CC BY
12
Л1ТЕРАТУРА
1. Дзундза А. I. Систематизащя ознак сучасних освтпх технолопй // Педагопка [ психолопя формування творчо! особистосп: проблеми [ пошуки: зб. наук, праць / ред. кол. Т. I. Сущенко (ввдп. ред.) та ш. — Вил. 41. — Ки1в-Запор1жжя, 2007. —С. 143-148.
2. Дичювська I. М. 1нноващйш педагопчш технологи: навч. помб. для студ. вищ. навч. пед. заклад1в / I. М. Дичювська. —К.: Академвидав, 2004. — 352 с.
3. Сльникова О. В. Управлшня впровадженням штерактивних освггшх технолопй в навчальний процес загальноосвп'нього навчального закладу: автореф. дне... канд. пед. наук: 13.00.01 - загальна педагопка та ¿стор1я педагопки / О. В. Сльникова. — К., 2005. — 20 с.
4. Комар О.А. Шдготовка майбутшх учитетв початково! пжоли до застосування штерактивних технолопй. Теоретико-методолопчш аспекта: монограф1я / О. А. Комар. — Умань: РВЦ «Софт>, 2008. — 332 с.
5. Млочешек Л. И. Профессиональная подготовка учителя к педагогическим инновациям в современном образовании / Л. И. Млошечек // Вестник Таганрогского государственного педагогического института. Гуманитарные науки. — Таганрог: Изд-во Таганрог, гос. пед. ин-та, 2008. — С. 233-237.
6. Шс1мчук А. С. Сучасш педагопчш технологи / А. С. Шамчук, О. С. Падалка, О. Т. Шпак. — К.: Видавничий центр «Просв1та»; Пошуково-видавниче агентство «Книга пам'ят1 Украши», 2000. — 368 с.
7. Шдготовка майбутнього вчителя до впровадження педагопчних технолопй: навч. поаб. / О. М. Пехота, В. Д. Будак, А. М. Старева та ш. / за ред. I. А. Зязюна, О. М. Пехота. — К.: А.С.К., 2003. — 240 с.
8. Селевко Г. К. Современные образовательные технологии / Г. К. Селевко. — М.: Народное образование, 1998. —256 с.
УДК 37:001.895 Mapin БОЙКО, Bip а МЛИНКО
1ННОВАЦ1ЙН1 ПРОЦЕСИ В ПЕДАГОГ1ЧН1Й Д1ЯЛЫЮСТ1
У cmammi розкрито мету та суть шновацШного процесу, його структуру, етапи та шляхи реалгзацп' в педагоггчнш dimmoemi. Розглянуто вимоги до учасниюв цъого процесу. Окреслено недолги ШновацШного процесу в педагоггчнШ ctpepi.
В статье рассматриваются цели и сущность инновационного процесса, его структура, этапы и пути реализации в педагогической деятельности. Раскрыты требования к участникам этого процесса. Определены недостатки инновационного процесса в педагогической сфере.
The article deals with the aim and essence of innovative process, its structure, stages and ways of realization in the pedagogical activity. Demands to the participants of this process are considered in it. Disadvantages of innovative process are depicted in the pedagogical sphere.
Осв1та e основою розвитку особистосп, визначальним чинником життедiял ьностi суспшьства, ввдтворюе його потенщал. Вщповщно мае постшно оновлюватися ïï змют, вимоги до ïï якостг Одним Î3 найбшып д1евих засоб1в забезпечення цього процесу е шновацшшеть оевггнього пошуку, який створюе умови для розвитку особистосп. реалпацп ïï творчих зд1бностей, вдосконалюе саморозвиток.
Мета ¡HHOBauiйносп полягае у пост1йному пошуку та впровадженш нових ефективних технологий навчання i виховання, результат яких — формування активно!, д1яльно1, творчо! особистосп.
У педагопчн1й д1яльност1 поняття «шноващя» вживають у таких значениях:
- форма оргашзацн ¡нновац1йно!' д1яльност1;
- сукупшсть нових профес1йних д1й педагога, спрямованих на виршення актуальних проблем виховання i навчання з позицш особиспсно ор1ентовано1 ocbîth;
- зм1ни в ocBÎTHift npaKTnui;
- комплексний процес створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу в педагопш. в наукових достижениях;
- результат шновацШного процесу.
3 огляду на cyTHicHi ознаки шновацн e bcî п1дстави розглядати ïï як процес i як результат. 1нновашя як процес означав часткову або масштабну змшу стану системи i вщповщну д1яльн1сть людини. 1нновац1я як результат передбачае створення або вщтворення
нового, що мае конкретну назву — «новащя». На цш шдстав1 розр1зняють поняття «новащя» («новий заело») (нов! ¡дек методи, методики, технологи, програми тощо) та «¡нновашя», яке ширше за змютом, оскшьки означае процес, предметом якого е шновацп [1, с. 23-24]. 1нновацшшсть розглядають не тшьки як налаштовашеть на сприйняття, продукування 1 застосування нового, а насамперед як вщкритють. Вщкритють майбутньому, здатшеть до передбачення на основ! постшно! переоцшки цшностей, налаштовашеть на конструктивш дм в оновлюваних ситуащях 1 е специф1чними особливостями шновацшно! д1яльност1.
Метою епшпиш е розкрити особливосп, структуру ¡нновашйних процессе та 1х вплив на ефектившеть педагопчно1 д1яльностг
Педагопчш ¡нновашйш процеси стали предметом спешального дослщження вчених у 50-т1 роки на Заход! \ в останне десятир1ччя XX столптя у нашш кра!ш. Розвиток педагопчних ¡нновашй у заруб ¡жнш наущ пов'язаний з ¡менами Б. Блума, Д. Брунера, Г. Грейса, Дж. Керола та ш. В украшськш теори та практищ оевгги ¡нновашйний технолопчний шдхщ заснований А. Алексюком, В. Бондарем, В. Лозовою, I. ГПдласим та ш. Низка дослщжень присвячена шновацшним технологиям вищо!, у тому чиагп педагопчно! оевгги (Я. Бурлака, I. Дичювська, I. Дмитрик, М. Левша. Н. Никадоров та ш.). Ваго\п вщкриття роблять педагоги-новатори (Ш. Амонашвш, С. 1ль1н, С. Лисенкова, В. Шаталов та
ш.).
Мета педагопчно! шноватики полягае в оптимпацп навчально-виховного процесу, в забезпеченш його в1дпов1дност1 умовам \ тенденщям суспшьного буття. Саме в цш площиш постае проблема ефективносп ¡нновашйних педагопчних процеав. Для рацюнального управлшня нововведениями необх1дно вивчити !х особливосп, яга сприяють або стримують ефективний перебш та розвиток. Ефектившеть тлумачиться як сшввщношення результапв дш \ витрат на !х досягнення [2, с. 57]. Це означае, що навпъ найвищий за певних умов результат ще не евщчить про максимальну ефектившеть д1яльност1. Необхщно враховувати, яю засоби \ ресурси було затрачено задля його досягнення. Наприклад, якщо дв1 технологи навчання забезпечують приблизно однаковий р1вень засвоення знань, то ефектившшою буде та, що потребуе найменших зусиль. Але стверджувати про бшыпу чи меншу ефектившеть дш можна лише тод1, коли досягнута !х мета.
Загальна мета повинна бути структурована ввдповщно до специфпш [ цшей еташв шновацшного процесу. Вдале формулювання мети шновашйного процесу не означае, що вона буде однаково сприйнята вам а потенцшними його учасниками. Це зобов'язуе ¡шшатор1в впровадження нововведения до активного роз'яснення його сути переваг для колективу \ кожного учасника зокрема, врахування зустр1чних думок \ пропозицш, а за необхщносп — внесения коректив у стратепю \ тактику реал!заци шновацшно! ще!. 1нод1 для досягнення едносп ¡нтереелв та цшей неминучим може бути \ коригування мети. Наприклад, якщо кер1вник навчального закладу \ його колеги матимуть р!зш цш, то це обов'язково внесе розлад у д1яльшсть колективу, ускладнить чи унеможливить досягнення о1пкуваних результапв, а то й спотворить, поставить шд сумшв шновацшну ¡дею.
Методи, що використовуються на кожному еташ реал наци шновашйного процесу, повинш забезпечити досягнення необх1дних результат!в за найменших витрат фшанав, часу та шших ресурсов. Залежно вщ особливостей но ваш! ефективними можуть бути рпш методи !! реагпзацп. Важливо, щоб учасники шновашйного процесу мали !х у своему арсенал!, умши маневрувати ними залежно в!д ситуаци.
Кожен етап !нновац!йного процесу вимагае певно! орган!зац!! роб!т ! застосування вщповщних метод!в. В одних випадках потр!бне ч!тке окреслення меж шкцативи ! в!дпов!дальност!, в !нших — творчий шдхвд, оперативне реагування на швидкозмшш ситуац!!, ч!ткий розподш обов'язгав та в!дпов!дальност!, зрештою, необх!дна гнучка оргашзащя прац! задля досягнення бажаного результату. Орган!зац!йн! форми при цьому повинш максимально ввдповщати обраним методам ! можливостям виконавц!в.
Досягнення результапв, оч!куваних в!д реал!зац!! !нновац!йного педагопчного процесу, залежить ! в!д мотиваци виконавц!в. Для того, щоб вони були зац!кавлен! у
досягненш необхщних результат!в шновацшно! д1яльносп, потр1бно створити вщповщш умови, передбачити колективш, ¡ндивщуальш стимули. Однак не завжди створення сприятливих умов породжуе у тих, на кого покладено реалпашю нововведения, позитивне ставлення 1 защкавлешсть у його освоенш. В багатьох людей можуть бути сво! иереконання, щоб ¡гнорувати. иротид1яти йому чи ¡\птувати участь у його реагпзацп. Нерщко можливий ошр з\1 ¡нам. Усе це иотр1бно ирогнозувати, розробити тактику щодо послабления опору, шдвищення защкавленосп, актив!зацн учасп тих, хто з певних причин опинився в опозици до ншцатор1в змш. Як правило, педагопчш колективи, в яких утвердилися демократичш принципи сшвжиття, першими сприймають нове, грунтовно анал1зують, вщкрито обговорюють, злагоджено працюють над його втшенням.
1нновацшний процес за структурою е складним. Часто вш не лише структуруеться на послщовш етапи, а й охоплюе кшька проблемно-смислових розгалужень. Тому реал1зувати його належить не однш людиш, а груш. шод1 великим колективам, кожен з яких покликаний працювати задля досягнення едино! мети. Для цього потр1бно забезпечити ефективний обмш шформашею. тобто налагодити ефективш комушкацп. завдяки яким об'еднуються в едине цше оргашзацшно складш сощалып структури, до яких належить колектив, що реагпзовуе шновацшну педагопчну ¡дею. Комушкацп бувають вертикальними (Чпж шдлеглими 1 кер1вниками) 1 горизонтальними (Чпжособиспсш й мгжгрупов1). У процеа 1х здшснення можуть виникати р!зномаштш антшнновацшш ¡нформашйш. комушкативш бар'ери (шитки, дезшформащя, провокативне загострення стосунюв тощо). Тому ¡шшатори шновацшного процесу мають заздалепдь продумати 1 змоделювати комушкативш канали та мехашзми, стежити за ефектившстю 1х функцюнування. Вносити за необхвдносп корективи, долати збо!, дбаючи, щоб кожен учасник реал1зацн нового знав, що, як 1 де вщбуваеться, якими е промгжш результата, яю вносяться змши 1 до чого вони зобов'язують. Отже, доступшсть, своечасшсть надходження, достов!ршсть шформаци, сприятливий для професшного спшкування юимат забезпечують ефективну взаемодпо вах учасниюв ¡нновашйного процесу, своечасне виявлення 1 розв'язання конфлпспв. що е передумовою злагоджено! роботи колективу.
Залежно вщ узятих за основу в шновацшному процеа критерпв виокремлюють в1дпов1дш елементи, що лопчно, змютовно, оргашзацшно, композицшно взаемопов'язаш \пж собою. Синтез рпномаштних тишв структур дае змогу побачити складшсть ¡нновашйного процесу та пов'язаних п його впровадженням завдань; спрогнозувавши ймов!рш проблеми, е можливють уникнути !х.
Дгяльшсна структура постае як сукупшсть таких компонента, як мотиви, мета, завдання, пнет. форми, методи, результати. Безперечно, все починаеться з мотив1в (спонукальних причин) суб'егспв шновацшного процесу (кер1вника навчально-виховного закладу, виховател1в, учител1в), обгрунтування нововведения, формулювання завдань, розробки змюту ¡нновацн тощо. Уа щ компоненти д!яльносп реагпзуються за певних умов (матер1альних, фшансових, морально-психолопчних, часових), що не належать до структури д1яльностк але !х ¡гнорування парагпзуе, робить ¡нновашйний процес неефективним.
Суб'ектна структура. В !! основ! — шновацшна д!яльн!сть суб'ект!в розвитку освггнього закладу: педагог!в, науковц!в, дней, батыав. консультант!в, експерив, пращвниюв орган!в освгги, кожен з яких виконуе в шновацшному процес! свою функщю ! роль.
Менееа структура. Ввдображае взаемопов'язану !нновац!йну д!яльн!сть суб'ект!в на м!жнародному, державному, региональному, районному (мюькому) р!внях ! на р!вн! навчально-виховного закладу. 1нновацшний процес у навчальному заклад! певною м!рою перебувае шд впливом (як позитивним, так ! негативним) !нновац!йно! д!яльност! б!льш високих р!вшв. Щоб цей вплив був позитивним, потр!бна спец!альна д!яльн!сть кер!вник!в, спрямована на узгодження зм!сту шновацш, !нновац!йно! полпики на кожному р!вш. Кр!м того, управл!ння процесом розвитку конкретного навчально-виховного закладу вимагае
розгляду його на таких р1внях: ¡ндивщуальному, р!вш малих груп. р1вш всього закладу, районному (\iicbKO\iy) та регюнальному.
Змктоеа структура. Охоплюе зародження, розробку та освоения новацш у педагопчному процес!, управлшш навчально-виховним закладом тощо. Кожний компонент ще! (як I будь-яко! ¡ншо!) структури мае складну будову. Так, ¡нновашйний процес у навчанш може передбачати нововведения в методах, формах, прийомах, засобах, у ппсп освгги або в II цшях тощо.
Управлтська структура. Особливють II зводиться до взаемоди таких вид ¡в управлшських дш, як планування — органпашя — кер1вництво — контроль. Традицшно планування шновацшного процесу вщбуваеться через розробку концепци, наприклад, нового закладу осв1ти або програми його розвитку. Шсля цього настае етап орган наш! д1яльносп педагопчного колективу на реалпашю програми \ контролю за вщповщними процесами та 1х результатами.
Оргашзацшна структура шновацшного процесу. До ще! структури належать д1агностичний, прогностичний, власне оргашзацшний, практичний, узагальнюючий та етап впровадження, кожен з яких мае свою змютову специфжу, виконуе специф!чш функцп { теж е певною \прою структурним феноменом.
Структури ¡нновашйного процесу поеднаш \иж собою не лише горизонтальними, а й вертикальними зв'язками. Кожен компонент будь-яко! структури реал!зуеться у компонентах шших структур, оскшьки ва вони утворюють едину систему.
Нерщко !нновац!йн! д11 можуть бути результативними, але малоефективними. Це в!дбуваеться тод!, коли, д!ючи по-!ншому, того самого результату можна досягти за менших витрат або коли при тих самих витратах можна здобути кращий результат.
Загалом будь-який !нновац!йний процес !з погляду його ефективност! певною м!рою ризиковий. Суть не лише у потенщал! ефективност! !нновац!йно! ще!, а й у багатьох чинниках, що впливають на впровадження ! використання шновацшно! педагопчно! технолоп!. Одн! з цих чинниюв — ун!версальн! ! виявляються в будь-якш сфер! людсько! д!яльносп, !нш! поширен! в педагопчн!й д!яльностг
До найголовн!ших недол!юв !нновац!йних процеав у педагопчн!й д!яльност! належать так!:
1. Потенцшно ефективн! новац!! не впроваджуються або впроваджуються !з значним зашзненням, що суттево обмежуе можливосп отримання позитивного ефекту в!д використання нововведения.
2. Нерщко значн! зусилля спрямовуються на впровадження неперев!рено!, неефективно! новац!!. Спроби реал!зац!! !! у практичнш д!яльност! засв!дчують, що вона не волод!е необх!дним !нновац!йним потенщалом ! е насл!дком помилкового оцшювання и результативност!. 1нод! стимулом для впровадження новаци стае !! популяршсть, а не оч!куваний педагопчний ефект.
3. Низький ефект в!д впровадження новаци виникае внаслщок явного чи прихованого !й опору або неправильно! оргашзаци !нновац!йних процес!в.
4. Значне перевищення витрат на впровадження новацш пор!вняно з прогнозованими показниками.
5. Непом!рно тривал! строки впровадження.
Ус! щ проблеми е насл!дком неправильного оцшювання затрат часу, фшансових, оргашзацшних, кадрових та !нших ресурс!в, недостатньо продумано! технолоп! впровадження; не враховаш психолопчш чинники новац!й, слабю вольов! зусилля !х !н!ц!атор!в, сильний ошр консервативно! частини педагопчного колективу. Якими б не були причини недолшв !нновац!йно! д!яльност! в педагопчному колектив!, п!д загрозою несприйняття, нереал!зац!! опиняеться нер!дко актуальна, потенц!йно високопродуктивна шновацшна педагопчна !дея. Тому недостатньо бути налаштованим на !нновац!йн!сть, необх!дно мати у розпорядженш оптимальний наб!р ресурав, волод!ти управл!нською культурою, профес!йним ! дшовим авторитетом, необх!дним для переконання педагопчного
колективу, нервдко — вщповщного кер1вництва у правильности вибору шновашйно! д1яльносп для акумуляцп зусиль на подолання рпномаштних труднопцв, яю неминуче супроводжують кожну людину, що наважилася зламати усталеш стереотипи, утвердити у педагопчнш практищ нове.
Запобшанню негативним проявам у педагопчнш шновацшнш д1яльност1 сприяе дотримання умов, необхщних для ефективного nepe6iry шновацшного процесу. Як вщомо, кожне нововведения долае необхщш етапи вщ зародження потреби в ньому до його здшснення i тривалого використання. Особливо важливою е його ефективна реал наш я на Bcix стад1ях, забезпечення послвдовносп, логичного, оргашзацшного зв'язку. Та найголовшше те, що будь-яке нововведения повинно ввдповщати об'ективним потребам сусшльно!, зокрема педагогично! практики, професшним, оргашзацшним, фшансовим та шшим можливостям тих, хто мае Haviip його впровадити.
Яюсть реал!заци шновацшного процесу в педагопчнш д1яльносп зумовлюеться його щлями, методами i засобами, оргашзовашстю, знаниями, зд1бностями, защкавлешстю виконавщв у досягненш найвищих результапв, особливостями комушкацн мiж ними [3, с. 79]. Оскшьки результат кожного етапу шновашйного процесу е передумовою ефективного здшснення наступного — це актуалпуе необхщшсть узгоджувати попередш ui.Ti з наступними. Наприклад, 36ip шформаци про новащго мае забезпечити обгрунтоване прийняття ршення про доцшьшсть II впровадження або вщхилення. Прийняте позитивне ршення повинно хпстити завдання на розробку програми впровадження, в якш мають бути визначен! суть, етапи po6iT, а також основн! контролып opieHTnpn.
Особливо важливим е формулювання мети впровадження. Тшьки конкретн1сть. прозор1сть, ч^юсть окреслених у нт параметр1в дае змогу на основ! i'x пор1вняння 3i здобутими результатами прийняти ршення про доцшьн!сть тривалого використання нововведения або зупинення роботи щодо реалпацп ¡нновац1йно! ¡де! в педагопчн!й д1яльност1.
Учасники ¡нновац1йного процесу, KpiM готовност1 i прагнення впроваджувати новацИ, повинш мати належну квал1ф1кац1ю для виконання покладених на них обов'язюв. На практиц1 нер1дко бувае, що педагог може усшшно реал!зувати у навчальному npoueci вимоги програми, володп"и р1зноман1тними методиками навчання й виховання, але при цьому не вщчувати потреби в новому саме через ввдсутшсть у структур! ocooncTOCTi творчого потенщалу. Тому необх1дною умовою ефективно! ¡нновац1йно! д1яльност1 е спец1альна шдготовка педагога, нагромадження й осмислення ним досвщу тако! д1яльност1, внутр1шня налаштовашсть на пошук та осягнення нового. Певною viiporo культивувати II у co6i може кожна людина.
Отже, шновашйш процеси в педагопчний д1яльност1 покликан! забезпечити п1двищення якост1 навчання й виховання або знизити витрати на досягнення кращих результате в освт. Йдеться про те, що метою будь-якого нововведения е шдвищення ефективносп педагопчного процесу. Воно залежить в1д досягнутого яюсного результату та тривалосп використання ¡нновац1йно! ¡де!. а також вщ того, яких витрат потребуе конкретне нововведения. Яюцо через незначний час шел я впровадження нововведения актуальною буде проблема щодо освоения нового, яка нейтрагпзуе дш попереднього, то ефект вщ такого нововведения е незначним, а отже, витрати на його впровадження виявляться невиправданими. Подалыпих дослщжень потребуе проблема мошторингу педагопчних шновацш.
Л1ТЕРАТУРА
1. Дичювська I. М. 1нноващйн1 педагопчш технологп: навчальний пос1бник / I. М. Дичювська. — К.: Академвидав, 2004. — 352 с.
2. Кларин М. В. Инновации в обучении: Метафоры и модели: Анализ зарубежного опыта / М. В. Кларин. — М.: Наука, 1997. —83 с.
3. Педагопчш шноваци: ще!, peami, перспективи: зб. наук, праць / ред. кол.: JI. I. Даниленко (гол. ред.) та ¿н. — Кшв: Логос, 2000. — С. 49-86.
