CC BY
55ПСИХОДІАГНОСТИКА В СИСТЕМІ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ПІДГОТОВКИ ПЛАВЦІВ ВИСОКОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ У ПАР АЛІМПІЙСЬКОМУ СПОРТІ
Бойко Г.М.
Національний університет фізичного виховання і спорту У країни
Анотація. У статті здійснено теоретичний аналіз завдань і змісту психодіагностики як складової системі психолого-педагогічного супроводу підготовки плавців високої кваліфікації з вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку. Обґрунтовано зміст наукових понять „психодіагностика’, „діагностичний метод тощо, уточнено сфери їх вживання.
Ключові слова: супровід, інваліди, плавці, психодіагностика методика
Аннотация. Бойко Г.Н. Психодиагностика в системе психолого-педагогического сопровождения подготовки пловцов высокой квалификации в паралимпийском спорте. Представлены результаты теоретического анализа задач и содержания психодиагностики как составляющей системы психологопедагогического сопровождения подготовки пловцов высокой квалификации с нарушениями зрения, опорнодвигательного аппарата, умственного и физического развития. Обосновано содержание научных понятий «психодиагностика), «диагностический метод», определена сфера их употребления Ключевые слова: сопровождение инвалиды, пловцы, психодиагностика методика
Annotation. Boyko G. Psychodiagnosis in the system of psychological-pedagogical accompaniment of preparation of swimmers of high qualification in Paralympics sport In the article the results of theoretical analysis of tasks and maintenance of psychodiagnosis are presented as the constituent of the system of psychological-pedagogical accompaniment of preparation of swimmers of high qualification with violations of sight, movement vehicle, mental and physical development. Maintenance of scientific notions of “psycho diagnosis’, “diagnostic method”, is grounded, the sphere of their use is definite.
Keywords: accompaniment, disables, swimmers, psycho diagnosis, method.
Вступ.
Висока напруженість сучасної підготовки плавців у паралімпійському спорті, великі обсяги тренувальних і змагальних навантажень потребують встановлення оптимального режиму роботи та відпочинку, комплексного застосування психологічних засобів підготовки та відновлення працездатності плавців, їх науково-обґрунтованогоспіввідношення з іншими видами підготовки в межах основних структурних утворень тренувального процесу, зокрема, психологічної [3]. Вибір методик психологічного впливу на особистість спортсменів-інвалідів необхідно здійснювати у відповідності до результатів психодіагностичних досліджень, що входить до змісту системи психолого-педагогічного супроводу підготовки плавців у паралімпійському спорті.
Дослідження виконується згідно зі Зведеним планом науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 рр., тема 2.5.2.: „Теоретико-методологічні основи психологічного супроводу підготовки спортсменів-інвалідів різних нозологічних гругї’, номер державної реєстрації 0106U012125.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження полягає у здійсненні теоретичного аналізу завдань і змісту психодіагностики як складової системі психолого-педагогічного супроводу підготовки плавців високої кваліфікації у паралімпійському спорті.
Результати дослідження та їх обговорення.
Термін „психодіагностика’ належить Г. Роршаху (1921), який таким чином назвав процес обстеження людини за допомогою створеного ним діагностичного тесту. Розвиток психодіагностики як окремого наукового напряму сприяв поступовому уточненню сутнісного змісту поняття Однак, аналіз спеціальної психологічної літератури вказує на відсутність сталого визначення поняття „психодіагностика’. У відповідності до словника А. Ребера (2000) під психодіагностикою розуміють: процедури для діагностики психологічної патології, психічних розладів; процедури оцінки психологічних та особистісних якостей [5].
Загалом, на сучасному етапі розвитку психологічної науки все більше уваги приділяється поведінці, думкам та емоціям людини Використання психодіагностичних методик забезпечує вирішення завдань, що охоплюють майже весь спектр психологічних і психофізіологічних досліджень людини Отже, психодіагностика - це галузь психологічної науки, що розробляє теорію, принципи та інструменти оцінки й вимірювання індивідуально-психологічних особливостей особистості та інтелектуальногорозвитку людини [4].
Особливості спортивної діяльності висувають конкретні вимоги до використання діагностичних процедур [16]. Для чіткої та аргументованої постановки завдань психологічної підготовки спортсменів психодіагностика використовуєтьсяз метою [2]:
• визначення структурно-динамічних особливостей спортсменів відповідної спеціалізації та рівня кваліфікації;
• визначення рівня психосоматичногоздоров’я спортсменів;
• визначення характеру мотивації спортсменів до спортивної діяльності;
• встановлення механізмів психологічного захисту від дії стрес-чинників, що пов’язані зі спортивною діяльністю;
• оцінки характеру можливих депресивних станів;
• визначення місця та ролі спортсмена як суб’єкта спортивної діяльності в конкретному соціальному оточенні;
• оцінки ефективності застосованих психокорекційнихметодик
У процесі психодіагностики використовуютьсяописові та експериментальні методики До описових методик належать: метод вивчення документації, метод спостереження, метод бесіди, метод вивчення продуктів діяльності [15]. Передбачаємо, що вивчення документації про спортсмена, що складена лікарями та психологами, передбачає аналіз, узагальнення анамнестичних даних, виявлення джерел нормального та аномального розвитку плавців різних нозологічних груп
Вивчення документації створює попереднє уявлення щодо особливостей поведінки, функціонування та розвитку спортсмена, забезпечує складання його орієнтовного психологічногопортрета.
Метод вивчення продуктів діяльності передбачає здійснення аналізу кінцевого результату праці або творчості досліджуваного: рисунків, моделей, виробів, робіт. За результатами діяльності встановлюються особливості процесу діяльності спортсмена; деякі особистісні риси; рівень розвитку розумових здібностей; сформованість сенсорних і моторних навичок; особливості афективної та вольової сфер; ставлення спортсмена до себе та оточуючи?; ставлення до власного дефекту (для спортсменів-інвалідів) [4].
Достовірна оцінка якостей і здібностей спортсмена за продуктами його діяльності передбачає врахування: психологічних механізмів досягнення конкретних результатів, умов, в яких вони отримані; типових ускладнень у досягненні конкретного результатудіяльності для різних груп досліджуваних.
Наукове спостереження характеризується чіткою підпорядкованістю вирішенню конкретних завдань дослідження та спрямовується на розкриття закономірностей що підлягають вивченню, з обов’язковим фіксуванням його результатів [11]. Метод спостереження дозволяє сформувати уявлення щодо психічних функцій та поведінки спортсмена у спонтанній діяльності. Це забезпечує збір інформації щодо особливостей природних психічних проявів конкретного спортсмена.
Розрізняють пасивне та активне спостереження Метод пасивного спостереження дозволяє психологу бачити цілісну особистість, фіксувати особливості її стосунків з іншими людьми (оточуючими колегами, керівниками та підлеглими, товаришами, рідними, близькими). До основних недоліків методу належать: необхідність позиції очікуванню відсутність можливості проведення повторного спостереження, описова форма реєстрації результатів; для отримання достовірних даних необхідні тривалі спостереження [12].
Метод активного спостереження є різновидом сучасної модифікації методу природного експерименту (А.Ф. Лазурський, 1918). Активні психолого-педагогічні спостереження за спортсменами в спеціально створених умовах навчально-тренувального процесу передбачають фіксацію його реакцій і поведінки в процесі виконання тренувальних завдань. Отримані дані дозволяють виявити особливості поведінки та спілкування спортсмена, деякі особистісні та характерологічні якості, оцінити його стан, розумову та фізичну працездатність [14]. Метод бесіди - спеціально організований метод збору даних щодо психічних процесів і характеру особистісного спілкування людини [13]. Бесіда підпорядковуєтьсязаздалегідь розробленій програмі дослідження та спрямовується на: вивчення особливостей орієнтації в просторі та часі; дослідження мотивів і поведінки; вивчення особливостей самоприйняття та прийняття інших; визначення причин особистісних проблем у сімейних стосунках спортивній або навчальній діяльності; дослідження характерних особливостей особистості, її спрямованості, інтересів, нахилів, ціннісних орієнтацій тощо.
Описові методи дослідження є підґрунтям для використання методу експерименту, що застосовується для вивчення різновидів діяльності спортсменів, визначення особливостей особистісного розвитку, прогнозування перспектив щодо досягнення високих спортивних результатів у конкретному виді спорту, визначення рівня готовності до участі в конкретному змаганні [11].
Експериментальний метод узагальнює велику кількість конкретних психодіагностичних методик [9]. Їх використання допускає можливість втручання експериментатора в дії досліджуваного, а отримані емпіричні показники обробляються не тільки якісно, але й кількісно, що забезпечує високу вірогідність отриманих даних. Експериментальні психодіагностичні методики побудовані на спрямованому створенні умов для виділення фактора, що підлягає вивченню, реєстрації змін, що пов’язані з його дією. Особливістю експериментального методу є його вимірювально-дослідницька та оціночна спрямованість, за рахунок якої досягається кількісна та якісна класифікація явища, що підлягає вивченню. Даний метод базується на трьох основних діагностичних підходах: об’єктивному, суб’єктивному та проективному [10].
У межах об’єктивного підходу розрізняють два типи методик: методики діагностики особистісних якостей людини, що спрямовані на вивчення її не інтелектуальних особливостей; інтелектуальні тести, що спрямовані на вивчення рівня інтелектуальногорозвитку людини
Такий розподіл методик ґрунтується на поглядах С.Л. Рубинштейна відносно того, що психологічні особливості людини утворюють дві основні групи: характерологічні якості та здібності. Перша група пов’язана з спонукальною (мотиваційною) регуляцією поведінки, друга - з її організацією та виконанням
Суб’єктивний підхід представлений чисельними опитувальникамц що поділяються на особистісні опитувальникц опитувальники настрою та поведінки, опитувальники-обмірковування та опитувальники-анкети. Проективний підхід передбачає використання моторно-експресивних, перцептивно-структурних і аперцептивно-динамічних методик (С. Розенцвейг, 1964). У межах кожного з підходів можуть бути виділені групи однорідних методик. Деякі методики неможливо остаточно віднести до певної групи, оскільки вони
займають проміжне положення Загалом класифікація психодіагностичних методів дозволяє логічно обирати схему психологічної діагностики в системі супроводу підготовки плавців високої кваліфікації різних нозологій
Отже, вибір діагностичних методик у практиці спорту зумовлений психологічними ознаками та якостями особистості, що є інформативними в конкретному виді спорту. Сучасні дослідники в галузі спортивної психології розрізняють наступні основні діагностичні блоки: блок діагностики психофізіологічних
характеристик спортсменів, блок діагностики психічних станів і діагностики якостей особистості спортсменів (комп’ютерна діагностика «Діагност-1») [7].
До блоку психофізіологічних показників готовності спортсменів відносяться: кислотність слини, температура шкіри, показник біопотенціалу, тремор рук, час простої та складної сенсомоторної реакції, реакції на об’єкт, що рухається, рефлекс на визначення часу (відтворення заданого відрізку часу або часу однієї із змагальних дистанцій), функціональна рухливість нервових процесів, сила нервових процесів, динамометрія, вимірювання рівня квазістаціонарного потенціалу кори головного мозку (за методикою В. Некрасова) функцій сприймання, оперативної пам’яті, функцій уваги, мислення тощо [8]. Визначення індивідуальних еталонних психофізіологічних показників готовності спортсмена та проведення подальших спостережень за їхньою динамікою дозволяє отримати об’єктивну інформацію щодо його актуального стану, рівня готовності спортсмена до реалізації напрацьованого потенціалу в процесі змагальної діяльності [17].
З метою діагностики станів та особистісних якостей спортсменів використовуються методики вивчення самооцінки стану спортсмена перед тренувальним заняттям та участю у змаганнях (САН - самопочуття, активність, настрій; шкала особистісної та ситуативної тривожності Ч. Спілбергера та Ю. Ханіна, методика суб’єктивної самооцінки стану спортсменів І; діагностика рівня фрустрованості; дослідження самооцінки та рівня домагань, мотиваційної сфери та особистісних якостей плавців [18]. На особливу увагу заслуговує біоелектрографічна технологія діагностики психічної готовності спортсменів, що спрямована на вивчення енергоінформаційних процесів людини Метод ґрунтується на ефекті Кірліан і має назву методу газорозрядної візуалізації викликаних біоелектричних сигналів (ГРВ-метод). За його допомогою визначається біоенергетичний потенціал спортсменів, що корелює з рівнем його психоенергетики та рівнем спортивної майстерності, здійснюється діагностика донозологічних змін якості психосоматичного здоров’я спортсменів, які відбуваються під впливом перетренованості Рання діагностика енергодефіцитних станів забезпечує «валеологічну безпеку» підготовки спортсменів високої кваліфікації. Застосування ГРВ-методу також дозволяє спостерігати за динамікою психофізичної витривалості плавців [6].
Доцільне використання психодіагностичної інформації забезпечує прогнозування здатності спортсменів до досягнення ними максимального результату, науково обґрунтований вибір адекватних методів психокорекційного впливу. За результатами вимірювання здійснюється оперативна та поточна корекція тренувальних навантажень, своєчасне оперативне використання комплексних заходів відновлення працездатності спортсменів і корекції психічних станів, що лімітують успішність самореалізації особистості в конкретному виді спорту (сауна, масаж, ауто- та гетеротренінг, функціональна музична терапія, психотерапія тощо) [1].
Враховуючи що специфіка спорту полягає в тому, що результативність діяльності спортсмена оцінюється виключно в стислі епізоди змагань, особливий інтерес мають дослідження змагальних станів спортсменів. Виступам у змаганнях передує очікування та невизнаність, а сама змагальна діяльність пов’язана з конкуренцією рівних за силами суперників, загостренням відчуття особистісної та суспільної відповідальності за результат виступу Це підвищує напруженість ситуації, що дозволяє розглядати її як стресову. Отже, під час змагань діяльність спортсмена здійснюється на тлі психічного стану, що суттєво впливає на результат його виступу [16]. На думку автора, комплекс діагностичних методик оцінки передстартових станів спортсменів має включати:
• фіксацію самооцінок спортсменами власного емоційного стану;
• тести, використання яких в якості індикатора емоційного збудження пов’язане з розумінням того, що в кожен конкретний момент точність, інтенсивність і стабільність регуляції спортсменом власної інтелектуальної сенсорно-перцептивної та рухової активності залежить від його емоційного стану;
• дослідження вегетативних проявів емоційного збудження
Вибір діагностичних методик зумовлений умовами та завданнями дослідженнями та спортивною спеціалізацією. Діагностичні обстеження спортсменів безпосередньо перед змаганнями завжди пов’язані з низкою проблем. До основних можна віднести: жорсткий ліміт часу, проблеми встановлення контакту зі спортсменом, заглибленим у власні думки, пов’язані з очікуванням майбутнього виступу Отже, психодіагностичні методики повинні бути достатньо простими, короткочасними зручними для використання в умовах змагань. До таких методик науковці відносять: методику діагностики рівня стресу перед стартом за опитувальником шкали самооцінок Ч.Д. Спілбергера та Ю.Л. Ханіна, вимірювання статичного тремору, вимірювання максимальної частоти рухів за теппінг-тестом, динамометрію, вимірювання дозованого м’язового зусилля, оцінку коротких часових інтервалів, біоелектропотенціометрію На підставі даних лонгітюдної психодіагностики планується та вибудовується психолого-педагогічна робота зі спортсменами, що поєднує теоретичну, фізичну, технічну, тактичну та спеціалізовану підготовку плавців, а також розробляються заходи психокорекційного впливу на особистість у залежності від її індивідуально-психологічних особливостей та актуальних особистісних проблем.
Висновки.
1. Психодіагностика розглядається вченими як важливий початковий елемент спільної діяльності тренера, психолощ спортсмена, інших специфічних для спорту інвалідів суб’єктів спортивної діяльності. Результати психодіагностики використовуютьсядля науково обґрунтованогопланування змісту та спрямованості заходів психокорекційного впливу на особистість. Доведено, що психодіагностика є обов’язковим елементом, включеним до змісту психолого-педагогічного супроводу підготовки плавців високої кваліфікації із вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку.
2. Вибір методик психодіагностики у системі психолого-педагогічного супроводу підготовки плавців високої кваліфікації з вадами зору, порушеннями опорно-рухового апарату, розумового та фізичного розвитку повинен ґрунтуватися на таких положеннях:
• застосовані методики мають бути теоретично обґрунтованими, сертифікованими, інформативними, адекватними меті дослідження, зручними у використанні;
• застосовані методики передбачають можливість їх багаторазового використання, забезпечують отримання достовірної інформації щодо динаміки досліджуваних показників, а також передбачають можливість перспективного планування такої динаміки;
• матеріали досліджень, отримані за допомогою обраних методик психодіагностики мають передбачати конструктивну формалізацію кількісних та якісних показників із можливістю їх подальшого порівняння, статистичної обробки та систематизації.
Інтерпретація та оцінка матеріалів дослідження має виконуватись із дотриманням принципу системного підходу до аналізу показників психологічного особистісного та соціально-психологічного характеру.
Перспективи подальших досліджень пов’язуємо зі здійсненням теоретичного аналізу змісту та визначення особливостей психолого-педагогічного супроводу підготовки плавців у паралімпійському спорті.
Література
1. Баландин В.И. Психолого-педагогические основы прогнозирования в спорте./ Автореф. ... дис. д-ра пед. наук: 13.00.04. - СПб., 2000. - 36 с.
2. Бальсевич В.К. Стратегия развития инновационных процессов в системах олимпийской подготовки // Тенденции развития спорта высших достижений и стратегия подготовки высококвалифицированных спортсменов в 1997-2000 гг.: Материалы научно-практической конференции- М., 1997. - С. 80-87.
3. Бойко Г.М. Теоретичні засади і структура організації психологічногосупроводу підготовки спортсменів-інвалідів різних нозологічних груп // Теорія і методика фізичного виховання і спорту: Науково-теоретичний журнал. - Київ: НУФВСУ. - 2006. - № 4. - С. 81-84.
4. Бойко Г.М. Дослідження тривожності плавців високої кваліфікації в паралімпійському спорті // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Наукова монографія за ред. проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2008. - № 2. - С. 13-19.
5. Большой толковый психологический словарь /Ребер Артур (Penguin). - Т. 1: Пер. с англ. - М.: Вече, АСТ, 2000. - 592 с.
6. Бундзен П.В., Коротков К.Г., Баландин В.И., Волков И.П., КолодийО.В., Унесталь Л.Э. Инновационные процессы в развитии технологий психической подготовки и психодиагностики в олимпийском спорте // Теория и практика физической культуры - 2001. - № 5. - С. 28-36.
7. Коробейніков Г.В., Дуднік О.К. Діагностика психоемоційних станів у спортсменів // Спортивна медицина: Науково-теоретичний журнал. - К., 2006. - № 1. - С. 33-36.
8. Коробейников Г.В., Кулинич И.В., Россоха Г.В. Психофизиологическое обеспечение диагностики функционального состояния спортсменов высокой квалификации // Современный олимпийский спорт и спорт для всех: Материалы VIII Международногонаучного конгреса - Алматы, 2004. - Т.2. - С. 70-71.
9. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии: Учебное пособие / В. Д. Балин, В.К. Г айда, В.К. Г ербачевский и др. / Под общей ред. А. А. Крылова, С. А. Маничева - СПб.: Питер, 2000. - 560 с.
10. Прохоров А.О. Методики диагностики и измерения психических состояний личности. - М.: ПЕРСЭ, 2004. - 176 с.
11. Психодиагностика в спорте: Материалы международного симпозиума Европейской федерации психологов спорта. - М.: ВНИИФК, 1986. - 112 с.
12. Психодиагностика Учебное пособие. - СПб.: Питер, 2006. - 400 с.
13. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика Методики и тесты. - Самара: Издательский Дом «БАХРАХ-М», 2002. - 672 с.
14. Родионов А.В. Психодиагностикаспортивных способностей - М.: ФиС, 1973. - 216 с.
15. Романова Е.С. Психодиагностика Учебное пособие. - СПб.: Питер, 2006.- 400 с.
16. Хекалов Е.М. Неблагоприятные психические состояния спортсменов, их диагностика и регуляция: Учебное пособие. - 2-е изд. - М.: Советский спорт, 2003. - 64 с.
17. Шинкарук О.А. Формирование системы оценки потенциальных возможностей спортсменов // Олімпійський спорт і спорт для всіх: тези доповідей IX Міжнародного наукового конгресу (20-23 вересня 2005 р.). - Київ, 2005. - С. 444.
18. Юров И.А. Психологическоетестирование и психотерапия в спорте. - М.: Советский спорт, 2006. - 163 с.
Надійшла до редакції 28.03.2008р.
