CC BY
21
feeling of a personal alienation from the society, which was canonized by a postmodern "philosophy", which declared a binary opposition "hero - weal-minded". It is marked that namely philosophical approach which presents a complex view of personal anomaly as social and cultural phenomenon that presents psychic, anatomic, physiological and mental difference of a person, which differ him from the generally accepted in a certain community view onto the norm. The level of a cultural perception of a person's anomaly is defined by social and cultural practice, which by its action can be integrated, subject to repression; integrate the informant of the anomaly. The culture of the community is defined by model of the attitude to the informants of the anomaly, which it suggests and realizes.
Key words: anomaly, abnormal phenomenon, people Mith special needs, compensation, society, globalization.
УДК 008:24:34:39:94(477) В. О. Радз1евський
1НФРАКУЛЬТУРА МОДИФ1КАЦП Т1Л: РЕЗОНАНСНИЙ КОНТЕКСТ
В статт1 аналiзуеться модифтащя тiлесностi та тфракультури тша. У першу чергу, це особливостi тфракультури модифтацп тша. У цшому, наголос робиться на культурологи тiлесностi, яка е невiд 'емною складовою культури i буття. Зокрема, автор торкаеться питань вивчення сучасних тфракультур у контекстi проблем парадигми теори субкультур у постмодерному дискурс.
Клю^о^^ слова: культура, тфракультура, культурологiя, тшо, тфракультура тша, тфракультура модифтаци тша, краса тша, естетика.
У масовш культурi «людина-павук», «нова людина-павук», «люди 1кс» майже стали «звичайною» «реальнютю», як батьки № 1 1 № 2. Шкала шфракультур модифшацп тша широка - вщ традицшно'1' косметики (коли це виходе за межi культури та не набувае фантасмагоричних, хворобливих, особливо деградуючих виразiв) до постлюдсько'1 i на сьогодшшнш день майже фантастично! (аваторiзащi тощо). Проблема «перевтшення» тша, «я або не я» (ця проблема ширша, шж класична проблема свш-чужий) i потребуе культурного висв^лення. Одне - мати справу з природними трансформащями тша (атлетизм тощо), шше з техшчними трансформащями (приеднання до ЕОМ, «юборпзащя» як шлях до постлюдства, крюбюлопя i крюмедицина тощо). Трансформацп тш повинш мати i культуролопчш пояснення. А експерименти можуть виявитись страшнiшими, нiж у М. Булгакова («Роковi яйця», «Собаче серце» та iн.).
На думку Р. Курцвейла i його колег, НТП дозволить створити постлюдину, здiбностi яко! будуть принципово вiдрiзнятися вiд здiбностей людей, а кiберкультура посiдатиме провщне мiсце не лише в дизайш, лiтературi i кино. Постануть тфракультури нов^ньо! модифшацп (клони, кiборги, постлюди тощо, а це зовам не культуристи, не жертви хiрурrii i не рiзнi трансформатори тiл ХХ ст. тощо) суттево вiддаленi вщ 1'х прообразiв, що грунтувались на трсингу, сплiтi язика, шрамуваннi, трепанацп черепа, татуюваннi тощо. Давно пишуть про зв'язок пересаджених органiв вщ людини до людини зi змшами характеру у реципiента [6, с. 15]. «ЧужЬ> органи можуть шкодити, зокрема впливаючи на характер нового власника. Постае питання
використання штучних пересаджених оргашв i l'x вплив на пащенпв (на емоцп, свiдомiсть, мораль, культуру). Складш модифшацп на простому piBrn передбачають замiну органiв, чш функцп майже розгаданi. Вже не лише замшюють, а вже навт створюють новi «нирку, серце i навiть око» [3, с. 8]. 1снують далеко не лише бюшчш протези рук i нiг, с^мко розвиваеться бiоiнженерiя. Загадкою залишаеться мозок.
Вiдомi рiзнi гiпотези щодо майбутнього i чимало вчених (О. Наршьяш, О Бузгалiн тощо) пропонують все новi i новi прогнози. Демонструють популярнi фiльми, в яких комп'ютери стають iнтелектуальними i придушують людський рiд («Термшатор» тощо) або е фшьми («Сурогати» тощо) та рухи («2045» тощо), якi передбачають св^ле майбутне трансформованих тiл i оновлених iстот, у т.ч. шляхом «ремонту» та «корекцп» генiв. Але iсторiя знае чимало i розчарувань та шюзш у пошуках чудового майбутнього. Крiм побудови комунiзму, ще «на початку ХХ столбя люди були настшьки упевненi у тому, що через 100 рокiв кожен зможе мандрувати мiж планетами, що у 1939-у демонстрували колекщю одягу для космiчних мандрiвникiв початку 2000-х роюв» [2, с. 9].
Мета дано'1' статтi - звернути увагу на актуальнють питання трансформацп людського тша у культурологiчному аспектi, зробити ретроспективний огляд та констатувати сучасш реалп iнфракультури модифшацп тiла, а також запропонувати варiанти ii подiлу i можливi перспективи подальшого розвитку.
У СРСР до теми тшесносп звертались К. Абульханова-Славська, Б. Ананьев, Л. Анщферова, Г. Батщев, М. Бахтш, Л. Буева, I. Ватiн, В. Давидович, Д. Дубровський, В. Срохш, Е. 1льенков, В. Зiнченко, М. Каган, Р. Картнська, Т. Карсаевська, В. Номеров, Л. Коган, I. Кон, П. Корнеев, Р. Косолапов, А. Кошин, В. Кулшов, О. Лiвшиц, О. Лосев, К. Любутш, М. Мамардашвш, В. Межуев, В. Орлов, В. Плотшков, В. Петленко, О. Петровський, С. Рубшштейн, А. Руткевич, I. Сафронов, В. Сержантов, I. Смiрнов, В. Столяров, К. Тарасов, В. Тищенко, В. Тугаринов, А. Френкш, I. Фролов, Г. Шингаров, С. Шорохова, Г. Царегородцев. Питанню розмежування поняття «тiло» i «тiлеснiсть» особливу увагу придiлив О. Лосев (зокрема, у бесвд з редакщею журналу «Вопросы философии», 1984, № I), тзшше -Л. Жаров (глава у докторськш дисертацп «Тiлеснiсть як феномен культури»), у XXI ст. - В. Нттин та деяю iншi дослiдники. На особливу увагу заслуговують пращ К. Сташславсько'1, М. Наумово'1, В. Подороги, I. Юдкша та деяких шших [10-18].
Iнфракультури (лат. Infra - тд, нижче; тобто пiдкультури, низкультури) модифшацп тiла i тiлесностi у 1'х рiзних видах та проявах постають як особливо вагома i актуальна проблема. Само тiло мае чимало критерпв, напрямiв i шкш з його вивчення. Культурологiчний аналiз мае спочатку акумулювати, узгодити та систематизувати хоча б врахувати основш думки вчених. Нашi опитування i спостереження 2010-2015 рр. пiдтверджують стшкий iнтерес до проблем тiла i його видозмiн не тiльки у молодi (навiть не лише у людей до 40-45 роюв). Вщкриття кiнця XX ст. i початку XXI ст. (розшифровка геному, клонування тощо) поставили питання про можливють революцшних змiн у бiофiзичних характеристиках тша та нового осмислення тшесносп.
Згадуючи людину, перед нами постае ii тшесний образ. Декарт писав: «Я знаю свою душу краще, шж тшо, але у шшому я можу знати тiльки тшо, не маючi доступу до його свщомосп» [12, с. 27]). Кожне тшо - це закрита (обмежена у чаа, можливостях тощо) i вщкрита (для розвитку, модифiкацiй тощо) система.
Ще у XX ст. постали питання ушверсальносп тшесно'1' краси та можливостей тша. Вчеш Стенфордського ушверситету у США у 2013 р. встановили, що можливосп людини (а тому i його тша, м'язiв, мозку тощо) «обмеженi його анатомiею, мiцнiстю
м'язiв i зв'язок. За 1'х розрахунками, рекорд на 100 м можливо покращити лише до 9, 48 сек.» [17, с. 8]. В. Борзов стверджуе, що «бюлопчна межа людських здiбностей юнуе... рокiв через 30-40 звичайною буде практика, коли змагатись будуть «роботоспортсмени» - люди з замшеними органами: ногами, печiнкою i селезшкою» [17, с. 9]. С фiзiологiчнi меж й сприйняття (читання вголос - 30 знаюв у секунду, про себе - 45, при коректорськш пращ - 18 тощо). 1нформащя, як правило, губиться при передачi у темт бiльше 180 ошв на хвилину; люди - не роботи.
Перший конкурс краси вщбувся 19 вересня 1888 р. у бельгшському селi Спа. Потсм конкурси «мiс» певних мiст, кра'н i, навiть, Всесвiту. Постала локальна (обумовлена мюцевими традицiями тощо), професшна (конкурси на пiдприемствах, установах, оргашзащях), вiкова (дитячi, пiдлiтковi, молодiжнi, середнього i поважного вiку), специфiчна (серед людей з обмеженими можливостями) та шша краса i 11 похщш (краса частини тiла тощо). У ХХ ст. почалась «барбiзащя» свщомосп, а через не'1 i «барбiзащя» тiлесностi. Штучний iдеал - це не тшьки лялька Барбi. Анорекая, включаючи нервову, може мати сощальш, культурнi, психологiчнi та iншi фатальш наслiдки. За статистикою, вiд анорексп помирае бiльше, майже кожна шоста хвора (15%). Чи не тому виникають зламанi долi Анни Лтвшово!', 1забель Каро, Луiсель Рамос, Руслани Коршуново'1 та багатьох 1'м подiбних? Вiдомi спортсменки (Юлiя Антипова, Аюко Судзукi та iн.) стравждали анорекаею. 1нколи все завершуеться не катастрофiчно, проте сiм операцiй з тдтягування обличчя Джослiн Валденштейн (втратила на пластику бшьше 4 млн. доларiв США) не «утримали» 11 чоловша вiд розлучення [13]. А 54^чна Iндiя Бакен, беручи за взiрець 60-лiтню Шерон Осборн, оновила свое тшо (тдтягнула груди, зменшила жив^ тощо), потративши бiльше $ 71 тис. Джек Сталоне (мати Сильвестра) зробила операцп, «перекро'вши собi все обличчя... але все одно виглядае на свш вш» [13]. Наприкшщ 2014 р. найстаршiй клiентцi пластичного хiрурга в Укршш 72 роки, а, наприклад, «Донателлу Версаче зараз вважають карикатурою на саму себе» [13].
Просуванням красунь займаються держави, громади, мафп, комерсанти, фанати та багато хто ще. Наприклад, за Перебудови перший конкурс краси в СРСР у Мос^ спонсорувала КПРС, але i через 25 рокiв (2013) переможниця М. Калшша не мае ш дiтей, нi чоловiка, ш мiльйонiв, нi сенсацiйних успiхiв [8]. Важливо вiдрiзняти «виглядати» вiд «бути». Валерiя Лук'янова з Одеси, втративши шаленi грошi (сотнi тисяч доларiв), стала вiдомою завдяки «перевтiленню» у ляльку Барб^ проте чи зробило це п щасливою? Гламурний стиль життя iнодi (чи дуже часто?) може передбачати уявш потреби замють природних, iлюзорнi та уявнi щеали, сенси i цiнностi. Згадуеться тема змов (фшьм «Змова проти жшок» тощо).
За кiлька десятирiч людство звикло до дiвчат з вузькими стегнами i широкими плечима (чоловiкоподiбнi) i розпочало боротьбу з неюнуючими хворобами (до 1973 р. шхто не знав, що таке цилюл^). Цилюлiт був стiльки, скiльки юнувало людство, але вiн нiколи i нiкому не заважав. Люди вигадують моднi трансформацп. Проте, одна справа рубати вуха та вiдрiзати хвости тваринам (насамперед, собакам), а шша -«вдосконалювати», наприклад, дiвчат.
Гример, перукар (навт змiна зачистки може впливати на настрш, вигляд, бюполе тощо), вiзажист, косметолог - це звичайш професп, а майстри роблять просп, усталенi, як правило традищйш змiни зовнiшностi. На початку ж ХХ1 ст. популярнi «пiдтяжка» обличчя, вирiзання жиру та «збирання» шюри з м'яких мiсць, навiть бшьш сучаснi -вирiзання нижнiх ребер, вщачення мезинцiв, пiдтягування нижнiх кшщвок тощо. П. Мостовой, I. Ратушний, А. Купрейченко, М. Арбатова, I. М^ранов, Н. Стулова, А. Воробьева та iншi вчеш й громадсью дiячi звертались до проблеми моди i
перетворення краси на товар, на продукт. Наше тшо стае заручником хворо! свщомосп, оманливих щей та жахливих фантазiй.
Культура трансформацп тш (працi С. Дюково!, Г. Пзатуллшо! та iн.) часто е нагальною необхiднiстю (чимало людей е швалщами). 1нша справа - без необхщносп трансформувати себе (видозмша раковин вух популярна серед певних категорш молодi, сакралiзацiя символiв i знакiв, якi «повинш бути» вщображеш на тiлi, бiльш радикально - вживлення у тшо нових елементсв у виглядi якихось речей чи предметсв тощо). Традицiйно модифшацп тш вiдбувались iз-за краси, здоров'я i довголiття. Було здiйснено чимало впливiв (пiгулки, ш'екцп, щеплення, видалення гландiв, апендиксу тощо), iнодi й невдалих [18, с. 76-84, 221-246]. Людська i тваринна плацента не так резонансна, як ембрюнальний матерiал. Фетальний матерiал використовують i лiкарi (так, у лшуванш розсiяного склерозу). «Абортивний» матерiал використовуеться у косметологи та медициш, е джерелом стовбурових кл^ин. У людини за 7 роюв не залишаеться жодно! попередньо! молекули, i це теж «резерв» для iнварiацiй.
Правильнi, свiдомi корегування тша ^етолог, рiзнi iнструктори тощо) - це усталеш, традицiйнi, природнi, прост модифшацп тiл. Проте не вс однаковi. Так, прихильниця палеодiети Енн Кадет, виршила вживати собачу 1'жу щоб худнути [11, с. 359], але обмш речовин у людей i у псiв рiзний. Порушення обмiну речовин може стати особливютю людей майбутнього, а iдеал «худоби» (i модифшаци свiдомостi) впливатиме на рiзнi чинники (у т.ч. на фундаментальш).
Медицина вже здатна майже «збирати» людину. Так, наприклад, 26^чна уродженка Катару Фатiма аль-Ансарi, яка ам рокiв живе з п'ятьма донорськими органами: шлунком, печiнкою, пщшлунковою залозою, тонким i товстим кишечником, народила в Меморiальному госпiталi Джексона в Майамi абсолютно здорове немовля [5, с. 2]. Розвиватиметься культура модифшацп тiла не лише як позитивне, корисне та конструктивне явище, а тому i iнфракультура модифшацп тiла, яка вже сьогоднi мають доволi епатажнi та резонанснi прояви. При значних трансформацiях людсько'1 свщомосп, при iмплементацii численних елементiв у тшо на певному етат вщбуватиметься якiсний перехiд вiд традицiйного стану тша до шноващйного у ходi чого вiдбуватимуться незворотнi змiни (homo sapiens перетворюеться на tehno sapiens).
Питання модифшацп тiла можна ставити у рiзних площинах. Тiло трансформуеться внаслщок природних впливiв ('1'жа, ^мат тощо), але радикально видозмiнюеться завдяки свщомо-вольово! дiяльностi людини, ii св^огляду i НТП. Ще «до 1.07.2013 р. у св^овш лiтературi налiчувалось 5906 публiкацiй з проблем нанотехнологш у фармакологи. Перша стаття з ще! тематики з'явилась друком у 1998 рощ» [18, с.70]. Нанотехнологл здiйснять революцiю навiть в сшьському господарствi. Молекулярнi роботи можуть виробляти 1'жу, замiнивши сiльськогосподарськi рослини i тварин. Теоретично можливо виробляти молоко з трави, минаючи промiжну ланку -корову. Хiба ця наукова ппотеза не абсурдна? Нiби роюв через двадцять трава «зможе» давати молоко, а тша суттево видозмшяться [11; 18, с. 69-71]. С. Черних пише нiби у 2012 р. почалась Третя шдус^альна револющя [19], згадуючи економiста Д. Рiфкiна (праця «Третя iндустрiальна революцiя»). У ЗМ1: «Багато повiдомляють про окремi деталi, фрагменти, типу дронiв, вбиваючих терориспв, роботи, що пасуть овець» [19], замовчуючи Революцiю. В США популярна книга К. Андерсена «Виробничники: наступна шдус^альна революцiя» [19].
Людям буде все складшше протистояти роботам, як стають не лише вантажниками, прибиральниками, адмшютраторами, кухарями, моделями, продавцями чи вшськовими тощо, але «схожi на людей ззовш... вiзуального контакту, тобто дивляться в оч^ розумшть жести, уловлюють мiмiку i пщтримують примiтивну бесiду»
[4]. У 2015 р. можливосп роботiв змiцнюються i постае проблема роботизацп (через нов^ню модифiкацiю) людських тiл. Темпи - прикмета нашого часу. Xакери стверджують, що «вже розробили апарати, яю в польот зможуть перехоплювати дрошв з пiцою, книгами i садити там, де це треба хакеру» [19]. Шстолети вже повшстю надруковаш на 3D-принтерi, а «дешевшають самi 3D-принтери. А 1х можливостi розширюються буквально... по годинах. Розпочато виготовлення виробничих лшш по друку деталей двигушв для л^аюв, активно застосовують 3D-друк в автомобiлебудуваннi» [19]. А «подальший прогрес 3D-друку пов'язаний з ще одним напрямком шдус^ально'1 революци - переходом на ранiше небачеш композитнi матерiали. Вони мiняють обличчя комп'ютерно'1 шдустрп, електронiки i навт людини (штучна шкiра з веснянками, яку не вiдрiзнити вiд справжньо'1')» [19]. Чудеса у бiотехнологiях, - зроблена «бюручка», що може доставляти живi клiтини до мiсця поранення. Група досшдниюв на чолi з Джоном Крейгом Вентером вперше «створила штучне життя, використовуючи ДНК вiрус... Команда Вентера може, що називаеться, робити новi види бактерш i живих органiзмiв» [19] з комп'ютера. Скоро «натшьний комп'ютер», розподiлений по тшу, «буде сприйматися подiбно зубнш пломбi, штучному клапану серця i т.п., як незамiнний i непомггний компонент нашого Я» [19]. Створюеться яюсно нова культура, у т.ч. i тiла.
Iнфракультура тiла е бшьш вагомим, складним явищем, шж само тiло. Iнфракультура модифшацп тшесносп - це широкий спектр усього, що робиться (i може робитись) з тшом, при його суттевих корегуваннях, переосмисленнi (цiннiсному, свiтоглядному тощо). Але тут можливi дуже просп, простi, складнi i дуже складш модифшацп - вiд косметичних видозмш до кiбергоподiбних трансмутацiй (у т.ч. через опромшення, частотнi та iншi впливи).
М. Наумова зазначае, що у комушкативних засобах Маклюен убачае техшчш протези органiв (розширили 1хню фiзiологiчну функцiю). ЗМI як медiа-протези здiйснюють саморозширення й самоампутацiю людського чуття.
«Технологiчнi розширення людини - щ важкi комплекси... протезоване тшо залишаеться точкою збирання сво'1'х розширень, утримуючи й центруючи 1'х зрослу iнтенсивнiсть. Воно iнкорпоруе механiчнi протези шдус^ально! епохи... Усе змiнюе поява електронних мед1а... Попереднi технологи були частковими й фрагментарними, тодi як електрична - тотальна й шклюзивна» [7, с. 168]. Зовшшш протези змшюють внутрiшнi (а потiм будуть над внутршш у виглядi рiзних чипiв та iмплантiв). «Ми живемо в епоху софт-технологш, у вш генетичного й ментального software», - зазначае Бодрiяр. Сучаснi езотехнiчнi електронш й цифровi протези заводять у точку неповернення... «тодi настае кшець тiла, його iсторii, його перипетш» [7, с. 168].
М. Наумова наводить думку С. Леша, що визначальною засадою ново! лопки реальносп е те, що мюце репрезентацп посiла симуляцiя, а щiльнiсть аудю^зуальних подiбностей е гiперреальною [7, с. 169]. Набирае обер^в проблема медiйноi маргiнальностi. М. Наумова пише, що «в основi всiх без винятку культурних символiв, за Мерло-Понтi, е тшесш й мiжтiлеснi вiдносини», а «здатшсть людей з'являтися без плот^ ймовiрно, була одним iз основних чинниюв занепокоення, пов'язаного з виникненням аудiовiзуальних медiа» [7, с. 170]. Для неi «постлюдське» суб'екта це, зокрема, перевага iнформацiйноi моделi перед матерiальною реалiзацiею, «тiлеснiсть. замiщаеться схемою, яка домшуе над фiзичною присутшстю» [7, с. 173]. Як результат: «Стати постлюдиною означае вбачати в людях машини з обробки шформацп, щось на кшталт складних техшчних систем, подiбних до комп'ютерiв» [7, с. 174]. 1997 р. став резонансним (сталi вiдомi iсторiя вiвцi Доллi та програш Г. Каспарова роботу тощо).
З часом найбшьшого розголосу досягли устхи клонування у США, Китш, Свропi
i т.д. Крiм рослин клонують i вимерлих тварин [11]. «Не можу не сказати про вщомого Watson, - каже експерт О. Ларша. - Одш називають його штучним iнтелектом. Iншi -експертно! системою... Прообраз машини Watson об^ав в шахи непереможного тодi Гаррi Каспарова» [19]. Робот AARON, створеним вщомим художником Горальдом Коеном, давно виробляв твори мистецтва музейного рiвня. Шзшше був створений робот-художник на iм'я Action Jackson, який писав картини, схожi на твори Джексона Поллока. Siri для iPhone обробляе природну людську мову i пристосовуеться до кожного користувача шдивщуально, вивчаючи його характер i звички.
Група з Ушверситету Редiнга побудувала робота на iм'я Гордон (Gordon). На вигляд вш нiчим не вiдрiзняеться вiд сво'х побратимiв - ящик на колщатках, проте у нього маеться справжшсшький мозок, «витканий» з десяткiв тисяч щурячих нейрошв (нiби до 100000). Вiн значно досконалше, нiж кiборг-художник Hybrot (2003 р.). Перед нами юборг - сплав живого i неживого в одному агрегата При повторi ситуацп у робота формуеться рефлекс, тобто вш накопичуе досвiд. У ньому замшили б^мплантами все, крiм мозку i шлунка [9, с. 2]. Bionic man мае зрiст шють футiв (1,83 метра) i вагу амдесят сiм кiлограмiв. В нього штегровано 28 штучних частин, в значнш мiрi -функцiональних протезiв: кровоносно! системи, селезiнки, шдшлунково!' залози, легень, атювки, кiсток, шкiри. Обличчя запозичено психолога Бертольда Мейера [9, с. 2].
Антропоморфiчнi роботи широко використовуються в США, Сврот, Кита та у деяких iнших крашах. Штучний iнтелект зможе з'явитися i без зрощування з живими ютотами. Ми можемо отримати набiр «наших недолшв» й «наднедолiкiв» (у квадрат^ кубi, геометричнiй прогресп тощо), а новi iстоти матимуть цi недолши плюс (чи навiть помноживши на) надлюдсью надпочуття i гiпершвидкi реакцп. Google придбала стартап Deep Mind, який спецiалiзуеться на передових алгоритмах навчання штучного штелекту; Netflix швестуе в глибоке навчання. Обробка природнох мови (Natural Language Processing, NLP) дае машинi можливiсть читати i розум^и людей, забезпечуючи зв'язок мiж людиною i машиною. Вже не люди зрощуються з машинами, а машини - з людьми, сприяючи створенню нового якюного етапу (пост)видозмш людсько! тш.
Все бiльш актуальш питання селекци людини: лише «у мсп Шеньчжень (Китай -В. Р.) е дослщницький центр, де бшьше 4000 вчених працюють над створенням людини майбутнього» [1, с. 8]. Турбують перспективи, коли «людям не буде мюця у свт машин» [1, с. 9]. Окремi науковщ виступають проти надмодифiкацiй тш (доцент МГ1МО О. Четверiкова, А. Коротаев та ш.). У наш час постае вагома i актуальна проблема модифшацп тiл у контекст розмов про трансплантацiю мозку, роботизащю тiла, змiни зовнiшнього вигляду людей i дивних нетрадицiйних форм !'х життя (розморожування, клонування, неприродне «вирощування» тощо). У США бум крiонiки почався пiсля виходу книги «Перспективи безсмертя», де розповщалось про можливiсть заморозки, а потим вiдновлення тiла, тому стали створювати крюсховища. Але тiла у рщкому азотi зiпсовувались i 1'х доводилось розморожувати i ховати. 1дею крюнування обговорюють ще з 70-х рр. ХХ ст., але вона е стрною, а ii втiлення е дорогим.
Автор книги «Револющя штучного штелекту» Дель Монте припускае, що розвиток штучного штелекту вщбуватиметься в геометричнш прогресп: епоха iнтелектуального лiдерства людини завершиться. На початку ХХ1 ст. роботи «навчились» свiдчити неправду [3], отримали аналоги шстинкту самозбереження або здатносп до креативностi (творчiсть роботв не обмежуеться багатоварiантними перекладами, написанням «талановитих» картин тощо) й перевершили людину у технiчних i деяких iнших можливостях. Машини знайдуть свою «самосвщомють» i
можливосп, щоб захистити себе. В. Бовсуновський наводить вдале nopiB^Hra: роботи зможуть ставитись до людей так само, як люди зараз ставляться до шкщливих комах
[3].
Нанотехнологл та iншi «дива» науки ставлять питання про трансформацп людського тiла. Штучнi технiчнi вдосконалення тша - не лише естетична i етична проблема. У 2014 р. «Гoлoгpафiчнi технологи» дозволили «створити голограму людини, яко'1, наприклад, вже немае в живих» [3]. Так «на церемонп Billboard Music Awards виступив Майкл Джексон, а точшше його голограма» [3]. А «японський винахiдник Нoбумiчi Асаи, використовуючи гoлoгpафiчнi технологи, розробив систему, яка здатна вщстежувати положення людського обличчя i проектувати на нього тpивимipне зображення тд будь-яким кутом» [3].
Таким чином, постають питання про доречшсть застосовування поняття «iнфpакультуpа» до царини окремих суб'ектiв та ïx атрибу^в на пpикладi «тpансфopмoванoï» тiлеснoстi (культуристи, жертви пластичнoï xipуpгiï, piзнi трансформатори тш тощо). Дoцiльнo видiлити традицшш (пpoстi, усталенi), звичайнi (складнi) та надзвичайш (oсoбливi) модифшацп тiл. Цей розподш можна покласти в основу ваpiантiв piзниx вiдoзмiн людського тша.
Традицшш (усталеш) - переважно модифшацп у iстopичнiй pетpoспективi (перуки, тату, косметолопчш прийоми тощо). Звичайними (складними) е бшьшють вiдoзмiн у 1'х сучасних проявах ^зномаштш перетягування i шдтягування шкipи, частково пересадки ïï та окремих opганiв тощо). Надзвичайш модифшацп - це тi яю знаходяться у станi зародження i е майже поодинокими, але привертають все бшьшу увагу та штерес (замiна чи додавання opганiв i частин тша за допомогою нових теxнoлoгiй). У пoдальшiй пеpспективi новим i нов^шм мoдифiкацiям людських тш та !х iнфpакультуpам може належати велике майбутне.
Список використаноУ л1тератури:
1. Бовсуновский В. Вызовы будущего / Владислав Бовсуновский // Вести. - 28 мая 2013. - С. 8-9.
2. Бовсуновский В. Мы глазами людей прошлого / Владислав Бовсуновский // Вести. - 17 марта .- 2015. - С. 8-9.
3. Бовсуновский В. На пути к бессмертию / Владислав Бовсуновский// Вести. - 21 июня 2013. - С. 8-9.
4. В Японии Роботами заменят весь штат отеля // Вести. - 23 марта. - 2015. - С.
11.
5. Гусарова В. Собранная по кусочкам женщина родила ребёнка / Вера Гусарова // «Экспресс газета». - 14 (947). - С. 2.
6. Донорсью органи змшюють особиспсть людини // Хрещатик, 26 березня 2005. - С. 15.
7. Наумова М. Сучасш медiа та доля тшесносп / Марта Наумова // Культуролопчна думка: Щopiчник наук. праць. - К. : 1нститут культурологи Нащонально! академп мистецтв Украши, 2012. - № 5. - С. 167-175.
8. Оберемко В. Красавиц - государству! Кто на самом деле назначает королев красоты? / Валентина Оберемко // АиФ в Украине. - № 25. - 2013. - С. 23.
9. Пронюшкина П. Бионический человек сделал шаг / Полина Пронюшкина // «Экспресс газета». - № 14 (947). - С. 2.
10. Подорога В. Феноменология тела / В. Подорога. - М. : Аd Marginem, 1995. -
11. Радзiевський В. О. Базoвi резонансш субкультури сучасно! Украши:
монографiя / В. О. Радзieвський. - К. : Видавництво «Логос», 2014. - 664 с.
12. Родионова О. В. Субкультура реформаторства в контексте культурно-динамических процессов : На материале русской истории первой трети XIX в. : дис. ... канд. культуролог : 24.00.01 / Родионова О. В. - М., 2002. - 201 с. : ил.
13. Самохин М. Я стар? Нет, я - суперстар / Максим Самохин // «Экспресс газета, октябрь 2014. - № 40 (1024). - С. 2.
14. Сташславська К. I. До питання про змют та розвиток поняття тшесносп у фшософсько-культуролопчнш паради^ / К. I. Сташславська // Актуальш проблеми юторп, теорп та практики художньо'1 культури : зб. наук. праць. - Вип. XXVI. - К. : Мшешум, 2011. - С. 39-44.
15. Сташславська К. I. Мистецько-видовищш форми сучасно'1 культури : монографiя / Катерина Сташславська. - К. : НАККЮМ, 2012. - 320 с.
16. Сташславська К. I. Тшеснють як суттева ознака мистецько-видовищних форм постмодершзму / К. I. Сташславська // Проблеми сучасносп: мистецтво, культура, педагогика : зб. наук. пр. / [Луганський держ. ш-т культури i мистецтв ; за заг. ред. В. Л. Фшппова]. - Вип. 17. - Луганськ : Вид-во ЛДЖМ, 2011. - С. 193-199.
17. Фоменко А. На пределе возможностей / Андрей Фоменко // Вести. - 26 сентября 2013. - С. 8-9.
18. Чекман I. С. Iсторiя лшознавства / I. С. Чекман. - К. : Задруга, 2014. - 256 с.
19. Черных Е. Роботы готовят новый переворот / Евгений Черных // Комсомольская правда в Украине. - 31 января - 6 февраля 2014. - С. 26-27.
Стаття надшшла до редакцп 25.04.2015
V.A. Radzievskiy
INFRASTRUCTURE OF MODIFICATION OF OBJECTS: RESONANT
CONTEXT
The body of cultural studies and body infraculture is analyzed in the article. Special attention is paid to the peculiarities of infraculture of body modification. Body of cultural studies is viewed as anintegral part of culture and existence. In particular, the author touches upon the issues of the study of modern infracultures in the context of problems subculture paradigm subculture theory in the postmodern discourse.
It's defined that infraculture the body is a very complicated phenomenon than body itself. The infrastructure of modification of the body is the wide range of all that is done (and could be done) with the body, with all its substantial corrections, reconsideration (valuable, world-view etc.). Here could be simple, complex and very complicated modifications: from cosmetic modifications to highly similar transmutations.
It is stressed that nanotechnologies of today and other "miracles" of the science puts a question about transformations of the body. Artificial technical improvement of the body is not only aesthetic and ethical problem. There appear questions about appropriateness of the notion "infraculture" up to the sphere of separate subjects and their attributes on the example of "transformed" body (bodybuilders, victims of plastic surgery, different transformators of body etc.). It's singled out that traditional (simple, settled), ordinary (complex) and extraordinary (special) modifications of bodies. This division could be taken for ground variants of different transformations of the body.
Traditional (settled) modifications are namely modifications in historical retrospection (wigs, tattoos, cosmetic mode etc.). Usual (complex) modifications are mostly those that we observe in modern displays (different face lifting, partial its grafting and separate organs etc.). Extraordinary modifications are those that are in the state of its origin and are not numerous but attract more attention and interest (changing or adding of organs
or parts of the body with the help of new technologies). The further perspectives of new modifications of bodies and their infracultures are in future.
Key words: culture, infraculture, cultural study, body, body infraculture, infraculture of body modification, body beauty, aesthetics.
УДК784.087.68(477.46) Н. Л. Регеша
РОЛЬ ТВОРЧОГО ДОРОБКУ ЧЕРКАСЬКОГО НАРОДНОГО ХОРУ У РОЗВИТКУ ВIТЧИЗНЯНОÏ ФОЛЬКЛОРНО-ПIСЕННОÏ КУЛЬТУРИ
У cmammi проанал1зовано творчий доробок лауреата Державног преми iмет Тараса Шевченка - Черкаського академiчного заслуженого украгнського народного хору. У хронологiчнiй послiдовностi визначено основн етапи його сцешчно'г пращ, виокремлено роботу художшх керiвникiв i провiдних солiстiв. Проаналiзовано значення дiяльностi хору у сферi розвитку та збереження втчизняног фольклорно-тсенног культури.
Клю^о^^ слова: Черкаський народний хор, Черкащина, тсенний фольклор, автентика.
Сучасний украшський народний хор - явище складне i piзнoманiтне. Його виконавська практика зосереджуе в сoбi висою вокально-техшчш навички, виразну художню та сцешчну культуру, широк знання стилистичних особливостей етшчного фольклору piзниx регюшв Украши. З початку 2000-х роюв у зв'язку з вщродженням штересу до глибинних пласпв украхнськох пiсеннoï автентики, дiяльнiсть народних xopiв тддаеться критищ з боку в^чизняних фольклориспв. Ними оспорюеться вщхщ вщ традицш народного музикування, замша народних тсень ïx обробками, вiдмiннiсть манери спiву вiд наpoднoï тощо. Разом з тим, не можна не вщзначити, що саме професшним народним хорам тдвласне виконання найскладнiшиx твopiв як фольклорного походження, так i авторськох лiтеpатуpнoï пiснi, духовнох музики або сучасних хорових полотен. Дискусшшсть питання обумовлюе актуальшсть наукових дослщжень за даною тематикою, визначае необхщнють детального вичення дiяльнoстi укpаïнськиx xopiв. Метою даног статтi став аналiз творчого доробку одного з найвщомших вiтчизняниx пiсенниx кoлективiв - Черкаського академiчнoгo заслуженного укpаïнськoгo народного хору, тсенний репертуар якого не замикаеься на тематичному фольклорному матеpiалi, а вмщуе як традицшш форми хорового письма (обробки, авторсью твори народного напрямку), так i неперевершеш музичш зразки кoмпoзитopiв-класикiв (М. Лисенка, М. Леонтовича, О. Кошиця, С. Людкевича, М. Колесси тощо).
Аналiз наукових джерел доводить, що основний масив матеpiалу iз заявленoï теми можна вiднайти у публшащях мистецтвoзнавцiв В. Мельниченка, С. Носаня [4], А. Чабана [8, с. 3-5], М. Негоди [6]. Важливу шформащю щодо дiяльнoстi Черкаського народного хору надають сучасш штернет-джерела. Зокрема, це статп культурних oглядачiв перюдичних видань (в тому числi i наукових) В. Костенка [3], С. Русакова [5], присвячеш творчш пращ кеpiвникiв колективу (А. Авдiевький, А. Пашкевич та ш.). На пильну уваги заслуговують юторико-мистецтвознавщ poзвiдки з електронних стopiнoк вiдoмиx в Укршш мистецьких oсеpедкiв [1-2], [8].
