CC BY
50
Оргашзащя спiлкування молодi iз справжшми цiнностями народного мистецтва, серед яких одне з провiдних мiсць займае народна iграшка, дае можливiсть !м засвоювати нагромаджений життевий досвiд людства, сприяе моральному розвитку, духовному збагаченню. Пам'ятки народного мистецтва iнодi використовуються лише з наочно-iлюстративною метою, а не як типи художньо! творчосл, що об'еднують у собi матерiальне виробництво i духовну культуру.
У зв'язку з цим зростае роль музею, який здатний сформувати у молодо! людини -майбутнього фахiвця, специфiчне, емоцiйно-цiннiсне ставлення до народного мистецтва. Специфша функцiонування музею в сучасному суспiльствi визначаеться тим, що вш працюе не тшьки як енциклопедая, а й за естетичними законами, тобто виступае мовою культурного стлкування людства. I подiбно до того, як через засоби сучасно! масово! шформаци школярi можуть орiентуватися в оточуючому свiтi, так завдяки музею вони повинш отримати реальну можливють орiентуватися в соцiально-культурному просторi.
За роки незалежносп Укра!нсько! держави суттевi змiни вiдбулися в усiх галузях суспiльного життя, в тому чи^ у системi нацюнально! освiти, одним з важливих напрямiв яко! визначено вiдродження нацiональних традицiй украшського народу i впровадження !х у змют виховання молодих поколiнь.
Висновки... Все вищесказане дозволило зробити так1 висновки. Проектування етнохудожнього середовища пiдготовки майбутнього педагога ввдбуваеться через включения елеменпв музейно! педагогiки до навчально-виховного процесу, залученнi студентiв до пошуково!, збиральницько! дiяльностi, використання !х творчого потенщалу в створеннi експозицiйного матерiалу та формуванш музейних фондiв. Це дае можливють не лише для цшеспрямованого, систематичного виховного впливу, гармонiйного розвитку особистосп, але й дозволяе пов'язати цей процес iз школьною практикою, сприяти набуттю майбутнiми педагогами необхвдних дослiдницьких умiнь i навичок. Практичш заняття дозволяють створити необхiдний фундамент для розвитку здатносп не тшьки естетичного споглядання, усвiдомления естетики, аналiзу та оцiнювания художиiх творiв, а й створення та реалiзацiю власних творчих проектш.
Л1ТЕРАТУРА
1. Антонович Е. А. Декоративно-прикладне мистецтво / Антонович Е. А., Захарчук-Чугай Р. В., Станкевич М. Е. - Л^в: Свгг, 1992. - 272 с.
2. Зязюн I. А. Нацюнальна державна комплексна програма естетичного виховання / I. А. Зязюн // Рщна школа. - 1995. - № 12. - С. 29-52.
3. Масол Л. М. Методика навчання мистецтва у початковш школг поиб. для вчш^в / Л. М. Масол, О. В. Гайдамака, Е. В. Белюна, О. В. Калшченко, I. В. Руденко. - Х.: Веста; Видавництво «Ранок», 2006. - 256 с.
4. Найден О. С. Укра!нська народна ^ашка: !стор1я. Семантика. Образна своервдшсть. Функцюнальш особливостi / О. С. Найден. - К., 1999. - 256 с.
5. Орел Л. Г. Дитяча народна црашка на Украш / Л. Г. Орел // Початкова школа. - 1991. - № 2. - С. 66-68.
6. Фтель Д. I. Укра!нська народна дитяча ^ашка / Д. I. Фтель. - К., 1956. - 156 с.
УДК 372.874
В. Ю. Ц1САРУК
РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛ1З ТА СУЧАСНИЙ СТАН ФАХОВО1 ХУДОЖНЬО-ТРУДОВО1 П1ДГОТОВКИ СТУДЕНТ1В У НАВЧАЛЬНИХ
ЗАКЛАДАХ ГАЛИЧИНИ
У статтi коротко проаналiзовано еволюцю i сучасний стан художньо-трудово! тдготовки майбуттх фахiвцiв у навчальних закладах Галичини.
ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО Й ЕТНОДИЗАЙН _У ТЕХНОЛОГ1ЧШЙ I ПРОФЕСШНМ ОСВ1Т1_
Ключовi слова: фахова художньо-трудова тдготовка, художньо-промисловi школи, художньо-трудова дiяльнiсть.
В. Ю. ЦИСАРУК
РЕТРОСПЕКТИВНЫЙ АНАЛИЗ И СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ХУДОЖЕСТВЕННО-ТРУДОВОЙ ПОДГОТОВКИ СТУДЕНТОВ1 УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ ГАЛИЧИНЫ
В статье кратко проанализированы эволюция и современное состояние профессиональной художественно-трудовой подготовки в учебных заведениях Галичины.
Ключевые слова: профессиональная художественно трудовая подготовка, художественно промышленные школы, художественно трудовая деятельность.
V. TSISARUK
RETROSPECTIVE ANALYSIS AND MODERN STATE OF PROFESSIONAL ARTISTICALLY LABOUR PREPARATION OF STUDENTS IN GALYCHINA
This article shows us a chronologic evolution and modern state of professional artistically labour preparations of specialists in Galychina.
Keywords: professional artistically labour preparation, artistically industrial schools, artistically labour activity.
Актуальною для системи нацюнально1' вищо1 осв^и постала проблема штеграцп з европейським науково-ocBÎTHÎM проспром. Тому важливим вбачаеться аналiз, переосмислення й об'ективне висвилення позитивного досв^ художньо-трудово1' тдготовки майбутшх фахiвцiв зпдно з сучасними освiтнiми змiнами в крашг
Вiд XIX ст. над виршенням проблеми фахово1 художньо-трудово1 тдготовки працювали як вiдомi европейськ теоретики мистецтва i педагоги (Г. Земпер, В. Моррю, Фр. Рьоло, Дж. Рьосшн та iн.), так i вичизняш (К. Кисiлевський, Д. Коренець, О. Кульчицький, Д. Лук1янович, В. Радзикевич, М. Чарторийський, С. Черкасенко, Я. Чепiга та iн.) [2, с. 34]. Ниш локальш особливосТ культурно-iсторичного розвитку вiтчизняноï педагогiки у контексТ художньо-трудово1 дiяльностi молодi вивчають Д. Герцюк, Т. Завгородня, О. Караманов, В. Кравець, М. Курач, Л. Оршанський, Б. Прокопович, М. Станкевич, Б. Ступарик, В. Тименко, Р. Шмагало та iншi науковщ.
Загальновизнано, що у другiй половит XIX ст. бурхливий розвиток системи фаховоï художньо-трудовоï пiдготовки спричинили започатковаш в Gвропi, в тому числ^ товариства, спiлки та художньо-промисловi музеï [1]. ïx дiяльнiсть була спрямована на розвиток мiсцевих xудожнix проми^в, робота в яких мала здебшьшого сiмейний характер. Виробленi кращими народними майстрами товари користувалася великою популяршстю на ринку, iнколи вiдзначали нагородами на рiзниx мiжнародниx виставках кустарноï продукцiï того часу. Тому виникла потреба у фаxовiй пiдготовцi ново1' категорiï ремiсникiв для рiзниx художшх промислiв i ремесел.
Огляд процесу становления фахово1' художньо-трудово1' пiдготовки у другш половинi XIX - на початку XX ст. засвiдчив, що вш вiдбувався на тлi радикальних змiн в сощально-економiчному, полиичному та культурному життi Gвропи, зокрема й Галичини, що входила до складу Австро-Угорсько1' iмперiï. На свиоглядш орiентири европейсько1', в тому чи^ галицько1', мистецько-педагогiчноï думки мали вплив передусiм iдеï англiйськиx теоретиков мистецтва Дж. Рьосшна та В. Моррюа, нiмецькиx мистецтвознавцiв Г. Земпера, А. Лixтнака та Л. Волкмана [1, с. 31]. Вони знаходили живий ввдгук у публiцистицi заxiдноукраïнськиx митщв:
I. Труша, О. Мурашка, В. Крицшського, К. Мокловського, М. Ольшевського та iншиx, а також фiлософiв та лiтераторiв С. Вомеля, Е Лбанського. Варто також ввдзначити В. Федоровича, В. Дiдушицького, В. Шухевича та iншиx осiб, яш стали активними дiячами художньо-промислового руху в Галичинi i якнайпсшше взаемодiяли з видатними представниками цього руху в тогочаснiй Заxiднiй Gвропi.
Iсторико-педагогiчний аналiз численних лiтературниx джерел [3; 4; 5] дозволяе стверджувати, що еволющя системи фахово1' художньо-трудово1' п1дготовки в навчальних закладах Галичини пройшла так1 фази:
1. Початкова фаза (кшець XVIII - перша половина XIX ст.), що визрiвала в середовищi передових представник1в европейських академiй мистецтв i була частково формально оргашзована як окремий мехашзм, вiдмiнний вiд тодiшньоï цехово1' ремюничо1' системи та методики класичних академш мистецтв. Зорiентованi переважно на декоративiзм новi форми шкiл та курив при мануфактурах i фабриках були покликаш встановити зв'язок мiж художньо-промисловою освiтою й економiкою.
2. Друга фаза (50-70 роки XIX ст.) визначае процес заснування державних художньо-промислових шк1л або шил такого ж типу, оргашзованих на приватних iнiцiативаx. Тут найxарактернiшою ознакою було сшвюнування i тiсна ствпраця шк1л та найбiльшиx европейських художньо-промислових музе1'в (рух «мистецтв i ремесел»).
3. Третя фаза (середина 70-х роюв XIX ст. - початок XX ст.) характеризуется справжтм культом художньо-промислового шкiльництва, який охопив сощально-культурне життя Галичини. Цю фазу можна роздшити на так1 етапи: 1) 1875-1877 р. - початок планомiрноï дальности для щднесення галицького краевого промислу, орiентацiя фахових шк1л на творчий напрям - опанування художшх ремесел i промисл^в; 2) 1878-1886 рр. - спрямування д1яльност1 новостворених художньо-промислових шк1л на збереження та розвиток традицiйного домашнього промислу; 3) 1886-1902 рр. -переор!ентащя завдань та цшей промислового шюльництва на розвиток фабрично1' промисловост1; 4) 1902-1914 рр. - шднесення активносТ у д1яльност1 промислових шк1л, тдвищення ïx авторитету та социального статусу; р!зке зростання к1лькост1 промислових шкш та 1'х органiзацiйно-структурна рiзномаиiтиiсть; 5) 1914-1920 рр. - занепад художньо-промислового шкшьництва у Галичинi.
4. Остання фаза (1920-1939 рр.), що ввдзначаеться ввдновленням системи художньо-промислових шкш, великою рiзноманiтнiстю п1дход1в та напрям!в у навчаннi. Пошуки шлях1в i досввд налагодження xудожньо-промисловоï осв1ти у цей перюд св1дчить, що вся напружена д!яльшсть врештi-решт набрала обриив единоï системи, яка вивела мистецько-ремюничий рух на як1сно новий р!вень. Однак Друга свiтова вiйна загальмувала цей процес, який вадновився лише у середиш 50-х рок1в XX ст.
У Галичиш на фундамент! художньо-промислових шкш кшця XIX - початку XX ст. сформувалася в наступний перiод розгалужена мережа вуз1в мистецького проф1лю, що усп1шно функцюнують донин1.
1. Коледж мистецтв iменi А. Ерделi Закарпатського художнього шституту е правонаступником Ужгородсько! публiчноï школи рисунку, яка працювала в 1927-1945 рр. тд керiвництвом Адальберта Ердел^ У 1946 р., п1сля утворення Закарпатсько! обл., навчальний заклад дютав назву Ужгородське художньо-промислове училище, в 1949 р. - Ужгородське училище прикладного мистецтва, якому в 1991 р. було присвоене 1м'я його засновника. В 1995 р. училище реоргашзовано в Ужгородський коледж мистецтв iменi А. Ерделi.
Закарпатський художнш 1нститут був створений наказом МОН Украши в1д 25 вересня 2003 р. № 657 на виконання розпорядження Кабiнету М1н1стр1в Украхни в1д 15 червня 2003 р. № 361-р «Про утворення Закарпатського художнього шституту». В1дпов1дно до цього наказу, шститут розмiщено у примiщенияx Ужгородського коледжу мистецтв iменi А. Ердел^ який приеднаний до Закарпатського художнього шституту без права юридично! особи з1 збереженням лiцензованого обсягу та державного замовлення на п1дготовку фаxiвцiв i надалi iменуеться Коледжем мистецтв iменi А. Ерделi Закарпатського художнього шституту.
У 2004 р. проведено розподш дiючоï лiцензiï коледжу, на пiдставi чого пiдготовка бакалаврiв здшснюеться у Закарпатському художньому 1нститут1, а тдготовка молодших спецiалiстiв залишена за Коледжем мистецтв iменi А. Ерделг Майбутнi фаxiвцi готуються за такими спещальностями: «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво» спецiалiзацiï
художня обробка металу, художня обробка дерева, художня керамiка, живопис; «Дизайн» спецiалiзацiя графiчний дизайн.
2. Вижницький коледж прикладного мистецтва iменi В. Ю. Ш^бляка. У передпрному мютечку Вижниця з дозволу австршського Мiнiстерства освiти та вiросповiдания та за ршенням Буковинського сейму 15 жовтня 1905 р. розпочався навчальний процес у новостворенiй укра!номовнш мистецькш школi пiд назвою «Крайова школа рiзьбярства, токарства та металево! орнаментики (оздоби)». У 1911 р. вона отримала назву «Крайовий навчальний заклад токарства, рiзьбярства та металево! орнаментики». Його випускники згiдно з новим статусом отримували право органiзовувати власну справу i навчати 2-3 учшв декоративно-ужитковому мистецтву. В 1919 р. Буковина вщповвдно до Версальського договору ввдйшла до Румунп. Румунська адмшстращя краю у 1921 р. на базi вказаного крайового закладу оргашзувала «Нижчу школу мистецтва i ремесла», яка у 1931 р. була реоргашзована у середнш спецiальний мистецький навчальний заклад пiд назвою «Вижницька iндустрiальна чоловiча гiмназiя».
У 1940 р. Швшчна Буковина увiйшла до складу Укра!нсько! РСР i за ршенням Чершвецького облвиконкому iндустрiально! пмназп утворено середнiй спецiальний заклад тд назвою «Вижницьке державне художньо-промислове училище». Шсля звiльнения Вижницi 15 березня 1944 р. вiд нацистських окупанпв навчальний заклад вiдновив свою роботу тд назвою «Вижницьке державне художньо-промислове училище», у 1956 р. вш заклад отримав назву «Вижницьке училище прикладного мистецтва». У 1990 р. училищу ршенням Ради Мшстрш УРСР присвоено iм'я визначного укра!нського майстра^зьбяра Василя Юрiйовича Шкрiбляка.
За результатами акредитацп навчальний заклад був реоргашзований в 1994 р. у Вижницький коледж прикладного мистецтва iменi В. Ю. Шкрiбляка з правом тдготовки фахiвцiв за освiтньо-квалiфiкацiйними рiвиями «молодший спецiалiст образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва» та «бакалавр образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва». У 2004 р. на базi коледжу органiзовано факультет «Образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво» у м. Вижниця Чершвецького нацiонального ушверситету iм. Ю. Федьковича, який наступного року отримав III рiвень акредитаци.
За столiтию iсторiю Вижницький мистецький навчальний заклад став центром розвитку декоративно-ужиткового мистецтва Буковини, важливою складовою розвитку культури i мистецтва Укра!ни, знаним у багатьох кра!нах св^ мистецьким осередком. Успiхи мистецько! школи у Вижнищ зумовленi передовсiм зусиллям талановитих педагогов, !хньою високою педагопчною та професiйною майстернiстю. У рiзний час в коледж1 працювали вiдомi народт майстри В. Ш^бляк, М. Мегединюк, В. Девдюк, К. Покорний, М. Гнатюк, С. Клим, О. Гасюк, М. Ключан; педагоги С. Сахро, В. Бшик, Надя та Михайло Кукошi, Василь та Вштор1я Демчики, А. Скиба, П. Лемський, Г. Лозинська, Е. Жуковський, С. Ворхола, Л. Беренфельд та ш.
Ниш в коледж1 працюють фахiвцi, в полi зору яких постшно перебувають питання удосконалення навчально-виховного процесу спецiально! художньо-трудово! пiдготовки. Серед викладачiв - 3 члени Нацiонально! спшки художников Укра!ни, 2 члени Нацюнально! спiлки майстрiв народного мистецтва, 5 члешв Спiлки дизайнер1в Укра!ни, чимало лауреалв мiжнародних премiй та конкурив.
3. Коавський державний тститут прикладного та декоративного мистецтва. Iсторiя зародження цього навчального закладу сягае XIX ст., а саме 1882 р., коли в Косовi Ткацьким товариством був заснований навчальний заклад художньо-промислового профшю - Краевий науковий ткацький верстат в Косовi. З перших рошв заснування цiе! промислово! школи були ввдкрип вiддiли художньо! рiзьблення деревини та столярсько! справи, декоративного ткацтва та килимарства, художньо! вишивки, крою та моделювання.
Восени 1939 р. на базi Косiвсько! ткацько! школи вiдкрита «Промислова школа гуцульського мистецтва» першим директором яко! був М. Куриленко. У навчальному закладi працювали вiдомi майстри народно! творчосп Г. Герасимович, В. Гуз, М. Тимшв, М. Гулейчук, М. Фединський, П. Дзюбай, В. Кiщук та ш. З 1945 р. Коивське училище прикладного та декоративного мистецтва очолив О. Соломченко - ввдомий мистецтвознавець, заслужений дiяч мистецтв Укра!ни. В 40-50-х рок1в XX ст. фаховi предмети в училищi викладав вiдомий укра!нський художник С. Сагайдачний.
У 1959-1960 рр. в училищ! були ввдкрип ввддши xудожньоï керамiки, xудожньоï обробки шк1ри та xудожньоï обробки металiв. Вагомий внесок в оргашзацш навчально-виховного процесу, формування митц1в декоративно-ужиткового мистецтва та розбудову матерiальноï бази училища зробили Ю. Касьяненко, Г. Кива та К. Сусак, як1 в р1зн1 роки очолювали навчальний заклад.
У 1989 р. ввдновлюються ранiше закритi в1дд1ли - художнього ткацтва та xудожньоï вишивки, а ще через рш вiдкриваеться нова спецiалiзацiя - художнш розпис. У 1993 р. навчальний заклад набувае статусу коледжу i ввдтода проводить тдготовку фаxiвцiв за двоступеневою системою - «молодший спецiалiст» та «бакалавр». У 2000 р. постановою Кабшету Мш1стр1в Украïни в1д 20 липня 2000 р. № 1142 на базi коледжу створений Коавський державний 1нститут прикладного та декоративного мистецтва, який у 2004 р. був акредитований на III рiвень навчання. У 2006 р. цей ВНЗ художньо-промислового проф1лю реорганiзований у Коавський 1нститут прикладного та декоративного мистецтва Львiвськоï нацiональноï академп мистецтв.
За час свого юнування навчальний заклад тдготував майже 4 тисяч1 фаxiвцiв для xудожньоï промисловост1 Украши та зарубiжниx краïн. Серед випускнишв - заслуженi прац^вники осв1ти i культури, лауреати державних премiй, в1дом1 науковцi, мистецтвознавцi, дизайнери, журналiсти, кшематографюти, з них 125 членiв Нацiональноï сп1лки художников Украïни та майже 200 члешв iноземниx об'еднань i оргашзацш художников. Нин1шн1 студенти шституту беруть участь в м1жшродних фестивалях, конкурсах, де займають призов! м1сця, е лауреатами золотих та ср16них медалей, дипломов, неодноразово нагороджувались грамотами та призами.
Навчально-виховний процес зд1йснюють 42 викладач^ серед них 2 доктори наук, 5 кандидатов наук, серед них е члени Нацiональноï сп1лки художников Украïни, Сп1лки дизайнерiв Украïни, Нацiональноï сп1лки майстрiв народного мистецтва Украши, лауреат Академiчноï премп iменi Ярослава Мудрого, заслужеш працiвники осв1ти Украши, заслужеш художники Украïни, член-кореспондент Украïнськоï академп арxiтектури.
В 1нститут1 функцюнуе власний музей - своерiдний науково-методичний центр, в якому зберiгаеться мистецька спадщина декiлькоx покол1нь в1домих майстрiв народноï творчост1 Гуцульщини, кращi дипломш роботи студентiв з часу заснування навчального закладу, що складають його юторш.
4. Львiвський державний коледж декоративного i ужиткового мистецтва iменi 1вана Труша - один з найдавшших мистецьких закладов Украши. Заснований 18 грудня 1876 р. Мшютерством осв1ти як школа моделювання i рисунку у Львов! Цим актом започаткована художньо-промислова освиа в Галичиш. Протягом свого юнування коледж змiнював статус i назву: 1) Xудожньо-промислова школа (1882 р.), 2) Державна промислова школа (1890 р.), 3) Ыститут пластичного мистецтва (1939 р.), 4) Державне художньо-промислове училище (1940 р.), 5) Льв1всь^ училище прикладного мистецтва (1949 р.), 6) Льв1вський коледж декоративного i ужиткового мистецтва 1м. I. Труша (1993 р.).
Особливо високий розвиток промисловоï школи припав на початок XX ст. i дав багато видатних iмен в культурно-мистецькому житп. Роботи ïï учшв у р1зш перiоди часу експонувалися на мiжнародниx виставках i отримували почеснi нагороди: у Львов1 (1894 р.), В1дн1 (1880, 1889, 1890 рр.), Кра^ (1904 р.), Празi (1912 р.), Парижi (1937 р.).
У перший перюд становления школи тут вчились i працювали художники, iмена яких ув1йшли в юторш украшського i европейського мистецтва: Л. Гец, Г. Кузневич, О. Курилас, О. Кульчицька, А. Манастирський, Т. Романчук, I. Севера та ш. Другий перiод (30-40 роки XX ст.), характерний такими ввдомими художниками, як G. Дзиндра, О. Лщинський, В. Манастирський, Р. Сельський, Я. Чайка, G. Нагiрний, М. Федюк та 1н. У повоенний перюд у навчальному закладi навчалися, а попм викладали видатнi художники й д1яч1 культури: В. Одреxiвський, Е. Мисько, В. Довбошинський, Г. Смольський, О. Шатшвський, Д. Крвавич, Т. Драган, З. Кецало, лауреат Нацiональноï премп Украïни iменi Т. Шевченка I. Марчук, Герой Украши Б. Возницький. Нин1 коледж очолюе його випускник В. Откович - професор, лауреат Нацiональноï премп Украши iменi Т. Шевченка, заслужений д1яч мистецтв Украïни.
У 1956 р. навчальному закладу присвоено iм'я видатного художника i громадського дiяча Укра!ни !вана Труша, який сказав пророчi слова: «Нам треба стояти ногами на нашш земл^ головою бути в Сврот, а руками обхоплювати якнайширше справи укра!нсько! нацi!».
Нинi коледж - мистецький навчальний заклад, ввдомий осередок плекання нацiонально! культури з багатими традищями i здобутками в тдготовщ фахiвцiв. Тут студенти навчаються за 10 спещальностями i мають можливють здобути освiту за двома квалiфiкацiйними рiвиями: при термiнi навчання 4 роки - «художник виконавець», при 6-рiчному навчаннi - «бакалавр образотворчого мистецтва».
Багаторiчнi традицi!, високий р1вень професшно! майстерностi педагогiв, велика науково-методична робота сприяють розробцi нових форм навчання. Вс 10 спецiальностей мають замкнутий мистецько-виробничий процес, студенти освоюють рiзнi спецiалiзацi!: монументально-декоративне малярство, монументально-декоративна скульптура, моделювання одягу, дизайн арх^ектурного середовища, художня керамiка, художнi вироби з металу, художиi вироби з дерева, художне ткацтво, графiчний дизайн, реставращя твор1в мистецтва.
5. Львiвська нацюнальна академiя мистецтв. Потреба у заснуванш такого типу навчального закладу пов'язувалася з необхiднiстю тiсного зв'язку з широкою мережею художньо-промислових шкш у Галичинi. Образотворча академiчна освиа у Львовi розвинулася з приватних шк1л середини XIX ст. !дея створення академi! мистецтв виношувалася у львiвському середовищi вже на початку XX ст. Першi реальнi кроки зроблеш «Товариством для розвою русько! штуки» (1898 р.) та «Гуртком дiячiв укра!нського мистецтва» (1922-1926 рр). У 1905-1914 рр. у Львовi дiяла «Вiльна Академiя мистецтв». У 1923 р. завдяки спiвпрацi О. Новашвського та митрополита А. Шептицького постала Мистецька школа Олекси Новашвського. Спроби вiдтворити академiю мистецтв у загальноукра!нському контекстi здiйснили львiвськi митщ на чолi з В. Кричевським у важких умовах нацистсько! окупацп (1943 р). У 1946 р. було засновано Ыститут прикладного та декоративного мистецтва.
Офщшною урядовою постановою ввд квiтня 1994 р., на базi iнституту створено Львiвську академш мистецтв. Цей унiкальний навчальний заклад за свою багаторiчну iсторiю виховав тисячi митцiв, як1 представляють академш у рiзноманiтних видах художньо! творчосп: керамiцi, склi, металi, текстилi, моделюванш костюма, художнiй обробцi дерева, проектуванш iнтер'еру, монументальному живописi, архiтектурно-декоративнiй пластищ, реставрацi!, графiчному дизайнi i мистецтвознавстш. Чимало з випускнишв академi! стали ввдомими митцями, що протягом рошв власними руками творили мистецтво Укра!ни, зберiгаючи нацiональнi традицi! i надбання.
Львiвська нацiональна академiя мистецтв е неповторною сво!м декоративно-ужитковим спрямуванням, добором навчальних дисциплш, синтезом провiдних сучасних тенденцш мистецтва i глибинних традицшних тез. Унiкальнiсть цього вузу також створюе передуем його професорсько-викладацький колектив. Традицiйно його складають визнанi в Укра!ш та за !! межами митщ, теоретики i педагоги, особистосп з багатим i цiкавим творчим досввдом.
Стосовно художньо-трудово! пiдготовки у системi загальноосвiтньо! школи, то !! необхiдно пов'язувати передовсiм з ввдновленням наприкiнцi 50-х рок1в XX ст. навчальних предмелв «Образотворче мистецтво» та «Трудове навчання», а також активiзацiею позашк1льно! гуртково! дiяльностi учнiв в галузi декоративно-ужиткового мистецтва [2, с. 78]. На початку викладання декоративно-ужиткового мистецтва в школi виникло чимало труднощiв, серед яких: вiдсутнiсть науково обгрунтованих навчальних програм з рiзних вид1в цього мистецтва, цiлiсно! системи практичних завдань творчого характеру, навчально! та науково-методично! лiтератури, невiдповiднiсть матерiально-технiчно! бази, низький виховний та етнокультурний потенцiал сiм'! i культурно-просвiтницьких оргашзацш, а головне - гострий дефщит висококвалiфiкованих педагогiчних кадрiв вiдповiдного освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня. Це актуалiзувало необхiднiсть художньо-трудово! тдготовки вчителiв, здатних реалiзувати творчi завдання у галузi народного декоративно-ужиткового мистецтва.
З початку 90-х роив XX ст. на факультетах тдготовки вчител1в трудового навчання педагопчних ВНЗ вщкриваються ввддшення або кафедри декоративно-ужиткового мистецтва: Дрогобицький державний педагогiчний утверситет iменi Iвана Франка (П. Зубрицький, М. Кот, Г. Мельник, Л. Оршанський, Л. Савка та ш.), Вiнницький державний педагог^чний унiверситет
iменi Михайла Коцюбинського (В. Бойчук, Р. Гуревич, О. Сидоренко, I. Савчук та ш.), Уманський державний педагопчний университет iменi Павла Тичини (Н. Дубова, О. Коберник, О. Мелентьев, О. Гервас, В. Xаритонова та 1н.), Полтавський нацюнальний педагогiчний университет iменi В. Г. Короленка (В. Титаренко, Ю. Цина та 1н.), Тернопiльський нацiональний педагопчний унiверситет iменi Володимира Гнатюка (А. Ломницький, I. Павх, Г. Мамус та 1н.), Кременецький обласний гуматтарно-педагопчний 1нститут iменi Тараса Шевченка (М. Курач, В. Писаренок, Б. Прокопович, Н. Xороша, Ю. Цимбалюк, В. Цюарук та 1н.).
Нин1 на цих кафедрах створена цiлiсна педагопчна система, яка сприяе оволодшню штегрованими науковими знаннями у галузi декоративно-ужиткового мистецтва, формуванню комплексних художньо-трудових умшь i навичок, розвитку творчих здбностей, вихованню якостей осо6истост1 на трудових, естетичних й нацiонально-патрiотичниx засадах. Розробка студентами художн1х проектов та виготовлення власними руками декоративно-ужиткових вироб^в, залучення до органiзацiï виставок творчих робгт, робота у фондах музеïв i арxiваx бiблiотек, участь в етнографiчниx експедицiяx, етнофестивалях, фольклорних святах, створення у вузах музеïв культури та побуту тощо дае можлив1сть студентам реатзувати себе, допомагае усввдомити моральт аспекти викоиуваноï роботи, формуе характер, естетичт смаки, розвивае творч1 вмшня та зд16ност1. З шшого боку, залучення студенТв до народного декоративно-ужиткового мистецтва, продуктивна творча художньо-трудова даяльшсть сприяють формуванню в них щнтсного ставлення до рiдиоï мови, свого краю, його природи, героïчниx сторшок минулого, почуття пдносп, гордости за украшський народ, стимулюе прагнення брати активну участь у сусп1льному жит, збереженнi i подальшому розвитку нацiональноï культури, народних традиций i звичаïв.
Активне засвоення нацiональноï культурноï спадщини, зокрема народного декоративно-ужиткового мистецтва як своерiдноï форми творчоï xудожньо-трудовоï д1яльност1, за вс1х чаив мало важливе значення у творчому розвитку особистосп, естетичному виxованнi людини. Ниш воно перебувае в кол1 найвагомших взаемозв'язюв 1сторико-культурного процесу: колективного, iндивiдуального та нацiонального, котр1, в свою чергу, генерують i збагачують можливосп виховних функцш народного мистецтва у формуванш осо6истост1.
Починаючи з 80-х рошв XIX ст., у Галичиш устшно функцiонувала система художньо-промислових шил, де на фаховому р1вш молодь навчали р1зним видам декоративно-ужиткового мистецтва та народним художшм ремеслам. Наступниками цих шк1л стали вузи мистецького спрямування. Водночас з початку 90-х рошв XX ст. фахову художньо-трудову тдготовку зд1йснюють педагопчш ВНЗ, домiнантою навчально-виховного процесу в яких стала фахова пiдготовка вчителя-творця, вчителя-вихователя, спроможного вийти за меж навчального предмета, стати для учшв своерiдним транслятором нацiональноï культури та споконв1чних духовних традицiй украïнського народу.
Л1ТЕРАТУРА
1. Оршанський Л. В. Готфрщ Земпер та художньо-промислова освгта Заxiдноï Gвропи й Украïни: монография / Л. В. Оршанський, В. П. Тименко, Р. М. Силко. - К.: Педагопчна думка, 2011. - 302 с.
2. Оршанський Л. В. Xудожньо-трудова тдготовка майбутшх учителiв трудового навчання: монографiя / Л. В. Оршанський. - Дрогобич: Швидко Друк, 2008. - 278 с.
3. Шмагало Р. Перша в Украш (до iсторiï розвитку Коломийсько" гончарноï школи) / Роман Шмагало // В1сник Львiвськоï академп мистецтв. Декоративно-ужиткове та образотворче мистецтво: 1стор1я, теорiя, практика. - Льв1в, 1991. - Вип. 5. - С. 56-62.
4. Zasady organizacyj szköl przemyslowych Wydane przez Komisije dla spraw przemyslowych. - Lwöw, 1889. - 50 s.
