CC BY
76
concept of childhood, philosophically anthropological, semiotic and methodological, have been suggested.
Key worlds: childhood, dependence, independence, responsibility.
УДК 316.613:316.77 К. В. Рекуненко
1НФОРМАЦ1ЙНА КУЛЬТУРА ДОКУМЕНТОЗНАВЧО1 ОСВ1ТИ В УКРА1Н1
Розглядаються актуальш проблеми розвитку тформацтног культури. Здтснена спроба досл1дження особливостей формування тформацтног культури. Анал1зуютьсяр1зн1 спроби трактування поняття «анформацтна культура».
Ключовi слова: iнформацтна культура, культура, iнформащя
Сучасний перюд розвитку цившзаци багатьма дослщниками квалiфiкуeться як початковий етап становлення глобального шформацшного сустльства. Засоби шформатики, новi шформацшт i комп'ютернi технологи проникають сьогоднi практично в ус сфери життeдiяльностi людей, змiнюють умови 1'хньо'1 працi i побуту, стають атрибутами ново! шформацшно'1' культури. Входження людства в епоху iнформацiйного сустльства характеризуемся не тiльки стрiмким розвитком телекомуткацшних систем та iнформацiйно-комунiкацiйних технологш, але й створенням якiсно нового шформацшного середовища життедiяльностi. Усе бшьша кiлькiсть людей виявляеться включеною до шформацшно! взаемодп не тiльки як пасивн споживачi шформацп, але й як виробники шформацшних ресурсiв та послуг. Отже виникае глобальна проблема - вчасно тдготувати людей до нових умов життя i професшно! дiяльностi у високоавтоматизованому iнформацiйному середовищ^ навчити ix самостiйно дiяти в ньому, ефективно використовувати можливосп та захищатися вiд негативних впливiв. Необхщтсть вироблення системного представлення iнформацiйниx знань й розробки концепци пiдготовки людини до життя в iнформацiйному суспшьсга робить актуальним дослiдження шформацшно'1 культури сустльства. Термш «шформацшна культура» з'явився на сторшках преси у 70-80 х рр. ХХ ст., та активно ввшшов до наукового обшу лише в 90-х роках [9, с.52 -53]. Це поняття завжди розглядалося i дослiджувалося за рiзними аспектами: псиxологiчним, педагогiчним, методологiчним, бiблiотекознавчим [6, с.65].
У наш час шформацшна культура стала самостiйним науковим напрямом, яким сьогодш займаються вчет та спецiалiсти рiзниx галузей знань. З приводу дослщження шформацшно'1 культури написано багато статей, монографш, захищено кандидатськi i докторськi дисертацп. Термш «шформацшна культура» - несталий, тому що визначити, який з компоненпв цього термшу - «шформащя» чи «культура» е прюритетним, майже неможливо. У багатьох випадках перевага надаеться шформацшнш складовш. Тодi «iнформацiйна культура» означае комплекс знань, умшь та навичок, необхщних для виявлення, зiбрання, обробки та збереження шформацп в традицшному та автоматизованому режимах [8;с.49-51]. Спецiалiсти, висловлюючи рiзнi думки про складовi шформацшно'1' культури, визначили два основн компоненти: теоретико-свiтоглядний, до якого входять теоретичн знання про шформащю, ii сутнiсть, закони розповсюдження, розумшня ii ролi в розвитку особистосп та суспiльства, i практичний - вмшня оперувати iнформацiею [5, с.12]
Аналiз наукових праць дае тдставу стверджувати, що iнформацiйна культура е
значною теоретичною основою перебудови свiдомостi особи, сустльства, свiтового спiвтовариства в умовах формування сучасного етапу шформацшного сустльства. Проте проблеми шформацшно! культури на сьогодш ще недостатньо вивченi системно, а отже, потребують комплексного, штегрованого наукового осмислення.
Метою дано! статги е аналiз формування та дослщження шформацшно! культури в сучасному суспшьствь
В юторп дослiдження феномену шформацшно! культури виокремлюють три перiоди, а саме: перший - 1970-1980 роки; другий перюд - 1980-1990 роки; та третш -1990 - до тепершнього часу[3, с.49]
Перший перюд характеризуеться активними та творчими спробами теоретичного та експериментального дослщження проблеми формування шформацшно! культури. Термш «шформацшна культура» з'явився у першш половин 1970-х рокiв. Першими цей термш використовували бiблiотекознавцi, бiблiографознавцi та книгознавщ [9;с.49-50].
К. Войханська, Б. Смирнова, Е. Шапиро розумши «шформацшну культуру» як бiблiотеко - бiблiографiчну грамотнiсть [9;с.51]. Цей комплекс знань, вмшь та навикiв забезпечував ефективну шформацшну дiяльнiсть.
На початку 1980-х роюв I. Лернер аналiзуе галузь застосування шформацшно! культури з точки зору педагогики. Вiн вважае, що iнформацiйна культура мае безпосередне вщношення до загальнонавчально! культури, тобто це взаемопов'язат загальнонавчальнi знання та вмшня для успiшного засвоення предметних вiдомостей [8, с.23-28].
Для другого перюду характерно розвиток проблематики формування шформацшно! культури. Наслiдком чого е активiзацiя дiяльностi вчених не тшьки i не стiльки педагогично! науки, скшьки представникiв сумiжних наук, а саме культурологи, фшософп, iнформатики.
В публикащях А. Вiноградова, Э. Семенюка, А.Урсули поняття «iнформацiйна культура» набувае категорiальний статус та використовуеться в широкому спещально-науковому та фшософському контекстi. На думку авторiв, шформацшна культура е головним компонентом духовно! культури сустльства в цшому, а також рiзноманiтних соцiальних груп окремого шдивща [12, с.3-7].
В цей же перюд Г. Воробйов намагаеться звернути увагу науково'! спшьноти до феномену шформацшно'! культури, пiд якою вiн розумiе рацiональну та ефективну оргатзащю штелектуально'! дiяльностi iндивiда. Треба зауважити, що Г. Воробйов один з перших використовуе дiагностику рiвня сформованосги шформацшно'! культури iндивiда. Дослщники А. Ершов та В. Монахов значну увагу придшяють формуванню системи науково'1 термшологп та понятiйного апарату з шформацшно'! культури [5,с.12].
Спроба систематизувати юнуючи представлення щодо шформацшно'! культури була зроблена Н. Розенбергом, який вщносить iнформацiйну культуру до багатоаспектних понять, яю не обмежуються межами iнформатики, дидактики та педагогично! психологи [11,с.43-49].
Третiй перiод характеризуеться необхщтстю осмислення i узагальнення накопичених знань з теорп шформацшно'! культури в межах ново!' навчально'! дисциплши - шформацшно'! культурологи!, теоретичне обгрунтування яко'! закладенi в працях професора М. Вохришево'! [3, с.48-52].
Треба зауважити, що 1990 - i роки в ходi розвитку теорп шформацшно'! культури у 11 формування стали входити представники таких наук, як культурология, педагогика, соцюлопя, психология та естетика.
Спроба систематизаци юнуючих представлень щодо шформацшно'! культури була також здшснена Н.Б. Зиновьевою. В основi '11 концепцп закладена трактовка щодо
людини, як дiючого, активного та продуктивного суб'екту iнформацiйноï культури. Об'ектом е система iнформацiйних взаeмовiдносин сустльства та особистость Предметом формування iнформацiйноï культури, на думку автора, вважаеться процес гармошзацп внутрiшнього миру людини в ходi засвоення великого об'ему сощально значимоï шформацп. Таке формулювання предмета стосуеться багатьох сумiжних галузей знань та мае кшька аспекпв розкриття проблематики [6, с.64-68].
Як зазначалось вище, дослiдження щодо формування iнформацiйноï культури проводяться представниками рiзних наук, наслiдком чого е наявтсть дiаметрально протилежних пiдходiв до обгрунтування поняття «шформацшна культура».
Таким чином шформацшна культура характеризуе шформацшний св^огляд, систему знань та вмiнь, яю забезпечують самостiйну дiяльнiсть з оптимального задоволення професшних iнформацiйних потреб з використанням як традицшних так i новiтнiх iнформацiйних технологiй.
Вiдсутнiсть единого твердження розумшня поняття «шформацшна культура» перешкоджае становленню цiлеспрямованоï системи формування iнформацiйноï культури в умовах взаемодп як освiтнiх так i бiблiотеко-iнформацiйних закладiв.
Список використаноУ л1тератури
1. Барановська О. Формування iнформацiйноï культури / О. Барановська // Шлях освгги. - 2000. - №3. - С.31-34.
2. Виноградов В. Создание информационной культуры для Европы. Доклад на VI конференции ЕКССИД, 23-25 марта 1991 г. Кантербери, Великобритания / В. Виноградов, Л. Скворцов // Теория и практика общественно-научной информатики. - 1991 - № 2 - С. 5-29
3. Вохрышева М. Формирование науки об информационной культуре // Проблемы информационной культуры: сб. ст. - М., Магнитогорск, 2001. - Вып. 6: Методология и организация информационно-культурологических исследований. - С. 48-63.
4. Гендина Н. Концепция формирования информационной культуры личности: опыт разработки и реализации / Н. Гендина // Открытое образование. - 2005 -№ 6. - С. 74-82.
5. Гречихин А. Информационная культура: Опыт типологического определения / А. Гречихин // Проблемы информационной культуры: сб. ст. / под. ред. Ю. Зубова, И. Андреевой, А. Ершова. - М., 1994. - С. 15.
6. Зиновьева Н. Информационная культура: современные подходы к рассмотрению объема понятия / Н. Зиновьева // Проблемы информационной культуры: сб. ст. -М.; Магнитогорск, 1997. - Вып. 6: Методология и организация информационно-культурологических исследований. - С. 64-73.
7. Колин К. Информационная культура в информационном обществе / К. Колин // Открытое образование. - 2006. - № 6. - С. 50-56.
8. Лернер I. 1нформацшна культура як мета виховання в шформацшному суспшьствк основн характеристики i змютове наповнення / Лернер // Педагопчт науки: зб. наук. пр. - 1982. - Вип. 4. - С. 23-45.
9. Полякова Т. Информационная культура / Т. Полякова К. Войханська, Б. Смирнова, Е. Шапиро // Мир библиографии. - 1998.- № 2. - С.49-51.
10. Оленев С. Информационная культура на рубеже тысячелетий: преемственность и новации / С. Оленев // Информационная культура личности: прошлое, настоящее, будущее: междунар. науч. конфер., Краснодар - Новороссийск, 11-16 сентября 1996. - Краснодар, М.: КГАК: МГУК, 1996. - С.52-53
11. Розенберг Н. Систематизащя наукових знань формування iнформацiйноï культури / Н. Розенберг // Информационная культура личности: прошлое,
настоящее, будущее: междунар. науч. конфер., Краснодар - Новороссийск, 11-16 сентября 1996. - Краснодар, М.: КГАК: МГУК, 1996. - с.43-49
12. Семенюк Э. Информатизация общества, культура личности / Э. Семенюк // НТИ. Сер. 1. - 2006. - № 1. - С. 1-7.
13. Фшософський енциклопедчний словник / голов. ред. В. Бусел, редактори-лексикографи: В. Бусел, М. Василега-Дерибас, О. Дмитрieв, Г. Латник, Г. Степенко. - К.: 1ртнь: ВТФ "Перун", 2005. - 1728 с.
K. V. Rekunenko
INFORMATION CULTURE DOKUMENTS EDUCATION IN UKRAINE
The article covers studying of the informative culture of end are examined the close of the XX - beginning XXI century. It assays to determine the features of forming of informative culture is undertaken. It analyses of different going is near formulation of concept «Informative culture».
Key words: informative culture, culture, information.
УДК 929.628(411)"13/15"
Ю. В. Рябуха
АНГЛ1ЙСЬК1 СЕРЕДНЬОВ1ЧН1 ЕМБЛЕМИ ТА ЛIВРЕÏ
XIV- XVI СТ.
Стаття присвячена огляду англтських геральдичних емблем та лгврег - основному розтзнавальними елементу середньов1чного сустльства. У робот1 розглянуто походження, призначення i розвиток англтських емблем протягом XIV-XVI ст. Особливу увагу придыено процесу трансформацп англтських емблем, що сталася в другт половит XV ст. в ходi втни Червоног i Бто'г Троянди, пов'язаних 3i змтами в дворянськй середовищi.
Ключовi слова: середньовiччя, геральдика, геральдична емблема, лiвреях, Англiя
Роль емблем та лiврей у боях середньовiчних вшн була велика, якщо не сказати -величезна. Адже вони служили (за винятком бойових кличiв, штандартсв i прапорiв) единими засобами щентифшацп воюючих. Навт, Вшни Троянд залишилися такими в англшськш юторп (хоча назва з'являеться не рашше XVII стшття) через використання червоних i бших зображень сташзованих троянд вщповщно в символу ворогуючих сторш. Популяршсть емблем (бедж1в) була значною - герби знало небагато людей, але символ lieï чи шшо'1 людини могли знати по всш крш'ш, а то й за кордоном.
Мета статп - проаналiзувати процес появи та розвитку англтських середньовiчних емблем та лiврей, з'ясувати причини ïx поширення.
На вщмшу вщ гербiв, що своею романтичшстю завжди приваблювали дослiдникiв, тема середньовiчних емблем залишаеться малодослiдженою. Зазвичай, вчеш звертаються до емблем та лiврей лише в контекстi розвитку геральдики. Серед наукових праць на цю тематику можна зазначити роботи фон Волборта[10], С. Тернбулла[9], Т. Уайза[3,11], Г. Емблетона[6].
Емблеми отримали широке распосюдження в приватних армiях XV столiття, хоча обмежено зус^чалися i ранiше. Емблеми поширилися в перюд правлiння Едуарда III, а зникли за Генрiха VIII.
Емблеми школи не мали зафiксованоï форми i використовувалися по^зному. На вщмшу вщ гербiв емблеми нiколи не носили власники. Вони служили знаком приналежность ïх наносили на предмети, ïx носили слуги, утриманцi i васали. Якщо
