CC BY
45
УДК 334.012
1НТЕРЕСИ ТА ПЕРЕВАГИ СТОР1Н ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА
© 2014 С0Л0Д0ВН1К о. о.
УДК 334.012
Солодовшк О. О. 1нтереси та переваги сторш державно-приватного партнерства
Мета cmammi полягае у визначент ттереав учаснит сучасних державно-приватних партнерств та обфунтувант переваг, яких вони набува-ють у такй взаемодП, для вироблення д'квих механiзмiв стимулювання дЛовоi активнот в цй сферi та формування комунiкативних стратеги для кожного проекту державно-приватного партнерства. Досл'дження ¡сторичних аспект'в формування i розвитку партнерських в'дносин дер-жави i бiзнесу дозволило встановити змни в цльових оркнтирах сучасних державно-приватних партнерств, як в роботi конкретизовано стосов-но штереав держави, приватних структур i сусп'шьства. Аналiзуючи уткальтхарактеристики кожного з партнерш, було встановлено, що така форма ствпрац сприяе б'шьш повнш реал'ваци властивих ¡м функцш, мiнiмiзацi¡ ¡х «слабкоrni» i отриманню додаткових вигод у формi переваг. У результатi доЫдження було визначено i систематизовано переваги державного i приватного партнерiв, яких вони набувають у та^й взаемодП, а також переваги проекту, що реал'вуеться на умовах державно-приватного партнерства. Обфунтовано, що поширення цei iнформацii серед по-тенцйних партнерiв i громадськостi сприятиме розвитку державно-приватного партнерства в Укртт та забезпечить позитивне сприйняття суспльством вiдповiдних проект'ю. Перспективою подальших доЫджень у даному напрямi е розробка стратеги розвитку державно-приватного партнерства в УкраЫ iрекомендацй щодо формування комунiкативних стратеги для проект'ю державно-приватного партнерства. Ключов'! слова: державно-приватне партнерство, нтереси учаснит партнерства, переваги партнера. Шп.: 11.
Солодовшк Олеся OneKcaHdpiBHa - кандидат економiчних наук, доцент, доцент кафедри фiнансiв та кредиту, Хармвський нацональний ушверси-тет будiвництва та архтектури (вул. Сумська, 40, Харт, 61002, Украна) E-mail: solodovnico@rambler.ru
УДК 334.012
Солодовник О. А. Интересы и преимущества сторон государственно-частного партнерства
Целью статьи является определение интересов участников современных государственно-частных партнерств и обоснование преимуществ, которые они приобретают в таком взаимодействии, для выработки действенных механизмов стимулирования деловой активности в этой сфере и формирования коммуникативных стратегий для каждого проекта государственно-частного партнерства. Исследование исторических аспектов формирования и развития партнерских отношений государства и бизнеса позволило установить изменения в целевых ориентирах современных государственно-частных пар-тнерств, которые в работе конкретизированы в разрезе интересов государства, частных структур и общества. На основе анализа уникальных характеристик каждого из партнеров установлено, что такая форма сотрудничества способствует более полной реализации свойственных им функций, минимизации их «слабости» и получению дополнительных выгод в форме преимуществ. В результате исследования были определены и систематизированы преимущества государственного и частного партнеров, которые они приобретают в таком взаимодействии, а также преимущества проекта, реализуемого на условиях государственно-частного партнерства. Обоснованно, что распространение этой информации среди потенциальных партнеров и общественности будет способствовать развитию государственно-частного партнерства в Украине и обеспечит позитивное восприятие обществом соответствующих проектов. Перспективами последующих исследований в данном направлении является разработка стратегии развития государственно-частного партнерства в Украине и рекомендаций по формированию коммуникативных стратегий для проектов государственно-частного партнерства. Ключевые слова: государственно-частное партнерство, интересы участников партнерства, преимущества партнера. Библ.: 11.
Солодовник Олеся Александровна - кандидат экономических наук, доцент, доцент кафедры финансов и кредита, Харьковский национальный университет строительства и архитектуры (ул. Сумская, 40, Харьков, 61002, Украина) E-mail: solodovnico@rambler.ru
UDC 334.012
Solodovnik Olesia O. Interests and Benefits of the Public-private Partnership Parties
The aim of the article is to determine the interests of participants of modern public-private partnerships and the evidence for the benefits that they receive in such an interaction, to develop effective mechanisms to encourage business activity in this area and the formation of communication strategies for each project, a public-private partnership. Study of historical aspects of the formation and development of partnership between the state and business has allowed establishing of changes in the targets of modern public-private partnerships, which are fleshed out in the context of the work of state, private and public. Based on analysis of the unique characteristics of each of the partners it was found that this form of cooperation contributes to a fuller realization of their inherent functions to minimize their "weakness" and additional benefits in the form of benefits. As a result of the study were identified and systematized advantages of public and private partners, which they acquire in this interaction, as well as the benefits of the project implemented on public-private partnership. It was reasoned that dissemination of this information to potential partners and the public will contribute to the development of public-private partnership in Ukraine and provide a positive public perception of the relevant projects. Prospects for further research in this direction are the development strategy of public-private partnership in Ukraine and recommendations for the creation of communication strategies for public-private partnership.
Key words: public-private partnership, the partnership interests of the participants, the advantages of a partner. Bibl.: 11.
Solodovnik Olesia O.- Candidate of Sciences (Economics), Associate Professor, Associate Professor of the Department of Finance and Credit, Kharkiv National University of Construction Engineering and Architecture (vul. Sumska, 40, Kharkiv, 61002, Ukraine) E-mail: solodovnico@rambler. ru
Бкьшкть подш останнього часу, що в1дбуваються в УкраМ, вимагають пошуку нових чинникш еконо-м1чного зростання та тдвищення ргвня дов1ри сустльства до влади. Безумовно, для подолання проблем, породжених стр1мкою динамкою сучасного життя, простого тдвищення наявних ильисних параметров еконо-м1чного розвитку недостатньо. Держав1 необх1дно зосе-редити увагу на використанш мехашзмгв, яи дозволяють 1 в1дновити дкову актившсть суб'ектгв господарювання, 1 забезпечити суспкьш штереси. Одним 1з таких мехашзмгв, ефектившсть якого доведена свгговим досв1дом, е дер-жавно-приватне партнерство (ДПП).
Проблеми впровадження режиму ДПП у господар-ську практику почали Грунтовно досл1джуватися в нашш краш ткьки протягом илькох останнк роив, тому поки що не сформовано цшсно! системи теоретико-методолопчних шдходгв до розвитку такого формату в1дносин держави 1 б1з-несу в Украшь Окрем1 аспекти ще'1 проблематики розгляда-ються у працях таких вггчизняних вчених, як: I. В. Богдан [1], О. М. Головшов [2, 3], I. В. Запатрша [4], О. М. Москаленко [5], К. В. Павлюк [6], В. П. Полуянов [7], Л. I. Федулова [8] та шшь На сьогодш залишаеться нерозв'язаною низка про-блемних питань, зокрема, не вироблено науково обГрунто-ваних тдход1в до мотивацп державних 1 приватних партнеров до тако'1 ствпращ та не вибудовано мехашзм обмшу шформащею м1ж ними 1 суспкьством стосовно переваг створюваних партнерств, в1дсутшсть яких гальмуе розви-ток ДПП в Украшь
Мета статт - визначити штереси учасниив сучас-них державно-приватних партнерств та обГрунтувати переваги, яких вони набувають у таий взаемодп, для виро-блення д1евих мехашзм1в стимулювання дково! активно-ст у цш сфер1 1 формування комушкативних стратегш для кожного проекту ДПП.
Застосування окремих мехашзмгв партнерства держави 1 б1знесу мае давню кторш, а пов'язана з ними наукова проблематика вже ккька столггь «досл1джуеться ученими кра'1н з ринковою економшою, де в1дбувалися значш змь ни в систем1 економ1чних в1дносин держави 1 приватного сектора в контекст л1берально-консервативних доктрин» [3]. Анал1з теорп та практики розвитку партнерських в1д-носин м1ж державою 1 б1знесом дозволяе виокремити таи основш етапи:
1 етап: XVII - XIX ст. - етап трастовий, за якого майно, що належить засновнику, передавалося в розпоря-дження дов1рчого власника, але дох1д з нього отримували бенефщ1ари [9];
2 етап: XIX - 80-т1 роки XX ст. - етап концесшний, за якого юридичнш або ф1зичнш особ1 надавалося право на створення та управлшня об'ектом концесп з метою за-доволення громадських потреб на тдстав1 концесшного договору на платнш та строковш основ1 [9];
3 етап: початок. 90-хротв XX ст. - теперштй час -етап сучасного ДПП, який характеризуеться започаткуван-ням приватно'1 фшансово'1 шщативи, появою 1 розвитком нових форм ДПП, поширенням ДПП у широкому спектр1 сектор1в економши, формуванням глобальних партнерств. Основними передумовами розвитку такого формату в1дно-син на рубеж1 ХХ - XXI ст. стали:
+ необх1дтсть здшснення значних катталовкладень у модершзащю об'екпв шфраструктури, яи через свою стратепчну, економ1чну та сощальну значу-щють не можуть бути приватизоваш;
+ якiсна трансформацiя eK0H0Mi4H0'i та сощально! функцiй держави i потреба у тдвищенш ефектив-ност !х виконання, неадекватнiсть умовам цивь лiзацiйного розвитку iнструментарiю фюкально!, швестицшно!, науково-техтчно! та промислово'1 полiтик i полiтики регiонального розвитку; + створення умов справедливо! конкуренци на ринках товарш i послуг, у т. ч. i суспкьних, необх^-шсть пiдвищення конкурентоспроможностi еко-номiки краши та окремих ii суб'eктiв; + криза системи державних фiнансiв, зростання фiскальних дисбалансов, впровадження жорстких бюджетних обмежень; + зростання недовiри в трiадi «держава - бiзнес -суспкьство» у крашах з транзитивною економь кою, пов'язане з прорахунками при проведенш реформ в економiчнiй i сощальнш сферi.
Звернення до iсторичних аспектш формування i розвитку партнерських в^носин держави i бiзнесу дозволяе виявити певш зрушення у визначент цiлей формування сучасних державно-приватних партнерств. Так, якщо на початку 90-х роив ХХ ст. такi партнерства шщшвалися переважно для вирiшення проблем економжи - фшан-сування катталомктких або малоприбуткових галузей економiки, розвиток шфраструктури, зниження бюджетного дефщиту на вск ршнях державного управлшня, тдвищення якост публiчних послуг, мехашзм подальшого роздержавлення власностi, то на початку ХХ1 ст. цiльовi орiентири таких партнерств стали носити бкьш загальний характер - реалiзацiя суспiльнозначущих i прiоритетних для держави проекпв, вирiшення важливих для усього су-спiльства соцiально-економiчних проблем.
Термш «державно-приватне партнерство» чiтко вка-зуе на те, що одним iз партнерш е держава. Держава, як представник сустльства i влади, забезпечуе задоволення потреб сустльства у публiчних благах (public goods), тдтримку державних повноважень i функцiй та розвиток нових сощально значущих функцш, якi виника-ють в умовах глобалiзацil. У зв'язку з цим на державу, як на суб'ект влади, у сферi ДПП покладаються таи функцш + щлевизначення - визначення ц1лей розвитку ДПП у краМ та цiлей конкретного проекту ДПП, яи мають бути орiентованi на довгостроковi iнтереси сусп1льства;
+ стратегiчне планування та програмування -розробка концепцй, стратегй, прогноз1в i програм розвитку ДПП, '1х узгодження з формами макро-економiчного планування в шших сферах еконо-мжи (суспiльне виробництво, грошово-кредитна, бюджетно-фiнансова, швестицшно-шновацшна, зовнiшньоекономiчна та iн.); ^ оргатзащя - формування шститущонального середовища для розробки i реалiзацil партнерських проектш, що передбачае визначення орга-нiзацiйно-правових засад взаемодй державних партнерш з приватними партнерами та принцитв ДПП, створення органш управлiння, визначення приватних партнерiв, встановлення взаемозв'язку мiж партнерами, органами управлiння та громад-ськими iнститутами, розробка конкретних меха-нiзмiв ДПП, норм, норматив1в, методик i т. п.;
+ регулювання - вплив держави, як суб'екта регу-лювання, на об'екти державного регулювання економiки (економiка регюнш, економiчнi сфери, сектори економiки, процес цшоутворення, дiяль-нiсть пiдприeмств i органiзацiй, пiдприeмницька дiяльнiсть та ш.) i зв'язки мiж ними, за допомогою якого досягаеться бажаний стан розвитку ДПП у разi виникнення в^илення вiд заданих параме-трiв. Використання рiзних методш державного регулювання та к комбiнацГ¿ дозволяе органам державно! влади впливати на актившсть держав-них i приватних партнерiв i стейкхолдерiв шляхом створення сприятливих умов для розвитку ДПП з метою отримання суспкьно корисних результа-пв. Регулювання охоплюе головним чином поточ-нi заходи щодо усунення в^илень, що виникли, вiд програмно-щльових настанов; + контроль - безпосереднш контроль за виконан-ням заходш i завдань, досягненням цiльових орь ентирш державних програм. На державу також покладаються обов'язки «об'ективного арбира, що стежить за дотриманням правил кожною за сторiн» [10].
Усучаснiй економiцi «держава е повноправним влас-ником, господарюючим суб'ектом, надiленим в^по-вiдними функщями i повноваженнями» [3]. «Нако-пичений до тепершнього часу арсенал форм i методiв ДПП дозволяе при збереженш найважливiших об'ектiв державно! власност передавати частину повноважень власни-ка приватному сектору. Маються на уваз^ насамперед, такi функци, як спорудження, експлуатащя та утримання об'ектш виробничо'' i сощально'' iнфраструктури» [11]. Така в^мова влади вiд значно'1 частини свок адмшстративно-господарських функцш вiдрiзняе угоди про ДПП в^ iнших державно-приватних угод i дозволяе покращити виконан-ня державою ц основних функцiй, а також використати пiдприемницькi здiбностi приватних партнерш для тдви-щення ефективностi результатiв проекту та збкьшення И власного комерцшного ефекту.
1нша сторона ДПП - приватний партнер, природно е бкьш ефективним суб'ектом господарювання, осккьки йому притаманш висока мобiльнiсть, гнучкiсть i оператив-нiсть у прийняттi ршень, схильнiсть до iнновацiй та при-йняття ризику, що дозволяе швидше адаптуватися до змiн у зовншньому середовищi i бкьш ефективно використо-вувати комерцiйнi можливостi. Знання тонкощш вироб-ничого процесу, багатий досвк ведення переговоров, скла-дання контракпв i здiйснення контролю за к виконанням, ефективне управлiння та практичне застосування сучасних технологш фiнансового менеджменту роблять приватний сектор набагато ефективншим менеджером проекпв.
Основний мотив, яким керуеться у сво'й господар-ськш дiяльностi приватний партнер i на реалiзацiю якого спрямовуе сво'1 зусилля i засоби, полягае в отриманш максимального прибутку, незалежно вк сфери дiяльностi. «Причому стратегiчно мислячий бiзнес вибудовуе сво'1 прь оритети в першу чергу не просто тд розмiр прибуткiв, а в штересах стiйкостi одержання доходiв вк проектiв» [10]. Використовуючи таку форму стльно'! дiяльностi з державою, як ДПП, тдприемства приватного сектора i тд-приемцi - фiзичнi особи отримують можливiсть прояви-ти свою бiзнес-активнiсть у ранiше недоступних для них
сферах дково'' та функщонально! активностi суспiльства й розширити таким чином межi свое'1 дiяльностi. Загально-свiтова тенденцiя зростання попиту на сустльш послуги, збереження яко'1 прогнозуеться в майбутньому, дае тдста-ви для висновку, що дiяльнiсть у цiй сферi стае гарантова-ним джерелом довгострокового доходу. Можливкть ста-б1льно одержувати й збкьшувати протягом тривалого часу дохiд приваблюе приватний сектор, особливо в умовах загострення макроекономiчноl ситуацй, коли попит на ш-ших ринках скорочуеться. До того ж участь у реалiзацil сус-п1льнозначущих проект1в забезпечуе позитивну сощальну рекламу й репутащю приватного партнера, що сприяе зро-станню попиту на його продукщю, а також е проявом його корпоративно'! сощально! вiдповiдальностi, забезпечення стандарпв яко'' е обов'язковою умовою допуску компани на ринки iнших кра'н та мiжнароднi фiнансовi ринки.
Приватний сектор, як партнер держави, забезпечуе тдприемницьку iнiцiативу, знання, навички та досв^ ко-мерцiйно! дiяльностi, часткове або повне фшансування проекту, оновлення виробничих фондш i впровадження сучасних форм оргашзаци виробництва, збереження на-вколишнього середовища через використання iнновацiй-них технологш та енергозбереження, ефективне управ-лшня проектом i ризиками, що виникають у процей його реалiзацi!. Вiн, як правило, здiйснюе оперативну дiяльнiсть на рiзних стадiях проекту: участь у його розробщ й оформ-леннi договiрних угод, фшансування, створення предмета проекту й уведення його в дш, експлуатацiя результатов проекту, збирання плати зi споживачш, проведення роз-рахунк1в з партнерами, повернення (передача) державному партнеру активiв у примноженому виглядi тощо.
Розвиток ДПП супроводжуеться iстотним розширен-
ням простору для вкьного руху приватного катталу.
При цьому приватнi структури отримують можли-вiсть iнвестування в п галузi, якi ранiше були недоступш для них, оск1льки вважалися сферою державних капiтало-вкладень. Але приватш партнери мають рiзний швести-цiйний потенцiал, тому не вй з них можуть використати щ можливостi у повному обсязi. Так, проекти ДПП, що шщш-ються на транспорт та в дорожньому господарств^ у ЖКГ, енергетищ, сферi телекомунiкацiй тощо, через гх високу варткть i ризикованiсть можуть бути реалiзованими т1льки за умови учасп в них партнер1в, здатних акумулювати знач-нi за обсягами фiнансовi потоки та адекватно розпод1ляти ризики не ткьки мiж безпосереднiми партнерами по проекту, а й залучати до цього шституци фшансового ринку.
Досвiд розвинених кра'н св^чить про те, що такими потужними фiнансовими партнерами держави ставали велии компанй, фiнансово-промисловi групи, фiнансовi i банкiвськi групи, мiжнароднi фiнансовi iнституцi!, ТНК. Водночас, «у бкьшосп кра'н, що розвиваються, коло суб'ектш, якi могли брати участь у проектах ДПП у галу-зях шфраструктури, обмежувалося ТНК» [1], що поясню-еться, зокрема, недостатнiм розвитком великого бiзнесу цих кра'н. Дiездатнi великi корпорацй виробляють кон-курентоспроможну продукщю, забезпечують рацiональне спiввiдношення спецiалiзацi! нацiонального виробництва, наповнюють державний та мiсцевi бюджети. 1х участь у проектах ДПП зазвичай веде до збкьшення пропозици шфраструктурних послуг i пiдвищення гх якостi, а також суттевого зростання бюджетних надходжень. Водночас, таи компани завжди прагнуть зайняти монопольне стано-
вище на ринку за рахунок шших його учасниив, тому без надежного регулювання вiдносин у сферi ДПП проникнен-ня капiталу потужних приватних структур у стратепчш та шфраструктурш галузi може призвести до замщення державно! монополп приватною монополieю.
Як свiдчить практика, режим ДПП буде сприйматися суспкьством позитивно в тому випадку, якщо вiн сприяе максимально повнiй реалiзацi¿ цiлей стало-го розвитку i забезпечуе висои соцiальнi стандарти. Для суспкьства, як глобального споживача публiчних послуг, головна перевага ДПП полягае у збкьшенш кiлькостi та загально! доступностi таких послуг, можливост !х отри-мати в найкращш спосiб вищо! якост за кращою цiною. Але ДПП здатне не ткьки забезпечити громадсью потреби щодо отримання якiсних товарш, робiт i послуг та тдви-щення добробуту населення, а й стати дiалоговою платформою кооперацп iнтересiв i запобiгання конфлiктам мiж сус-пiльством i владою / суспкьством i бiзнесом, об'еднати населення навколо значущих iдей i створити необхiднi умови побудови цившзованого громадянського суспкьства. Усе це зумовлюе необхiднiсть й актуальнiсть вибудовування комунжацшного процесу, що передбачае постiйний обмш iнформацiею мiж органами виконавчо! влади, приватними структурами i населенням.
Отже, до основних переваг, що отримуе держава вк партнерства з приватним сектором, можна взнести:
+ зниження навантаження на державне управлiння та тдвищення ефективностi виконання завдань, яи стоять перед урядами, у досягненш суспкьних цкей;
+ стимулювання шновацшно! активностi суб'ектiв
господарювання i розвитку вггчизняно! науки; + збiльшення швестицшних можливостей органiв влади й активiзацiя внутрiшнього та iноземного iнвестування прюритетних для держави i органiв мюцевого самоврядування проектш; + пiдвищення ефективност функцiонування сис-теми державних фшанйв i розширення фюкаль-ного простору для реалiзацil завдань сощально-економiчного розвитку кра!ни; + пiдвищення ефективност управлiння державним
/ комунальним майном; + пiдвищення якостi та доступностi послуг виробни-
чо! i сощально! iнфраструктури; + зниження ризикiв чи !х перерозподк у бiк бiзнесу. Приватний сектор, як сторона ДПП, набувае таких основних переваг:
+ +
+
+
+ + +
розширення iнвестицiйних можливостей; отримання доступу до нових ринив, проникнення у ранше недоступнi для приватного сектора сфе-ри економiчно! дiяльностi i розширення спектра його продукци;
зниження невизначеностi при прийнятт рiшень та полегшення роботи з органами влади у процеа оформлення дозвкьно! документацп, що необхк-на для реалiзацi! проекту;
збiльшення загально! прибутковостi бiзнесу та зростання масштабу капп^заци пiдприемств -учасникiв партнерства; зменшення ризиюв;
сприятливi умови шновацшного розвитку; розвиток кадрового потенцiалу компани;
+ реалiзацiя сощально! стратеги, що Грунтуеться на принципах сощально! вкповкальность
Вирiшуючи сво! конкретнi завдання, кожен партнер вносить у загальний проект власну «ексклюзившсть», тому проекти ДПП мають ряд переваг порiвняно з проектами, що реалiзуються державним i приватним партнером одно-осiбно, а саме:
+ пiдвищення статусу проекту за рахунок участi держави на засадах ршносп, подку повноважень i вiдповiдальностi з приватним сектором; + високе суспкьне значення у середньо- та дов-гостроковiй перспективах, бкьша технологiчна ефективнiсть для суспкьства. + единi або принаймнi погодженi цiлi держави i бiз-несу, врахування !хнк iнтересiв i використання переваги впливу на економiчнi процеси; + стабiльнi довгостроковi вiдносини мiж державою i приватними партнерами, якi не обмежуються часом здiйснення одше! трансакци, вiдсутнiсть будь-яко! дискримшащ! прав партнерiв; + визначення приватного партнера на основi прове-
дення вiдкритого конкурсу; + прийняття партнерами загального ризику за проектом на стльних засадах та обГрунтований його розподк мiж державою i приватними структурами, виходячи з !х можливостей ефективно управ-ляти ризиками. + гнучкiсть та оптимiзацiя рiшень, що схвалюються в рамках реалiзацi! проекту, «скорочення трансак-цiйних витрат, пов'язаних з невизначешстю рин-кового середовища i властивими йому ризиками, з веденням переговорiв i складанням контрактiв, здiйсненням контролю за !х виконанням» [2]; + можливiсть залучення техшчно! та фшансово! до-
помоги мiжнародних органiзацiй розвитку; + зниження вартостi проекту i витрат часу на його реалiзацiю;
+ справедливий розподiл комерцiйних вигод вк проекту, формування шновацшних джерел прибутку; + «пiдвищення ефективност використання кадро-вих ресурсiв проекту та його менеджменту» [6].
ВИСНОВКИ
Кожна зi сторш ДПП мае власш iнтереси, унiкальнi ресурси i характеристики, узгодження i поеднання яких сприяе бкьш повнiй реалiзацi! властивих державi та приватному сектору функцш, що забезпечуе умови для до-сягнення цкей суспiльного розвитку, з одного боку, i ре-алiзацi! пiдприемницьких iнiцiатив задля отримання прибутку - з шшого. Поеднання зусиль сторш партнерства дозволяе !м мiнiмiзувати наявну власну «слабисть» i набути додаткових вигод у формi переваг. Для запобтання конфлiкту iнтересiв учасникш ДПП i забезпечення позитивного сприйняття суспкьством проекту необхкно роз-робляти комушкативш стратеги для кожного проекту, що реалiзуеться в такому форматi, i налагодити постiйний об-мiн шформащею мгж органами виконавчо! влади, приватними структурами i населенням. Завдяки такш циркулящ! шформащ! бiзнес i громадськiсть виявляються пошформо-ваними щодо цкей i умов проекту ДПП, а також переваг, яи може надати поеднання зусиль держави та влади у його реалiзацi!, й вкповкних теоретичних застережень. Публiч-на влада, у свою чергу, отримуе «зворотнш зв'язок», який
включае в себе сприйняття або несприйняття партнерства, його тдтримку чи протистояння йому, пропозици щодо вдосконалення процесу формування державно-приватних партнерств i сфер к поширення.
Вважаемо, що перспективами подальших дослiджень у даному напрямi е розробка стратеги розвитку ДПП в Украш та рекомендацiй щодо формування комунжативних стратегiй для проекпв ДПП. ■
Л1ТЕРАТУРА
1. Богдан I. В. Переваги та ризики участ шоземних швес-торiв у проектах публiчно-приватного партнерства / I. В. Богдан // Економка i прогнозування. - 2013. - № 2. - С. 43 - 54.
2. Головшов О. М. Державно-приватне партнерство в шновацшнш сферi / О. М. Головiнов // Вкник економiчно''' науки УкраТни. - 2010. - № 1. - С. 47 - 51.
3. Головшов О. М. Теоретичн засади i приклады аспекти державно-приватного партнерства / О. М. Головшов, Л. А. Дми-триченко // Економка та держава. - 2010. - № 9. - С. 4 - 8.
4. Запатрша I. В. Публiчно-приватне партнерство в Укра-Тнк перспективи застосування для реалiзацi''' шфраструктурних проектiв i надання публiчних послуг / I. В. Запатрша // Економн ка i прогнозування. - 2010. - № 4. - С. 62 - 86.
5. Москаленко О. М. Соцiально-економiчнi результати технолопчного державно-приватного партнерства у свт та проблеми його використання в УкраТн / О. М. Москаленко // Економiчна теорiя. - 2011. - № 4. - С. 15 - 25.
6. Павлюк К. В. Державно-приватне партнерство як мехашзм фшансування збереження екосистем / К. В. Павлюк, Н. В. Дегтярь // Фшанси УкраТни. - 2012. - № 9. - С. 83 - 93.
7. Полуянов В. П. Свггова практика державно-приватного партнерства в шфраструктурному забезпеченш комунального господарства / В. П. Полуянов // Економк УкраТни. - 2012. -№ 9. - С. 78 - 88.
8. Федулова Л. I. Фiнансовi аспекти державно-приватного партнерства / Л. I. Федулова // Фшанси УкраТни. -2012. - № 12. - С. 79 - 92.
9. Мостепанюк А. В. Свгговий досвщ реалiзацiТ проекпв державно-приватного партнерства / А. В. Мостепанюк // Еконо-мка та держава. - 2011. - № 11. - С. 82 - 85.
10. Брайлiвський I. А. 1нтереси i вигоди приватного сектора в державно-приватному партнерсга / I. А. Брайлiвський // Бiзнес !нформ - 2013. - № 8. - С. 232 - 236.
11. Безбах Н. В. Державно-приватне партнерство як альтернативна форма приватизацГТ в УкраТн / Н. В. Безбах // Економка та держава. - 2011. - № 6. - С. 139 - 142.
Holovinov, O. M. "Derzhavno-pryvatne partnerstvo v inno-vatsiinii sferi" [Public-private partnerships in innovation]. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, no. 1 (2010): 47-51.
Holovinov, O. M., and Dmytrychenko, L. A. "Teoretychni zas-ady i prykladni aspekty derzhavno-pryvatnoho partnerstva" [The theoretical basis and practical aspects of public-private partnerships]. Ekonomika taderzhava, no. 9 (2010): 4-8.
Mostepaniuk, A. V. "Svitovyi dosvid realizatsii proektiv derzhavno-pryvatnoho partnerstva" [Global experience in implementing public-private partnerships]. Ekonomika ta derzhava, no. 11 (2011): 82-85.
Moskalenko, O. M. "Sotsialno-ekonomichni rezultaty tekh-nolohichnoho derzhavno-pryvatnoho partnerstva u sviti ta prob-lemy ioho vykorystannia v Ukraini" [Socio-economic outcomes of technological public-private partnerships in the world and the problems of its use in Ukraine]. Ekonomichna teoriia, no. 4 (2011): 15-25.
Poluianov, V. P. "Svitova praktyka derzhavno-pryvatnoho partnerstva v infrastrukturnomu zabezpechenni komunalnoho hospodarstva" [World practice of public-private partnerships in infrastructure maintenance utilities]. Ekonomika Ukrainy, no. 9 (2012): 78-88.
Pavliuk, K. V., and Dehtiar, N. V. "Derzhavno-pryvatne partnerstvo iak mekhanizm finansuvannia zberezhennia ekosystem" [Public-private partnerships as a mechanism for financing conservation of ecosystems]. Finansy Ukrainy, no. 9 (2012): 83-93.
Zapatrina, I. V. "Publichno-pryvatne partnerstvo v Ukraini: perspektyvy zastosuvannia dlia realizatsii infrastrukturnykh proek-tiv i nadannia publichnykh posluh" [Public-private partnership in Ukraine: Prospects for the use of the implementation of infrastructure projects and public services]. Ekonomika i prohnozuvannia, no. 4 (2010): 62-86.
REFERENCES
Bohdan, I. V. "Perevahy ta ryzyky uchasti inozemnykh in-vestoriv u proektakh publichno-pryvatnoho partnerstva" [The benefits and risks of participation of foreign investors in projects in public-private partnerships]. Ekonomika iprohnozuvannia, no. 2 (2013): 43-54.
Brailivskyi, I. A. "Interesy i vyhody pryvatnoho sektora v der-zhavno-pryvatnomu partnerstvi" [Interest and the private sector in public-private partnership]. Biznes Inform, no. 8 (2013): 232-236.
Bezbakh, N. V. "Derzhavno-pryvatne partnerstvo iak alter-natyvna forma pryvatyzatsii v Ukraini" [Public-private partnerships as an alternative form of privatization in Ukraine]. Ekonomika ta derzhava, no. 6 (2011): 139-142.
Fedulova, L. I. "Finansovi aspekty derzhavno-pryvatnoho partnerstva" [Financial aspects of public-private partnerships]. Finansy Ukrainy, no. 12 (2012): 79-92.
