CC BY
13Люди. События. Даты
УДК 75.03
Котляр Олена Роматвна
Кандидат мистецтвознавства, доцент, ДБОЗ ВО РК «Кримський шженерно-педагопчний университет», Росшська Федерация, Симферополь, e-mail: [email protected]
МИСТЕЦТВО П1ЗНАННЯ ЛЮДИНИ:
ДО 75-Р1ЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ СЛОБОЖАНСЬКОГО ХУДОЖНИКА АКАДЕМ1КА В1КТОРА ГОНТАР1ВА
У cmammi розкрито втхлення хдей про мистецтво видатного фшософа Г. С. Сковороди у творчостi ведомого художника монументального та станкового живопису, педагога, академжа Вжтора Гонтaрiвa. Висвiтлено змют алегоричних обрaзiв у картинах митця.
Ключовi слова: В. М. Гонтaрiв, Г. С. Сковорода, мистецтво, живопис, Слобожанщина.
Котляр Елена Романовна
Кандидат искусствоведения, доцент, ГБОУ ВО РК «Крымский инженерно-педагогический университет», Российская Федерация, Симферополь, e-mail: [email protected]
ИСКУССТВО ПОЗНАНИЯ ЧЕЛОВЕКА: К 75-ЛЕТИЮ СО ДНЯ РОЖДЕНИЯ СЛОБОЖАНСКОГО ХУДОЖНИКА АКАДЕМИКА ВИКТОРА ГОНТАРОВА
Аннотация. В статье раскрывается воплощение идей об искусстве выдающегося философа Г. С. Сковороды в творчестве известного художника монументальной и станковой живописи, педагога, академика Виктора Гонтарова. Разъяснен смысл аллегорических образов в картинах мастера.
Ключевые слова: В. Н. Гонтаров, Г. С. Сковорода, искусство, живопись, Слобожанщина
Elena R. Kotlyar
Ph.D. of Arts, Associate Professor, Crimean engineer-pedagogical University; Russian Federation, Simferopol
THE ART OF THE HUMAN KNOWLEDGE: TO THE 75TH ANNIVERSARY OF THE BIRTH OF THE SLOBOZHAN ARTIST ACADEMICIAN VICTOR
GONTARIV
Abstract. The article reveals the embodiment of ideas about the art of the outstanding philosopher Grigory Skovoroda in the work of the famous artist of monumental and easel painting, the teacher, the academician Victor Gontariv, and the meaning of allegorical images in the master's paintings.
Keywords: Victor Gontariv, Grigory Skovoroda, art, painting, Slobozhanshchina.
Для цитирования:
Котляр О. Р. Мистецтво тзнання людини: до 75^ччя з дня народження слобожанскького художника академжа Вжтора Гoнтарiва || Гуманитарная парадигма. 2018. № i (4). С. 64—69.
Вштор Гoнтарiв та Олена Котляр на виставщ в галере'1 «АВЕК» (Харюв, 2000)
Моему Учителю Виктору Гонтарову
(К 75-летию со дня рождения)
У каждого из нас на свете есть дорога, Заботливо ведут к ней нас отец и мать. Я о любви пишу, и нет иного Бога, Чем красками все чувства описать. И Вы вели меня, любимый мой Учитель, И строги были, как и в детстве мой отец. Вы научили душу вкладывать в картину, Картина — целый мир,
художник — сам творец. Как не хватает Вас, и колких замечаний, И Ваших строгих глаз,
и беспощадных фраз... Как сильно я по Вам, Учитель мой, скучаю! Но за спиной всегда я ощущаю Вас. Вы за моим холстом, невидимый, стоите, Такой же, как всегда — далёкий и родной. Вы — с трубкою в руке,
на Вас — зелёный китель, И иногда Вы водите моей рукой.
Елена Котляр
Великий мудрець та просвггник Григорш Сковорода чимало говорив про мистецтво, яке розумiв крiзь теорп «сродносп» — коли неспорщнешсть вбивае всшяке «художество». На думку фшософа, мистецтво «цену свою получает» з
того ж, з чого складаеться й цшшсть життевих явищ — «не от долготы, но от благолепия и доброты» [8, с. 442]. Головне для живопису, як i для будь -якого шшого виду мистецтва, природш здiбностi — навчання ж i вправи гщш лише вдосконалити талант. Без природное основи жодна наука не дасть омрiяних результат [3, с. 21-24]. Важливою ознакою справжнього мистецтва Сковорода вважав почуття любовi [5, с. 61-63] та уподiбнював мистецтво науцi та фшософп у "хньому слугуваннi самопiзнанню людини. Без ще"" мети мистецтво як самощль втрачае все [7, с. 41-43].
Щ ще"" мистецтва якнайкраще втiлив у своему творчому житт художник, митець, справжнiй оспiвувач Слобожанщини, лауреат Нащонально"" премп iменi Т. Г. Шевченка (2009), лауреат премп «Народне визнання» (Харкiв, 2006), дшсний член Академп мистецтв Украши (2006), володар золото"! медалi Академп мистецтв Украши (2003), Заслужений художник Украши (1996), професор-педагог кафедри монументального живопису Вжтор Миколайович Гонтарiв (1943-2009).
Майстер народився 5 ачня 1943 року у невеличкому слобщському селищi Сотницький Козачок. «А як його не любити, оте слобщське козацько-чумацьке село, де <...> проходило Гонтарове дитинство i де згодом мало зродитися Гонтарове щире розумiння зiзнання, що той Сотницький Козачок е дуже мальовничий, напрочуд пiсенний, просто рай на Земл^ столиця усх столиць, мiсце його мрiй, радошдв, i сумних переживань; що той Сотницький Козачок обшняв уявлення про вселенсью простори, бо кожна хатинка, травинка, стебельце, очерет на водьякраз з цього раю, i "х не вирвати з глибин душ^ ^е"" щедро"! життево"! дороги, де, як каже сам Гонтарiв, е люди, козли, твш, гуси, корови, ворони, яких кортить йому вставити в сво"" картини. Слобщщина — то його дорога, куточок Гонтарового раю на Земл^ i з не"" уже йому не зшти...», — так, зi слiв майстра, висловився академж Олександр Федорук [2, с. 2-3]. Сам Вжтор Миколайович говорив про свою батьювщину: «Я художник невеликого куточка землi на Харювщиш. Думаю, що художник може вийти на свгговий рiвень, виходячи з конкретно"" точки на земл^ Це мое глибоке переконання. Ось звщси я й беру сили для життя, для роботи. Меш доводилося бувати по два—три мгсящ з виставками в таких благополучних крашах, як Нiмеччина, Швецiя, Канада, Австрiя, але повiрте, що найприемшшим моментом цих вояжiв було повернення додому1» [2, с. 3-4].
Художню освiту Вiктор Гонтарiв здобув у Харювському державному художньому училищi (1958—1963), де його викладачем був Ю. Стаханов. Потiм продовжив у Леншградському Вищому художньо-промисловому училищi iм. В. Г. Мухшо"" (1967-1972), де навчався у А. Казанцева та Г. Рубльова: «Я вважаю, меш дуже пощастило, що я вчився в Ленiнградi i саме
1 Збережена орфографш В. М. Гонтар1ва.
Гуманитарная парадигма
www.humparadigma.ru № 1 (4) — март 2018
в училище iменi Мухшог У той час воно вiдрiзнялося вщ шших навчальних закладiв Союзу бiльш-менш свободою творчостг Поступити туди було дуже складно — меш вдалося це зробити тiльки з третього разу. Якщо в 1нститул iменi Репiна, колишньо"! Академп, вивчення творчостi художникiв, гх прийомiв починалося з передвижникiв, то в Мухинському училищi — з Давнього бгипту, Вiзантii, раннього ггалшського Вщродження (до цих великих стилей я збер^ пристрасть i доа, хоча зовнi в могх роботах, може, це складно помггити). Петербург-Леншград — мiсто класичне, мiсто-космополiт. Якось я чув таку думку, що той, хто закiнчив ленiнградську школу, будь то лггературну чи мистецьку, легко потiм вписуеться в нацюнальну школу i розвивае свое нацюнальне мистецтво. Менi вона здаеться вiрнiшою» [4, с. 4-5].
Здобутi за роки навчання принципи монументального мистецтва, а також своерщний синтез пластики давнього свпу, раннього ггалшського Вщродження, зокрема Джотто, Мазаччо, та украшського народного примпиву зробили твори В. Гонтарiва не схожими ш на кого, тзнаваними, але не тльки завдяки ушкальнш техшщ та глибоким знанням мистецтва. Основне, що приваблюе у полотнах майстра — його вщкрипсть, чесшсть, чутливе, небайдуже сприйняття навколишнього свпу, тобто саме те, про що говорив Григорш Савич Сковорода. Майстер каже про свою роботу над станковими картинами: «Я вважаю, що художник не може вважатися станковгстом, монументалгстом, графжом. Вш повинен мати певний культурний рГвень Г вмпи займатися чим завгодно. Звичайно ж, станковий живопис вщрГзняеться вщ монументального насамперед розмГрами. Станковий живопис бшьш камерний, нгж стшопис. Але вплив монументального живопису, безумовно ж, е: по-перше, чпгсо виражена лшштсть, по-друге, роботи повинш сприйматися з велико"! вщсташ. I, звичайно ж, поняття композицп. Художник-монументалгст — це, перш за все, художник-композитор» [2, с. 1-2].
Круг мотивГв живописного спадку майстра — картини з сшьського життя, образи селян, тварини, пейзажу украшсью мГфолопчш образи, зокрема русалки, янголи, але навгть вони виглядають аутентичними та гармоншно вписуються в слобщсью пейзажГ та сюжетно-побутовГ лшп («У мгсячному сяйвЬ> (2001), «Молодик» (2002), «Свгтанок»). «Пейзаж — це стан душг Я не пишу з натури, хоча роблю масу малюнюв. Я хочу зобразити найзвичайшше, що часом бувае складшше за все, щоб у глядача виникало вщчуття, що вш де-то це вже бачив. Тобто, пейзажГ я складаю сам. В них е тиша, е спокш, мало предметiв, багато простору» — слова Вжтора Гонтарiва [4, с. 4-5].
6 в творчосл майстра також великi гсторичш полотна-осмислення, наприклад, «Особливий бж громадянсько"! вшни або любов коняча» (2005), де розкриваеться iронiчне ставлення художника до сюжету, в якому, на перший погляд, мало веселошдв: грабування села бандою махновщв. Цш темi близью
полотна «Лихолггтя» (2006), «Рж 1933. Останнш кобзар» (2006), «Затемнення» (2006), «Рiк 1933. Укра1на» (2006). Багато полотен автор, що глибоко знав укра1нську юторш, а також 11 пiсенне та живописне мистецтво, та пишався культурою Укра1ни, присвятив темi укра1нського козацтва: «Козацька пiсня» (2006), «Ой, горе тш чайцi» (2000), «Тарасова доля» (1999). Також в творах митця е iнтерпретацi1 бiблiйних сюжетiв у слобщському укра1нському оточеннi: «Ноев ковчег» (1991), «Слобожанське Рiздво» (2001).
Окреме мгсце у творчостi автора займае тематика, пов'язана з найвщомшим автором-письменником Миколою Гоголем, життя та твори якого пов'язаш зi Слобожанщиною, з його маетком Яновщина-Василiвка Миргородського повпу. В. Гонтарiв зображуе й самого письменника у рiзних, на перший погляд, незвичайних образах: «М. Гоголь та свиня» (1998), «Сум Миколи Гоголя» (2006), «Мертвi души. II том» (2002), «Шчний гiсть» (2002). Чимось образ Гоголя на цих останшх полотнах нагадуе i обличчям й постаттю самого Вiктора Гонтарiва, i це не випадково, бо цей майстер школи не вщносився до теми роботи байдуже, абстрактно, вш завжди пропускав 11 крiзь свою душу й почуття.
Одним з основних сво1х призначень майстер вважав педагопчну дiяльнiсть. У роки викладання на монументальному в^адленн Харювсько'1 державно1 академп дизайну та мистецтв вш ставився до студентiв, як до власних дггей, щиро, вщверто, але й строго, розкриваючи секрети власно1 майстерностi. Це був справжнш Педагог з велико1 лiтери, який створив власну систему навчання, завдяки якш намагався передати студентам основне: почуття щиро1 радостi вщ самого процесу створення художнього твору. Цей
основний постулат, знову ж таки, вщповщае думщ Г. С. Сковороди, який стверджував, що задоволення тим, хто займаеться справжнiм мистецтвом, приносить не слава, а сама праця над твором, яка солодша за славу [8, с. 24-25].За життя майстер був нагороджений премшми та здобув рiзнi звання, але до останнього залишався досить до цього байдужим. Перш за все, В^ор Гонтарiв був не академжом, а художником, який майже кожен день працював у сво1й майстерш, робив по 2-3 великi виставки на рж, багато працював з учнями. Його основна думка про сучасне мистецтво: «Наш час урбашзацп i маскульту не сприяе розвитку мистецтва. Не те, що ти вступаеш у суперечнiсть iз сустльством, а просто суспiльству до тебе
У майстерш Вштора Гонтарiва (Харюв, 2006)
немае ншкого дша. Правда, юнуе вузьке коло людей, яю це сприймають Г кому все це щкаво, а втГм, напевно, так було завжди» [4, с. 11]. Дивно, але таку ж думку, щоправда трохи шшими словами, висловлював Г Григорш Сковорода, коли говорив про свободу художника, у тому числГ й свободу вщ рамок сустльства: «Нщо не потребуе тако"! внутрГшньо"! свободи, як мистецтво: неспорщнешсть вбивае будь-яке „художество"» [1, с. 31].
Ллтература
1. Багалш Д. I. Украшський мандрГвний фшософ Г. Сковорода. Харюв, 1926. 397 с.
2. Вжтор ГонтарГв. Живопис: альбом. К. : Софш-А, 2005. 48 с.
3. Драч I., Кримський С., Попович М. Григорш Сковорода: бюграфГчна повГсть. К. : Молодь, 1984. 215 с.
4. Зоряний вГз Вжтора ГонтарГва. Живопис: альбом. Ктв : Софш-А, 2006. 144 с.
5. 1сторш Украши в особах IX-XVШ ст. К. : Украша, 1993. 396 с.
6. Махновець Л. Григорш Сковорода: бюграфш. К. : Лгтера, 1972. 256 с.
7. Сковорода Г. Повна академГчна збГрка творГв / За ред. проф. Л. Ушкалова. Харюв : Майдан, 2010. 1400 с.
8. Сковорода Г. Сочинения: в 2 т. Т. 1. М. : Мысль, 1973. 511 с.
9. Шевчук В. 1дея простоти в елгтарному свггоглядГ Г. Сковороди // Украша: Наука Г культура. К., 1993. Вип. 26-27. С. 86-92.
