CC BY
11Все перечисленные риски взаимосвязаны, изменения в одном вызывают изменения в другом, что влияет на результаты проектной инвестиционной деятельности.
Управление рисками инвестиционного проекта позволяет избежать многих рисков, перечисленных выше. Управление инвестиционными рисками - процесс идентификации, анализа и оценки рисков, разработки способов минимизации их негативных последствий. К методам управления рисками обычно относят диверсификацию, уклонение от рисков, компенсацию, локализацию[4.с 68].
Диверсификация (от лат^^егеш - разный, разнообразный, разностороннее развитие, расширение активности) является одним из наиболее важных направлений снижения риска. Диверсификация представляет собой разнообразие вложения средств (инвестиций) с целью создания устойчивого к колебаниям рынка пакета акций. По оценкам специалистов устойчивый портфель (пакет) акций складывается из ценных бумаг различных компаний. Метод диверсификации в отношении минимизации несистематических рисков проявил себя как весьма эффективный при условии составления достаточно большого инвестиционного портфеля.
Методом уклонения от рисков является страхование риска._Страхование рисков - разновидность страхования предприятий и корпораций в странах с рыночной экономикой, представляет собой страхование коммерческих операций и хозяйственной деятельности от убытков.
Компенсация рисков аналогична страхованию. Она предусматривает создание определенных резервов: финансовых, материальных, информационных.
Локализация (лимитирование) рисков - метод используют крупные компании для внедрения инновационных проектов, освоения новых видов продукции и т. д. В самых простых случаях для лока-
лизации риска создается специализированное подразделение в структуре компании, которое осуществляет реализацию инвестиционного проекта.
Для повышения устойчивости инвестиционного проекта и снижения его рискованности может быть изменен путем включения в дело венчурных фирм, специализирующихся на финансировании рискованных, прежде всего инновационных проектов.
Достаточно простые методы управления инвестиционными рисками позволят сохранить значительную часть своих средств и увеличить прибыль. Таким образом, проводя разные методы управления инвестиционными рисками, можно составить наиболее оптимальный портфель с высоким соотношением прибыль/риск.
Классификация инвестиционных рисков поможет инвестору определить наиболее слабые моменты в инструментах и выделить наиболее рисковые инвестиции. Правильное управление рисками инвестиционного проекта - хорошее начало на пути к огромным возможностям и большим прибылям.
СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ:
1. Мамаева Л.Н. Управление рисками. - М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и Ко», 2013. - С. 160.
2. Мальцева Ю.Н. «Инвестиции: конспект лекций»: Эксмо; Москва; 2008 ISBN 978-5-69924568-0
3. Фомичев А.Н. Риск-менеджмент. - М.: Из-дательско-торговая корпорация «Дашков и Ко», 2011. - С. 20.
4. Финансовый менеджмент / Под ред. Е.И. Шохина. - М.: КНОРУС, 2011. - С. 58.
5. «Язык бизнеса» / Под общей редакцией д.э.н Чжена В.А., Ташкент, ИПК «Шарк» по заказу компании «Бизнес Каталог».2005.-С. 456.
УДК 330.341
INNOVATIVE STRATEGY AS A FACTOR IN THE DEVELOPMENT OF THE HIGH TECHNOLOGICAL SECTORS OF THE ECONOMY
Pavlov V.
PhD, Associate Professor, Kiev National University of Technologies and Design
1ННОВАЦ1ЙНА СТРАТЕГ1Я ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ ВИСОКОТЕХНОЛОГ1ЧНИХ
СЕКТОР1В ЕКОНОМ1КИ
Павлов В.В.
к.е.н., доцент, Кшвський Нацюнальний Унгверситет Технологт та Дизайн
Abstract
The article is devoted to the research of innovation strategy as a factor of providing innovation-oriented development of high-tech sectors of the economy in the conditions of approval of the model of innovation economy as a vector for the development of modern society. This strategy is presented in the article as a continuous, systematic, structured and dynamic process of selection in conditions of uncertainty (constraints, pressures and emerging opportunities) in order to create innovative values and realize the potential of enterprise development. The foundation of this strategy is the development of technologies or knowledge as a base resource, based on the fact that high-tech sectors of the economy can take advantage of the chances of development. As the key elements of the innovation strategy of high-tech sectors of the economy under the influence of a dynamic external environment,
the technologies of development as criteria of the general level of development is considered; innovation as a key development tool; knowledge as the main resource of development.
Анотащя
Стаття присвячена дослщженню шновацшно1' стратеги як фактору забезпечення шновацшш-opieHTO-ваного розвитку високотехнолопчних ceraopiB економши в умовах ствердження моделi «шновацшно1 еко-homîkh» як вектору розвитку сучасного сусшльства. Дану стратепю представлено у статтi як безперерв-ний, систематизований, структурований та динамiчний процес здiйснення вибору в умовах невпевненосп (обмежень, тиску i можливостей, що з'являються) з метою створення iнновацiйних цiнностей i реатзацп потенцiалу розвитку пiдприeмства. Фундаментом дано1 стратегiï е розвиток технологiï чи знань як базовий ресурс, спираючись на який високотехнологiчнi сектори економши здатнi використовувати шанси на розвиток. В якосл ключових елеменпв iнновацiйноï стратегiï високотехнологiчних секторiв економши в умовах впливу динамiчного зовтшнього середовища в статтi розглядаються розвиток технологи, як кри-терiй загального рiвня розвитку; iнновацiï, як ключовий iнструмент розвитку; знання, як головний ресурс розвитку.
Keywords: innovation, innovation strategy, high-tech sector, innovative economy, development, globalization, competitiveness.
Ключовi слова: шновацц, шновацшна стратегiя, високотехнологiчний сектор, iнновацiйна еко-номiка, розвиток, глобалiзацiя, конкурентоспроможнiсть.
Постановка проблеми. У економщ ХХ1 стотття джерело успiху все бiльшою мiрою походить iз створення нового знання, що дае iдеi, ре-алiзацiя яких збiльшуе ефективнiсть господа-рювання. Основою цього процесу е орiентацiя на науково-технiчний прогрес та продукт устшного використання його потенщалу - високi технологii, вiддача вщ впровадження та поширення яких в масштабах краши та в глобальному масштабi е най-вищою. Високi технологii' [9], таким чином, стають умовою довгостроковоi' конкурентоспроможностi кран i формують глобальне конкурентне середо-вище, в якому краши конкурують мiж собою за роз-мщення та розвиток високотехнологiчних вироб-ничих потужностей. Така, глобальна конкуренцiя е приводом для зростання iнвестицiй бiзнесу в створення, впровадження та поширення шновацш у високотехнолопчних секторах економiки, в акумуля-цш та реалiзацiю iнновацiйного потенцiалу, що обумовлено як швестищями в новi технологii, так i, не меншою мiрою, - iнвестицiями у розвиток люд-ського капiталу, пiдвищення рiвня його шновацш-ностi, креативностi.
Найважлившою умовою рацiонального впровадження та комерцiалiзацii iнновацii в сучасних умовах стае необхщшсть iнновацiйного управлiння i формулювання iнновацiйних стратегiй [6]. Водно-час, формування способiв створення та поширення шновацш вимагае побудови оргашзацшних засад з довгостроковим ефектом, яш б створювали можли-востi для здшснення безперервно1' та результативно!' шновацшно1' дiяльностi, мобшзацп ресурсiв для формування нового стратепчного капiталу, зо-середженого на створеннi унiкальних, орипналь-них, креативних iдей та розвитку досвщу вибору з-помiж альтернатив та устшного впровадження ш-новацш як основних цiнностей сучасного бiзнесу.
Аналiз останнiх дослiджень та публжацш. Сучасна наука суттево просунулась у розкритп особливостей, структури та функцш iнновацiйноi стратеги у сучаснiй економщ, визначеннi ролi фак-
торiв глобалiзацii, транснацiоналiзацii, штернацю-налiзацii в поширенш iнновацiй та економiчному розвитку на глобальному та макрорiвнi.
У концептуальних позицiях сучасних вчених стосовно шновацшно1' економiки наука та технологи трансформують та змушують традицiйнi сфери матерiального виробництва радикально змiнювати власну технологiчну основу, з огляду на те, що не засноване на шноващях виробництво в ш-новацшнш економiцi е нежиттездатним та непо-трiбним ринку [1; 4; 9]. Концепт шновацшно1' еко-номiки знаходить свое ввдображення також у зб№-шенiй мiнливостi технологiй внаслiдок постшних iнновацiй [15], в зростаннi мобшьносп галузевих структур [16], в посиленш внутрiшньогалузевоi ш-теграци [20], в посиленш глобально!' конкуренци [8; 18]. На рiвнi шдприемств данi тенденци виявля-ються у вiртуалiзацii ресурав, в глобальному «роз-несенш» ланцюжшв створення цiнностi, в концен-траци фiрм на сво!х «ключових» компетенщях i пе-редачi iнших функцш зовшшшм пiдрядникам, в поширеннi мережевих i вiртуальних органiзацiйних форм, в поширенш застосування креативних техно-логш [6; 8; 13; 14].
Водночас, потребують подальшого розвитку та доопрацювання погляди щодо напрямшв i шляхiв реалiзацii iнновацiйноi' стратегii' розвитку високотехнолопчних секторiв економiки в умовах поширення моделi iнновацiйноi' економiки в гло-бальних масштабах. З огляду на це, представлене дослiдження зосереджуеться на збагаченш науко-вого розумiння сучасних економiчних процесiв шляхом осмислення, теоретичного узагальнення i структурування проблематики формувння та ефек-тивного втiлення на практищ iнновацiйноi стратегii як фактору розвитку високотехнолопчних секторiв економiки краши.
Метою статтi е дослiдження шновацшно1' стратегii як фактору забезпечення шновацшно-орiентованого розвитку високотехнологiчних сек-торiв економiки в умовах ствердження моделi «ш-новацiйноi' економши» як вектору розвитку сучас-
ного сустльства. Досягнення даноТ мети, як пе-редбачаеться, сприятиме поглибленню обгрун-тування мiсця шновацшноТ стратеги в якосл найважжшшиюю динамiзатора шновацшно-орiентованого розвитку висоскотехнологiчних секторiв економжи в сучасному глобатзова-ному сусшльствь
Виклад основного матерiалу дослiдження.
Шд BИCOKOTеXHOЛOгiчHИM сектором екоШмШН слад розумгти сукупнiсть пiдприeмств, науково-до-слвдних i проектно-конструкторських органiзацiй та державних структур як елеменпв нацiонально! iнновацiйно! системи, залучених до створення, впровадження у виробництво, виробництва, ремонту та модершзаци продукци галузей та вироб-ничих сфер, що вiдповiдають критерiям ввднесення до високотехнологiчно! продукци. Такими кри-терiями е, зокрема, критерш певного рiвня питомо! ваги витрат на НДДКР в рiчнiй доданш вартостi продукци або li собiвартостi, вищого за середнiй по економщ.
Стратегiчний пiдхiд можна вважати, на даний момент, найбшьш застосовуваним (принаймш. декларативно) подходом до формування високотехно-логiчних секторiв економiки та стимулювання !х розвитку, не лише в найбшьш розвинених крашах свгту [19], але також i в середньо розвинених та таких, що розвиваються.
У випадку економши кра1н, що розвиваються, в тому числ i економiки кран окремо1 групи, яка носить назву «перехвдних економт» [17], до яких належить i Украша, в якостi способу реалiзацi! стратеги розвитку високотехнологiчних секторiв економiки частiше застосовуеться iмпорт тех-нiчних рiшень з-за кордону та формування конку-рентних переваг на основа
- специфiчних ознак людського капiталу (нижча зарплатня, ввдносно висока яшсть вико-нання робiт),
- або сприятливих умов ведения бiзнесу (сприятливе податкове середовище, дешевi та розташоваш поблизу ресурси у розпорядженш).
Потрiбно, водночас. додати, що ця концепцiя е складною для реалiзацi! саме в кранах, що розвиваються та перехвдних економiках, осшльки високо-розвиненi краши максимально зберпають власнi домiнуючi позици в високотехнолопчних секторах економiки [2], аж до збереження монополiй та домiнуваиия на глобальному ринку окремих високотехнолопчних компанш, що частше за все не сприяе розвитку промисловостi в крашах, що ро-звиваються.
На думку деяких захвдних експертiв [18], саме з огляду на наведенi причини та обмеження, се-редньо- та слаборозвинеш економiчно краши по-винш зосередитися не на розвитку високотехнолопчних секторiв власно1 економiки, а на вироб-ництвi високояк1сно1 продукци в усiх галузях промисловостi, а не лише в обраних (концепцгя «ви-сокотехнологгчнг продукти проти високояюсних продуктгв» («high technology products versus high quality products»)). Це обгрунтовуеться прагматизмом, - оскшьки кра1ни, що розвиваються, в тому
числ п, що знаходяться на етат переходу ввд планово! до ринково! економши, суттево ввдстають у технолопчному розвитку ввд проввдних економш свгту, часто на десятилiття, вони не володшть ввдповвдним власним реальним науково-шновацш-ним потенщалом, розвиненими шститущями та на-уковими структурами.
Дшсно, в сучасному науковому сп1втовариств1 ввдносно кра!н з перехвдною економжою, до яких належить Укра!на, що отримала в спадок ввд радян-сько! планово! економши ресурсно-ор1ентовану економ1чну систему, залежну ввд зовшшньо! ринково! кон'юнктури, юнуе розумшня того, що тра-дицшну, ресурсно-ор1ентовану модель економ1ки кра!ни в умовах обмеженосп потенщалу розвитку за рахунок неввдновлювальних природних ресурав досить складно трансформувати в шшу модель, а саме - модель "шновацшно! економши". Роль економши Укра!ни та под1бних до не! економш за умови реал1зац1! полгтики «високотехнологгчнг продукти проти високояюсних продуктгв» можна визначати передуам як сировинне (в тому числ1, розглядаючи в якосп сировини людськ1 ресурси) забезпечення потреб глобалiзовано!' економши.
Альтернативою цього е 1золяцюшстська полгтика [8; 12], але у випадку перехвдних еко-номш, характер розвитку яких визначае спря-мування у напрямку переходу до активно! учасп у свгговому розподiлi пращ, даний вар1ант не може розглядатись як доцiльний.
За цих обставин, н а думку автора статп, орiентацiя на формування iнновацiйно-орiентова-но! економiки, що базуеться на прюритетносп розвитку високотехнолопчних секторiв економiки, може розглядатись як один з доцшьних до ре-алiзацi!' варiантiв поступу кра!ни до сощально-еко-номiчного зростання, вiдтворення та розширення економiчного потенцiалу економiки кра!ни. Саме цей варiант, порiвняно з означеним вище досить об-меженим перелжу можливих варiантiв («сировинне забезпечення потреб глобалiзовано! економiки» та «економiчний iзоляцiонiзм та жорсткий про-текцюшзм»), е бiльш прагматичним та перспектив-ним, водночас, цiлком iмовiрно, найб№ш склад-ним для реалiзацi! та таким, що потребуе суттевих оргашзацшно-управлшських зусиль, рефор-мування та розвитку шституцш, формування ефек-тивно! теоретико-методолопчно! бази шно-вацiйного розвитку нацюнально! економiчно! системи Укра!ни. В якосп основного динамiзатора iнновацiйного розвитку дощльно визначити фор-мування та стимулювання розвитку високотехно-логiчних секторiв економiки кра!ни, головним пвд-ходом до вибору шструменпв такого стимулювання - стратепчний пiдхiд.
Важливими факторами динамiзацi! розвитку високотехнологiчних секторiв економiки е гло-балiзацiя, штернацюнал1защя та транснацю-налiзацiя свiтових риншв високотехнологiчно! продукци, як тих, що е складовими ТНК, так i сформо-ваних iз нацюнальних компанiй [7; 10]. Iнтернацiоналiзацiя i глобалiзацiя стосуються з од-
ного боку риншв збуту високотехнолопчно1' продукций, а з шшого - зв'язшв з ринками факторiв ви-робництва. На практицi це означае зростання сво-боди факторiв виробництва, розширення меж по-тенцiйних риншв збуту, але, водночас, i необхщшсть формування конкурентних переваг щд впливом зростаючо1' конкуренцii на внутршнь-ому та зовнiшнiх ринках.
Водночас, при визначенш пiдходiв до формування високотехнолопчних секторiв економiки необхiдно враховувати наступи проблеми:
- не юнуе загально1' успiшноi моделi формування нацюнальних iнновацiйних систем;
- моделi iнновацiйного розвитку як основа нацюнально1' безпеки розвинутих держав е державною таемницею та можуть публiчно пiдмiнятися «теорiями-фiкцiями»;
- неможливо точно спрогнозувати всi наслiдки адаптаци зарубiжних правил регулювання iнновацiйних вiдносин у специфiчних нацiональ-них умовах;
- iснуе суттева складнiсть iнновацiйноi полiтики, коли максимальна шльшсть правових за-собiв впливае на iнновацiйний процес.
Характеристикою, що значною мiрою визна-чае конф^рацш iнновацiйно!' стратеги високотех-нологiчних секторiв економiки, е характер розвитку, обумовлюючи три можливостi для розвитку [3; 5]:
1. Внутршнш розвиток - спираеться на власнi швестицп, що розбудовують потенцiал висо-котехнолопчного сектору економiки на базi юную-чо!' науково-технологiчноi та виробничо1' бази. Най-частiше приймае форму речових швестицп у виро-бничi здiбностi, створюючи можливостi збiльшення розмiрiв сектору, його частки на ринку i фшансового (вимiрюваного ринковою вартiстю) потенщалу. Характерною ознакою внутрiшнього зростання е факт того, що розбудова ввдбуваеться у рамках юнуючо1' органiзацiйноi структури.
2. Зовнiшнiй розвиток - його проявом е рiзного роду взаемодiя (об'еднання) з iншими гос-подарськими суб'ектами, яка може мати рiзноманiт-ний характер, ввд дуже в№них вiдносин кооперацп до iнтеграцii власностг У першому випадку ефек-том зовшшнього розвитку е в цшому рацiоналiзацiя використання потенцiалу пiдприемств в умовах коопераций У другому - вщбуваеться революцiйна змiна оргашзацшно1' форми. У зв'язку з цим до форм зовшшнього зростання можна зарахувати складнi форми взаемодп шдприемств, так1 як: злиття, поглинання, стратепчш альянси а також простi форми коопераци, як наприклад угоди про сшвробггаицтво, об'еднання, товариства тощо.
3. Змшаний розвиток - внутрiшнiй i зовнiшнiй.
Базову ресурсну основу розвитку високотехнолопчних ceKTopiB економiки складае розвиток технологи, шновацп i знань. Саме тому, на шдприем-ствах високотехнологiчних секторiв економши повинна мати мiсце переважна бiльшiсть фаз ланцюга створення технологи. В цьому випадку показник ш-тенсивностi iнновацiйноl дiяльностi буде бшьший нiж тодi, коли шдприемства обмежуються лише ре-алiзацiею цiлей розвитку. Крiм того, високий рiвень показника штенсивносп iнновацiйноl дiяльностi вирiзняе високотехнолопчш пiдприемства на тл1 пiдприемств середньо! величини i низького рiвня розвитку технологш виробництва.
Важливим е визначення шляхiв отримання ново! технологи, яш можуть формуватись як iз внутрiшнiх джерел, так i зовтшшх, або комбiно-вано, з обох вказаних джерел. Пiдбiр комбiнацi! джерел отримання технологш залежить вiд наявних у шдприемства ресурсiв та можливостей, а також планiв розвитку, у сшвставленш витрат, що вима-гаються для створення, запозичення, придбання, модершзаци тощо технологi! з можливими виго-дами вiд !х впровадження, використання та поши-рення на даному пiдприемствi.
У високотехнологiчних секторах економши iн-новацiйнi стратегi! доцiльно орiентувати передусiм на наступальний характер [3], вони мають бути орiентованi на потребу здобуття позицш техно-лопчного лiдера, але водночас враховувати аспекти засвоення передового технологiчного досвiду, сшвробгтництва у формi альянсiв, мереж1 або високотехнолопчних кластерiв.
Динамiчнi змши у технiцi та технологi! е причиною того, що шдприемства, яш бажають бути ефективними, змушеш впроваджувати iнновацi!. Найефективнiшим таке впровадження е в межах ш-новацшно! стратегi!, що визначае, якою мiрою i в який спосiб потрiбно використовувати iнновацi! для досягнення мети отримання стратепчно! конкурентно! переваги.
З огляду на пiдхiд фiрми до орипнальносп iн-новацi! в1дзначаеться стратегiя [8]:
- шновацшного лiдерства (innovation leadership), метою яко! е досягнення та затвер-дження позицi! технолопчного лiдера шляхом ро-зробки та впровадження нових технологш, а також виведення на ринок нових продукпв;
- шновацшно! iмiтацi! (innovation followership), яка полягае у виведенш продукпв на ринок, спираючись на iмiтацiю i реалiзацi! рiшень на базi досвiду технологiчних лiдерiв.
Схему формування стратеги розвитку високотехнолопчних секторiв економши представлено на рис. 1 (розроблено автором на 0CH0Bi [2; 3; 8; 9]).
Рис. 1. Схема формування стратеги розвитку високотехнологiчних cexmopie економжи
Дана схема базуеться на позици, що ключовим i найважлившим елементом стратеги високотехно-лопчних секторiв економши е забезпечення ефек-тивних дiй з використання можливостей оточення 3i створення та освоення нових ринкових позицш для реалiзацiï високотехнологiчноï продукци.
Для високотехнолопчного сектору економiки конкретноï краши виникае потреба формування за допомогою дано1 схеми, механiзму i заходiв, орiен-тованих на iнновацiйний розвиток. Це передбачае вдентиф^вання об'ектiв стратепчного управлiння
(цiлi, суб'екти i об'екти, принципи, методи i шстру-менти управлшня), а також характеристику об'екпв управлiння; видiлення та аналiз факторiв, як1 вплинули на формування стратеги шно-вацiйного розвитку.
Дослiджуючи процес стратепчного управлшня розвитком високотехмолопчмих ceKTopiB екомомжи, слiд зауважити, що iмплементацiя стратеги мае охоплювати переклад стратеги на конкретнi програми дш, пристосуваммя ор-гамiзацiймоï структури до потреб мовоТ стратегй",
встановлення способу контролю ступеня и ре-а. мзашТ а також призначення вщповщальних за реалiзацiю змiн [11]. 1ншими словами, iмплемен-тацiя стратеги - це отримання нового стану сектору економши вiдповiдно до нового стану ото-чення (новот стратеочнот ситуаци) з метою отримання нових досягнень. В цьому контекст стратепчне управлiння розвитком високотехно-лопчних секторiв економжи в умовах гло-балiзацiт, iнтернацiоналiзацiт та транснащо-налiзацiт свiтових ринкш високотехнолопчнот продукци виконуе функци, якi служать зни-женню невпевненостi i збiльшенню результатив-носл дiй в динамiчному оточеннi глобальних, регiональних та локальних ринкт. Найваж-лившими такими функцiями е:
- дослвдження i прогнозування оточення;
- оцшка поточнот ситуацГт" i можливостей оргашзацщ
- розвиток власного потенщалу;
- виб1р i реал1зац1я стратегш, що визнача-ють взаемодiю суб'екпв високотехнологiчних секторiв економжи з оточенням.
Високотехнолопчш сектори економiки дiють в певному оточеннi, вплив якого слщ завжди врахо-вувати як при формуванш, так i при реалiзацi! шно-вацшно! стратегiй. Водночас, умови даного оточення мають властивють швидко змiнюватись, у зв'язку з цим суб'екти високотехнолопчних сек-торiв економiки мусять постiйно розвиватись, щоб мати можливiсть надалi функцiонувати. Клю-човими i найважливiшими елементам стратеги таких секторiв в умовах впливу динашчного зовнiшнього середовища е:
- розвиток технологи, як критерш загаль-ного рiвня розвитку;
- шноваци, як ключовий iнструмент ро-звитку;
- знання, як головний ресурс розвитку.
Наявшсть та рацiональне застосування вказа-них елементiв на практицi дозволяе високотехно-логiчним секторам економiки ефективно викори-стовувати можливостi, що з'являються у бурхли-вому i непевному зовнiшньому ринковому оточеннi. При цьому використання таких шансiв е не ситуативним, натомють - задуманою, прагматичною та системною дiяльнiстю, правилом, зпдно якому конкретний сектор економши функцiонуе та розвиваеться. Водночас, суб'екти високотехнолопчних секторiв економiки, через сво! творчi дi!, повиннi не лише використовувати юнуючи. Але й створювати новi продуктово-ринковi простори. Симбюз активностi, пов'язано! з використанням можливостей i створенням нових ринкових про-сторiв, визначае змiст цiлей, заходiв та шстру-ментiв, закладених у стратегш розвитку високотех-нологiчного сектору економши.
Висновки з цього дослвдження i перспек-тиви подальших розвщок. Iнновацiйнi стратегi! стосовно високотехнологiчних секторiв економiки в цiлому передбачають дп, спрямованi на мо-дернiзацiю юнуючо! продукцi! (послуг), виготов-
лення ново! продукцi! (послуг), впровадження нових технологш, матерiалiв, компонентiв, створення вiдповiдних органiзацiйних структур i пошук нових ринкiв. Такi стратеги не можуть бути лише функцiональними стратепями, оск1льки в дов-гостроковому перiодi повиннi створювати можли-востi для окреслення та охоплення економiками кра!н ново! стратегiчно! позицi! на локальному глобальному ринках.
1нновацшну стратегiю високотехнологiчних секторiв економiки сл!д розглядати як безперерв-ний, систематизований, структурований та ди-намiчний процес здiйснення вибору в умовах не-впевненостi (обмежень, тиску i можливостей, що з'являються) з метою створення шновацшних цiн-ностей i реалiзацi!' потенцiалу розвитку тдприем-ства. Фундаментом дано! стратегi! е розвиток технологи чи знань як базовий ресурс, спираючись на який високотехнологiчнi сектори економiки здатш максимально повно реалiзовувати власний потен-цiал розвитку.
Використання стратегiчного тдходу до фор-мування високотехнологiчних секторiв економiки, таким чином, сприяе бшьш ефективнiй органiзацi!' процесiв забезпечення вщтворення iнновацiйних аспектiв розвитку суб'ектiв даних секторiв в су-часних умовах господарювання, зумовлюючи мож-ливiсть адекватно реагувати на мiнливiсть ринко-вого середовища та створювати передумови для довгострокового розвитку.
Перспективи подальших дослвджень, на основi i з використанням наукових результапв дано! статтi, полягають у структуризаци i формалiзацi!' моделей стратегiчно!' поведшки на рiвнi високотех-нологiчних секторiв економiки, а також у виявленш напрямiв оптимiзацi!' управл1ння економiкою на макро- та мезорiвнi в сучасному глобалiзованому суспiльствi.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Богашко О. Л. Еволюцiя теоретичних пiд-ходiв до iнновацiйного розвитку в еконо- мiчнiй на-ущ / О. Л. Богашко // Вюник Бердянського унiвер-ситету менеджменту i бiзнесу. - 2013. - № 2 [22]. -С. 23-29.
2. Василенко В. О. 1нновацшний менеджмент / В. О. Василенко, В. Г. Шматько. За редакщею В. О. Василенко. - Ки!в : Центр навчально! лгтератури, 2009. - 440 с.
3. Васконселлос-ьСа Ж. Стратепчш ходи : 14 наступальних та оборонних стратегш для досяг-нення конкурентно! переваги / Жорж1 Васконсел-лос-i-Са.; [пер. с англ. ]. - Дшпропетровськ : Баланс Бiзнес Букс, 2007. - 240 с.
4. Гальчинський А. Трансринковi трансфор-мацi!'. - Економiчна теорiя. - 2007. - № 1. - С. 2836.
5. Глшенко Л. К. Матричш технологi!' фор-мування стратегш шдприемства / Л. К. Глшенко // Маркетинг i менеджмент шновацш. - 2011. - № 3, Т. 1. - С. 136-141.
6. Захарченко В. I. Шновацшний менеджмент: TeopiH i практика в умовах трансформацп еко-HOMira : навч. noci6. / В. I. Захарченко, Н. М. Коракова, М. М. Меркулов. - К. : Центр учбово! лиератури, 2012. - 448 с.
7. Зiнченко В.В. 1дея вiдновлюваного свио-вого суспiльно-економiчного розвитку та шститу-цшш тенденцй' глобал1зацп. /В.В.Зiнченко. - Акту-альнi проблеми економ^ - 2012. - №1. - С. 17-24.
8. Ковтун О. I. 1мператив шновацшно! стратеги в системi управлшня конкурентоспро-можнiстю для впчизняних шдприемств в умовах перманентно! кризи нацюналъно! економiки [Текст] / О. I. Ковтун // Вюник Сумського державного ушверситету. Серiя Економжа. - 2013. - № 1.
- С. 86-101.
9. Коломieць I. Ф. Еволющя теорiй шно-вацiйно-технологiчного розвитку в ретроспективой оцiнцi / I. Ф. Коломieць, Г. В. Гошовська // Репональна економiка. - 2014. - № 2. - С. 178-186.
10. Мешко Н. П. Шновацшний розвиток кра!н свггово! економiки в умовах глобатзацп : моно-графiя / Н. П. Мешко. - Донецьк : Юго-Восток, 2008. - 345с.
11. Управлшня змшами : навч. поабник / [О. £. Кузьмш, В. В. Яцура, I. I. Грибик, А. М. Грищук, Н. В. Смолшська, М. Б. Гункевич, М. В.Замроз]. -Львiв : Видавництво Львiвськоl полiтехнiки, 2014.
- 356 с.
12. Aghion P. Lessons from Schumpeterian growth theory / P. Aghion, U. Akcigit, P. Howitt // American Economic Review. - 2015. - №105(5). - Рр. 94-99.
13. Borras S. Education, Training and Skills in Innovation Policy / S. Borrás, C.Edquist // Science and Public Policy. - 2015. - №42(2). - Pp. 215-227.
14. Capello R. Territorial Patterns of Innovation / R. Capello, C. Lenzi // An Inquiry on the Knowledge Economy in European Regions. London, Routledge, 2013
15. Edquist C. Striving towards a Holistic Innovation Policy in European countries - But linearity still prevails! / C. Edquist // STI Policy Review. - 2014. - №5(2): 1-19.
16. Edquist C. The Innovation Union Scoreboard is flawed: The Case of Sweden - not the innovation leader of the EU / C. Edquist,J. M. Zabala-Iturriagagoitia // C. W. P. N. - 2015. - №27.
17. Hamacher S. Exploring the Frugal Innovation Process - An Empirical Study of a New Emerging Market Phenomenon / S. Hamacher // Copenhagen Business School, Center for Business and Development Studies, Master Thesis. - 2014.
18. Kotter J. How the most innovative companies capitalize on today's rapid-fire strategic challenges-and still make their numbers / J. Kotter // Harvard Business Review. - 2012. - №90(11). - Pp. 43-58.
19. Peilei F. Innovation capacity and economic development: China and India / F. Peilei // Economic Change and Restructuring. - 2011. - №44 (1/2). - Pp. 49-73.
20. van Beers C. Overview of Existing Innovation Indicators / C. van Beers, A. Havas,E. Chiappero-Martinetti // CRESSI Working Papers. - 2015. -№24/2015.
THE CALCULATION OF A VARIABLE X3 AND THE GDP OF A COUNTRY
Pil E.
Academic of the RANH, professor, d.t.s. РАСЧЕТ ЗНАЧЕНИЙ ПЕРЕМЕННОЙ Х3 И ВВП СТРАНЫ
Пиль Э.А.
Академик РАЕ, профессор, д.т.н.
Abstract
The present article deals with the calculation of a variable X3 and the gross domestic product of a country. Based on calculation results the 2D graphs were plotted, making it possible to visualize the GDP variations depending on specific variables. The summary tables allow us to choose the way out off the economic crisis.
Аннотация
В статье рассматривается вопрос расчета переменной Х3 и построение для нее двухмерных графиков. Полученные значения переменной позволят рассчитать валовой внутренний продукт (ВВП) (GDP) и на основе полученных сводных таблиц выбрать пути выхода экономики страны из экономического кризиса.
Keywords: calculation, variable X3, GDP, tables, 2D figures.
Ключевые слова: переменная Х3, валовой внутренний продукт, расчеты, таблицы, 2D графики.
В представленной ниже статье показано, как влияют значения пяти переменных на расчеты переменной Х3. При этом значения переменных могут быть постоянными, увеличиваются или уменьшаются в 10 раз. Таким образом рассматривается вопрос изменения Veu (GDP) - Х3 = f(X1, Х2, Х4, Х5,
Х6). Здесь под Veu (GDP) понимается объем экономической оболочки. В данном случае значения Veu (GDP) рассчитывались через переменную Х3, а их значения сведены в две таблицы, представленные ниже [1. 2].
