CC BY
11ART STUDIES | ИСКУССТВОВЕДЕНИЕ
ЕВОЛЮЦ1Я САКСОФОНА У СУЧАСН1Й ФРАНЦУЗЬК1Й МУЗИЧН1Й
КУЛЬТУР1
Зотов Д.1.
Харювсъка державна академiя культури,
астрант
EVOLUTION OF THE SAXOPHONE IN MODERN FRENCH MUSICAL CULTURE Zotov D.I. Kharkiv State Academy of Culture, graduate student
АНОТАЦ1Я
Питання яш тднято у статп розкривають специф1ку розвитку европейського саксофонового виконавства на сучасному його еташ через призму застосування даного шструмента у творчосп провщних митщв та автор1в французько! композитор-сько! школи. Саксофонова творчють як самобутне мистецьке явище на сьогодш е неввд'емною складовою загальносвггово! музично! культури та невщривно ввд не! тддаеться процесам впливу новггшх течш загальнокультурно! сфери. Тому представлений розвиток окремо взятого шструмента насправд ввдображае тенденцп у еволюцшному напрям1 становления цшо! мистецько! галузг Зроблено спробу доповнити вже в1дом1 факти що стосуються рол саксофона у французькш музичнш культур1 сучасносп та його взаемозв'язок 1з новггньою композиторською традищею ше! кра!ни. В результат! можна конста-тувати загальний нерозривний процес мистецького взаемопроникнення м1ж цими сферами музично! д1яльност1.
До основних чиннишв самобутносп розвитку саксофона у французькш музичнш культур1 можна вщнести: ефективне застосування акустично-виразних та техшчних можливостей шструмента при передач1 орипнального задуму автора; максимально тюну сшвпрацю м1ж солютом та композитором у процес написання твору е передумовою його високо! художньо! цшностц у бшьшосп сучасних твор1в саксофон, як сольний шструмент перестае бути центром композицшно! побудови i виконуе символ1чно-стил1стичну функщю; сучасний стан виконавства на даному шструменп е яшсно новим етапом у розвитку французько! саксофоново! традици загалом.
ABSTRACT
The issues are considered in the article reveal the specifics of the development of European saxophone performing at the present Sage of its application in the light of this tool in the work of leading artifls and writers of the French school of composition. Saxophone creativity as diflinctive artiflic phenomenon today is an integral part of the global musical culture, and is inseparable from it is subject to the processes of the latefl trends influence the general cultural sphere. Therefore, presented the development of a single inflrument actually reflects trends in the evolution towards becoming a whole artiflic field. An attempt to supplement the already known facts about the role of the saxophone in the French musical culture of modernity and its relationship to contemporary composer's tradition of this country is described. As a result, we can certify the overall process of artiflic inseparable interpenetration between the spheres of musical activity.
The main factors of the identity of the saxophone in the French musical culture include:
effective use of expressive acouflic-inflrument and technical capabilities of the transmission of the original author's intention; maximally close cooperation between soloifl and composer in the process of writing work is a prerequisite for its high artiflic value; works in mofl modern saxophone as a solo inflrument ceases to be the center of composite contraction and performs symbolic and tyMic function; the current flate performance on this inflrument is a qualitatively new flage in the development of French saxophone tradition in general.
Ключовi слова: сучасне мистецтво, саксофонове виконавство, французька музична культура, сучасна французька саксофонова школа.
Keywords: modern art, saxophone performance, the French musical culture, modern French saxophone school.
Постановка проблеми. Активний розвиток теперш-ньо! музично! культури на сьогодш е невпинним еволю-цшно-рушшним явищем модерного мистецького вимiру. У прагненш розкрити невiдомi доа граш сучасно! музично! мови композитори ново! школи звертаються до рiзноманiт-них, iнодi досить незвичних прийомiв та методiв передачi авторського задуму. Взагал^ друга половина ХХ столптя стала вщправною межею у формуванш новггшх пiдходiв стосовно закладення основ кардинально вщмшно! ввд кла-сично! стилютики та пiдходiв щодо музичного мислення сучасного музиканта. Це твердження е справедливим як
для французько! так i для загальноевропейсько! мистецько! сфери. Не дивно що цей процес супроводжуеться пошуком яскравих засобiв вираження новiтнiх музичних образiв та нестандартними пiдходами до застосування вже знаних ш-струменпв.
На сьогоднi напевне майже ус вiдомi широкому зага-лу шструменти академiчного напрямку знайшли нове зву-чання у творах сучасних композиторiв. Проте iсторiя !х становлення набула модернових вщпншв лише у зазначе-ний нами перiод формування новггньо! композиторсько! школи, до цього ж часу вони еволюцюнували в основному
дотримуючись суто класично! лшп свого розвитку Але серед них юнувала певна кiлькiсть iнструментiв як досягли меж1 стильово! змiни дещо ранiше нiж у перiод середини ХХ ст. Зумовлено це було появою на американському, а зго-дом i европейському континентi розважально-джазово! му-зики. Одним !з яскравих представник1в сiмейства духових iнструментiв, яш першими спробували сво! сили в новому жанр! був саксофон. I це не дивно, адже його неординарш акустико-технiчнi можливосп якнайкраще тдходили для передачi нового музичного матерiалу. Саме розвитку саксо-фоново! творчосп новггаього етапу у французькiй музичнш культур!, яка в ус! часи виступала певним еталоном доско-налосл, як в академ!чнш так ! у сучаснш музищ, присвячена дана робота.
Отже, актуальшсть теми викликана штересом до розвит-ку сучасно! французько! школи саксофонового виконавства та !! взаемод!ею !з авторськими колами, як серед музикознав-щв так ! серед широкого загалу музиканпв. Даному питан-ню придшяли увагу так1 науковщ як Ж. Трессо, А. Дютшь, Л. Максименко та гнш! Тому дана робота також мае на мет! доповнити вже вшом! факти стосовно рол! саксофона як не-пересчного шструмента у европейськ1й мистецьк1й цариш.
Мета статп - на приклад! еволюцшного розвитку саксофона у французькш виконавськ1й сфер! визначити його вагомють як сольного шструмента у сучаснш европейськ1й культур! к1нця ХХ - початку XXI столитя.
Об'ектом дослвдження е саксофонове виконавство друго! половини ХХ ст., як складова частина французько! музично! культури; предметом - особливосл використання даного ш-струмента у д!яльносп провшних митщв музично! традицп Франц!!.
Стан вивчення проблеми. Шсля завершення життевого шляху свого винахвдника А. Сакса, у Франц!! та й загалом на европейському континент! розвиток саксофонового викона-вства дещо занепадае. Даний факт був викликаний низкою певних негативних фактор!в як! супроводжували цей ш-струмент впродовж усього початкового етапу його розвитку. Проте це не означае що в усьому свггу дана тенденц!я також мала мюце. Навпаки за межами свое! батьшвщини саксофон, завдяки сво!м новаторським якостям, вшнайшов нови'-ню роль та шалену затребуванють у джазовому мистещта.
Згодом, з початком Першо! свггово! вшни до Франц!! прибувають американсьш джазов! розважальш оркестри у склад! переважною бшьшктю з афроамериканщв. У цей час саксофошсти оркестру Республшансько! гварди отриму-ють ушкальну можливють поринути в свгт нових ритмш та гармошчних побудов, незвичних для тогочасно! класично! музики. Обмш досвшом м1ж заокеанськими та мюцевими музикантами, став потужним поштовхом для ввдроджен-ня саксофонового мистецтва у цш кра!ш, адже побачивши новгтш тенденци застосування даного шструмента на ш-шому континент!, французи просто не могли не зрозумгга про широк! перспективи його виразних можливостей. Цей факт мав чимале значення й з огляду на те, в яких умовах розвивався саксофон у Америщ. З! сл!в ведомого музикан-та-саксофошста Жиля Трессо, до США «саксофони транс-портувалися у трюмах, часто у вигляд! металобрухту, та вже по прибутп збиралися для нового життя у Америщ, щоб отримати зростання у джаз!» [2]. Дана ситуац!я складалася тому, що цей новггаш шструмент було дуже важко дютати, бо вш ще не отримав достатнього поширення в кра!ш, на ввдмшу ввд защкавленосп ним, яка йшла попереду. Проте !
у США цьому ÍHCTpyMeHTy довелося боротися за свое «шс-це тд сонцем». Спецiалiст по проблемам джазового мистецтва, автор передачi «Open Jazz sur France Musique» Алекс Дютшь роз'яснюе, що саксофон юнував у джазi з чаав Нового Орлеану, проте це був звичайний типовий iнстрyмент як кларнети, тромбони чи труби. На той час вш зовсiм не був солютом. Це можна пояснити використанням його спец-ифiчного «фонового» звучання. Яке застосовувалося для тдтримки загально! гармонiчноï фактури твору, на фош iнстрyментiв, що виконували сольну партiю. Тому у великих оркестрах та бендах саксофон здобув цшком обгрунто-вану попyлярнiсть. Лише починаючи з кiнця 1920-х рошв з появою оркестра Флетчера Хендерсона, та непересiчного Коулмана Хок1нса, почалося зародження нового поколiння солiстiв-саксофонiстiв джазового напрямку, яке згодом проникло i до Францп.
1снуе думка, що головною причиною блискyчоï сольно! кар'ери саксофона у джаз^ була його властивкть iз високою точнютю iмiтyвати людський голос, як темброво так й ш-тонацiйно, отримуючи тим самим можливiсть замiняти во-кальну лiнiю твору. Алекс Дютшь зазначае: «коли ми чуемо як Колтрейн чи Бен Вебстер виконують баладу, кажемо соб^ що це — сшваки. Вони використовують шструмент, проте те що вони повинш сказати висловлюеться засобами спiвy. Це наче чоловш або ж1нка, яка бажае щось висловити, i звучить це наче вiолончелiст грае на своему шструменп, також максимально наближеному до звучання людського голосу» [2]. Ми погоджуемося iз такою думкою, проте потрiбно зазначи-ти, що саксофону не вдалося б досягти становища сольного шструмента, без виняткових технiчних можливостей, якi значно перевершували за можливостями трубу та кларнет, яш, потрiбно сказати, й були його головними конкурентами, та специфiчного тембрального, проникливого навiть на не-високих нотах, забарвлення звуку, який вирiзняв саксофон на фонi усього оркестру.
1ще однiею причиною вiдродження саксофона у тсля-военний час, як у Францп, так i в цшому по £врош, було розповсюдження рiзних вар'ете, кабаре та дансинпв, якi потребували yчастi рiзноманiтних розважальних оркес^в. Тодiшнiй пyблiцi вiн прийшовся до вподоби, перш за все своею незвичною формою та виглядом, ставши своервд-ною маркою яшсного ввдпочинку, вiзитiвкою ознаки рiвня розважального закладу. I тiльки згодом публша закохалася у неповторне звучання саксофона та його фшгранну тех-шку, подарувавши iнстрyментy шанс на нове музичне життя. Приблизно у цей же час саксофон починае з'являтися у творах видатних композиторiв, таких як Андре Капле, Клод Дебюса, Флоран Шмiт та шших, що тiльки лиш подтвердило значущють даного iнстрyмента у французькш музичнш культура Черговою знаковою подiею у вiдновленнi статусу iнстрyмента стае вщродження його викладання при Паризь-к1й консерватори, пiд час !! керiвництва вiдомим музикантом Клодом Дельвенкуром. З 1942 року новостворений клас саксофона очолюе його активний поцiновyвач i пропагандист Марсель Мюль. Хоча на думку деяких науковщв саксофон, незважаючи на свое походження, все ще не став ютинно кла-сичним iнстрyментом, утримуючи позици «yнiверсального виконавця». Жиль Трессо ввдшчае: «у нього е ця самостш-нiсть, яка зробила його сильним в уах музичних стилях: традицшний, класичний, сучасний, джаз. Я вважаю, що його iсторiя дозволила йому знайти свiй власний шлях» [2].
Автор роботи цшком погоджуеться i3 викладеною думкою, хотiлося б лишень доповнити, що рiзноманiтнiсть, pi3-ноплановiсть саксофона у свiтовiй музичш культурi, скорь ше можна ввднести не до недолiкiв, а до позитивних його рис. Адже не кожен шструмент може записати на свш раху-нок музичнi досягнення майже в усiх стилях i течiях музи-ки. Сучасне мистецьке життя вимагае все бiльш незвичних пiдходiв до формування репертуару провщних колективiв, а публiка сьогоднi така ж примхлива, як i сто рошв тому, i ввд-поввдно хоче бачити завжди щось нове, шкаве i ексцентрич-не. Саксофон один iз тих iнструментiв, який i до сьогодш залишаеться так би мовити «у трендЬ», в черговий раз пвд-креслюючи свою виняткову роль у музичнiй культурi свiту. Тому його рiзножанрова специфша е величезним позитив-ним фактором i за будь-яких умов не може бути вщнесена до негативних якостей шструмента.
Наступний, новiтнiй етап розвитку саксофона у фран-цузьшй культурi умовно можна визначити починаючи з 1968 року, коли М. Мюль залишив викладацьку дiяльнiсть у Паризьшй консерватори. Вiн був зумовлений впливом су-часних тенденцiй у розвитку музичного мистецтва. Молодi виконавщ вже не зустрiчали на своему шляху активного спротиву консервативного викладацького складу i могли вшьно висловлюватися, щодо авангардистських iдей у ме-тодищ викладання. Вiдповiдно й композитори ввдкрили для себе можливiсть застосування неакадемiчних пiдходiв у створеннi репертуарного шструментарш саксофона.
Для практичного уявлення про переход вiд новiтньоï класики до сучасних модернових тенденцш можна навести приклад двох творiв: «Болеро» М. Равеля та «Sequenza IX» Л. Берю. У першому випадку розкриваються найкращi риси академiчного саксофона — насичене лiричне звучання у поеднанш з виразною неквапливою але чггкою технiкою, вiдмiнними рисами французько! та нiмецькоï духових шк1л. Разом iз тим ми ввдчуваемо знамениту як1сть саксофона яка полягае у iмiтацiï людського голосу. Другий приклад являе собою зразок переваги техшчно! досконалосп над змiстом твору, що е ввдмшною рисою сучасних музичних тенденцiй. На думку музикознавця Жиля Трессо наведений твiр е «точкою ввдл^ щодо використання уах звукових можливостей шструмента» у новгтньому перiодi розвитку саксофонового мистецтва [2].
Даний перiод був багатим на обдароваш постатi, найяс-кравiша iз них на нашу думку це Жан Марi Лондейкс (1932). Талановитий саксофошст, вiртуоз, учень Марселя Мюля. Навчався у консерваторiях Парижа та Бордо. На думку ви-дання «Washington Рой» Лондейкс е одним iз «найбiльш шанованих французьких саксофошслв». Вiн е не тiльки за-требуваним солiстом, на рахунку якого вже 19 альбомiв, а й веде активну наукову дiяльнiсть. Завдяки йому Консерва-торiя Бордо перетворилася на один iз центральних осередшв дослiдження саксофонового мистецтва. Лондейкс е автором бшьше двадцяти грунтовних праць з технiки гри на саксо-фонi та проблематики стильово! штерпретацп. Його яс-кравi роботи «125 Ans de musique pour le saxophone» (1971), «Music for Saxophone, Volume II» (1985), «Dictionnaire du saxophoni^e», «150 Years of Music for Saxophone» (1994), «A Comprehensive Guide to the Saxophone Repertoire / Répertoire Universel de Musique pour Saxophone 1844 - 2003» (2004) вже увшшли до золотого фонду навчально! лгтератури з сак-софонового мистецтва.
На початку 50-х рошв ХХст. Лондейкс був першим му-зикознавцем який активно зашкавився засобами виразносп сучасного саксофона та виконав !х наукове обгрунтування. Також його шкавлять шновацшш пвдходи до вживання ш-струмента у сучаснш музиш, у тому числ1 1з застосуван-ням електронних засоб1в. Зразковим прикладом практично! реал1зацп висловлених Лондейксом шей була присвячена йому Соната для альт саксофона та фортешано (1971) ведомого композитора Ед1сона Денисова (1929 - 1996 ). Дана робота мабуть е найпершим визнаним прикладом сучасного академ1чного репертуару для саксофона, якщо не враховувати написану у 1954 рош, проте маловщому «Tre Pezzi» Дж. Шелсг Цей тв1р е знаковим для шдтверджен-ня художнього значення прийом1в описаних Лондейксом в сво!х працях, осшльки у ньому широко застосовуються виразш засоби модерного виконавства. Так прийоми як квартове штонування, «slap», використання додаткового д1апазону шструмента i застосування спещально! аилжату-ри, довершувалися додекафонним виршенням тонального плану твору. Наведеш прийоми вже не могли ввдноситися до класично! «суворо!» виконавсько! школи, хоча за загальним враженням тв1р сприймаеться шлком академ1чно. Е. Денисову вдаеться розширити практичш можливосп техшчного застосування шструмента та його акустичну гнучшсть, цш-ком дошльно використавши розширення д1апазону шстру-мента, до того не надто поширене у виконавськш практицг Результатом написання даного твору стала шла низка робгт створених у вщповвднш новггаш стилютицг Для пор1внян-ня у перюд 80 - 90-х рошв ХХст. для саксофона створено бшьше твор1в, ашж для струнних шструменпв або ж фортешано [1]. Така активна позишя молодих композитор1в щодо саксофона в черговий раз посвщчуе його художню дошль-шсть i значущють у процес розвитку сучасного мистецтва. За свою педагопчну д1яльшсть Лондейкс виховав бшьше 130 студенпв 1з р1зних куточшв земно! кул1. Отримавши з рук майстра безцшний виконавський дар вони понесли його свггом презентуючи на найкращих сценах свое мистецтво. До реч1 частина з них також зайнялася викладацько-науко-вою д1яльшстю, i нин1 вони працюють у найкращих консер-ватор1ях Свропи та П1вн1чно! Америки. На жаль з 2001 року Жан Мар1 Лондейкс припинив педагопчну практику [3].
Окр1м того тюна сп1впраця Жан Мар1 Лондейкса 1з р1зно-машгаими композиторами привнесла у його доробок бшьше ста концерпв !з персональною присвятою. Це стало великим внеском у формування сучасного саксофонового репертуару. До реч1 на велик1й сцеш в1н проявив себе не тшьки як сол1ст, а й талановитий художнш кер1вник. В1н орган1зував низку саксофонових ансамбл1в серед яких найпродуктивш-шими були Корпус французького саксофона («The Body of French saxophone»), Ансамбль саксофошв Бордо, у якому приймали участь 12 виконавц1в, та М1жнародний ансамбль саксофон1ст1в («Ensemble Internationale de Saxophones»), в доробку якого понад п'ятдесят ориг1нальних твор1в високо-го художнього р1вня [4]. Даш колективи продовжили вико-навську традицш започатковану ще А. Саксом, в котрий раз доводячи доц1льн1сть застосування саксофона в академ1чнш музиц1.
Серед популяризаторсько! д1яльност1 Жан Мар1 Лондейкса слщ в1дм1тити його роботу щодо створення низки м1жна-родних фестивал1в та конкурс1в саксофонового виконавства серед яких «The World Conference on the General State of the Saxophone» та «The World Saxophone Congress», що значною
м!рою сприяли поширенню даного виду мистецтва. Також у 1971 рощ вш заснував Асощацш саксофошслв Франц!! («ASAFRA»), першу офщшну оргашзацш що об'еднувала у сво!х лавах музиканпв-саксофошспв, та й сьогодш вщ-грае значну роль у становленш цього шструмента у свт. На сьогодш, вже маючи поважний вш, Жан Мар! Лондейкс активно проводить зустр!ч! !з молодими саксофошстами, приймае участь в р!зномаштних конференщях, що проводиться у найкращих консерватор!ях свпу та радуе слухач!в сво!м неперевершеним мистецтвом, ще раз доводячи свпу, що саксофонове мистецтво школи не потьмяше.
Повертаючись до д!яльносл композитор!в сучасно! ака-дем!чно! традицп можна згадати так1 яскрав! свиов! !мена французьких митщв як Мар!ус Констан (1925 - 2004), Анр! Пуссер (1929 - 2009), Пол Мефано (1937), Бетси Жолас (1926), Клод Балл!ф (1924 - 2004). Дана когорта компози-тор!в дотримуеться у сво!й творчосп принципу стриманого поеднання класичного й сучасного звучання ввддаючи перевагу традицшнш форм! та пом!рному використанню нови'-шх техшчних засоб!в . Це дае змогу зберегти первозданне звучання шструмента додавши до нього новггаю гармошч-ну стил!защю.
1нша група митщв вщдае перевагу бшьш активному за-стосуванню електронних засоб!в обробки звуку та його р!зномаштнш модулятивносл. У таких творах саксофон присутнш скорше у якосп антуражу, чи ешзодичного вкра-плення до синтетичного полотна твору. Под!бн!й творчост! присвятили свою д!яльшсть Бертран Дубедо (1958), Фран-суа-Бернар Маше (1935), Бернар Каванна (1951), Жак Лежен (1940), Жан-Клод Рюсет (1938), Жиль Ракот (1951) та шш1 Також у французьк!й музичн!й традиц!! присутн! довол! нез-вичн! напрями мистецького самовираження, так! наприклад як спектральна композиторська школа представлена Хью Дюфортом (1943), Фшпом Юрелем (1955), Жераром Гр!зе (1946 - 1998) та шшими представники цього напряму. Не забувають сучасники ! про джазовий напрямок розвитку саксофона, хоча у сучасному баченн! в!н довол! кардинально в!др!зняеться в!д звичного нам класичного естрадного звучання. Як ! усюди в сучаснш музищ тут ввдчуваеться непереборний вплив нових гармон!чних побудов та незвич-н! прийоми у застосуванн! !нструмента. Нове звучання ми знаходимо у творчосп Дешса Левейлланта (1952), Алекса Буесса (1954), Якоба тер Вельхауса (1951). Саксофон навиъ встиг проявити себе у такому новому жанр! мистецтва як музичний театр, являючись публщ у рол! музичного шстру-мента, яскраво! декорац!! чи нав!ть д!йово! особи спектаклю, не кажучи вже про застосування широкого арсеналу його звуковиразних засоб!в. У постановках под!бних видо-вищ приймають участь МарьЕлен Фурньер (1963), Жорж Аперпс (1945), Вшко Глобокар (1934) та шш! майстри су-часносп [1].
Висновки. Сучасний стан розвитку французько! саксо-фонно! школи знаходиться на вершин! свое! еволюци. Подо-лавши р!зноман!тн! протир!ччя й перепони на своему шляху саксофон в!дкрив перед собою широкий шлях нов!тн!х мож-ливостей:
- класичш напрями музикування у поеднанш з пошуком модерних акустичних можливостей поеднуються з пропагандою та удосконаленням вже в!домого академ!чного репертуару;
- саксофон!сти сучасного напрямку адаптують виразн! можливост! !нструмента для застосування в ус!х можливих
жанрах: ввд джаз-рока до нью-ейджа та альтернативно! му-зики, про яку ми згадували вище;
- саксофон е найпопулярн!шим !нструментом сучасно! Франц!!, своер!дною «обкладинкою» розважально! та джа-зово! музики, вш займае п'яте мюце за кшьшстю студенпв та учн!в, випереджаючи нав!ть такий !стинно класичний !н-струмент, як кларнет;
- широку популяршсть тримають колективи камерно! музики за учасп саксофона, або ж цш ансамбл! саксофошспв в репертуар! яких як транскрипцп ввдомих класичних твор!в, так ! ориг!нальн! роботи для саксофона й сучасна музика;
- активно розвиваеться фестивально-конкурсний рух р!з-номан!тних напрямк!в за участю молодих виконавц!в та вже знаних профес!ональних саксофон!ст!в;
- саксофон е затребуваним об'ектом вираження мистець-ко! д!йсност! для багатьох пров!дних французьких компози-тор!в, що в свою чергу справляе позитивний вплив на ста-новлення сучасного репертуару;
- виконавщ отримали у свое розпорядження увесь бага-тий арсенал техшчних та акустичних засоб!в роботи з! звуком, який активно використовуеться з метою розширення виразних можливостей саксофона у сучасн!й виконавськ!й традиц!!.
Неважливо якому стильовому напрямку присвятив свою творч!сть той чи !нший композитор чи то м!н!мал!зму з його гострими й сконцентрованими мелодичними ф!гурац!ями, й ч!тким математичним вир!шенням !де! твору, чи джерелом !хнього натхнення слугуе темпераментний ! нестримний джаз, це не мае н!якого значення. Головне це визнання якого досяг саксофон у середовищ! сучасно! музично! елпи. Його модерне звучання та створювана ним музична атмосфера, знадобилися й у сьогоденнш музищ, навпь якщо цьому шструменту выводиться зовам невелика роль. 1з кожним вдалим твором с!мейство саксофонових завойовуе усе но-вих поц!новувач!в у котрий раз доводячи, що цей !нструмент г!дний бути представленим на сучасн!й профес!йн!й сцен!.
Тож п!дсумовуючи усе вищесказане ми можемо зроби-ти висновок, що французька музична культура являе собою ун!кальне мистецьке явище св!тового значення. У своему !сторичному розвитку вона стала своер!дною лаборатор!ею що акумулювала та в!д!брала найкращ! теоретичн! й при-кладн! досягнення у сфер! музично! осв!ти та практичного застосування цих навик!в, створивши на !х основ! ч!тку, добре структуровану та максимально ефективну систему ви-ховання покол!нь майбутн!х профес!йних виконавц!в. В!д-м!нними рисами сучасно! французько! саксофоново! школи можна назвати: високий р!вень виконавсько! майстерност! викладач!в класу саксофона та застосування цих навик!в у навчальному процес!, що позитивним чином в!дображаеть-ся на конкурентоздатност! молодих музикант!в; звичай не-перервно! передач! кер!вництва класом «в!д професора до професора», який взяв св!й початок в!д часу д!яльност! М. Мюля й дос! забезпечуе високий р!вень отримуваних знань та збереження традиц!й започаткованих ще А. Саксом; ак-тивну гастрольну д!яльн!сть педагог!в-майстр!в, яка сприяе поширенню саксофонового мистецтва у св!т! та залученню молодих талановитих музикант!в; розробку нових методич-них шдход!в до процесу розвитку саксофоново! школи в су-часних умовах, створення нових вправ та еткдав; пошук ! застосування у виконавськ!й практиц! нових прийом!в гри та засоб!в виразност! !нструмента.
Тому не видаеться дивним, що саме в умовах розвитку ц!е! мистецько! школи судилося з'явитися !нструменту, який став поеднуючою ланкою м!ж минулим та майбутн!м, м!ж класичною музикою та джазово-естрадним жанром. Ство-рений талантом ген!ального Адольфа Сакса в!н пройшов через багато випробувань, проте завдяки досконалому заду-му свого творця зум!в довести численним критиканам, що е повноц!нним, нов!тн!м !нструментом, який здатний достойно представляти будь-який музичний стиль на профес!йн!й сцен!. Кожне покол!ння сприймало його по-своему, зобра-жаючи чи то екзотичною забавкою, чи неперевершеним !н-женерним вир!шенням музичного !нструмента !з акустикою нового типу. Проте головним залишаеться одне - завдяки своему винаходу А. Саксу вдалося створити широк! гори-зонти розвитку творчост! для багатьох майбутн!х покол!нь та в!дкрити св!ту нове с!мейство милозвучних !нструмент!в, чия !стор!я зростання залишила у всесв!тн!й музичн!й культур! значний в!дбиток, ставши творчим ор!ентиром для ба-гатьох талановитих музикант!в минулого та сучасност!.
Лггерагура
1. Bertocchi S. Le saxophone dans la musique savant occidentale [Ressource électronique] / Serge Bertocchi. —Режим доступу: http://asax.fr/saxophone-musique-savante-occidentale/. —Назва з екрана.
2. Combis-Schlumberger H. Saxophone: itinéraire d'un in^rument singulier [Ressource électronique] / Hélène Combis-Schlumberger. —Режим доступу: http://www.franceculture. fr/2014-n-09-saxophone-itineraire-d-un-in&rument-singulier. — Назва з екрана.
3. [Londeix, Jean-Marie] [Electronic resource]. —Режим доступу: http://www.mulesrasch.com/performers/Lp/ londeix_j-m/. Назва з екрана.
4. Martin R. Jean-Marie LONDEIX [Electronic resource] / Robert Martin.—Режим доступу: https://www.edrmartin. com/en/bio-jean-marie-londeix-8894/. — Назва з екрана.
