CC BY
33
BicHUK Нацюнального утверситету «Юридична академiя Украши мет Ярослава Мудрого» № 3 (26) 2015
свят украй афористично: «TaKi громадсью святкування е кульмшацшними точками icTopii', вони стають единою мютичною зоною щодо усвiдомлення суспшьством себе. У тaкi моменти громадяни перетворюють iсторiю, тобто вони «узаконюють» свое мiсце в колективному нацюнальному минулому» [2, с. 56]. Людина сьогоднi отримуе право, зaкрiплене емоцшно на священ-них пiдмосткaх свята, бути в конкретному (такому, що штерпретуеться конкретним чином) минулому. Адже «колошзащя» минулого за допомогою свята вбачаеться досить ефективною завдяки можливост святкового явища «перевiдкривaти простори минулого», складати темпоральний каркас по-всякденносп, пояснювати i легiтимiзувaти полiтичний режим шляхом штер-претацп юторп i роботи пaм'ятi. Етнокультурна i цившзацшна гетероген-нiсть украшського суспiльствa, втсм повертае нас до «староьново1» тези про безлiч нaрaтивiв юторп, а отже, св^-проекпв, що вкрай ускладнюе сакра-лiзaцiю украшських полiтичних свят.
Л1ТЕРАТУРА
1. Рикер П. Память, история, забвение / Поль Рикер : пер. с фр. - М. : Изд-во гуманитар. лит., 2004. - 728 с. - (Французская философия XX века).
2. Dennis M. Red, White, and Blue Letter Day: An Амегюап Calendar / М. Dennis. -Ithaca; N. Y. : Cornell University Press, 2002. - 338 p.
С. В. Куцепал, доктор фшософських наук, професор
1НФОРМАЦ1Я ЯК ЗАС1Б ЗД1ЙСНЕННЯ Г1БРИДНО1 В1ЙНИ
Бурхливий науково-техшчний прогрес, характерний для ХХ-ХХ1 ст., досягнення у розвитку шформацшних технологш впливу на свщомють, волю i почуття людей породили новi форми та засоби протистояння, вщ-кривши особливе поле боротьби — юберпроспр, де шформацшна вшна стае нaйбiльш жорсткою формою конфронтацп.
Актуaлiзуеться проблема кiбербезпеки, тобто стану захищеносп житте-во важливих штереав особи, суспiльствa та держави в юберпростор^ свое-часне виявлення, запоб^ання i нейтрaлiзaцiя реальних i потенцшних загроз нaцiонaльним iнтересaм у сферi функцiонувaння шформацшно-телекому-нiкaцiйних систем. Юбербезпека — це також i система державних зaходiв, якi гарантують едшсть iнформaцiйних ресурсiв (електронних комп'ютерних даних або сукупшсть технологiй), забезпечення недоторканност та можли-востi ix обмшу та перетворення, вiдповiдно, забезпечення належного функ-
Наукове життя
щонування шформацшного простору держави та захист вщ небажаного втручання. Суттевою ознакою кiбербезпеки е вимога розробки та впрова-дження нащональних стандартiв i технiчних регламентiв застосування ш-формацiйно-комунiкацiйних технологiй, гармонiзованих iз вiдповiдними европейськими стандартами.
Будь-яке протистояння, окрiм збройно'1' складово1, спираеться на емоцш-но-психолопчш чинники, у цьому сенсi технологи шформащйно1 вiйни е особливо привабливими та задiяними, доступними та ефективними, тому штенсивно використовуються всiма сторонами конфлшту, якi активно впли-вають на iнформацiйну сферу супротивника за допомогою програмно-тех-нiчних, радiоелектронних та шформацшно-психолопчних засобiв, котрi у сучасному пол^олопчному лексиконi позначаються поняттям «юбер-зброя».
Можна навести декiлька дефшщш поняття «шберзброя»: сукупнiсть iнформацiйно-телекомунiкацiйних технологш, якi деструктивно впливають на стани масово1 свiдомостi, полiтичну й економiчну ситуацiю в локальному (окремi краши) та глобальному масштабах; безлiч спецiалiзованих ме-тодiв i засобiв, якi забезпечують тимчасове або безповоротне пошкодження шформащйно1 iнфраструктури супротивника в цшому або окремих 11 еле-ментiв. До рiзновидiв юберзбро1 вщносять засоби розвiдки, отримання ш-формацп з iнформацiйних i телекомунiкацiйних систем; пол^ично мотиво-ванi атаки на веб-сайти та сервери електронно'1 пошти; створення вiрусних програм; вербальна (семантична) шформащя, яка здiйснюе вплив на психь ку людини; засоби несанкщонованого збору шформацп.
Iнформацiйний вплив здшснюеться не лише кiбернетичними методами, широко використовуються власне психолопчш методи (переконання, навь ювання, iнформування, заохочення, примус, кара, метод прикладу); аналiз вшськово! складово'1 конфлiкту пiд кутами зору рiзних засобiв масово'1 ш-формацп, детальне висвiтлення системи торгових i фiнансових санкцiй, спрямованих на економiчний пiдрив потенцiйного супротивника. Шформащя впливае безпосередньо на психiку, оминаючи свiдомiсть, це заважае приймати зважеш, логiчно обгрунтованi рiшення, «обезволюе» людину шляхом поширення полiтичних мiфiв i стереотипiв. Недаремно Г. Лассуелл, характеризуючи вплив шформацп на людину, використовував метафору ш'екцп: засоби масово'1 комушкацп «вводять» кожному соцiальному шди-вщу вiдповiдну «дозу» iнформацiйного впливу.
Ситуащя в украшському iнформацiйному просторi ускладнюеться на-явнiстю внутрiшньополiтичних iнформацiйних протистоянь, проявом яких е шформацшш вшни мiж олiгархами та владою, мiж владою й опозицiею, мiж схщною та захiдною частинами Украши, шсценоваш протистоянням
Вкник Нацюнального утверситету «Юридична академiя Украши мет Ярослава Мудрого» № 3 (26) 2015
рiзних сегмешив влади, тому шформацшна вшна здшснюеться одночасно на двох рiвнях: зовшшньому та внутршньому, причому останнiй вимагае нав^ь бiльше зусиль та майстерностi. Важливо також усвщомлювати, що у пбриднш вiйнi, складовою яко1 е вшна шформацшна, арсенал впливу гнучкий, вибагливий, непередбачуваний, тому важко або й неможливо спрогнозувати напрям i засоби наступного удару.
В. Я. Малиновський, доктор пол^ичних наук, професор УКРА1НА I ВИКЛИКИ ХХ1 СТОЛ1ТТЯ
Зважаючи на суспiльно-полiтичний процес останшх рокiв та аналiзуючи попереднш бiльш як двадцятирiчнiй досвiд так звано! «розбудови держави», виникають певш сумнiви щодо спроможностi нашо1 держави пдно вщпо-вiдати на виклики i загрози ХХ1 ст., що вимагае не просто вщповщних ре-акцiй, а гри на випередження. Склалося враження, що украшська пол^ична елiта свiдомо iгноруе фундаментальнi змши, якi вiдбуваються на зовнiшнiй та внутршнш полiтичних аренах.
У результат безпорадностi керiвництва Украши у 90-х рр. ми втратили власшсть i активи Радянського Союзу, ядерну зброю та флот, натомiсть отримали джерело напруги й сепаратизму у Севастополi та неврегульова-нiсть державних кордошв iз Росiею, Румунiею, Бiлоруссю. Мiжнародне спiвтовариство не виконало сво1х компенсацшних зобов'язань перед нашою крашою, у результат чого гаранта щодо Чорнобиля лягли на плечi практично само1 Украши. А чого варт гаранта ядерно1 безпеки вiд США, Вели-ко1 Британп, Францп, Росшсько1 Федерацп, ми наочно побачили тд час окупацп Криму та вшни на Донбасi.
Однак окрiм зовшшньопол^ичних проблем, Украша так i не спромогла-ся вирiшити цiлу низку внутршньопол^ичних питань, серед яких особливе мюце займае формування оптимально1 моделi полiтико-територiального устрою, який би забезпечив гармоншний розвиток територiй та регюшв i при цьому не спричиняв сепаратистських трендiв. Адже iснуюча центра-лiзована держава стала не лише гальмом сустльного поступу, але й причиною вщцентрових (сепаратистських) тенденцш, що з особливою силою проявилися тсля Революцп гiдностi в окремих регюнах Пiвдня i Сходу.
У цьому контекст перед нашою державою сто1ть складне завдання щодо кардинального перегляду юнуючих пiдходiв полiтико-територiального об-лаштування держави. Розробленi вiтчизняними пол^иками проекти адмь нiстративно-територiального реформування зводилися фактично до ревiзii
