8ART
ХУДОЖН1Й ОБРАЗ ПЕРПЕТУУМ МОБ1ЛЕ В СОНАТ ДЛЯ В1ОЛОНЧЕЛ1 ТА ФОРТЕП1АНО Б. БР1ТТЕНА
Борисенко Tетяна BiKmopieHa,
Кигв, Украгна
викладач камерного ансамблю Кигвськог мунщипальног академп музики ¡м. Р. М. Гл1ера, астрант кафедри академ1чного i естрадного вокалу та звукорежисури Нащональног академИ керiвних кадрiв культури i мистецтв
DOI: https://doi.org/10.31435/rsglobal_ijitss/31102019/6754
ABSTRACT
Perpetuum mobile is a multi-valued cultural phenomenon, it symbolizes continuous movement. In contrast to the mechanistic movement aimed at overcoming space, the perpetuum mobile coincides with the concept of movement in philosophy. Even the ancient philosophers knew that the world is constantly moving, changing (Heraclitus). Modern scientists, in particular J. Deleuze, interpret movement as "events" that reflect the interaction of bodies, but are not bodies themselves. In culture, the perpetuum mobile is understood as an image created by certain means of expressiveness in different types of art and has a generalizing character. Among its signs are symbolism, incompleteness or repeatability, non-orientation, cyclicity. The perpetuum mobile is embodied as a sound image in musical works (or its parts) and is manifested at the syntactic and compositional levels of organization of musical material. The article describes the features of the embodiment of the perpetuum mobile in Sonata for cello and piano by Benjamin Britten.
Citation: Eopucemo TeTma BmopiBHa. (2019) Khudozhnii Obraz Perpetuum Mobile v Sonati dlia Violoncheli ta Fortepiano B. Brittena. International Journal of Innovative Technologies in Social Science. 7(19). doi: 10.31435/rsglobal_ijitss/31102019/6754
Copyright: © 2019 EopnceiiKo TeTHHa BiKTopiBHa. This is an open-access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License (CC BY). The use, distribution or reproduction in other forums is permitted, provided the original author(s) or licensor are credited and that the original publication in this journal is cited, in accordance with accepted academic practice. No use, distribution or reproduction is permitted which does not comply with these terms.
Вступ. Перпетуум мобше - багатозначне культурне явище, що символiзуe безперервний рух. На вiдмiну вiд механiстичного руху, який спрямований на подолання простору, перпетуум мобше збтаеться з поняттям руху у фiлософii. 1ще давшм фiлософам було вiдомо, що свгт постiйно рухаеться, змiнюeтъся (Гераклiт). Сучасш науковцi, зокрема Ж. Делъоз рух трактують як «поди», як1 вщображають взаемодiю тiл, але самi не е тшами [6]. В культурi перпетуум мобiле усвiдомлюетъся як образ, що створюеться певними засобами виразносп в рiзних видах мистецтва та мае узагальнюючий характер. Серед його ознак символiчнiстъ, незавершенiстъ або повторювашсть, не направленiстъ, циклiчнiстъ. Образ у мистещв - «узагальнене художне вiдображення дiйсностi, що втiлене у форму конкретного iндивiдуалъного явища» [3]. Перпетуум мобше втшюеться як звукообраз в музичних творах (або його частинах) i виявляеться на синтаксичному та композицiйному рiвнях органiзацii музичного матерiалу. А саме: в пульсацл однакових тривалостей в мелодii або акомпанеменп, через монотематизм, циклiчнiстъ як формотворчий принцип, остинаттсть, пiдпорядкованiстъ безперервному наскрiзному темпу.
Мета дослiдження. Окреслити особливосп втiлення образу перпетуум мобше у Сонат для вiолончелi та фортешано Бенджамiна Брiттена.
ARTICLE INFO
Received 19 August 2019 Accepted 20 October 2019 Published 31 October 2019
KEYWORDS
artistic image,
perpetuum mobile,
sonata,
cycle,
coolness.
Методолопя rpyнтyeться на комплексномy мiждисциплiнapномy пiдxодi з iнтегpyвaнням методiв кyльтypологiï та мистецтвознавства. Сонолопчний метод поеднав фшософсью, кyльтypологiчнi та мyзикознaвчi iнтенцiï для визначення pолi звyкообpaзy пеpпетyyм мобше y зaгaльнiй концепцiï твоpiв. Емпipичний метод дозволив виявити мyзичнi обpaзи пеpпетyyм мобiле. Метод стpyктypного та семантичного aнaлiзy дозволив окpеслити xyдожньо-обpaзнi втiлення пеpпетyyм мобiле. Компapaтивний анатз - пpи виявленш спiльниx та piзниx pис пеpпетyyм мобiле y музищ та iншиx видax мистецтва.
Основний 3míct. Myзичнi твоpи шд назвою «Пеpпетyyм мобiле» спеpшy писалися pомaнтикaми у XIX ст. Ц твоpи зyстpiчaються у твоpчомy доpобкy Ш. В. Алькана, Ц. Кю1', Ф. Мендельсона, Ф. Пуленка, Ф. Шопена, Ф. Шyбеpтa, Р. Шумана та ш. Обpaз пеpпетyyм мобше на той час був втшенням пантеютичного pyxy.
Xyдожнiй обpaз пеpпетyyм мобiле у XX ст. набувае новж pис. Жоpсткi воeнiзовaнi конфл^и i пpотистояння в свiтi знайшли вiдбиття у кyльтypниx i мистецькиx пpоцесax. Цим i зумовлена змша кудожнього наповнення обpaзy пеpпетyyм мобше. В твоpчостi eвpопейськиx митцiв в пеpшiй половинi XX ст. пошиpюються обpaзи вiйськовоï машини, нaпpaвленоï пpоти людства (Б. Бpiттен, Б. Бapток, М. Равель, А. Онеггеp, I. Стpaвiнський, А. Шнiтке, Д. Шостакович).
Для Б. Бpiттенa пеpпетyyм мобше е типовим обpaзом у кaмеpно-iнстpyментaльниx твоpax. Haпpиклaд, фiнaли Сюи-и для с^ипки та фоpтепiaно оp. 6 (1935), Сонати для вiолончелi та фоpтепiaно (1961) оp. 65, сюи-и для вiолончелi № 1 оp.72 та iн. Б. Бpiттенa мають назву «Пеpпетyyм мобiле» та мають pиси теxногенноï остинaтностi. Кaмеpнa музика була для композита експеpиментaльною плaтфоpмою, на якiй вiн випpобовyвaв засоби в^азност^ яю потiм мали застосування в твоpax бiльш великиx склaдiв. Для кожного твоpy aвтоp pеaлiзye особливу стpyктypнy та композицiйнy фоpмy, яка виникла внaслiдок твоpчого пеpетвоpення декiлькоx жaнpовиx джеpел. Тому в його циклax немае стaбiльноï тpaдицiйноï кiлькостi частин. Haтомiсть, в його iнстpyментaльниx циклax назви pоздiлiв та жа^и повтоpюються. Це стосуеться як paннього, так i зpiлого етатв твоpчостi композитоpa. В piзниx кaмеpниx циклax Б. Бpiттенa зyстpiчaються: ноктюpни, мapшi, тaнцi, вокально-жaнpовi частини. Особливо композит видiляв фiнaли - безпеpеpвний pyx означений aвтоpом «Perpetuum Mobile» (або на кшталт твоpy Н. Пагашш «Moto Perpetuo»). Щоб усвщомити xyдожню знaчимiсть даного обpaзa в циклi композитоpa, pозглянемо Сонату для вiолончелi та фоpтепiaно оp.65. В цьому визначному твоpi вiдбyлося не тшьки втiлення сонатного aлегpо, але й помггш pиси циклiчноï фоpми (п'ять частин), сполучення piзниx жа^овж джеpел та вapiaцiйнiсть в pозвиткy.
В циклi назви частин фоpмyють пpинцип пpогpaмностi твоpy: «Диалог», «Scherzo Pizzicato», «Елепя», «Mapш», «Moto Perpetuo». Пеpегляд назв частин та означення ïx темпiв дае попеpеднe уявлення пpо pозподiл pyxy у твоpi. Вiдвеpто повiльною е тiльки центpaльнa «Елегiя». Розподiл темпiв мiж частями (2 пеpшi pyxливi, 3-тя повшьна, 4-5 швидкi) дае пiдстaви вбачати в цьому цикл пpиxовaнy тpичaстиннiсть. На пiдтвеpдження цieï думки ^ацюе i pозподiл часу (xpонометpaж) частин в твоpi. «Диалог» тpивae 8 xß. Пеpшa частина стае змютовним центpом, вiдштовxyючись вiд якого вщбуваегься pозгоpтaння концепцiï твоpy в нaстyпниx чaстинax. Вiн безпеpечно е головною фшософською i змiстовно-концептyaльною основою для pозвиткy всього циклу, втiлюe сфеpy особистого, людяного, того, що з pозвитком музики в циклi втpaчaeгься. Глибинний iнтимний дiaлог, в пpозоpiй фaктypi якого вiдчyвaeгься близьюсть i взaeмоpозyмiння мiж двома людьми. У мистецтвознавство поняття дiaлогy потpaпляe з л^вютики. В лiтеpaтypознaвствi - це: 1) pозмовa, низка висловлювань двоx або бiльше осiб на певну тему; 2) у пеpеносномy значенш - вiльний обмiн думками, пеpемовини [2]. Поняття «дiaлог» в музищ е тpaдицiйним, часто зус^чаеться в побyдовi музично1' фоpми, даеться як пpотивaгa монологу, що pеaлiзовaно i в дaнiй сонaтi.
У пеpшiй чaстинi Сонати дiaлог мiж коpоткими pеплiкaми вiолончелi i aкоpдaми фоpтепiaно вiдбyвaeться у пеpшiй темi головно1' пapтiï [1]. Обидва iнстpyменти нaдiляються aвтоpом piзними майже людськими xapaктеpaми. Збyдженiсть секyндовиx iнтонaцiй вiолончелi заспокоюють пpиглyшенi мяю aкоpди фоpтепiaно. Пеpшa частина написана в сонатнш фоpмi. Головна та побiчнa пapтiï контpaстнi за xapaктеpом. Частина побудована ^py^ypro чiтко та пpозоpо. Кожен ïï pоздiл мае чiткi ram-yp^ Тpaдицiйно для сонатного циклу, <^алог» зaвеpшyeться стpiмким фiнaлом. Тут збеpiгaeться i властивий сонaтнiй фоpмi темповий TOmpaCT мiж стpyктypними частинами. Лaпiдapнiсть гapмонiï, деклaмaцiйнiсть в пapтiï вiолончелi xapaктеpизyють музику цieï частини.
Надал в розвитку «розмови» жваво змiнюються iнтонацiï висловлювань. Чергування схвильованих i заспокшливих штонадш створюють характер спiлкування людей, що обговорюють дуже зворушливу тему. В другш темi вiдбуваeться бурхливе вившьнення експресiï, яке досi стримувалося. Друга тема головноï партiï е бурхливою, схвильованою. Пiсля скупих реплiк першоï теми вона ллеться як експресивний потiк емоцiй i сприймаеться як довгооч^ване вiдверте висловлювання. Розробка будуеться на хвильовому динамiчному розвитку. Реприза - врiвноважена та спокшна. Вона завершуеться кодою, що повертае звучания першо1' теми головно1' партiï. Головна роль в тй вiдводиться фортешано замiсть вiолоичелi в експозицiï. №6i4rn партiя проводиться в новiй тональносп F-dur, що надае свiтлiшого забарвлення темi. В Кодi органний пункт на тошщ створюе характер споюйного завершення дiалогу.
Друга частина «Scherzo-pizzicato» тривае 3 хв. За гротескним характером попереджае появу «Маршу» (2 хв) i «Moto Perpetuo» (5,5 хв). Не зважаючи на зовшшню ефектну колористику, ця частина насторожуе своею колюстю та ворожютю, занурюе слухача у цшком нову образну сферу. Скерцо написано в остинатному гострому ршм, в складнiй трьох частиннш формi (А-А1-В-А2). Характер першо1' теми витриманий в iронiчнiй манерi пiдколювання та глузування. Висхiднi та низхщш переривчастi трьох звучнi мотиви проводяться у вiолончелi i у фортешано. Ц iнтонацiï перекликаються з основною темою першо1' частини «,Щалогу». Тема середнього роздiлу, рухаючись по звукам мажорно1' гами вверх i мшорно1' вниз, мае заспокiйливий характер. «Scherzo-pizzicato» - прохщна мiж «Залогом» i наступною, яка е глибоко трапчним ядром всього твору.
«Елепя» - лiрична та заглиблена в роздуми. М. Ростропович (якому присвячений цей твiр) писав про не1', як про глибоко драматичну музику [4]. Медитативно-рефлексивна велика центральна частина вщтворюе занурення у внутршт суперечностi та вагання. Потужна кульмшащя тдноситься як емоцiйно-експресивна сповiдь. Якщо в першiй частинi присутт двi особи, ми чуемо 1'х дiалог, то «Елегiя» - це рефлексивний монолог одиноко1' особистостi. Частина дуже вагома (6 хв).
«Марш» вриваеться в сутiнковий простiр тсля «Елегп» рiзким квiнтольним затактом у вiолончелi та пунктирним ритмом дисонуючих акордiв у рояля. Контраст низького тембру вiолончелi та трубного окличного акцентованого мотиву фортешано в скляному звучанш (третя октава) одразу демонструють гротескний, механiстичний характер теми. Квадратний маршовий метр поеднуеться з дрiбним непарним дробленням в мелодицi. В першш темi роздiлу А це rairnrai в партiï вiолоичелi. Вони складають враження пружин, яю з одного боку запускають мехашзм маршу, а з iншого наче прагнуть вирватись з його сталевого каркаса. Засоби виразностi, застосоваш композитором у цш частинi створюють карикатурнi, гiперболiзованi образи. В середньому роздiлi В на фош теми Dies Irae, яка викладена в басу у рояля (pesante) з трюльною репетицiею кожного мелодiйного звука з"являються хвалькуватi висхщш зойки з ехидним присвистом у вюлончелг Образи маршу надзвичайно зриш. Ця тема викликае асоцiацiю з солдатами, що маршують та викидають вверх свою зброю або вiйськовi атрибути. Так у музицi оживають образи британсько1' полiтичноï карикатури, яка бере початок в роботах майстрiв XVIII ст. Джеймса Гшрея, Томаса Роуландсона, Джорджа Крукшенка i продовжуеться в наступних епохах, особливо в XX ст.. Британський щотижневий журнал гумору та сатири «Панч» з 1841 р. до початку XXI ст. був культовим виданням полпично1' карикатури. Тому зрозумiло, що для британського композитора карикатура була одним з природних проявiв менталiтету.
Соната для вiолончелi та фортепiано ор. 65 писалась Б. Бротеном майже водночас зi знаменитим «Вiйськовим ре^емом» ор. 66 (1962). Як зазначалось ранiше, камерна музика була полем експеримеппв для випробування творчих щей композитора. Тому, порiвнявши тематизм середнього ешзоду «Маршу» та основну тему частини «Dies Irae» «Вшськового ре^ему», визначено спiльне: трiольнi репетицп, квартовий скачок - трубний Tuba mirum. Попри те, що оркестровi та ансамблевi колористичнi можливостi рiзнi та й твори загалом несуть вщмшш концепцп, антимiлiтаристське направлення «Маршу» стае очевидним.
В репризi тема маршу переноситься в верхшй регiстр. Тембр вiолончелi sul ponticello, глiссаидо та свист флажолеив звучать як з потойбiччя. Примарний моторошний ешзод, в якому маршовики наче перейшли рису цього свiту i продовжують ходу перпетуум мобше вже у виглядi скелетiв. Марево, в якому все зникае з глюандо рояля в код^ водночас зберiгае остинатний темп до юнця, навiть без традицшного сповiльнеиня в кiнцi частини (авторська позначка senza rallentando в останшх двох тактах). Безперервний рух, який наскрiзним незмiнним темпом пронизуе всю
частину, е символiчним, i навгть Судний день (Dies Irae) його не спиняе. Вiдзначено, що «Марш», завдяки своему невблагальному руху, втiлюе образ перпетуум мобше.
Фшал «Moto Perpetuo» вiдображае тенденцiю автора до втшень образiв безперервного руху в фшалах циклiв. Варiацiйна форма пiдпорядкована нас^зному стрiмкому плину вiд початковоi теми до фiнальноi кулъмiнацii. Частина продовжуе безперервний рух «Маршу», оскшьки основна тема перпеетуум мобiле шдхоплюе трюльнпй рух вiсiмками, який виник в середньому роздiлi попередньо1' частини. Розмiр шiстъ восьмих i темп presto стають основою перпетуум мобiле фшалу. Розподiл на цифри в цш частинi вiдповiдае умовнiй диференцiацii на варiацii.
В тематичному розвитку фшалу вцщляються два основних джерела. Це власне, тема перпеетуум мобiле. Вона викладена спочатку у вiолончелi трюльними вiсiмками з двома шiстнадцятими, шо наче пiдстрибуютъ. Другий елемент звучить спочатку в акомпанеменп. В акордовому супроводi фортешано виокремлюеться низхщна мала секунда, яка семантично завжди асощювалась iз лакримозо або зiтханням. Якщо спершу вона в тiнi, бо увага слухача прикута до енергп руху вiолончелi, то згодом вщбуваеться перерозподiл функцiй мiж iнструментами. Тепер у рояля звучить тема перпетуум мобше, а у вiолончелi виразно чути три згтхання, шсля чого вона знову вступае в процес руху. Варiацiйний вир «Moto Perpetuo» демонструе рiзноманiтну образнiстъ, яку умовно можна розподiлити за гендерними ознаками. Якщо основна тема перпетуум мобше явно чоловiчого характеру, то ii ж варiацiя з авторськими позначками leggiero та con eleganza втшюе примхливу iронiчну жiночнiстъ. Нова тема соло в партп рояля мае в основi мотив «зiтхання», про який йшлося вище. Вiн виникае у високому регiстрi на фот прозорого акомпанементу iнтервалами, кружляе серпантином, поступово знижуючись по секундовим ^онащям. Звучання ii перериваеться вторгненням теми перпеетуум мобше на forte у вюлончел^ На rei' накладаеться мотив «згтхання». Тепер вiн виконуеться фортешано подвiйними октавами в унiсон. Його характер в корш змiнюетъся, тепер вш акцентовано скандуеться, що звучить вже як SOS, крик про допомогу. Не отримавши вщповщ, фортешано шдхоплюе закiнчення теми перпетуум мобше на fortissimo. Нове звучання ешзоду con eleganza забезпечуеться змшою функцш iнструментiв. Останнiм проявом людського начала в фшат е серпантинна тема, яка тепер виконуеться вюлончеллю в супроводГ акордiв з низхщною секундою у рояля. Завершуе частину всепоглинаюча потужна динамiчна хвиля перпеетуум мобше, яка нарощуеться вщ трьох piano до tutti fortissimo обох шструменпв, яю зливаються в невблаганному темп перпетуум мобiле.
ДвГ останнi частини поеднаш за принципом безперервного руху. I «хвацький» нахабний марш i перпетуум мобiле в фiналi не лишають нiякоi надii на порозумшня мГж людиною та навколишнiм ворожим свгтом.
Висновки. Дослiдження Сонати для вiолончелi та фортепiано ор. 65 Б. Бротена окреслило особливосп форми, що мае ознаки сюгти. Визначено, що у семантичних джерелах тематизму та формотворчих принципах втшений розподш на двГ основш образнi сторони -штимно духовне та вороже бездуховне, мехашстичне. Контраст мГж частинами твору демонструе протиставлення суто людського начала в «Дiалозi» та глибоке занурення у внутршнш складний свгт людини в «Елегii» нездоланному безжальному руху оточуючого св^у в «Скерцо», «МаршЬ» та «Moto Perpetuo». Образ перпетуум мобше в фшат сонати реатзований через контрастну гендерну полюсшсть, розвиваеться на варiацiйних засадах. ДвГ останнi частини з'еднанi безперервнiстю руху. «Марш» мае гротескне карикатурне забарвлення. Завдяки введенню композитором символГв Dies Irae, Tuba mirum, характерних для ре^ему, образ перпетуум мобiле останшх двох частин набувае рис антимштаристського протесту. Фiнал «Moto Perpetuo» мае зловюний, непоборний, всепоглинаючий характер.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бриттен Б. Соната для виолончели и фортепиано. Москва: Музыка, 1974, 41 с.
2. Великий тлумачний словник сучасно1 украшсько1 мови (з доп. I допов.) /Уклад i гол.ред. В. Бусел. Кшв, Iрпiнъ:ВТФ Перун, 2005. С.302
3. Герчашвська П. культурологгя. Термiнологiчний словник. КшвЛАКЮМ, 2015. C 328.
4. Ковнацкая Л. Прокофьев и Бриттен (об исторических паралелях, влиянии и реминисценциях) Отражения музыкального театра в двух книгах. Сборник статей и материалов к юбилею Л. Г. Данько. Санкт-Петербург: Канон, 2001. Кн. 2 С. 50-69.
5. Назайкинский Е. Стиль и жанр в музыке. Москва: ВЛАДОС, 2003. 248 с.
6. Фшософський енциклопедичний словник. Гол.ред. В. Шинкарук. Кшв: Абрис, 2002 С.558-559
