CC BY
40
УДК 616.831-005.1/.4+617.572-009.7 ЛУЦ в.в.
Мукачвська центральна районна л!карня ОРОС М.М.
Ужгородський нацональний унверситет
¡НСУЛЫ ТА BiAb У ПЛЕЧ1
Резюме. Проведене до^дження показало, що быь у плечi е частим ускладненням шсульту, особливо в пацieнтiв з гемiплегiею або вираженим гемшарезом. Быь у плечi спостеркався в кожного п'ятого пащента, який перетс шсульт (19,9 %).
Набряк кистiможе служити предикторомрозвитку больового синдрому вураженшрущ, арегрес набряку корелюе з регресом больового синдрому.
Прийом препарату Ксефокам у дозi 16мг на добу патентами, як перенесли шсульт, з першими проявами болю в плечi, що супроводжуються набрякомруки, вiрогiдно покращуе стан пащента упродовж 2 тижтв i зменшуе ризик розвитку хрошчного больового синдрому в плечi. Тому прийом Ксефокаму, адекватна ф1зютератя, правильний догляд i своечасна реабштащя е основними методами лкування больового синдрому в плечi в цих пацieнтiв. Ключовг слова: тсульт, биь у плечi, Ксефокам.
М1ЖНАРОДНИЙ НЕВРОПОГ1ЧНИЙ ЖУРНАЛ
INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL |
МЕЖДУНАРОДНЫЙ НЕВРОЛОГИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ ОРИГШАЛЬШ ДОСЛЩЖЕННЯ /ORIGINAL RESEARCHES/
Актуальнгсть
Найбтьш часто у хворих iз постшсультними парезами в першi 4—5 тижшв тсля шсульту виникае синдром больового плеча. Крiм випадыв ураження плечового суглоба, спостертаються змши й шших суглобiв (ар-тропати) в середньому в 15 % хворих iз постшсультними гемшарезами [23, 25]. Лок^зуються артропати переваж-но в суглобах пальщв руки i променево-зап'ястковому суглоб^ у 45 % хворих з артропатаями вони поширюють-ся на лшгьовий i плечовий суглоби, у 22 % — на суглоби паретично! ноги. Розвиваються артропаш в середньому протягом перших 2 мюящв тсля шсульту.
Бшь у плечi е частим ускладненням шсля шсульту, зареестрована захворювашсть коливаеться вщ 9 до 64 % [1—6]. Кшька дослiджень показали, що частково втрачена моторна функшя руки е предиктором болю в плечi шсля шсульту [1—3, 6—7]. Два дослщження (одне проводилося через 6 мюяшв, друге — через 16 мюящв шсля шсульту) виявили високий вщсоток болю в плечi через 2 тижш шсля шсульту (55 i 32 % вщповщно) [1, 2].
В одному дослщженш описане порушення нормально! функци й уразливiсть паретичного плеча. Розширений дiапазон руху руки контролюеться складною системою зчленувань, що залежать вщ м'язово!
координаци та стабшзаци опорно-рухового апарату. Втрата стабiлiзацií м'язiв плечового суглоба створюе сприятливi умови для ураження м'яких тканин та зв'язок [7]. Правильна терапевтична тактика веден-ня патента шсля шсульту з урахуванням можливих наслщшв щодо плечового суглоба може зменшити ймовiрнiсть виникнення хронiчного болю в плечi [9]. Ультразвукове дослiдження показало, що пашенти пiсля перенесеного гострого шсульту з поганим функць онуванням рук бшьше схильнi до травм м'яких тканин плеча шд час реабштаци [10]. Дослiдження з викорис-танням магштно-резонансно! томографи встановило наявнiсть посттравматичного капсулггу як можливо! причини болю в плечi пiсля iнсульту [12, 13]. Основш ознаки й симптоми останнього включають бiль i зна-чне зменшення обсягу рухiв у плеч^ зап'ястку та кистi.
Адреса для листування з авторами:
Орос Михайло Михайлович
м. Ужгород, вул. Капушанська, 24, кафедра неврологи, нейроирурги та психiатри, медичний факультет Ужгородського нацюнального унiверситету E-mail: [email protected]
© Луц В.В., Орос М.М., 2014 © «М1жнародний невролог1чний журнал», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
Капсулiт зазвичай розвиваеться протягом 1—6 мiсяцiв шсля iнсульту з болем i втратою дiапазону руху спо-чатку в плеч^ а потiм — у дистальнш частинi кiнцiвки. Синдром мае три послщовш етапи: I — гострий, II — дистрофiчний i III — атрофiчний. Поширенiсть болю в плечi — 12,5—27 % у пашентав з iнсультом. Вважаеться, що розвиток синдрому пов'язаний iз порушенням бю-механiки гемiплегiчного плеча. Стабшьшсть суглоба значно змiнюеться у зв'язку з парезом або паратчем м'язiв плечового поясу, що призводить до часткового шдвивиху головки плечово! кiстки. Повторнi мшро-травми плечового суглоба можуть викликати хронiчний бшь та iнiцiювати розвиток ненормально! сенсорно-симпатично! рефлекторно! дуги, що призводить до сен-сибiлiзацi! нейронiв у задньому розi спинного мозку; цей стан може змшити механiзми обробки сенсорних стимушв. Дiагноз синдрому Грунтуеться на клiнiчнiй практицi. Трифазна сцинтиграфiя кiсток вважаеться найбiльш корисним додатковим дiагностичним тестом. Лiкування синдрому плече — рука включае викорис-тання стерощв. Важливою е роль належно! фiзично! терапи в покращеннi результат лiкування, а також у профшактищ цього синдрому. Враховуючи той факт, що багато хто з пащентав, як! перенесли iнсульт, можуть мати протипоказання до терапй стеро!дами, важливим е використання iнших методiв ефективного л^вання. Вважаеться, що своечасне лшування раннього болю в плечi (що виникае через 1—2 тижш шсля шсульту) е одним з основних методiв профтактики хронiзацi! больового синдрому та виникнення синдрому плече — рука. Ряд до-слщниюв вважае, що наявнють набряку кистi з ураженого боку е предиктором виникнення хрошчного больового синдрому в плечi [7, 10, 12, 20]. Тому е необхщнють активно проводити профилактику саме в цiе! групи пацiентiв.
Метою нашого дослiдження було встановлення частоти виникнення больового синдрому в пащенпв, яю перенесли шсульт, виявлення предикторiв та роз-робка методiв профiлактики виникнення хронiчного больового синдрому у плечi в цш групi хворих.
Матерiали та методи
Нами були обстеженi 562 пащенти, якi перебували на лiкуваннi у вщдшенш судинно! неврологи Мука-чiвсько! ЦРЛ iз дiагнозом iнсульту з жовтня 2012 по червень 2014 року. Основним критерiем включення в дослщження був парез руки в пащента, який перенiс iнсульт. Рухова актившсть та функцiя руки оцшю-валися за модифiкованою шкалою М-МА8 ИА8-95, що була розроблена у шведському унiверситетi мiста Упсала (0 балiв — вiдсутнiсть рухiв, 5 балiв — нормальна функщя) [14, 15]. Пацiенти були включеш в дослiдження, якщо в них оцшка функци руки була низькою (за М-МА8 ИА8-95 вiдповiдно 0—2 бали), тобто при стартовш позици на спинi пацiент не може витягнути руку догори, з^нути !! в лiктьовому суглобi i свщомо торкнутися лоба [15].
Критери виключення пацieнтiв з дослщження: в!д-сутнють болю в rae4i та розвиток у пацieнта центрального болю (таламiчного). 1з 562 пащенпв тiльки 112 вiдповiдали критерiям включення. Крiм того, ще шм-надцять пацieнтiв були виключенi через так! причини: труднощi в оцшках (n = 2), ранiше отримане травматич-не пошкодження плеча з сильним болем (n = 1), рашше виражений парез руки з приводу шшого дiагнозу (n = 1), смерть до першого оцшювання (n = 10) та ш
У 112 пацieнтiв, якi залишилися в дослiдженнi, бiль у плечi виникав протягом 4 тижнiв шсля шсульту.
Аналiз пацieнтiв проводився за такими критер!ями: вiк, стать, дата початку шсульту, постраждала пiвкуля за результатами комп'ютерно! томограф!! та/або клЫчними симптомами. Функцiональна класифiкацiя (Functional ambulation classification — FAC) була використана для оцшювання ходьби (0 балiв — m^em" не ходить, 5 балiв — пересуваeться довiльно). Тяжюсть iнсульту на початку була вимiряна за допомогою шкали iнсульта Нацюнального iнституту здоров'я США (NIHSS) iз високим ступенем на-дiйностi та валщносп [19, 20]. NIHSS включаe 11 пунктiв: рiвень свiдомостi, горизонтального перемщення очей, тест поля зору, паралiч лицьового нерва, рухи руки, рухи нiг, атаксiя, мова, неуважшсгь тощо. Пiд час перебування в лшарш дослiдження виконувалися щоденно й дат запису-валися кожнi 2 тижш шсля початку шсульту i при виписц з лiкарнi. Були зареeстрованi змiни у функц!! руки (M-MAS UAS-95), ходьбi (FAC), наявнють i початок набряку руки, наявнють нижнього п!двивиху в плечовому суглобь Також було зазначено, чи потрiбна пацieнту допомога при одяганш верхньо! частини тiла, чи потрiбна допомога з особисто! гiгieни в л!жку i чи використовували хворi лiфт при пересуваннi на один поверх. При болi в плечi клiнiчнi фiзiотерапевти просили вказати дату початку болю, мож-ливу причину, початок набряку руки та початок прийому медикамент, що впливають на запалення та бшь.
Середнiй вш хворих у дослiджуванiй групi — 69,0 ± 1,2 року. Серед 112 пацieнтiв було 67 жшок (59,9 %) i 45 чоловшв (40,1 %) (рис. 1).
Рисунок 1. Розподл пац1ент1в, як перенесли нсульт та мали бшь у плеч'\, вщповщно до стат
Пащенти Пащенти
без болю в pyui з болем у pyui
зз (7,3 %) 11 (9,8 %)
Рисунок 2. Пор1вняння частоти виникнення набряку руки й кист в пац1ент1в ¡з больовим синдромом у плеч! та без нього
Обговорення результат
Нами було проведено ан^з тривалосл перебування у стацiонарi 112 пащентав iз болем у плечi та 450 пацiентiв без больового синдрому. Середня тривалють перебування в стацiонарi становила 29 дшв для пацiентiв iз болем у плечi та 22 днi — для пащентав без нього. Обвдв групи також значно вiдрiзнялися (р = 0,02) за типом шсульту: геморапчний iнсульт був поширенiшим у груш пащентав iз болем в плечi (24 %), нiж у груш без нього (5 %).
У пащенпв, яы перенесли шсульт та мали гемшле-гiю чи гемшарез, виникае набряк руки на бош парезу чи гемiплегii. Набряк руки та киста ми виявили у 134 пашентав дослiджувано! групи. Причому набряк руки було виявлено в 101 пашента з тих, у кого в подальшому розвинувся бть у плеч^ та в 33 пащентав без больового синдрому (рис. 2).
Аналiзуючи рис. 2, бачимо, що набряк кшщвки мали 90,2 % пащентав, у яких виник бiль у руш, тодi як у груш пащенпв, у яких не розвинувся больовий синдром у рущ, набряк кшщвки було зафшсовано тшьки в 7,3 % обстежуваних ошб. Тобто ми можемо стверджувати, що наявшсть набряку на ураженш кiнцiвцi е клМчним предиктором виникнення хронiчного больового синдрому в цш же кшщвщ.
Для лiкування больового синдрому в плечi та ефек-тивно! його профiлактики на даному еташ викорис-товують ряд фiзiотерапевтичних та медикаментозних методiв, серед яких ми як протибольове лшування використовували методи знеболюючо! електроiмпуль-сно! терапп: черезшырну стимуляцiйну аналгезiю, дiодинамiчнi синусо!дально-модульованi струми, а також iмпульсну магштотерашю. Для полiпшення стану трофiки суглобiв та оточуючих !х тканин застосовуеться теплол^вання (парафiно- або озокеритотерапiя), ва-куумний або турбулентний масаж, анаболiчнi гормони (ретаболiл 10 мл внутршньом'язово 1 раз на 7—10 дшв, курс 5—6 ш'екцш). Кращi результати спостертаються в тих випадках, коли лшування проводиться на самому
початку розвитку больового синдрому, коли з'являеться невелика припухлють в дiлянцi суглоба, HepÍ3Ka болю-4ÍCTb при рухах (активних i пасивних) i при натисненш Постае питання ефективностi використання нестеро-1дних протизапальних препаратiв (НПЗП) у ще! групи пацiентiв. 1з лiтературних даних вiдомо, що НПЗП е препаратами вибору ^вень А) в пащенпв i3 болем у суглобах та спиш Для лшування болю в плечi у ще'1 групи пацiентiв, окрiм описаних вище фiзiотерапевтичних методик, ми використовували лорноксикам (Ксефокам) перорально у дозi 16 мг на добу. Лорноксикам, як i iншi препарати ще! групи, пригнiчуе синтез простагландинiв шляхом шпбування циклооксигенази (ЦОГ), проте не впливае на 5-лшоксигеназу. Спiввiдношення по-тенцiалу iнгiбування ЦОГ-1 i -2 для лорноксикаму, за даними Byzav P. i спiвавторiв (2009), становить 1. Також, як свщчать результати дослщжень, дiя цього препарату прирiвнюеться до дй' морфiну i трамадолу в купiруваннi постоперацiйного болю шсля гiнекологiчних або орто-педичних втручань та е такою ж ефективною, як iншi НПЗП в усуненш симптомiв остеоартрозу, ревмато'1д-ного артриту, анкшозуючого спондилоартриту i болю в нижнш частинi спини (Balfour J. et al., 1996).
Окрiм вщсутносп пригнiчення 5-лiпоксигенази та впливу на метаболiзм арахiдоновоl кислоти, лорноксикам запобтае руйнуванню кусток, як показано на експериментальних моделях у щурiв. Причиною такого ефекту, швидше за все, е шпбування м^ацп полiморфнонуклеарних лейкоцитiв i вивiльнення ними супероксиду, а також пригшчення тромбоцитарного фактора росту i стимулювання синтезу протеоглшашв в хрящовiй тканинi.
З урахуванням збалансованого iнгiбування ЦОГ-1 та ЦОГ-2, високо! бiодоступностi при перор^ьному прийомi i перiоду напiввиведення 4—5 год застосування лорноксикаму з метою зниження вираженосп запален-ня й кушрування болю мае значнi переваги порiвняно з iншими НПЗП при рядi патологiй (Hitzenberger G. et al., 1990; Pruss T.P. et al., 1990). Цi переваги значною мiрою стосуються профiлю безпеки препарату. Особливо це важливо в пацiентiв, яю перенесли iнсульт i мають ряд супутшх патологiй. Важливо пам'ятати, що слщ обереж-но застосовувати комбшащю лорноксикаму з iншими НПЗП через пщвищений ризик побiчних рекацiй, а також комбшувати його з варфарином, оскшьки препарат через зменшення активноста згортально! системи кровi i потен-цiювання дй' варфарину потребуе додаткового контролю мiжнародного нормалiзованого в1дношення.
1снують переконливi докази того, що лорноксикам шпбуе цитокiн-iндуковану синтетазу оксиду азоту (nitric oxide — NO), при цьому рiвень шпбування залежить вщ його дози. Водночас пiроксикам, диклофенак, iбупрофен, кеторолак i напроксен значно меншою мiрою впливають на утворення NO-сполук. Крiм того, на стимульованих моноцитарних клгтинах лорноксикам демонструе сильне пригнiчення iнтерлейкiну-6 (1Л-6) i помiрне — фактора
Тижш
Рисунок 3. Пор1вняння динамки больового синдрому в пац1ент1в тсля '¡нсульту залежно вд прийому лорноксикаму
некрозу пухлини а, Ш-lß i -8, що обумовлюе бтьш силь-ну аналгезш при його застосуваннi порiвняно з деякими iншими НПЗП (Berg J. et al., 1999).
Нашим завданням було не ттьки пщтвердження ефек-тивностi використання лорноксикаму при больовому синдром!, а й встановлення того, чи ранне призначення НПЗП може бути методом лкування гострого болю та профилактики хрошзаци больового синдрому у плеч! па-цiентiв, що перенесли шсульт. Для цього групу пацiентiв (112 осiб), як! були включеш в дослщження та мали бть у плечi уражено! руки, було роздтено на дв! тдгрупи. Перша пщгрупа включала 60 ошб ф них 30 жшок та 30 чоловшв), середнш вк — 62,1 ± 1,1 року, друга пщ-група — 52 пащенти (25 чоловшв та 27 жшок), середнш вш — 60,8 ± 1,4 року. Тобто пщгрупи були пор!внянними за вюэм, даними шкали NIHSS (розб1жшсть за середшм балом ± 1,7) та статтю. В обох групах пащентав проводили стандартну ф!зютерапш болю в плеч! та загальну реабь лггацш. Але в першш пщгруш ми призначили пащентам 16 мг лорноксикаму перорально протягом 14 дшв, а в друпй груш пащентав не використовували лорноксикам або використовували НПЗП спорадично, ттьки при больовому синдром!. Анал!з стану пащентав ощнювали через 2 тижш, а для анал!зу наявноста хрошчного больового синдрому ощнку стану пащентав проводили кожш 2 тижш до 12-го тижня включно. Ощнка болю проводилася за 10-бальною шкалою. Причому на початку дослщження у вс1х пащентав ощнка болю становила бтьше н1ж 5 бал!в за щею шкалою. На рис. 3 наведено динамку змши ктькоста пащентав за шкалою болю (тобто показана та ктьысть пащентав, яка ощнювала бть у плеч! на 5 бал!в i бтьше на момент огляду).
Отже, ми можемо стверджувати, що в пщгруш пащентав, як! отримували Ксефокам у доз! 16 мг на добу, бть у плеч! регресував швидше та в бтьшо! ктькоста ошб, шж у пащентав, як! при використанш стандартних методов ф!зютерапи та реабштаци не отримували Ксефокам. Через 12 тижшв бть у плеч! в!дм!чали 25 пащентав
(41,6 %) i3 шдгрупи Ксефокаму та 39 пацieнтiв (75 %) i3 пiдгрупи, яка не отримувала Ксефокам.
Необх1дно вiдмiтити, що бть у плеч1 приблизно в 50 % випадюв розвивався протягом тижня тсля шсульту. Подiбнi зауваження, що стосуються раннього болю в плеч1, зробленi Gamble i ствавт. [1] i Lindgren та ствавт. [2]. Це здаеться логiчним, бо e втрата стабшзаци м'язiв плеча, що, ймов1рно, спровокована попередньою травмою. Ще однieю причиною для раннього початку болю в плеч! може бути те, що пашенти знаходяться в найбтьш тяжкому i вразливому станi вiдразу п1сля шсульту. Було б щкаво простежити за учасниками досл1дження протягом бiльше шж 3 м1сяц1в, щоб отримати бтьше шформаци про довгостроков1 результати.
Геморапчний 1нсульт частiше провокував 61ль у пле-човому сугло61, але, насктьки нам в1домо, жодн1 1нш1 дослщження не пов1домляли про под16н1 результати. Р1з-н1 результати були отримат про зв'язок м1ж п1двивихом у плечовому сугло61 й розвитком больового синдрому в плечi п1сля шсульту [2, 7, 8, 21]. Lindgren та сшвавт. [2] повщомляли про взаемозв'язок м1ж ними, але ми це не вщмггили, хоча використовували ix метод оц1нки. Ця р1зниця, 1мов1рно, пов'язана з вщмшностями в критериях включення у результатi р1зних конструкц1й пор1вняння.
Серед пацieнтiв, яы перенесли 1нсульт 1з вираже-ним парезом руки, розвиваеться бть у плеч1, а набряк може бути ще одним симптомом травми плеча. При дослщженш факторiв, що виникають при постшсуль-тн1й травмi плеча, ми повинш розглянути повторюванi травми при щоденному догляд1 (навчання, тренування, вдягання, особиста гiгieна). Ц1 чинники можуть слугу-вати пiдставою для подальшого дослiдження.
Висновки
Проведене дослщження довело, що бть у плеч1 e частим ускладненням 1нсульту, особливо в пацieнтiв 1з гемiплегieю або вираженим гемiпарезом. б1ль у плеч1 спостерiгався в кожного п'ятого паданта, який перенiс 1нсульт (19,9 %).
Набряк киста може слугувати предиктором розвитку больового синдрому в ураженш рут, а регрес набряку корелкю 1з регресом больового синдрому.
Використання препарату Ксефокам у доз1 16 мг на добу для пацieнтiв, яю перенесли 1нсульт та мають першi прояви болю в плеч1, що супроводжуються набряком руки, в1рогщно покращуe стан пацieнта протягом 2 тижшв та зменшуe ризик розвитку хрошчного больового синдрому у плеч1. Тому прийом Ксефокаму, адекватна фiзiотерапiя, правильний догляд та своeчасна реабiлiтацiя e основними методами лiкування та профiлактики больового синдрому в плеч1 для пацieнтiв, як1 перенесли шсульт.
Список лператури
1. GambleG.E,BarberanE,LaaschH.U.,BowsherD, TyrrellPJ, Jones A.K.P. Post stroke shoulder pain: A prospective study of the association and risk factors in 152patients from a consecutive cohort of205 patients presenting with stroke//Eur. J. Pain. — 2002. — 6. — 467-74.
2. Lindgren I., Jonsson A.C., NorrvingB., Lindgren A. Shoulder pain after stroke. A prospective population-based study // Stroke. — 2007. — 38. — 343-8.
3. Ratnasabapathy Y., Broad J., Baskett J., Pledger M, Marshall J., Bonita R.. Shoulderpain inpeople with a stroke: Apopulation-based study// Clin. Rehabil. — 2003. — 17. — 304-11.
4. Langhorne P., Stott D.J., Robertson L., MacDonald J., Jones L, McAlpine C. et al. Medical complications after stroke: A multicenter study // Stroke. — 2000. — 31. — 1223-9.
5. McLean D.E. Medical complications experienced by a cohort of stroke survivors during inpatient, tertiary-level stroke rehabilitation // Arch. Phys. Med. Rehabil. — 2004. — 85. — 466-9.
6. Aras M.D., Gokkaya N.K.O., Comert D., Kaya A., Cakci A. Shoulderpain in hemiplegia: Results from a national rehabilitation hospitalin Turkey//Am. J. Phys. Med. Rehab. — 2004. — 83. — 713-9.
7. Turner-Stokes L., Jackson D. Shoulder pain after stroke: A review of the evidence base to inform the development ofan integrated care pathway // Clin. Rehabil. — 2002. — 16. — 276-98.
8. Zorowitz R.D., Hughes M.B., Idank D., Ikai T., Johnston M.V. Shoulder pain and subluxation after stroke: Correlation or coincidence? //Am. J. Occup. Ther. — 1996. — 50. — 194-201.
9. Griffin A., Bernhardt J. Strapping the hemiplegic shoulder prevents development of pain during rehabilitation: A randomised controlled trial// Clin. Rehabil. — 2006. — 20. — 287-95.
10. Pong Y.P., WangL.Y., WangL, Leong C.P., Huang Y.C., Chen Y.K. Sonography of the shoulder in hemiplegic patients undergoing rehabilitation after a recent stroke // J. Clin. Ultrasound. — 2009. — 37. — 199-205.
11. Lee I., Shin Y.B., Moon T.Y., Jeong Y.J., Song J.W, Kim D.H. Sonography of patients with hemiplegic shoulderpain after stroke: Correlation with motor recovery stage//Am. J. Roentgenol. — 2009. — 192. — W40-W44.
12. Pompa A., Clemenzi A., Troisi E., DiMario M., Tonini A., Pace L. et al. Enhanced-MRI and ultrasound evaluation of painful shoulder in patients after stroke: A pilot study // Eur. Neurol. — 2011. — 66. — 175-81.
13. Tavora D.G.F., Gama R.L., Bomfim R.C., Nakayama M., Silva C.E.P. MRI findings in thepainful hemiplegic shoulder// Clin. Radiol. — 2010. — 65. — 789-94.
Луц В.В.
Мукачевская центральная районная больница Орос М.М.
Ужгоролский национальный университет ИНСУЛЬТ И БОЛЬ В ПЛЕЧЕ
Резюме. Проведенное исследование показало, что боль в плече является частым осложнением инсульта, особенно у пациентов с гемиплегией или выраженным гемипарезом. Боль в плече наблюдалась у каждого пятого пациента, перенесшего инсульт (19,9 %).
Отек кисти может служить предиктором развития болевого синдрома в пораженной руке, а регресс отека коррелирует с регрессом болевого синдрома.
Прием препарата Ксефокам в дозе 16 мг в сутки пациентами, пренесшими инсульт, с первыми проявлениями боли в плече, сопровождающимися отеком руки, достоверно улучшает состояние пациента в течение 2 недель и уменьшает риск развития хронического болевого синдрома в плече. Поэтому прием Ксефокама, адекватная физиотерапия, правильный уход и своевременная реабилитация являются основными методами лечения болевого синдрома в плече у данных пациентов.
Ключевые слова: инсульт, боль в плече, Ксефокам.
14. Barkelius K, Johansson A., Korm K., Lindmark B. Reliability and validity testing of modified motor assessment scale according to Uppsala University Hospital-95//NordiskFysioterapi. — 1997. — 1. — 121-6.
15. Carr J., ShepherdR., Nordholm L, Lynne D. Investigation ofa new Motor AssessmentScaleforstroke patients // Phys. Ther. — 1985. — 65. — 175-80.
16. Holden M.K., Gill K.M., Magliozzi M.R., Nathan J., Piehl-Baker L. Clinical gait assessment in the neurologically impaired. Reliability and meaningfUlness//Phys. Ther. — 1984. — 64. — 35-40.
17. MacKnight C., Rockwood K. Assessing mobility in elderly people. A review of performance-based measures of balance, gait and mobility for bedside use //Clin. Gerontol. — 1995. — 5. — 464-86.
18. Mehrholz, J., Wagner K., Rutte K., Meissner D. et al. Predictive validity and responsiveness of the functional ambulation category in hemiparetic patients after stroke // Arch. Phys. Med. Rehabil. — 2007. — 88. — 1314-9.
19. Lyden P., Brott T, Tilley B., Welch K.M.A., Mascha E.J., Levine S. et al. Improved reliability of the NIH stroke scale using video training//Stroke. — 1994. — 25. — 2220-6.
20. Kasner S.E., Chalela J.A., Luciano J.M., Cucchiara B.L. et al. Reliability and validity ofestimating the NIH stroke scale score from medical records // Stroke. — 1999. — 30. — 1534-7.
21. Paci M, Nannetti L, Rinaldi L.A. Glenohumeral subluxation in hemiplegia: An overview // J. Rehabil. Res. Dev. — 2005. — 42. — 557-68.
22. KaduKie А.С., ЧернКова Л.А., КалашнКова Л.А., Шахпаронова Н.В. Рання реабштаця хворих з порушеннями мозкового кровооб^у // Неврологiч. журн. — 1997. — № 1. — С. 24-27.
23. Кадишв А.С., Чернжова Л.А., Шведков В.В. Життя мсля тсульту. Популярно-практичний поабник зреабытаци хворих, що перенесли шсульт. — М.: Мклош, 2002. — 46 с.
24. КадишвА.С. Реабттацш мсля шсульту. — М.:Мклош, 2004. — 176 с.
Отримано 25.08.14 Ш
XEFO-PUB-092014-040
Luts V.V.
Mukachevo Central District Hospital Oros M.M.
Uzhgorod National University, Uzhgorod, Ukraine STROKE AND SHOULDER PAIN
Summary. The study showed that the shoulder pain is a common complication of stroke, especially in patients with hemiplegia or marked hemiparesis. Shoulder pain was observed in each fifth stroke patients (19.9 %).
Hand swelling can serve as a predictor of pain syndrome in the affected hand, and regression of swelling is correlated with regression of pain syndrome.
Use ofXefocam in a dose of16 mg per day by stroke patients with the first manifestations of shoulder pain, accompanied by hand swelling, significantly improves the condition of the patient within 2 weeks, and reduces the risk of chronic pain syndrome in the shoulder. Therefore use of Xefocam, adequate physiotherapy, proper care and timely rehabilitation are the main methods of treatment for pain syndrome in the shoulder in these patients.
Key words: stroke, shoulder pain, Xefocam.
