CC BY
14
6. ОСВ1ТЯНСЬК1 ПРОБЛЕМ!! ВИЩО1 ШКОЛИ
УДК 331.[107.266+104] Доц. О.Р. Волошин, канд. фЬ.-мат. наук -
Львгвський ДУВС
РЕГЮНАЛЬШ ОСОБЛИВОСТ1 РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦ1АЛУ, ЗАЙНЯТОСТ1 ТА СОЦ1АЛЬНОГО ЗАХИСТУ
НАСЕЛЕННЯ
Зроблено спробу розкрити роль регюнальних чиннигав розвитку людського по-тенцiалу, зайнятост та соцiального захисту населення. Проаналiзовано рiзноманiтнi науковi пiдходи до трактування регiональних соцiально-економiчних систем у сучас-них умовах.
Ключовг слова: людський потенцiал, зайнятють, соцiальний захист населення, наукова регюналютика.
Вступ. Людство вступило у ХХ1 ст. обтяжене багатьма сощальними проблемами. Одна з найактуальшших - це зайнятють i сощальний захист населення. Вона стосуеться тieю чи шшою мiрою всiх краïн незалежно вщ рiвня добробуту i динашки економiчного зростання. Щоправда, цi явища в кожнiй краïнi мають своï особливосп, а тому ïх вирiшують по-рiзному.
Особливо складна ця проблема в Украш, що пояснюеться рiзними причинами, зокрема й вiдсутнiстю на державному рiвнi вiдповiдного досвiду впливати на зайнятють в умовах формування нацiональноï економiки та рин-ковоï системи. Значно посилюють цi труднощi недостатньо адаптованi до ринкового середовища працiвники, якi часто не можуть позбутися звичок планово-директивноï поведiнки. Ця ситуащя особливо актуалiзуе соцiальнi проблеми, до яких, звичайно, належать розвиток людського потенщалу, зайнятост та система сощального захисту.
Загалом цi поняття мають, з одного боку, самостшне значення, з шшо-го - вони мiж собою тiсно пов'язаш, оскiльки людський потенцiал визначае як зайнятють, так i сощальний захист населення, а це, вщповщно, е природ-ною основою формування людського потенщалу, який реалiзуеться i розви-ваеться в процесi зайнятостi, потребуе вщповщного соцiального захисту на вшх етапах життедiяльностi.
Розвиток людського потенщалу, зайнятють i система сощального за-хисту населення належать до глобальних проблем, проте водночас вони ма-ють конкретно-нащональне вираження, адже у кожноï держави з ïï економiч-ною i соцiальною пiдсистемами е своï особливостi функцiонування.
Постановка проблеми. За сучасних умов глобалiзацiï економжи i со-цiальних процесiв практичного значення набувае вивчення ïхнiх регюнальних особливостей. З огляду на це, важливо розкрити роль регюнальних чин-ниюв зайнятостi та сощального захисту населення. Цього потребуе також конкретнють дослщження, яке повинно спиратися на предметний аналiз
дiйсностi. Очевидно, не зайвим буде нагадати твердження вщомого укра!нсь-кого економiста В. Навроцького, який ще у 1874 р. писав, що "найкращi те-оретичнi погляди, найблагороднiшi намiри, найвища полiтика, найкласичнiшi фрази на трибуш, на професорськiй кафедрi та в урядових рескриптах - без основного знання краю, о котрiм ся ршае, нiчого тут не вдieш" [7]. Це озна-чае, що потрiбно визначити регiональнi чинники зайнятосп та соцiального захисту людей.
Анал1з останн1х досл1джень 1 публ1кац1й. Питання взаемозв'язку людського потенцiалу, зайнятостi та сощального захисту населення було i е актуальним для широкого кола дослщниюв. Про регiони i регюнальну сощ-альну полiтику опублiковано немало праць, однак у них зазвичай немае окре-мих окреслень i класифжацп регiональних чинниюв. Основою !хнього визна-чення повинна слугувати наукова регюналютика [1].
Пiд науковою регюналютикою розумiють, по-перше, напрацювання попереднiх поколшь учених-регiоналiстiв, по-друге, використання сучасного рiвня економiчноl теорп, яка допомагае розкрити взаемозв'язок макроеконо-мiчних процесiв та !хш прояви на регiональному рiвнi. Це засвiдчили видатнi економiсти-регiоналiсти минулого Й. Тюнен (1783-1850), А. Вебер (18681956) та ш. Загалом економiчна теорiя за вше! абстрактности по сутi, нiколи не оминала регюнальних проблем, оскiльки вони е оргашчною складовою свiтового процесу.
Деяю послiдовники А. Вебера намагалися доповнити його теорiю, вводячи в не! часто невластивi 1й елементи, або розробляли проблеми розмь щення окремих пiдприемств, нехтуючи теорiею регюналютики. Загально! теорп розмiщення господарських об'екпв так i не вдалося створити. Згодом американсью економiсти зрозумши тiсний взаемозв'язок розмiщення окремих шдприемств не тiльки одше! галузi, а й кшькох. Однак i вони не змогли створити загально! теорп розмщення виробництва, яке перебувало в епiцентрi ре-гiоналiстики. Це почали згодом розумии й iншi дослiдники, серед яких особливо вирiзняеться У. 1зард [10].
1деться насамперед про його велику працю "Методи регiонального аналiзу. Вступ до регюнознавства", у якiй вчений зазначив, що теорiя про ре-пони "повинна не тiльки поширюватись на проблеми рiвноваги системи, яка складаеться з районiв, межi й транспортна мережа яких являе собою змшш величини, але i розглядати цю рiвновагу з точки зору розмщення, торпвл^ обсягу виробництва". Теорiя, як стверджуе У. 1зард, зобов'язана виявити го-ловнi взаемодп полiтичних, сощальних i економiчних сил тiею мiрою, якою цi взаемодп визначають нематерiальнi цiнностi суспiльства, обумовлюють його поведшку i процес визначення соцiальних цшей, ведуть до конкретних рiшень щодо полiтики, яка визначае мiжрайонну структуру.
Концепщя У. 1зарда Грунтуеться на теорп ринково! економжи, яку ви-користовували в кра!нах захщно! демократа. Основою теорп про регюни е аналiз статистичних рядiв про "кшьюсть населення в минулому, сучасному i майбутньому" [4].
Це означае, що населення е регiоноутворювальним ядром, визначае його економiчний, соцiальний i культурний розвиток. Такий погляд супере -чив матерiалiстичним доктринам, згiдно з якими регiон залежав вiд розвитку продуктивних сил i виробничих вщносин. Насправдi населення, його кшьюс-на i якiсна характеристики, економiчнi та сощальш потреби визначають регь он. Отже, людина мае бути в ^mpi складно!, динамiчноl регюнально! систе-ми. Теорiю про регiони слщ будувати на системних засадах. Це стосуеться i укра!нсько1 регiоналiстики, що мае давш й тривалi традицп [2].
Мета досл1дження. З проголошенням Укра!ни незалежною державою наукова регюналютика набула особливо! актуальностi. У тому контексп зас-луговуе на увагу цiлiсний пiдхiд В.А. Поповкiна у трактуванш регiонiв. "Парадигма регюнально! цiлiсностi, - писав учений, - повинна будуватись на те-оретико-фшософському прийняттi концепцп едино! географп, об'ективного взаемозв'язку природних, соцiальних i економiчних процесiв i явищ, що збе-рiгаються у певному територiальному ареаль Водночас, це означае i згоду з тим, що iснують закони, едиш для природи i суспшьства" [9].
Очевидно, автор цитованого твердження виходив з того, що у будь-якому виробничому процесi бере участь людина. Вщ природних та економiч-них умов залежить життя людини, самопочуття суспiльства. Водночас сус-пiльство пiдкоряе сво!м потребам економ^, керуе в цiй сферi структурно-динамiчними процесами. Природне середовище зумовило життя суспшьства. Природа ж вщчувае вплив людини, !! господарсько! дiяльностi. На пiдставi таких мiркувань учений дшшов висновку про те, що "репон становить цшю-нiсть природного середовища, матерiального, створеного людиною середови-ща, а також соцiум. Причому рiзнi типи регiонiв формуються та юнують зав-дяки певним типам взаемозв'язюв мiж цими трьома середовищами. Тобто йдеться про специфiчнi триедносп" [9].
В Укра!ш людський потенщал, зайнятiсть i соцiальний захист населення розвиваються в умовах взаемодп специфiчних ендогенних та екзоген-них чинниюв, пов'язаних з реформуванням економжи та одночасним форму -ванням нацюнально! економiчноl системи. Тому саме щ питання стали предметом дослщження у нашiй роботi.
Виклад основного матер1алу. Якщо людина е визначальною в цшю-нiй системi розвитку регюшв, то саме на не! повинна бути зорiентована регь ональна соцiально-економiчна полiтика. Протягом останнього двадцятирiччя активно розвиваеться сучасна львiвська наукова школа регюналютики, для яко! характерш системнiсть i комплекснiсть, еволюцiйнiсть i генетичнiсть, антропогеннiсть i гуманiстичнiсть, еколопчшсть та органiчнiсть, державот-ворчiсть i загальноцивiлiзованiсть, новаторство i перспективнiсть та ш.
Позитивний внесок у створення наукових засад соцiально-економiчноl регiоналiстики роблять вчеш 1нституту промисловостi НАН Укра!ни в До-нецьку, вивчаючи рiзнi аспекти регюнально! полiтики. "Пiд регюнальною по-лiтикою держави, - пише з цього приводу М. Чумаченко, - можна розумгги !! дiяльнiсть на регiональному рiвнi... Ця дiяльнiсть визначаеться мiрою розпо-дiлу влади мiж державою (центром) i регюнами" [11]. Вчений вважае, що ре-
гiональна политика охоплюе економiчну, сощально-економiчну, науково-тех-шчну, гумаштарну, нащональну, управлшську, демографiчну, зовшшньоеко-номiчну компоненти.
Запропонована концепцiя регюнально! полiтики е конструктивною, оскiльки стрижнем 11 е особлива увага до мiжрегiональних iнтегральних зв'яз-кiв у контекст забезпечення цiлiсностi Укра1ни. Державна регюнальна поль тика повинна Грунтуватися на принципах прiоритетностi загальнонацюналь-них штереив, урахування особливостей регiонiв, рiвнiв сощально-економiч-ного розвитку, сощально! справедливости забезпечення усiм регiонам одна-кових умов розвитку, закономiрностi i стабшьносп у розподiлi владних пов-новажень мiж центром i регiонами [3].
З огляду на сучаснi реалп, М.Г. Чумаченко вважае, що тд час вивчен-ня ситуацп в регюш та розроблення регюнально! сощально-економiчноl поль тики потрiбно спиратися на знання основ економжи регiону, його матерiаль-но1 бази i функцюнально! дiяльностi. Крiм цього, необхiдно провести типоло-гiю регiонiв за такими показниками: географiчне положення, клiматичнi умо-ви, наявнiсть природних ресурсiв, рiвень економiчного i соцiального розвитку, рiвень розвитку виробничо1 та сощально! iнфраструктури, розвиток зов-нiшньоекономiчних зв'язюв, етнiчний склад населення, iсторичнi особливосп розвитку, демографiчна ситуацiя, соцiально-психологiчний ктмат [12].
Перелiченi показники в принцип охоплюють усi головнi блоки фун-кцiонування регюнально! сощально-економiчноl системи, однак потребують доповнення, конкретизацп та бшьшо! вiдповiдностi процесам сощально-рин-кових перетворень. Тшьки тодi на 1хшх засадах можна розробляти ефективну соцiально-економiчну полпику в регiонi, яка повинна Грунтуватися на таких принципах:
1) прюритет загальнонацюнальних штерешв;
2) урахування особливостей регюшв [ вир1внювання р1вшв !хнього сощаль-но-економ1чного розвитку;
3) забезпечення для вмх регюшв однакових умов розвитку;
4) забезпечення законност та стабшьност у розподЫ владних повнова-жень м1ж центром [ регюнами;
5) ресурсне забезпечення провадження державно! регюнально! полгтики;
6) планом1ршсть у проведенш политики;
7) створення системи регюнального управлшня, вщповщного державнш регюнальнш полгтищ.
Стосовно сощально! полiтики регiонiв, то, на думку академжа М.Г. Чу-маченка, вона повинна охоплювати: фшансову пiдтримку в доповненнi до до-помоги, створення територiальних центрiв денного перебування, сощальних лiжок; прикрiплення до спещальних магазинiв, органiзацiя продажу товарiв за зниженими цiнами, пiльгова оплата вщпусток, засобiв догляду за хворими; видшення земельних дiлянок для садiвникiв, городникiв, iндивiдуального i житлового будiвництва; одноразова фiнансова допомога; знижки в разi шди-вiдуального i кооперативного будiвництва; безкоштовне харчування; допомога з безробтя, працевлаштування тощо [12]. Зазначеш та подiбнi заходи входять у блок сощального захисту населення, проте аж шяк не розкривають
змюту сощально! полiтики в регiонi, яка повинна охоплювати весь спектр людського побутування вщповщно до вимог сучасного стану розвитку цивь лiзацil й наци.
Заслуговуе на увагу модель регюнально! економiчноl полiтики I. Лукь нова, який обстоюе активiзацiю державного сприяння на засадах демократичного самоврядування й управлшня кожним iз конкретних регюшв в оргашч-них штегральних зв'язках з iншими регiонами за горизонталлю, та з державою загалом за вертикаллю [5]. Правовi та економiчнi вiдносини мiж державою та регюнальною владою треба будувати за принципом верховенства за-гальнодержавного права i законiв. Дуже важливим принципом е налагоджен-ня тюних мiжрегiональних економiчних зв'язкiв у межах единого ринкового простору, забезпечення територiальних недоторканосп та едностi.
Територiальна цiлiснiсть кра!ни й ефективне функцюнування сощаль-но-економiчного комплексу кожного регюну в тiснiй взаемодп з шшими мае бути основою соцiально-економiчноl полггики держави, яка повинна врахо-вувати загальнонацюнальш потреби та iнтереси. Для не! не може бути взiр-цем жодна зарубiжна модель, адже кожна з них формуеться насамперед на власному нацiональному Грунтi. Спроби реалiзувати в Укра!ш побачене за кордоном ведуть у безвихiдь - до створення штучних регiональних систем на шкоду сощальнш ефективностi.
Паламарчук М. вважае, що завданням регюнальних дослiджень е оп-рацювання наукових основ виршення важливих проблем сощально-еконо-мiчного розвитку регiонiв [8]. Сюди вчений зараховуе: вивчення i рацюналь-не використання природоресурсного потенцiалу, трудових, матерiальних, фь нансових та шших ресуршв; формування регiональних i мiжрегiональних суспiльно-територiальних систем (виробничих, рекреацiйних, систем розсе-лення); комплексний соцiальний та економiчний розвиток територш; розроб-лення наукових основ районного планування; перетворення району в регь ональний оргашзований елемент структури нацiонального суспiльно-терито-рiального комплексу; створення наукових iнформацiйних систем для загаль-нодержавно! регiональноl полггаки; розроблення програм та прогнозiв сощ-ально-економiчного i соцiально-культурного розвитку райошв, областей, мiст; вивчення процесiв взаемодп суспiльства i природи, економiчноl ситу-ацil в районах, пiдготовку програм охорони довкшля.
Усi перелiченi тут напрями виршення регiональних проблем заслуго-вують на увагу. 1хне врахування сприяе розширенню спектра регiональних дослщжень.
Значнi зрушення вiдбуваються i у розробленш теоретичних принци-пiв, закошв, цiнностей регiоналiстики. Наприклад, I. Лукшов, О. Бакаев, Г. Бондаренко запропонували систему моделей регюнального прогнозування в умовах перехщно! економiки, головними тдсистемами в якiй е виробниц-тво, зайняпсть та безробiття, фонди та каттальш вкладення, цiни, фiнанси, кредити i податки, соцiальна сфера, ринок сировини, енергоресуршв, iнших товарiв i послуг, ринок збуту готово! продукцп виробниками регiону [6]. Зап-ропоноваш згiдно з цими показниками моделi не враховують понять, катего-
рiй i закономiрностей розвитку ринково! економiки з 11 системою щноутво-рення, кон'юнктурою дiлового циклу, рiвнем господарсько! злочинносп серед населення тощо. У ринковш системi населення регiонiв може себе еконо-мiчно i сощально добре почувати, займаючись не матерiальним виробниц-твом, а створенням шших благ, шляхом самофiнансування або iз залученням iноземних iнвестицiй. Тут йдеться про рiзнi види шдприемницько! дiяльнос-тi, яку державi не потрiбно впроваджувати, а достатньо належно тдтримати, тобто не розмiщувати "продуктивнi сили", а лише створити належне середо-вище для економiчно! дiяльностi. У цьому контекстi науковi засади репональ зацп економiки i проведення активно! сощально! полпики в регюнах набувае шшого теоретичного наповнення, потребуе шшо! технологи поведiнки молода, шж в умовах директивно-планового господарювання.
Проаналiзувавши найхарактернiшi науковi пiдходи до трактування регюнальних систем, можна стверджувати, що чим бiльше чинникiв враховано, тим точшше можна окреслити регюнальш вiдмiнностi у проблемах зайнятос-т та соцiального захисту населення.
Висновки. Отже, основою визначення регюнальних чинниюв зайня-тостi та соцiального захисту повинна стати наукова регюналютика на базi синтезу нацюнально! культури, свгтово! науки i практичного досвiду. Вже теоретично обгрунтоваш та практично апробоваш концепцп регiонального розвитку. Класифжащя чинникiв регiональних соцiально-економiчних систем е надшною науковою базою реалiзацil полiтики зайнятостi та соцiального захисту населення. Однак динамжа сьогодення потребуе постшно! конкретиза-цп сшввщношення чинникiв регюнально! соцiально-економiчноl структури, щоб повнiше й ефективнiше !х враховувати в процеш соцiальних перетворень i створення належного середовища для реалiзацil людського потенцiалу, його захисту вщ руйнiвних впливiв.
Людський потенцiал, зайнятють i соцiальний захист населення - це не тшьки стрижневi складовi розвитку суспiльства i державно! сощально! поль тики, але й особливо динамiчнi явища. 1м бiльше, шж будь-яким iншим еко-номiчним категорiям, притаманний динамiзм, постiйне нове наповнення. Вони школи не виступають у завершеному виглядi, оскiльки постшно збагачу-ються новими елементами.
Л1тература
1. Дол1шн1й М. Концептуальна засади регюнально! сощально - економ1чно! полгтики та !! компоненти / М. Долшнш, С. Злупко // Регюнальна економ1ки. - 1997. - № 3. - С. 28-35.
2. Злупко С.М. Укра!нська регюналютика: традици, здобутки, проблеми / С.М. Злупко // Регюнальна економжа. - 1996. - № 1-2.
3. Злупко С.М. Людський потенщал, зайнятють 1 сощальний захист населення в Укра!ш : навч. поабн. / С.М. Злупко, Й.1. Радецький. - Льв1в : Вид. центр ЛНУ ¡м. 1вана Франка, 2001. - 192 с.
4. Изард У. Методы регионального анализа: введение в науку о регионах / У. Изард. -М. : Изд-во "Метро-М", 1998. - 234 с.
5. Лукшов I. Концептуальш основи регюнально! економ1чно! полгтики / I. Лукшов // Економжа Укра!ни. 1993. - № 1. - С. 23-24.
6. Лукшов I. Про систему моделей регюнального прогнозування в умовах перехщно! економ1ки / I. Луюнов, О. Бакаев, Г. Бондаренко // Регюнальна економжа. - 1997. - № 3. - С. 5-22.
7. Навроцький В. "Lundnose Yaliclyii" prrer Wladyslawa Rapackiego - В. Навроцький // Правда. - 1874. - № 19. - С. 84.
8. Паламарчук М. Репональш дослщження: завдання i науков1 тдходи / М. Паламар-чук // Регiональна економжа. - 1996. - № 1-2. - С. 43-44.
9. Поповкш В. А. Репонально-цшсний пiдхiд в економщ / В. А. Поповкш. - К., 1993. -
С. 14.
10. Пробет А.Е. Изард и его методы регионального анализа / А.Е. Пробет, У. Изард // Методы регионального анализа: введение в науку о регионах. - М., 1966. - С. 5-6.
11. Чумаченко М. Проблеми регюнально! поттики в Укра1ни / М. Чумаченко // Укра-!на в свгговому екож^чному простер : матер. другого конгресу Мiжнар. укра1нсько1 еконо-мiчнol асощаци. - К., 1996. - С. 35-36.
12. Чумаченко Н.Г. Очерки по экономике региона / Н.Г. Чумаченко. - К., 1998. - 236 с.
Волошин А.Р. Региональные особенности развития человеческого потенциала, занятости и социальной защиты населения
Осуществлена попытка раскрыть роль региональных факторов развития человеческого потенциала, занятости и социальной защиты населения. Проанализированы различные научные подходы к изучению региональных социально-экономических систем в современных условиях.
Ключевые слова: человеческий потенциал, занятость, социальная защита населения, научная регионалистика.
Voloshyn A.R. Regional peculiarities of the development of human potential, employment and social defence of the population
The article is trying to make an attempt to reveal the importance of the regional factors in the development of the human potential, employment and social protection of the population. The diverse scientific approaches for interpretation of regional social and economic systems are analysed.
Keywords: human potential, employment, social protection of the population; scientific regionality.
УДК637.7 Acnip. О.Р. Проще1 -Львыський Р1ДУ;
доц. П.Б. Хоецький, канд. с.-г. наук - НЛТУ Украши, м. Льеге
СОЦ1АЛЬНО-ЕКОНОМ1ЧНЕ ЗНАЧЕННЯ МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В АВСТРО-УГОРСЬКШ 1МПЕР11 В К1НЦ1 Х1Х - НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛ1ТТЯ
Наприкшщ Х1Х - початку ХХ ст. в Австро-Угорськш iмперil юнувало 36380 мисливських господарств площею близько 27,4 млн га. В упддях цих госпо-дарств добували значну кшьгасть мисливських звiрiв i птахiв, реалiзoвували на внут-ршньому та зовншньому ринку. Дичину, шкури та хутро зайцепoдiбних, ратичних експортували до 10 кра!н. Мисливсько-господарське виробництво було експортною галуззю (Импорт не перевищував 4 % експорту). Найменшою ефектившстю ведення мисливського господарства характеризувався Швшчно-Схщний регюн, у межах яко-го знаходилися Галичина i Буковина.
Ключовг слова: Австро-Угорська iмперiя, Галичина, Буковина, мисливське гос-подарство, економжа.
Австро-Угорська 1мпер1я виникла у 1867 р. внаслщок укладено! угоди м1ж Австр1ею та Угорщиною. Проюнувала до 1918 р. До складу 1мперп вхо-
1 Наук. кер1вник: доц. 1.О. Дробот, д-р наук держуправлшня
