CC BY
11
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" Т. 7, № 1, 2020
УДК 343.33 Володимир Канщр
доктор юридичних наук, професор кафедри кримшального права i процесу
1нституту права, психологи та шновацшно! освiти Нацiонального унiверситету "Львiвська полггехшка"
Христина Олiйник
аспiрантка кафедри кримшального права i процесу 1нституту права, психологи та шновацшно! освгги Нацюнального ушверситету "Львiвська полiтехнiка"
1НОЗЕМНИЙ ДОСВ1Д РЕГЛАМЕНТАЦП КРИМ1НАЛЬНО1 В1ДПОВ1ДАЛЬНОСТ1 ЗА ПРОПАГАНДУ, ПЛАНУВАННЯ, ПОДГОТОВКУ, РОЗВ'ЯЗУВАННЯ ТА ВЕДЕННЯ АГРЕСИВНО1 В1ЙНИ
http://doi.org/10.23939/law2020.25.191
© Канщр В., ОлтникХ., 2020
Проаналiзовано питання кримшальнот вiдповiдальностi за пропаганду, плану-вання, пiдготовку, розв'язування та ведення агресивнот вiйни за кримшальним зако-нодавством iноземних держав. На пiдставi аналiзу приписiв кримiнального законо-давства окремих европейських i пострадянських держав констатують сп1льн1 й вщмшш риси нормативного урегулювання цього питання. Висловлено авторську точку зору щодо доцшьносл iмплементацiт деяких положень зарубiжного законодавства у вгг-чизняне. Проанашзовано кримiнальне законодавство держав, якi е членами Свро-пейського Союзу. Виокремлено положення, як е вартими для запозичення укратнсь-кому законотворцю, а також тц якi е невдалими.
Ключовi слова: кримiнальна вiдповiдальнiсть, пропаганда, планування, пщ-готовка, розв'язування, ведення, агресивна вшна, iноземний досвiд.
Постановка проблеми. Вивчення iноземного права вщкривае перед юристом новi горизонти, дае можливiсть краще зрозумiти право свое! держави, оскшьки його специфiчнi риси особливо чггко виявляються порiвняно з шшими правовими системами. Порiвняння здатне озбро!ти iдеями та аргументами, як неможливо отримати навiть за дуже доброго знання свого права [1, с. 38]. Справд^ порiвняння кримшального законодавства шоземних держав, сприятиме рiзнобiчному аналiзу дослiджуваного питання, що дасть змогу ощнити ефективнiсть наявних норм, виявити схож^ а головне вщмшш риси у КК Укра!ни та шших держав. Вiдповiдний аналiз надае змогу побачити переваги окремих законодавчих конструкцш, впровадити у нацюнальну правову систему позитивний досвщ, а також визначити перспективи в цш частиш. А тому постае потреба наукового пошуку щодо полiпшення кримшально-правово! охорони вщносин миру мiж державами та вдосконалення законодавства в цш частиш, чому сприятиме аналiз iноземного досвщу в цiй частинi.
Аналiз дослщження проблеми. Питанням кримшально-правово! охорони миру, безпеки людства та мiжнародного правопорядку присвячено пращ таких науковщв, як: Я. М. Жукорська, I. I. Карпець, А. Г. Кибальник, В. О. Навроцький, В. О. Поповичук, Ю. С. Резшк, Ю. А. Решетов, П. С. Ромашкш, А. Савченко, С. ^рий, А. В. Шамара, К. В. Юртаева та шшь Важливий внесок у вивчення питань кримшально! вiдповiдальностi за пропаганду, планування, шдготовку, розв'язання
та ведення агресивно! вшни зробили О. Базов, О. М. Броневицька, В. Гапончук, С. Ф. Денисов, К. С. Кар-даш, О. В. Олшевський, М. Б. Стиранка та шшь Окрiм того, не можна залишити поза увагою ди-сертацiйне дослщження П. В. Пекар, присвячене кримшально-правовш характеристицi пропаганди вiйни.
Невирiшенi рашше проблеми. Втiм доводиться констатувати, що такий стан розробленостi вщповщно! проблеми можна вважати поверхневим, оскшьки зазначеш науковi доробки не дають вщповщ для розв'язання низки ключових проблем у частиш порiвняльно-правового аналiзу кримшально! вiдповiдальностi за пропаганду, планування, тдготовку, розв'язування та ведення агресивно! вшни.
Мета статт - вивчити шоземний досвiд регламентацп кримшально! вiдповiдальностi за пропаганду, планування, тдготовку, розв'язування та ведення агресивно! вшни.
Виклад основного матерiалу. У сучасному свiтi е понад двiстi держав. Особлива частина кримшального законодавства бiльшостi з них мае певну специфшу. Однак вивчати, порiвнювати норми кожно! з них i теоретично невиправдано, i практично неможливо [2, с. 4]. Не погодитись iз таким твердженням важко. Зважаючи на те, що Укра!ни йде шляхом евроiнтеграцi!, насамперед, необхщно зупинитись на аналiзi положень кримшального законодавства тих держав, яю е членами Свропейського Союзу (ФРН [3], Франщя [4], Iспанiя [5], Авс^я [6], Болгарiя [7], Польща [8], Швещя [9], Данiя [10], Бельпя [11], Латвiя [12], Естонiя [13]). Така необхщнють здiйснення вщпо-вщного аналiзу зумовлена тим, що зближення правових систем европейських держав е найваж-лившою традицiею формування галузей нацiонального законодавства [14, с. 53].
Для аналiзу i порiвняння потрiбно обрати також КК окремих держав, що входили до складу колишнього Радянського Союзу. Власне такий вибiр не е випадковий, оскшьки щ держави мали спiльну iсторичну правову систему, а вщтак перебували у единому правовому просторi (Бiлорусь [15], Молдова [16], Вiрменiя [17], Грузiя [18], Азербайджан [19], Таджикистан [20], Казахстан [21], Узбекистан [22]). О^м того, за твердженням I. М. Романюка "за радянщини i в Укра!ш, i в iнших республшах, майже в один i той самий час постала потреба удосконалення кримшального законодавства"[23, с.67].
У кримшальному законодавсга переважно! бшьшосп iноземних держав законодавець прямо вказуе про заборону агресивно! вшни (ст. 72, 73 КК Латвп, ст. 409 КК Болгари, ст. 117 КК Польщу §80, 80а КК ФРН, ст. 100, 101 КК Азербайджану, ст. 384, 385 КК Вiрменi!, ст. 122 КК Бшоруси, ст. 404, 405 КК Грузи, ст. 156, 157 КК Казахстану, ст. 395, 396 КК Таджикистану, ст.151 КК Узбекистану) чи агреси проти шшо! держави (ст. 411-4 КК Францп, ст. 123 КК Бшоруси, ст. 150 КК Узбекистану). Водночас, у КК окремих держав, хоча й не передбачена пряма вказiвка на юридичш конструкци "агресивна вшна" чи "агрешя", вим iз аналiзу диспозицш статей випливае, що законодавець все ж встановив кримшально-правову заборону на вчинення вщповщних дш. Примiром, у ст. 2 Глави 19 КК Швецп зазначено таке положення: "особа, яка насильницькими засобами або з шоземною допомогою створюе небезпеку залучення Королiвства у вiйну або iншi вiйськовi дi!, мае бути засудженою, якщо це не державна зрада, за тдбурювання до вiйни". За КК 1спанп кримшаль-ному покаранню тдлягають дi! особи, яка з метою спровокувати вшну, встановить таемний зв'язок або вщносини будь-якого роду з шоземними урядами, мiжнародними або шоземними органiзацiями або асоцiацiями (ч. 2 ст. 592).
Потрiбно також зупинитись на аналiзi об'ективно! сторони складiв злочинiв, якi регламен-тують кримшально-правову заборону пропаганди, планування, тдготовки, розв'язування або ведення агресивно! вшни. У КК ушх проаналiзованих держав розглядуваш посягання е злочинами з формальним складом (вважаються закшченими з моменту вчинення конкретних дiянь, якi описан у кримiнально-правовiй нормi, оскiльки суспшьно-небезпечш наслiдки виходять за межi об'ективно!
сторони вщповщного складу злочину). Кримшально-караними визнаються таю види дiянь: планування, тдготовка збройно! агресiï, ïï розв'язування, участь у нш, ведення агресивно! вiйни (ст. 72 КК Латвп), планування, тдготовка, розв'язування та ведення агресивно! вшни (ст. 100 КК Азербайджану, ст. 384 КК Вiрменiï, ст. 122 КК Бшоруси, ст. 404 КК Грузи, ст. 156 КК Казахстану, ст. 395 КК Таджикистану), планування або тдготовка, початок або ведення агресивноï вшни, а також участь у змовi (ст. 151 КК Узбекистану), розв'язування або ведення (§1 ст. 117 КК Польщу), тдготовка агресивно1' вшни (§80 КК ФРН), тдбурювання до агресивно1' вшни (§80 а КК ФРН), тдбурювання до оголошення вшни (ст. 581 КК 1спанп), схиляння до розв'язування вшни (ст. 114 КК Бельги), публiчний заклик до агресивно1' вшни (ст. 77 КК Латвп, §3 ст. 117 КК Польщ^ ст. 101 КК Азербайджану, ст. 385 КК Вiрменiï, ст. 405 КК Грузи, ст. 396 КК Таджикистану), пропаганда вшни (ст. 69 КК Естони, ст. 123 КК Бшоруси, ст. 140 КК Молдови, ст. 150 КК Узбекистану), пропаганда i публiчнi заклики до розв'язування агресивно1' вшни (ст. 157 КК Казахстану).
У цьому разi об'ективна сторона пропаганди вшни характеризусться дiями у таких формах: публiчнi заклики до розв'язування агресивно1' вшни (§3 ст. 117 КК Польщ^ ст. 101 КК Азербайджану, ст. 385 КК Вiрменiï, ст. 405 КК Грузи, ст. 157 КК Казахстану, ст. 396 КК Таджикистану), пропаганда вшни, в якш би формi вона не велась (ст. 69 КК Естони), розповсюдження в будь-якш формi поглядiв, щей або заклик iз метою викликати агресда одше1' держави проти шшо1' (ст. 123 КК Бшоруси ст. 150 КК Узбекистану), публiчнi заклики до агресивно1' вшни або розв'язування военного конфлшту (ст. 77 КК Латвп).
Не потрiбно оминути увагою виршення питання щодо квалiфiкуючих ознак пропаганди, планування, тдготовки, розв'язування та ведення агресивно1' вшни, що передбачеш у кримшаль-ному законодавсга держав GC, а також пострадянських держав. Так, у складах злочишв, яю регла-ментують кримшальну вiдповiдальнiсть за "агресивш военнi ди", такими квалiфiкуючими ознаками е: ведення агресивно1' вiйни (ч. 2 ст. 100 КК Азербайджану, ч. 2 ст. 156 КК Казахстану, ч. 2 ст. 139 КК Молдови), розв'язування або ведення агресивно1' вшни (ч. 2 ст. 384 КК Вiрменiï, ч. 2 ст. 122 КК Бшоруси, ч. 2 ст. 404 КК Грузи, ч. 2 ст. 395 КК Таджикистану, ч. 2 ст. 151 КК Узбекистану). Передбачення у КК окремих держав як квалiфiкуючi ознаки агресивно1' вшни ïï розв'язування та ведення, видаеться, е вартим прикладом для наслщування. Це пов'язано з тим, що планування i тдготовка агресивноï вшни фактично е попередньою злочинною дiяльнiстю, а тому, гадаемо, за ступенем суспiльноï небезпеки вона "поступаеться" агресившшим дiям, таким як розв'язування (ди, яю спрямоваш на реалiзацiю злочинного плану) та ведення вшни (наприклад, проведення вшсь-кових операцш). З огляду на це, не можемо погодитись iз позищю законодавця Болгари, де у ст. 409 КК взагат не встановлено квалiфiкуючих ознак аналiзованого посягання. Натомють, в основному складi злочину передбачена вщповщальшсть за планування, тдготовку або ведення агресивноï вшни, що навряд чи е обгрунтованим, оскшьки вщповщальшсть за ведення агресивноï вшни повинна бути посилена у зв'язку з тим, що щ ди е бшьш суспшьно-небезпечними.
Що стосуеться квалiфiкуючих ознак складу пропаганди агресивноï вiйни, то такими е: використання засобiв масовоï шформаци (ч. 2 ст. 101 КК Азербайджану, ч. 2 ст. 385 КК Вiрменiï, ч. 2 ст. 405 КК Грузи, ч. 2 ст. 157 КК Казахстану, ч. 2 ст. 396 КК Таджикистану), вчинення злочину службовою особою (ч. 2 ст. 101 КК Азербайджану), вчинення злочину особами, яю займають вищi державш посади (ч. 2 ст. 385 КК Вiрменiï, ч. 2 ст. 123 КК Бшоруси), особою, яка займае державно-полггичну посаду (ч. 2 ст. 405 КК Грузи), особою, яка займае вщповщальну державну посаду (ч. 2 ст. 157 КК Казахстану, ч. 2 ст. 140 КК Молдови), особою, яка займае державну посаду (ч. 2 ст. 396 КК Таджикистану).
Висновки. Загалом вивчення шоземного досвщу регламентацп кримiнальноï вщповщальносп за пропаганду, планування, тдготовку, розв'язування та ведення агресивноï вшни дае пщстави для таких висновюв. Так, не вартим до запозичення, видаеться, досвщ КК Болгари, у якому законотворець поряд iз встановленням вщповщальносп за пропаганду вшни (ст. 407) одночасно
передбачив кримшально-правову заборону заклиюв до збройного нападу одше! держави на шшу (ст. 408), що фактично дублюе вщповщальнють за одш й т самi злочиннi ди.
Водночас позитивним потрiбно вважати досвiд кримiнального законодавства Вiрменп (ч. 2 ст. 384), Бшоруси (ч. 2 ст. 122), Грузи (ч. 2 ст. 404), Таджикистану (ч. 2 ст. 395), Узбекистану (ч. 2 ст. 151,) у якому як квалiфiкуючу ознаку передбачено розв'язування та ведення агресивно! вшни, оскшьки щ ди е бшьш суспшьно-небезпечними порiвняно з тими, що полягають у плануванш та шдготовщ агресивно! вшни. Вартим для наслщування е також досвщ КК, у якому квалiфiкуючими ознаками пропаганди агресивно! вшни е вчинення вщповщних дш особами, якi займають державнi посади (ч. 2 ст. 396 КК Таджикистану) чи вщповщальш державш посади (ч. 2 ст. 157 КК Казахстану, ч. 2 ст. 140 КК Молдови), оскшьки саме на цю категорда суб'екпв покладаеться безпосереднш обов'язок виконання завдань та функцш держави.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права. Очерки сравнительного права. М.: Прогресс, 1981. С. 38-41. 2. Навроцький В. О. Кримшальне законодавство заруб1жних держав: питания особливо!' частини. Льв1в: юридичний факультет Льв1вського державного ушверситету 1м. 1вана Франка. 1999. 56 с. 3. Уголовный кодекс ФРГ. М.: Издательство "Зерцало", 2000. 208 с. 4. Уголовный кодекс Франции. Науч. редактирование канд. юрид. наук, доц. Л. В. Головко, канд. юрид. наук, доц. Н. Е. Крыловой. СПб.: Издательство "Юридический центр Пресс", 2002. 650 с. 5. Уголовный кодекс Испании. Под редакцией профессора Н. Ф. Кузнецовой и Ф. М. Решетникова. М.: Издательство "Зерцало", 1998. 218 с. 6. Уголовный кодекс Австрии. Науч. ред. и вступ. статья докт. юрид. наук, проф. С. В. Милюкова. СПб.: Издательство "Юридический центр Пресс", 2004. 352 с. 7. Уголовный кодекс Республики Болгария. Науч. ред. канд. юрид. наук, проф. А. И. Лукашова. СПб.: Издательство "Юридический центр Пресс", 2001. 298 с. 8. Уголовный кодекс Республики Польша. Под общ. ред. Н. Ф. Кузнецовой. Мн.: Тесей, 2009. 128 с. 9. Уголовный кодекс Швеции. Пер. с англ. С. С. Беляэва. М., 2000. 167 с. 10. Уголовный кодекс Дании. Науч. ред. и предисл. С. С. Беляева. СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. 230 с. 11. Уголовный кодекс Бельгии. Науч. ред. и предисл. Н. И. Мацнева. СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. 560 с. 12. Уголовный закон Латвийской Республики. Адапт. пер. с лат., науч. ред. и вступ. ст. А. И. Лукашова и Э. А. Саркисовой. Мн.: Тесей, 1999. 176 с. 13. Уголовный кодекс Эстонской республ1ки / науч. ред. и перевод с эстонского В. В. Запевалова. СПб.: Издательство "Юридический центр Пресс", 2001. 262 с. 14. Тацш В. Я., Грошевий Ю. М. Проблеми зближення европейських правових систем як умова гармошзацп законодавства Укра'ни. Проблеми гармо-н1заци законодавства Украгни з мiжнародним правом: матерiали науково-практичног конференцИ. К., 1998. С. 53-54. 15. Уголовный кодекс Республики Беларусь / предисловие проф. Б. В. Волженкина. СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. 474 с. 16. Уголовный кодекс Республики Молдова. СПб.: Изд-во "Юридический Центр Пресс", 2003. 408 с. 17. Уголовный кодекс Республики Армения. Перевод с армянского Р. З. Авакяна. СПб.: Изд-во Р. Асланова "Юридический Центр Пресс", 2004. 450 с. 18. Уголовный кодекс Грузии. Науч. ред. З. К. Бигвава. СПб.: Издательство "Юридический Центр Пресс", 2002. 409 с. 19. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики. Науч. ред. И. М. Рагимова. СПб.: Издательство "Юридический центр Пресс", 2001. 325 с. 20. Уголовный кодекс Республики Таджикистан. СПб.: Юрид. Центр Пресс, 2001. 410 с. 21. Уголовный кодекс Республики Казахстан. Ведомости Парламента. 1997. № 1516. СПб.: Издательство "Юридический Центр Пресс", 2001. 466 с. 22. Уголовный кодекс Республики Узбекистан. СПб.: Издательство "Юридический центр Пресс", 2001. 338 с. 23. Романюк I. М. Кримшально-правова характеристика злочишв, що посягають на штелектуальну власшсть в Укра'ш: дис. к.ю.н. спец. 12.00.08. Льв1вський державний ушверситет внутршшх справ. Льв1в, 2018 р. 238 с. 24. Кравченко В. Ю. Теор1я справедливо!' вшни для XXI столитя. Полтологiя. № 3 (77). 2011. С. 162-165. 25. М1жнародна Конвенщя про використання радюмовлення в штересах миру 1936 р. URL: http://zakon.rada. gov.ua/laws/show/995_229/print.
REFERENCES
1. Ansel M. Metodolohycheskyeproblemysravnytelnohoprava. Ocherkysravnytelnohoprava. Otv. red. V. A. Tumanov. Moskva: Prohress, 1981. P. 38-41. 2. Navrotskyy V. O. Kryminalne zakonodavstvo zarubizhnykh derzhav: pytannya osoblyvoyi chastyny. Lviv: yurydychnyy fakultet Lvivskoho derzhavnoho universytetu im. Ivana Franka. 1999. 56 p. 3. Uholovnyy kodeks FRH / per. s nem. M.: Yzdatelstvo "Zertsalo", 2000. 208 p. 4. Ugolovnyy
kodeks Frantsii / nauch. redaktirovaniye kand. yurid. nauk, dots. L. V. Golovko, kand. yurid. nauk. dots. N. Ye. Krylovoy; perevod s frantsuzskogo i predisloviye kand. yurid. nauk., dots. N. Ye. Krylovoy. SPb.: Izdatel'stvo "Yuridicheskiy tsentr Press", 2002. 650 p. 5. Ugolovnyy kodeks Ispanii / pod redaktsiyey i s predisloviyem doktora yuridicheskikh nauk, professora N. F. Kuznetsovoy i doktora yuridicheskikh nauk, professora F. M. Reshetnikova. M.: Izdatel'stvo "Zertsalo", 1998. 218 p. 6. Ugolovnyy kodeks Avstrii / nauch. red. i vstup. stat'ya dokt. yurid. nauk, prof. S. V. Milyukova; predisloviye General'nogo prokurora Avstrii, doktora Erista Oygena Fabritsi; perevod s nemetskogo L. S. Vikhrovoy. SPb.: Izdatel'stvo "Yuridicheskiy tsentr Press", 2004. 7. Ugolovnyy kodeks Respubliki Bolgariya / nauch. red. kand. yurid. nauk, prof. A. I. Lukashova; perevod s bolgarskogo D. V. Milusheva, A. I. Lukashova; vstup. stat'ya I. I. Aydarova. SPb.: Izdatel'stvo "Yuridicheskiy tsentr Press", 2001. 298 p. 8. Ugolovnyy kodeks Respubliki Polsha / per. s pol'sk. D. A. Barilovich i dr.; adapt. per. i nauch. red. E. A. Sarkisova, A. I. Lukashov; pod obshch. red. N. F. Kuznetsovoy. Mn.: Tesey, 2009. 128 p. 9. Ugolovnyy kodeks Shvetsii / per. s angl. S. S. Belyaeva. M., 2000. 167 p. 10. Ugolovnyy kodeks Danii / nauchnoye red. i predisl. S. S. Belyayeva; per. s datskogo i angliyskogo kand. yurid. nauk S. S. Belyayeva, A. N. Rychevoy. SPb.: Yuridicheskiy tsentr Press, 2001. 11. Ugolovnyy kodeks Belgii / nauch. red. i predisl. N. I. Matsneva; per. s fr. G. I. Machkovskogo. SPb.: Yuridicheskiy tsentr Press, 2004. 560 p. 12. Ugolovnyy zakon Latviyskoy Respubliki / adapt. per. s lat., nauch. red. i vstup. st. A. I. Lukashova i E. A. Sarkisovoy. Mn.: Tesey, 1999. 13. Uholovnyy kodeks Éstonskoy respublyky / nauch. red. y perevod s éstonskoho V. V. Zapevalova; vstup. statya kand. yuryd. nauk dots. SPbHU N. Y. Matsneva. SPb.: Yzdatelstvo "Yurydycheskyy tsentr Press", 2001. 262 p. 14. Tatsiy V. Ya., Hroshevyy Yu. M. Problemy zblyzhennya yevropeyskykh pravovykh system yak umova harmonizatsiyi zakonodavstva Ukrayiny. Problemy harmonizatsiyi zakonodavstva Ukrayiny z mizhnarodnym pravom: materialy naukovo-praktychnoyi konferentsiyi. K., 1998. P. 53-54. 15. Uholovnyy kodeks Respublyky Belarus / predyslovye prof. B. V. Volzhenky-na; obzornaya statya A. V. Barkova. SPb.: Yurydycheskyy tsentr Press, 2001. 474 p. 16. Uholovnyy kodeks Respublyky Moldova / vstupytelnaya statya A. Y. Lukashova. SPb.: Yzd-vo "Yurydycheskyy Tsentr Press", 2003. 408 p. 17. Ugolovnyy kodeks Respubliki Armeniya / Ye. R. Azaryana, N. I. Matsneva; predisloviye Ye. R. Aza-ryana; perevod s armyanskogo R. Z. Avakyana. SPb.: Izd-vo R. Aslanova "Yuridicheskiy Tsentr Press", 2004. 450 p.
18. Ugolovnyy kodeks Gruzii / nauch. red. Z. K. Bigvava. SPb.: Izdatel'stvo "Yuridicheskiy Tsentr Press", 2002. 409 p.
19. Ugolovnyy kodeks Azerbaydzhanskoy Respubliki / nauch. red. I. M. Ragimova; perevod s azerbaydzhanskogo B. E. Abbasova. SPb.: Izdatel'stvo "Yuridicheskiy tsentr Press", 2001. 325 p. 20. Ugolovnyy kodeks Respubliki Tadzhikistan. SPb.: Yurid. Tsentr Press, 2001. 410 p. 21. Ugolovnyy kodeks Respubliki Kazakhstan ot 16 iyulya 1997. No. 167 / predisloviye ministra yustitsii Respubliki Kazakhstan dokt. yurid. nauk, prof. I. I. Rogova. Vedomosti Parlamenta RK. 1997. No. 15-16. SPb.: Izdatel'stvo "Yuridicheskiy Tsentr Press", 2001. 466 p. 22. Ugolovnyy kodeks Respubliki Uzbekistan (s izm. i dop. na 15 iyulya 2001. Vstup. stat'ya M. Kh. Rustambayeva, A. S. Yakubova, Z. Kh. Gulyamova. SPb.: Izdatel'stvo "Yuridicheskiy tsentr Press", 2001. 338 p. 23. Romanyuk I. M. Kryminalno-pravova kharakterystyka zlochyniv, shcho posyahayut na intelektualnu vlasnist v Ukrayini: dys. k. yu. n. Spets.: 12.00.08. Lvivskyy derzhavnyy universytet vnutrishnikh sprav. Lviv, 2018. 238 p. 24. Kravchenko V. Yu. Teoriya spravedlyvoyi viyny dlya KHKHI stolittya. Politolohiya. No. 3 (77). 2011 p. P. 162-165 25. Mizhnarodna Konventsiya pro vykorystannya radiomovlennya v interesakh myru 1936. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_229/print.
Дата надходження: 04.02.2020р.
Владимир Канцир, Кристина Олейник
ЗАРУБЕЖНЫЙ ОПЫТ РЕГЛАМЕНТАЦИИ УГОЛОВНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ ЗА ПРОПАГАНДУ, ПЛАНИРОВАНИЕ, ПОДГОТОВКУ, РАЗВЯЗЫВАНИЕ И ВЕДЕНИЕ
АГРЕССИВНОЙ ВОЙНЫ
Анализируются вопросы уголовной ответственностиза пропаганду, планирование, подготовку, развязывание и ведение агрессивной войныпо уголовному законодательству зарубежных государств. На основании анализа предписаний уголовного законодательства отдельных европейских и постсоветских государств констатируются общие и отличительные черты нормативного урегулирования этого вопросу. Высказывается авторская точка зрения о целесообразности имплементации некоторых положений зарубежного законодательства в отечественное. Проанализированы уголовное законодательство государств, которые являются членами Европейского
Союза. Выделены положения, которые являются достойными для заимствования украинском законотворцу, а также те, которые являются неудачными.
Ключевые слова: уголовная ответственность, пропаганда, планирование, подготовка, развязывание, ведение, агрессивная война, зарубежный опыт.
Volodymyr Kantsir
Institute of Jurisprudence, psychology and innovative education, National University "Lviv Polytechnic", Department of Criminal Law and Procedure,
Sc. D., Prof.
Christina Oliynyk
Institute of Jurisprudence, psychology and innovative education, National University "Lviv Polytechnic", post-graduate student of the Department of Criminal Law and the process
THE INTERNATIONAL EXPERIENCE OF REGULATION OF CRIMINALRESPONSIBILITY FOR PROPAGANDA, PLANNING, PREPARATION, UNLEASHING AND CONDUCTING
OF AGGRESSIVE WAR
This paper examines the international experience of regulation of criminal responsibility forpropaganda, planning, preparation, unleashing and conductingof aggressive war. On the basis of analysis of orders criminal legislation separate European and most post-Soviet countries the general and excellent lines of the normative regulation this question. Problematic issues and ways of their elimination are determined. The author point of view speaks out in relation to expedience of implementation of some positions of foreign legislation in domestic practice. The criminal law of the states which are members of the European Union has been analysed. The statements that are worthy to be adopted by and to Ukrainian lawmaker, as well as those which are unsuccessful have been elucidated.
Key words: criminal responsibility, propaganda, planning, preparation, unleashing, conducting, aggressive war, foreign experience.
