробка системи психолого-педагогічного супроводу підготовки плавців високої кваліфікації із вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку, які здатні досягати результатів на межі людських можливостей, а також технологій її практичної реалізації, потребує аналізу всіх складових готовності, що впливають на ефективність навчально-тренувальної та змагальної діяльності спортсменів.
Сучасні науковці вказують на існування тенденцій до зростання відповідності системи підготовки спортсменів високого класу специфічним вимогам конкретного виду спорту, що, передусім, проявляється в збільшенні частки допоміжної та спеціальної підготовки в загальному обсязі тренувальної роботи та зменшенні загальної. Зокрема, на етапах максимальної реалізації індивідуальних можливостей та збереження досягнень спортсменів, частка спеціальної підготовки зростає до б0 %. Доведено, що приріст спортивних досягнень забезпечується виходом спортсменів за межі сформованого стереотипу виконання змагальних дій. Розв’язання проблеми забезпечується розробкою та впровадженням загально- та спеціально-підготовчих вправ, що, на відміну від стандартних змагальних, мають інші характеристики [9, 34]. Передбачаємо, що використання спеціальних психологічних методів і прийомів у поєднанні з модифікованими формами змагальних вправ забезпечить моделювання нових, більш досконалих параметрів змагальних дій спортсменів, що зумовлять достовірний приріст досягнень у конкретному виді рухової діяльності.
Встановлено, що співвідношення різних видів підготовки може істотно змінюватись у залежності від специфіки конкретного виду спорту, індивідуаль-
них особливостей спортсменів, засобів і методів тренування [21]. Принагідно, що це положення безпосередньо стосується підготовки плавців високої кваліфікації з вадами зору, порушеннями
опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку, які суттєво відрізняються від здорових спортсменів за більшістю показників складових готовності, що забезпечують високі спортивні результати в сучасному плаванні.
Досягати видатних спортивних результатів спроможні, передусім, спортсмени, які за антропометричними даними, морфо-функціональними характеристиками та властивостями психіки найкращим чином відповідають вимогам конкретного виду змагальної діяльності [8]. Тому дослідження проблеми вибору спеціалізації, спрямованості та змісту програм підготовки плавців різних нозологій на етапах максимальної реалізації індивідуальних можливостей та збереження досягнень спортсменів-інвалідів набуває особливої актуальності.
Дослідження виконується у відповідності до Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 рр., тема 2.5.2.: „Теоретико-методологічні основи психологічного супроводу підготовки спортсменів-інвалідів різних нозологічних груп”, номер державної реєстрації 0106Ш12125.
Формулювання цілей роботи.
Мета роботи полягає в обґрунтуванні необхідності врахування індивідуально-психологічних та осо-бистісних якостей плавців високої кваліфікації з вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку для визначення змісту пси-холого-педагогічного супроводу їхньої підготовки та прогнозування здатності спортсменів-інвалідів до найвищого рівня реалізації в спортивній діяльності.
Результати дослідження.
Готовність плавців із вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку до самореалізації в спортивній діяльності представлено у вигляді інтегральної
характеристики, що визначається взаємозалежною сукупністю складових техніко-тактичної, функціональної та психологічної готовності спортсменів (рис. 1).
Техніко-тактична майстерність як складова готовності плавців із порушеннями опорно-рухового апарату, вадами зору, розумового та фізичного розвитку до участі в змагальній діяльності обумовлена інтелектуальними, руховими та сенсорними можливостями спортсменів. Отже, в спорті інвалідів техніко-тактична майстерність плавців завжди лімітована характером уражень моторної, сенсорної та інтелектуальної сфери або їх поєднанням.
Функціональна складова готовності забезпечується рівнем емоційно-вольової стійкості спортсменів і формується під впливом неспецифічної для здорових плавців динаміки процесів адаптації до тренувальних навантажень і сповільнення процесів відновлення працездатності, зумовленого соматичним станом спортсменів.
Психологічна складова готовності обумовлена достатньо стійкими індивідуально-психологічними особливостями та властивостями психіки спортсмена: емоційно-вольовою стійкістю, здатністю до мобілізації, психологічною витривалістю, волею до перемоги, цілеспрямованістю особистості, наполегливістю, здатністю до самоконтролю та активної саморегуляції [2, 7, 10].
Психологічна складова готовності плавців різних нозологій може бути суттєво лімітована порушеннями психологічного здоров’я, пов’язаними з ризиком деформації особистості спортсменів-інвалідів, які виявляються нездатними адекватно пристосуватися до сприятливих і несприятливих умов і впливів [2, 3, 24, 32, 33].
Всупереч тому, що сучасне спортивне плавання відноситься до видів спорту з відносно ранньою спеціалізацією, для спорту інвалідів типовими є випадки достатньо пізнього початку занять (у 15-25 років) [4]. З огляду на прогнозування рівня досягнень спортсменів інформативним є тип біологічного доз-
РІВЕНЬ
ГОТОВНОСТІ
ТЕХНІКО-ТАКТИЧНА
ГОТОВНІСТЬ
інтелекту-
альний
розвиток
ПСИХОЛОГІЧНА
ГОТОВНІСТЬ
соматичний
стан
відновлення
працез-
датності
сенсорна
регуляція
діяльності
емоційно-вольова стійкість
цілеспрямованість
особистості_____
адаптаційні
процеси
здатність до мобілізації
наполегливість
воля до перемоги
самоконтроль
активна
саморегуляція
Рис. 1. Складові готовності плавців різних нозологій до змагальної діяльності.
рівання, що, на думку вчених, багато в чому визначає спрямованість спортивної спеціалізації [26, 30, 34]. Для спортсменів із прискореними темпами біологічного дозрівання, що обумовлюють раннє досягнення ними піку багаторічної спортивної форми, завершення процесів біологічного дозрівання вчені пов’язують зі стабілізацію результатів і завершенням спортивної кар’єри [26, 30]. Отже, у випадках достатньо пізнього початку професійних занять спортом, доцільно, передусім, звертати увагу на плавців із певним відставанням біологічної зрілості.
Встановлено, що порушення фізичного, психічного та соціального розвитку зумовлюють виникнення значних труднощів в організації та проведенні навчально-тренувальних занять зі спортсменами-інвалідами [7]. Відсутність наукових даних щодо особливостей підготовки висококваліфікованих плавців передбачає необхідність розробки та впровадження спеціальних методів, методичних прийомів, засобів і форм організації занять зі спортсменами з вадами зору, опорно-рухового апарату, відхиленнями розумового та фізичного розвитку.
Передбачаємо, що навчально-тренувальний процес необхідно будувати з урахуванням принципу єдності корекції та навчання, з опорою на актуальний рівень розвитку та активності спортсменів. Забезпечення виконання цих умов неможливе без урахування особливостей індивідуально-психологічного та особистісного розвитку й соматичного стану плавців із вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку.
Започатковуючи аналіз особливостей психічного та особистісного розвитку плавців із порушеннями зору, опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку, ми врахували, що такі форми порушень класифікуються науковцями як соматичні [11, 12, 18, 22].
Історія розвитку медицини показує, що взаємозв’язок між психічною та соматичною сферами людини відомий зі стародавніх часів. Зокрема, Сократ вказував на помилковість „... лікування тіла без душі”. Наукове дослідження єдності психічної, фізичної (соматичної) та соціальної сфер людини започатковано на початку ХХ століття та пов’язано з роботами Г.А. Захар’їна (1909), П.Ф. Лесгафта (1936), Р.А. Лурії (1944) т. ін. У подальших дослідженнях М.С. Лебединського (1972), Г.В. Морозова (1974), інших науковців продовжено вивчення соматичного та психічного станів людини як якісно різних, але взає-мовпливових сторін особистості. Зокрема, Ф.В. -Бассін (1970, 1972), розглядаючи психосоматичні взаємозв’язки станів людини, виділяє два основних взаємообумовлених аспекти: вплив психічних факторів на соматичну сферу людини; вплив соматичних факторів на психіку людини [4]. Перший аспект знайшов своє відображення в психосоматичному підході в медицині, в межах якого відбулося виділення різних форм психогенних захворювань, зокрема, вегетативних неврозів. Дослідники розглядають їх як результат функціонування захисту різного ступеня
інтенсивності [31] та вказують на існування взаємозв’язку між особливостями особистісного профілю суб ’ єкта та розвитком у нього відповідних соматичних захворювань [18].
Другий аспект психосоматичних відносин, що пов’язаний із впливом соматичного стану суб’єкта на його психіку, розкриває порушення психічної діяльності людини в умовах соматичної хвороби. Результати наукових досліджень, присвячених вивченню психіки хворих із соматичною патологією, доводять існування двох різновидів впливу соматичних розладів на психіку людини:
■ соматогенного - у вигляді інтоксикаційних впливів на центральну нервову систему;
■ психогенного - у формі реакцій особистості на захворювання та його наслідки [1, 13, 15, 20, 22].
Основною формою впливу соматичного захворювання на психіку людини вважається психогенна, а в структурі соматичних патологій визначають психічний та психологічний компоненти [12, 16]. Доведено, що перебіг основної та супутніх хвороб позначається на психічному стані людини, а в дитячому віці суттєво впливає її на психічний розвиток, певним чином ускладнюючи та обмежуючи можливості формування пізнавальної сфери дитини, її особистості в цілому. Отже, зміни психічної та соматичної сфер позначаються на соціальному розвитку та соціальній активності особистості спортсменів із вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку.
Незалежно від характеру первинного психофізичного дефекту, в структурі порушень особистіс-ного розвитку інвалідів розрізняють первинні соматичні (сенсорні, моторні, інтелектуальні) та вторинні психосоціальні відхилення. У структурі останніх виділяють емоційну систему адаптивних поведінкових стереотипів, що зумовлені типом нервової системи та соціальної перцепції інвалідів [12].
Доведено, що порушення моторного, зорового, інтелектуального розвитку утворюють систему розгалужених сенсорно-когнітивних депривацій особистості. За умови відсутності своєчасної, адекватної віку та стану людини психолого-педагогічної корекції, зростає ризик порушень її особистісного та соціального розвитку, соціальної адаптації' в цілому. Найбільш виразно дезадаптація проявляється в емоційно-негативній поведінці, що має афективне забарвлення. Джерелом негативних поведінкових проявів особистості вчені вважають домінуючу захисну мотивацію [11, 14].
Дослідники також вказують на порушення пізнавальних процесів в інвалідів із вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку, зокрема: сприймання, спрямованості мислення, пам’яті, мови, формування потреб [17, 23, 25]. Це суттєво ускладнює соціальну адаптацію спортсменів-інвалідів, обмежує їхню здатність до засвоєння соціального комунікативного досвіду та зумовлює необхідність розробки й впровадження системи психолого-педагогічного супроводу підготовки висококваліфікованих плавців різних нозологій.
Л.С. Виготський (1983), розглядаючи динаміку психіки людини на різних етапах онтогенезу, вводить поняття „кризи розвитку” та пропонує враховувати фактори соціальної ситуації в розвитку людини. Соціальна ситуація - це не просто середовище, в якому перебуває людина. Під цим поняття розуміють своєрідне поєднання внутрішніх процесів розвитку та зовнішніх умов, характерних для конкретного вікового періоду [4, 11].
Травма та хвороба, пов’язані з ними втрата або обмеження дієздатності викликають розлад сформованої соціальної ситуації, що правомірно розглядається вченими як кризовий період життя. Його пов’язують із формуванням нових психологічних новоутворень, нехарактерних для попередніх життєвих етапів людини. Зміна соціальної ситуації, зумовлена соматичними розладами, впливає не тільки на рівень фізичних, а й психологічних можливостей людини до виконання діяльності, призводить до обмеження кола соціальних контактів, дієздатності в цілому, докорінно змінює внутрішнє ставлення до життя. Отже, у випадках набутої патології в спортсменів-інвалідів формуються психологічні новоутворення, що обмежують їхню здатність до найвищого рівня самореалізації в спортивній діяльності.
Соматичні розлади завжди супроводжуються сильним перевантаженням (стресом), що неодмінно позначається на різних аспектах життя людини, відображається на його рідних, інших суб’єктах із найближчого соціального оточення. За таких умов, можливість інваліда адаптуватися до нових обставин життя, здатність зайняти активну життєву позицію, що забезпечить сприятливі психологічні умови для його подальшої особистісної та професійної само-реалізації, визначається перебігом кожної зі стадій переборювання хвороби. На переборювання хвороби впливають суб’єктивні та ситуативні фактори, кумулятивна дія яких формує індивідуальне ставлення до хвороби, зумовлює оцінку внутрішнього та зовнішнього стресу самим суб’єктом.
Таким чином, результат процесу переборювання хвороби, здатність до соціальної адаптації та найвищого рівня реалізації в будь-якій сфері соціальної діяльності, включаючи й спортивну, залежить від особливостей психічного та особистісного розвитку спортсменів-інвалідів, їхнього попереднього досвіду діяльності та умов соціального середовища, в яких відбувається процес компенсаторно-корекційного розвитку.
Висновки.
Аналіз спеціальної літератури вказує на одностайність думок фахівців щодо необхідності врахування особливостей розвитку вищих психічних функцій, особистісних якостей спортсменів і низки психофізіологічних параметрів як критеріїв оцінки потенційних можливостей спортсменів високої кваліфікації та прогнозування результатів їхніх виступів у змаганнях.
Інтелектуальний розвиток, емоційна зрілість і соціалізація особистості є підґрунтям для формування психологічної готовності спортсменів до участі в спортивній діяльності. В сукупності з розвитком здат-
ності спортсменів до максимальної реалізації фізичних можливостей, у них формуються механізми економізації витрат психологічного потенціалу особистості в тренувальній і змагальній діяльності. Отже, здатність плавців із вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку до максимальної реалізації в спортивній діяльності може бути лімітованою індивідуально- психологічними та особи-стісними якостями, сформованими під впливом соматичних розладів на психічну сферу спортсменів, що обмежує їхню здатність до формування висоюадаптив-них реакцій на дію специфічних для спорту вищих досягнень функціональних і психоемоційних впливів і знижує рівень професіоналізму.
Підготовка висококваліфікованих плавців із вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку зумовлює необхідність розробки та впровадження системи пси-холого-педагогічного супроводу, що враховуватиме особливості індивідуально-психологічних та особис-тісних якостей спортсменів і забезпечить найвищий рівень самореалізації спортсменів-інвалідів у спортивній діяльності.
У контексті завдань нашого дослідження перспективи подальших розвідок вбачаємо в здійсненні аналізу впливу вроджених і набутих моторних, сенсорних або інтелектуальних порушень на психічний та особистісний розвиток плавців високої кваліфікації різних нозологій.
Література
1. Блейхер В.М. Клиническая патопсихология. - Ташкент: Медицина, 1976. - 325 с.
2. Бойко Г.М. Психологічна структура спортивної діяльності плавців у паралімпійському спорті // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Наукова монографія за ред. проф. Єрмакова-С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2007. - № 9. - С. 19-24.
3. Бойко Г.М. Психологічне здоров’я як фактор успішної особистісної та професійної самореалізації спортсменів-інвалідів // Актуальні питання вищої професійної освіти: Зб. наукових праць 1 Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Донецьк, 30 березня 2007 р.): Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Наукова монографія за ред. проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2007. - № 5. -С. 196-202.
4. Бойко Г.М. Реабілітаційна психологія: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Полтава: АСМІ, 2007. - 223 с.
5. Бойко Г.М. Концептуальні засади системи супроводу підготовки спортсменів-інвалідів високої кваліфікації // Молода спортивна наука України: Збірник наукових праць у галузі фізичної культури та спорту. - Вип.11. - Т. 2. -Львів: НВФ „Українські технології”, 2007. - С. 67-68.
6. Бойко Г.М. Дослідження тривожності спортсменів-інвалідів: теоретичний аналіз проблеми // Теорія і методика фізичного виховання і спорту: Науково-теоретичний журнал. - Київ: Національний університет фізичного виховання і спорту України, 2007. - № 4.
7. Бойко Г.М. Теоретичні засади і структура організації психологічного супроводу підготовки спортсменів-інвалідів різних нозологічних груп // Теорія і методика фізичного виховання і спорту: Науково-теоретичний журнал. - Київ: НУФВСУ. - 2006. - № 4. - С. 81-84.
8. Волков И.П. Очерки спортивной акмеологии: Актуальные проблемы достижения вершин в спорте. - СПб.: БПА, 1998. - 126 с.
9. Верхошанский Ю.В. Теория и методология спортивной подготовки: Блоковая система тренировки спортсменов
высокого класса // Теория и практика физической культуры. - 2005. - № 4. - С 2-13.
10.Воронова В., Корнейко У. Показатели психологической готовности высококвалифицированных спортсменов // Олимпийский спорт и спорт для всех: тезисы V Международного научного конгресса (5-7 июня 2001). - Минск: Белорусская ГАФК, 2001. - С. 395.
11 .Войтенко Р.М. Психологические аспекты болезни и инвалидности: значение в клинике и экспертизе трудоспособности: Методическое пособие. - Таллинн: Валгус, 1981. - 43 с.
12.Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т./ Гл. ред. А.В-.Запорожец. - М.: Педагогика, - 1982. - Т.3: Проблемы развития психики. - 367 с.
13.Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. / Гл. ред. А.В.Запорожец. - М.: Педагогика, 1983. - Т.5: Основы дефектологии. - 369 с.
14.Гальперин П.Я. Методы обучения и умственное развитие ребенка. - М.: Изд-во МГУ, 1985. - 45 с.
15.Карвасарский Б. Д. Неврозы. - М.: Медицина, 1980. - 448 с.
16.Квасенко А.В., Зубарев Ю.Г. Психология больного. - Л.: Медицина. 1980. - 184 с.
17.Кобильченко В.В. Тривожність у підлітків із сенсорними вадами: діагностика та корекція // Міжнародна науково-практична конференція “Нива знань”. - Дніпропетровськ.: Промінь. - 1999. - С. 43-44.
18.Конечный Р., Боухал М. Психология в медицине. - Прага: Авиценум, 1983. - 406 с.
19.Крылов А. А. Некоторые проблемы психологии спорта в современном мире // Спортивная психология в трудах отечественных специалистов / Сост. и общая редакция И.П. Волкова. - СПб.: Питер, 2002. - С. 37-42.
20.Курек Н.С. Дефицит психической активности: пассивность личности и болезнь. - М.: ИПРАН, 1996. - 254 с.
21.Матвеев Л.П. Категории «развитие», «адаптация» и «воспитание» в теории физической культуры и спорта (давние, но не стареющие, и новые идеи) // Теория и практика физической культуры. - 1999. - № 1. - С. 2-11.
22.Николаева В.В. Влияние хронической болезни на психику. -М.: Издательство Московского университета, 1987. - 167 с.
23.Особенности познавательной деятельности слепых и слабовидящих школьников / Под ред. А. И. Зотова. - Л.: ЛГПИ.
- 1970. - 385 с.
24.Практическая психология образования / Под ред. И.В. -Дубровиной. - М., 1998. - 237 с.
25.Покутнева С.А. Индивидуальный подход в обучении слепых и слабовидящих учащихся в подготовительный период: Методическое руководство. - К.: Институт педагогики АПН Украины, 1993. - 72с.
26.Сахновський К.П. Теоретико-методичні основи системи багаторічної спортивної підготовки: Автореф. дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.04 / НУФВСУ. - К., 1997. - 48 с.
27.Соснина Н.А. Мотивационная сфера личности спортсмена: Учебно-методическое пособие. - Минск: НИИФК и СРБ, 2000. - 76 с.
28.Стамбулова Н.Б. Психология спортивной карьеры: Учебное пособие. - СПб.: Центр карьеры, 1999. - 236 с.
29.Стамбулова Н.Б. Психологическая структура спортивной деятельности // Спортивная психология в трудах отечественных психологов./ Сост. И.П. Волков. - СПб.: Питер, 2002. - С. 32-37.
30.Тимакова Т.С. Критерии управления многолетней под -готовкой квалифицированных спортсменов (циклические виды спорта): Автореф. дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.04. -М., 1998. - 76 с.
31.Тополянский В.Д., Струковская М.В. Психосоматические расстройства. - М.: Медицина, 1986. - 384 с.
32.Холмогорова А., Гаранян Н. Эмоциональные расстройства и современная культура // Московский психотерапевтический журнал. - 1999. - № 2. - С. 61-90.
33.Хухлаева О. В. Основы психологического консультирования и психологической коррекции: Учебное пособие.
- М.: Издательский центр «Академия», 2001. - 208 с.
34.Шкребтій Ю.М. Управління тренувальними і змагальними навантаженнями спортсменів високого класу в умовах інтенсифікації процесу підготовки: Дис. ...д-ра наук з фіз. вих. і спорту: 24.00.01 / НУФВСУ. - К., 2006. - 412 с.
Надійшла до редакції 21.10.2007р.
ДОСЛІДЖЕННЯ ПОНЯТТЯ МОВНОЇ
КОМПЕТЕНЦІЇЯК ПЕДАГОГІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ
Бутенко Т. О.
Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»
Анотація. У статті розглядається поняття «мовної компетенції», його походження і тлумачення різними вченими і школами, місце мовної компетенції в пізнанні навколишнього світу та основного засобу, за допомогою якого людина отримує знання, у тому числі й професійні. Під терміном «мовна компетенція» розуміється знання мови, уміння підбирати й використовувати необхідні слова для формулювання своїх думок, розуміння чужого мовлення, знання певних граматичних, фонетичних, лексичних і стилістичних правил мови, уміння будувати мовні висловлювання таким чином, щоб вони були правильними й зрозумілими слухачу. Ключові слова: мовна компетенція, мовленнєва діяльність, функціональна система, мислення.
Аннотация. Бутенко Т.А. Исследование понятия языковой компетенции как педагогической категории. В статье рассматривается понятие «языковая компетенция», его происхождение и трактовка различными учеными и направлениями, место языковой компетенции в познании окружающего мира и основного средства, с помощью которого человек получает знания, в том числе и профессиональные. Под сроком «языковая компетенция» понимается знание языка, умение подбирать и использовать необходимые слова для формулирования своих мыслей, понимание чужой речи, знание определенных грамматических, фонетических, лексических и стилистических правил языка, умение строить языковые высказывания таким образом, чтобы они были правильными и понятными слушателю.
Ключевые слова: языковая компетенция, речевая деятельность, функциональная система, мышление.
Annotation. Butenko Т.О. Research of concept of language competence as pedagogical class. In the clause the concept “the language competence”, its origin both treatment by the various scientists and directions, place of the language competence in knowledge of the environmental world and basic means is considered, with which help the man receives knowledge, including professional. “The language competence” is perceived term knowledge of tongue, skill to select and use necessary words for a formulation of the ideas, comprehension of another’s speech, knowledge of defined grammatic, phonetic, lexical and stylistic rules of tongue, skill to build language expressions so that they were straightening and clear to the student.
Key words: the language competence, speech activity, functional system, thought.
Вступ.
Інтелектуальний потенціал нації є одним з головних надбань країни, тому формування й розвиток інтелектуальної еліти - завдання, яке сьогодні стоїть перед вищою освітою України. У формуванні високо-розвиненої особистості мова відіграє важливе значення. Основним засобом, за допомогою якого людина пізнає навколишній світ і отримує знання, є мова. Сприйняття індивідом дійсності в спілкуванні залежить від рівня володіння мовою і словниковим запасом.
Мова, мовлення в психології розглядаються як специфічний вид діяльності, який включено до всієї діяльності людини. Мовлення визначається «як своєрідний, специфічний людський спосіб формування й формулювання думки за допомогою мови» [4, с. 41]. Будучи засобом формування й формулювання думок, мова необхідна людині для розвитку розумо-
