CC BY
43
Таким чином, можна стверджувати, що тюна сшвпраця молод1жних оргашзацш краю та позашклльних установ приносить xopoini плоди при координацп та взаемодн спшьних дш. Ця сшвпраця дозволяе виявляти та локал1зовувати проблеми повсякденного життя молод1 в р1зних сферах та оргашзацп дозвшля зокрема. Адже молод1жний рух аж шяк не може залишатися осторонь су спшьних процсав. зокрема педагопчного.
Видатний педагог Соф ¡я Русова свого часу писала: "Навчаючись любити i свщомо ставитися до свого люду, до свого краю, ми разом з цим навчаемось шанувати i других людей, що живуть поруч з нами, закладати з ними певш товарисью зносини" [8, 297]. У бшыпосп молод1жних оргашзацш краю та позашкшьних установ i формуються справжш патрюти рщно! земли rocnojapi свого слова, гармоншно-розвинеш, творч1 особистостг Педагог позашкшьного закладу при оргашзацп роботи з учнями-старшокласниками мусить працювати спшьно з молод1жними оргашзащями. Кер1вникам гуртюв необхщно часпше звертатися до них за допомогою i шдтримкою. Насамперед, слад встановити постшний контакт з 1хшми л ¡дерам и. проводити сшльш заходи, навчання, треншги. Саме ш оргашзацп мають надавати важливу допомогу в оргашзацп дозвшля старшокласншав. Адже цей процес е набагато важчим у нишшшх умовах, ашж був колись.
Молодь сьогодш, з одного боку, становить потужну рупий ну силу в розвитку громадсько-пол1тичного, со ui ал ь но-с ко но м i ч но го та культурного життя сусшльства, його руху до европейських i м1жнародних BHviipiB. а з другого, - достатньо яскраво вщдзеркалюе саме суспшьство, його духовний i матер1альний стан, впливае на процеси, що вщбуваються в ньому. Молод1жний рух вщчутно оновлюеться, видозм1нюеться. I це законом1рно. За роки нсзалсжност1 Украши до молод1жного руху влилися нов1 пол1тичн1, громадсью самод1яльш формування 3i сво1ми своер1дними програмами дт. Лише в Закарпагп - 67 молод1жних утворень. А в Ужгород! нараховуеться 11 молод¿жних оргашзацш.
Настав час, коли молод1жним оргашзащям сшльно з позашкшьними установами необх1дно значно розширити, урпномаштнити зм1ст свое! д1яльност1. Особливо, на нашу думку, багатьом з них дощльно оновити саме напрямки д1яльностг Т1льки таким чином можна буде оптимально здшенювати процес зайнятосп стар ш о к лас н и к i в. Лише сшльними зусиллями можна буде довести розпочату справу до кшця.
Л1ТЕРАТУРА
1. Баяновська М.Р., Костюк 1.В.Виховання сучасно! молод1 на ¡леях Пласту: Матер ¡ал и Всеукрашсько! науково-методично! конференци 23-24 жовтня1997р. - Ужгород, 1997.
2. Виготський Л.С.Вибраш психолопчш твори. - К.: Рад. школа, 1960. - 362 с.
3. Ушинський К.Д. Вибраш педагопчш твори. - T.I. - К.: Рад. школа, 1983. - 648 с.
4. Вишневський О.Система цшностей i стратегия виховання // Радна школа. - 1997. - №7-8. - С.3-5.
5. Психолопчний словник // За ред. В.1.Вотька. - К.: Вища школа, 1982. - 216 с.
6. Савченко О.А.Цш й цшносп реформування сучасно! освии // Матер1али Всеукра!нсько1 науково-практично! конференци (1-Злютого 1996 р.). - К., 1997. - С. 12-15.
7. Коменський Я.А. Вибраш педагопчш твори. - Т. 1. Велика дидактика. - К.: Рад. школа, 1940. - 247 с.
8. Русова С. Вибраш твори. - К: Освиа, 1996. - 303 с.
Олександра ЯНКОВИЧ
1НТЕГРАЦ1Я ICTOPII СОЩАЛЬНО! ПЕДАГОГ1КИ I С0Ц1АЛЬН01 РОБОТИ У ВИР1ШЕНН1 ПИТАНЬ ПОДОЛАННЯ Б1ДНОСТ1 ТА ЗГУБНОГО ВПАИВУ БАГАТСТВА
В останне десятир1ччя попри пропаганду переваг ринкових мсхашз\пв господарювання в1дбуваеться р1зке розмежування сусшльства за майновим станом. Про гостроту проблем масового зубожшня населения евщчать спец1альн1 урядов1 програми подолання 61дност1 та сощальний захист малозабезпечених громадян. Паралельно ¡з процесами зб1дшння народу швидкими темпами зб1льшуються прибутки пор1вняно невеликого прошарку сусшльства, р1вснь життя якого значно перевищуе межл необх1дного, а задекларований р1чний дох1д сягае понад мшьйонну позначку.
Якщо убопсть як сощальне лихо шддаеться багаточисельним диску ел ям та обговоренню, то, за винятком висловлювання, яке вже стало класичним ("не в грошах щастя"), не часто трапляються публшацп, предметом анал1зу в яких е шкщливий вплив багатства.
Руйнування статками духовное^, хитюсть забезпеченого становища, понев1ряння в бщносп - вел щ сощальш негаразди, хоч 1 проявили себе особливо гостро в перюд сконо\пчних зрушень протягом останшх десяти роюв, вперше виникли значно рашше, ще на зор1 людства, в перюд розкладу первюного ладу. Саме тод1 вщбулася майнова диференщащя та класовий под ¡л суспшьства.
Вщр1зок часу у деталька тисячол1ть був достатшм, щоб ¡сторичш науки створили грунтовну джерельну базу з питань сощально! нер1вност1 та нагромадили доевщ попередження й усунення суспшьних бщ.
Таким чином, гостр1 сощальш проблеми сьогодення, спричинеш зубожлнням або над\прним збагаченням населения, зумовили актуальшеть вивчення питань подолання бщносп та шюдливого впливу заможносп в ¡сторп сощально! педагопки/сощально! роботи.
Ретроспективний анал1з динам1чних пропса в зубожшня - збагачення, розорення -нагромадження евщчить про те, що не лише юторики, соцюлоги, фшософи, а й видатш педагоги, що водночас займались сощальною роботою, з ще! проблеми здшенили дослщження, варт1 уваги, а окрс\п !хш ще! потребують ретельного вивчення та запровадження.
Проблема подолання бщносп грунтовно висв1тлена в ¡сторп сощально! роботи. У дослщженнях М. Ф1рсова, С. Холосто во!'. В. Мельникова, К. Кузьмша, Б. Сутирша, А. Горшого, Г. Попович розглядаеться роль громади, церкви, держави, приватних оаб та оргашзацш у шдтримщ убогих, характеризуются р1зномаштш школи 1 методики допомоги тим, хто потребуе. Проте ними не з'ясоваш шдходи науковщв су\пжних галузей II наукового знания, штегращя здобутюв яких сприяла б подоланню бщносп. Джерела з ютори сощально! педагопки. де б мав мюце анал1з сощально-педагопчно! творчосп з дослщжувано! проблеми не виявлено. Автори навчальних поабниклв з ¡сторп сощально! педагопки (I. Андреева, М. Галагузова, Т. Дорохова, А. Лушников та ш.), характеризуючи сощально-педагопчш погляди видатних д1яч1в, спещально не займались питаниями попередження зубожшня та шкщливого впливу збагачення, якл знайшли вираження у сощально-педагопчнш думщ. Не шддавалась анал1зу проблема штеграцн сощально! педагопки та сощально! роботи у виршенш сощальних проблем.
Мета ститпи: всеб1чне виевплення шлях1в запоб1гання бщносп \ згубного впливу багатства, обгрунтованих у сощально-педагопчнш творчост1 р1зних ¡сторичних перюд1в; виявлення можливостей використання доевщу на сучасному еташ.
Методы доелгдження: ¡сторико-лопчний. ¡сторико-рстроспсктивний. пор1вняльно-зютавний, пор1вняльно-юторичний та моделювання \ систематизаци.
Дощльно розглянути питания, як виникла сощальна нер1вшсть, позаяк попередження суспшьних негаразд1в ¡мов1рнс за умови чтеого бачення кореня зла. Творчють класиклв педагопки характеризуемся суперечливими судженнями щодо причин класового подщу суспшьства, проте накреслеш ними шляхи досягнення сощально! гармони мають щншеть для нащадклв як намагання сприяти або знищенню нер1вносп або досягненню миру \ стабшьност1 в стосунках межи людьми р1зних сташв. Творцями найбшып популярних концепщй виникнення майново! диференщацп е англшський просв1титель Джон Локк та французький - Ж.-Ж. Руссо.
Джон Локк обгрунтовував походження класово! нер1вносп, використовуючи як аргумента природш причини - р1зницю в працьовитост1 та старанносп. Вш вважав, що в первюному суспшьств1 люди були р1вш та вшьш, але мали право приватно! власносп на речи осклльки ¡ншим шляхом не змогли б вжити те, що !м було вщведено для ¡снування. Локк переконував, що саме вщмшносп в працслюбносп людей створили вщмшносп у розм1рах !х статклв. На його думку, багатп та благодшники з'явилися завдяки обмшу надлишковими продуктами, яких вони накопичили бшыпе вщ шших. Осклльки виникла потреба у зручному засоб1 для обмшу, то поступово така роль закршилась за коштовними металами - золотом \ ср1блом, що почали виконувати функщю перших грошей. Вони збшыпили можливють накопичення для тих оаб. яким були притаманш енергшшеть та заповзятливють, зробивши процес збагачення необмеженим ¡. як вважав Д. Локк, корисним для вах людей, тому що у
приватнш власносп великих po3MipiB англшський просвтггель вбачав добро для суспшьства [1,209].
Д1аметрально протилежну позищю з uiei проблеми зайняв Ж.-Ж. Руссо. Уже в перпий сво1Й робот1 "М1ркування про науки i мистецтва" (1750) французький просв1титель зробив висновок, що причиною злиденного становища трудящих мае i класово! боротьби в сусшльств1 е приватна власшсть, поява яко! обумовила виникнення суспшьно! Hcpi вносп.
Для Руссо золота пора людства тривала доти, поки воно знаходилось у природному стаж. Тод1 не було приватно! власносп i Bci люди, за природою, були piBHi. Нер1вшсть виникла лише з часу появи власносп: "Перший, кому спало на думку, обгородивши клаптик земли сказати "Це мое", i хто знайшов людей досить простодушних, щоб цьому пов1рити, був справжшм засновником громадянського суспшьства" [16, 106]. Скшьки злочишв, склльки воен i жах1в вщвернув би вщ людського роду той, хто вирвав би стовпи або засипав рови, яю вщшрають роль меж, звертаючись до людей: "Остершайтеся цього брехуна! Ви загинете, якщо забудете, що плоди належать вам. а земля - шкому".
Розвиток землеробства, ремесла, науки i мистецтва, на думку Руссо, дав наступний поштовх росту сконо\пчно1' i пол1тично! нер1вност1. Вважаючи приватну власшсть джерелом Bcix 01Д у людському сусшльств1, Руссо як представник др1бно! буржуазп не виступав проти приватно! власносп; з нею необхщно змиритись, осклльки людство не може повернутись до вже пройденого ним етапу - до свого дитинства. Але якщо зло неможливо викоршити, треба звести його до мнпмуму. Руссо виступав проти поглиблення Hcpi вносп i розорення значно! частини населения, пропонуючи гуманш перетворення в державь
Принапдно слщ зазначити, що вперше приватна власшсть як джерело розколу суспшьства на "державу багатих i державу бщних", що призводить до сощальних потряешь. почала розглядатись давньогрецьким фшософом Платоном. Саме вш акцентував увагу на негативних сторонах бщност1, не забуваючи наголосити, що й багатство мусить бути не ел in им. а зрячим, супутником мудросп, i про нього треба дбати, потурбувавшись першочергово про душу та тшо.
Вихщним положениям пол1тичних i державно-правових погляд1в Платона е теза про те, що конфронтащя м1ж багатством та бщшетю нищить суспшьну злагоду, загрожуе держав1 м1жусобицями i крахом. Платон вважав за необхщне вживати заход ¡в проти yoorocTi. обмежувати багатство. Вир1шенню цих проблем вш вщв1в viicuc у TBopi "Держава":
"- Багатство i бщшеть. Одно призводить до розкопп, л1нощ1в, нововведень, шша, Kpivi нововведень, - до ницосп та лиход1йства.
...Як би там не було, в них мютяться дв1 ворожих м1ж собою держави: одна - бщняюв, шша - багатп в: i в кожн1й з них знову ж багато держав, отже, ти помилишея, шдходячи до них, як до чогось единого. Якщо ж ти шдшдеш до них, як до множинних i передаш кошти i владу одних громадян ¡ншим. а 1х самих переведет ¡з одн1е! групи в шшу, ти завжди здобудеш co6i прихильниклв. а супротивниклв у тебе буде небагато" [15, 169].
У TBopi "Закони" Платон зазначав, "що законодавцю слщ встановити межл 61дност1 i багатства. Межею 61дност1 мала бути варт1сть земельно! дшянки, яка повинна залишатись у кожного... Прийнявши це за одиницю \iipH. законодавець допускае придбання майна, б1льшого за своею варт1стю в два, три, чотири рази..." [15, 499-500].
Платон пропонував надшити державу правом конфюковувати надлишки, що перевищують встановлену законом Mipy. BiH не проти багатства, але проти одноб1чно! ор1ентацн на нього, проти визнання за багатством права повсюдно i в усьому творити свою волю.
Думки Платона про необхщшеть уникати рпкого розриву м1ж заможними та убогими подшяв його учень Аристотель, який запропонував власш шляхи подолання бщностг BiH радив орган1зовувати допомогу таким чином, щоб кожен Mir наскладати кошти, необхщш для придбання невелико! дшянки зсмл1 або хоча б для заняття торпвлею чи землеробством. Якщо ж розданi не сприяють зм1цнснню майнового стану бщноти i пом'якшенню соц1альних протир1ч. вони упод1бнюються 6o4ui з д1рками. i Аристотель схильний заперечувати !х дощльн1сть.
Давньогрецью ф1лософи вперше спробували визначити чинники, що сприяють збагаченню та уешшнш д1яльност1, адже ¡стор1я наочно демонструвала, що накопичення i
зубожшня - динам1чш процеси, яю залежать як вщ природных катаклтпв (повшь, засуха), так 1 вщ особистих якостей. На думку Платона, усшшними дщками стають найбшып з1браш за своею природою.
На сучасному еташ розробляеться нимало теорш, як стати заможними. Частина цих шновацш походять з найдавшших часлв. [ слщ вщдати належне стародавшм д1ячам -основоположникам технологп збагачення.
Таким чином, проблему подолання бщност! давньогрецью мислител! пропонували виршити комплексно, надаючи сощальну допомогу та здшснюючи водночас сощальне виховання, що доводить необхщнють конвергенци сощально! псдагопки [ сощально! роботи для запоб1гання сусшльним негараздам.
Якою б непривабливою не видавалася бщшсть, заради науково! об'ективност! необхщно зазначити, що з поширенням християнства вона набула статусу святснносп. Адже "легше верблюдов! пройти через вушко голки, шж багатому ввшти в Царство Боже" (Свангел1я вщ Луки). Злидар1 та шип обездолеш давали змогу багат1ям заробити соб1 порятунок завдяки благодшност! 1 гуманному ставленню до них. Не тшьки християнство, уел релш! закликають бути милосердними до убогих.
Допомога бщнякам у священних книгах уособлюеться ¡з принесениям жертви Богу або вищим святим. "Коли Господь полюбить людину, вш посилае !й дар у в игл яд 1 бщняка, щоб та могла здшенити благо д1яння для убогого" (1уда!зм). "Якщо хто полегшить долю нужде иного, Аллах полегшить долю того в цьому евт в майбутньому" (1слам).
Найб1льш широка картина милосердя 1 любов1 до ближнього розгорнута у Новому Заповт: "Кожному, хто в тебе просить, - подай, а вщ того, хто твое забирае, назад не жадай..." "Коли справляет гостину, клич убогих, кал ¡к. кривих, сл1пих, 1 будеш блаженний" (Свангел1я в1д Луки).
У середньов1чному сусшльств1, ¡дсолог1чним оплотом якого була католицька релтя. церква не т1льки закликала до милосердя, а й взяла на себе обов'язки сощально! допомоги тим, хто потребуе.
Середньов1чна концепщя бщносп все ж е нос ¡ем протир1ч: з одн1е! сторони, пропагуеться потреба в1дмови вщ багатства, з шшо!, - необх1дшсть подавати милостиню.
У кшщ середн1х вшв церковно-монастирська система благод1нност1 остаточно зжила себе. Завдяки безконтрольному подаванню милостиш з'явилися небезпечш для людей натовпи профссшних жебраклв. Становище попршили ешдем!! чуми, яю загострили сусшльш проблеми. Церква продемонструвала свою неспроможн1сть самостшно !х розв'язати та займатись благод1йництвом. Поступове зм1цнення позищй державно! влади створило умови для переходу питань сощально! ошки з-шд повноваження церкви до сфери державного управлшня. У XVI ст. було започатковано державну систему благодшносп. При цьому водночас поширювалось нове уявлення про мюце 1 роль убогого в сусшльствг
У цю епоху бщшсть повшетю втратила характер святост1. Здоров! жебраки викликали зневагу, вороже ставлення; до них застосовувались репресивш заходи, аж до побиття та ув'язнення. На меж! двох епох - середньов!ччя та нового часу - сформувався яклено в!дм!нний тип людини. Серед критерив !! ц!нностей переважали працелюбетво ! шдприемлив!сть, наявшеть грошей, яю повинш знаходитись в об!гу.
Яскравим прикладом еволюци погляд!в людства на проблеми сощально! допомоги нужденним вщ середньов!ччя до нового часу е творчють чеського педагога Яна Амоса Коменського. В одному з раншх твор!в "Листи до неба" Коменський, з одного боку, засуджував сощальну нер!внють, з ¡ншого. - вважав наявшеть бщних ! багатих божою волею. Отже, суперечлива доктрина "бщност!", притаманна середньов!ччю, не знайшла розв'язання у "Листах..." мислителя. Безперечно, вш вважав несправедливим те, що одш !дять, п'ють, бенкетують, а шип до голоду прим!ряються. Однак не в багатств! ¡стиннс блаженство. Це зверху - золото, ср!бло, коштовш камеш, а всередиш - страх та турботи.
Проте в подалыпих сво!х творах, зокрема "Всезагальшй порад! про покращення справ людських" Я. Коменський наголошував, що людям треба прищеплювати працелюбетво, щоб уникнути бщност!, а також навчати мистецтву багаттт Бажано, щоб вс! люди жили за сво!ми потребами, щоб ус! могли себе забезпечити, щоб мали все необхщне, не бажали чужого.
Проблема усунення бщносп турбувала англшсысого реформатора й с ко ном ¡ста Джона Беллерса, який вважав, що вел мають дбати про уникнення зубожшня, як заможш, так 1 знедолеш. Адже нема такого багача, у якого хто-небудь з його предюв не був бщняком. Чи ¡снуе такий бщняк, в якого хто-небудь з предюв не був багатим? [3, 195-196].
Джон Беллерс створив проект трудового коледжу, в якому б не тшьки вщбувалось подолання убогосп, а й здшснювалось трудове виховання. Ним був проголошений лозунг "Хто не працюе, той не 1сть". Проект передбачав оргашзащю оевппьо-виховного закладу, що поеднуе промислове шдприемство 1 школу трудового виховання. Праця 1 трудова атмосфера розглядались як головна виховна сила, що д1е на почуття, розум 1 волю вихованщв.
Найкращий способ усунення бщносп - забезпечити нужденних роботою, це значно краще, шж 1х утримувати. Кр1м того, необхщно виховувати бщних д1тей у працелюбств1, чого не можуть забезпечити 1м батьки, що страждають певними вадами. Слщ зауважити, що через нестачу хороших виховател1в чимало з д1тей бщняюв стають волоцюгами. I так продовжуеться з поколшня в поколшня. На думку Беллерса, у коледжл буде бия двохсот р1зних вщцв ремесел, а тому засновники таких заклад ¡в будуть мати з них чималу користь. На жаль, пропозицн англшського с ко ном ¡ста не були рсалпованк згодом забут1, а заново 1х перевидав Роберт Оуен.
Грунтовну програму подолання бщносп створив видатний швейцарський педагог-демократ И. Песталоцщ. Вш не тшьки займався теоретичними розробками, але й намагався рсалпувати 1х на практищ, адже його схвильоване серце, зпдно з власним визнанням, не стомлювалось прагнути до одно1 мети: закрити джерело убогости у яке занурився народ.
Ще у дитинсга Песталоцщ багато часу проводив у свого дща, де безпосередньо зтснувся з убопстю селян 1 пройнявся гарячим сшвчуттям до бщняюв. Особливо глибоким у нього було бажання полегшити долю селянських д1тей, яких збщнш батьки нерщко вимушеш були посилати на найближч1 мануфактури, де 1м доводилось працювати по 14-16 годин на день.
Життя И. Песталоцщ, його особисп переживания та прагнення були нерозривно пов'язаш з со ш ал ь но -с ко но м 1 ч н им и та пол1тичними под1ями друго! половини XVIII 1 початку XIX ст., коли руйнувався середньов1чний лад 1 зароджувалась нова сусшльно-економ1чна формац1я. У цей перюд досягла свое! крайньо! межл економ1чна, пол1тична 1 культурна експлуатац1я села м1стом. Вихщ для народу з його тяжкого стану Песталоцщ вбачав у тому, щоб краще пристосувати людей до умов 1х майбутнього життя, навчити власними зусиллями звшьнятись вщ нсстатклв. надавати соб1 допомогу.
Не завершивши вищо! осв1ти, в1н поселився у сел1, на позичеш грош1 придбав поблизу Цюр1ха маеток Нейгоф, розраховуючи на приклад1 зразково поставленого господарства навчити обездолених селян рацюнальним прийомам слльськогосподарсько!' пращ. Однак цей утошчний соц1альний експеримент (1769-1774) скоро завершився крахом. Маеток занепав. Багатор1чш спостереження показали швейцарському педагогов!, що селяни займались, як правило, ще 1 прядшням, отже !х необхщно було шдготувати не тшьки до сшьськогосподарсько! пращ, але I до роботи в найбшып поширешй у даному район! галуз1 мануфактурного виробництва, осклльки вони не могли вже, як рашше, заробляти соб1 на життя т1льки сшьськогосподарською працею.
У прим1щенш розореного маетку Песталоцщ оргашзував притулок для бщних 1 обездолених селянських д1тей, який становив невщ'емну частину загально! програми Песталоцц1 з покращення становища народу 1 дол1 селянських д1тей.
Сво! висновки з приводу виховання бщняюв Песталоцц1 в1добразив у творах, листах та шших джерелах. Зокрема, у "Листах пана Песталоцщ до пана Н.Е.Ч. про виховання бщно! селянсько! молодГ зазначаеться: "Я завжди вважав притулок для б1дних надзвичайно важливим для виховання сирп\ Б1дняк дуже часто бщний тому, що не привчений працювати для задоволення сво!х потреб; з цього сл1д виходити. К1нцевою метою при вихованш бщних повинно бути поряд ¿з загальним вихованням людини пристосування !х до свого становища. Бщняк повинен бути вихований для убогого життя, в цьому пробний камшь закладу для бщних" [13, 249-250].
Варто зазначити, що Песталоцщ був серед тих небагатьох педагопв. яю не тшьки дослщжували можливост1 допомоги зб1дшлим людям, а й акцентували увагу на недолшах виховання у школах, де навчаються д1ти багатй'в. На його думку, "надм1рною щедр1стю,
спокоем, насиченням вслх потреб щ заклади (для заможних) вбивають зародки працелюбства 1 допитливостг Вони не звертають уваги на розвиток тих навичок, яю в дитини бщноти природно розвиваються завдяки скрутГ [14, 252]. Песталоцщ вважав, що не завжди гропп виступають добром для людей. Безперечно, багат1ям гропп дуже полегшують життя, особливо коли мова йде про початок справи, проте згодом заможш завжди вимушеш дуже вщставати вщ тих людей, яю в бщносп пщготувались до т1е! ж справи 1 шзшше шднялися наверх [14, 286].
Песталоцщ поставив ряд завдань перед школою, яка сприяе вихованцям у здобутп бшып високого становища. Бона повинна мати шдручник, у якому чтсо викладеш основи домашнього 1 сшьського господарства. Ця книга повинна глибоко вникнути в дух убогосп, в становище 1 обставини життя бщноти 1 детально роз'яснити, наскшьки важлив1пп т1 переваги, яю так природно дають бщнякам нестатки у вигляд1 здатностг до напруження сил, ощадливост1, бтъш розеинутих навичок / емтъ переборюеати свог бажання е пор1внянт з тими перевагами, яю дають багатгям грош/ / майно... Кр1м того, в книз1 повинш бути ви кладет ¡сторп р1зних людей, яю, терплячи скруту, не маючи початкового кашталу, сягнули достатку шляхом д1яльносп в р1зних галузях господарства [14, 252]. Осюльки будь-яке словесне професшне навчання неефективне, якщо воно не пов'язане з практичними вправами у певшй профссп. то у таюй школ1 дшено повинш були б проводитись под1бш практичш вправи, 1 до того ж у трьох галузях господарсько! д1яльносп (основи домашнього 1 слльського господарства, промислового виробництва) [14, 287].
Конвергенщя сощально! педагопки 1 сощально! роботи у виршенш питань, як стати уешшною людиною, простежуеться у творчост1 польського педагога Януша Корчака, який працював у будинку сир1т, надаючи д1тям сощальну допомогу та виховуючи 1х. У виховних закладах вш запроваджував чергування, якл сприяли виявленню 1 розвитку активност1 д1тей. Дни сам1 соб1 вибирали тип чергувань 1 у юнщ м1сяця подавали заявки на наступний мюяць. На ос но в 1 цих заявок рада самоврядування зд1йснювала розпод1л обов'язюв у сир1тському будинку. Таким чином, дитина не тшьки виконувала накази дорослих, але й д1яла усв1домлено, з'ясувавши значения 1 необхщшеть т1е! чи шшо! роботи. Кр1м того, вихованець на практищ м1г оц1нити сво1 сили 1 вщповщно до них вибрати чергування. Праця у дитячих будинках Корчака оцшювалась. ГПвгодини роботи на користь сусп1льства приймались за одиницю ви\пру. Зокрема, дитина, яка виконувала роботу протягом год ини, отримувала дв1 одиниц1. За виконання спещальних роб1т д1тям виплачувались грош1. Для того, щоб виховувати хороших громадян, вважав Я. Корчак, не слщ вирощувати ¿деал1ст1в. Будинок сир1т турбувався про д1тей, у яких нема батьюв, не з ласки ¡. зам1нюючи померлих батьклв. не мав права не висувати перед дпъми вимог. Тому дитину треба якомога рашше навчити розум1ти, що таке гропп [ плата за працю, щоб дитина знала щну незалежносп, яку дае зароб1ток, а також погаш та хорош1 сторони володшня власн1стю.
Заслуговують на увагу концепцп подолання 61дност1, розроблен1 нащональними педагогами ХУШ-Х1Х ст. На той час сощальна педагог1ка як окрема галузь знань ще не ¡снувала. проте ряд щей украшських д1яч1в мають сощально-педагопчне спрямування. На думку мандр1вного вчителя, ф1лософа та поета Г. Сковороди, уешх д1яльност1 людини зумовлюеться не лише II зд1бностями. а й такими якостями, як працьовитють, тсрпляч1сть. вм1ння волод1ти собою, по\прковашсть. доброчесшсть, справсдлив1сть. доброзичлив1сть. вдячн1сть. бадьор1сть духу, а також гуман1зм та милосердя.
У чеенш пращ Г. Сковорода вбачав один ¡з шля\1в усунення б1дност1 як сусшльного лиха. Зокрема, у байщ "Жаби" вш зазначае: "Всяке багатство зубожлти й висохнути, як озеро, може, а чесне ремесло е невичерпне джерело не багатого, але безпечного прожитку. Бсзл1ч багатпв щодня стають жебраками. В щй аварИ корабельшй единою гаванню стае ремесло. Найбщшпп раби нерщко походять в1д предюв, що жили в калюжл великих доход1в. I не даремно Платон сказав: "Ус! корол1 з раб1в. [ вел раби виплоджуються з корол1в". Це бувае тод1. коли владика всьому - час - знищуе багатство. Так, знаймо ж, що вслх наук голова, око й душа е - навчитися жити порядно" [17, 23].
Заради юторично! справсдливосп сл1д зазначити, що Сковорода "чесну бщшеть" не вважав нсдол1ком людини. Сам в1в мандр1вний спослб життя, був суворим аскетом. У лист! до Ковалинського, бажаючи юному другов1 жити чесно 1 благородно, вш писав: "О, якби ж то у
мене був духовний меч! Я знищив би в co6i скушсть, убив би розкаш i дух нетверезосп, вразив би честолюбство, розтрощив би марнолюбство, вигнав би страх перед смертю i бщшстю. О найсвятша тверезють! О добра бщшсть! О спокш душевний! Як мало людей знае вас" [7, 205].
На1вне осшвування Сковородою "чесно! бщносп" залишилося позаду як юторична утошя. Злигодш не можуть бути нейтральними щодо особистосп, вони кал1чать людське ество. Бщшсть, сощальне гноблення ображають, словами Шевченка, "благородну природу людини". Але не меншою Mi рою "природу людини" швечать багатство i влада, отже, розв'язання сощальних проблем не зводиться тшьки до того, щоб людей нагодувати й одягнути.
Виршити суперечнють, як уникнути бщносп i при цьому не шддатися розтлшному впливу заможносп, вдалось нацюнальному педагогов! К. Ушинському. BiH вважав, що не тшьки убопсть, а й багатство може бути сусшльною проблемою. "Багатство росте без шкоди для людини тод1 тшьки, коли разом з багатством ростуть i духовш потреби людини, коли i матер1альна, i духовна сфера разом i дружно розширюються перед нею" [19, 115]. Аналпуючи у CTairi "Праця в ii псгоачному i виховному значенш" процеси збагачення та зубожшня, роль пращ як основного сощального чинника формування особистосп, К. Ушинський, по сутк обгрунтував гостру потребу створення сощально-педагопчно! науки в перюд нових економ1чних вщносин i пов язано!' з ними сощально! полиики: " Розкопп розвивають фабрики, фабрики розвивають розкопп, кашталют збивае HOßi кап ¡тал и: не кап ¡тал ¡ст борсаеться з yeix сил i зал1зае в борги, щоб не вщетати в розкошах вщ кашталюта; людина крутиться на своему оксамитовому Kpicni, придумуючи, як би добути оксамитов1 драпрц потреба дедалi бшыпих каштал1в для всякого самоспйного виробництва збшыпуеться; калькасть самостшних виробництв зменшуеться; одна величезна фабрика поглинае тисяч1 маленьких i перетворюе самостшних хазя!в на поденщика в: один дур1е з жиру, ¡нший дичав1е з бщност1; одного губить багатство, ¡нитого крайня бщшсть перетворюе на машину; той i другий наближаються до стану тварини; а HOßi потреби, створюван1 щохвилини промислов1стю, збшыпують клльклеть незадоволених життям. Так вщбуваеться економ1чний розвиток сусп1льства, який не спираеться на духовний та моральний розвиток його змюту i форми" [19, 115].
У Радянськлй Укра1ш боротьба з yooricTTO була особливо актуальною у перше десятир1ччя и ¡ел я встановлення радянсько! влади. Видатний педагог А. Макаренко, очоливши коло Hi то. а згодом комуну для безпритульних д1тей, водночас вир1шував проблеми перевиховання та забезпечення. Його подвиг е тим бшып значущим, позаяк Радянська держава не завжди демонструвала здатшеть гуманним шляхом виршити назр1л1 соц1альн1 питания. 1нод1 таке розв'язування проблем набирало страхтшвих форм. Зокрема, з середини 20-х роклв у СРСР зм1иилось ставлення до безпритульних: закривались дитяч1 будинки, д1тей ф1зично знищували. Траплялись випадки, коли i'x вивозили товарними вагонами далеко за мюто, там залишали у закритих в1дчеплених вагонах, де д1ти помирали. В Одса д1тей саджали на баржу i в1дправляли i'x шби на прогулянку по морю, серед моря i'x скидали у воду... [6, 73].
Д1яльшсть А. Макаренка з оргашзацн пращ у дитячих виправних закладах може стати настановою для сощальних npaniвникав та псдагог1в. яка навчають долати убопсть. У колонй' ¿м. Горького видатний педагог через бщшсть i нестатки вводив трудовий принцип: "В колош! ¿м. Горького просто через нестатки я посшшав перейти до виробництва. Це було виробництво сшьськогосподарське. В умовах дитячих комун сшьське господарство майже завжди дае збитки. Меш пощастило протягом двох рока в. i то тшьки завдяки винятковим знаниям та вмшню агронома, прийти до рентабельного господарства, i не до зернового, а до тваринницького. Головною ареною в мене була свинарня. В останш роки ми мали до 200 маток i плщниклв та калька сот молодняку. Це господарство було устатковане за останшм словом техшки. Було спсщально збудовано свинарню, в якай чистота була, мабуть, не менша, шж в комуHapiвських спальнях. Свинарню мили з допомогою солщно! системи водогошв i вщлив1в, стока в i крашв, де навиь не було запаху" [12, 175].
Бщшсть, нестатки, голод спонукали Макаренка до оргашзацп виробництва у комуш i м. Дзержинського. BiH був глибоко переконаний, що комунари повинш вм1ти заробляти co6i на життя, ¡накшс не могло бути. Почавши з деяко! трудово! авантюри, вони незабаром виготовляли меблг Проте на деревообробнш enpaei не зупинились. Оскальки комуна набула виг ляду серйозного пщприемства, то банк дов1рив позику на буд1вництво. 1931 року було
збудовано чималий завод металообробно! промисловост1, що виготовляв дуже складш машинки, яю до того часу ¡мпортувались. Ця робота була така усшшна, що почалось буд1вництво заводу фотоаиарат1в.
Таким чином, все, про що мр1яв видатний швейцарський д1яч И. Песталоцщ, вдалось реал1зувати А. Макаренку, який створив заклад на самоокуп ноет ¡, де водночас здшснювалось навчання, виховання та розвиток д1тей.
У 30-х рр. та повоенний перюд у Радянсьюй кра!ш "не ¡снувало проблем ш багатства, ш бщносп, осклльки вел вони завчасно "виршувались державою та правлячою парт1ею. Отже, видатш педагоги, зокрема, В. Сухомлинський могли висв1тлювати у сво!х творах лише оргашзащю трудового виховання та самовиховання особистосп. яю повинш були сприяти пщготовщ до життя, у якому гарантувалось забезпечення роботою та шшими благами.
У незалежнш Украшсьюй держав1 з переходом на ринков1 мехашзми господарювання актуальними питаниями постали набуття вмшь бути уешшним, виб1р роду д1яльносп, який би давав можливють бути матер1ально незалежним.
З'явився штерес до заруб1жних теорш досягнення уешху. Одна ¡з найбшып популярних нал ежить Б. Трсйсл. На його думку, щоб бути уешшним, необхщно в жита вм1ти форму лювати мету свое! д1яльностг Причому цш повинш бути як близью, так 1 далею, не суперечити одш одним, 1 обов'язково реальш. Треба в\пти побороти страх перед невдачами, пам'ятаючи, що нав1ть дуже в1дом1 люди, перш шж досягти мети, зазнавали поразок.
Стосовно ж реал1защ! мети вш розробив програму "дванадцять кроюв". Перш за все треба пройнятись дуже великим бажанням 1 в1рою в те, що все на\пчснс обов'язково зд1йсниться. Все нам1чене слщ записати на папер1, а також треба занотувати вел переваги, що матимуть \псцс. коли мета здшсниться. Дал1 треба проанал1зувати свое вихщне становище. Запису п1длягатимуть також можлив1 перешкоди. Сл1д скласти список людей, без допомоги яких не обштись для реал1зац11 мети. Важливим е вмшня нам1тити план свое! роботи, створити подумки ясну картину свое! мети. Чи не найголовшшим е прийняття ршення, що за будь-яких обставин вщетуп назад е неможливим.
Зазвичай тсорй'. як стати уешшним, розробляються заруб1жними пщприемцями та корифеями л1тератури. Вони не враховують нацюнально! ментальност1, отже науковцям сощально! сфери варто виробити сво! п1дходи щодо технологи збагачення та поширювати доевщ украшських пщприемц1в та уешшних людей.
Аналп соц1ально-педагог1чно1 творчост1 з проблем запоб1гання 61дност1 та згубного впливу багатства дае шдстави для таких висновтв.
1. Проблема подолання бщносп - комплексна \ багатогранна. II дощльно вир1шувати фах1вцям р1зних сфер наукового знания та практично! д1яльносп, штегруючи найважлив1ш1 здобутки.
2. Важливим чинником запоб1гання 61дност1 е досягнення уешху у д1яльност1, яка вщповщае покликанню та особистим зд1бностям. Усшшними стають т1 люди, якл сформували в соб1 такл якост1: з1брашсть, працьовит1сть, терпляч1сть, вм1ння волод1ти собою, по\прковашсть. бадьор1сть духу, вдячшеть, а також гумашзм та милосердя. Таким чином, на формування цих рис характеру повинш бути спрямоваш епшьш зусилля батьюв, соц1альних педагог1в, виховател1в та вихованщв.
3. Гострою сощальною проблемою е не лише бщнють, а й багатство, якщо разом з його ростом не зростають духовш \ моральш запити особистостг
4. 1дея Коменського про навчання людей мистецтву багат1ти на сучасному еташ мае чимало посл1довниюв, яю розробили методики досягнення уешху та збагачення. Одним з провщних завдань сощальних педагог1в е ознайомлення вихованщв з основними теор1ями уешшно! д1яльносп, диференщащя понять "уешх" та "багатство", яю не завжди е тотожними.
5. Головними етапами юнуючих сьогодш технолог1й уешху е:
- вироблення вмшня ставити мету;
- визначення чт<их терм1н1в II виконання ¡з зд1йснснням вщповщних запиелв:
- складання плану роботи;
- аналп ситуацИ, залучення до сшвроб1тництва колег;
- наполеглив1сть у реал1защ! мети попри поразки та перешкоди.
6. Актуальным завданням школи на сучасному еташ е застосування Tcopiü досягнення ycnixy на практищ. Тому доцшьно створювати навчальш шкшьш ф1рми, оргашзовувати ярмарки учшвських вироб1в; допомагати апробацп школяр1в у тш сфер1 д1яльносп, яка вщповщае ix покликанню.
Л1ТЕРАТУРА
1. Английская буржуазная революция XVII века: В 2-х т. - T.II. - М.: Изд-во Академии наук СССР, 1954.-384 с.
2. Андреева И.Н. Антология по истории социальной педагогики. - М.: Академия, 2000. - 176 с.
3. Беллерс Д. Пропозицп про заснування трудового колсджу Bcix корисних ремесел i сшьського господарства //Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. - М.: Просвещ., 1981. - С. 195- 201.
4. Бетгджер Ф. От неудачника - до преуспевающего коммерсанта. -Мн.: ООО "Попурри". 2003.-240 с.
5. ВалееваР. Педагогическое кредо Януша Корчака//Народное образование. - 2003. - №10. - С.205-213.
6. Ващенко Г. Педагопчна наука в СРСР. Яничар Макаренко - найбшыний советський педагог // Радна школа. - 1999. - № 4. - С. 70-80.
7. Драч 1.Ф., Кримський С.Б., Попович М.В. Григорш Сковорода: Бюграф1чна пов1сть. - К.: Молодь, 1984.-216 с.
8. История Древнего мира. Древний Восток. Египет, Шумер, Вавилон, Западная Азия (А.Н. Бадак и др.) - Мн.: Харвест, 1998. - 832 с.
9. История социальной педагогики: Хрестоматия-учебн.: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. завед. /Под ред. М.А. Галагузовой. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. - 544 с.
10. Коменський Я.А. Всезагальна порада про виправлення справ людських //Избр. пед. соч. В 2-х т. -Т. 2. - М.: Педагогика., 1982. - С. 285-469.
11. Кузьмин К.В., Сутырин Б.А. История социальной работы за рубежом и в России (с древности до начала XX века). - М.: Академический Проект, Екатеринбург: Деловая книга, 2002. - 480 с.
12. Макаренко A.C. Проблеми шильного радянського виховання /Твори: В 7 томах. - Т. 5. - К.: Рад. школа, 1954. - С. 97-205.
13. Песталоцци И.Г. Письма г-на Песталоцци к г-ну Н.Э.Ч. о воспитании бедной сельской молодежи // Избранные педагогические сочинения: в 2-х т. - Т. 1. - М.: Педагогика, 1981. - С. 249-278.
14. Песталоцци И.Г. Проект памятной записки графу Карлу Иоганну Христиану фон Цинцендорфу о связи профессионального образования с народными школами // Избранные педагогические сочинения: в 2-х т. - Т. 1. - М.: Педагогика, 1981. - С. 285-294.
15. Платон. Государство. Законы. Политик. -М.: Мысль, 1998. -798 с.
16. Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре. Трактаты. (Пер. с фр. - М.: "КАНОН-пресс", "Кучково поле", 1998.-416 с.
17. Сковорода Г.С., Котляревський 1.П. Вибране. - Харшв: Прапор, 1990. - 299 с.
18. Трейси Б. Достижение максимума. - Мн.: ООО "Попурри", 2002. - 368 с.
19. Ушинський К. Д. Праця в и псих1чному i виховному значенш /Вибраш педагопчш твори: В 2-х т. -Т.1. - К.: Рад. школа, 1983. - С. 104-120.
