CC BY
14
Науковий вкник, 2002, вип. 12.1_
• застосування принципiв захисного, охоронного люогосподарювання у гiрських ль сах, яю базуються на водозбiрних методах ведення господарства;
• змiна системи рубок за рахунок збшьшення частки несущльних способiв i застосування природоохоронних технологш (кiнне, пiдвiсне та "лоткове" трелювання деревини);
• забезпечення прюритету природному вiдновленню лiсiв, переосмислення значения i мiсця iнтродуцентiв;
• розробка i широке застосування методiв формування складних, багатоярусних, рь зновшових, змiшаних деревостанiв, переформування насаджень (в першу чергу на об'ектах природно-заповщного фонду, генетичних резерватах i люах I групи);
• змiна принцитв призначення санiтарних рубань, перехiд до обов'язкового зали-шення частини мертвих стоячих i повалених дерев.
Економiчнi результати лiсогосподарювання у рiзних репонах Украши ра-зюче вiдрiзняються, що однозначно обумовлено системою управлiння i наслвдка-ми невдалого реформування початку 90-х рр. Порiвняння економiчних показникш галузi за 2000 рiк областей Карпатського репону (Закарпатська, 1вано-Франюв-ська, Чершвецька, де право розпоряджатись лкоСчним фондом реалiзують мкце-вi адшшстрацц, i трьох iнших областей, приблизно з однаковим об'емом лкоко-ристування (Вiнницька, Житомирська, Хмельницька), де тсошчний фонд, зали-шений за шдприемствами Держкомлiсгоспу, наочно показуе всю шкоду i неефек-тивнiсть принципу передачi управлiння лiсовими ресурсами регiональним органам влади.
УДК 338.2 (477) 1.П. Онуфрик - УкрДЛТУ
1ННОВАЦШШ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Розглянуто проблеми забезпечення сталого розвитку. У cTpyKTypi сучасно! економь ки перевага надаеться галузям обробно! промисловостi i сферi послуг. Нового значения набуде показник валового внутршнього продукту. Продукт розглядатиметься як послщо-внiсть виробництва, використання та утаизаци. Такий пiдхiд дозволить оцiнити загальну ефективнiсть економiки. Сьогоднi в основi розвитку лежать iнтелектуальний потенщал та iнновацiйна активнiсть. Зважаючи на розширення спектру послуг зросте роль науки. Вщ-будуться поступовий перехщ вiд ресурсно-енергетичних до iнформацiйних джерел житте-дiяльностi людини, створення економжи, яка буде вiдносно незалежною вщ природного середовища i забезпечить збереження природних основ життя.
Igor Onufryk - USUFWT Innovation aspects of sustainable development support
The article relates to problems of sustainable development. In a structure of present-day economic preference is given to processing industry and service. Index of gross domestic product will obtain new importance. Product will be considered as sequence of production, usage and utilization. This approach allows to make an assessment of economic general effectiveness. At present on the basis of development there are intellectual potential and innovation activity. To takes into account extension of service range the significance of science will increase. Gradual transition from resource-energetic to information sources of human being will happen, the economic creation, which will be relatively independent from nature and provide a preservation of nature life basics.
Принципи, задеклароваш конференщею Pio-92, спрямоваш на досягнення двох стратепчних цшей розвитку. Мова йде про побудову здорово!' економ^ в
2. Проблеми практичного застосування еколого-еконо:шчного вчення
155
усiх крашах свiту i про дотримання високо1 якостi навколишнього природного се-редовища як основи iснування людства. Зважаючи на це дií сусшльства не пови-ннi вступати у суперечшсть з природними й екологiчними законами, призводити до негативних i незворотних процесiв у бiосферi. Виконання згаданих вимог може бути забезпечене лише тод^ коли напрями виробничо-господарсько1 дшльносп сусшльства грунтуватимуться на науково виваженому еколого-економiчному шд-ходi. Поки економiчнi вiдносини, вимоги i потреби не стануть обов'язковим еле-ментом соцiально-економiчноí полiтики, нема пiдстав розраховувати на усшх при переходi до моделi сталого розвитку.
Зараз коротко зупинимося на загальних елементах ще1 модели Модель сталого розвитку нацюнальних господарств - це певний споаб взаемодц суспiльства i природи. В ц основi лежить такий спосiб функщонування сусшльного виробниц-тва й система природокористування, де на перший план висуваеться " екологiчна" розбудова цих складових. Реалiзацiя концептуально!' моделi сталого розвитку мо-жлива лише за умов запровадження комплексу заходiв адмiнiстративного, оргаш-зацiйного, технологiчного, фшансового та юридичного характеру. До головних з них можна вiднести [1 ]:
• яюсш перетворення технологiчного способу виробництва, який повинен забезпе-чувати збереження екосистем та !х здаттсть залишатись основою для подальшого розвитку;
• змши у галузевiй структурi економiки з акцентом на розвиток еколопчно нейтра-льних 11 сектс^в та власне природоохоронного сектора ("зелено!" щдустрц);
• екологiчна модифiкацiя цшьових прiоритетiв макроекономiчноí полiтики; орieн-тащя товаровиробникiв на екологiчнi iнвестицií та ресурсозберiгаючi шновацп, а споживачiв - на еколопчно чиста товари.
Ощнюючи реальний стан речей, до прюритетш сталого розвитку слiд ввд-нести, з одного боку, економiчний мехашзм рацiоналiзацií природокористування - це регулятори, ят активiзують природоохоронну дiяльнiсть i стимулюють при-родокористувачiв покращувати стан довкшля. Цi регулятори економiчно приваб-ливi для природокористувачiв i водночас дають змогу здiйснювати перехiд до принципово ново! полiтики: вiд контролю до запобтання забрудненням. 1мплан-тащя екологiчних цiлей в iнтереси товаровиробнитв - саме таким е глибинний змкт практичного розгортання економiчного мехашзму рацiоналiзацií природокористування. 1ншим прюритетом сталого розвитку виступають зовсш новi тен-денцií. У процесi глобальних структурних трансформацiй свiтового економiчного простору перевага надаеться галузям обробно1 промисловосп та сферi послуг. Вже незворотшм е процес деiндустрiалiзацií, який проявляеться у розвитку сервь сно1 економши, ноосферизацií виробництва. В його основi - постiйне скорочення галузей первинного (видобувного) i вторинного (обробного) секторiв i форсова-ний розвиток третинного сектора (послуги). Для лiсового господарства - це озна-чатиме скорочення його ролi як сировинно1 складово1 i розвиток сфери, яка б за-безпечила потребу у наданш корисних властивостей лiсу як компонента бюсфери. Вiдповiдно i традицiйний макроскотчний показник розвитку економiки краши -виробництво валового внутрiшнього продукту (ВВП) набуде нового змкту. Продукт розглядатиметься не стiльки як товар, а бшьше як послуга, тобто враховува-тиметься весь цикл - вщ виробництва внутрiшнього товарного продукту до його використання споживачем з обов'язковою подальшою утилiзацiею пiсля того, як
156
Еколого-економiчне вчення: витоки, проблеми, перспективи
Науковий вкник, 2002, вип. 12.1_
вш втратить або вичерпае сво1 споживчi властивостi. Такий пiдхiд дасть змогу у перспективi вийти на ощнку виробництва ВВП як на показник, що у цiлому хара-ктеризуе ефективнiсть економiки [2].
Серед ключових засад сталого розвитку доцшьно видiлити [2]:
• орieнтацiю суспiльного виробництва на збшьшення загально! частки послуг у ВВП;
• створення регулярного мехашзму, що забезпечуе стале зростання коефiцieнта ко-рисно! Д11 господарсько! дiяльностi;
• забезпечення зростання штелектуально! складово! у ВВП.
Як бачимо, якiсно нова основа розвитку людсько1 цивiлiзацií потребуе тд-вищення iнновацiйноí активностi. А в епоху шформатизацп суспiльства за раху-нок налагодження iнформацiйних зв'язюв науковi знання дедалi бiльше залучати-муться безпосередньо до технологií виробництва товарiв i послуг.
Незважаючи на негативш наслiдки технологiчного розвитку у ХХ ст., тех-нологiя залишатиметься потужним джерелом прогресу. Взаемообумовленим стае розвиток науки, техшки i виробництва. Поступ сусшльства починае будуватися на безперервному залученш нового знання у процес виробництва [3, ст. 16]. Тому сьогодш згубним кроком було би вiдмовитися вiд науково-технiчного прогресу. Лише за допомогою рацiонального, социально й екологiчно орiентованого засто-сування нових результатiв науки, високих i наукомiстких технологiй, можуть бути пом'якшеш, а у багатьох випадках повнктю подоланi негативнi явища, пов'язанi з попередшм розвитком науки i технологш. Одночасно ми стикаемося з моментом величезного перелому, коли iнновацiя стае продуманим i свiдомим, планованим i керованим, творчим i вiдновлюваним шструментом розвитку [3, ст. 21]. Неввд'ем-ним елементом такого розвитку виступае штелектуальний потенцiал. Не менш ак-туальним, нiж Володання потужною науковою базою, е питання И адекватного за-стосування з метою розвитку наукомкткого виробництва, випуску конкурентосп-роможно!' продукцií (послуг). З iншого боку, реалiзацiя iнтелектуального потенщ-алу дозволить активiзувати iнновацiйний процес. Змiст його якраз полягае у поед-нанш, синтезi iнтелектуальних компонентiв дiяльностi людини, що надае !й твор-чий характер. 1нтелектуальний потенцiал суспiльства - це його шновацшш здiб-носп, застосування яких дозволяе вирiшувати наявш проблеми, вносити нове в к-торичний процес. 1нтелектуальна творча дiяльнiсть людей служить джерелом iн-новацш у всiх сферах суспiльного життя [4]. Проте за останш роки в УкраМ рiзко скоротилися видатки на науковi дослiдження, у той час, коли продовжують вико-ристовуватись застарiлi технологií, а шноващйна дiяльнiсть з'являеться як фраг-ментарне явище. Якщо не почати виправляти кризову ситуацхю вже сьогоднi, то завтра ми просто опинимося на узбiччi розвитку.
Характерною умовою функщонування згаданого механiзму виступае част-ка ВВП, що спрямовуеться на науковi дослiдження. Наприклад, свiтовi лiдери, та-кi як США, Японiя, Шмеччина, Францiя видiляють до 3 % ВВП у цьому напрям-ку, одночасно отримуючи вiд 70 до 90 % приросту ВВП вщ науково-техшчного прогресу. Для Укра1ни цей показник перебувае на вкрай низькому ршш - 0,6 %, хоча мшмальне його значения повинно становити 1,7 %. Маеться на увазi те кри-тичне значення, за якого науковий потенщал вiдiграватиме економiчну функцхю. I тут ми втрачаемо двiчi: недоотримуемо приросту ВВП та шдтримуемо високо розвинутi держави. З огляду на невiдлагодженiсть правово1 бази з трансферу тех-
2. Проблеми практичного застосування еколого-економiчного вчення
157
нологiй вщбуваеться дифузiя наукових розробок за кордон, тобто наша наука по-чинае працювати на благо iноземних кра'н. Вихiд з кризово!' ситуацп потрiбно шукати у змiнi прiоритетiв, у пошуку нових джерел економiчного зростання, не забуваючи про засоби економiчноí пiдтримки.
В умовах змiни технолопчних укладiв протягом Х1Х - ХХ ст. переважала мобiлiзацiйна стратегия розвитку, основою яко!' була наздоганяюча модель еконо-мiки. Сьогоднi через неефектившсть такого типу зростання виникае необхвдшсть адаптацй' национально!' специфiки кра'ни до нових глобальних умов, виходу з кри-зи техногенно!' парадигми розвитку. Тобто, ми маемо знайти принципово нову модель економiчного зростання, засновану на шноващях, а ринковий мехашзм повинен виступати лише як зааб забезпечення вiдповiдних умов для здайснення радикальних структурних перетворень. Така модель економiчного зростання за-безпечить принципово новi можливостi i у перспективi змiнить структуру ринку та виробництва. Але в умовах обмеженостi ресурсов, перш за все, необхiдно чггко визначити iнновацiйнi прiоритети. Незважаючи на трудношд, саме на них варто зосередити увагу, а не затрачати зусилля на дрiбницi, якi у цшому зберiгають структуру потреб i виробництва.
Подальша доля нашо!' цивiлiзацií залежить вiд поступу науки та збереження довкшля. Стрижнем ново!' економжи стануть не промисловi тдприемства, а поту-жнi iнтелектуально-технологiчнi комплекси, здатнi швидко реагувати на зовшшш умови. Головним чинником розвитку виступае наявшсть аде!', проекту, програми. Ввдбудеться поступовий перехвд вiд ресурсно-енергетичних до шформацшних джерел життедiяльностi людини, створення економiки, яка буде вiдносно незалеж-ною вiд природного середовища i забезпечить збереження природних основ життя.
Лiтература
1. Веклич О.О. Формування eK0H0Mi4H0r0 мехашзму сталого розвитку Укрални// BicH. НАН Укрални. - 2000, № 2. - С. 3-16
2. Буравльов £.П. Сума технологий як передумова сталого розвитку// BicH. НАН Укрални. - 2001, № 5. - С. 26-33
3. Фонотов А.Г. Россия: от мобилизационного общества к инновационному. - М.: Наука. -1993. - С. 5-40
4. Келле В.Ж. Сощальш альтернативи реалiзацii штелектуального потенщалу Роси// Наука i наукознавство. - 2000, № 3. - С. 23-28
Докторант О.Я. Лазор1, к.с.-г.н.
ПРАВОВ1 ОСНОВИ ОРГАН1ЗАЦП ТА Д1ЯЛЬНОСТ1 ДЕРЖАВНИХ УПРАВЛ1НЬ ЕКОЛОГП ТА ПРИРОДНИХ РЕСУРС1В
Розкритi адмiнicтративно-правовi основи оргашзацн та дiяльноcтi державних управ-лiнь екологн та природних реcурciв в областях, мют Киева та Севастополя; викладеш ix оcновнi завдання, права та обов'язки; проаналiзована структура цього органу та вказаш пропозици щодо ii вдосконалення.
1 кафедра державного управления та мгёцевого самоврядування ЛФ УАДУ при Президентов! Украни
158
Еколого-eKOHOMiHHe вчення: витоки, проблеми, перспективи
