CC BY
23
УДК 330.342.005.44
1ННОВАЦ1ЙНЕ БАЧЕННЯ ПРИРОДОЗБЕР1ГАЮЧО1 ПОЛ1ТИКИ УКРА1НИ
С.К. XapÍ4KOB, д.е.н., професор
Одеський нацюнальний полгтехтчний унгверситет, Одеса, Украта
Людство стоить перед необхiднiстю ви-ршення багатъох глобалъних завданъ, бiлъшiстъ з яких маютъ у свош основi проблеми його взаeмовiдносин з Природою. Проходить час не усвщомлено! агресп лю-дини проти Природи. 1з середини ХХ ст. сус-пiлъство почало опрацъовувати принципи свого ю-нування i вдосконалювати тдходи до освоения, використання i розпод^ природних ресурсiв пла-нети та врахування довготривалих наслiдкiв свого втручання в хiд природних процесiв, узгоджених i скоординованих дiй щодо регулювання масштабiв антропогенного впливу на планетарному рiвнi. Фахiвцями обгрунтовано, що суспшьство мае перейти до побудови сво!х взаемовiдносин з природою, оргашзацп свое! життедiялъностi в природi на основi врахування всiх взаемозв'язшв i взаемо-залежностей мiж ними, що поеднують !х як час-тину i цiле.
Саме парадигма суспшьного розвитку на засадах гармоншного взаемозв'язку усiх структур-них складових ноосфери - людства, суспiлъних систем, наукових знань, техшки й технологш в едностi з бiосферою поступово сформувалася як концепт сталого розвитку, який на тепершнш час визнано свповою спiлънотою як стратегiчна домь нанта майбутнъого цивiлiзацiйного шляху лю-дства.
У контекстi таких глобалъних завданъ стосовно Укра!ни у низцi першочергових завданъ, на ви-рiшеннi яких необхщно зосередити увагу, виокре-млюеться проблема визначення новиньо! шнова-цшно! за ознаками цiннiсних орiентирiв державно! политики (сучасних домiнант, стратегiчних засад, перспективних напрямiв тощо) гармошзацп госпо-дарювання, природокористування та соцiалъного прогресу вiдповiдно до визначених свiтових до-мiнант сталого розвитку.
Такий тдхвд мае стати iмпулъсом до по-дальшо! модершзацп на принципах взаемоузгод-ження та збалансованостi засад нацюнально! внут-ршнъо! полiтики в економiчнiй, соцiалънiй та еко-логiчнiй сферах, що визначеш Законом «Про засади внутршньо! i зовшшнъо! политики Украши» [1].
Аналiз стану дослвдження та вирiшення проблеми
Систематичному дослщженню проблеми у вiтчизиянiй науцi активна увага стала надаватися лише напришнщ ХХ столiття, коли сталий роз-
Хар1чков С.К. Ыновацшне бачення природозбер1-гаючо! полтики Украши.
В статп викладено мотивацию модершзацп сучасно! еколопчно! полiтики Укра!ни в iнновацiйну модель природозберп'аючо! полгтгики, що мае грунтуватися на штеграцй природногосподарювання та еколопзацй суспiльного розвитку.
Ключовi слова: сталий розвиток, природогоспо-дарювання, природозберпильна политика, екологiзацiя суспiльного розвитку
Харичков С.К. Инновационное видение природосберегающей политики Украины.
В статье изложена мотивация модернизации современной экологической политики Украины в инновационную модель природосберегающей политики, которая должна базироваться на интеграции природохозяйствования и экологизации общественного развития.
Ключевые слова: устойчивое развитие, природо-хозяйствование, природосберегающая политика, экологизация общественного развития
Kharichkov S.K. Innovative vision of environmentally friendly policy of Ukraine.
The article describes the motivation modernization of modern Ukrainian environmental policy in an innovative model of environmentally friendly policies, which should be based on the integration of ecological nature management and social development.
Keywords: sustainable development, nature management, environmentally policy, the greening of social development
виток стае предметом теоретичного осмислення вичизняних управлшщв, соцiологiв, економiстiв, фiлософiв, iсторикiв, географiв та представник1в iнших наукових шшл й громадськостi. На су-часному етат вiтчизняними вченими зроблено значний внесок у виршення проблеми, що стосуеться питань формування й реалiзацi! державно! полiтики переходу Укра!ни до сталого роз-витку, зокрема щодо розробки проектiв 11 кон-цептуальних та стратегiчних орiентирiв [2-8]. Саме в цьому контекстi офщшно визначено основнi засади (стратегiю) державно! еколопчно! полiтики Укра!ни на перюд до 2020 року [9].
Разом з тим, акцентащя концепту сталого ро-звитку вимагае необхiднiсть вдосконалення теоре-тичних та прикладних засад державно! полпики в цiй сферi та поглиблення основних положень на-цiонально! екологiчно! полiтики шляхом орiен-тацi! домiнанти природозбереження над вирь шенням суто екологiчних проблем розвитку. Ок-рiм зазначеного слiд звернути уваги й на те, що сутшсть та сучасне поняття еколопчно! полпики е доволi узагальненими та, вщповщно, орiентова-ними не на реальну сферу суспiльного розвитку (як тако! екологiчно! сфери не визнано як складо-во! суспiльно! системи), а на конкретну галузь науки «еколопю». Це допускае рiзноманiтну кон-кретизацiю об'ектiв та суб'ектiв еколопчно! поливки, засобiв !! реалiзацi!, вiдповiдних структур-них компонентiв та остаточно! мети досягнення цiльових настанов тощо.
Не зменшуючи цiнностi та значущосп ре-зультатiв вiдомих наукових дослщжень, вщпо-вiдних законодавчих ршень щодо шституцшван-ня екологiчно! политики, все таки необхiдно зазначити, що вони на тепершнш час не повною мiрою висвiтлюють проблему формування приро-дозбалансованих векторiв дiяльностi з керiвництва та управлiння сталим розвитком суспшьства.
Зважаючи на вищевказанi аргумента, метою стати е формування шновацшного бачення при-родозберiгаючо! полiтики Укра!ни в контекстi !! стратегiчного переходу до принцитв сталого роз-витку.
Виклад основного матерiалу дослiдження
Визначальним моментом у формуванш шнова-цiйного бачення природозбер^аючо! полiтики мае стати визнання об'ективного факту переходу вiд парадигми природокористування до парадигми природогосподарювання [10]. Ця теза базуеться на основоположних принципах визначення при-родогосподарювання як матерiально-духовно! системи, що мае ознаки та здатшсть до само-розвитку, сформована сощумом та функцiонуе шляхом залучення до не! речовини, енергп, шфо-рмаци природного середовища, а також штелекту та духовностi соцiуму, з метою створення життездатних умов для його юнування й розвитку, а також для задоволення його iнтересiв та потреб, зютавлених iз законами природних екосистем [11].
Структурними елементами природогоспода-рювання як сфери суспшьного розвитку можна визначити так1 складов^ природоосвоення, природокористування, природоспоживання, при-родоперетворення, природооблаштування, приро-довiдновлення, природоохорона, природотво-рення, природоiнтелектуалiзацiя, природо-вивчення (чи природотзнання). У реальних умо-вах природогосподарювання можлива безлiч будь-яких комбiнацiй цiх складових, що е воображениям рiвня освоення реальних природних об'екпв та стану економiчних систем господа-рювання, як1 у сиш^ суб'ект-об'ектних та су-б'ект-об'ектних вшносин саме i визначають процес природогосподарювання на будь якому рiвнi упра-влiння: макрорiвнi, мезорiвнi, мiкрорiвнi або, на-вiть, локальному рiвнi.
Не менш важливою умовою переходу сус-пiльства до розвитку на принципах сталосп, а саме запровадження новiтньо! парадигми природозбереження, е визначення ново! фiлософi! господа-рювання, фундаментом яко! мае стати парадигма еколопзацп суспiльного розвитку. Таким чином, штегруючи сформульованi положення щодо до-мшанти природогосподарювання та парадигми екологiзацi! суспшьного розвитку (див. рис. 1а та 1 б), концептуальш основи природозбер^аючо! политики Укра!ни можна окреслити наступним чином.
У нових економiчних умовах, коли роль при-родно-ресурсного потенцiалу не лише зростае, а й визначае нащональш штереси Укра!ни, потрiбен новий шдхщ до збалансованого розвитку еко-номiки кра!ни та !! репошв. Однiею з базових складових нового тдходу мае бути реформування мехашзму управлiння природозбереженням.
Аналiз процесiв природозбереження сввдчить, що в нашiй економщ органiзацiя природозбереження зазнала ютотних змiн, пов'язаних з переходом до ринкових вщносин, змiною форм власносп, руйнуванням традицiйних сформованих господарських зв'язшв, погiршенням економiч-ного становища кра!ни. Вплив цих та iнших фа-кторiв iстотно позначився на сташ й тенденцi! процесу природозбереження i в цiлому носить негативний характер.
Проблема тдвищення ефективностi природозбереженням полягае в невщповщносп прийнято! концепцi! та моделей управлшня природозбереженням необхiдному рiвню його органiзацi!.
Концептуальнi основи формування природо-зберiгаючо! полiтики (ПЗП) в умовах ринково! економiки базуються на принципово iншiй iде!, порiвняно з традицшними вимогами природозбереження. Якщо при традицiйному пiдходi до ефективно! реалiзацi! ПЗП за критерiй брали зниження питомого рiвня споживання природних ресурав, то сучасна концепцiя ПЗП переносить центр ваги на виршення завдання формування вищого рiвня природозбереження - вщтворення природно ресурсного потенщалу.
Рис. 1а. Схема поеднання природокористування та господарсько! дiяльностi
точки еколопзацп)
*Розроблено В.1. Крутяковою та С.К. Харiчковим
Рис. 1б. Схема матерiально-речових потоков природокористування та господарсько! дiяльностi
(О точки природозбереження)
*Розроблено В.1. Крутяковою та С.К. Харiчковим
Традицшний методологiчний тдхвд до вирiшення проблеми був орiентований на статику розвитку процесу природозбереження, ста-бiльнiсть природозабезпечення i базуеться на стабiльностi соцiально-економiчного розвитку суспшьства. В кардинально змiнених умовах мето-ди вирiшення проблеми природозбереження, ос-нованi на цих орiентирах, в принципi вже не мо-жуть бути достатнiм iнструментарiем. Бшьш того, як свiдчить практика, розв'язання нових проблем формування ПЗП визначае необхщшсть розро-блення принципово ново! методологи.
Природозберпаюча полiтика спрямована не на процес ресурсозбереження, як такий, а на управ-лшня ним, на вироблення iдеологi! такого управ-лiння, на перетворення сформованих виробничих вiдносин у сферi природозбереження i створення умов для розвитку процесу природозбереження. Цшьовим системоутворюючим завданням е: до-сягнення свiтового рiвня природозбереження; ста-бшзащя забезпечення природними ресурсами; пiдвищення ефективносп нацiонально! економiки, забезпечення дiями природозберпаючо! полiтики.
Природозберiгаюча дiяльнiсть виступае як категорiя, яка виходить далеко за меж1 власне економi! природних ресурав i поеднуе систему понять i категорi! iнших наук. Природозберiгаюча политика - це не система заходiв, а система управлiнських рiшень. У цьому i е принципова вщмшшсть такого пiдходу.
У господарськ1й практищ можна видiлити калька моделей концепцш природозберiгаючо! по-лiтики: тi, що базуються на традицшнш основi: зниження питомо! ваги використання природних ресурав; зниження утворення вiдходiв; посилення використання вторинних ресурсiв; тi, що базуються на новш основi: скорочення споживання i саморесурсозабезпечення на основi переходу до вiдтворення природного катталу (рис. 1а та рис. 1б).
У найближчiй перспективi мае вщбутися опти-мiзацiя всього процесу та вах форм природо-забезпечення, результатом яко! стане створення едино! системи природозбереження, нацшено! на перехiд до вщтворення природного капiталу.
Вищенаведенi мiркування дають можливiсть для наступних узагальнень:
— ва моделi концепцiй природозберпаючо! по-лiтики мають одну основу - оргашзацш ра-цiонального ресурсоспоживання; !х вiдмiннiсть полягае в тому, що приймають як генеральну iдею !! реалiзацi!?;
— офiцiйно заявлено!, загальновизнано! концепцп природозберiгаючо! полiтики, орiентовано! на перспективу, яка задовольняе iнтереси сус-пшьства, у цей час немае;
— альтернативою створення перспективно! мо-делi природозберiгаючо! полiтики може стати концепщя, коли за генеральну тенденцiю приймають iдею саморесурсозабезпечення на основi переходу до вщтворення природного капiталу.
До основних методолопчних положень та кон-цептуальних основ формування природозберь гаючо! полiтики за результатами проведеного ана-лiзу варто вiднести так1:
— вщмова вiд прiоритету iзольованих факпв i фiксування окремих вiдносин у сферi природозбереженням. Напрям природо-зберiгаючо! полiтики - зробити природозбере-ження системою;
— природозберiгаюча полiтика - елемент со-цiально-економiчно! полiтики. Природозбе-рiгаюча полiтика не може бути поза середо-вищем: пiдвищення цш на ресурси природного капiталу i збiльшення його дефiциту будуть зумовлювати зростання iнфляцi!, безробiття, скорочення виробництва товарiв i послуг;
— концептуальна модель природозбериаючо! по-лiтики потребуе здiйснення дослiджень сутi самого процесу природозбереження для того, щоб глибше зрозумiти еволюцiю його розвитку. В сучасних умовах слщ обрати конце-птуальний пiдхiд, в основу якого покладено ед-шсть двох систем: ресурсозабезпечення + при-родозбереження, де процесу природозбере-ження належить самостiйна, в перспективi провiдна роль;
— необхiдна еволюцшна концепцiя формування природозберiгаючо! полiтики, орiентовано! на стiйкий розвиток ресурсозабезпечення на осно-вi природозбереження, погоджену iз законами природи i суспiльства;
— вщмова вiд моделi розвитку ресурсоспоживання, орiентовано! на побудову ринку природних ресурав сировини через «дикий ринок». Прийняти оптимальну модель державно! природозбериаючо! полiтики, орiентовану на зростання запасу стшкосп ресурсозабезпечення в умовах ринку. Прийняти новий прюри-тет ресурсовиробництва - природозбереження, а не зростання виробництва первинно! сиро-вини за рахунок природного капиталу , змiнив-ши траекторш руху iнвестицiйних потоков, структурно! перебудови i т. д.;
— трасформащя традицiйного погляду на резерви природо збереження;
— основш iнтереси формування i реалiзацi! при-родозберiгаючо! полiтики Укра!ни мають спи-ратися, на нашу думку, на базовi принципи, як1 становлять доктрину природозберiгаючо! полi-тики: випереджальне цiльове положення; само-ресурсозабезпечення; оптимальна структура управлiння природозбереженням; оптимальне узгодження iнтересiв держави з суб'ектами вах форм власностц забезпечення конкуренто-спроможно! природозберiгаючо! полiтики; державна вщповщальшсть за негативнi сощально-еколого-економiчнi наслiдки природозберi-гаючо! полпики; створення ново! галузi вiдтво-рення природного капiталу; iнвестицiйне забез-печення.
Полпика природозбереження мае грунтуватися на системному поеднанш та реалiзацi! осново-
положних базових принцитв сталого розвитку та специфiчних органiзацiйних принципiв, адатована сутнiсть яких до сфери природогосподарювання полягае у такому:
принципи сталого розвитку, адаптоваш до сфе-ри природогосподарювання:
— поеднання розвитку сустльства 3i збере-женням довшлля, зокрема його природно-ре-сурсного катталу;
— пiдтримання цiлiсностi екосистем як банку природно-ресурсного катталу;
— забезпечення соцiальноï справедливостi у ви-користанш природно-ресурсного катталу;
— запобiгання еколопчним та природно-ресур-сним небезпекам;
— збалансоване з потенцшними можливостями природно-ресурсного катталу виробництва та споживання концевого продукту;
— збереження бiологiчного та ландшафтного бiорiзноманiття як компоненти природно-ре-сурсного катталу;
— забезпечення прозоросп та шдзвггносп управ-лiння природно-ресурсним капiталом;
— корпоративна сощальна вiдповiдальнiсть за використання природно-ресурсного капiталу; специфiчнi органiзацiйнi принципи, адаптоваш
до сфери природогосподарювання:
— науковють - максимальне використання ре-зультатiв наукових дослщжень при впро-вадженнi програм природогосподарювання;
— гуманшсть - спрямованнiсть будь-яких прог-рам природогосподарювання на забезпечення сприятливих умов життя людини. Ïï соцiальноï комфортностi, ефективноï економiки, високоï якостi навколишнього природного середовища;
— вiдповiднiсть мiжнародним нормам, вимогам та рекомендацiям у нацiональних, ре-гiональних, мiсцевих та галузевих програмах природогосподарювання;
— узгодженiсть всiх програм природогосподарювання мiж собою, 1'х штегровашсть на виконання нацiональноï програми природо-господарювання;
— регiональнiсть - формування нацюнально1' програми природогосподарювання з ураху-ванням iсторичних, етнiчних, клiматичних, бютичних, соцiально-економiчних, культу-рологiчних та шших особливостей ре-гiональних та мюцевих програм;
— комплекснiсть - збалансоване поеднання та iнституалiзацiя в единш програмi екологiчноï, економiчноï та сощально1' складових приро-догосподарювання;
— структурнiсть - можливють видiлення провщ-них структурних блоков, структурно-функ-цiональних показникiв,необхiдних для обгрун-тування оптимiзацiйних заходiв та управ-лiнських рiшень природогосподарювання;
— системшсть - розкриття взаемозв'язк1в i взаемозалежностей мiж усiма провiдними стру-ктурними блоками природогосподарювання, прийнятими для аналiзу;
— функцюнальшсть - аналiз структури i роботи соцiо-еколого-економiчноl системи, який доз-воляе передбачити результата функцюнування окремих взаемопов'язаних блоков й спрогно-зувати ефектившсть регуляторних впливiв (уп-равлiнсъких заходiв, рiшенъ);
— керованiстъ - забезпечення постшного прямого i, передуам, зворотного зв'язку мiж керо-ваною системою та регулятором (керiвним органом);
— реальшсть - врахування реального стану со-цiо-еколого-економiчноl системи. II природ-них, виробничих та iнтелектуалъних ресурав та показник1в соцiалъноекономiчного обмiну мiж ними, взаемозв'язк1в з iншими соцю-еко-лого-економiчними системами;
— етапнiстъ - реалiзацiя програми природогосподарювання в дешлька вузлових етапiв, як довготривалого, праце- та капiталоемного про-цесу.
Природогосподарювання та полiтика природо-збереження в Украш мае розглядатися як процес постiйного перетворення (трансформаций як1сних та шльшсних характеристик суспiлъних вiдносин в державi як нацiоналънiй соцю-еколого-економь чнш системi з дотриманням и рiвноважностi, зба-лансованостi, гармонiйностi, стабiлъностi, конку-рентоспроможиостi, iнновацiйностi та безпеки, спрямований на досягнення динамiчноI рiвноваги мiж суспiлъством, економiкою та навколишнiм природним середовищем, що забезпечуе при цьому добробут нишшшх та майбутнiх поколшь наци. Висновки
Узагальнюючи, можна зробити висновок щодо актуалъностi подальших наукових дослщжень та вiдповiдних розробок оргашзацшно-методичного забезпечення переходу вiд традицiйних орiентирiв екологiчноI полiтики в УкраЛш до новиньо! моделi полiтики системного природозбереження. Прин-циповими фундаментальними ознаками такого iнновацiйного пiдходу у виршенш проблем рацюналiзацп використання природно-ресурсного катталу сустльства мае стати визнання паради-гми природогосподарювання як сегменту на-цiоналъноI господар^^' системи та парадигми еколопзацп суспiлъного розвитку як ново! фшософп господарювання. 1х поеднання та взаемовплив мае стати запорукою постуцпово стратепчного переходу Украши у суспшьному розвитку на принципi сталостi, збалансованосп потреб соцiума, можливостей економiки та природного середовища як у реальному вимiрi часу та простору, так i у майбутнш перспектива
Список лператури:
1. Закон Украши «Про засади внутршньо! та зовшшньо! полiтики Украши» [Електронний ресурс] // Режим доступу: search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/.../T102411.htm
2. Синякевич 1гор Макарович. Еколопчна полiтика. Стратегiя подолання глобальних еколопчних загроз [Текст] / I. М. Синякевич - Львiв : ЗУКЦ, 2011. - 332 с.
3. Бистряков I.K. Нацiональна парадигма сталого розвитку Украши: Препринт. / [О.М. Алимов, I.K. Бистряков, В.В. Микитенко, М.А. Хвесик та ш] / За заг. ред. д.т.н., проф. заслуженого дiяча науки i техшки Украши Б.£. Патона. - К.: Державна установа «1нститут економiки природокористування та сталого розвитку НАН Украши», 2012. - 72 с
4. Модель сталого розвитку для Украши: системний шдхщ методолопя переходу. - Одеса: 1ПРЕЕД НАН Украши, 1Г НАН Украши, 1ППЕ НАН Украши, 2012. - 59 с.
5. Науковi засади розробки стратеги сталого розвитку Украши: монографiя. - Одеса: 1ПРЕЕД НАН Украши, 1Г НАН Украши, 1ППЕ НАН Укра!ни, 2012. - 714 с.
6. Формування та реалiзацiя нацюнально! еколопчно! поливки Украши [Текст] : монографiя / [О.О. Веклич, С.М. Волошин, Л.В. Жарова та ш] ; за наук. ред. С.О. Лизуна. - Суми : Ушверситетська книга, 2012. - 336 с.
7. 1нституцюнальш засади та шструментарш збалансованого природокористування [Текст] : [монографiя] / [С.К. Харiчков та ш. ; тд. ред. С.К. Харiчкова] ; НАН Украши, 1н-т пробл. ринку i екон.-екол. дослiдж. - О. : [1ПРЕЕД], 2010. - 484 с.
8. Люова полiтика: теорiя i практика // Пiд наук. ред. проф., д.е.н. Синякевича 1.М. / монографiя. - Львiв: ЛА «Шрамща», 2008. - 612 с.
9. Закон Украши «Про Основш засади (стратепю) державно! економiчноi полiтики Украши на перюд до 2020 року» [Електронний ресурс] // Вщомосп Верховно! Ради Украши (ВВР), 2011, N 26, ст.218 .Режим доступа: zakon.rada.gov.ua/go/2818-17.
10. Мишенин Е. Концептуальные основы формирования экологически ориентированного механизма управления природохозяйствованием // Экономист, 2012, №3. - с. 59-64.
11. Барякин В. От природоиспользования к природохозяйствованию: новая социально-экологическая парадигма [Электронный ресурс] / В. Барякин. - Режим доступа:Ьгепше-ь vechnoe.narod.ru/01-85.html.
Надано до редакцп 15.11.2013
Xapi4KOB Сергш Костянтинович / Sergey K. Kharychkov
Посилання на статтю /Reference a Journal Article:
1нновацшне бачення природозбер^аючо! полтики Украгни [Електронний ресурс] / С.К. XapiHKoe //EKOHOMirn: реалН часу. Науковий журнал. — 2013. — № 5 (10). — С. 5-11. — Режим доступу до журн.: http://www. economics. opu. ua/files/archive/2013/n5. html
