CC BY
73
15. Богдан Н.И., Бокун Н.Ч., Бондаренко Н.Н., Пекарская Н.Э. Измерение инноваций: проблемы сравнительной оценки. Под ред. Богдан Н.И. Мн. Мисанта.- 2011.- 264с
16. Innovation Union Competitiveness report. European Commission.- 2011.-765р.
17. Innovation Union Scoreboard 2011 Research and Innovation Union scoreboard//http://www.proinno-europe.eu/metrics
References
1. O sostojanii i perspektivah razvitija nauki v Respublike Belarus' v 2011g [On condition and perspective of development of science in the Republic of Belarus in 2011]. Analiticheskij doklad. Mn. pod obshhej redakciej: I. V. Vojtova, A. M. Ruseckogo. GKNT. 2012.
2. Nauka i innovacionnaja dejatel'nost' v Respublike Belarus'. [Science and innovation activities in Belarus]. Statisticheskij sbornik. Mn. Nacional'nyj statisticheskij komitet. Belstat. 2012.
3. Bogdan N.I. Innovacionnaja dinamika: global'nye tendencii, sostojanie i perspektivy Belarusi [Innovation dynamics: global tendencies, condition and perspectives of Belarus]. // Belorusskij jekonomicheskij zhurnal. 2012. №1. C.30-43.
4. The Changing Face of Innovation. World Intellectual Property Report. WIPO. 2011.
5. SCImago. (2007). SJR — SCImago Journal & Country Rank. Retrieved January 28, 2013. http://www.scimagojr.com
6. Obzor innovacionnogo razvitija Belarusi. [Review of innovation development of Belarus]. OON, N'ju-Jork, Zheneva. 2011.
7. Arrow, K.J. (1962), "Economic Welfare and the Allocation of Resources for Innovation", in Nelson, R. (ed.), The Rate and Direction of Inventive Activity: Economic and Social Factors, Princeton University Press, Princeton, pp. 609-625.
8. Special Issue on New Rationale and Approaches in Technology and Innovation Policy, STI Review, No. 22, Paris. OECD, 1998.
9. Jaumotte, F. and N. Pain "An Overview of Public Policies to Support Innovation", Economics Department Working Papers, No. 456, OECD, Paris. 2005.
10. Aghion, P., P.A. David and D. Foray Science, Technology and Innovation for Economic Growth: Linking Policy Research and Practice in STIG Systems, Research Policy, Vol. 38, 2009. pp. 683-693.
11. Otsutstvie konkurencii stoit 2,5% [Absence of competitiveness costs 2.5%]. // Vedomosti. 13 nojabrja 2012. P.4.
12. The Global Innovation Index 2012. Stronger Innovation Linkages for Global Growth INSEAD. 2012.
13. Gault F. Innovation Strategies for a Global Economy. Development, Implementation, Measurement and Management, Edward Elgar. 2010.
14. Bogdan N.I. Innovacionnaja dinamika: global'nye tendencii i perspektivy Belarusi. [Innovation dynamics: global tendencies and perspectives of Belarus]. Minsk. Jenciklopediks, 2012 196 p.
15. Bogdan N.I., Bokun N.Ch., Bondarenko N.N., Pekarskaja N.Je. Izmerenie innovacij: problemy sravnitel'noj ocenki. [Measurement of innovations: problems of comparative assessment]. Pod red. Bogdan N.I. Mn. Misanta. 2011. 264 p.
16. Innovation Union Competitiveness report. European Sommission. 2011. 765 p.
17. Innovation Union Scoreboard 2011 Research and Innovation Union scoreboard//http://www.proinno-europe.eu/metrics ДАННЫЕ ОБ АВТОРЕ
Богдан Нина Ивановна, доктор экономических наук, профессор, Белорусский государственный экономический университет Партизанский проспект, 26, г. Минск, 220000, Республика Беларусь
DATA ABOUT THE AUTHOR
Bogdan Nina Ivanivna, Doctor of Economics, Professor
"Belarus State Economic University"
Partizanskiy Blvd., 26, Minsk, 220000, Republic of Belarus
УДК 338.23:330.341.1(474)
1ННОВАЦ1ЙНА ПОЛ1ТИКА ДЕРЖАВИ: РЕАЛП I ПРОБЛЕМИ
Головшов О.М.
Обфунтовано необхiднiсть розробки / реалiзацii' ннова^йно'' полтики як нструмента активно' участ1 держави в ннова^йному процеа; проaнaлiзовaно И взаемозв'язок з уама складовими соцiально-економiчноi' полтики держави, нститути яких у сукупно^ формують нтегра^йно-мережеву структуру. Виявлено актуальнi завдання державно'' ннова^йно'' полтики, цлеспрямован заходи \ основн напрями '¡'х виршення, що дозволило встановити функцИ' нновацЮно'' полтики з точки зору и ролi в економiчному зростанн на нновацйнй основi.
Мета дослiдження: розгляд проблематичних питань iз формування концепци нновацйно' полтики держави, виршення яких пов'язано з подальшими трансформа^йними перетвореннями економки, що мають модермза^йний характер.
Результати дослiдження: пiдсумовано, що запропоноване розумння ннова^йно'' полтики спрямовано на можливсть розробки концептуальних пiдходiв до формування цлсно'' державно' полтики розвитку нновацйно' економки. Обфунтовано, що потен^ал виршення дано' проблеми за рахунок тльки розглянутих заходiв обмежений, оскльки спроба повно виявити '¡'х однооабно не реальна. З'ясовано до^льнсть е розширення спектру дослiдження в цьому напрямi втчизняними науковцями, що позитивно позначиться на системi прийняття ршень ннова^йного характеру в державi. Представникам владних структур кра'ни запропоновано не просто проголошувати необхiднiсть безмежно' iмперативноi' iнновацjйностi, ведучи мову взагалi про ннова^йну полтику, а н^ювати розробку концепцИ' це' полтики iз визначенням основних напрямiв \ покрокових заходiв '¡'х реалiзацii'.
Дослiдження показало, що у центрi уваги державно' ннова^йно'' полтики мае бути стратегiчне партнерство держави, освти, науки та бiзнесових структур iз метою формування едино' ^лсноУ системи взаемоди, що забезпечуе пдвищення рiвня ннова^йно'' активной господарюючих суб'е^в, випуску ново' конкурентоспроможно' продукцИ', впровадження нових або модифкованих технологй.
У даному контек^ ннова^йна полтика держави повинна бути орiентована на законодавчо оформлене стимулювання впливу податково'¡', кредитно'¡', бюджетно' систем, комплексу економiчних, правових, органiзацiйних та адмнстративних важелiв.
Ключов'1 слова: нновацИ', ннова^йний процес, ннова^йна полтика, промислова полтика, науково-техмчна полтика, освтня полтика, нновацйна система.
16
Економiчний вюник уыверситету | Випуск № 21/1
© Головшов О.М., 2013
ИННОВАЦИОННАЯ ПОЛИТИКА ГОСУДАРСТВА: РЕАЛИИ И ПРОБЛЕМЫ
Головинов О.Н.
Обоснована необходимость разработки и реализации инновационной политики как инструмента активного участия государства в инновационном процессе; проанализирована ее взаимосвязь со всеми составляющими социально-экономической политики государства, институты которых в совокупности формируют интеграционно-сетевую структуру. Выявлены актуальные задачи государственной инновационной политики, целенаправленные меры и основные направления их разрешения, что позволило установить функции инновационной политики с точки зрения ее роли в экономическом росте на инновационной основе.
Цель исследования: рассмотрение проблемных вопросов по формированию концепции инновационной политики государства, решение которых связано с последующими трансформационными преобразованиями экономики имеют модернизационный характер.
Результаты исследования: подведены, что предложенное понимание инновационной политики направлено на возможность разработки концептуальных подходов к формированию целостной государственной политики развития инновационной экономики. Обосновано, что потенциал решения данной проблемы за счет только рассматриваемых мер ограничен, поскольку попытка полно выявить их единолично не реальное. Выяснено целесообразность является расширение спектра исследования в этом направлении отечественными учеными, что положительно скажется на системе принятия решений инновационного характера в государстве. Представителям властных структур страны предложено не просто провозглашать необходимость безграничной императивной инновационности, говоря вообще об инновационной политике, а инициировать разработку концепции этой политики с определением основных направлений и пошаговых мер их реализации.
Исследование показало, что в центре внимания государственной инновационной политики должно быть стратегическое партнерство государства, образования, науки и бизнес-структур с целью формирования единой целостной системы взаимодействия, обеспечивающего повышение уровня инновационной активности хозяйствующих субъектов, выпуска новой конкурентоспособной продукции, внедрение новых или модифицированных технологий.
В данном контексте инновационная политика государства должна быть ориентирована на законодательно оформленное стимулирования влияния налоговой, кредитной, бюджетной систем, комплекса экономических, правовых, организационных и административных рычагов.
Ключевые слова: инновации, инновационный процесс, инновационная политика, промышленная политика, научно-техническая политика, образовательная политика, инновационная система.
INNOVATION POLICY OF THE STATE: CURRENT CONDITIONS AND PROBLEMS
Golovinov O.M.
The necessity of developing and realizing the innovation policy as the instrument of active participation of the state in the innovation process is substantiated; its interconnection with all the components of social and economic policy of the state, institutes of which jointly form the integration and network structure, is analyzed. Actual tasks of the state innovation policy, purposeful measures and the main directions of their realization are outlined and the results permitted to define functions of innovation policy from the point of view of its role in economic growth on the innovation basis.
Aim of research: consideration of problematic issues on the formation of innovation policy, the solving of which is connected with further transformation processes of economy, directed at its modernization.
Results of research: the proposed understanding of innovation policy is directed at the development of conceptual approaches to the formation of single state policy for the innovation economy development. Potential of solving this problem only by means of the proposed measures is limited as there are no possibilities to consider them separately. Extension of research specter in this direction will positively influence the system of taking innovative decisions in the country. The representatives of power authorities are offered not only to declare the necessity of unlimited imperative innovation speaking about innovation policy, but also initiate the development of policy concept with the main directions and step-by-step methods of their realization.
The research shows that strategic partnership of state, education, science and business structures shall in the center of attention of the state innovation policy with the aim of forming single integral system of interaction, which increases the level of innovation activities of the economic subjects, issue of new competitive products and introduction of new or modified technologies.
In this context the state innovation policy shall be guided by the legal stimulation of influence of tax, credit and budget systems, as well as complex of economic, legal organizational and administrative levers.
Key words: innovations, innovation process, innovation policy, industrial policy, scientific and technical policy, educational policy, innovation system.
Постановка проблеми. 1стотне внутршне прот^ччя Ыновацмного процесу - реалiзацiя Ыновацп пщвищуе ефективнють виробництва благ i послуг i одночасно вимагае здмснення довгострокових витрат - посшно вщтворюеться в рамках ЫновацмноТ сфери. Форми виршення цього протирiччя пов'язан з формуванням таких економiчних умов, як змушують господарюючих суб'екпв запоб^ати саму можливють старЫня продукцп i технолога. Ц умови формуються на основi дiяльностi ринкового мехаызму i державного втручання через розробку вщповщноТ Ыновацмно'Т полiтики.
Анашз останых дослщжень i публшацш. Концепщя нацюнапьноТ Ыновацмно'Т полiтики як самостмного об'екта досглдження ще не отримала достатнього вщображення у в^чизнянм л^ературк Про це свщчить той факт, що в багатьох публка^ях з основ соцiально-економiчного розвитку, економiчного зростання, опрацьованих представниками в^чизняних шкт, розгляд ЫновацмноТ полiтики найчаспше пов'язаний з Ывестицмними процесами [1], з Ывестицмною практикою постсощалютичних краТн [2], з фЫансовими мехаызмами стимулювання Ыновацмного розвитку економки [3; 4], з питаннями забезпечення Ыновацмного сталого розвитку економки [5] i т. Ы. Прерогативою багатьох напрацювань учених [6] е пошук шляхiв Ыновацмного розвитку УкраТни на майбутне. У результат сутнють ЫновацмноТ пол^ики розглядаеться фрагментарно, що в умовах, коли значна частина трансформацмних процеав ще не завершена, ускладнюе вироблення ч^ких уявлень про ц^ i план дм iз реа^зацп, а за необхщност^ i корекцп державноТ iнновацiйноТ полiтики.
Невиршена частина загально'Г проблеми. Якщо виходити з державних настанов, ще у 2003 роц переважала думка про те, що "перюд суспiльних коливань щодо доцiльностi (або недоцiльностi) прийняття ЫновацмноТ моделi розвитку економiки вже минув. Дiяльнiсть у цьому напрямi однозначно покладена в основу розбудови в^чизняноТ промисловостi" [7]. Однак, безперервна трансформащя органiв державного управлiння науково-техычною та iнновацiйною дiяльнiстю не сприяла виробленню зваженоТ i довгостроковоТ ЫновацмноТ полiтики, що пiдсилювало погiршення стану ЫновацмноТ сфери та iнновацiйноТ культури сусптьства. Тому сьогоднi на вах рiвнях влади слiд вести мову не взагалi про iнновацiйну полiтику
держави, а про концепщю створення ТТ як такоТ. Актуальнють теми дослiдження посилюеться i ^ею обставиною, що стан наукового опрацювання проблеми iнновацiйноТ полiтики держави не мае ознаки комплексности а отже, зумовлюе певнi труднощi в розумЫы того, що конкретно перешкоджае активiзацiТ iнновацiйноТ дiяльностi в краТнi. Сьогодн вiдсутня еднiсть у розумiннi суп даноТ полiтики, у передбачуваних заходах, засобах та напрямах ТТ практичноТ реалiзацiТ. Тому дослiдження зазначеноТ проблеми е вимогою i теорiТ i практики функцiонування нацiональноТ економiки.
Метою дослщження е розгляд проблематичних питань iз формування концепцiТ iнновацiйноТ пол^ики держави, вирiшення яких пов'язано з подальшими трансформацiйними перетвореннями економiки, що мають модерызацмний характер.
Основнi результати дослщження. Сучасна украТнська економiка в результат трансформацiйних перетворень поступово набувае окремi ознаки розвинених краТн, принайми вони перебувають на початковiй стади свого формування. Це стосуеться i становлення iнновацiйноТ моделi розвитку економки, хоча очевидною характеристикою ТТ е вщсутнють активноТ iнновацiйноТ дiяльностi. Пошук шляхiв переходу до системи, в яш iнновацiТ переважають над традищею, стримуеться низкою обмежувальних внутрiшнiх i зовнiшнiх факторiв, головним серед яких протягом всього часу трансформацмних змЫ в економiцi була вiдсутнiсть державноТ iнновацiйноТ полiтики щодо розвитку нацюнальних iнновацiйних процесiв. У результатi не сформувалося господарське середовище, в якому реа^зовуються Ыноваци. Точнiше, воно набуло однобокого характеру з погляду розвитку його ключових складових: е пщприемництво, технологiТ ж, особливо iнформацiйнi, та фiнансовi ресурси залишаються проблематичними. ^м того, необхiдно мати на уваз^ що iнновацiйно-орiентована економiка - це принципово новий тип економiчноТ системи, яка передбачае розробку i впровадження нового, бiльш гнучкого стилю управлЫня, визначення новоТ ролi держави, обумовленоТ тим, що iнновацiТ мають ряд характеристик, яга роблять Тх малопривабливими для приватних iнвесторiв - такими, як висок капiтаповкпадення, тривалий термЫ мiж розробкою новоТ технологiТ та ТТ комерцмним результатом на ринку, значним ризиком, високим "сптловер ефектом". До того ж, необхiдно придтяти особливу увагу регiональному рiвню прийняття ршень, оскiльки саме на цьому рiвнi формуеться принципова для ефективност iнновацiйноТ дiяльностi взаемодiя мiж адмУстративними структурами влади, приватним бiзнесом i ученими.
Необхiднiсть розробки i реалiзацiТ державноТ iнновацiйноТ полiтики, як Ыструменту активноТ участi держави в Ыновацмному процесi, обумовлена декiлькома моментами. По-перше, процес впровадження iнновацiй характеризуеться тривалютю науково-виробничого циклу, високими витратами i невизначенiстю кiнцевого результату. Ринок не може виршити проблему довгострокових ризикових Ывестицм. Вирiшення цих завдань мае взяти на себе держава. По-друге, ттьки держава може приймати об'емн довгостроковi стратегiчнi рiшення з урахуванням вах можливих наслiдкiв. У русл цих рiшень розробляються концепцiТ, стратеги, програми, для виконання яких держава передбачае необхщы ресурси. По-трете, держава забезпечуе законодавче регулювання ЫновацмноТ дiяльностi, сприяе формуванню iнновацiйного клiмату. По-четверте, у ринковм економiцi саме держава зобов'язана брати на себе вибiр стратеги та здмснювання iнновацiй у неринковому секторк фундаментальна наука, вмськова наука, екологiчний монiторинг, розробка i реалiзацiя великих iнвестицiйних проектiв загальнонацюнального значення та iн., тобто тих сферах, яга в^грають значну роль у життедiяльностi краТни i забезпеченн ТТ безпеки. По-п'яте, лише держава здатна Уцювати i здiйснювати освоення i поширення базисних iнновацiй, беручи на себе стартовi вкладення в освоення нових поколЫь технiки i технологiй. Для вирiшення цiеТ проблеми держава може вступати в партнерськ вщносини з приватним бiзнесом, поступово збтьшуючи його частку i передаючи в його ведення потк полтшуючих iнновацiй. По-шосте, обов'язок держави - сприяти створенню ЫновацмноТ iнфраструктури. По-сьоме, безпосередньою турботою держави е пщготовка кадрiв для iнновацiйноТ дiяльностi з одночасною мотива^ею працi учених, конструкторiв, iнженерiв; забезпечення iнтеграцiТ академiчних i галузевих iнститутiв i iнновацiйно-активних пщприемств.
Усi цi моменти в сукупност утворюють змiстовну сторону iнновацiйноТ полiтики держави, яку в даному контекст можна визначити як частину державноТ соцiально-економiчноТ полiтики, спрямовану на вдосконалення державного регулювання, розвиток i стимулювання ЫновацмноТ дiяльностi. Важливими цiлями державноТ ЫновацмноТ полiтики е створення умов для приватного пщприемництва, для Ывестування коштiв у здiйснення iнновацiйноТ дiяльностi та просування високотехнологiчних i наукоемних товарiв на ринок. Без зацкавленосп приватних компанiй, що розумiеться не сттьки як створення умов "благодатного юнування", скiльки як формування конкурентного бiзнес-середовища, неможливо очiкувати високих результатв вiд будь-яких заходiв, проектiв або тих чи Ыших рiшень держави щодо стимулювання Ыновацмних процесiв.
1нновацмна полiтика повинна створювати рамковi умови для ефективного зв'язку науки з економкою, а також мiж технолопями i царинами Тх застосування. Реа^защя ц|еТ мети передбачае тiсний зв'язок ЫновацмноТ полiтики з усiма складовими сощалы-ю-економiчноТ полiтики держави, але, насамперед, з промисловою полiтикою, науково-техычною й освiтньою.
Вiдносно розумiння промисловоТ полiтики, на думку ТТ дослщника В. Вишневського, спостерiгалася деяка невизначенють: "Якщо до 80-х рокiв ХХ ст., - пщкреслюе учений, - промислову полiтику зазвичай розумiли як ди з безпосереднього втручання держави в економку i директивного контролю уряду за виробничим апаратом" [8, с. 8], то в "даний час цей термЫ, навпаки, означае рiзноманiтнiсть полiтик, якi здiйснюються рiзними iнституцiйними суб'ектами з метою стимулювання створення фiрм, на користь Тх концентраций сприяння iнновацiй та конкурентоспроможного розвитку в контекст вiдкритоТ економки. Тому нова промислова полiтика - це головним чином полiтика промислового розвитку, у рамках якоТ галузь неявно розглядаеться як оргаызащя, а також стратепчного управлiння людськими компетенщями i технiчними можливостями" [9, р. 15]. Наведене визначення дозволяе вирiзнити головы цл промисловоТ полiтики: структурна трансформащя народного господарства краТни, стимулювання створення фiрм, як основи формування високоефективного промислового комплексу, сприяння Ыноващям, забезпечення конкурентоспроможност продукцiТ, що виробляеться. Каталiзатором цiльових змiн е Ыновацмна дiяльнiсть, спрямована на замiну застартих виробничих процесiв бiльш прогресивними, на оновлення основного капралу за рахунок впровадження в промисловють нових знань i технологiй.
Державна науково-технiчна пол^ика - це складова частина соцiально-економiчноТ полiтики, яка вiдображуе ставлення держави до науковоТ та науково-технiчноТ дiяльностi, визначае цiлi, напрями, форми дiяльностi органiв державноТ влади в галузi науки, технiки i реалiзацiТ Тх досягнень. Метою науково-техычноТ полiтики е намiр (intention) вплинути на забезпечення единого, взаемообумовленого, поступального розвитку науки i технки як провiдних чиннигав iнновацiйно спрямованих змiн суспiльного виробництва.
Освiтня полiтика держави спрямована на пщвищення рiвня освiти, квалiфiкацiТ, духовноТ, матерiальноТ та iнновацiйноТ культури члеыв суспiльства. 1Т головна мета - формування умов розвитку i саморозвитку особистостi, ТТ творчоТ дiяльностi, орiентованоТ на створення нововведень, iнновацiй. Саме цей вид полiтики держави прямо, безпосередньо сполучений з об'ективною необхщнютю формування економки знань, якi пов'язаы практично з будь-якоТ сферою дiяльностi людини, з тiею чи Ышою галуззю економiки. Тому, коли мова йде про створення ЫновацмноТ економки, не можна розглядати iзольовано осв^у, науку i виробництво, якi в результат взаемодiТ покликанi формувати Ытеграцмно-мережеву структуру (рисунок 1).
В УкраТы ж стосовно цього iснуе певна невщповщнють. Наука вiдiрвана вiд освiти, виробництва i бiзнесу i це ютотно стримуе науковий розвиток. Основний стримуючий фактор для ваеТ в^чизняноТ науки - фiнансовий дефiцит. Саме з ним
пов'язано те, що на одного наукового спiвробiтника в нашлй краíнi середньорiчнi витрати становлять 43 тис. грн. (5,6 тис. дол.), тодi як на ученого в бвроп - 150-200 тис. дол. [10]. У розвиненому свт для учених обладнують суперсучасн автоматизованi робочi мiсця, надсучаснi робочi комплекси, не кажучи вже про багатство бiблiотечного фонду. Наша наука не фЫансуеться в повному обсязi не тому, що уряд не хоче - вЫ не мае тако''' можливостк Тому дieвим напрямом полiпшення стану в^чизняно''' науки е державно-приватне партнерство.
Освгга
Подготовка висококвалiфiкованих
спецiалiстiв --
__
Наука
Проведения фундаментальних дослщжень,
виконання наукових дослiджень i розробок --
__
Виробництво Виробництво високотехнолопчно1 продукцiï, виробництво iнших ïï видiв з використанням високих технологiй
Рисунок 1. Модель взаемоди осв1ти, науки \ виробництва
Розглянутi види економiчноí полiтики держави мвiдповiдаютьм за рiзнi складовi iнновацiйного процесу. Промислова пол^ика охоплюе всi аспекти, що мають на метi змiнити вiдносне значення промисловост в цiлому та и окремих галузей, а також щодо iнститутiв та iнновацiйних перетворень в промисловостк Головним завданням освiтньоí i науково-технiчноí полiтики е створення осв^ых та науково-технiчних накопичень на перспективу (пщтримка та сприяння розвитку освiти, науки, створення нових технiчних розробок, технолопй). lнновацiйна полiтика вiдрiзняеться бтьш цiлiсним пiдходом, орiентованим одночасно на створення i практичне використання знань, при якому основне значення надаеться створенню iнновацiй, втiленню 'х у новi продукти та технологií, ринковм комерцiалiзацií. Велика увага в рамках ще''' полiтики придiляеться економiчному середовищу, в якому вiдбуваеться iнновацiйний процес, тодi як промислова i науково-техычна полiтика зосередженi переважно на стимулюванн конкретних напрямiв. Тим не менш, оскiльки в економiчному життi вс процеси i види предметно' дiяльностi взаемообумовленi, названi види економiчноí пол^ики також знаходяться в тiсному взаемозв'язку один з одним. Роль сполучно' ланки мiж освiтньою, науково-технiчною i промисловою полiтикою виконуе саме Ыновацмна полiтика держави (рисунок 2).
Освггня полiтика
1нновацшна мол^ика
Промислова политика
Науково-технiчна полiтика
Рисунок 2. Схема сполучноУ ролi державно! iнновацiйноï пол^ики
Безумовно, у ринковiй економiцi держава не може змусити господарюючих суб'екпв дiяти в бажаних напрямках. Але вона може створювати для цього сприятливi умови й особливо пщтримувати окремi напрями науково-технiчного розвитку кражи за допомогою цiлеспрямованих i обмежених заходiв впливу, що отримуе свое вщображення у виробленнi та реаглзацп вiдповiдноï iнновацiйноï полiтики. lï можна представити як Ытегровану сукупнiсть економiчних, органiзацiйних, iнституцiйних, правових, освiтнiх, квалiфiкацiйних та iнших чiтко визначених заходiв, що розробляються i здiйснюються на державному (регюнальному) рiвнi, i як орiентованi на сприяння створенню, передаванню i розповсюдженню у сферi виробництва i у сферi послуг нововведень, як умов пщвищення iнновацiйностi економки.
На сьогоднi i найближчу перспективу не ттьки бажанi, а й об'ективно необхiднi такi заходи Ыновацмно!' полiтики держави, за допомогою яких можливо вирiшення низки актуальних завдань, а саме:
- формування запасу знань у сферах, яга е руилями економiчного розвитку i Ыновацмного зростання;
- моб^за^я громадських сил для досягнення визначених цтей, концентращя ресурсiв на стратегiчних напрямах Ыновацмних дiй;
- iнiцiювання розробки модерызацмних проектiв з iнновацiйним характером змЫ;
- визначення джерел фiнансування в достатнм мiрi для наукомiстких виробництв;
- формування внутршнього ринку Ыновацм iз власними прiоритетами з метою Ытеграцп у свiтовий подiл пращ
- розвиток нових складових Ыституцмного середовища, у першу чергу, нацюнально''' iнновацiйноï системи, яка повинна узяти на себе виршення основних завдань у сферi розробки i реалiзацiï нововведень Ыновацмного характеру.
Завдання державно! iнновацiйноï полiтики обумовлюють наступнi ïï основнi напрями: сприяння розвитку пщприемництва як основи формування iнновацiйноï спрямованост нацiональноï економiки; створення iнституцiйних засад iнновацiйноï дiяльностi; розробка механiзмiв ресурсного забезпечення Ыновацмного процесу, включаючи кадрове забезпечення, пряме i непряме стимулювання iнновацiйноï дiяльностi (правовими методами, методами податково1, амортизацiйноï, митноï та Ы. полiтики); розвиток iнновацiйноï iнфраструктури; створення системи Ыформацмного забезпечення; розвиток малого Ыновацмного пiдприемництва; промислова орiентацiя наукових дослщжень тощо. Реалiзацiя даних напрямiв передбачае необхiднiсть конкретних дiй, за допомогою яких можна буде забезпечити створення нововведень радикального характеру, зменшення витрат у национальному виробництвi, змЫу його структури, пiдвищення конкурентоспроможностi i сшкосп до спадiв свiтовоï кон'юнктури.
lнновацiйна полiтика, як сукупнiсть дм держави, насамперед, повинна включати системний анализ бiзнес-середовища з подальшою оптимiзацiею системи державного впливу. Роль держави в даному випадку полягае в тому, щоб надавати допомогу пщприемствам шляхом зменшення регуляторного навантаження i спрощення процедур ведення бiзнесу. Через надмiрну
зарегульованiсть пiдприeмствам складно впроваджувати iнновацiï або пiдтримувати темпи зростання, осктьки багато часу, сил i фЫансових pecypciB витрачаеться на забюрократизован процедури, великий документообiг i корупцю Зрозумiло, що в таких умовах впровадження Ыновацм та розвиток нов^ых технологiй не можуть бути прюритетними напрямами ïx дiяльностi.
Важлива роль у реагпзацп зазначених заxодiв, пов'язаних з Ыновацмною полiтикою, належить законодавству, що регулюе iнновацiйну дiяльнiсть. Головним недолгом законодавчоï бази Украïни в цьому плаы, як, до реч^ майже всix трансформацiйниx економiк пострадянського простору, е надмiрно велика ктьгасть законiв i пiдзаконниx актiв, яга регулюють вiдносини в iнновацiйнiй сферк У законодавчiй площинi однiею з важливих проблем залишаеться слабкий захист авторських прав. Це зводить будь-яку патентну стратепю на внiвець, тодi як на Заxодi дозволяе "забути" про конкурентв на 5-10 рогав.
Нестача фiнансовиx ресурсiв, часто безуспшы зусилля по залученню iноземниx Ывестицм у вiтчизняну економiку призвели до того, що темпи вщновлення промислового та технолопчного потенцiалу рiзко сповтьнилися. Мiж тим, для розвитку ново'1' економ^ необxiднi цiлеспрямований розвиток i пщтримка високотеxнологiчниx пiдприемств i галузей, насамперед, тих, що пов'язанi iз забезпеченням енерго- i ресурсозбереження, виробництвом композицiйниx матерiалiв, розробкою i впровадженням новiтнix бiотеxнологiй в сiльському господарс™ i медицинi, розвитком сучасних Ыформацмних, комунiкацiйниx теxнологiй, робототехыки та Ы. Такий пiдxiд повинен стати цтьовою установкою iнновацiйноï полiтики: поряд iз пiдвищенням наукоемностi iснуючиx галузей здмснювати переорiентацiю структури економiки краТни на високотехнолопчы галузi. При цьому об'ективно посилюеться необxiднiсть у певному наборi iнфраструктурниx iнститутiв для пщтримки i розвитку нових Ыновацмних структур: центрiв трансферу теxнологiй, бiзнес-iнкубаторiв, технопаргав, центрiв комерцiалiзацiï теxнологiй, державного фонду сприяння, фондiв венчурного капiталу та Ы. Хоча деяга з названих Ыститупв в Украïнi створенi, ïx дiяльнiсть поки не дае очiкуваного ефекту. В основному це пов'язано з тим, що мае мюце асиметрiя мiж можливостями цих iнститутiв i ринковим попитом на ïx дiяльнiсть; вщсуп-лй достатнiй досвiд спiвпрацi учених i iнженерiв iз пiдприемницьким сектором, осктьки вщносини мiж ними у сферi фiнансування, страхування, прав iнтелектуальноï власностi належним чином не регулюються i не формалiзованi.
Комплекс визначених покрокових дм держави дозволяе сформувати загальне бачення iнновацiйноï полiтики з точки зору ïï функцiональноï спрямованост, тобто ролi, яку вона покликана виконувати, щоб задiяти меxанiзми пщтримки економiчного зростання на iнновацiйнiй основi (рис. 3).
Рисунок 3. Основы функцп iнновацiйноï полiтики держави
Зазначенi функцiï тiсно взаемопов'язанi i можуть прямо або побiчно впливати на кiнцевi результати здiйснюваноï iнновацiйноï пол^ики держави. Тому ïx реалiзацiя повинна розглядатися як комплексна система, що забезпечуе розробку взаемозалежних ршень, кожне з яких вносить свм внесок у загальну результативнiсть дiяльностi суб'екпв iнновацiйного процесу. Саме вiн, як самостмна царина дiяльностi, е сферою реалiзацiï державноï iнновацiйноï полiтики. Слщ зауважити, що в умовах становлення ринку цей процес зазнае певн складност i змiни: з циклу впровадження науково-техычних розробок, здiйснюваного державою, вЫ перетворюеться в багатосуб'ектний процес. Його ланками стають винахщники державно! або комерцiйноï структури, маркетинг, Ыноватор, що представляе переважно приватний каттал i виступае iнiцiатором i менеджером Ыновацмного процесу.
З визначенням функцм даному випадку правомiрно напрошуеться висновок про iмплiкативний зв'язок iнновацiйноï полiтики держави з iнституцiйним контекстом iнновацiйноï дiяльностi: якщо державна iнновацiйна полiтика реалiзуеться, то формалiзацiею ïï функцм е створення iнститутiв, якi формують змют нацiональноï iнновацiйноï системи. Отже, у змютовному аспектi нацiональна Ыновацмна система е iнтеграцiею суб'ектiв iнновацiйноï дiяльностi, iнновацiйноï iнфраструктури, iнновацiйниx процеав i ресурсiв. Ця iнтеграцiя стае системою ттьки в тому випадку, коли взаемодiя ïï складових породжуе якостi, недоступнi окремим iз них без взаемодп.
Висновки. Пiдсумовуючи викладене, зазначимо, що запропоноване розумЫня iнновацiйноí полiтики спрямовано на можливiсть розробки концептуальних пiдходiв до формування цiлiсноí державно'!' полiтики розвитку iнновацiйноí економiки. Безумовно, потенцал вирiшення дано' проблеми за рахунок ттьки розглянутих заходiв обмежений, оскльки спроба повно виявити 'х одноосiбно не реальна. Доцiльним е розширення спектру дослiдження в цьому напрямi вiтчизняними науковцями, що позитивно позначиться на системi прийняття ршень iнновацiйного характеру в державi. Представникам владних структур кражи слiд не просто проголошувати необхiднiсть безмежно' iмперативноí iнновацiйностi, ведучи мову взагалi про жновацмну полiтику, а iнiцiювати розробку концепцií цiеí полiтики iз визначенням основних напрямiв i покрокових заходiв 'х реалiзацií.
У центрi уваги державноí iнновацiйноí полiтики мае бути стратепчне партнерство держави, освiти, науки та бiзнесових структур iз метою формування единоТ цiлiсноí системи взаемоди, що забезпечуе пщвищення рiвня iнновацiйноí активностi господарюючих суб'ектiв, випуску новоТ конкурентоспроможноí продукцií, впровадження нових або модифкованих технологiй.
У даному контекст iнновацiйна полiтика держави повинна бути орiентована на законодавчо оформлене стимулювання впливу податковоí, кредитноí, бюджетноí систем, комплексу економiчних, правових, органiзацiйних та адмУстративних важелiв.
Список використаних джерел
1. Михайловська О. В. Вплив глобал1зац/)' ¡нформац1йного простору на розвиток м1жнародних нновац/йночнвестиц/йних процесв/О.В. Михайловська. - К.: Дакор, 2009. - 424 с.
2. 1нновац1йний розвиток промисловост1 Укра)ни / О.1. Волков, М.П. Денисенко, А.П. Гречан та ¡н.; П1б ред. проф. О.1. Волкова, проф. М.П. Денисенка. - К.: КНТ, 2006. - 648 с.
3. Крупка М.1. Фнансово-кредитний механзм ¡нновац1йного розвитку економки / М.1. Крупка // Фнанси Укра)ни. - 2001. -№ 11. - С. 86-98.
4. Кузнецова А.Я. Ф1нансов1 механзми стимулювання 1нвестиц1йно-1нновац/йно)' д1яльност1: монограф1я / А.Я. Кузнецова. - Львв: Льв1в. банкв ¡н-т НБУ, 2004. - 279 с.
5. Апатова Н.В. Национальная экономика: стратегия инновационного устойчивого развития: монография / Н.В. Апатова. - Симферополь: ДИАЙПИ, 2012. - 328 с.
6. Геець В.М. 1нновацйн1 перспективи Укра)ни: монограф1я/В.М. Геець, В.П. Семиноженко. -Харкв: Константа, 2006. - 272 с.
7. Про Концепцю державно)' промислово)' полтики: Указ Президента Украни в1д 12 лютого 2003 № 102/2003. -[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/102/2003
8. Вишневский В. Промышленная политика: теоретический аспект / В. Вишневский // Экономика Украины. - 2012. -№ 4. - С. 4-15.
9. International handbook on Industrial policy. Cheltenham, UK, Northampton, MA,USA, "Edward Elgar Publishing", 2006, p. 3-27.
10. Безуглый Н. Нашими научными достижениями уже интересуются в мире / Н. Безуглый // Голос Украины. - 2012. - 3 июля. - [Електронний ресурс]. - Режим доступа: www.golos.com.ua
11. Вишневский В. Инновации, институты и эволюция / В. Вишневский, В. Дементьев // Вопросы экономики. - 2010. -№ 9. - С. 41-62.
References
1. Myhajlovs'ka O.V. Vplyv globalizacii' informacijnogo prostoru na rozvytok mizhnarodnyh innovacijno-investycijnyh procesiv [Influence of information space globalization on the development of innovation and investment processes]. K. : Dakor, 2009. 424 p.
2. Volkov O.I.,. Denysenko M.P, Grechan A.P. ta in. Innovacijnyj rozvytok promyslovosti Ukrai'ny [Innovative development of Ukrainian industry]. Pid red. prof. O.I. Volkova, prof. M.P. Denysenka. K. : KNT, 2006. 648 p.
3. Krupka M.I. Finansovo-kredytnyj mehanizm innovacijnogo rozvytku ekonomiky [Financial and credit mechanism of innovation development of economy]. // Finansy Ukrai'ny. 2001. №11. P. 86-98.
4. Kuznjecova A.Ja. Finansovi mehanizmy stymuljuvannja investycijno-innovacijnoi' dijal'nosti: monografija [Financial mechanisms of stimulating investment and innovation activities: monograph]. L'viv: L'viv. bankiv in-t NBU, 2004. 279 p.
5. Apatova N.V. Nacional'naja jekonomika: strategija innovacionnogo ustojchivogo razvitija: monografija [National economy: strategy of innovative stable development]. Simferopol': DIAJPI, 2012. 328 p.
6. Gejec' V.M., Semynozhenko V.P. Innovacijni perspektyvy Ukrai'ny: monografija [Innovation perspectives of Ukraine]. Harkiv: Konstanta, 2006. 272 p.
7. Pro Koncepciju derzhavnoi'promyslovoi'polityky: Ukaz Prezydenta Ukrai'ny vid 12 ljutogo 2003 №102/2003. [On Concept ofState Industrial Policy: Order of president of Ukraine dated February 12, 2003, No 102/2003]. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/102/2003
8. Vishnevskij V. Promyshlennaja politika: teoreticheskij aspekt [Industrial policy: theoretical aspect]. // Jekonomika Ukrainy. 2012. №4. P. 4-15.
9. International handbook on industrial policy. Cheltenham, UK, Northampton, MA,USA, "Edward Elgar Publishing", 2006, P. 3-27.
10. Bezuglyj N. Nashimi nauchnymi dostizhenijami uzhe interesujutsja v mire [The world is interested in our scientific achievements]. // Golos Ukrainy. 2012. 3 ijulja. -www.golos.com.ua
11. Vishnevskij V., Dement'ev V. Innovacii, instituty i jevoljucija [Innovations, institutes and evolution]. // Voprosy jekonomiki. 2010. №9. P. 41-62.
ДАН1 ПРО АВТОРА
ГоловЫов Олег Миколайович, доктор економiчних наук, професор кафедри економки i управлЫня Ыновацйною дiяльнiстю Донецький нацональний унверситет економки I торг1вл11мен1 Михайла Туган-Барановського вул. Щорса, 31, м.Донецьк, 83050, Укра)на
ДАННЫЕ ОБ АВТОРЕ
Головинов Олег Николаевич, доктор экономических наук, профессор кафедры экономики и управления инновационной деятельностью
Донецкий национальный университет экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского ул. Щорса, 31, г.Донецк, 83050, Украина
DATA ABOUT THE AUTHOR
Oleg Mykolayovych Golovinov, Doctor of Economics, Professor of Board of Economy and Innovation Management Donetsk National University of Economy and Trade after Mykhailo Tugan-Baranovskiy Shchorsa Str., 31, Donetsk, 83050, Ukraine.
