CC BY
133
3. Pylypenko, A.A. Pylypeko, S.M. and Pylypenko, D.R. (2011), «Capitalization and IPO as a strategic imperative of national entities and integrated corporate logistics systems», Byznes Ynform, vol. 3, pp. 132-134.
4. Novikov, D.T. and Novikov, F.D. (2009), «The nature of the strategic use of logistics in the service economy», Vestnik rjazanskogo gosudarstvennogo universiteta im. S.A. Esenina, vol. 25, pp. 127-138.
5. Tkachova, A.V. (2011), «The economic mechanism of logistic activity of metallurgical enterprises», Efektyvna ekonomika, [Online], vol. 5, available at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=563 (Accessed 12 July 2016).
6. Benzenko, P.A. (2015), «Formation and development of regional logistics centers», Vestnik Sibirskoj gosudarstvennoj avtomobil'no-dorozhnoj akademii, vol. 2 (42), pp. 90-95.
7. Savchuk, K.I. «Integrated logistics in business management» [Online], available at: www.intkonf.org/savchuk-ki-integrovana-logistika-v-upravlinnya-pidpriemstvom (Accessed 12 July 2016).
8. Posylkina, O.V., and Khromykh, A.H (2012), «Specific aspects of pharmaceutical logistics», Lohistyka: teoriia ta praktyka, vol. 1(2), pp. 130-136.
9. Pilipenko, S.M. and Pilipenko, D.R. (2010), «Evaluation of corporate logistics systems competencies as the basis of their competitive positioning», Biznes Inform, vol. 3 (1), pp. 73-76.
10. Kuzmenko, Ju.G. Levina, A.B. and Shmidt, A.V. (2014), «The genesis and the current state of logistics integration into a globalized economy», Vestnik Juzhno-Ural'skogo gosudarstvennogo universiteta. Serija: Jekonomika i menedzhment, vol. 8, № 3, pp. 148-161.
11. Tan'kov, K.N. and Bahurecand, O.V. (2010), «Typology of production and supply chains in terms of cooperation intra», Biznes-Inform, vol. 8, pp. 61-65.
12. Ivanov, Yu.B. and Pylypenko, A.A. (2006), «Concept and ontology management integration enterprise development», Ekonomika promyslovosti, vol. 1, pp. 162-171.
13. Stepina, S.E. (2011), «Bases of formation of integrated logistics as an effective business management tool», Vestnik Samarskogo gosudarstvennogo jekonomicheskogo universiteta, vol. 2 (76), pp. 77-82.
14. Ivanova, M.I. (2014), «Establishing efficient logistic supply using the technique of operational management of inventory», Ekonomika ta derzhava, vol. 12, pp. 52-58.
15. Kurnosova-Yurkova, O.A. (2014), «Modern Information Technology in the system lohystycheskoho enterprises Tools», Visnyk Dnipropetrovs'koho universytetu. Ser.: Ekonomika, vol. 8 (1), № 22, pp. 73-83.
ДАНI ПРО АВТОРА
1ванова Марина ^iBHa, кандидат eKOHOMÎ4HMx наук, доцент, доцент кафедри менеджменту виробничоТ сфери
Державний ВНЗ «Нацюнальний прничий ушверситет» пр. Д. Яворницького, 19, м. Днтро, 49000, Украша e-mail: ma riva@ukr.net
ДАННЫЕ ОБ АВТОРЕ
Иванова Марина Ильинична, кандидат экономических наук, доцент, доцент кафедры менеджмента производственной сферы
Государственное ВУЗ «Национальный горный университет» пр. Д. Яворницкого, 19, г. Днипро, 49000, Украина e-mail: ma riva@ukr.net
DATA ABOUT THE AUTHOR
Ivanova Marina Illivna, Ph.D. in Economical Science, Associate Professor, Department of Productive Sphere Management
State Higher Education Institution «National Mining University» 19, D. Yavornyts'koho prospekt, Dnipro, 49000, Ukraine e-mail: ivanov i i@ukr.net
Рецензент:
Бардась Артем Володимирович, декан факультету менеджменту Державного ВНЗ «Нацюнальний прничий ушверситет», професор, д.е.н.
1ННОВАЦ1ЙНА ТА ТЕХНОЛОГ1ЧНА ПОЛ1ТИКА ДЕРЖАВ
Мельник Л.Ю.
У статтi наведено основы характеристики ¡нновацшно)' полтики, як економ'чно)' категори. З урахуванням розглянутих трактувань запропоновано власне визначення поняття «державна iнновацiйна полтика». Розглянуто етапи становлення iнновацйноï полiтики. Узагальнено особливостi iнновацйноï та технолог'чно)' полiтики окремих краУн.
© Мельник Л.Ю., 2016
Економiчний вюник ушверситету | Випуск № 30/1
15
1нновацйний процес пов'язаний з широкими iнтелектуальними аспектами обфунтування i визначення основних його напрям'т, монiторингом реал'заци, прогнозами й обмеженнями у час/ таких '¡нструмент'т як програми й проекти, адаптованстю до викликв динам'чно'У економки, розвиток якоУ визначаеться /нновацями, особливо в перод кризових явищ, а тому набувае значення нновацйна та технолог'чна полтика.
У пропонованй статт/ зроблено спробу узагальнити теоретичн!' надбання щодо змсту категор'!й «державна iнновацiйна полтика», досл'дити теоретичн!' та стратег'чн аспекти формування !нновацшноУ та технологчноУ полiтики УкраУни та окремих держав.
З урахуванням розглянутих трактувань пропонуеться визначення: «державна нновацшна полтика» -сукупн сть заход в державних орган в влади спрямованих на формування, п дтримку, актив зац ю та реал1'зац1'ю нновацйного потенцалу краУни, для створення нновацйного бзнес-середовища в якому нформац я та знання стають основними факторами нновац йного розвитку держави.
Успх держав, економiчне зростання яких основане на впровадженн найновших науково-технолог'чних досягнень та iнтелектуальних здобутюв, значною мiрою визначаеться ефективнстю державноУ пiдтримки та нституцйним забезпеченням. Як показуе досв'д розвинених краУн свту, вплив iнновацiйного фактору на економку мае здйснюватися шляхом узгодження /нновацйноУ полiтики з науково-технолог'чною, бюджетно-фнансовою, грошово-кредитною та промисловою полiтикою та за умови досягнення едност/ '¡нтерес'т i встановлення збалансованих стосункв м'ж сусп льством, державою, владою, б знесом та науковими нституц ями в ц й сфер .
На сьогодн/ беззаперечним е той факт, що кадровий потенцал сучасноУ украУнськоУ науки / освти залишаеться поза межами активного державного впливу, орентованого на якюне вдтворення, що вказуе на загрозу не лише вдалй реал'зацУУ новоУ моделi розвитку економки, але й збереженн мiнiмально необхiдних ¡нновац/и свтового рiвня. Як результат, визначальною проблемою функцюнування втчизняноУ економiки е нерозумння значимот технологчного '¡мператива, який виступае як повиннють держави пристосувати вс галуз господарювання до нов тн х технолог чних вимог сьогодення.
Базове значення в iнновацiйному розвитку УкраУни займае технолог'чний розвиток краУни. Аналз наукових досл'джень дае пдстави зробити висновок, що УкраУн/ все складнше стае залишатись на зовншнх ринках з традицйною продукцею зокрема, через вплив таких фактор'т: енергоемнсть, технолог'чна в'дстал'сть (технологчний розвиток здйснюеться за принципом «наздоганяючоУ модершзацп»), тарифи на газ.
Удосконалення '¡нновацйно'У полiтики у рiзних краУнах в'дбуваеться за такими основними напрямами: покращення полiтики в галуз державних наукових досл'джень; удосконалення полiтики комерц1'ал1'зац1"У та розвитку малих / середнх /нновац/'йних компанй; технологчна полтика; координаця та оцнка '¡нтегровано'У ¡нновацйно'У полiтики. Слд зазначити, що в УкраУн/ на даний момент ¡нновацйно'У та технолог'чноУ полiтики як в концептуальному, так / в формально затвердженому вигляд/ у форм!' державного стратег чного документа немае.
Отже, для УкраУни необх'дно усвдомити об'ективнсть та неминучсть цих явищ, а, вочевидь, процес динамiчного економ'чного розвитку краУни не можливий без мобШзацп зусиль для досягнення ефективного руху украУнськоУ економки по технолог'1чн'1й траектори еволюци людськоУ цивлзацн. Першочерговим завданням при цьому мае стати об'ективна економ'чна оцнка технологчного розвитку украУнськоУ економки, що дозволить розробити / впровадити д/'ев/' ¡нституц/'йн/', законодавч'! та економ чн заходи розвитку високотехнолог чних галузей.
Кпючов'1 слова: нновацйна полтика, технологчна полтика, державна нновацйна полтика, нац ональна нновац йна система, економ ка знань.
ИННОВАЦИОННАЯ И ТЕХНОЛОГИЧЕСКАЯ ПОЛИТИКА ГОСУДАРСТВ
Мельник Л.Ю.
В статье приведены основные характеристики инновационной политики, как экономической категории. С учетом рассмотренных трактовок предложено собственное определение понятия «государственная инновационная политика». Рассмотрены этапы становления инновационной политики. Рассмотрено особенности инновационной и технологической политики отдельных стран.
Инновационный процесс связан с широкими интеллектуальными аспектами обоснования и определения основных его направлений, мониторингом реализации, прогнозами и ограничениями во времени таких инструментов как программы и проекты, адаптированность к вызовам динамичной экономики, развитие которой определяется инновациями, особенно в период кризисных явлений, а потому приобретает значение инновационная и технологическая политика.
В данной статье сделана попытка обобщить теоретические достижения по содержанию категорий «государственная инновационная политика», исследовать теоретические и стратегические аспекты формирования инновационной и технологической политики Украины и отдельных государств.
С учетом рассмотренных трактовок предлагается определение: «государственная инновационная политика» - совокупность мероприятий государственных органов власти направленных на формирование, поддержку, активизацию и реализацию инновационного потенциала страны, для
создания инновационной бизнес-среды, в которой информация и знания становятся основными факторами инновационного развития государства.
Успех государств, экономический рост которых основано на внедрении новейших научно-технологических достижений и интеллектуальных достижений, в значительной степени определяется эффективностью государственной поддержки и институциональным обеспечением. Как показывает опыт развитых стран мира, влияние инновационного фактора на экономику должно осуществляться путем согласования инновационной политики с научно-технологической, бюджетно-финансовой, денежно-кредитной и промышленной политикой и при условии достижения единства интересов и установления сбалансированных отношений между обществом, государством, властью, бизнесом и научными институтами в этой сфере.
На сегодняшний день бесспорным является тот факт, что кадровый потенциал современной украинской науки и образования остается вне активного государственного воздействия, ориентированного на качественное воспроизведение, что указывает на угрозу не только удачной реализации новой модели развития экономики, но и сохранении минимально необходимых инноваций мирового уровня. Как результат, определяющей проблемой функционирования отечественной экономики является непонимание значимости технологического императива, который выступает как повинность государства приспособить все отрасли хозяйства с новейшими технологическими требованиями современности.
Базовое значение в инновационном развитии Украины занимает технологическое развитие страны. Анализ научных исследований позволяет сделать вывод, что Украина все сложнее становится оставаться на внешних рынках с традиционной продукцией в частности, из-за влияния таких факторов: энергоемкость, технологическая отсталость (технологическое развитие осуществляется по принципу «догоняющей модернизации»), тарифы на газ.
Совершенствование инновационной политики в разных странах происходит по следующим основным направлениям: улучшение политики в области государственных научных исследований; совершенствование политики коммерциализации и развития малых и средних инновационных компаний; технологическая политика; координация и оценка интегрированной инновационной политики. Следует отметить, что в Украине на данный момент инновационной и технологической политики как в концептуальном, так и в формально утвержденном виде в форме государственного стратегического документа нет.
Итак, для Украины, процесс динамичного экономического развития страны невозможен без мобилизации усилий для достижения эффективного движения украинской экономики по технологической траектории эволюции человеческой цивилизации. Первоочередной задачей при этом должна стать объективная экономическая оценка технологического развития украинской экономики, что позволит разработать и внедрить действенные институциональные, законодательные и экономические меры развития высокотехнологичных отраслей.
Ключевые слова: инновационная политика, технологическая политика, государственная инновационная политика, национальная инновационная система, экономика знаний.
INNOVATION AND TECHNOLOGY POLICY STATES
Melnyk L.Yu.
The article presents the main characteristics of innovation policy, as an economic category. In light of the consideration of the interpretations proposed own definition of a «state innovation policy». The stages of formation of innovation policy. Summarizes the features of the innovative and technological policy in individual countries.
The innovation process involves a broad intellectual aspects of the study and identifying the main directions, monitoring implementation, expectations, and time constraints of such tools as programs and projects, adaptability to the challenges of a dynamic economy, the development of which is determined by innovation, especially in times of crisis, and therefore acquires the value of the innovation and technology policy.
In the present paper an attempt is made to generalize the theoretical domain on the contents of the categories «state innovation policy», to explore the theoretical and strategic aspects of formation of innovative and technological policy of Ukraine and States.
In light of the consideration of the interpretations of the proposed definition: «state innovation policy» - a set of measures of state authorities aimed at establishing, supporting, strengthening and implementation of the innovative capacity of the country to create innovative business environments in which information and knowledge become the main factors of innovative development of the state.
The success of States, whose economic growth is based on applying the latest scientific and technological achievements and intellectual achievement is largely determined by the efficiency of state support and institutional support. As the experience of developed countries, the influence of the innovative factor on the economy should be carried out by aligning innovation policy with scientific, technical, fiscal, monetary and industrial policy and subject to the achievement of unity of interests and the establishment of balanced relations between society, state, government, business and academic institutions in this field.
For today indisputable is the fact that the personnel potential of modern Ukrainian science and education remains out of active state influence, oriented on high-quality reproduction, which indicates a threat not only to
successful implementation of a new model of economic development, but also maintaining the minimum required innovations at the global level. As a result, the defining problem of the functioning of the domestic economy is not understanding the significance of the technological imperative, which is the duty of the state to accommodate all sectors of the economy to the latest technological requirements.
The base value in the innovative development of Ukraine is the technological development of the country. Analysis of research gives grounds to conclude that Ukraine is becoming increasingly difficult to remain in foreign markets with traditional products, particularly through the influence of the following factors: energy intensity, technological backwardness (the technological development is based on the principle of «catch-up modernization»), the tariffs for gas.
Improvement of innovation policy in different countries occurs in the following main directions: «state innovation policy» - a set of measures of state authorities aimed at establishing, supporting, strengthening and implementation of the innovative capacity of the country to create innovative business environments in which information and knowledge become the main factors of innovative development of the state.
The success of States, whose economic growth is based on applying the latest scientific and technological achievements and intellectual achievement is largely determined by the efficiency of state support and institutional support. As the experience of developed countries, the influence of the innovative factor on the economy should be carried out by aligning innovation policy with scientific, technical, fiscal, monetary and industrial policy and subject to the achievement of unity of interests and the establishment of balanced relations between society, state, government, business and academic institutions in this field.
For today indisputable is the fact that the personnel potential of modern Ukrainian science and education remains out of active state influence, oriented on high-quality reproduction, which indicates a threat not only to successful implementation of a new model of economic development, but also maintaining the minimum required innovations at the global level. As a result, the defining problem of the functioning of the domestic economy is not understanding the significance of the technological imperative, which is the duty of the state to accommodate all sectors of the economy to the latest technological requirements.
The base value in the innovative development of Ukraine is the technological development of the country. Analysis of research gives grounds to conclude that Ukraine is becoming increasingly difficult to remain in foreign markets with traditional products, particularly through the influence of the following factors: energy intensity, technological backwardness (the technological development is based on the principle of «catch-up modernization»), the tariffs for gas.
Improvement of innovation policy in different countries occurs in the following main directions: improved policy in the area of public research; improvement of policy of commercialization and development of small and medium-sized innovative companies; technology policy; coordination and evaluation of integrated innovation policy. It should be noted that in Ukraine at the moment in technology and innovation policy, both conceptually and formally approved in the form of state strategic document no.
Therefore, for Ukraine it is necessary to recognize the objectivity and inevitability of these phenomena, and, obviously, the process of dynamic economic development is not possible without the mobilization of efforts to achieve efficient movement of the Ukrainian economy in the technological trajectory of the evolution of human civilization. First priority should be to provide objective economic evaluation of technological development of the Ukrainian economy that will help to develop and implement effective institutional, legislative and economic measures the development of high-tech industries.
Keywords: innovation policy, technology policy, government innovation policy, national innovation system, knowledge economy.
Вступ. У сучасних умовах економiчний розвиток держави неможливо уявити без шновацшного розвитку, особливо враховуючи негативний вплив на економку краТни св^овоТ економiчно''' кризи. Адже становлення краТни як високотехнолопчноТ конкурентоспроможноТ держави мае вщбуватися паралельно з впровадженням новп~шх конкурентоспроможних технологш. Сьогодн в УкраТн рiвень шновацшноТ активности впровадження шновацш та вщтворення ринкового сегмента виробництва шновацшноТ продукци залишаеться недостатшм, щоб забезпечити шновацшний прорив нацюнальноТ економки. За таких умов стрижнем сучасноТ украТнськоТ моделi конкурентоспроможност економки мае стати реалiзацiя шновацшноТ моделi структурно! перебудови економки, а в подальшому - реалiзацiя стратеги економки знань [1].
Актуальшсть. 1нновацшний процес пов'язаний з широкими штелектуальними аспектами обфунтування i визначення основних його напрямiв, моыторингом реалiзацÑ', прогнозами й обмеженнями у чаа таких шструметчв як програми й проекти, адаптованютю до виклиюв динамiчноТ економки, розвиток якоТ визначаеться шнова^ями, особливо в перiод кризових явищ, а тому набувае значення шновацшна та технолопчна полiтика [2].
Дослщженню iнновацiйноТ та технологiчноТ пол^ики держави присвятили своТ працi наступш вiтчизнянi вченi: Г.О. Андрощук, Ю.М. Бажал, А.С. Гальчинський, М.В. Гаман, В.М. Геець, В. Семиноженко, Л.1. Федулова та шшк
Численнiсть дослщжень, наукових публiкацiй i доповiдей пщтверджують високий iнтерес в суспiльствi до проблем шновацшноТ та технолопчноТ пол^ики Однак дослiдження в цьому ру^ не можна на сьогоднi вважати вичерпаними, юнуе ще безлiч питань, яю потребують ^рунтовних наукових розробок та дослщжень, що i зумовило мету i завдання цього дослщження.
Метою дослщження е з'ясування особливостей становлення шновацшноТ' та технологiчноï полiтики, cyTHOCTi категори' «державна iнновацiйна полiтика», розгляд основних особливостей шновацшноТ' полiтики, як економiчноï категорiï та узагальнення особливостей шновацшноТ' та технологiчноï полiтики окремих краТ'н.
Для досягнення мети були поставлен HacTynHi завдання:
- з урахуванням розглянутих трактувань запропонувати власне визначення поняття «державна шновацшна пол^ика»;
- вказати основы характеристики шновацшноТ' пол^ики, як економiчноï категорiï;
- розглянути етапи становлення iнновацiйноï полiтики;
- узагальнити особливост iнновацiйноï та технолопчноТ' полiтики окремих краТ'н.
Постановка завдання. У пропонованш cтаттi зроблено спробу узагальнити теоретичн надбання щодо змюту категорiй «державна iнновацiйна полiтика», дослщити теоретичнi та cтратегiчнi аспекти формування шновацшноТ' та технологiчноï полiтики УкраТ'ни та окремих держав.
Результати дослщження. 1нновацшна полiтика - одна з головних сфер економiчноï полiтики, що означае для держави використання впливу на розвиток cycпiльно-економiчних процеав пщтримки i розвитку iнновацiй. lнновацiйна пол^ика входить до пiдходy щодо розвитку дiяльноcтi середовища, яке розглядаеться як national innovation systems (NIS) - нацюнальна шновацшна система (Н1С). Дане поняття ввiв Ч. Фрiмен [3], який визначив NIS як «мережу шституцш, що сшвпрацюють в сусшльному i приватному cекторi, чи дм та iнтеракцiï iнiцiюють iмпорт, модифкаци i дифyзiю нових технологiй». Упродовж наступних двадцяти рош поняття NIS i ставлення до неТ' еволюцюнувало, проте завжди роблячи наголос на потребi аналiзy середовища, що впливае на шновацшнють компанiй, зокрема шновацшну полiтикy. Сьогоднi щодо нацiональноï шновацшноТ' системи загальнiшим е використання пщходу Ч. Едквicта, який пропонуе вщкритше визначення NIS. Воно охоплюе вс важливi чинники економiчного, cоцiального, поличного, органiзацiйного та iнcтитyцiйного значення, як i ^i чинники, що впливають на розвиток, дифyзiю i використання шновацш. Це визначення також адаптовано в The Oxford Handbook of Innovations, водночас пщкреслюючи значення локальних умов, поеднаних з процесом формування головних елемен^в, тобто оргашзацш та шституцш. В цьому контекст передбачаеться, що шновацшна пол^ика пiдтримyватиме й шщшватиме дiï, пов'язанi з шновацшним yправлiнням в компанiях через рiзнi iнcтрyменти, наприклад, консультування або навчання.
Державна нновацйна полiтика - система заходiв оргашв держави, метою якоТ' е створення умов для найкращого розвитку шновацшноТ' дiяльноcтi cyб'ектiв господарювання, пiдвищення конкyрентоcпроможноcтi нацiональноï наукоемноТ' продукци', розроблення й удосконалення нормативно-правовоТ' бази й розвиток шновацшного середовища [4].
На сьогодн поняття «iнновацiйна пол^ика» мае рiзнi iнтерпретацiï (табл. 1).
Таблиця 1. Трактування поняття «шновацшна полггика» рiзними авторами
Автор Сутнють поняття «iнновацiйна полiтика»
Бутирська 1.В. [5] сукупнють форм i методiв дiяльностi держави, спрямованих на створення взаемопов'язаних механiзмiв iнституцiйного, ресурсного забезпечення пiдтримки та розвитку шновацшноТ дiяльностi, на формування мотивацшних факторiв активiзацiТ' iнновацiйних процеав. ТТ' метою е формування в краТнi таких умов для дiяльностi суб'eктiв господарювання, за яких вони були б зацкавлеш i спроможн розробляти i виготовляти новi види продукци, впроваджувати су-часнi наукомю™, екологiчно чистi технологiТ та розширювати на цiй основi своТ' ринки збуту
Лисюк В.М. [6] включае систему заходiв щодо стимулювання, управлiння, планування i контролю шновацшноТ' дiяльностi у сферi науки, техшки i виробництва
елець О.П. [7] це сукупнють форм i методiв дiяльностi держави, спрямованих на створення взаемопов'язаних механiзмiв шституцшного, ресурсного забезпечення пiдтримки та розвитку шновацшноТ' дiяльностi, формування факторiв активiзацiТ iнновацiйних процесiв
Лебедева Л.В. [8] система заходiв органiв держави, метою яко'Т е створення умов для найкращого розвитку шновацшноТ' дiяльностi суб'ектiв господарювання, пщвищення конкурентоспроможностi нацiональноТ наукоемноТ продукци, розроблення й удосконалення нормативно-правовоТ бази й розвиток шновацшного середовища
Федулова Л.1. [9] нова сфера дослщжень, яка необхщна для ефективного виршення завдань iнтенсифiкацiТ' й прискореного розвитку шновацшноТ економки, насамперед створення, освоення й поширення рiзних титв нововведень
Аналiз структури i змicтy поняття «iнновацiйна пол^ика» дозволяе зробити такi висновки: трактування поняття, запропонован рiзними авторами, не вщповщають вимогам cиcтемноcтi i комплексности наявнicть велико!' кiлькоcтi пiдходiв до формулювання поняття. Тому з урахуванням розглянутих трактувань пропонуеться власне визначення, а саме: «державна нновацйна полтика» - сукупнють заходiв державних оргашв влади спрямованих на формування, пщтримку, активiзацiю та реалiзацiю iнновацiйного потен^алу краТ'ни, для створення iнновацiйного бiзнеc-cередовища в якому iнформацiя та знання стають основними факторами iнновацiйного розвитку держави.
Пiд час теоретичного аналiзу даного наукового феномену особливого значення набувае розумiння ключових термiнiв i понять, таких як: об'ект, суб'ект, предмет, мета, завдання. Основы характеристики шновацшноТ пол^ики, як економiчноТ категори наведенi на рис. 1.
Рисунок 1. 1нновацшна полiтика як eKOHOMi4Ha KaTeropiH.
Враховуючи еволюцiю розбудови економiки у свт, Федулова Л.1. [9], видiляe три етапи становлення шновацшноТ пол^ики:
Перший етап: 80-Ti роки XX ст. - пщтримка iнновацiй за окремими напрямами, зокрема: стимулювання НДДКР у компашях; розширення фiнансування iнновацiй; стимулювання шновацшноТ дiяльностi й полiпшення шновацшного менеджменту в малих i середшх фiрмах; стимулювання кооперацiТ мiж дослщними центрами, унiверситетами й компанiями.
Другий етап: 90-т роки ХХ ст. - шновацшна полiтика як комплекс науковоТ, промисловоТ та регюнальноТ пол^ики, метою якоТ було створення шновацшного середовища. Серед нових механiзмiв шновацшноТ полпшки з'явились такi: створення шновацшних кластерiв; стимулювання оргаызацп нових шновацшних компанiй; спрощення адмшютративноТ й нормативно!' бази функцюнування iнновацiйних компанiй; використання податкових та шших непрямих методiв стимулювання iнновацiй i дослiдження; проведення шформацшних кампанiй щодо ролi шновацш в економiцi, у тому чи^ й для широкоТ громадськостi.
Кластерний розвиток, як фактор пiдвищення нацюнальноТ та регюнальноТ конкурентоспроможностi, е характерною й визначальною ознакою даного етапу. Так, кластером, який отримав найбтьший прибуток i досяг свiтового успiху, став фiнський кластер з шформацшних та комункацшних технологiй. Пiсля впровадження шновацшноТ стратеги на його основу вiн став найбiльш важливим отримувачем державного фшансування на НДДКР. Групування вщбулося навколо компани Nokia, пганта телекомунiкацiйного обладнання, який займав близько 40% свпювого ринку мобiльних телефоыв. Успiх кластеру став можливим через розумну сегментацю ринку мобiльних комункацшних систем. 1ншим важливим гравцем фшського кластеру 1КТ став Linux, розвинена комп'ютерна операцiйна система, яка останым часом рекламувалася як потенцiйний конкурент компани Microsoft.
Третiй етап: початок XXI ст. Основними тенден^ями визначено: системний пщхщ до формування шновацшноТ пол^ики; посилення взаемодоповненостi наднацiональноТ, нацюнальноТ й регюнальноТ шновацшноТ полiтики; новi форми партнерства та пiдприемницького сектора; нова роль держави як стимулятора шновацш у зв'язку з процесами глобалiзацiТ. Посилюеться значення вiртуальних сшвтовариств та Тх взаемодiТ в шновацшнш дiяльностi. В умовах постiндустрiального сусптьства особлива увага придiляеться створенню науково-виробничих ланцюжмв, де бiзнес заявляе про своТ потреби в нових технологах; наука виконуе необхщш НДДКР; держава створюе шфраструктуру, регламентуе правила взаемоди, знижуе фiнансовi й частково комерцшш ризики. Основними завданнями шновацшноТ пол^ики стае зосередження на методологи виявлення, вщбору, оцiнювання технологiй i передбачення технолопчних наслiдкiв, встановлення прiоритетiв у розв'язанн економiчних, екологiчних i со^альних проблем, едностi й координаци дш механiзму iнновацiйно-технологiчного розвитку [10].
Загалом, в економiчнiй лiтературi виокремлюють таю методи державного регулювання шновацшних процеав, з них прямi методи:
- Державнi цiльовi програми забезпечують фшансування шновацш у прюритетних галузях економки, що визначае держава;
- AdMiHicmpamueHe регулювання передбачае пряме дотацшне фшансування, що надаеться вщповщно до чинного законодавства;
- Контрактне фiнансування - система договорiв мiж замовниками та пiдрядниками, де держава виступае замовником та споживачем науково-дослщних розробок, а виконавцями суб'екти господарювання. У договорi чiтко визначаються строки завершення робiт, розподiл завдань та матерiальноT винагороди мiж виконавцями, а також взаемн зобов'язання й економiчнi санкци. США активно використовують даний метод фшансування забезпечуючи 77% федеральних витрат на НДДКР [4].
Уряд США для пщтримки шновацшних шдприемств, активно використовуе програми державно-приватного партнерства у сферi iнновацiйних розробок та виробництва. Вдалим прикладом може слугувати Small Business Innovation Research Program (SBIR) - (qie з 1982 року) програма пщтримки малих шновацшних шдприемств (рис. 2) [4].
Перевагами програми SBIR е такк
- надання допомоги малим компашям у сусптьно корисних сферах та, як правило, економiчно не вигщних, як то, охорона здоров'я та навколишнього середовища, безпека, енергозбереження та використання альтернативних джерел енерги;
- не мае бюджету, не потребуе додаткових фшансових вкладень, i тому незалежна вщ проблем бюджетного дефщиту;
- е децентралiзованою щодо уряду. Вона е власнютю абсолютно рiзних за розмiрами i завданнями установ, а саме: Мшютерства оборони, Мшютерства охорони здоров'я i соцiальних служб, Нацюнального управлiння з аеронавтики i дослiдження космiчного простору, Мiнiстерства енергетики та ш.
З моменту свого створення в 1982 рощ програма досягла значення у 2 млрд. дол. на рк прибутку, включае в себе одинадцять федеральних агентств, як вщраховують 2,5% свого бюджету на науковi дослiдження до бюджету SBIR.
2500
2000
Л500
£
^1000
SOO
212Л
197С?
1906
1S64
1927
1693
191&
1S96
890
2 QUO 2001 Э002 2003 2004 2005 200G 2007 200S 2009 2010 2011 2012 2ШЗ
Рисунок 2. Фшансування програми SBIR [11].
Основними напрямами державно! шновацшноТ пол^ики краТн бвропейського Союзу щодо пщтримки шновацшних пщприемств е: усунення бюрократичних перепон для започаткування бiзнесу; надання прямот фшансовоТ пiдтримки; полегшення доступу до джерел фшансування; зменшення податкового тягаря; пщготовка квалiфiкованих кадрiв для потреб бiзнесу.
КраТни з розвиненою економiкою ще у 70-80-тi роки ХХ стол^тя усвiдомили необхiднiсть встановлення прюритетв науково-технiчного розвитку, коли стало очевидним те, що високих темшв економiчного зростання i пiдвищення конкурентоспроможност можна досягти тiльки шляхом апробаци у виробництво найновiших досягнень науки, техшки i технологiй [12]. Зокрема, у США у 1976 р. було прийнято закон про принципи i прюритети нацюнальноТ науково-технiчноТ пол^ики, згiдно з яким обов'язковою умовою фiнансування наукових дослiджень е Тх вiдповiднiсть державним прiоритетам [13]. В Японп у 1992 р. вщповщно до затверджених «Основ науково-технiчноТ пол^ики» було визначено прiоритетнi напрямки науково-техшчноТ дiяльностi. У ВеликобританiТ прогнози розвитку науково! сфери почали дослiджувати наприкшц 1980-х рокiв, i, як наслщок, було сформовано державну програму Форсайт, яка допомагае прогнозувати перспективы напрямки розвитку науки, техшки та технологи [14]. З 1984 р. в бвропейському союзi склалися Рамковi програми з наукових дослщжень i технолопчного розвитку, в яких задекларованi ключовi прiоритети науково-технологiчних зрушень та визначено розмiр Тх фiнансовоТ' пiдтримки [15]. В УкраТш iдея необхiдностi переходу до шновацшноТ економки i розробка ТТ технологiчних прiоритетiв стала явною лише останнiм часом, хоча перший крок процесу формування цтей шновацшного економiчного розвитку був здiйснений у жовтш 1992 року. Щодо Росп, то ключовi завдання становлення науки, науково-технологiчноТ й iнновацiйноТ' дiяльностi законодавчого забезпечення набули лише в 2002 роцк
ycnix держав, eK0H0Mi4He зростання яких основане на впровадженн найновiших науково-технологiчних досягнень та штелектуальних здобуткiв, значною мiрою визначаеться ефективнiстю державно' пiдтримки та шституцшним забезпеченням. Як показуе досвщ розвинених краТн свiту, вплив шновацшного фактору на економiку мае здшснюватися шляхом узгодження шновацшноТ полiтики з науково-технологiчною, бюджетно-фiнансовою, грошово-кредитною та промисловою полiтикою та за умови досягнення едносп iнтересiв i встановлення збалансованих стосунш мiж суспiльством, державою, владою, бiзнесом та науковими шститу^ями в цiй сферi.
Створення шновацшно''' системи економiки, яка спираеться на використання ринкових механiзмiв i активну науково-технолопчну та iнновацiйну полiтику розпочалося уже бтьш нiж два десятил^тя тому, що фактично так i не стало основою для розвитку галузей нацюнального господарства, заснованих на знаннях.
Задля забезпечення основних засад реалiзацiï економiчного розвитку Укра'ши за шновацшною моделлю була створена вщповщна нормативно-правова база, що створила необхщне нормативне поле для провадження суб'ектами господарювання дiяльностi на засадах науково-технолопчного та iнновацiйного розвитку. Крiм того, державою визначено i закладено в стратепчних i програмних документах УкраТни соцiально-економiчнi прiоритети технологiчного розвитку нацюнальноТ економiки.
Перспективи суспiльного розвитку Укра'ни, закладенi в законодавчих документах, пов'язуються з кардинальним пiдвищенням науково-технологiчного рiвня нацiонального виробництва, нарощування iнтелектуального потен^алу економiки, формуванням економiчноï системи, орiентованоï на iнтенсивне створення та впровадження нових знань у виробничу дiяльнiсть. Проте, реальний стан речей такий, що з позицш шновацшного розвитку останн роки були втраченк Тодк коли бiльшiсть розвинених кра'н зробили шновацшний сектор економiки та висок технологи' рушiйною силою свого економiчного зростання, Укра'на стрiмко вiдставала, витрачаючи ресурс колишнiх здобуткiв у сферi технологiй, при цьому, не створюючи нових [16].
З метою виршення цiеï системно'' проблеми визначимо ступшь вiдповiдностi Н1С вимогам нов^ньо''' моделi розвитку, виявимо головнi причини, що його гальмують, а також потенцшш можливосп щодо здiйснення узгоджених системних змш у вiдповiдностi до технолопчного iмперативу соцiально-економiчних зрушень у краМ Тому, базуючись на емпiричних дослщженнях, визначенi ключовi проблеми в сферi в^чизняно''' науки та iнновацiйного поступу представлено на рис. 3.
Проблеми iнновацiйного соцiально-економiчного розвитку краУни
> вщсутнють ефективних реформ, пов'язаних з оновленням та покращенням юнуючого науково-техшчного потенцiалу кра1ни
домiнування в нацюнальнш економiцi низькотехнологiчних галузей i укладiв виробництв продукци з низьким рiвнем додано' вартостi
скорочення обсягiв державних та шоземних iнвестицiй на науку як на державному, так i на мiжнародному рiвнях
зниженням розмiру оплати працi науковцiв
нерацiональне використання фшансових коштiв, спрямованих на розвиток науки i прикладних дослiджень
розпорошення грошовий активiв серед низки розпоряднимв, що знижуе прибутковiсть галузi
-> застартють технолопчноТ бази науки
-> > > скорочення чисельност наукових кадрiв, вiдтiк «мiзкiв» за кордон
старшня наукових кадрiв та скорочення чисельносп дiючих дослiдникiв; незначний приток в науку молодi
вщсутнють можливосп втiлення наукових розробок у виробництво та можливосп комерцiалiзацiТ наукових вщкритпв
Рисунок 3. Проблеми наукового та шновацшного розвитку Укра'ши
На сьогодн беззаперечним е той факт, що кадровий потен^ал сучасноТ украТнськоТ науки i освiти залишаеться поза межами активного державного впливу, орiентованого на якюне вiдтворення, що вказуе на загрозу не лише вдалш реалiзацiТ новоТ моделi розвитку економiки, але й збереженн мiнiмально необхiдних iнновацiй св^ового рiвня.
Як результат, визначальною проблемою функцiонування вiтчизняноТ' економки е нерозумiння значимостi технологiчного iмператива, який виступае як повиннiсть держави пристосувати вс галузi господарювання до новп~шх технологiчних вимог сьогодення.
Базове значення в шновацшному розвитку УкраТ'ни займае технологiчний розвиток краТни. Аналiз наукових дослiджень дае пiдстави зробити висновок, що УкраТн все складнше стае залишатись на зовнiшнiх ринках з традицшною продукцiею зокрема, через вплив таких факторiв: енергоемнiсть, технолопчна вiдсталiсть (технологiчний розвиток здiйснюеться за принципом «наздоганяючоТ модерызацп»), тарифи на газ.
Як результат постшно знижуеться i технологiчна схильнiсть украТнсько'Т економки до адаптаци та використання технолопй для пiдняття ефективностi та сприяння шнова^ям.
Подолання негативних тенденцiй у частит пщнесення рiвня iнвестицiйного ^мату в УкраТнi i забезпечення переходу на шновацшш засади розвитку, що мае бути двигуном розвитку, який зумовить покращення ТТ рейтинпв як за складовими техшчно'Т готовностi, так i за складовими пiдiндексу шновацш, з одного боку, збiльшення витрат на науку i новi технологи до рiвня визнаного у свт оптимальним для краТн, якi е усшшними у цьому вiдношеннi (2,0-2,5% ВВП), а з шшого - змш як в органiзацiТ науково-дослщноТ, так i дослiдно-конструкторськоТ дiяльностi. У рамках забезпечення випереджального технолопчного розвитку державна шновацшна полiтика покликана виршити такi завдання: [17]
- створення дтового клiмату, що сприяе дiяльностi приватного сектора у сферi шновацш i пiдвищенню конкурентоспроможностi;
- заохочення розробки й комерцiалiзацiТ' новiтнiх технологш;
- створення сучасноТ' iнфраструктури, необхщно'Т для пiдтримки iнновацiйного процесу;
- штегра^я оборонних i цивiльних виробництв, що забезпечуе економiчне й ефективне виршення завдань, що стоять перед ними, у сферi розробки й упровадження нових технологш, модерызацп виробництв;
- формування робочо'Т сили, здатно'Т брати участь у швидкозмiннiй i заснованiй на знаннях економiцi.
Узагальнен особливостi iнновацiйноТ та технологiчноТ пол^ики окремих краТн наведено в табл. 2.
Таблиця 2. Особливост реалiзацií шновацшноТ та технолопчноТ полiтики окремих краТн свiту
КраТна 1нновац1йна пол1тика Технолопчна политика
США - ефективне поеднання державою функц1й ф1нансування та координацп; - стимулювання малого 1 середнього б1знесу для продукування та використання Ыновацм; - 1нновац1йна пол1тика розгля-даеться як основний фактор, що суттево п1двищить конкурентоспроможн1сть краТни; - поспйне генерування нових 1дей 1 технолопй, як1 дозволяють пост1йно модерызувати ведення б1знесу - 1нвестування в створення технолопй свппвого класу; - партнерство держави з приватним сектором у вироблены технолопчноТ пол1тики; - створення нацюнальноТ технолог1чно1' 1нфраструктури; - формування технолопчних кластер1в; - визначення критичних технолопй; - багатор1вневе прогнозування науково-технолопчного розвитку
Великобритан1я - особливе мюце займае наука та промислов1сть; - державы та приваты Ывестицп в Ыновацмну д1яльн1сть розглядаються як фактор досягнення економ1чного зростання та пщвищення якост1 життя населення; - 1нновац1йна пол1тика е ефективним способом виходу з фЫансовоТ кризи - використання державного замовлення; - одним 1з ключових 1нститут1в у сфер1 НДДКР та 1нновац1йно1' д1яльност1 е науков1 парки
Ф1нлянд1я - визначна рол1 держави в стимулюванн1 1нновац1й, суворому кер1вництв1 та в1дпов1дальност1; - ц1леспрямована п1дтримка конкуренцп, вщкритоТ' економ1ки та в1льноТ торг1вл1 - фЫансування науки 1 технолог1й вище критичного; - створення сусального кл1мату пщтримки осв1ти, науки 1 використання високих технолопй в промисловосп
Япоыя - великий ступ1нь втручання держави в приватну д1яльнють; - неготовн1сть п1дприемц1в до революцмних експеримент1в; - нерозривне поеднання стратеги економ1чного розвитку краТни з пол1тикою розвитку науки, технолог1й та Ыновацмного виробництва; - орган1зац1я ефективноТ сп1впрац1 вс1х учасник1в процесу 1нновац1йно-технолог1чного соц1ально-економ1чного розвитку; - увага придтяеться стратег1чному розвитку науки 1 техыки з метою забезпечення державного фЫансування базових наукових досл1джень - роль Ыформацмних ресурс1в для ефективноТ селекцп технолог1й з врахуванням Тхн1х виробничих характеристик 1 перспектив комерц1ал1зацп на ринку; - формування технолопчноТ Ыфраструктури, в яш особливе м1сце займае розвиток технко-впроваджувальних зон у форм1 технопол1са на баз1 провщних наукових орган1зац1й; - в основу програм Форсайта покладено метод Делф1, за яким кожн1 5 р. розробляеться технолопчний прогноз на 30 рогав
УкраТна - повноцЫна, д1ева пол1тика п1дтримки розвитку Ыновацм дос1 не сформована; - державне стимулювання ЫновацмноТ д1яльност1 носить скорше декларативний характер; - м1сцев1 органи самоврядування не мають чпжих уявлень про мехаызми формування та реал1зацп 1нновац1йних стратег1й та програм - технолог1чноТ пол1тики як в концептуальному, так 1 в формально затвердженому вигляд1 у форм1 державного стратепчного документа немае; - вщсутня стратег1я техноло-г1чного розвитку, що негативно вщображаеться на створенн1 проривних технолопй 1 на конкурентоспроможносп краТни; - майже вщсутнм високотехноло-г1чний компонент в економ1ц1
Отже, удосконалення шновацшноТ полiтики у pi3HMx кражах вщбуваеться за такими основними напрямами: покращення пол^ики в галузi державних наукових дослщжень; удосконалення полiтики комерцiалiзацiï та розвитку малих i середшх iнновацiйних компанiй; технологiчна полiтика; координа^я та оцiнка iнтегрованоï iнновацiйноï пол^ики [18]. Слiд зазначити, що в УкраМ на даний момент шновацшноТ та технологiчноï полiтики як в концептуальному, так i в формально затвердженому виглядi у формi державного стратепчного документа немае. Це пояснюеться двома основними причинами, а саме:
по-перше, ресурсним спадком, який багато рош дозволяв користуватися науково-технiчним потен^алом, що не викликало необхiднiсть у влади перейматися вщтворенням нового технолопчного базису - як основи для якюного зростання i забезпечення конкурентоспроможност i, звичайно, для цього не потрiбна була технологiчна полiтика;
по-друге, неврiвноваженi та непослiдовнi трансформацiйнi процеси в сусптьствк викликанi як об'ективними - вщсутнють досвщу, сучасних знань, ринкового мислення, адекватних ринкових шститу^в, так i суб'ективними причинами - правовий жг^зм, недостатня усвщомленють як державно!' влади уах рiвнiв, так i деякоТ частини наукового сжвтовариства ролi технологiчного фактора в економiчному зростаннi [19].
Як стверджуе Федулова Л.1., найголовнiша проблема Укра'ши, що носить масовий характер -вщсутнють сучасних знань. I вона наводить думку наукового керiвника ВищоТ школи економки, вiдомого росiйського економiста G. Ясiна, з якою не можна не погодитись,: «У керiвництва юнуе незвичайне вiдчуття, що якщо е грошк то це все. Але це не так. 1нновацшна економка за грошi не купуеться. Це осв^а. Це стан душi. Це втьж люди. Небажання вихати. Або бажання прийти до нас i працювати, тому, що тут кращi умови. От це зробити набагато сутужжше» [19].
Тенденци розвитку св^овоТ економiки переконливо свiдчать, що в УкраТж не може бути шшого шляху прогресу, нiж формування економки, заснованоТ на знаннях, тобто економки iнтелектуально-iнновацiйного типу. Досвiд розвинених краТн свiту, щодо формування iнновацiйно-технологiчноï пол^ики, може бути корисним для Укра'ши при формуванж власноТ Н1С, а також мереж шновацшноТ iнфраструктури.
Формула кризи шновацшного розвитку економки, зазначае доктор економiчних наук Б. Малщький [20], вимагае вжиття сильних i продуманих державних заходiв. Ключове значення належить тим, як здатнi кардинальним чином змшити роль iнновацiй в економiчному, соцiальному i духовному розвитку краТни. Тому найбiльш важливими стратепчними напрямами змiн рамкових умов е там:
1) структурна перебудова економки Укра'ши;
2) подолання кризовоТ економiчноï нерiвностi населення;
3) вiдновлення довiри населення до держави i влади;
4) адапта^я iнновацiйноï системи Укра'ши до умов глобалiзацiï i конкуренци, пiдвищення стiйкостi до викликiв неолiберальноï економiки;
5) переорiентацiя системи продукування шновацш на ринковий попит споживача.
Отже, для Укра'ши необхщно усвщомити об'ективнiсть та неминучiсть цих явищ, а, вочевидь, процес динамiчного економiчного розвитку краши не можливий без моб^зацп зусиль для досягнення ефективного руху украшськоТ економiки по технолопчнш траекторiï еволюцп' людськоТ цивiлiзацiï. Першочерговим завданням при цьому мае стати об'ективна економiчна оцiнка технологiчного розвитку украшськоТ економiки, що дозволить розробити i впровадити дiевi iнституцiйнi, законодавчi та економiчнi заходи розвитку високотехнолопчних галузей.
Список використаних джерел
1. Бондарук Н.В. Державна полтика розвитку iHHoeau,iüHoao потенцалу peaioHie УкраУни [Текст]: автореф.дис.докт. наук з держ.управл. 25.00.02 / Н.М. Бондарук.
2. Встановлення пpiopитeтiв для нновацй та технолоа'чноао розвитку/ Аналз досв/'ду СС та нших кран / текст пдаотовлений Кммо Вл'ямаа [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.modeemi.fi/~flux/nntpgw.pl?view=messages.
3. Freeman C. The «National System of Innovation» in historical perspective // Cambridge Journal of Economics. - 2003. - vol. 19. - N. 1. - p. 5 - 24.
4. Лебедева Л.В. Сучасна iннoваuiйна пoлiтика держави в УкраЫ.проблеми та перспективи реформування /Л. В. Лебедева // Ефективна економка. - 2014. - № 1.
5. Бутирська 1.В. Особливостi формування державно)' iнновацйноï пoлiтики [Електронний ресурс] / 1.В. Бутирська. - Режим доступу : http:// www.rusnauka.com/29_DWS_2009/Economics/53704.doc.htm.
6. Лисюк В.М. 1нновацйна пoлiтика - основа модерызацн економки держави / В.М. Лисюк, М.Г. Скрипник //Економка: реалп часу. - 2013. - № 1(6). - С.147-152
7. Слець О. П. Державне реаулювання iнновацйноï д'яльностi [Електронний ресурс] / О. П. Слець. -Режим доступу : www.kpi.kharkov.ua/archive /Наукова_перодика /72011_20.pdf.
8. Лебедева Л. В. Сучасна нновацйна полтика держави в Укран: проблеми та перспективи реформування /Л. В. Лебедева // Ефективна економка. - 2014. - № 1.
9. Федулова Л.1. 1нновацйна полтика: пiдpучник/Л.1. Федулова, А.А. Мазаpакi, Г.О. Андрощук. - К.: Ки/'в. нац. тора.-екон. ун-т. - 2012. - 604 с.
10.Россоха В.В. Шляхи забезпечення iнновацйно-технолоачноао розвитку / В.В. Россоха, Д.О. Соколов //Ааронком. - 2013. - № 7-9. - С. 48-56.
11.Офiцiйний сайт програми SBIR [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.sbir.gov/past-awards?program=SBIR.
12. Геець В.М. Проритети нацонального економ!чного розвитку в контект глобал'зац'Юних виклиюв: [монографiя]: у 2.ч. - Ч. 1 /за ред. В.М.Гзйця, А.А. Мазарак. - К.: КиУв. нац. торг.-екон. ун-т, 2008. - 273 с.
13. Стратегiя нновацйного розвитку УкраУни на 2010-2020 роки в умовах глобал'зацйних викликiв / автори-упорядники : Г. О. Андрощук, 1.Б. Жиляев, Б. Г. Чижевський, М.М. Шевченко. - К. : Парламентське вид-во, 2009. - 632 с.
14. Наука стран Европы на пороге Ill тысячелетия / Е.В. Авсенев, И.Ю. Егоров, В. И. Карпов, А.А. Слониский. - К. : НИИ стратистики, 1999. - 205 с.
15.Гармашова О. П. Прiориmеmнi напрями iнновацiйного забезпечення конкурентоспроможностi УкраУни / О. П. Гармашова // Всник СевНТУ : зб. наук. пр. Вип. 130/2012. Сер'я : Економка i фнанси. -Севастополь, 2012. - С. 48-55.
16.Указ Президента УкраУни «Про затвердження нацональноУ доктрини реформування та розвитку агропродовольчого комплексу УкраУни» (Проект) в'д 07.09.2010. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.minagro.kiev.ua.9.
17.Бова Т. В. Проритети державно)' iнновацшноУ полiтики на державному та регональному рiвнях / Т.В. Бова //Науковi пращ. Державне управлння. - 2010. - Випуск 135. - С.104-108
18.Кiрик М.А. Парадигма державно)' iнновацшноУ полimики кра)н €С / М.А. Кiрик // Бiзнесiнформ. -2014. - № 12. - С.159-162
19.Федулова Л.1. Технологчна полтика: глобальний контекст та украУнська практика: монограф'я /Л.1. Федулова. - К.: КиУв. нац. торг.-екон. ун-т, 2015. - С.362
20.Малицкий Б.А. Неолиберализм и кризис развития экономики. Формула кризиса. - К.: Феникс, 2009. - 64 с.
References
1. Bondaruk N.V. Derzhavna polityka rozvytku innovatsiynoho potentsialu rehioniv Ukrayiny : avtoref.dys.dokt. nauk z derzh.upravl. 25.00.02.
2. Vstanovlennya priorytetiv dlya innovatsiy ta tekhnolohichnoho rozvytku/ Analiz dosvidu YeS ta inshykh krayin /tekst pidhotovlenyy Kimmo Vil»yamaa : http://www.modeemi.fi/~flux/nntpgw.pl?view=messages.
3. Freeman C. The «National System of Innovation» in historical perspective // Cambridge Journal of Economics. - 2003. - vol. 19. - N. 1. - p. 5 - 24.
4. Lebedyeva L.V. Suchasna innovatsiyna polityka derzhavy v Ukrayini:problemy ta perspektyvy reformuvannya // Efektyvna ekonomika. - 2014. - # 1.
5. Butyrs'ka I.V. Osoblyvosti formuvannya derzhavnoyi innovatsiynoyi polityky : http:// www.rusnauka.com/29_DWS_2009/Economics/53704.doc.htm.
6. Lysyuk V.M., Skrypnyk M.H. Innovatsiyna polityka - osnova modernizatsiyi ekonomiky derzhavy // Ekonomika: realiyi chasu. - 2013. - # 1(6). - S.147-152
7. Yelets' O. P. Derzhavne rehulyuvannya innovatsiynoyi diyal'nosti : www.kpi.kharkov.ua/ archive /Naukova_periodyka /72011_20.pdf.
8. Lebedyeva L.V. Suchasna innovatsiyna polityka derzhavy v Ukrayini: problemy ta perspektyvy reformuvannya // Efektyvna ekonomika. - 2014. - # 1.
9. Fedulova L.I., Mazaraki A.A.,. Androshchuk H.O. Innovatsiyna polityka: pidruchnyk - K.: Kyyiv. nats. torh.-ekon. un-t. - 2012. - 604 s.
10.Rossokha V.V., Sokolov D.O. Shlyakhy zabezpechennya innovatsiyno-tekhnolohichnoho rozvytku // Ahroinkom. - 2013. - # 7-9. - S. 48-56.
11.Ofitsiynyy sayt prohramy SBIR : http://www.sbir.gov/past-awards?program=SBIR.
12.Heyets' V.M. Priorytety natsional'noho ekonomichnoho rozvytku v konteksti hlobalizatsiynykh vyklykiv: [monohrafiya]: u 2.ch. - Ch. 1 /za red. V.M. Heytsya, A.A. Mazaraki. - K.: Kyyiv. nats. torh.-ekon. un-t, 2008. - 273 s.
13.Stratehiya innovatsiynoho rozvytku Ukrayiny na 2010-2020 roky v umovakh hlobalizatsiynykh vyklykiv / avtory-uporyadnyky : H.O. Androshchuk, I.B. Zhylyayev, B.H. Chyzhevs'kyy, M.M. Shevchenko. - K. : Parlament s'ke vyd-vo, 2009. - 632 s.
14.Nauka stran Evropbi na porohe III tbisyacheletyya / E.V. Avsenev, Y.Yu. Ehorov, V.Y. Karpov, A.A.Slonyskyy. - K. : NYY stratystyky, 1999. - 205 s.
15.Harmashova O.P. Priorytetni napryamy innovatsiynoho zabezpechennya konkurentospromozhnosti Ukrayiny //Visnyk SevNTU: zb. nauk. pr. Vyp. 130/2012. Seriya: Ekonomika i finansy. - Sevastopol', 2012. - S. 48-55.
16.Ukaz Prezydenta Ukrayiny «Pro zatverdzhennya natsional'noyi doktryny reformuvannya ta rozvytku ahroprodovol'choho kompleksu Ukrayiny» (Proekt) vid 07.09.2010.: www.minagro.kiev.ua.9.
17.Bova T.V. Priorytety derzhavnoyi innovatsiynoyi polityky na derzhavnomu ta rehional'nomu rivnyakh // Naukovi pratsi. Derzhavne upravlinnya. - 2010. - Vypusk 135. - S.104-108
18. Kiryk M.A. Paradyhma derzhavnoyi innovatsiynoyi polityky krayin YeS //Biznesinform. - 2014. - # 12. - S.159-162
19.Fedulova L.I. Tekhnolohichna polityka: hlobal'nyy kontekst ta ukrayins'ka praktyka: monohrafiya. - K.: Kyyiv. nats. torh.-ekon. un-t, 2015. - S.362
20. Malytskyy B.A. Neolyberalyzm y kryzys razvytyya эkonomyky. Formula kryzysa. - K.: Fenyks, 2009. - 64 s.
ДАН1 ПРО АВТОРА:
Мельник Людмила Юрм'вна, докторант, к.е.н., Уманський нацiональний ужверситет садiвництва, e-mail: liudmvla.melnvk21@gmail.com
ДАННЫЕ ОБ АВТОРЕ
Мельник Людмила Юрьевна, докторант, к.э.н., Уманский национальный университет садоводства, e-mail: liudmvla.melnvk21@gmail.com
DATA ABOUT THE AUTHOR
Melnyk Liudmyla, doctoral candidate, candidate of economic Sciences, Uman national University of horticulture, e-mail: liudmvla.melnvk21@gmail.com
УДК:378.147:005.336.4:658:621(477) ПРОФЕС1ЙНЕ НАВЧАННЯ ЯК 1НСТРУМЕНТ П1ДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТ1 УПРАВЛ1ННЯ 1НТЕЛЕКТУАЛЬНИМ КАП1ТАЛОМ П1ДПРИ6МСТВ МАШИНОБУДУВАННЯ СВРОПИ
Осаул А.О.
У статтi доведено, що полтика сталоао розвитку в упpавлiннi нтелектуальним капталом пдприемств машинобудування Свропи найбiльш ефективно впливае на конкурентну позицю пiдпpиемств, результати УхньоУ д'яльност'!. Навчання на робочому мюц та учнвство розалядаються як основа внутршньо-корпоративноУ стратеги управлння нтелектуальним капталом, а також як невд'емна частина соцальноУ в'дпов'дальностi б'знесу. Продемонстровано, що iндивдуальне i професйне навчання на промислових пiдпpиемствах е широко вживаними практиками, описаними бааатьма авторами в науковш л'тератур'1. Нааолошено, що найбльш кoнкуpeнтнi пiдпpиемства аалузi вживають заходи з формування належних навичок та розвитку можливостей сво'Ух спiвpoбiтникiв. Сформульовано основы компетенц'У необхднi технчному персоналу, який працюе на пiдпpиемствах машинобудування Свропи, в тому числi вузько спeuiальнi iнжeнepнi навички, технолоа'чн, культуpнi, лнавютичн компетенц'У, вмння працювати з ¡нформацйно-комп'ютерними технолоа ями. Виокремлено перевааи профес йноао навчання, в тому числ внутр шньо-корпоративного навчання та учнвства. Вивчено досвд нмецьких автомоб'тебуд 'тних п1'дприемств та Ухн/'х п'дроздлв за кордоном щодо трир'тнево'У проарами професйно'У освти, яка мстить конвераенцю теоретичних та практичних навичок та вт люеться або в форм укладання пост йноао контракту з учнем, або переходом йоао до роботи до пiдпpиемств-сумiжникiв, або подальше навчання в унверситетi. Наведено аналiз процесу peалiзаuiУ пoлiтики професйноао навчання на пiдпpиемствах машинобудування Н1меччини. Зазначено, що перевааи в!д використання проарам професйноУ освти переважають над витратами на Ух проведення, адже дозволяють уникнути витрат на рекрутина, апробацйний перод, знизити р!вень плиннoстi кадр!в.
Ключов'1 слова: нтелектуальний каптал, управлння iнmeлeкmуальним капталом, знання, професйне навчання, учнвство.
ПРОФЕССИОНАЛЬНОЕ ОБУЧЕНИЕ КАК ИНСТРУМЕНТ ПОВЫШЕНИЯ ЭФФЕКТИВНОСТИ УПРАВЛЕНИЯ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫМ КАПИТАЛОМ ПРЕДПРИЯТИЙ МАШИНОСТРОЕНИЯ ЕВРОПЫ
Осаул А.А.
В статье доказано, что политика устойчивоао развития в управлении интеллектуальным капиталом предприятий машиностроения Европы наиболее эффективно влияет на конкурентную позицию предприятий, результаты их деятельности. Обучение на рабочем месте и ученичество рассматриваются как основа внутренней корпоративной стратеаии управления интеллектуальным капиталом, а также как неотъемлемая часть социальной ответственности бизнеса. Продемонстрировано, что индивидуальное и профессиональное обучение на промышленных предприятиях является широко применяемыми практиками, описанными мноаими авторами в научной литературе. Отмечено, что наиболее конкурентные предприятия отрасли принимают меры по формированию надлежащих навыков и развития возможностей своих сотрудников. Сформулированы основные компетенции необходимые техническому персоналу, который работает на предприятиях машиностроения Европы, в том числе узко специальные инженерные навыки,
26
Економiчний вюник ужверситету | Випуск № 30/1
© Осаул А.О., 2016
