CC BY
60
Treasury. — 9 p. — Режим доступу: https://www.gov.uk/ government/uploads/system/uploads/attachment_data/file /207369/summary_document_pfi_data_march_2012.pdf.
9. Варнавский В. Новые подходы к финансированию инфраструктуры в Великобритании / В. Варнавский // Мировая экономика и международные отношения. — 2012. — № 9. — С. 67-74.
10. A new approach to public private partnerships [Електронний ресурс] / HM Treasure, December 2012. — 105 p. — Режим доступу: https://www.gov.uk/ government/uploads/system/uploads/attachment_data/file /205112/pf2_infrastructure_new_approach_to_public_priv ate_parnerships_051212.pdf.
11. France PPP Units and Related Institutional Framework [Електронний ресурс] / European PPP Expertise Centre, 2012. — 43 p. — Режим доступу: http://www.eib.org/epec/resources/epec_france_public_en .pdf.
12. Le marche des contrats globaux des contrats de partenariat et assimilables (CPA) [Електронний ресурс] / 1^me йdition Rapport semestriel des Estimations Statistiques Au 31/12/2011. - Режим доступу: http://www.cefoppp.org/upload/pdf/Telecharger_le_rappo rt_des_Estimations_Statistiques_20120524145526.pdf.
13. Le marche des contrats globaux des contrats de partenariat et assimilables (CPA) [Електронний ресурс] / 13 Hme йdition Rapport semestriel des Estimations Statistiques Au 31/12/2012 — Режим доступу: http://www.cefoppp.org/upload/pdf/20130411174345_Esti mation_statistique_au_31_decembre_2012_rapport_numer o_13.pdf.
14. bbersicht PPP - Vertragsmodelle / PPP Task Force im BMVBS [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.pppprojektdatenbank.de/fileadmin/ user_ upload/Downloads/PPP-Modelle.pdf.
15. bberblick zu ЦPP-Projekten im Hoch- und Tiefbau in Deutschland Berlin, den 30. September 2013 [Електронний ресурс] / bberblick zu ЦPP in Deutschland. — 25 p. — Режим доступу: http://www. partnerschaften-deutschland.de/fileadmin/Daten/OEPP-Markt/OEPPMarktzahlen/130930_Projektdatenbank_PPP -Projekte_Dt__Stand_EndeSep2013.pdf.
16. Рынок государственно-частных партнерств (ГЧП) в Германии (Федеральное министерство финансов) [Електронний ресурс] / Материалы в рамках визита делегации Комитета по собственности в Федеративную Республику Германия для обмена опытом по изучению германской практики законодательного обеспечения управления публичной собственностью и организации сотрудничества государства и бизнеса. (1-5 декабря 2008 года, ФРГ, Потсдам) — Режим доступу: http://www.komitet25.km.duma.gov.ru/site.xp/050 057056.html.
17. Entreprises publiques locales [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.lesepl.fr/ Anglais. php.
18. Epl scope 2013 Le baromHtre des Entreprises publiques locales [Електронний ресурс] / Fйdйration des Epl. — Режим доступу: http://www.lesepl.fr/pdf/ Eplscope_ barometre_Epl_2013.pdf.
В. А. Ткаченко
академж АЕН Украти д-р екон. наук м. Днтропетровськ
ШСТИТУЦЮНАЛЬШ П1ДХОДИ ЩОДО ОРГАШЗАЦП СКЛДДНИХ САМОРЕГУЛЮЮЧИХ СОЦ1АЛЬНО-ЕКОНОМ1ЧНИХ СИСТЕМ
Постановка проблеми у загальному видi
Труднощi переходного перюду, який в Укра!ш до-сяг, можливо, десь близько середини свого природного термiну, вимагае розробки незнано! до цього стратеги соцiально-економiчного розвитку, яка повинна бути направлена, перш за все, на формування та функцюнування шституцюнально! системи державного i мунщипального (мюцевого) управлшня су-купшстю життево! дiяльностi, яка б стимулювала ш-щативну творчу економiчну дiяльнiсть та розвивала пiдприемницьку активнiсть (не бiзнес, а тдприемни-цтво) на основi економiчного зростання, та структурно шновацшних перевтшень виробничого комплексу, утвердження сучасно! цивМзацшно! сощально! шфра-структури i механiзмiв оперативного управлiння на ос-новi соцiально-ринкових вiдносин.
Нажаль у нашш сучасностi становлення шституцюнально! системи управлiння економiкою з сощ-ально-ринковими вiдносинами не можливе через вщ-сутнiсть цiлого ряду теоретичних питань i практики
управлiння. У сьогоденш дискусiйними залишаються ключовi категори економiчно! теори: «шститут», «ш-ституци» i «iнституцiональна система суспшьства»; уз-годження поеднання об'ективного i суб'ективного в процесах становлення усвщомлено! дiяльностi); кола-борацiонiзм чи дискретнiсть природного розвитку ш-ституцiональних перевтшень (трансформаций) i таке iнше.
В такому пiдходi не може бути сумнiвiв, бо ж константою щоденного економiчного буття е сама влада, яка являе собою аспект у вщносинах мiж людьми, — властивють одно! людини чи цшо! групи людей нав'я-зувати сво! цт, свое бачення того чи шшого явища. Саме економiчнi вiдносини акумулюють в собi най-вищу стутнь влади. Ми маемо на увазi владу влас-ника, владу менеджменту, владу профспшок, владу мiсцевих шституцш, iнституцiй управлiння, владу дер-жави, владу грошей i т.д.
«Влада, — вiдмiчав Е. Тоффлер — невщемна час-тина процесiв виробництва, i це е iстиною для ветх
економiчних систем: катташстичних, сощашстичних i, взагалi, яких би то не було" [1].
То ж постае питання розгляду шститупв пщпри-емництва: корпорацп, промисловi тдприемства, фiр-ми, iнституцiональнi системи суспшьства як вiдкритих складних саморегулюючих соцiально-економiчних систем, вiдповiдаючi бiльшостi положень загально! теорп класичних систем.
Не вдаючись до аналiзу рiзних публiкацiй ^ зви-чайно, рiзних поглядiв, ми можемо вщмгтити, що так! складш саморегулюючi соцiапьно-економiчнi системи у своему складi здебiльшого мають соцiальнi компонента i за своею природою бшьш вiдповiдають бю-енергетичним системам, здатним усвщомлювати i вщ-новлювати. I одною iз ключових особливостей таких систем е не просто потяг до свое! загапьно! усталено-сп, що присутне класичним системам незалежно вiд !х природи, але i спроможнiстю самовiдтворення. Од-нак самовщтворення таких систем за умов вщкритосп та конкуренцп функдiонування не простого вщдзерка-лення, а розширеного комплексу параметрiв.
Причому, спiд вщмгтити, що самовiдтворення у найбшьш повному сена вимагае не тальки кшьюсш змiни параметрiв таких систем, але i !х яюсне зна-чення. Бшьш того, розширене самовiдтворення таких систем за рахунок якоси параметрiв, на наш погляд, е прюритетними, оскшьки надае системi стабiпьностi не тшьки у просторi, але i в часi.
Важливе значення для виживаемосп i самовщ-творення соцiапьно-економiчних систем е !х потен-щал, що являе собою специфiчний склад i структуру перемiнних параметрiв системи з визначеними кшь-юсними i яюсними характеристиками, яю дозволяють пiдтримувати заданi впастивостi системи, а також 11 розвиток у просторi i часi.
Без сумнiвiв, також i за змiстом, фактом госпо-дарсько! дiяпьностi е i той вплив, який вiдтворюе влада на економiчну поведiнку людей, його змiст i резуль-тати. Можна по рiзному давати оцiнку ропi, змiсту та ступеню впливу влади на господарську сощально-еко-номiчну систему суспшьства, але ж безсумшвним яв-ляеться той факт, що поведшка економiчних суб'екпв, в сутнiй мiрi, формуеться тд впливом системи влади, в рамках яко! вони функцiонують, i яка включае в себе контроль, координащю та влив з боку юнуючого сере-довища. Це в свою чергу, наполягае звернутися до теорп оргашзацп та теорп погiстики, розвиток яких створюе передумови аналiзу оргашзацшних форм со-цiапьно-економiчних систем на основi !х синтезу. Дш-сно, з одного боку, розвиток теорп ресурсно! залежно-ст органiзацi! дозволяе говорити про неминучу за-лежшсть органiзацiйних форм пiдприемництва вщ об'емiв i характеру використання ресурсiв, а також ви-пускаемо! продукцi!, структури факторiв виробництва, застосовуемо! технiки i технопогiй, системи матерiапь-них потоюв i !х запасiв, яю дшсно впливають на су-купний потенщал i розмiри пiдприемств. А з другого боку, всебiчний системний комплексний пщхщ до розв'язання питань лопстики вимагають розв'язання не тальки фiзичного (визначення запасiв в об'емах, по-тенцiапу потужностей i таке шше), але й оргашзацш-ного характеру. I це вочевидь, оскшьки рiзнi форми органiзацi! виробництва, його внутршнього i зовнш-нього пiдприемництва визначають методи вщтворення погiстичних операцiй, тим самим визначають систему обмежень на них [2, с. 157].
Метою дано! роботи е: обГрунтування особливостей моделювання оргашзацшних структур складних саморегулюючих соцiально-економiчних систем, як то: промисловi пщприемства, корпорацп, регюни, економiчнi системи держави на основi використання сукупного органiзацiйно-виробничого потенцiапу.
Виклад основного матерiалу
Особпивiстю моделювання оргструктури еконо-мiчно! органiзацi!, як соцiапьно-економiчно! системи, являеться наявнiсть в нiй суб'екта, який виступае ак-тивним елементом i в структурi функцiй системи уп-равпiння (по об'ектам управлшня: виробничi процеси, продукцiя, ресурси; змюту процесiв управпiння: пла-нування, оргашзащя, регулювання, контроль, обпiк; на стащях циклу пiдготовки i прийняття ршень: маркетинг чи внутрiшнiй аудит, прийняття i затвер-дження, впровадження, оцiнка, координацiя). У зв'яз-ку з вiдсутнiм впливом активного елементу на функ-цiонування iнституту економiчно1 органiзацi! можна вiдзначити !"! наступи особпивостi: нестандартнiсть параметрiв, схопастичнiсть поведшки, унiкапьнiсть i непередбачуванiсть, здiбностi до змш структури без витрат цМсноси, здатнiсть протистояння ентропш-ним тенденщям до адаптацп та цшеспрямування [3, с. 126].
Слд також звернути увагу на те, що оргструктури юнують i змiнюються бiпьш за все в юторичному i со-цiапьному контекстах. Це категорiя наддовгого перь оду — перiоду юнування цiнностно-цiпьових намiрiв економiчних суб'ектiв, що в рамках розвитку макросе-редовища вщдзеркалюеться змiнами культурно-юто-ричного характеру. На вщмшу вiд оргструктур кла-сичного зразку, ринковi структури функцюнують в рамках уже визначено! стратепчно! орiентацi! поведь нки економiчних суб'екпв. 1ншими словами, механiзм ринкових вщносин мае здебшьшого економiчний кон'юктивний характер. В той час, як оргашзацшна складова характеризуеться створенням особливого внутршнього середовища, тобто, середовища внут-рiшнiх обмежень i являе собою iнституапiзацiю ринкових вiдносин опосередковано визначенш iерархiч-нiй структурi економiчно1 органiзацi!, що воподiе су-купшстю правил i механiзмiв поведiнки [4].
Складш взаемовщносини м1ж iнститутами i ш-ституцiонапьними системами залишаються головною компонентою, що мае вплив не тшьки на прийняття тих чи шших ршень на рiвнi уряду i держави в цшому, але, i це найгоповнiше, на реакцп i стратегп адапту-вання процемв штеграцп до змiн iнститутського середовища. При чому, базовий шституашзацшний процес штеграцп можна уявити собi в наступному вигпядi: в цшях перевтшення усвiдомпюваних iнтересiв в кон-кретнi умови господарсько! дiяпьностi.
Економiчнi суб'екти створюють iнститути, яю слугують одним iз способiв агрегування i артикулю-вання iнтересiв, отримання поштично! пiдтримки та можпивостi впливу на економiчну попiтику. З iншого боку, самi iнститути i шституцп впливають на характер дiяльностi i усвщомлення iнтересiв економiчними суб'ектами. За такого пщходу iнтереси реапiзуються в економiчнiй попiтицi та визначають стратеги економь чного розвитку [5, с. 239].
В той же час, слд було б вщзначити, що в процес розвитку штеграцп можуть змшюватися !х функцп, ви-ходячи з необхщносп виконання додаткових задач, пов'язаних з штегращею. Так, уряд може створювати
104
В1СНИК ЕКОНОМИНО1 НАУКИ УКРА1НИ ф
структури яю б займалися, в тому числ1, i питаннями штеграцп; багатонацюнальш компанп можуть призна-чати спещальних представниюв для проведення пере-говор1в по конкретним проектам в рамках штеграцш-них об'еднань. В той же самий час штеграцшш шсти-тути являються конкретним способом опосередку-вання штерес1в суб'екив штеграцп: суб'екти штеграцп взаемод1ють м1ж собою в цшях створення наднацюна-льних компанш, оргашзацш i впроваджують ïx на ви-конання вщповщних повноважень [6].
В цьому i полягае сенс нових пщход1в щодо про-ектування оргашзацшних структур складних саморе-гулюючих сощально-економ1чних систем.
Класична теор1я управлшня вимагае цшеспрямо-ваного формування складу i структури тв1рних елемен-т1в сощально-економ1чних систем, яю i створюють по-тенщал системи: формування пщсистем управлшня, формування необхщних яюсних елеменпв системи, надання юнуючим елементам оргструктури нових вла-стивостей, встановлення i оптим1защю взаемозв'язюв м1ж елементами, виведення непотр1бних елеменпв i3 системи.
Управлшня оргструктурою системи, як ïï потен-щалом функцюнування вщбуваеться завдяки класич-ним пщходам: планування, оргашзащя, контроль, мо-тиващя, зовншне середовище.
Маемо вщм1тити, що у сьогоденш набувае особливого значення управлшня зовншньою складовою потенщалу системи, яка являе собою досить складний процес, на якому е необхщшсть зупинитися доскона-лше.
Класична теор1я управлшня говорить про те, що керувати сво'1м зовншшм середовищем сощально-економ1чна система не може. Вона може реагувати на вплив i3 зовш i адаптуватися, куди входить i зовншне середовище, як одна 1з складових щшьноста вщкритих систем, то виникае необхщшсть керувати i щею складовою i якщо люба складна саморегулююча сощально-економ1чна система, як-то пщприемство, ф1рма, кор-поращя тощо мае нам1ри ефективно функцюнувати, то вона повинна цшеспрямовано керувати, або фор-мувати свое зовншне середовище. Для цього, перш за все, слщ змшити свое ставлення, свою фшософ1ю ро-зумшня процес1в що вщбуваються. I саме готова то-варна продукщя, ïï вартють е найбшьш впливовим ва-желем управлшня зовншшм середовищем.
Тож природно, що в управлшш зовншшм середовищем, як складовою сукупного потенщалу складних саморегулюючих сощально-економ1чних систем, основний акцент буде зроблено в сторону непрямих метод1в впливу. Але цшеспрямований вплив на зовншне оточення i за рахунок шших складових, як-то конкретш зв'язки з постачальниками та ш., в цшях надання систем! найбшьш доцшьних характеристик е обов'язковою умовою ефективного управлшня ïï по-тенщалом.
Слщ також звернути увагу на те, що одшею 1з найважливших умов управлшня потенщалом любоï системи е не наявшсть тих чи шших його елеменив, а ïx здатшсть у коротю термши i з найменшими витра-тами вщтворювати необхщно нов1 елементи, навести м1ж ними взаемозв'язки i забезпечити ефективне функцюнування.
Отже, у склад1 потенщалу любоï органiзацiйноï структури сощально-економ1чних систем повинш
бути можливостi своечасно i яюсно вiдтворювати не-обхiднi елементи, яю б формували стратегiчний по-тенщал: бренд торгово! марки, технологiчна база, на-уковi розробки, корпоративна культура i т. iн., що яв-ляеться нiби умовною константою, осюльки не може бути вщтворена у короткостроковому перiодi. Але ни-зький рiвень ще! складово! дуже негативно вщбуваеться на плиннш дiяльностi та веде до витрат опера-цiйного потенцiалу. Неефективнiсть стратегiчного по-тенцiалу оргашзацп можлна компенсувати операцш-ним управлiнським потенцiалом: фiнансовi ресурси, трудовi ресурси, вiдмови вiд частки прибутку та iн. Але така компенсащя буде неадекватною зовнiшнiм i вну-трiшнiм умовам, оск1льки витрати операцшного поте-нцiалу будуть зростати у геометричнш прогресп.
1снують також i складовi органiзацiйних структур, яю слщ бшьш спрямовано формувати для розв'язання визначеного кола задач, по м1р1 !х необхiдностi. Це складов! операцiйного потенцiалу, яю формують таю змшш, як ресурси (окр!м трудових), обладнання, бу-д!вл! i споруди, а також цшова полiтика, що складають витратний механiзм.
Таким чином, загальний механiзм управлiння ор-гашзацшними елементами, що складають потенцiал складних саморегулюючих соцiально-економiчних систем визначаеться наступним чином:
— будь-яка оргашзащя як складна вщкрита система повсякденно використовуе стратегiчний потен-щал i його складовi, разом з впливом зовншнього се-редовища;
— на цш основ! формуеться система цшей, мета i м!ая;
— тсля цього формуеться оргашзацшна структура операцшного потенщалу, який у процес! д!яльно-сп щодо реал!зацп системи цшей повшстю викорис-товуеться.
При цьому, ефектившсть слщ рахувати як меха-шзм управлшня потенщалом, який дозволяе на основ! стратепчного потенц!алу формувати операцшний адекватний потенц!ал, який, у свою чергу, спромож-ний вир!шувати плинн! ! найб!льш перспективн! задач! д1яльноси та перевт!лювати !х у стратепчний потен-ц!ал.
Оск1льки оргашзацшна структура будь-яко! системи являе собою сукупшсть взаемопов'язаних елеме-нив, при цьому загальну продуктивн!сть системи большою м!рою справляють не стшьки показники якост! самих елеменив оргструктури, скшьки як1сть зв'язк1в м!ж цими елементами, то випливае ще один важливий аспект в управлшш такими системами, !х потенц!-алом, що дозволяе загальний потенц!ал оргструктури подати у наступному вигляд!:
— поелементний потенщал, який являе собою сукупшсть окремих елеменпв зовншнього ! внутр!ш-нього середовища (матер1альш, ф!нансов! ресурси, обладнання, технолопчна база, постачальники, спожи-вач! ! т. !н.);
— потенц!ал зв'язюв м1ж окремими елементами (система управлшня, система цшей ! задач, комушка-ц!йна система, знання, досв!д прийняття управл!нсь-ких р!шень ! т. ш.).
Як бачимо потенц!ал зв'язюв дозволяе !з окремих елемент!в системи формувати функцюнальш процеси, як1 ! формують вих!дн! потоков! процеси (готова то-варна продукц!я), адекватно вихщним потоком фор-
муються вхщш noTOKOBi процеси (фактори виробництва, дiяльнoстi), а також процеси перевтшення вхщних потокових прoцесiв у вхiднi пoтoкoвi процеси.
Системнiсть пiдхoдiв буде не повною, якщо ми не зупинимося ще на однш важпивiй — це критерп
вимiрiв вепичини потенщалу oрганiзацiйнoï структури. 1ншими словами — для проектування ефективно'1 системи управпiння пoтрiбнi критерп ощнки, що ш-формувапи б керiвництвo oрганiзацiï щодо стану потенщалу oрганiзацiйнoï структури i загапом оргашзацп та тенденцш його змiни.
Складшсть дано'1 пробпеми попягае у тому, що саме поняття пoтенцiапу мае аморфний стан, досить скпадний, вкпючае в себе деклька скпадових у неви-значенiй якoстi. Бшьш того: щ складoвi настшьки вщ-рiзняються одна вiд одно'1 по свош прирoдi, тобто у своему складi i структурi вони мають змшш, як функцioнують i розвиваються за принципово рiзними закoнoмiрнoстями i не мають загапьного знаменника.
Що стосуеться внутршнього потенщалу системи, то сутшсть його попягае в oцiнцi якоси всiх виробни-чих активiв i сукупних витрат на функцioнування опе-рацiйнoï системи управпiння. В oснoвi такого пiдхoду пежить ствердження про необхщшсть нарощувати тi активи, яю реапьно дозвопяють створювати добавпену вартють (oснoвнi вирoбничi фонди, трудoвi ресурси i т. ш.). Iншi активи, необхщш дпя нормального функ-щонування системи, нам не допомагають створювати добавпену вартють (сировина i матерiали, натвфабри-кати, незавершене виробництво тощо). Вони повинш мати мiнiмальнi вклади, ïx склад i структура повинш бути високошквщними, а перioд ïx перевтшення у про-дукцiю мшмально можпивим.
I все ж таки, використовуючи такий пiдxiд, через деякий iнтегрoваний показник, ми маемо можливють oцiнити загалом внутрiшнiй пoтенцiал тае1 чи iншoï системи. Але вш все ж таки не дозвопяе нам дати ощ-нку рiвня внутрiшньoгo поепементного i внутрiшньoгo загалом потенщалу зв'язюв м1ж епементами, а також визначитися з причинно-наспщковими зв'язками.
Що ж стосуеться потенщалу зовншнього середовища, в якому функщонуе система: корпоративний iмiдж, сoцiальний сенс, iмiдж торгово'1 марки, ступiнь пояпьноси спoживачiв, стабiпьнiсть у взаемовщноси-нах з постачальниками тощо — то його можна ощнити пише опосередковано. Отримана таким чином oцiнка не мае можливост бути iнтегрoванoю ш на методичному нi на математичному рiвняx з oцiнкoю внутршнього потенщалу системи. То ж практично ми не маемо можливост отримати загальну oцiнку сукупного пoтенцiалу.
Нагальною стае неoбxiднiсть розробки тако'1 методики як на практичному рiвнi, так i теоретично.
То ж в робот взято за правило: екoнoмiчна пош-тика держави у перехщний перioд (перюд трансформаций) повинна бути спрямована на розв'язання дво-едино'1 фундаментально'1 задачi:
- по-перше, це створення господарсько-правових умов (шститущонально'1 основи) ринкових вщносин;
- по-друге, це розбудова середовища тдприемни-цтва (гравцiв ринку), сощальне партнерство як шсти-тут ринкових вiднoсин, на oснoвi саморегулюючих со-цiальнo-екoнoмiчниx систем.
Але, дпя розробки науково обГрунтовано'1 концепций iнституцioнальниx перевтiпень, як основи пода-
пьшого oрганiзацiйнoгo розвитку, неoбxiдна категорь альна визначенiсть фундаментальних пoступатiв тео-ретично'1 бази та методичних пiдxoдiв реформування як меxанiзму розвитку так i його щеопогп. Створення системи сощального партнерства в класичному шсти-туцioнальнoму oфoрмпеннi мае передумовою наяв-нiсть законодавче визначених суб'ектiв сощально-тру-дових (виробничих) вiднoсин, oрганiзацiйнo створе-ного меxанiзму та практичних процедур (оргашза-цiйнo-теxнoпoгiчниx прoцесiв) узгодження оптималь-них iнтересiв у екoнoмiчнiй та сощальнш сферах життя суспшьства. Такий пщхщ становиться загальним в процес трансформаций екoнoмiчниx, пoпiтичниx та сощальних вiднoсин в умовах сучасного стану нау-кoвo-теxнiчнoï ревопюцп та ïï вражаючих сoцiальниx наспiдкiв як дпя окремих пщприемств, краш, так i дпя всього пюдства. Кардинальш питання фiзичнoгo й духовного юнування пюдини i в целому пюдства на ппа-нетi Земпя, проблема глобальних суперечностей, орга-нiзацiï пращ, розпредмечування — опредмечування та вщчуження працi, oб'ективнoстi матерiальниx i духов-них прoдуктiв та кoнцесiй постали перед пюдством особпиво актуально й гостро в оргашзацшно-структу-рному ппаш.
З точки зору фшософських, гносеопопчних та ду-xoвнo-сoцiальниx пiдxoдiв сощальне партнерство, як шститут ринкових вщносин являе собою сукупшсть прoцесiв, вихщним метoдoпoгiчним принципом юну-вання яко'1 е природна мoжпивiсть, за яко'1 пюдина не тальки вщображае реальний свiт, але й творить його, будуючи в процеа працi не тшьки матерiальнi щнно-стi, що складають основу екoнoмiчнoï системи, але й, розкриваючи свш iнтепектуальний потенщал, будуе при цьому онаучнену й техшзовану «другу природу», чим об'ективуються духовш й матерiальнi цiннoстi i суспшьства, яю й складають шститущальш основи ринкових вiднoсин. Саме доцшьна, iдеальнo спрямована дiяпьнiсть щодо розкриття творчого штепекту-ального потенщалу i е самою працею, ïï суттю, тим гоповним епементом, без якого юнування суспшьно'х формацп неможливе.
На пiдставi iстoрикo-фiпoсoфськoгo та концепту-альнo-сoцiальнoгo аналiзу пробпеми шститущональ-ного управлшня економшою, з погпядом на основш тенденцп розвитку сoцiальниx формацш та ïx суспшь-ного виробництва, що являе собою основне пщГрунтя екoнoмiчнoï системи суспшьства, враховуючи основш тенденцп розвитку наукoвo-теxнiчнoгo прогресу, стае можпивим визначення основних принцитв i ознак вщтворення системи iнституцioнальнoгo управлшня:
по-перше, шститущональне управпiння е вщ-дзеркаленням ставпення пюдини — суб'екта до внут-рiшньoгo та зовншнього свггу як об'екта, що вщповь дае на сукупнiсть питань: яке мюце i ропь кожно'1 пюдини в процесах вщтворення; або, шшими словами, що може i чого не може зробити пюдина i суспшьство в цшому; що необхщно дпя розкриття шдивщуального i суспшьного iнтепектуальнoгo пoтенцiалу; на яких принципах та якими формами i методами розбудоване виробництво, яка система вщдзеркалення «доцшьно'х дiяпьнoстi, засoбiв працi та предмета пращ»;
по-друге, шститущальне управпiння економжою як феномен виникае i функщонуе пише в процеа активного творчого ставпення пюдини в рямцях вщтворення свого штелектуального потенщалу до природи i
106
В1СНИК EKOHOMI4HOÏ НАУКИ УКРАШИ ф
до суспшьства в загальних принципах юнування сус-тльно1 формацп. Тобто шституцюнальне управлшня можливе лише в процес1 пращ, у процес1 суспшьного виробництва щей i речей, спрямованих на задово-лення р1зномаштних суспшьних i особисисних потреб та штерес1в;
по-трете, шституцюнальне управлшня економь кою являе собою мехашзм трудово'1 творчо'1 вщчужува-льно'1 д1яльносп, що полягае в д1алектичнш взаемодп процес1в розпредмечування, щеал1зацп, опредмечу-вання, об'ектив1зацп та вщчуження вщ людини мате-р1альних i духовних продукив ïï д1яльност1, яю вщтво-рюють як позитивш, так i негативш сощально-еконо-м1чш наслщки в процес розвитку суспiльноï формацiï, що стають нерщко загальносуспшьними i людськими глобальними проблемами, яю нерщко i непередбачу-ваш.
1нституцюнальне управлшня, як сощальне яви-ще, насамперед, байдуже до р1зних шар1в, прошарюв, клас1в i груп в сощальнш формацiï. Однак сам1 сощ-альш спшьноти мають р1зш потреби й штереси, по-р1зному використовують продукти чи результати своеï д1яльност1 на благо чи на зло самим соб1 i суспшьству. З р1зного використання досягнень дуxовноï i матер1-альноï культури, за р1зним р1внем використання ште-лектуального потенщалу шституцш та шститупв i ви-ростають сощально-економ1чш наслщки позитивного або негативного плану.
Криза в промисловоси, у фшансовш сфер1 — це насл1дки кризи в шституцюнальнш систем1 управ-л1ння, яка виникла i розвиваеться в процес1 транс-формацiï сусп1льства, пов'язаноï з переходом нашоï держави до ринкових економ1чних в1дносин, розбу-дови новоï системи нацiональноï економ1ки. Пад1ння ВВП часто пов'язують з проведенням л1берал1зацп цш i зовн1шн1х в1дносин, серйозними прорахунками при проведенн1 економ1чних реформ, непослщовшстю у проведенн1 структурно-iнновацiйноï промисловоï по-л1тики, як1 суттево вщставали в1д пол1тики у сфер1 приватизацп державноï власност1 i зрушень у фшан-сово-банк1вськ1й систем1. Але все це е не що шше, як наслщок знешкодження однiеï системи шституцюна-льного управл1ння економ1кою i перебудови нових ш-ститут1в i шституцш управл1ння в нових економ1чних умовах. Держава в1дмовилася в1д виконання функцп адм1н1стративного перерозпод1лу як матер1альних ц1н-ностей, так i об1гових кошт1в для формування кап1-талу, що обумовлюеться недостатн1стю державних до-ход1в для забезпеченн1 витрат на економ1чну д1яль-н1сть. За таких умов р1зко зросла 1нертн1сть у забезпе-ченн1 1нновац1йних процес1в, втрата мож.ливостей отримання якого-небудь кап1талу з державних центра-л1зованих фонд1в, неспроможшсть забезпечити адек-ватне ринковим умовам управлшня формуванням катталу на вгтчизняних п1дприемствах, а також ïx складне фшансове i економ1чне становище обумовили негативну динам1ку 1нновац1йних та швестицшних процес1в оновлення виробництва.
Усе це призвело до розгортання iнфляцiйноï ст-рал1 i р1зкого скорочення платоспроможного попиту. 1нфляц1я не т1льки знецшила заощадження населення, як1 могли стати важливим джерелом формування ка-тталу, але й знец1нила накопичення катталу тдпри-емств у вигляд1 резервних та амортизацшного фонд1в, фонду розвитку тдприемства, що й призвело до зага-льноï фiнансовоï кризи. Фактично було втрачено ту
частину власного кап1талу п1дприемств i, природно, держави в цшому, яка могла спрямуватися на авансу-вання у нов1 1нновац1йн1 проекти, технолог1чне i тех-н1чне оновлення виробництва. За такого пщходу було спровоковано пад1ння платоспроможного попиту на продукщю сум1жних галузей та галузей, що залежн1 вщ машинобудування i верстатобудування. Це призвело, також, значною м1рою до «вимивання» об1гових кош-т1в п1дприемств. Криза неплатежтв, яка охопила зна-чну частку промислового комплексу, призвела до зна-чного зростання дебiторськоï та кредиторськоï забор-гованост1. Таким чином, розваливши систему 1нститу-ц1йного управлшня, держава самосвщомо зняла з себе функщю перерозпод1лу кошт1в для формування власного катталу, чим надала змогу недержавним пщпри-емствам, а ':Сх частка значно зросла, теж в1дмовитися в1д накопичення кап1талу для оновлення власного виробництва. Таким чином, держава втратила можливо-си зростання державних доход1в для забезпечення витрат на трансформации заходи економiчноï д1яльно-ст1.
Сьогодн1 найбшьш розвинеш краïни св1ту пере-живають трансформащю 1ндустр1ального сусп1льства в шформацшне, яке вимагае розбудови економiчноï системи на основ1 1нформац1йно-1нновац1йних проце-с1в 1нвестиц1йного напрямку. Найважлив1шою особли-вютю такоï економ1ки стають нов1тн1 технологи з на-уково-практичним обГрунтуванням, що стае найголо-вн1шим фактором сучасного виробництва. Але ми не змогли створити навиъ ринков1 в1дносини. Не створили бо не творили. 1нертшсть у забезпеченш 1ннова-цшних в1дтворюючих процес1в, втрата можливостей отримання пшьгового кап1талу з державних централь зованих фонд1в, неспроможн1сть забезпечити адек-ватне ринковим умовам управл1ння формуванням катталу на вгтчизняних пщприемствах i в держав1 в щ-лому, а також ï^ складне фшансове та економ1чне становище обумовлюють негативну динам1ку 1ннова-цшно-швестицшних процес1в у промисловому сектор1 краши.
Висновки
Таким чином, розвал iнституцiональноï системи управл1ння в1тчизняною економ1кою породив проб-леми, як1 гальмують розвиток вiтчизняноï промисло-вост1, агропромислового комплексу, комунальне середовище i загалом соц1альну сферу сусп1льства, створю-ючи тим самим замкнене коло занепаду. Застар1л1
теxнологiï i високий стутнь зношення виробничого обладнання негативно впливають на конкурентоспро-можн1сть випускаемоï продукцИ, що призводить до зменшення на toï платоспроможного попиту. А кри-зовий стан полiтично-владноï системи знецшюе вар-т1сть держави у м1жнародному сенс1. Розв'язання ви-значених проблем можливе не тшьки i не стшьки за рахунок оновлення теxнологiчноï бази сусп1льства, що являе собою найважливший аспект в1дновлення i розбудови, скшьки в1д реструктуризацiï виробничих потужностей i структури економ1ки в цшому, що можливе лишень за умов створення iнституцiональноï системи управлшня i залучення додаткового катталу у вигляд1 швестицш на вс1х р1внях: власному п1дпри-емств1, незалежно в1д форми власносп, державному за пр1оритетами вщновлення та 1ноземному за пр1орите-тами нацюнального потенц1алу.
Список використаних джерел
1. Про внутршне i зовншне становище Укра!ни. Щорiчнi посилання президента Укра!ни до Верховно! Ради Укра!ни// Економiст. — 2001-2004.
2. Певзнер Я.А. Введение в экономическую теорию социал-демократизма / Я.А. Певзнер. — М.: Эди-торная УРСС, 2001. — 208 с.
3. Тоффлер 3. Метаморфозы власти / З. Тоффлер. — М.: ООО «Издательство АСТ», 2001. — 669 с.
4. Шумпетер Й. Теория экономического развития / Й. Шумпетер. — М.; Прогресс, 1982. — 412 с.
5. Veblen T. The place of Science in Modem Civilization and Other Essays / T. Veblen. — N.Y.: Huebsch, 1919. — 478 р.- C. 239.
6. Ткаченко В. А. Теория проектирования больших самоуправляемых социально-экономических систем: науч. концепт. альм. в 5 т.- 2.; Монолит, 2013. — Т. 3: Системшсть на полi невизначеноси у складних саморегулюючих соцiально-економiчних систем: мо-нографiя / В.А. Ткаченко, Б.1. Холод, В.М. Клочко та ш.; за наук. ред. д.е.н., акад. АЕНУ В.А. Ткаченко. — 244 с.
7. Хайдеггер М. Бытие и время / М. Хайдеггер; пер. с нем. — М.: AD MARGINEM, 1997. — 452 c.
Ю. В. Федорова
канд. экон. наук г. Харьков
ГЛОБАЛИЗАЦИЯ: ЭКОНОМИЧЕСКИЙ АСПЕКТ
Постановка проблемы. В наши дни экономика еще не стала глобальной, а само выражение "глобальная экономика" принадлежит, скорее, к области политической эссеистики. Это понятие больше рассматривают в контексте желательных и нежелательных изменений. Однако ни одна страна, независимо от географического расположения, размера, уровня развития и наличия культурных традиций, сегодня не может позволить себе игнорировать влияние интеграционных процессов, их возможности и последствия. В связи с этим возникает необходимость определить сущность глобализации в ее экономическом проявлении, уже видимые ее результаты и перспективы распространения.
Анализ последних исследований и публикаций. Фундаментальные исследования сущности глобализации нашли свое отображение в многочисленных научных трудах отечественных и зарубежных авторов, среди которых С. Айтов (периодизация формирования экономической глобализации), Н. Карасева (систематизация научных подходов к пониманию глобализации), О. Билорус (определение закона утраты экономической конкурентоспособности и независимости странами, которые не станут равноправными участниками мирового сообщества), В. Власов (сформирован категорийный аппарат в разрезе глобалистики и глобализации), А. Уткин (исследованы порожденные мировой глобализацией новые законы, особенности и феноменальные черты общественной жизни) и др. Однако единого мнения по поводу сущности и ожидаемых результатов глобализации в научном мире нет и быть не может. В этих условиях важно систематизировать научные подходы к процессам глобализации и выделить наиболее приемлемые для украинского сообщества.
Формирование цели. Целью статьи является систематизация теоретико-методологических подходов к определению экономической сущности понятия глобализации мирового хозяйства, установление ее современных характеристик, противоречий и прогнозирование дальнейших проявлений в мировом сообществе.
Изложение основного материала
1. Суть, цели и методы глобализации
Термин «глобализация» — один из наиболее часто употребляемых, и в то же время один из самых бессодержательных в лексиконе современной политологии. Понятие «глобализация» по мнению У.Бекка берет начало еще в середине 1400 гг. в контексте испанских, португальских, французских, английских территориальной экспансии на другие континенты. Однако, в современном понимании международных экономических отношений и становлении мирового хозяйства теоретическое и фундаментальное изучение глобализации начинается с 1960-1970 гг. по мнению С.. Айтова [1], В. Иноземцева [2], в 1980-х гг. по мнению В. Гейца, Л. Шинкарук [3].
В широком понимании, глобализация — многоуровневое явление, которое имеет как экономические, так и социокультурные и геокультурные аспекты. Под глобализацией будем понимать «процесс унификации в экономической, политической, социальной, культурной сфере; который охватил большинство государств и привел их к зависимости от мирового рынка, системы международного разделения труда» [4].
Отметим, что, понятие «глобализации» относится к той области экономических явлений, на которые нет и не может быть однозначной реакции, как на положительное или отрицательное. Объясняется это прежде всего невозможностью объединить различные ценностные ориентиры народов в единое унифицированное мировоззрение. Причиной разногласий являются отличия, обусловленные геополитическими и геокультурными представлениями авторов. Наиболее успешно эти отличия исследованы украинскими учеными Ю. Пахомовым и Ю. Павленко (рассмотрены феномены идентичности и духовных ценностей в глобализированном мире) [5], В. Сиденко (выявлены неравномерный и деформирующий характер глобализации в развитии и модернизации украинского общества) [6], американскими учеными Р. Инглгартом (определены взаимообусловленные общественные ценности и процессы модернизации и постмодерни-
108
В1СНИК ЕКОНОМИНО1 НАУКИ УКРАШИ ф
