CC BY
16
23. Wisniewski M. CSR risk management // Forum Scientiae Oeconomia Volume. 2015. Pp. 15-24.
24. Wood D.J. Social Issues in Management: Theory and Research in Corporate Social Performance. Journal of Management. 1991. June, 17(2). P. 383-406.
Надшшла до редакцИ' 04.12.2017 р.
Л.1. Ковчуга ШНОВАЦП В СИСТЕМ1 ЖИТТСВОГО ЦИКЛУ
шдприемствА
В yмoвaх посилення конкуренци Ta глoбaлiзaцiï iннoвaцiйнa дiяльнiсть e вaжливoю склaдoвoю yспiшнoгo фyнкцioнyвaння будь-якого пiдприeмствa. Iннoвaцiï в гoспoдaрськiй дiяльнoстi промисло-вого пiдприeмствa створюють мoжливoстi для довгострокового розвитку. Однaк в y^arni нa сyчaснoмy етaпi досить невелик чaсткa пiдприeмств прoмислoвoстi e iннoвaцiйнo aктивними, y 2016 р. до них нaлежaлo 834, a6o 18,9% ydx пiдприeмств [1, с. 85]. Сaме це oбyмoвлюe низьку ефектившсть тa конкурентоспромож-нiсть вiтчизняних суб^кпв гoспoдaрювaння. Оскiльки впрoвa-дження iннoвaцiй e одним з основних чинниюв технoлoгiчнoï мо-дернiзaцiï тa шдвищення ефективнoстi викoристaння основних 3a-сoбiв вирoбництвa i мaтерiaльних ресyрсiв, iннoвaцiйнa дiяльнiсть зaбезпечye бiльш високу a^m^ame^ пiдприeмств до швидких змiн зовшшнього бiзнес-середoвищa, рoзширюe мoжливoстi ви-пуску ново1' прoдyкцiï тa oсвoeння нових ринкiв збуту. Отже, в су-чaсних yмoвaх iннoвaцiï формують умови довгостроково1' yспiшнoï дiяльнoстi пiдприeмствa тa його дoстaтньoï конкурентоспроможно-стi.
Упрoвaдження iннoвaцiй e склaдним процесом, який зaле-жить вiд бaгaтьoх внутршшх тa зoвнiшнiх для пiдприeмствa чин-никiв. Iннoвaцiйнi процеси нa п^пр^мс^ aнaлiзyються бaгaтьмa зaрyбiжними тa втизняними вченими. Дoслiдженню iннoвaцiй y зв'язку зi стaдiями виробничого процесу, розвитком екoнoмiчнoï кон'юнктури тa змiнoю стaнoвищa прoвiдних гaлyзей екoнoмiки присвячено роботи Г. Меншa, X. Фрiмерa, Дж. Kлaркa, Я. Вaн Дейнa, А. Kляйнкнехтa тa iн. Серед yкрaïнських нayкoвцiв мехaнiз-
© Л.1. Ковчуга, 2017
ми впровадження шновацш на пiдприeмствах розглядають О. Тарасова, А. Пастир, П. Харiв, С. Лабунська, О. Полшкевич, Т. Пiлявоз та ш. У той же час потребуе бiльш глибокого дослiдження вза-емозв'язок iнновацiйного процесу зi стадiями розвитку тдприем-ства для обгрунтування бшьш досконалого механiзму управлiння iнновацiям, що i е метою дано! статп.
Iнновацiйнi процеси пронизують усi сфери дiяльностi сучас-ного пiдприемства, за сво!м змiстом вони складаються з техноло-гiчних iнновацiй (базисних - на основi винаходiв, вiдкриттiв i по-лiпшуючих) i нетехнологiчних - сощальних, органiзацiйних, марке-тингових. Для шдприемства шноваци е iнструментом забезпечення максимiзацil прибутку та змiцнення ринкових позицiй, оскiльки !х упровадження забезпечуе тдвищення ефективностi дiяльностi шд-приемства шляхом оновлення асортименту продукци чи послуг, тдвищення 11 якостi вщповщно до сучасних вимог споживачiв, ско-рочення витрат виробництва, збiльшення обсягу реалiзацil продукци за рахунок формування нових або розширення старих ринюв збуту.
Дослiдження зарубiжних i втизняних науковцiв свiдчать, що iнновацiйнi процеси на пiдприемствi тiсно пов'язанi iз загаль-ною економiчною кон'юнктурою, стадiями розвитку нацюнально1 економiки, регiону, галузь Спостерiгаеться тiсний зв'язок шнова-цшно1 активностi пiдприемств зi стадiями депреси, пiдйому та про-цвiтання. Упровадження шновацш тдприемствами (фiрмами) зале-жить як вщ ринково1 кон'юнктури, так i вiд т1€1 стратеги, що обирае тдприемство, виходячи iз специфiчних умов свое1 дiяльностi (характеру продукту, технолопчного розвитку, характеру попиту тощо). Механiзм запровадження iнновацiй безпосередньо пов'яза-ний iз життевим циклом шновацш та галузей, з якими вони пов'язаш. Таке дослiдження здшснено Я. Ван Дейном на основi ана-лiзу життевого циклу 80 базових нововведень, якi сформували 13 провщних секторiв економiки у ХХ ст. [2]. Втизняними фахiв-цями викладено штерпретащю результатiв дослiдження цього вче-ного на прикладi динамши основних фаз розвитку ново1 галузк «У першiй фазi (впровадження) юнуе велика розматсть потенцiйних продуктових шновацш, але !х вибiр ускладнений браком шформаци про майбутнiй платоспроможний попит. У другш фазi (зростання) характер попиту в основному визначився i кшьюсть продуктових iнновацiй рiзко скорочуеться. Одночасне збiльшення обсягу прода-жiв i стандартизацiя технологи стимулюють технолопчш шноваци, що зменшуе витрати виробництва. У третш фазi (зрiлiсть) темпи
зростання випуску продукци знижуються, загострюеться конкурен-цiя в результатi диференщацн продукци. 1нновацн зводяться до ок-ремих полiпшень уже працюючо1 технологи, причому зони почина-ють змiщуватися вщ матерiало- й енергозберiгаючих технологiй до працезбершаючих. У четвертiй фазi (занепад) обсяг продажiв зни-жуеться i насичення ринку компенсуеться працезберiгаючими тех-нологiчними iнновацiями. Таким чином, у процес життевого циклу галузi вщбуваеться поступове витiснення продуктових iнновацiй технолопчними» [3, с. 25].
Аналiзуючи шновацшш процеси в системi життедiяльностi шдприемства, важливо дослiдити !х взаемозв'язок з життевим циклом розвитку шдприемства. Етапи розвитку шдприемства в основному е предметом дослщження менеджменту. Теорiя життевого циклу бiзнес-органiзацil (шдприемств) викладена в роботах бага-тьох зарубiжних та укра1нських дослiдникiв: I. Адiзеса, I. Бланка, Дж. Л. Пбсона, А. Князевич, С. Корягшо1, Г. Скрипки [4-9] та ш. Аналiзуючи динамiку розвитку пiдприемства, дослщники дiйшли висновку, що кожне з них проходить свою траекторда розвитку вщ зародження до успiху, вщ процвiтання до спаду, нерiдко i до при-пинення свое1 дiяльностi [10]. При цьому пiдприемство розвива-еться не прямолiнiйно i стабшьно, воно може стикатися з перюдами кризи, занепаду, вiдродження.
1снують рiзнi моделi життевого циклу пiдприемства, однак бшьшють фахiвцiв одностайнi в тому, що, незважаючи на рiзнi точки зору, стадшнють розвитку пiдприемства у стандартизова-ному виглядi можна виразити за допомогою моделi з чотирьох-п'яти основних етапiв [11]: зародження (створення), зростання, ста-бiльнiсть (зршсть), занепад (у тому числi банкрутство). Однак спад дiяльностi не завжди завершуеться банкрутством, а пiсля створення шдприемства важливим етапом е становлення або вихiд на ринок.
На першому етат (зародження) виникае щея створення шдприемства, визначаеться сфера його дiяльностi, мета, здiйснюеться пошук необхiдних ресурсiв для органiзацil економiчноl дiяльностi (фiнансових, матерiальних, трудових) i можливих ринкiв збуту, розробляються установчi документи та вiдбуваеться реестрацiя шдприемства як суб'екта господарювання, формуеться структура ор-ганiзацil. Тривае процес швестицш без отримання будь-якого доходу.
На другому етат (становлення, або вих1д на ринок) вщбува-еться запуск виробничо1 дiяльностi, вiдпрацьовуеться технолопя виробництва та механiзм управлiння, налагоджуеться випуск про-
дукцп, формуються канали И реалiзацu та зв'язки зi споживачами. На даному етат значна увага придiляeться маркетинговш дiяльно-стi. 1нвестици значно перевищують обсяг валового доходу, що по-чинае надходити вiд дiяльностi, шдприемство працюе збитково.
Трет1й етап (зростання) характеризуемся нарощуванням обсягiв виробництва i продажiв, удосконаленням технологи вироб-ництва та якост продукци, збiльшенням 11 номенклатури, розши-ренням старих ринюв збуту, проникненням на новi ринки та заво-юванням прихильностi нових споживачiв. Пiдприемство починае отримувати прибуток, який зростае зi збiльшенням обсяпв виробництва i продажiв.
На четвертому етат (зрмстъ) шдприемство досягае максимального обсягу випуску продукци та його стабшзацн. Пщприем-ство максимально використовуе наявш виробничi потужносп, мае вiдпрацьовану технологiю та оргашзащю бiзнесу. Змiцнюеться становище фiрми на ринку, пiдприемство стабiльно утримуе сво! рин-ковi нiшi та мае репутащю серед споживачiв. Досягаеться максимь зацiя прибутку, однак вщсутш перспективи його зростання.
П'ятий етап (занепад) характеризуемся спадом виробництва й обсяпв продажв, втратою частини ринюв, зменшенням при-буткiв i наростанням внутрiшнiх проблем - недостатшм заванта-женням виробничих потужностей, скороченням чисельностi персоналу, загостренням сощальних конфлiктiв. Подальший розвиток пiдприемства залежатиме вiд зовнiшнiх обставин та внутршньо! полiтики бiзнес-органiзацil, спрямовано! або на подолання кризо-вих явищ, модершзащю та вiдродження, або на припинення дiяль-ностi.
Розвиток пiдприемства, етапи його життевого циклу пов'язанi з шновацшними процесами. Окремi дослiдники аналiзують взае-мозв'язок стадiй життевого циклу тдприемства та iнновацiй [3; 7; 9], однак поки що такий взаемозв'язок висв^лено недостатньо системно. При цьому деяю науковщ вбачають пряму залежнiсть мiж стадiями розвитку тдприемства та циклом шноваци. «Будь-яке тд-приемство виникае як реалiзацiя певно! шновацшно1 ще1, яка в по-дальшому одночасно з ним проходить вищезазначеш стади, - вщ-значае А. Князевич, - ...У виробничш сферi, якщо пiдприемство, реалiзуючи певну iнновацiйну iдею, випускае один вид продукци, то життевi цикли ще1, продукци i пiдприемства, !х тривалiсть пов-нiстю ствпадають» [7, с. 141]. Таке твердження е недостатньо об-грунтованим. Прямий зв'язок мiж життевими циклами шдприем-ства та шноваци може мати мюце при створеннi пiдприемства на
основi базисное' шновацй. Однак цикли не можуть бути щентич-ними, оскшьки, з одного боку, базисна шноващя у процесi И екс-плуатаци трансформуеться внаслiдок полiпшуючих iнновацiй, а з шшого - розвиток тдприемства залежить не лише вiд циклу шновацй, на нього впливае безлiч зовнiшнiх чинникiв. Крiм того, тд-приемство може створюватися для випуску традицшно! (не шнова-цшно!) продукци, тому зв'язок з шновацшним циклом тут вщсут-нiй. У результат узагальнення дослiджень уже названих та багатьох iнших авторiв щодо iнновацiйного розвитку пiдприемств [7; 12; 13] систематизовано взаемозв'язок життевого циклу тдприемства та вцщв шновацшно! дiяльностi (див. таблицю).
Таблиця
Взаемозв'язок етатв життевого циклу тдприемства i видiв _тновацшноИ дiяльностi 1_
Етап життевого циклу тдприемс-тва Основна мета тдприемства на даному етат Найбшьш вагом1 види ^ова^йно! д1яльност1
1 2 3
Зародження Створення устшного тдприемства Формування шновацшно1 ще!, яка може стосуватися викорис-тання ново! технологи, ново! форми оргашзацй б1знесу, випуску ново! продукцИ, пошуку нових ринюв збуту тощо
Становления (ви-хвд на ринок) Задоволення потреб споживач1в, завою-вання свое1 ринково! шш1 Продуктов1 шновацй; маркетинга шновацй, спрямоваш на просування ново! продукци до споживача
Зростання Нарощування випуску продукцп, розши-рення ринюв збуту, зростання прибутку Полшшукге технолопчш та продуктов1 шновацй для вдоско-налення продукцй, розширення асортименту; шновацй у сфер1 оргашзацп пращ та навчання персоналу; маркетинга шновацй розширення збуту
Зршсть Змщнення ринкового становища, максимь защя прибутку, ор1ен-тащя на довготривалу стабшьну д1яльшсть Техшко-технолопчш та продук-тов1 шновацй, спрямоваш на мо-дифкащю продукци або роз-робку нового продукту; оргаш-зацшт шновацй для вдоскона-лення мехашзму управлшня; маркетинга шновацй, спрямо-ваш на забезпечення прихильно-ст споживач1в та захист вщ конкурента
1 2 3
Занепад М1шм1защя збитюв, оптим1защя, пошук шлях1в вщродження Техшко-технолопчш та органь зацшш шноваци, спрямоваш на зниження витрат; пошук нових шновацшних щей
Вщродження або Припинення д1я-льност1 Вщновлення устшно! д1яльност1 та ринко-вих позицш тдприем-ства Лжвщащя тдприемства з найменшими втратами Формування ново! шновацшно! ще! щодо модершзацн виробництва, випуску ново! продукци, нових ринюв збуту. Оргашзацшш та маркетинга шновацп щодо реал1зацп актив1в та мш1м1защ! втрат
1 Розроблено автором.
Фах1вщ з шновацшного розвитку тдкреслюють важливу роль iнновацiй у забезпеченш життедiяльностi пiдприемства, по-довженнi перюду його усшшно! роботи. «Будь-яка шноващя щодо вдосконалення технологи, управлiння або перехщ на випуск ново1 продукци з метою кращого задоволення потреб споживачiв i на-буття конкурентних переваг на ринку збуту збшьшуе тривалiсть життевого циклу тдприемства» [7, с. 142]. Запровадження тих ви-дiв iнновацiй, якi найбiльшою мiрою вiдповiдають потребам пев-ного етапу життевого циклу тдприемства, не лише забезпечуе ви-рiшення поточних проблем, але i формуе iнновацiйну платформу для сталого довгострокового розвитку тдприемства.
Аналiз проблем шновацшно! дiяльностi тдприемств дозво-ляе дiйти висновку про те, що впровадження будь-яко1 шновацп е досить складним завданням. Виникае питання доцiльностi шнова-цiй, що пов'язано з можливими вигодами та ефектившстю вщ но-вовведення. Керiвництво пiдприемством порiвнюе прогнозованi зиски вщ упровадження iнновацiй i тi витрати й ризики, яю з цим пов'язаш. Так, П. Харiв, аналiзуючи впровадження розробок, вщ-значае, що: «...високо1 ефективностi розробок можна досягти, вра-ховуючи такi вимоги: час розробки мае бути мшмальним, а трива-лiсть споживання И результат - максимальною; розробка мае пе-редбачати постiйне зростання технiчного рiвня продукцн; методи i засоби виконання розробок, техшчш рiшення мають забезпечу-вати найменшi витрати на !х проведення i впровадження результатiв у сферах виробництва i споживання» [14, с. 21]. Вщзначеш умови не вичерпують аргументацiю всiх можливих ршень щодо впровадження iнновацiй. Аналiзуючи цiлi пiдприемства, можна зробити
висновок, що доцшьшсть упровадження певного нововведення для конкретного тдприемства визначаеться:
1) характером нововведення - тим, яку проблему тдприемства вона зможе на даний момент виршити;
2) технiко-економiчними параметрами шновацй - наскшьки вона е складною для впровадження, скшьки потребуе фшансових, матерiальних, кадрових ресурав;
3) параметрами економiчно! ефективносп шновацй - про-гнозними обсягами прибутку, перюдом окупностi, рiвнем рентабельности
4) технологiчним i ринковим потенщалом шновацй - насю-льки вона шддаеться впливу морального старшня, чи великий ризик появи аналопв, чи здатна iнновацiя утримувати ринковий попит.
Для забезпечення шновацшно! дiяльностi тдприемства важ-ливо створити сприятливе соцiально-економiчне та iнституцiйне се-редовище. Окремi дослiдники iнновацiйне середовище трактують як «...сукупшсть учасникiв iнновацiйного процесу, яю дiють у межах свое! компетенци i так чи шакше впливають на стан шновацшно! ситуаци як на бшьш глобальному рiвнi (кра!на), так i на мшро-рiвнi (пiдприемство)» [15]. Однак таке тлумачення е обмеженим, оскшьки середовище для шновацш формують пол^ика держави, нормативно-правовi акти, загальний бiзнес-клiмат, внутрiшня пол> тика тдприемства щодо шновацшного розвитку тощо. Бшьшють дослiдникiв iнновацiйних процесiв на шдприемсга виокремлюють внутрiшне i зовнiшне середовище.
Пщ внутр1шн1м гнновацШним середовищем розумiеться система зв'язкiв, якi формуються всередиш пiдприемства мiж елемен-тами його структури. Вони охоплюють виробничу, управлшську, фiнансово-економiчну, соцiально-трудову та шформацшну ланки пiдприемства. Усi вони мають бути защкавлеш в iнновацiйних про-цесах та здатнi до !х упровадження. Дослiдники вказують на важли-вiсть формування iнновацiйного потенцiалу тдприемства, шд яким розумiеться вся сукупшсть ресуршв i здатностей пiдприемства, не-обхiдних для здiйснення iнновацiйно! дiяльностi. Як визначае С. Ла-бунська, ресурсна складова шновацшного потенщалу може бути розглянута в тдсистемах виробничого, фiнансового, iнтелектуаль-ного, ринкового та оргашзацшного потенцiалу [16, с. 300, 302]. Ви-ходячи з даного визначення до iнновацiйного потенцiалу слщ вiд-нести: технiко-технологiчний рiвень тдприемства, який формуе ба-зовi умови для запровадження iнновацiй; науково-дослiдно-конс-трукторський сектор, який продукуе науково-техшчш розробки (та-
кий сектор здебшьшого мають великi тдприемства); нагромаджеш фiнансовi ресурси для розвитку та модершзаци; iнновацiйно спро-можний персонал, включаючи менеджмент. Важливе значення та-кож мае iнформацiйне забезпечення iнновацiйного процесу на шд-приемсга, спрямоване на пошук iнформацi! щодо шновацшних розробок, розкриття !х переваг для тдприемства, шформацшний супровiд упровадження iнновацiй у виробничу дiяльнiсть.
У забезпечент ефективно! дiяльностi iнновацiйно активного тдприемства важлива роль належить зовншнъому гнновацШному середовищу. Загальне iнновацiйне середовище в кра!ш формують: державна стратепя економiчного розвитку, яка визначае (не визна-чае) головнi орiентири та завдання щодо модернiзацi! економiки на шновацшт основi; нормативно-правовi акти, що регламентують ш-новацiйнi процеси; конкурентне ринкове середовище, яке створи-лося в економiчнiй сферi; державна соцiально-економiчна, швести-цiйна та iнновацiйна пол^ика, а також полiтика у науково-техшчнш сферi; освiтнiй, науковий, культурний та креативний стан розвитку суспшьства. Зовтшне iнновацiйне середовище створюеться на на-цiональному, регiональному та мiжнародному рiвнях, воно безпосе-редньо впливае на умови шновацшно! дiяльностi пiдприемства та значною мiрою визначае !!.
У Нацюнальнш доповiдi «Iнновацiйна Укра!на 2020» детально проаналiзовано проблеми шновацшного розвитку Укра!ни та наголошено на не сформованост сприятливого iнституцiонального середовища для шновацшно! дiяльностi, а також на «вщсутносп в Укра!нi защкавленост в iнновацiйному розвитку на пол^ичному рiвнi» [17, с. 239], що не лише не забезпечуе тдтримку шновацш, але i виступае перешкодою на шляху !х упровадження. «Негативно позначаються на шновацшному розвитку тдприемств, - вiдзначае О. Полiнкевич, - зменшення кiлькостi наукових розробок, надмiрна кiлькiсть обслуговуючо-господарських бiзнес-процесiв, нестабiль-тсть i хаотичнiсть зовнiшнього середовища» [18, с. 16-17].
Висновки. Обгрунтовано, що шновацшна дiяльнiсть тiсно пов'язана з життевим циклом пiдприемства. Найбiльш штенсивно iнновацiйнi процеси вiдбуваються на стади зростання та зрiлостi, коли шдприемство реалiзуе стратегiю розвитку, у нього е внутршш ресурси для запровадження iнновацiй та iснуе ринковий попит на шновацшну продукцiю. На сучасному етат розвитку Укра!ни бiль-шють пiдприемств перебувають у станi стагнацп, що обумовлюе згортання iнновацiйно! дiяльностi. Так, питома вага реалiзовано! шновацшно! продукци в обсязi промислово! продукци скоротилася
з 9,4% у 2000 р. до 1,4% у 2015 р. [19]. На бшьшост вггчизняних тдприемств не сформовано шновацшний потенщал, що проявляемся у: застарiлiй матерiально-технiчнiй 6a3i, високому рiвнi зно-шеностi обладнання та слабких процесах його замши i модершзаци; дефiцитi власних фшансових ресуршв для впровадження iнновaцiй i труднощах з отриманням кредитiв; недостатньому забезпеченш висококвaлiфiковaними та iнновaцiйно спроможними кадрами; не-достaтностi iнформaцiйного забезпечення iнновaцiйноl дiяльностi та недостатньо стратепчно орiентовaному менеджментi шдпри-емств. Також мае мюце слабка державна тдтримка iнновaцiйноl дь яльностi пiдприемств i вiдсутнiсть дiевого пакета стимулiв щодо li aктивiзaцil.
Для aктивiзaцil шновацшно! дiяльностi на всiх етапах життевого циклу тдприемства необидно, передуем, створити сприят-ливе ринкове i конкурентне середовище для розвитку тдприемни-цтва i пiдприемств, розробити та запровадити потужну систему на-уково-шформацшного забезпечення iнновaцiйних процесiв в ушх сферах економiчно! дiяльностi, створити ефективш мехaнiзми залу-чення iнвестицiй для реатзаци iнновaцiйних проектiв, сформувати ефективний менеджмент шновацш.
Лiтература
1. Наукова та тновацтна д1ялътстъ Украгни. Державна служба статистики Украши. Кш'в, 2017. 141 с.
2. Van Duijn J. Fluctuations in Innovations over Time. Futures. Vol. 13, № 4. Aug 1981, p. 270.
3. Михайлова Л.1., Гуторов О.I., Турчша С.Г., Шарко I.О. 1нновацШний менеджмент: навчальний пошбник. Вид. 2-ге, доп. Ки!в: ЦУЛ, 2015. 234 с.
4. Адизес И. Управление жизненным циклом корпорации; пер. с англ. Питер, 2007. 384 с.
5. Бланк И.А. Управление активами. Киев: НикаЦентр, 2000.
720 с.
6. Гибсон Дж. Л., Иванцевич Д. М., Донелли Д. Х. Организации: поведение, структуры, процесы ; пер. с англ. 8-е изд. Москва: ИНФРА-М, 2000. 662 с.
7. Князевич А. О. Управлшня стaдiями життевого циклу шдприемств. Науковий в1сник Ужгородсъкого нащоналъного университету. 2012. №2 (36). С. 140-143.
8. Корягша С. В. Економ1чна оцтка та планування життевого циклу розвитку тдприемства : автореф. дис. ... канд. екон. наук. Львiв, 2004. 21 с.
9. Скрипка Г. О. Життевий цикл тдприемства i його змши в умовах кризи. В1сник Чертвецького торговельно-економгчного институту. Економ1чм науки. 2010. Вип. 2. С. 177-181.
10. Матюшенко О. I. Життевий цикл тдприемства: сутшсть, модет, ощнка. Проблеми економти. 2010. № 4. С. 82-91.
11. Небава М. I., Ратушняк О. Г. Менеджмент организаций i адм^шстрування: навчальний посiбник. Ч.1. Вшниця: ВНТУ, 2012.
12. Зуб А.Т. Стратегии роста: Quo Vadis URL: http: //www.elitarium. ru/strategii_rosta//.
13. Стьопкш В.В., Головко О.Г. Проблеми шновацшного розвитку тдприемства ПАТ «Запорiжсталь». URL: https://conf.ztu.edu. ua/wp-content/uploads/2017/.../257.pdf.
14. Харiв П. С. 1нновацШна дiяльнiсть тдприемства та еко-номiчна ощнка iнновацiйних процеав. Терношль: Економiчна думка, 2003. 326 с.
15. Анщенко Д.Р., Захарова О.В. Проблеми та перспективи шновацшного розвитку тдприемств Украши. URL: https://conf.ztu. edu.ua/wp-content/uploads/ 2017/01/10.pdf.
16. Лабунська С.В. 1нновацшна дiяльнiсть тдприемства як фактор ризику та умова змщнення його економiчноl безпеки. URL: http: //ena.lp.edu.ua/bitstream/ntb/15950/1/46_297-304_Vis_725_Eko nomika.pdf.
17. 1нновацШна Украта 2020: нащональна доповiдь; за заг. ред. В.М. Гейця та ш НАН Украши. Ки1в, 2015. 336 с.
18. Полшкевич О.М. Управлтня бiзнес-процесами в системi тновацтного розвитку тдприемств: автореф. на здобуття науко-вого ступеня д-ра екон. наук: за спец. 08.00.04 - економша та управ-лiння пiдприемствами (за видами економiчноl дiяльностi). Хмель-ницький нацiональний утверситет, 2015. 40 с.
19. Впровадження шновацш на промислових пiдприемствах. Статистична шформащя. Державний комiтет статистики. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/.
Надшшла до редакцП 11.12.2017р.
