CC BY
7PHILOSOPHICAL SCIENCES
ШТНРПРЕТАЦШ Д1АЛЕКТИЧНОГО ТА 1СТОРИЧНОГО МАТЕР1АЛ1ЗМУ B.I. ЛЕН1НИМ ТА
Й.В. СТАЛ1НИМ
ВЫков В.Ю.
кандидат фшософських наук, доцент, старший науковий cniepo6imHUK фшософського факультету
Кишського нацюнального утверситету iMem Тараса Шевченко, Кшв, Украна https://orcid.org/0000-0002-3542-0756
THE INTERPRETATION OF DIALECTICAL AND HISTORICAL MATERIALISM BY V.I. LENIN
AND I.V. STALIN
Vilkov V.
PhD (Philosophy), Associate Professor, Taras Shevchenko National University of Kyiv, (Senior staff scientist at Faculty of Philosophy), Kyiv, Ukraine, https://orcid.org/0000-0002-3542-0756
Анотащя
У статп представлен результати дослщження специфiки застосування В.1. Леншим та Й.В. Сталшим концеипв «даалектичний» та «юторичний» матерiалiзм, детально висвгтлено сталiнське розумiння й тлу-мачення сутi та функцiй цих двох основних блоков аксiоматики марксистсько-леншсько1 фшософп, як1 були запропоновано в його нарисьстап «Про дiалектичний та юторичний матерiалiзм».
Запропонований аналiз розкривае сталiнське розумiння сутностi, структури та функцш дiалектичного та iсторичного матерiалiзму; 1х теоретико-методологiчнi засади та статус у структурi марксистсько-ленш-сько! фшософп; висвiтлюeться сталiнськiй пiдхiд до розумшня взаемозв'язку марксистсько! фшософп з вдеолопчною доктриною компарти СРСР та комунютичним свiтоглядом.
Основними методами дослвдження стали системний, компаративний, дискурсивний, контент-аналiзу, приписи сцieнтизму й принципу iсторизму.
Особливу актуальнiсть матерiал статi може мати для науково виваженого, iдеологiчно неангажова-ного, адекватного осмислення юторп й лопки розвитку фшософсько1 й сусшльно-полггачнох думки як у Радянському Союз^ так i в Украш доби незалежносл.
Abstract
The article presents the results of the study of the specifics of the use by V.I. Lenin and I.V. Stalin of the concepts of «dialectical» and «historical» materialism; Stalin's understanding and interpretation of the essence and functions of these two main types of axiomatics of Marxist-Leninist philosophy, which were proposed in his work «Dialectical and Historical Materialism».
The proposed analysis reveals Stalin's understanding of the essence and functions of dialectical and historical materialism; its theoretical and methodological foundations and status in the structure of Marxist-Leninist philosophy; highlights Stalin's approach to assessing the relationship of Marxist philosophy with the ideological doctrine of the Communist Party of the USSR and the Communist worldview.
The main research methods are systemic, comparative, discursive, content analysis, prescripts of scientism and the principle of historicism.
The study may be particularly relevant for a scientifically balanced, ideologically unbiased, adequate comprehension of the history and logic of the development of philosophical and socio-political thought both in the Soviet Union and in Ukraine since independence.
Ключов1 слова: дiалектичний матерiалiзм, юторичний матерiалiзм, науковий комушзм, марксизм-лешшзм, марксистсько-леншська фiлософiя, радянсьш сощально-полггачш дослщження, В. Ленш, Й. Ста-лш.
Keywords: dialectical materialism, historical materialism, scientific communism, Marxism-Leninism, Marxist-Leninist philosophy, Soviet social and political science, V. Lenin, I. Stalin.
Вступ. Для представнишв фшософських спшь-нот незалежних держав, яш ранше утворювали Ра-дянський Союз, найактуальшшим, таким, що став фактично визначальним в умовах докоршного ре-формування системи фшософського знания й т-знання як процесу переходу вiд ii державно--шсти-туцiоналiзованоi, ортодоксально!, комунютично-
шеолопзовано! моделi радянського марксизму (ма-рксизму-лешшзму) до деiдеологiзоваиого. рацiона-льно-критичного способу теоретичного мислення й концептуалiзацiй, яш вiдповiдали б класичним за-вданням i критерiям свiтовоi й захвдноевропейсько1 фiлософськоi традицii, виявився великий комплекс проблем.
Причому, як довела юторш трьох пострадянсь-ких десятирiч, серед комплексу проблемних питань iсторико-фiлософських реконструкцш феномену «марксистсько-леншська фiлософiя» найбiльшого значения й гостроти набули тi, яш пов'язанi з оцш-кою сутносп, суспшьно-полп'ично! й теоретично! ролi марксистсько-леншсько! спадщини. Тобто ключових iдей, методолопчних установок, загаль-них фiлософських та полгшко-фшософських посту-латiв, сформульованих К. Марксом i Ф. Енгельсом. А головне - критичного переосмислення специфiки й наслiдкiв подальшого розвитку вчення основоположников марксизму такими його росшсько-радян-ськими послiдовниками, як В.1. Ленiн та И.В. Ста-лш. Адже саме !хш штерпретацп базових постула-пв iз праць Маркса й Енгельса, а також власш iдейно-теоретичнi новацп на десятирiччя перетво-рювалися для контрольовано! державою науково! дiяльностi фшософсько! спiльноти в СРСР на кано-нiчнi, абсолютно вiрнi, системотворчi й безсумнiвнi як релШйм догмати [див., зокрема, 2, с. 171-180; 9]. Загалом на таю, яш можна назвати метапаради-гмальними. Оск1льки у рiзнi перiоди з шнця 1930-х i до середини 1980-х насамперед тлумачення радян-ськими класиками д1алектичного та Iсторичного матергалгзму iмперативно визначали концептуа-льш й методологiчнi засади, головнi функцп фшо-софського знання й тзнання. Вони жорстко зумов-лювали !х iдеологiчнi завдання й свiтогляднi цшно-стi, слугували абсолютним критерieм ютинносп фiлософських вдей та узагальнень, змютовно й структурно забезпечували ввдтворення й припус-тимi меж1 модершзацп вае1 системи гуманiтарноl науки, освiти, а також полггично! пропаганди в Ра-дянському Союзi й навiть частково вплинули на ро-звиток фшософсько! думки вже в незалежиiй Укра-!ш [див. зокрема: 4, с. 8; 8, с. 131; 13, с. 554-555, 566; 14,с. 26-28; 23; 15, с. 29-30; 16, с. 213-226; 22, с. 38].
Результати дослвдження. Отже, перш за все, треба зазначити, що неправомiрно не лише ототож-нювати «радянську фшософш», «марксизм-леш-шзм» чи «радянський марксизм», а точнiше весь комплекс фшософського й суспiльно-полiтичного знання та тзнання, що юнував у СРСР (особливо у другш половинi XX столитя), з офiцiйною щеоло-пчною доктриною КПРС або ж iз подiбних конце-птуальних позицiй розглядати функци радянсько! фшософп, а й безшдставно ставити знак рiвностi мiж нею й «дiалектичним та юторичним матерiалi-змом». (Про багатоетапнiсть, структурну багаторь вневiсть та змiстовне багатство тематики й проблематики марксистсько-леншсько! фшософп рiзних iсторичних перiодiв [див., зокрема: 16].
Що стосусться В.1. Ленiна, який нiбито, за оць нками вiдомого укра!нського фiлософа В.1. Гусева, «оголосив, що фiлософieю марксизму е дiалекти-чний та кторичний матерiалiзм (видiлено нами. - В. В.)» [6, с. 20], то вш школи не зводив свое ро-зумiння фiлософi! марксизму до таких вадносно са-мостiйних - вже для радянсько! фшософп друго! половини XX столитя - блоков аксiоматики, як «пс-торичний та дiалектичний матерiалiзм». Ленiн майже не вживав таких концептiв. Серед величез-но! кiлькостi його творiв (останне, п'яте, видання в СРСР !х повного зiбрання росiйською мовою, що виходило наприкшщ 1970-х, нараховуе 55 томiв) фактично е лише декшька невеликих публгкацш, де Ленiн безпосередньо оперуе поняттями «даалек-тичний» та «псторичний матерiалiзм» як загаль-ними категорiями для позначення сукупностi фун-даментальних i взаемопов'язаних iдей, що характеризуют марксизм як нове, суто матерiалiстичне й революцiйне фшософське та полiтичне вчення. Це насамперед - «Три джерела i три складовi частини марксизму», «Карл Маркс», «Про ввдношення робь тничо! партп до релiгi!».
1деться i про фундаментальш марксистськi ноумени, рамковi тструментальт поняття, i про всю творчо побудовану в сотнях pi3H0Manimmx праць К. Маркса, Ф. Енгельса та самого В.1. Ленша цтсну фшософську теоретичну модель матерiалi-стичного та дiалектичного тлумачення природи, су-спiльства i його iсторi!, свадомосп, пiзнання i т. iн., а також закошв !х розвитку, яку за радянських часiв було тематично структуровано й подiлено (певною мiрою починаючи з Й.В. Сталiна) на «даалектич-ний» та «iсторичний» матерiалiзм, до яких радян-ськ1 фшософи додали ще й системотворче, раз i на-завжди жорстке структурувальне клiше, що цi «ма-терiалiзми» - «двi основнi складовi марксистсько-леншсько! фшософп».
Аналiзуючи появу в марксизмi термшв-конце-птiв «дiамат» та «пстмат» (у радянський фшософсь-кш науковiй i освiтнiй лiтературi типовi скороченi назви), треба нагадати, що В.1. Ленiн як марксист щейно, iдеологiчно та свiтоглядно сформувався у тому чи^ на працях Г.В. Плеханова, надзвичайно високо цiнував !х17, тривалий час активно ствпра-цював iз ним, постiйно полемiзував на полпико-фь лософсьш теми; i хоча iнодi й оперував поняттям «даалектичний матерiалiзм», але повнiстю не пе-рейшов на плеханiвську фiлософську мову, не пе-рейняв цiлком його категорiальний апарат маркси-стського теоретичного мислення18. Навiть бiльше, Ленiн, як правило, заметь того, щоб наполягати на
17 Зокрема, вш (1921) категорично заявив, що «немож-ливо стати свiдомим, справжнiм комунiстом без того, щоб вивчати - саме вивчати - усе, що написано Плехано-вим iз фшософи, бо це найкраще в ус1й мiжнароднiй лгге-ратурi марксизму» [цит. за: 23, с. 28], а в 1922 рощ за про-позищею безпосередньо Ленша Наукова бiблiотека 1н-
ституту К. Маркса i Ф. Енгельса приступила до багатотомного видання «Творiв» Г.В. Плеханова.
18 Щодо гстори цього процесу, то вщносно точною можна визнати оцшку видатного укра1нського фшософа В.С. Ш-сового, який зазначив: «Основними джерелами дiалекти-чного матерiапiзму були передусiм пращ Ф. Енгельса „Людвгг Фейербах i кшець шмецько1 класично1 фшософи", ,Днти-Дюршг" та „Далектика природи"». Причому укра1нський iсторик фшософп тдкреслив: «Термш „да-лектичний матерiалiзм" запроваджений росшським марксистом Георгiем Плехановим (1857-1918) (Енгельс ви-
тому, що фiлософiя марксизму е «^алектичним ма-тер!ал!змом» (як це було у Плеханова), найчастше шдкреслював лише те, що вона е матерiалiстичною й дiалектичною.
Так ось, з'ясовуючи леншську систематизацiю марксистських уявлень шро розвиток шрироди та суспiльства, а отже, й застосування ним концеипв <^алектичний» та <историчний» матерiалiзм, звер-нiмося, зокрема, до специфiки структури та лексики фактично просвпницько! статтi «Три джерела i три складовi частини марксизму» (уперше опубль кована в щомiсячному бiльшовицькому теоретичному легальному журналi «Просвiта» в 1914 рощ). У нш Ленш на концентроване пояснения фшософ-сько! сутi дiамату та iстмату (в радянському !х ро-зумiннi та класифжацп) вiдвiв лише третину обсягу матерiалу (у 23-му томi це двi сторiнки, ще на чоти-рьох украй лаконiчно розкриваються базовi ще! ма-рксистсько! економ!чно! та политично! - сощалюти-чно! - теори).
У вступi лвдер i один iз головних теоретиков та вдеолопв РСДРП(б) узагальнено обов'язково зазна-чив, що вчения Маркса «виникло як пряме i безшо-середне продовження вчення найвидатнiших пред-ставнишв фшософи, полтгачно! економп та сощаль зму» [12, с. 40]. Попм вiн пiдкреслив, що: «Фiлософiя марксизму е матерiалiзм». «Маркс i Енгельс, - написав Ленш, пояснюючи свое бачення сутi та логiку створення марксистсько! теори, -найрiшучiшим чином ввдстоювали фiлософський матерiалiзм i неодноразово роз'яснювали глибоку помилковiсть усiляких ухилень в!д ще! основи. Найбiльш ясно й детально викладено !хш погляди у творах Енгельса „Людв!г Фейербах" i „Сшросту-вания Дюринга"...». А далi Ленiн якраз i робить чь ткий теоретичний наголос: «Але Маркс не зупини-вся на матерiалiзмi XVIII столитя, а зрушив фшо-софш вперед. Вiн збагатив и надбаннями шмецько! класично! фшософи, особливо системи Гегеля, яка, у свою чергу, привела до матерiалiзму Фейербаха. Головне з цих надбань - дiалектика, тобто вчення про розвиток у його найб!льш повному, глибокому i вiльному в!д однобiчностi виглядi, вчення про вш-носнiсть людського знання, що дае нам вшобра-ження матери, яка вiчно розвиваеться. Новит вш-криття природознавства - радш, електрони, перетворения елементiв - чудово пiдтвердили дiалектичний матерiалiзм Маркса (видшено нами. - В. В.), усупереч ученням буржуазних фшо-софiв iз !хшми „новими" повернениями до старого i гнилого iдеалiзму» [12, с. 43-44].
У статп Ленша «Карл Маркс» (писати И вш по-
чав ще в 1913 рощ для найпопуляршшого за тих ча-сiв у Росiйськiй !мшери енциклопедичного словника «Гранат»; и неповний варiаит опублiковано в ньому в 1915 роцi, а в завершеному виглядi статтю видано окремою брошурою в 1918-му) структурнi джерела i блоки марксистського фiлософського вчення висвилюються бiльш розгорнуто, детал!зу-ються конкретно-Исторично й системно (проте, на-гадаемо, що невелик! леншсьш пiдроздiли, у яких розкриваються суть i новаци фшософи Маркса, марксизму загалом, називаються не «д!амат» чи «ют-мат», а «Фшософ!я марксизму», «Дiалектика», «Матерiалiстичне розумшня юторп»).
У робот «Карл Маркс» Ленш !з самого початку вже традицшно констатував: «Марксизм - система погляд!в i вчення Маркса. Маркс був продов-жувачем i генiальним завершувачем трьох головних вдейних течiй XIX столитя, належних трьом найпередовiшим кранам людства: класично! шме-цько! фшософи, класично! англiйсько! политично! економi! i фраицузького соцiалiзму (у зв'язку з фра-нцузькими революцiйними вчениями взагалi)» [10, с. 50]. Упм, у цш статп поияття «дiалектичний ма-терiалiзм» Ленш вживае лише один раз i ильки в контекстi оцшки Енгельсом статусу й призначения фшософи в тих умовах, коли сучасний йому мате-рiалiзм став по суп «дiалектичним». Використову-ючи фрагмент !з працi Ф. Енгельса «Анти-Дюршг», Ленш зазначив: <^алектичний матерiалiзм (видь лено нами. - В. В.) „не потребуе шяко! фшософи, що сто!ть над шшими науками". Вш колишньо! фь лософи залишаеться „вчення про мислення ! його закони - формальна лопка й д!алектика"» [10, с. 54]. Наступне важливе Енгельсове тверджения: «Все шше входить до позитивно! науки про природу ! сустльство», яке фактично й розкривае суть його постулату про новий статус, предметне поле та головш завдання вже «д!алектично! фшософи» -Ленш чомусь зшмае.
Вштворимо ще два невеликих фрагменти з ш-шо! статп полгшко-вдеолопчно! й свпоглядно спрямованосл - «Про вшношения робиничо! парт!! до релш!» (1909), написано! росшським шослшов-ником К. Маркса ! Ф. Енгельса, яка передувала робот! «Три джерела ! три складов! частини марксизму» й у якш теж штерпретацшно вживаються лек-семи/поняття «д!алектичний та юторичний матер!ал!зм». Перший: «Сощал-демокрапя будуе все свое свггобачення на науковому сощал!зм!, тобто на марксизм!. Фiлософською основою марксизму, як неодноразово заявляли i Маркс, i Енгельс, е дiалектичний матерiалiзм, що повною мь рою сприйияв юторичш традици матер!ал!зму
користовував поияття „сучасний матер!атзм", „матер!а-лютичиа д!алектика тощо")». Проте, продовжив вш: «Ос-иовиу роль у тлумаченш (тобто, як стверджуеться, саме «у тлумачент». - В. В.) д!алектичиого матер!ал!зму вщ-грав В. Лешн, який наголосив на рол! практики як крите-р!ю ютини, траисформував принцип класовосл у принцип партiйиостi. Загалом вш поеднав елементи догматизму з релятив!змом, а також кои'юиктуриим ! цииiчиим практицизмом. Ввдхвд вщ принципу партшносл квал!фь кували як „протягування" вдеал!зму, „поп1вщиип", зраду
„штереав пролетар!ату" (видшеио иами. - В. В.)» [13, ^ 561-562]. Оцшюючи ж роль Сталша в розвитку марксизму радянсько! доби, украХиський фшософ заявив, що той «шосилив каношзацта д!алектичиого матер!ал!зму, який п!д иазвою „марксизм- лешшзм" шеретворився иа ортодо-ксальиий р!зиовид марксизму (вид!леио нами. - В. В.), своер!дне в!ровчеиия з крайиьою иетерпим!стю до будь-яких !деолог!чиих ^5в!дхилеиь"» [13, ^ 562].
XVIII столитя у Франци та Фейербаха (перша половина XIX столитя) у Нлмеччиш, - матерiалiзму безумовно ате!стичного, рiшуче ворожого до будь-яко! релiгii' (видiлено нами. - В.В.)» [11, с. 415].
Другий фрагмент. «Марксизм, - тдкреслив В.1. Ленiн, - е матерiалiзм. Сам по собi вiн так само нещадно ворожий до релт!', як матерiалiзм енцик-лопедистiв XVIII столитя чи матерiалiзм Фейербаха. Це безсумтвно. Але дiалектичний матерiа-лiзм Маркса й Енгельса (видшено нами. - В. В.) вде далi енциклопедистiв та Фейербаха, застосову-ючи матерiалiстичну фiлософiю до галузi кторп, до галузi суспiльних наук [11, с. 418].
Ситуащя з концептом «iсторичний матерiа-л1зм» багато в чому аналопчна ситуацп з летнсь-ким термiном/поняттям «diалектичний матерiа-л/'зм». Хоча, безумовно, iнодi В.1. Ленiн ним оперуе. Упм, за Ленiним, кторичний матерiалiзм - це не спльки одна з двох основних частин марксистсько! фшософп, поряд iз матерiалiзмом дiалектичним, сшльки «матерiалiстичне розумiння iсторi!», на вь дмiну вiд «iдеалiстичного розумiння» ваею попере-дньою фiлософською думкою генези сустльства, його структури, рушiйних сил та закономiрностей суспiльно-iсторичного процесу, ролi в ньому духо-вних чиннишв (рiзноманiтних форм суспiльно! свь домосл, iдей, iдеологiй тощо).
Для коректносп нашого аналiзу й оцiнок про-цитуемо ленiнське пояснения iз статп «Три дже-рела i три складовi частини марксизму» без будь-яких текстових винятк1в, що дае змогу отримати чь тке уявлення про те, як В.1. Летн роз'яснював змь стовне наповнення концепту шсторичний матерi-ал1зм». «Поглиблюючи i розвиваючи фiлософський матерiалiзм, Маркс, - констатував лвдер росiйських соцiал-демократiв, - довiв його до к1нця, поширив його пiзнання природи на тзнання людського сус-пiльства. Найбiльшим завоюванням науково! думки виявився кторичний матерiалiзм Маркса. Хаос i свавiлля, що панували досi в поглядах на юторш й на полiтику, замшила разюче цшьна й струнка нау-кова теорiя, яка показуе, як iз одного укладу життя розвиваеться, внаслвдок зростання продуктивних сил, шший, вищий, - iз крiпацтва, наприклад, виро-стае капiталiзм.
Так само, як тзнання людини вiдображае природу, яка юнуе незалежно ввд нього, тобто матерш, що розвиваеться, сустльне ni-знання людини (тобто рiзнi погляди i вчення фiлософськi, релшйт, поль тичнi тощо) вiдображае економiчний лад сустльства. Полличт установи е надбудовою над економь чним базисом. Ми бачимо, наприклад, як рiзнi полличт форми сучасних европейських держав слугують змiцненню панування буржуазй' над про-летарiатом.
19 Славнозвюний «Короткий курс ютори ВКП(б)», що включав нарис «Про дiалектичний та iсторичний матерь алiзм» до 1956 року, iз деякими несуттевими змшами було перекладено 67 мовами, а його загальний тираж ся-гав 43 мшьйонш примiрникiв. Щодо категорiального апа-рату й структури сталшського нарису-статтi тдкрес-лимо, що Сталш, хоча й дае розгорнуте визначення по-няттям дiалектичного та юторичного матерiалiзму, але
Фiлософiя Маркса е зак1нченим фiлософським матерiалiзмом, який дав людству велик! знаряддя тзнання, а робиничому класу - особливо» [12, с. 44].
Ось майже i все основне у плат структури марксистсько! фшософсько! теорп та !! ключових ка-тегорш, що безпосередньо говориться про «д1алек-тичний» та «/сторичний» матергалгзм у працях ро-сшсько-радянського класика марксизму В.1. Ленiна, яким для них (до речi, базових вже для ра-дянсько! моделi марксизму-ленiнiзму в уах Г! шос-тасях) не запропоновано тякого чикого фжсова-ного концепту, а окремо! дефiнiцi! й погопв. 1сну-ють лише лакотчт теоретико-методологiчнi й полггако-щеолопчш характеристики/iнтерпретацi! з використанням вадповадних понять.
Що стосуеться И.В. Сталша, то його теж неко-ректно звинувачувати в ототожненнi цих двох базових (особливо для радянсько! фшософп друго! по-ловини XX столитя) складових марксистсько! фь лософп з нею загалом. Под!бного немае навиъ у «Короткому курс! юторп ВКП(б)» (1938 р.)19, у якому вперше ! з'явився роздш тд назвою «Про да-алектичний та юторичний матер!ал!зм». Матер!ал !з такою ж назвою та змютом було також опублжо-вано 12 вересня 1938 року окремою статтею у голо-внш партшнш газет! «Правда». Причому за життя Сталша в його «З!брання твор!в» (почали публшу-вати в 1946 рощ, видано лише 13 том!в) стаття не ввшшла. I! включили в 14-й том ! надрукували в РФ тшьки в 1997 рощ.
Тут слщ окремо зазначити, що вс пострадян-ськ1 укра!нськ1 дослщники, звинувачуючи Сталша в тому, що його нарис «Про д!алектичний та юторичний матер!ал!зм» став головною причиною того, що радянська марксистсько-летнська фшосо-ф!я з к1нця 1930-х стала: «догматичною», «вульгарно-схематичною», «схоластичною», «примтив-ною», «недгездатною до творчого розвитку»; пере-творилася на «кваз1мислення», «антимислення»; виконувала насамперед функцю «охоронно-репре-сивну» або «формування поюрливого свтогляду»; була «суто 1деолог1чно заангажованою»; ввдстою-ючи «принцип партшност/» покорно слугувала ви-ключно компартшним штересам ! цшям, забезпечу-вала аполопю полпики парт!!, а в якосп свиогляд-них уявлень, системи щнностей мала виконувати роль своерщних «догматгв комутстично! вгри», «свтсько! релггШно! доктрины» ! тлн., - згадують тгльки «Короткий курс юторп ВКП(б)», де вш упе-рше з'явився.
Внаслщок такого дискурсивного стану, сфор-мованого численними публжащями пострадянсь-ких дослщнишв юторп радянсько! фшософсько! думки, складаеться враження, що принаймт в перюд
безпосередньо використовуе лише поняття «гсторичний матер!ал!зм» (це третя частина/роздш у текст!). А те, що в!н визначае як «д!алектичний матер!ал!зм», характеризуется у першому та другому роздшах нарису. 1хш назви - «Марксистский д!алектичний метод» ! «Марксистсь-кий фшософський матер!ал!зм». Таким чином, кр!м фрагмента з дефшщею, поняттям «д!алектичний матер!а-л!зм» Сталгн фактично не оперуе.
1920-1930-х у Сталша шяких шших науково-фшо-софських праць не було, а сам вш як теоретик марксизму «вийшов у тираж», стагнував, остаточно пе-ретворився виключно на головного партшного й державного д1яча СРСР, до кола штереав якого зовам не входили вдейно-теоретичт проблеми й питания розвитку марксистсько-леншського вчения, яке охоплюе теоретичне фшософське розумшия й пояснения дшсносп, концептуальт модел! суст-льно-полiтпчних та полгшко-економ!чних проце-ав.
Пшсиленню вищезазначеного уявления безпо-середньо сприяе те, що шхто з укра!нських ютори-к1в фшософи чаав незалежносп не згадуе (пашвна бшьшсть серед них, скорше за все, може, й не знае) и змюту сталшських праць, що увшшли до зь брання його «Твор!в», и те, що його нарис-статтю «Про д!алектичний та юторичний матер!ал!зм» було надруковано в 1939 рощ в одинадцятому, останньому, його зб!рнику тд назвою «Питания лешшзму». В 1945 та 1952 роках 1нститут Маркса -Енгельса - Ленша перевидав його. «Питания лешшзму» були своершним, але, що важливо, змюто-вно мшливим з!бранням «Твор!в» Сталша (який на вшм!ну вш б!льшосп видатних росшських револю-щонер!в, л!дер!в РСДРП-ВКП(б) шсля 1917 року) до 1946 року ввдмовлявся вш компонувания й пуб-лкаци сво!х праць у окремому багатотомному вп-данш, яке класично йменуеться з!браниям «Тво-р!в».
Заметь типового, традицшного, але «статично-консервативного шдходу» до публтаци сво!х !дей та теоретичних розробок Й.В. Сталш застосу-вав новацшний, «динам!чний», «рухливий».
Зб!рки «Питания лешшзму» нагадували повне чи неповне «З!брания твор!в». Проте до кожно! на-ступно! з них (перша вийшла у 1926 рощ) включа-лися пращ, змют та ше! яких мали велике концеп-туальне чи практичне значения для поточного моменту й найближчих перспектив, а виключалися п, яш втрачали свою актуальшсть. Зб!рки вмщували р!зномаи!тн! за тематикою сталшсьш теоретичш пращ й лекци (головн серед них - «Про основи лешшзму»20, прочитан! у Свердловському ушверси-теп в 1924 рощ, - як цшсна публжащя вона була в уах виданиях «Питань лешшзму»); статп, тексти вистушв, штерв'ю тощо, присвячеш висвиленню фундаментальних чи першочергових шеолопчних, полiтпчних, конституцшно-правових, економ!ч-них, сощальних, духовно-культурних ! тлн. проблем, теоретичних питань розвитку марксистсько!
20 Тут, до реч! Сталшпм запропоиоваио иесподшаие для радяиських щеолопчипх ортодокав впзиачеиия леиш-зму: «Поеднання росшського революцшиого розмаху з американською дшовипстю - у цьому суть леншзму у партшиш ! державши робот!» [21, с. 188].
21 Його авторству иалежить найбшьш популярний протя-гом 1950х - середини 1980-х персоиальипй, Груитовипй радяиський тдручник !з ютори фшософи («История западноевропейской философии»). Перше його видання було иа початку, друге - в середин 1946 року. Г.Ф. Александров иа той час був начальником управлшня вщдь лом пропаганда та аптацп ЦК ВКП(б); за тдручник отримав Сталшську премш; з жовтия - дшсипй член АН
фшософи. Мстив вш ! «ввита доповщ» на з'!здах компартп Радянського Союзу. Так1 звин доповщ -традицшний обов'язок Генеральних секретар!в ра-дянсько! компарти. Вони готувалися й писалися не так, як це робилося у шслясталшську добу, почина-ючи з Хрущова: протягом к1лькох тижшв спеща-льно утвореними тимчасовими колективами з нау-ковщв та партшних вдеолопв, уаляких «стчрайте-р!в», - а персонально самим Генсеком (тобто спочатку Леншим, а попм Сталшпм). У «Доповь дях» давався концентрований, детальний ! ретель-ний анал!з процеав (!х позитиву й негативу, особливо критичних помилок), внутршньо! державно! полиики у вах сферах розвитку СРСР; пропонува-лася поллико-шеолопчна й сощально-економ!чна стратепя й тактика д1яльност! компарт!! та оргашв державно! влади вс!х р!вшв, визначались !хи! про-грамн! цш та завдания, включно з теоретичними оц!нками лог!ки пол!тично! та вдеолопчно! боро-тьби у ход! побудови соц!ал!стичного ладу в кра!н!; розглядалася геопол!тична ситуац!я, !! тенденц!!.
Таким чином, якщо не обмежуватися визнан-ням лише факту видания нарису «Про д!алектичний та !сторичний матер!ал!зм» в «Короткому курс! ю-тор!! ВКП(б)», а враховувати сукупн!сть, зм!ст, ба-гатство проблематики та р!вень и анал!зу в числен-них працях, що належали авторству Й.В. Сталша (у тому числ! дискурсивну вар!атившсть згаданого нарису в комплекс! р!зноманггаих стал!нських зб!-рок), то стане очевидним, що його щейно -теоретична спадщина, включно з фшософською, ступ!нь ! глибина об!знаносп з численними проблемами свого часу не обмежуються т!льки роз'яснениям того, чим е д!алектичний та юторичний матер!ал!зм у структур! марксистсько-лен!нсько! фшософи, в радянському марксизм! першо! половини XX сто-л!ття.
В!дразу тсля смерт! Стал!на його стаття «Про д!алектичний та !сторичний матер!ал!зм», як абсолютно правильно зазначив М.В. Попович, «через и жахливу мор1вмямо з „першоджерелами" бана-льнiсть не могла слугувати марксистським фi-лософським богослов'ям i була негайно забута (видшено нами. - В. В.)» [17, с. 8].
Довол! наочний ! переконливий факт, що шдт-верджуе вище сказане украХнським фшософом, -видания прац! п!д назвою «Диалектический материализм» (шнець 1953 року, за загальною редак-щею майже першо! особи в систем! фшософсько! академ!чно! науки того часу, Г.Ф. Александрова)21,
СРСР; у вересш 1947 року його призначили директором 1нституту ф!лософ!! АН СРСР, а управлшня ввддшом очо-лив майбутнш головиий !деолог ВКП(б) - КПРС ! иагля-дач за «идейною чистотою марксизму-лешшзму» в Радянському Союз! А.М. Суслов (щодо особисто!, вкрай негативно! рол! Суслова в стагнацп та радикально! вдеолопзацп радянського марксизму, марксизму-ленш-зму див., зокрема: 9). Александр!вський тдручник з 1940-х до 1970-х був своерщною радянською !сторико-ф1лософською класикою, иайб!льш масштабиим ! фуида-ментальним освiтньо-аиалiтпчипм видаииям для ви-вчення !стор!! заруб!жно! ф1лософ!! в!д Стародавиьо! Гре-
де у вступному зверненш колективу авторiв написано, що «1нститут фiлософi! АН СРСР ставив за-вдання дати книгу, яка могла б слугувати поаб-ником для тих, хто вивчае основи марксистсько-леншськоТ фшософи (видiлено нами. - В. В.). Те-матично книга побудована ввдповвдно до нишшньо! чинно! програми курсу дiалектичного матерiалiзму у вищих навчальних закладах» [7, c. 3].
Так ось, у текст цього видання (майже 500 сто-рiнок), яке покликане виконувати функцiю еталон-ного варiанту подручника, е лише одне невелике пряме цитування сталiнського «Короткого курсу» (хоча визначення дiамату та iстмату - без поси-лання на Сталша - з нього ввдтворюеться). Водно-час сукупне цитування публiкацiй представнишв природознавства, таких, наприклад, як 1.В. Мiчу-рiн, 1.П. Павлов, С.1. Вавилов. Д.1. Менделеев, К.А. Тiмiрязев, практично дорiвнюе кiлькостi всiх поси-лань на Й.В. Сталiна (!х 14). Дуже багато цитуеться Ф. Енгельс, його класичш фiлософськi роботи «Диалектика природи» i «Анти-Дюршг» (значно менше посилань на К. Маркса, але цитуються його грунто-внi фiлософськi та економiчнi пращ), а також В.1. Ленiн. Особливо його «Фшософсьш зошити». Що, до реч^ не було характерно для радянських подручников iз фшософи сталiнсько!' доби.
Сьогоднi проблематично, складно з'ясувати, коли та ким створено i вперше впроваджено у ра-дянський фiлософський дискурс 1980-х таку попу-лярну серед фiлософiв пострадянсько! доби мiфо-логему (тим самим i аргументацiю для звинува-чень), за якою Сталiн сво!м нарисом «Про дiалектичний та юторичний матерiалiзм» примгги-зував фiлософське вчення марксизму, схематично обмежив його двома матерiалiзмами, таким чином визначивши на наступш десятирiччя долю фшософи в СРСР, оскiльки сталiнськi пращ шяких пiдстав для такого висновку не дають. До того ж Й.В. Ста-лiн не був кабшетним ученим, не займався абстра-ктним фiлософським теоретизуванням. Будь-яка його публжащя якщо й мiстила фшософсьш уза-гальнення чи аналiз, то завжди була присвячена
цц до (включно) вчення К. Маркса ! Ф. Енгельса. Особ-ливосп термшологп, використання марксистсъких пер-шоджерел ! цитати Александрова характеризуються тим, що хоча в!н! зазначае, що Маркс ! Енгельс, Лешн ! Сталгн створювали «д!алектичний та юторичний матер!ал!зм, економ!чне вчення, науковий сощал!зм» [1, с. 475], але Маркса й Енгельса ощнюе здебшьшого як «основополо-жникв наукового свгтогляду робгшичого класу». У текст! свое! «1стори фшософп» Александров - окр!м «Висно-вюв» - мало вживае поняття «д!алектичний» та «гстори-чний матер!ал!зм», цитуе переважно прац! Маркса, Енгельса й Лешна, значно менше - Сталша. Причому ви-користовуе не сталшський нарис «Про д!алектичний та гсторичний матер!ал!зм», що був включений до «Короткого курсу гсторп ВКП(б)», а опублжований у одинадця-тш сталгнськш зб!рц «Питання леншзму» (1946), а також гнш! сталшсью пращ, як! мютилися в його зОбранн «Твор1в».
22 Глава IV (чотири параграфи) присвячена розгляду та ощнщ дОяльност росшсько! сощал-демократично! парт!! бшьшовик1в 1908-1912 рокв, в яку ! включено параграф «Про д!алектичний та юторичний матер!ал!зм», що метиться тсля параграфа, в якому в юторико-полппчному
конкретним щлям ! актуальним завданням практично! поллично! та щейно! боротьби свого часу. Вад-поввдно до мети й точно визначався тип видання (газета, журнал, брошура, книга), а також час дру-кування пвдготовленого тексту.
Сказане стосуеться й своервдного фшософсь-кого «додатка» (певно! марксистсько-леншсько! фь лософсько! «пропедевтики»), який було включено лише як один 1з параграф1в до четвертой главР2 на-друкованого в 1938 рощ поабника «История Всесоюзной Коммунистической партии (большевиков). Краткий курс» (за редакщею комюп ЦК ВКП(б), схвалено ЦК ВКП(б), 6 мшьйошв екземп-ляр!в), що протягом двох десятир!ч, як мшмум, ви-конував функщю офщшно! партшно! верси юторп росшсько-радянсько! компарти перюду шнця XIX - першо! третини XX столптя й роз'яснював багато аспекпв ! напрям!в !! полиики щодо побудови сощ-ал!зму в Радянському Союз!.
Проте поява тако! фшософсько! «пропедевтики», адаптованого викладу саме системи базових фтософських постулатгв марксизму для радянсь-кого курсу юторп комушстично! парт!! не випад-кова. Його мета й завдання - дати (точшше, запро-понувати) неосв!ченш б!льшосп громадян СРСР ш-нця 1930-х марксистську фшософську модель, теоретико-методолопчну платформу, однозначн гносеолопчщ та свггоглядш установки для розу-мшня таких позицш: сутносп марксистського ма-тер!алютичного свггогляду та компартшно! !деоло-гп; об'ективно! та суб'ективно! лопки, а також спрямованосп всесвиньо! юторп людства; взае-мозв'язку, характеру ! змюту законом!рностей еко-ном!чно!, полтгачно! та духовно! сфер суспшьного буття; рол! рушшних сил ! значення суб'ективних чиннишв (!дей, вдеологш, учень, загалом - уах форм суспшьно! сввдомосп й шзнавально! д!яльно-сп)23 у суспшьно-юторичному процес!; передумов, детерм!нант ! безпосередн!х причин докор!нних ре-волюцшних перетворень, включно з соц!ал!стич-ною револющею, руйнуванням кап!тал!стичного ладу та побудовою сощал!зму.
контекст! коротко висвплено дек!лька !дей прац! Ленгна «Матер!ал!зм та емп!р!окритицизм». Тому складаеться враження, що широков!домий сталгнський нарис про д!а-мат та !стмат розташований якось приховано. Для нього не видшено окремого, статусного м!сця у текст! «Короткого курсу ютори ВКП(б)».
Нин! з його змютом параграфу «Про д!алектичний та ю-торичний матер!ал!зм» та повним автентичним текстом книги «Краткий курс истории ВКП(б) (1938)» можна ознайомитися тут:
http://www.lib.ru/DIALEKTIKA/kr_vkpb.txt 23 На тдтвердження ще! про активну роль людсько! свь домост!, що е умовою та запорукою здатност! людини до практично-творчо! д1яльност!, до радикального перетво-рення реал!й суспОльного буття, Сталгн цитуе речення з в!домого Марксового вислову з «Критики гегел!всько! ф1лософ!! права»: «Зброя критики не може, звичайно, за-мгнити критику зброею, матер!альна сила повинна бути скинута матер!альною ж силою, але ! теор1я стае матер!а-льною силою, як тшьки вона опановуе масами (видшено нами. - В. В.)» [20, ^ 266].
Загалом в СРСР того часу за допомогою тако! едино!', цшсно! сощально-фшософсько! та лолгт-економ!чно! концелцп (створено! К. Марксом, Ф. Енгельсом, розвинуто! В.1. Леншим), спираючись на марксистську фшософську аксюматику та мето-долопю шзнания (що ! е квштесенщею, лершоос-новою «д!алектичного та юторичного матер!аль зму»), намагалися переконливо обгрунтувати й ви-свилити лравильшсть програм, стратег!!, тактики й конкретно! практично! д!яльносп, так само, як ше-ологп, комушстично! парт!! - РСДРП(б) й ВКП(б) -до, у ход! та протягом перших десятир!ч тсля лро-летарсько!/сощалютпчно! революцп 1917-го. До реч!, на абсолютнш необхщносп такого синтезу, на обов'язковосп нерозривно! едносп для форму-вания адекватного марксистського розумшня чи ба-чения юторп росшсько! комлартп трьох таких еле-менпв: а) теоретичнi шмератишм мостулати фЬ лософп марксизму, б) методологiя новоТ кторичнот науки (що повинна використовувати як «ключ до вивчення закошв ютори сустльства» у т-знанш матер!алютпчною та д!алектпчною фшосо-ф!ею марксизму загальних законом!рностей суст-льного розвитку), в) класово мравильне та нау-кове осмислення моложень програм та практики «лолггачно! д!яльносп парт!! лролетарь ату» - робить чгткий наголос сам Сталш [20, с. 270271].
У «лроледевтищ» у межах синтетичного висвь тлення фшософсько-теоретичних та лолпико-при-кладних проблем, роз'яснення стратег!!, идеолог!! та лолтшки бшьшовицько! парт!! Сталш дав ! критику основних !! шейних олонеипв ! супротивников (!де-атспв, махюпв, фвде!спв, лолггачних рев!зюшс-пв, олортушспв тощо).
Безсумшвно, що текст сталшського нарису «Про д!алектичний та юторичний матер!ал!зм» !з його суто освггаьо-лросви'ницьким характером,
24 Налрпклад, иавгть М.С. Хрущов, вщ початку 1920-х ! до березня 1953 року в!рипй сталшець, особпсто вщда-ипй «вождю иарод!в», а лотам, иа окремому закритому за-адаии! делегапв ХХ з'Хзду КПРС (1956) впступпв !з секретною доловщдю «Про культ особпстост та його иас-л!дкп», у якш безтдставио звпиуватив Сталша в уах иегативипх, иерщко трапчипх лодшх в СРСР першо! ло-ловини ХХ столптя, иасамперед у масових релресшх 1930-х, займав посади Першого секретаря ЦК КПРС (1953-1964) ! Головп Ради мшстр!в Радяиського Союзу (1958-1964), мав «чудову освпу». Так, у дитинстт Хрущов закшчив лпше два класп церковио-прпходсько! школи, де, як сам впзиавав, зм!г иавчптися чптатп, ппсати та рахувати до 30-т! З 1922-го до лишня 1925 року май-бутнш всеспльипй та «демократпчипй» л!дер СРСР лро-довжив власие освппе зростання иа робпфаку Доитехш-куму (за радянською освгшьою моделлю так! факультети майже до кшпя гсиуваиия СРСР функцюнували здебшь-шого прп вишах як тдготовч! шстптуци. У 1920-х роках Донтехнжум фактпчио мав такпй статус. Навчальн лро-грамп робгтфакш булп розрахован иа одии-трп роки й передбачали ильки впвчеиия загальноосвп'тх дисцил-лш, тобто шк!льио! програми). Але протягом зазиачеипх рокв Хрущов ие стшькп стараиио освоював азп иаук, сю-лькп займався партроботою, адже був лартшипм секретарем Доитехшкуму. Навпь вручав дипломп випускникам
адаптивним способом, стилем та лексикою викла-дания матер!алу, обмеженим колом питань не е лре-тенз!ею «вождя народ!в» на фундаментальне теоре-тичне дослвджения чи фшософ^ко-свиоглядн! ро-здуми. Його мета - дати необхвдну марксистську фшософську базу, схему та загальну методолопю лише для засвоения курсу «1стори парт!! бшьшови-шв». Тому фактпчно нарис Сталша з фшософи марксизму, окресления ним предмета, гносеолопчних настанов ! аксюматики «д!амату» та «ютмату» е концептуальним та методолопчним додатком до «Короткого курсу», а його «щльова аудитор1я» - це не лрофесшна фшософська стльнота, а найшир-ший загал громадян СРСР к1нця 1930-х, бшьшють !з яких не лише не мала вищо! або середньо! слець ально! освгга (як у другш половин! XX столптя)24, а закончила дек1лька клаав (зазвпчай 2-3-и) почат-ково! школи. Серед них було немало й тих, хто ледве м!г читати та писати.
За структурою, змютом та призначениям сталь нський нарис можна вважати аналогом леншських статей «Карл Маркс» та «Три джерела i три скла-довi частини марксизму». У ньому Сталш, як ! Ле-н!н, виключно в адаптивн!й форм!, навиъ б!льше, п!дкреслюючи, шо робить це лакошчно та схемати-
25
чно , переказуе основн! положения марксистсько1 д!алектико-матер!ал!стично! ф!лософсько! модел! природи, тзнаиия, св!домост!, сусп!льного буття, визначальних детермшант та лог!ки !сторичного процесу тощо. Також у текст! часто вщтворюються фрагменти праць засновник1в марксизму та В.1. Ле-н!на, причому останнш коротенько цитуеться лише п'ять раз!в, тод! як !з праць К. Маркса та Ф. Енге-льса наведено 22 фрагменти. Бшьшють !з них до-вол! велик! за обсягом. До реч!, у текст! свого «нарису» (на в!дм!ну вш його назви) Стал!н, як правило, використовував не поияття «дiалектичний» та «кторичний матерiалiзм», а, под!бно до Ф. Ен-гельса, оперував поияттями «д!алектичний метод»
технжуму, хоча сам отрпмати його ие встиг. Дал!, з осеи! 1929-го до ачия 1931-го, до обраиия Мпкитп Серг!йо-вича першпм секретарем Баумаиського (Красиопресиеи-ського) райкому ВКП (б) Москвп, в!н иавчаеться у Про-мпслов!й академ!!. I! призиачеиия - п!дготовка квал!ф!ко-ваипх фахшщв иа посади головипх !нжеиер!в та директив великих завод1в, фабрик, об'екпв еиергетикп, транспорту тощо. I зиову Хрущов ие стшьки иавчаеться, скшьки в!ддаеться партробот!, адже з 1930-го, ставши секретарем парткому академи, штеисивио й иепрпмпреиио бореться з троцьюстами та проводить масштаби! чистки серед !! студенпв ! викладачш. В академ!! Хрущов зиайо-миться з дружииою Сталгна Св!тлаиою Алшуевою, това-рпшуе з иею, ! воиа, по-сут!, стае його протеже. Оскшьки саме п!сля !! позитивно! рекомеидаци «вождю иарод!в» почпиаеться бурхливе кар'ерие зростаиия Мпкити Серг!-йовича, иеухпльио п!двпщуеться ступгнь ! масштаб його повиоважеиь у шарт!йиому й державному аларал, аж до иайвищих лосад КраХип Рад л!сля смерт! Стал!иа. 25 Наведемо його типов! лексичш коиструкти: «так! коротко осиовш рпсп марксистського д!алектичиого методу», «так! коротко характерш рпсп марксистського фшософ-ського матер!ал!зму», «ось схематична картииа розвптку лродуктпвипх спл» [20, с. 57, 262, 273].
та «фшософський матерiалiзм». Хоча для юторико-фшософсько! й щеолопчно! чiткостi додавав до них визначальне атрибутивне позначення «марксист-сьш». А саме - «марксистський дiалектичний метод» та «марксистська матерiалiстична фтосо-фiя».
Не переказуючи весь змют нарису, нагадаемо, що в ньому одним iз першочергових питань було сталшське роз'яснення сутностi й тзнавальних мо-жливостей «марксистського дiалектичного методу», порiвняно з альтернативним йому метафОзи-чним, а також обгрунтування переваг теорп т-знання марксизму-ленiнiзму, розкриття специфiки його теоретично! моделi природного й соцiального свтв. У контекстi цього И.В. Сталш окремо висвь тлив «велике значення поширення положень дОале-ктичного методу» - як фундаменту теори розвитку, методологiчного стрижня марксистського «вторичного тдходу до суспiльних явищ» - «на вивчення сустльного життя, на вивчення юторп сустльс-тва». Додатково Сталшим також доводиться й не-обхiднiсть та ефективнiсть його «застосування у практичнiй дiяльностi партп пролетарiату». А зроб-лено це на основi розкриття матерiалiстично!' штер-претаци засновниками марксизму трьох гегелОвсь-ких (потiм вже матерiалiстично iнтерпретованих Енгельсом) всезагальних законiв дiалектики (закон «едносп та боротьби протилежностей», що пояс-нюе джерела та причини валякого руху й розвитку; закони «заперечення заперечення» i «взаемного переходу кшьшсних та як1сних змiн», що розкрива-ють механiзми, спрямованiсть, поступальнють, вза-емозв'язок стадiй розвитку). Причому Сталiн якраз для структуризацй' й узагальнення сутi та шструме-нтальних переваг дiалектичного тдходу схематично виокремив i сформулював чотири «основн риси марксистського дiалектичного методу» [20, c. 254-260].
До основних питань сталшсько! «фiлософсько!' пропедевтики» до короткого курсу партшно! iсторi! вiдноситься й розкриття «марксистського фшософ-ського матерiалiзму» як одвiчно! фiлософсько!' аль-тернативи об'ективному й суб'ективному iдеалiзму у тлумаченш, моделюваннi природних й суспшь-них процесiв, пiзнавально!' дiяльностi людини. Тодi як для лаконiчного й адаптивного висвгглення цiе! проблематики Сталш запропонував три «основт риси марксистського фшософського матерiалi-зму». Крiм того, цей фрагмент нарису його автор доповнив елементами критики хибносп щей «уто-тспв, народников, анархiстiв, есерiв» за те, що вони, на «ввдшну вiд марксистiв-ленiнцiв», «не ви-знавали первинно! ролi умов матерiального життя суспiльства» в його розвитку, «будували свою практичну дiяльнiсть не на основi потреб розвитку матерiального життя суспiльства, а незалежно ввд них та всупереч !м», тобто «на основi «iдеальних планiв» i «всеохоплюючих проектiв, вiдiрваних вiд реального життя сустльства» [див., наприклад: 20, c. 264-265]. З iншого боку, у контексл висвiтлення сутностi дiамату та iстмату, критики вдейних опо-нентiв та воропв Сталiн «проствав осанну» марк-
сизмов!, його безмежним ! всепереможним нау-ково- теоретичним ! практично-полп'ичним можли-востям. «Сила й життевють марксизму-лешшзму, -проголосив лщер ВКП(б), - полягае в тому, що вш спираеться на передову теорш, яка правильно вщо-бражае потреби розвитку матер!ального життя сустльства, шдшмае теорш на належну !й висоту ! вважае сво!м обов'язком використовувати до дна !! мобшзуючу оргашзацшну й перетворювальну силу» [20, а 266].
Видшений самим Сталшим третш ! останнш шдроздш його фшософсько! пропедевтики (у межах параграфа) отримав назву «/сторичний мате-р1ал1зм». У ньому, головним чином за допомогою сенав-значень концеппв полггеконом!чно! теори класик1в марксизму, що стали фундаментом його сощально-полггачно! й макросоцюлопчно! теори (сощальна фшософ!я, фшософ!я юторп тощо), таких як «споаб виробництва», «засоби виробниц-тва», «продуктивно сили», «виробнич! ввдносини» ! тому под!бне, запропонована, як зазначаеться, «схематична картина» сощально-економ!чно! юторп людства «вод стародавшх чаав до наших дшв». Тобто розкриваеться система постулапв, пропону-еться загальна схема марксистсько! матер!алютич-но! штерпретацп першооснов життед!яльносп сус-тльства, здебшьшого для д!алектико-матер!алюти-чного пояснення його базово! структури, причинно-наслщкових взаемозв'язк1в суспшьних тдсистем ! процеав (економ!чних, полтгачних, правових тощо); лакошчно висвилюеться ютори-чна лопка розвитку сустльного виробництва вод первюнообщинного ладу до розвинутого кашталю-тичного. Тут також доводиться, що розвиток кат-талютичного способу виробництва (насамперед внаслОдок розвитку його власних засоб!в виробництва та продуктивних сил) законом!рно й неминуче породжуе внутрш^ антагон!стичн! (тобто непри-миренш) класов! протир!ччя, чим створюе об'екти-вн умови й рушшн сили (клас пролетар!ату, його пол^тичн оргашзацп та щеолопю) для його зни-щення як типу сощально-економ!чно! й политично! системи. Таким завершальним етапом, способом ! засобом л!кшдацп кашталютичного економ!чного та политичного ладу проголошуеться пролетарська (сощалютична) революця, що стае передумовою й поштовхом для побудови нового, сощалютичного ладу, вщповвдно! йому економ!чно! й полгшчно! систем. На приклад! СРСР Й.В. Сталш детально окреслюе й коротко характеризуе !х сутнють, особ-ливосп й переваги над кашталютичними.
А взагал!, запропонований Сталшим роздш «юторичний матер!ал!зм» за сво!м змютом, идеями, понятшним апаратом мае значно б!льше ввдно-шення до марксистсько! полггеконом!чно! теори, нж до сощально-фшософського вчення. Хоча, ! це треба теж визнати, що у другш половин! XX сто-лптя, насамперед у навчальних курсах !з ютмату та в р!зномаштнш лтгератур! для нього, якраз маркси-стськ1 економОчн постулати й найбшьш загальн категорп радянсьш науковц зробили засадничими; !з них створили науково-теоретичний фундамент !
лоиятшний шструментарш для д!алектико-матер!а-лютично! фшософсько! модел! сусшльства та його юторичного розвитку.
На наш логляд, для юторико-фшософських до-слвджень феномену «радянська фшософ!я» (фшосо-фiя в СРСР, марксистсько-летнська фiлософiя), для точносп оцшок Г! взаемозв'язку з комлартш-ною шеолопею найбшьш лринциловим ! значущим моментом у сталшському нарис до «Короткого курсу» е те, що сам Й.В. Сталш визначив дГалектич-ний матерiалiзм не як фiлософiю марксизму i не як марксистську iдеологiю (це заслуга його адел-пв та лолуляризатор!в-лрислужиик1в), а як свгто-гляд, мричому свiтогляд окремого суб'екта молЬ тики. Процитуемо його дефшщш26: «ДГалектич-ний матерiалiзм е свiтоглядом марксистсько-леншськот мартп. Вiн називаеться дiалектичним матерiалiзмом тому, що його мщхвд до явищ мри-роди, його метод вивчення явищ лрироди, його метод мiзнання цих явищ е дгалектичним, а його тлумачення явищ мрироди, його теорiя - мате-ргалгстичною.
1сторичний матерiалiзм е моширенням мо-ложень дiалектичного матерiалiзму на вивчення сусм1льного життя, застосуванням моложень дГ-алектичного матерГалГзму до явищ життя сусшль-ства, до вивчення сусмГльства, до вивчення кто-ри сусмГльства (видшено нами, курсив - Сталша. -В. В.)» [20, с. 253].
Ось ! все. У сталшському визначенш д!амату та ютмату не лроглядаеться шякого !х ототожиения з марксизмом-лешшзмом як фшософським учениям. Чого, безумовно, не можиа сказати про тих лредставнишв радянського «цеху лрофесшних фь лософ!в або юторишв фшософи», хто в лоабниках, навчальнш ! довшковш лгтератур! явно або неявно, усвшомлено або внаслшок марксистсько! фшософ-сько! недосввдченосп це зробив.
Висновки
Шдсумовуючи проведений анал!з можиа ви-знати, що в лострадянському украГнському сшвто-вариств! фшософ!в та сусшльствознавщв сформу-валося дек1лька наратив!в. Прпчому бшьшють !з них - всулереч юторико-фшософським та культу-рно-духовним реал!ям, особливо, розвитку фшософи та суспшьно-полггачних дослвджень в Радянсь-кому Союз! в другш половин! ХХ ст., - лролонуе категоричну ментальну й наукову настанову, за якою шбито за радянських чаав як сам! лшери й вдеологи-теоретики росшсько-радянсько! комларти (В.1. Ленш ! Й.В. Сталш), так ! !хи! пращ мали ви-значальний вллив на гумаигтарну науку, духовну культуру, свгтогляд, лолггачне життя тощо в СРСР. В аспект! таких оцшок генезису ! можливостей лро-гресу радянсько! фшософсько! та сустльно-лоль тично! думки це лереважио стосуеться леншсько! суто фшософсько! пращ «Матер!ал!зм ! емшрюкри-тицизм» !, особливо, нарису-статп Й.В. Сталша
26 А будь-яке з впзиачеиь Сталш завжди ретельио обдуму-вав, тдбирав иайточиш! лоияття чп слова, !х повтори та лопчио формулював, уиикаючи можлпво! багатозиачиосп сеиав-зиачеиь. Суттеву р!зипцю м!ж свгтоглядом, з одного
«Про д!алектичний та юторичний матер!ал!зм». Ав-тор!в цих лраць не лише звинувачують у створенн! й упровадженш концеипв ! теоретично! модел! «диалектичного та вторичного матер!ал!зму», а ! в лро-голошени цих двох тематичних блоков марксист-сько-леншсько! фшософи !! «основними складо-вими частинами». I зрозумшо, що масштабне лоширения у сучасному юторико-фшософському дискурс! лод!бних вдей з необхщшстю може приз-вести лише до единого висновку: уся радянська чи марксистсько-леншська фшософська думка в СРСР могла бути тшьки вштворениям лостулапв !з твор!в В.1. Ленша та Й.В. Сталша, а тому була заручником Гхиьо! фшософсько! обмеженосп й радикальних комлартшних шеолопчних лереконань, що у кон-центроваиш форми утворювали «марксистський катехизис», своервдну марксистсько-леншську «Бь блш» [2, с. 71-182] шд назвою «д!алектичний та ю-торичний матер!ал!зм».
А ларадигмальним, майже тотально лашвним в украГнському фшософському дискурс! чаав неза-лежиосп став наратив (залролонований у лрацях таких авторитетних в УкраГш фах1вщв з ютори фь лософи, як Г.£. Аляев, О.В. Бший, В.1. Гусев, А.М. Лой, С.В. Пролеев, лопм вштворений у багатьох лубл!кац1ях !хшх адеипв, яш належать до наймоло-дшо! генераци украГнських фшософ!в), який ствер-джуе, а нершко безалеляц!йно й бездоказово конс-татуе, що концелтуальн! модел! двох «алостол!в» рос!йського, а попм ! радянського марксизму, зде-б!льшого вищезгадана лраця Стал!на, н!бито стали визначальною причиною того, що радянська марк-систсько-леншська ф!лософ1я (так само, як сусш-льно-лол!тичн! досл!джения) з шнця 1930-х до перемоги горбачовсько! леребудови налрик1нц! 1980-х була «догматичною», «вульгарно-схематичною», «схоластичною», «нед!ездатною до творчого розвитку»; леретворилася на «кваз!мисления», «аити-м!сления», «схилялася перед авторитами» (К. Марк, Ф. Енгельс, В.1. Лен!н, левний перюд - Й.В. Стал!н); «найголовн!шим аргументом при обгрун-туванн! визнавалися лосилания на класик1в маркси-зму-лен!н!зму»; здебшьшого ф!лософ1я в Радянсь-кому Союз! виконувала функц!ю «охоронно-релре-сивну» або «формуваиия лок1рливого св!тогляду»; була «суто шеолопчно заангажоваиою» й, в!дстою-ючи «принцип партшносп», леретворилася на ло-к1рливу служиицю комларт!йних !нтерес!в та цшей, забезлечувала алолог1ю лол!тики парти, мала виия-тково наукообразну або теоретизоваиу форму !део-лог!! ВКП(б) - КПРС, а як свгтоглядш уявления, система ц!нностей мас (громадян СРСР та частини со-ц!ал!стичних краГн) виконувала роль своервдних «догмат!в комун!стично! в!ри», «св!тсько! релшй-но! доктрини».
Проте, на нашу думку, тут треба зазначити, що, по-перше, звинувачуючи Ленша й, безумовно ! на-самлеред, лрацю Сталша «Про д!алектпчний та !с-торичний матер!ал!зм» у тому, що вони е головним
боку, ! фшософським учениям та !деолог!чиою доктриною - з шшого, чудово розум!е, а також може поясипти будь-який квал!ф1коваипй ф!лософ за допомогою декшькох ре-чеиь.
чинником уах фшософських вад радянського марксизму, ледь не визначальною причиною й непереборною перешкодою на шляху до його вОльного й продуктивного розвитку в Радянському СоюзО, па-швна бшьштсть сучасних укра!нських дослщнишв радянсько! фшософи (крОм таких метрОв i фахОвщв найвищо! квалОфшаци, як П. Ф. Йолон, М.В. Попович, В.Г. Табачковський, а в аспекп штерпретаци леншського i сталшського впливу на особливосп та проблеми генезису фшософи в СРСР - i В.С. Люо-вий) посилаеться або просто нагадуе тшьки про факт присутносп сталшського нарису-статп у такому знаковому поабнику для к1нця 1930-х - початку 1950-х рр., як «Короткий курс ютори ВКП(б)» (перше видання - у 1938 рощ). Упм, радикально критикуючи й обструкцюшстсьш ощнюючи роль сталшського нарису, вони не згадують його публь каци в шших грунтовних i масштабних виданнях. Насамперед - у його збОрках «Питання лешшзму» (виходили з 1926 до кшця 1952 року, 11 збОрок). Те саме стосуеться й 13 томОв зОбрання численних i рь зноманпних за тематикою праць Й.В. Сталша. Таким чином, Сталш (подОбно до того, як це намага-вся довести ще його головний Одейний i полпичний ворог - Л.Д. Троцький) представляеться в сучас-ному укра!нському юторико-фшософському дискурс як ортодокс, як людина, яка мало що розумша у фшософи, а була лише найвищим державно-партш-ним функцюнером-тираном, чий внесок у розвиток марксистсько-леншсько! фшософи обмежуеться розробкою концеппв «дОалектичного та юторич-ного матерОалОзму», причому виключно в межах компартшно! Одеологеми й з позицш суто комуню-тичних свпоглядних припиав i цшностей.
По-друге, проголошуючи нечисленн пращ В.1. Ленша (хоча !х сучасщ юторики фшософи, як правило, залишають поза аналпичною увагою) i Й.В. Сталша - де запропоновано !'хщ тлумачення «дОале-ктичного та вторичного» - «катехизисом» радянського марксизму, марксистсько-леншсько! фшософи, дослщники у пострадянськш Укра!ш зовам не враховують ri новО (шодО довод радикальш) конце-птуальш, щейт, методолопчщ тощо змОни, що вш-бувалися в нш Оз середини 1950-х до початку 1990-х. Це стосуеться штерпретаци суп, функцш, приз-начення й статусу дОамату та ютмату в структурО фь лософських i суспшьно-полгтичних дослщжень у системО академОчно! науки й комплекс навчальних дисциплш для професшно! фшософсько! освпи в СРСР. За межами предметного поля пострадянсь-ких розввдок (за незначним винятком) залишаеться й аналОз взаемозв'язку догматично!, дОамапвсько-ютмапвсько! радянсько! фшософи з рОзноматт-ними постсталшськими новгтшми галузями, сферами, течОями, напрямами, тдходами у межах сис-теми фшософського та суспшьно-полпичного знання й шзнання, як1 за !х Одейно-теоретичними, методолопчними, шеолопчними основами, свпо-глядною щншсною орОентащею хоча i являлись формально марксистськими, але безпосередньо няк не пов'язувалися з тим, що традицшно вадносилося до дОалектичного та юторичного матерОалОзму, його
аксiоматики, проблематики й гносеолопчних при-писiв.
А загалом, як показуе проведений аналiз масштаб чи ступень впливу леншських праць, особливо сталiнського нарису-статп «Про дiалектичний та iсторичний матерiалiзм», на генезис фiлософii та сусшльно-полпичних дослiджень в Радянському союзi, в парадигмальних пострадянських юторико-фiлософських наративах явно перебшьшуеться. Вiн значною мiрою оцiнюeться ангажовано, нервдко цiннiсно упереджено, неадекватно реальному про-цесу розвитку фшософсько!' та сощально-полпич-ноi думки в СРСР (з марксизмом-лешшзмом вклю-чно), а самi такi розвадки не ввдповвдають критерiям науковостi, наближуються за сво1'м характером i суттю до усввдомлювано!' або породжено!' незнаниям предмета дослщження iдеологiзоваиою мОфо-творчiстю.
Список лiтератури
1. Александров Г.Ф. История западноевропейской философии. Издание второе, дополненное. -Москва-Ленинград: Издательство Академии наук СССР, 1946. - 513 с.
2. Арестова Н. Марксизм: вдеолопя versus ре-лшя. Шзнш радянськш марксизм та сьогодення: Фшософсько-антрополопчш студii'. - К.: «Сти-лос», 2003. - С. 171-182.
3. Аляев Г. Б™ витокiв радянськоi фшософи. Богданов contra Ленш: наука проти вiри? // Фшо-софська думка, 2009. - № 3. - С. 40-52.
4. БОлий О. Самоцензура i фшософський дискурс. // Фшософська думка, 2009. - № 3. - С. 22.
5. Вшков В. Ю., Руденко С. В. Запровадження «наукового комунiзму» в СРСР як визначальний чинник створення системи спещалОзовано!' полпо-логiчноi освiти i напряму наукових дослвджень политики в Кшвському унiверситетi // Wspolpraca Europejska, Warszawa, Polska, Wydawca - Consilium Sp. z o.o., 2017. - № 5 (24). - С. 52-73.
6. Гусев В. Ув'язнена фшософОя: дiамат та iCT-мат vs червоний позитивОзм та червоний екзистен-цiалiзм // Фшософська думка, 2009. - № 3. - С. 1620.
7. Диалектический материализм. (Под общей редакцией академика Г.Ф. Александрова). - М.: Государственное издательсвто политической литературы, 1953. - 439 с.
8. Ермоленко А. Шзнш марксизм - фшософОя цинчного розуму. Шзнш радянськш марксизм та сьогодення: Фшософсько-антрополопчш студОГ. -К.: «Стилос», 2003. - С. 131-141.
9. Журавлев Д.А. Расплата за могущество: вклад Суслова в развал СССР не меньше, чем Горбачева. Електронний ресурс]. - Режим доступу: http ://realtribune.ru/news/authority/4597?utm_source =politobzor.net
10. Ленин В.И. Карл Марс. Полное собрание сочинений, 5 изд. Том 26. - М.: Издательство политической литературы, 1977. - С. 43-93.
11. Ленин В.И. Об отношении рабочей партии к религии. Полное собрание сочинений, 5 изд. Том
17. - М.: Издательство политической литературы, 1980. - С. 415-426.
12. Ленин В. И. Три источника и три составных части марксизма. Полное собрание сочинений, 5 изд. Том 23. - М.: Политиздат, 1960. - С. 40-48.
13. Люовий В.С. УкраГнська фшософська думка 60-80-х рошв ХХ ст. 1сторш украГнсько! фшософи: Пвдручник. - К.: Академвидав, 2008. - С. 548-578.
14. Лой А. «Фшософ!я-локруч». Фшософська думка. - 2009. - № 3. - С. 25-29.
15. Лютий Т. Кому лотр!бна «радянська фшо-софш»? // Фшософська думка, 2009. - № 3. - С. 2832.
16. Мшаков М. Невловима влливовють тоталитаризму: радянська фшософш ! сучасний ште-лектуальний ландшафт // Укра!на модерна, 2009. -№3 (14). - С. 207-227.
17. Попович М. Про фшософську культуру краГни на !м'я «СРСР» // Фшософська думка, 2009. - № 3. - С. 5-15.
18. Пролеев С. Мысль и страх: советскаяфило-софиякакситуациямышления // Шзтй радянськш марксизм та сьогодения: Фшософсько-аитрололоп-чн студ!!'. - К.: «Стилос, 2003. - С. 28-41.
19. Сталин И.В. О диалектическом и историческом материализме. Вопросы ленинизма. Издание одиннадцатое. - М.: Госполитиздат, 1952. - С. 574602.
20. Сталин И.В. О диалектическом и историческом материализме. Сочинения. Том 14. - М.: Издательство «Писатель», 1997. - С. 253-282.
21. Сталин И.В. Об основах ленинизма. Сочинения. Том 6. - М.: Государственное издательство политической литературы, 1952. - С. 69-188.
22. Хома О. Iсторiя зарубшно! фшософи в су-часнш Укра1т: радянська «рiзома» // Фшософська думка, 2009. - № 3. - С. 32-39.
23. Чагин Б.А. Защита и обоснование Г.В. Плехановым диалектического и исторического материализма в борьбе против ревизионизма (Вступительная статья). Плеханов Г.В. Избранные философские произведения. Том 2. - М.: Государственное издание политической литературы, 1956. - С. 5-28.
24. Vilkov V. (2018). "Scientific Communism" and the Modern Political Science in Ukraine. Ukrainian Policymaker, Volume 2. - P. 48-55. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://journals.indexcoper-nicus.com/api/file/viewByFileId/3 81503 .pdf
