CC BY
14
Петл'емною склалопою домапшього госнодарства г город (ми дача), якнн оргашзуеться силами ciM'Y i на якому працюють, як правило, Bei члени ciM'Y. Город стае для багатьох амей значним джерелом виробиицтва овоч1в, фрукпв i навт, м'яса й молока. Незважаючи на те, що городш дшянки мають невелику плоту (6-8 соток), завдяки ix ¡нтенсивному використанню ciM'Y отримують зпачн! врожа? i доходи.
Складовою домашнього господарства с иобутове обслуговувания член!в ciM'Y. Идеться про ириготування Yжi, прання, прибирания квартири тощо. Bei ui onepauiY вимагають багато часу (е трудом¡сткими) i входять в коло щоденних до-машшх турбот та обов'язкт.
Соцюеконом1чний розвнток ciM'Y вщбувасгься в межах певного простору i TepuTopiV. Тому вщеутшеть власного житла pi3KO обмежуе роль i функш», ям ви-конуе с!м'я в cycnuibCTßi. Дах над головою стае одтпо з найголовннних шлей су-часноТ yKpaYncbKoY ciM'Y. Квартира, власний будинок, а пайкраще те й innie разом -цього прагнуть домогтися багато людей. Будинок при цьому стае не просто об'ек-том власносп, nepyxoMicTio (хоча й не надзвичайно важливо). Житло перетворю-еться в сенс самого життя, символ нормального людського бутгя. 11е тим б!льш важливо, що значна частила населения УкраУни живе в погапих, перенаселеиих житлах на територ!ях з иеблагополучиими еколопчними умовами. ГПдвищення niii на житло, зростаиня квартирноУ плати, pi3Ke обмеження державного буджнин-тва значно попршують сьогодш i без того norani житлов! умови багатьох амей.
Ринков! вщносини KopiinniM чином змпиоють економ!чннй 6iK амейного життя. У наших ам'ях по-сиравжиьому починають рахувати rpoiiii, планувати CBitt бюджет i видатки, шукати додатков! шляхи збшыпення доход!в. У цих умо-вах проблемн родипноТекономши набувають особливого значения.
Вихщ incTHTyTy ciM'Y з кризи стане можливим ильки завдяки енрямуваншо зусиль всього сустпльства на його змщнення. 1стипа пя очевидна, хоча й не BciMa до кшця розум1еться. Сусшльство кровно зашкавлене в мпппй, духовно i морально здоров!й ciM'Y, яка живе в матер1альному достатку.
Доц. Л. Лиска, к.фмос.н. - УкрДЛТУ
ГУМЛШСТИЧНЛ ПАРАДИГМА ЕК0Н0М1ЧН01 ПАУКИ ЯК СШТОГЛЯДНА ОСНОВА ФОРМУВАШ1Я ЛЮДСЬКОГО КАШ ТАЛУ СОЦЮ-ЕКОЛОГО-ЕКОПОМ1ЧНИХ СИСТЕМ XXI СТ.
1пформацШ|1с суспшьство, до якого людство переходить на рубеж! ХХ-ХХ1 ст., з його промдиими теидеши'ями гумаппапи. сошалпацп, iiircjieKiyajii iauii та екологпацн, лик-туе необхдапсть i в1лкривас унжалын можливосп утпердження в еконоьпчтй imyni hoboi парадигми — гумат'стичпоТ.
Luhomyr Lysko - USUПУТ
The humanistic paradigm of economic scicnce as outlook basis for forming of human capital for socio-ecologico-economic systems of XXI century
Informational society with its leading tendencies of Inimanization, socialization, intellectu-alization and ecologization dictates necessity and opens unical possibilities of confirming in the economic science new humanistic paradigm.
6. OcniiBiicbKi проблемн intuio! шкллп 253
Сучасна еколопчна криза е одночасно кризою сучасиих ¡идустр1альиих систем та економ1чноУ науки, яка обгрунтовувала Ух розвиток. Президент Всесвтп.оУ еколопчноУ Л1ги К.Ситник|11 з пркотою коистатуе: "Спод1вання В.Вернадського, шо Розум (сфера його д1яльносп, ноосфера) може самим фактом свого ¡снування забезпечити стжкий розвиток сучасноТ цивЫзашУ 1 збереження бюсферн, не спра-вдилися. Швидше можна говорити про те, що вщбуваеться регрес суспшьства, а разом з ним втрачаеться прюритет етичних шнностей, виникае вседозволеш'сть -и ще й називають свободою, шд якою бшышсть людей розум1е задоволення та примноження своУх матер1альних, естетичних, родинних та шших потреб, що ви-магають безперервного нарощування використання р1зних природних чишпшв. Але стан природи вимагае такоУ поведшки людей, яка обмежуе матер1алып потреби на р!вш усвщомлення такоУ необхщностк" Один з найбшьш авторитетних еко-лопв св1ту американський вчении Ю.Одум[2| вважае, що лише тод1 можна буде оптим1стично ощнювати майбутне людства, коли "наука про д1м" (еколопя), "наука про ведения домашнього господарства" (економжа) зшлються 1 коли предмет етики розширить своУ меж1 та включить в себе поряд з ценностями, виробленими людиною, цжносп, створеш навколишшм середовищем.
Поступове утвердження ¡нформацшного сусшльства з його провщними тенденшями гумашзашУ, сошал1зашТ, пп"електуал1зашУ та еколопзащУ диктуе пе-обхщшсть радикальних змш у св1тогляд1 сусшльства взагал1, економшному св!то-гляд1, зокрема.
У доповщ! розглядаються причини сучасноТ крнзи в еконолнчжй науш, об-грунтовуеться необхщшсть 1 можливють гумашстичного синтезу економ1чних доктрин та використання гумашстичноУ парадигми для побудови 1 сталого розвитку сошо-еколого-економ1чних систем XXI ст. 3 використанням теор1У людського капиталу анал1зуються проблеми трансформащУ економ1чноУ осв1ти.
Поняття "парадигма" (вщ грецького paradeigma - приклад, вз!рець) одним з перших використав всесв1тньовщомий спешалкт у галуз*1 наукознавства Т.Куи для позначення сукупносп цшшсних настанов, теоретичних уявлень та методолопчних принцишв, яю для даноУ науки залишаються незмпшими протягом певпого часу \ змша яких становить змкгг науковоУ революшУ. "Пщ парадигмами, вщзначае Т.Кун [3], - я маю на уваз1 визнаш вс^ма певш пауков! досягнення, яю протягом невного часу дають науковж стльнот! модель постановки проблем та Ух розв'язання".
Науковш, на думку А.Етзюш |4|, використовують парадигми, прагнучи пь знати \ зрозум1ти св1т, в якому ми живемо, цЫ, як! ми переслщуемо, шляхи, яю ми вибираемо шдивщуально ! спшыю для напюго просування вперед. Коли ш парадигми, яю € обмежеш певним емшричним досвщом \ етичним св!тоглядом, ви-користовуються, щоб формулювати теор1У 1 здшснювати певну практичну д1яль-шсть, вони впливають на результата наших зусиль, спрямованих на шзнання та вдосконалення свггу, в якому ми живемо.
Пауков! парадигми визначають напрям, в якому спрямовуються зусилля паукового ¡нтелектуального прогресу. При цьому безроздшьне нанування певноУ парадигми означае перюд еволюцшного розвитку шеТ науки, який заюнчуеться в результат! накопичення певноУ юлькост! аномал! й - проблем науки, що не можуть бути розв'язаш в рамках шеУ парадигми. Наступае криза, або революцшнин иер!-од, пщ час якого створюються нов! парадигми, що змагаються м*!Ж собою. Криза завершуеться перемогою одшеУ з них.
254 До 125-р1мчя УкрДЛТУ
Розпочинаеться новий никл у розвитку даноУ науки.
Па рубеж! ХХ-ХХ1 ст. критична кшьюсть аномал!» накопичилась в еконо-м!чшй наутн. При ньому, як не аргументовано доводять В.Тарасевич [5| та В.Сременко |6|, новоУ парадигми потребуг не лише економ!чпа наука в УкраУн!, яка розвивалась на основ! марксистського св!тогляду в систем! командно! еконо-м!ки СРСР, але и св!тове економ!чне знания в шлому. Проте для економ!чноУ тео-рп ! базованоУ на н!й економ!чноУ пол!тики в УкраУн! та ппних "посткомушстнч-них" сусшльствах и правильне формулювання с без перебшынення питаниям "життя ми смерт!".
Проте обгрунтування новоУ економ!чноУ парадигми вимагае звернення до !стор!У виникнення ! розвитку нопередшх. Опираючись на ¡сторичну типолопю економ!чних парадигм, дану В.Тарасевичем, а також на фундаментальну працю Е.Етзюш, нропонуемо свою штерпреташю пього пронесу, суть та можлив! нас-Л1дки парадигмалыюУ революц!У в економиппй науц! на рубеж! тисячол!ть.
Еполюшя ско1Н)М1Ч11их парадигм
Економ1чна наука вщокремилась в!д цшсного масиву гумаштарного знания в умовах кризи середиьотчного християнського св!тогляду як наука про мате-р!альне багатство ! була перитою великою иеремогою матер!агпстичного гумашз-му. Система гумашстичних погляд!в, створена в умовах становления ринковоУ економ!ки, була внутр!шньо суиеречливою та ¡сторично обмеженою, бо опиралась на !ндив!дуал!стичну концепшю людини, однобоке трактування УУ природи. Ця суперечлив!сть проявила себе в перюд класичного кашташзму - сустпльного ладу, в якому, з одного боку, одержали розвиток шститути демократ!-!', що утверджува-лн права ! свободи людини, з другого, на противагу ¡деалам 1уман!зму, людина перетворю вал ас ь у зас!б створення ! иримноження ка!т!талу.
Такому сусшльному ладов! найб!лыне в'|днов!даг концешня "економ!чноУ людини" ! "невидимо! руки" Л.Смп-а, якою в!н утвердив иогляд на сусшльство як на просту суму окремих !ндив1д!в, що керуються виключно своУми егоУстичними ¡нтересамн. Саме на ньому св1тогляд! сформувалась ! утвердила свое пажвне становище у 19 ст. апглшська класична школа полштчноУ економ!У.
Марксизм критнкував кап!тал!стичне сусп1льство, звииувачуючи його у гтеретворенн! всього у товар ! в!дчуженн! людського ¡снування. (сторичний досв!д Заходу, з! свого боку, засв!дчуе, що хоч марксистский анал!з ! обгрунтування в!дчуження в ньому не е коректними, проте в!дчуження разом з втратою зм!сту ^снування реальний факт, який стосуеться не лише комун!стич11их, але й зах!дних сусгпльств ( як у споживанш, де людшп нав'язують з допомогою рекламн задово-лення мнимих, чи поверхових потреб, а не таких, як! властив! УУ особистост!, так ! в пронес! прац!, коли пращ вник розглядасться лише як зас!б, а не як мета ).|7|
Як показав Л.Етз10н!, ¡сторичн! корен! сощапьноУ ф!лософ!У радикального !ндив!дуал!зму пов'язан! з ¡нтелектуальним ! нол!тичним рухом В1ПВ в Англ!У, що стояв в опозицп до авторитарно'!* монарх!?, яка за допомогою рел!пУ нав'язувала св'|й моральний кодекс малорухливому сустпльству. 1деУ, як! висунули В1ги, про-довжувалн впливатн на суспшьн! науки та ¡нтелектуалып кола ! шсля того, як ¡с-торичн! обставини, проти якнх в!гн початково виступали, зникли.
6. <)спиянг1.к1 мроЯлеми вишоТ школн 255
У св1тогляд1 ¡сторичних противнимв BiriB — Topi верх над шдивщуумом бере нашя, батыовщина, церква чи сустльство. Якщо eirn сириймали державу як шститут, що створюеться ¡ндивщуумами для ¡ндив1дуу\пв, то Topi розглядали суспшьство як оргашзм, в якому шдивщууми як юптини мають свое Micue. 1ндив1-дууми народжуються з нерозвиненими задатками, схилыпстю як до добра, так i до зла, не готовими до гармошйного життя один з одним. 1м треба прививати цшнос-Ti, щоб розвинути Ух зд1бносп та зберегти непорушним сусшльний порядок. Не-безпека анархп для них е большою, шж небезпека тиранн.
У глобальних масштабах ш полярш погляди, що боролись в англшському суспшьств!, у ХХст. знайшли вираз у св1товому KaniTarii3Mi (ринкова економжа) та св1товому комушзм1 (командна економжа) i протистояшп м1ж ними.
Соц1алыю-ф1лософськ| основи парадигмальноТ рсполюцп в скоиом1чн1й
tiayui
Суть сощально-фшософських основ парадигм св1тових економЫних систем XX ст. популярно виклав Г.Бласко |8). Bin, зокрема, вважае, що в ocnoei кагй-тал ¡зму i ринковоУ модел) нацюнальноУ економжи лежить концепщя сошального дарвЫзму та його економ1чного вар1анту - л1берал1зму, який розглядае економжу як поле боротьби за 1снування. При цьому представниками екстремального Л1бе-рал1зму в1дкидаеться (хоч i неофщ1йно) принцип сощальноУ зр1Внюваносп, тнд-тримки 3i сторони сусшльства тих, хто з тих чи шших причин в умовах ринковоТ конкуреншУ програе змагання i попадае в скрутне матер1альне становище. 3 Yx точки зору, менш працелюбш, менш розумш i менги енерпйш повинш спокшно по-ступитись м1сцем у боротьб1 за виживання i бути виключеними з процесу продо-вження роду.
Система командно*! економжи, в ocuoBi якоУ марксистський св1тогляд, гру-нтуеться, вважае Г.Бласко, на приниженш особи i обожшовашп державн. Людина, згщно з марксистськими уявленнями ( яю вщверто не проголошувались, але припускались) настшьки нерозумна та зла, що вона не -пльки не може потурбуватися про себе i свою родину, а нав1ть, якщо Уй дати свободу, стане на завад1 в досяг-ненш шеУ мети ближшм. Обожнюючи натомють державу, ця доктрина ттрнпускае, що держава е таким добрим, всемогутшм i абсолютно щедрим божеством, що Уй необхщно задля блага ycix шдданих дов!рити абсолютну владу. Будучи основним власником переважаючоУ частини нашонального багатства, вона керуе yciM, ви-ключаючи будь-який р!зновид особистоУ ипщативи. Bona мусить будь-якою ui-ною надавати шдтримку бщним та слабким за допомогою заход1в примусового характеру, а також за рахунок багатих.
ГПсля краху в к'шш XX ст. комушстнчпоУ системи, може бути досягнений компром1С м1ж двома крайшми поглядами на стввщношення людини i сусшльст-ва, що е необхщною передумовою гумашстичного синтезу економ1чних доктрин.
Сощалыю-фшософську основу цього компромюу шд назвою "вщповщаль-не сустльство" переконливо обгрунтовуе A.ET3ioni |9]. Фундаментом його кон-цепцп е припущення про творчу напругу i В1*чний пошук балансу м|'ж головними силами людських спшьнот- силою ¡ндив1дуум1в i силою сусшльства. Якщо хтось розглядае сустльство лише як сукупшсть шдивщуум1в, що об'еднались для життя, Bin залишае поза увагою потребу обов'язку слугувати сшльним ¡нтересам i бу-
256 До 125-рИчя УкрДЛТУ
ти включеним в сусшльство, в якому с ирисутш ш потреби. >1кщо ж хтось Ьачить суст'льство як джерело авторитету ] законносп та прагие в ¡м'я обов'язку нав'яза-ти стаидартиу поведшку шдивщуумам, не залишаеться достатньоУ основи для ш-дивщуальноУ свободи та шдивщуальних прав. Це створюе перешкоди сусшльству на шляху його творчоТ еволюнп.
"В'щповщальне сусшльство" е набагато б1льш зштегроване, н*1ж сукупшсть шдивщуум1*в, що прагнуть максттувати свш добробут.
В той же час воно с менш ¡грарх1чним \ менш структурованим та "сошаль зованим", шж авторитарне сусшльство.
Запропонована А.Етзюш парадигма внходить з передумови, що шдивщуу-ми \ сусшльство € двома базовими елементами. 1ндивщууми можуть старатись обмежити сусшльство; сустпльство може старатись включити в себе шдившв. 3 них прагнень виннкае збалансоване, ур1вноважене, вщповщальне сустпльство.
11ор1Внялы111Й аналп нсокласичноТ I соишлмю? парадигм сконом1Чно'|
науки
В попередньому анал1з! дане сошально-фшософське обгрунтування необ-хщносп \ можливост1 гумашстичного синтезу протнлежних економ1чнйх парадигм, як1 тривалнй час поборювали одна одну в св1товому масштаб!. Але для такого синтезу необхщио, в першу чергу, з'ясувати р1зницю м1ж пануючою в еконо-м1чшй наущ шсля краху св1товоУ комушстичноУ системи неокласичною парадигмою 1 пропонованою в шй статп гумашстично-етичною парадигмою, яку можли-во зрозум'1ти лише на основ! використання сучасних досягнень сошальноУ фшосо-ф1У, етнки, «сторп, методолопУ науки.
В основ! неокласичноУ парадигми лежить посилка, що вшып шдивщууми е одиницями, що приймають ринення, тобто суб'гктами. Вона е бшыне, шж дноча ппотеза. Це - акт в1ри, заснований па глибокш в!дданост1 ¡деУ цншосп особнстоУ свободи. Неокласики доказують, що прийняти ¡снування над шдивщуумом сусш-льних сил означае тпд!рвати настанову, що кожний нтдивщ сам нриймае рнпення. Аналопчний аргумент лежить в основ! прнпущення про суверетптет споживача та ¡дей неокласичпих екоиом!ст1в про нехтування рол1 сошальних груп та сошальних структур.
Етика, що лежить в основ1 неокласичноУ парадигми, е утшптаристською та егонентрнчною. При ньому дана парадигма не лише ¡гпоруе моралышй вим1р, але й активно протид!е його включению. Тому, неокласнчна парадигма, е корисниць-кою, рацюналктичною, шдившуалютнчною парадигмою. 3 неУ випливае, що ш-див!'дууми, ирагиучи максимал1зувати свою вигоду, вибирають ращонально най-краин засоби для досягнення шеУ мети. Вони е суб'ектами, що приймають рнпення. Це е Ух власш рнпення. Взаемод1я них суб'еклв в ринковш економщ!, де панус конкуреншя, генеруе максимальну ефектившсть \ добробут. При ньому, виходячи з неокласичноУ парадигми, сшлып штереси с сукушпстю рацюналышх рнпень окремих суб'екпв.
Ц) уявлеиня про суть людини \ сусшльства е основою неокласичноУ еконо-м1чноУ теорн. Як правило, вони вщ1грають ключову роль не лише в економ1чшй,
— Шопснгауеру нрнписукпь афор»пм:"лголи поподяткся пол'био до дпкоОра-пв на холодк вони чамерчають, якшо
знаходяться па далекЩ в1дстаж, але склеюються один ч одним, якшо вони наблнчяться дуже блшько"._
6. ОсвИяпсып проЛлемн вншоТ школн 257
але в ycix сучасних сошальних науках. Неокласична парадигма також вщпрае го-ловну роль в пол1тиш, спшкуванш, штелектуальному житп, сошалыпй i пол1тич-нж фшософ!ях, що приймае громадська думка.
Дослщження соцюлопв та психолопв показують, що шднвщи - суб'екти "неокласичного ceiTy" неспроможш д1яти вшьно, i, навпаки, пщивщн, об'едпаш в групи, здатш здшснювати рацюнальний BH6ip та д1яти вшьно. Розпнления imniBi-дуулпв, зведення сусшльства до юрби, що веде до втрати окремими особами здат-ност1 самостшно думати, стало сошалыюю передумовою зростання тотал!тарних pyxie та правлшь. Найкращим захистом вщ вшни ecix проти Bcix, з одного боку, i тоталитаризму, з другого, е плюралютичие фомадянське суспшьство.
Сошальна парадигма "Я i МИ", яка пропонуеться як альтернатива неокла-сичнж парадигм!, е вт1й же Mipi вщдана ¡ндивщуальним свободам, як i неокласична. Але з п позицп свобода вимагае справедливого, а не всевладного сусшльства. Ця парадигма вщкривае шлях до дослщження умов, за яких таке суспшьство роз-виваеться i icnye.
3 uici парадигми випливае, що конкуреншя до тих nip е корисною, поки вона здшснюсться в сприятливому сошальному контексп, який встановлений не авторитетом чи сукупшстю шдивщуальних пошуюв, а сшльиотою вшьиих людей, в межах якоУ вони змагаються на границ! М1Ж волею та наказом.
У правильно сошал1зоваиих пщивдав е баланс м1ж власними та спшышми потребами спшьноти. Вони також волод^ють здатшстю прогнозувати сошальш наслщки с во Ух дш. Бути правильно сошал1зованим не означае бути неспромож-ним змагатись, д1яти рацюнально чи реал!зувати себе. С иевш дшянки, у яких та-ка поведшка е сумкна з шнностями сусшльства. Проте у кожшй такж дшянш е моралью меж1, поза якими вона не може бути допущена ("правила гри" у cnopTi, полггищ, економ1щ ).
Етична позишя, на яюй базуеться парадигма "Я i МИ", е деонтолопчною (термш "деонтолопя", фец. - сфера обов'язку). Деонтолопя використовуе як крн-терш для судження моральн1сть акту, тобто не його результат, а моральний обо-в'язок, який суб'ект в цьому aKTi виконуе чи imopye. "В житп, твердить деонтолопя, е щось бшьше, шж лише пошук максим1зашУ чийогось задоволення".
Таким чином, з позицж сучасного сошалыю-фшософського знания слщ шддати критиш неокласичну парадигму, TeopiY та коицепцн, сформульоваш на н принципах, як нереалктичш, иепродуктивш i аморалып. Пропонуючи Уй альтера-тнативу, визиачимо основш змши економщноУ парадигми, яю обумовлеш змшою св1тоглядних настанов щодо сшввщношення людини i сусшльства.
По-перше, НЕОКЛАСИКИ твердять, що люди стараються максим1зуватн одну користь (чи приемшсть, радкть, споживаиня). Гумашстичио-етична парадигма виходить з того, що люди переслщують як мипмум дв1 неперетворюваш "ко-ристГ' i мають два джерела оцшювання: приемшсть i мораль.
По-друге, неокласичне припущення, що люди приймають рннення рацю-нально, замшюеться бшып реалктичпим твердженням, що люди, як правило, ста-влять цш i вибирають засоби Ух досягнення на основ! Ух цшностей та емошй. Та-кий cnoci6 формування шлей економшноУ д1яльносп не виключае рашональногс пщходу, але забезпечуе бшыпою Mipofo врахування сошальних аспеклв шеУ Д1Я-льносп, робить прийняття економ1чних pimenb бшьш ефективним.
9SR ~~ Л о 125-п1ччя УкпЛЛТ\
11о-третг, неокласнчне припущення, то шдишдуум е одимицею, що при-ймае рпнення, ми замппогмо припущенням, то сошалып колективи (еттчж, ра-сов1, трудов1, амейш) е головинми одишшями, що приймають рпнення. 1ндивщу-алып рпнення при цьому часто вщображають значною м1рою колективш атрибути \ пронеси, тобто вони мають мюне, але в основному в контекст^ встановлену р1з-ннми колективами.
По-четверте, неокласнчне припущення, що ринкова еконо\нка е самостж-ною, а п ознаки 1 принципи функцюнування можуть бути сформульоваж на основ! модел1 досконалоТ конкуренцп, ми зам1июгмо ирипущенням, що економжа € орга-шчного складовою частиною невного сусшльства з його культурою 1 пол1тикою.
По-п'яге, сощалын колективи всупереч неокласичному припущенню не г. простими сукупностями ¡ндив1дуум1в, а мають власну структуру, яка мае великий внлив на стйвробтпщтво ¡ндивщуум1в. Найважливиний структурний атрибут -влада. Влада е або вбудована в структуру, виливаючи на взагмозв'язок ждивщуу-мт в УУ рамках. При иьому певж економ!чж суб'екти мають владу над ¡шпими безпосередньо в межах економжи, ппш - використовуючи уряд, який втручаеться в Ух штересах в економжу.
1Ц фундаменталып р1зншн припущень складають те, що е узагальнеие як Я \ МИ парадигма. Термш видшяс припущення, що шднвщууми д1ють в сошально-му контексп, що ней контекст не зводиться до ищивщуальних дш ¡, що найваж-лишше, сощальний контекст не е обов'язкопо чимось зовншппм по вщношенню до шдивщуума, а частково е частиною його ¡снування.
Якщо в неокласичнж парадигм! ¡ндивщуум розглядаеться як такий, що стоУть осторонь в1д спшьноти та сжльннх щнностей, рацюнально вирнпуючи, ва-рта чи не варта ставати йому членом щеУ стпльноти, то деонтолопчна парадиг ма "Я \ МИ" розвивае думку, що люди мають принаймж кшька важливих залучень в сжльноту. Тому вфжсть сшльним шнностям € часто не результатом щлеспрямо-ваного рацюналыюго пристосування, а засвоення певних морапьних припцигйв даноУ сшльноти.
Таким чином, головж пшмпшосп м1ж неокласичною та сощальною парадигмами економ!чноУ науки кореняться в р1зииш Ух сощальноУ фшософ1'У, оскшьки дв1 позинп мають вщмшт погляди на природу людини (чи е люди в основному негщниками, чи благородннми? \ природу сусжльства (чи е ждивщууми природ-ио в гармони, чи людина людиж вовк ?).
Обгрунтування сощальноУ нарадигми закладаг основи иовоУ науки - СО-ЦЮЕКОНОМ1КИ, яка, на думку автора, буде розвиватись в р1зних напрямах великою юльюстю дослщннюв.
Дощльно встановити взаемозв'язок ! вщм1жпсть "сощоекономжи" \ "пол!-тичноУ економп". 1сторично термш "иолтнна економ1я вщноситься до перюду, коли економ1чна наука ще не була диференцшована 1 вивчалась як одна сумпп, як частина сощальноУ фшософй' чи иолттчноУ економп. В той же час поява соцюе-кономжи вщображае р*1ст дисциплжарноУ жтеграцп. Вона не повертасться до лона ранньоУ полттчноУ економп, але стараеться об'едиатн и сфери, що занепали. Вона намагагться зштегрувати елементи економжсу та ¡нших сожальних наук в одну теоретичну систему, але не змииати Ух.
Сощальна економжа, ждкреслюс В.€ременко |10|, беручн за основу ви-вчення економ1чиих процеав у сучасному нивЫзованому громадянському сусж-6. ОсвЬянськ1 проблеми ппшоТ школи 259
льств1, не запишае осторонь i тмптичний аспект такого вивчення. Однак на в1дм1-ну вщ "пол1тично1 економГГ', що завжди була политичною економ!сю певного кла-су, сошальна економжа робить наголос на вивченш економ1чного буття ЛЮДИНИ в сучасному суспшьствц з'ясовуе основи економ1чного устрою р1зних сустйльств, спрямована на вивчення закошв розвитку i досягненпя "сошального компром1су" в сучасних, надзвичайно складних умовах виживання людського роду.
Наука СОЦЮЕКОНОМ1КА - зааб подолання "розкошв" М1Ж "двома культурами", "двома швкулями головного мозку", напруги м1ж нормативною та позитивною сторонами науки. Соцюекономжа прагне збудувати м1ждисцишннарний MicT, який об'еднае ринок, пол1тику i суспшьство, при розгляд! ироблеми вибору з'еднае вивчення причин з цжностями та емошями. Вона прагне з'еднати позитив-Hi (логжо-емшричш) та нормативн'1 (приписуюч1) сторони науки без втрати вщ-м1нност1 м1ж фактичними та шншсними судженнями.
Сьогодш переважна бшьипсть краУн св1ту являють собою велике розмаУття i р1знобарв'я так званих "змипаних економж" з обов'язковими елементами coniani-зашУ. В кожнж конкрет1пй краУш комбшашУ ecix складових сусшлыюго устрою (економ1чних, демограф! чних, ¡нформацжно-духовних, полггичних, еколопчних ) е не тшьки надзвичайно р!зномажтними, але й певною м1рою неповторними. Про-те це не означае, що в них нема спшьних ознак. Тому можна стверджувати, що pi-3Hi краУни св1ту являють собою pi3Hi комбшашУ бшьш розвинених i менш розви-нених "сошальних економж". Саме тому вивчення, пор1вняння та узагальнення складних i неповторних сошалыю-економ1чних npoueciB, яю вщбуваються в р'13-них краУнах св1ту та окремих його релонах, заслуговують на найнильжшу увагу дослщниюв. Це i е предметом дослщження такоУ спешальноУ галуз1 знань як сошальна економжа.
Перехщ до гумашстичноУ парадигми розвитку соцюекономжи на рубеж! тисячолпъ означае ще одну яюсну змшу в предметному npocTopi EKOIЮМ1ЧП01 НАУКИ. Бо якщо СОЦ1АЛБНА ПАРАДИГМА спираеться на свггоглядннй принцип сошалыюст1 i не може одночасно не враховувати принцип економ1чного ра-цюнал^зму, то новж метапарадигм1 в цшому вщповщае бшьш загальний та фун-даменталыжй принцип гумашзму. 3 шею змжою ведучого принципу пов'язаш вщповщш змжи в предметному npocTopi ЕКОНОМ1Ч1Ю1 НАУКИ. Формально його меж^ як i рашше, окреслеш проблематикою багатства. Суть проте змипоеть-ся, оскшьки прюритети змодуються з багатства матер1ального багатства гумашс-тичного. Дедагп частше економ1чна теор1я матиме справу з проблемою проблем -д1ялыистю, яка створюе саму людину.
Лггература
1. CimniK К. Людина i природа третього тисячол1ття // Голос Украшн, 1999, 5 червня.
2.11ит. за "Основи сошоеколопГ /ред. Г.О.Вачииського/. - К.: Виша школа, 1995. - С. 34.
3. Кун Т. Структура научных революций. - М.: Прогресс, 1977. - С. 229.
4. Ftzioni A. The moral dimension: toward a new economics.N.Y., FP, 1988. P. 1.
5. Кун Т. Зазнач. праця. - С. 29.
6. Тарасевнч В. Еволюшя економ1чно1 Teopii та сучасне пара дигмальне зрушення // Fконом ¡ка У краУни, 1996, N 2.
5. Еременко В. Сучасна парадигма економ1ЧноТ науки // Економжа УкраТни. 1994, N11.
6. Тарасевнч В. Зазнач. праця. - С. 46.
7.1ван Павло II. Енцикшка "Centesimus annas" // Перква i сошальт проблем». Льв>в, 1993.
-С. 491-492._
260 До 125-р|ччя УкрДЛТУ
8. Г. 1».1Яско. С'ошальие ринкопс тосмодарство та йоги 1астосувапня. — К.: Сжтовнд, 1992.
9. F.tzioni Л. Зачнач. праия. - Р. 4.
10. Срсмспкп К. 11ро науку i курс "couiam.iioi скомомки"// Нкомомша УкраУпи, 19%, N 5.
R.R. СнЫско, М. Чепа-Л.Л.
ШДРОДЖЕННЯ АВТЕ1П ИЧНОСТ1 ДУХОВНОСТ1 ТА НЛЦЮНЛЛЫЮГО ЛАНДШАФТУ: ПОСТАНОВКА III'OBJIEMII
V. V. SnizJtko, М. Chepa - L.A. Renasccnce of authentic spirituality and national landscape: problem raising
The needs of Ukraine economic revival should not be obstacle to spiritual renascence: national landscape, as a base of national consciousncss. can play important role for this process. At history, the Ukrainians were formed as an ethoce in the so-called forest-steppe zone, or more precisely in forests and meadows. The motley grass of meadows or the steppe had practical importance, Ukrainian agricultural consciousness and agricultural wealth were formed there. The forest was always a spiritual temple — it was a sin to cut a tree or to spoil a wood. Modern forest shelter belts or parks are not able to play such a role. Therefore the state forest policy must be build on the base of renascence of authentic spirituality, one of the most powerful culture symbol of which is a national landscape.
Питания: з чого усе створено на Зе\ш довп часи не мало виринення. Apic-тотель запроионував як загальне ионяття про все, що icnye у евт, поняття "nic". Римляни, усиадкувавпш грецьку фшософ'ио, переосмислили деям поняття: "6yai-вельний л1с", "матер!яс" перетворився на загальновщоме поняття "матер1я".
Цей приклад евщчить про те, якого значения в прадавш часи, часи форму-вання етноЫв, для людства мав л1с. Сьогодш загальновщомо, що рослинний св1т створив умови, придатж для ¡снування усього живого на планет! i саме рослинний cb'it е основним гарантом ¡снування людиии. Але невдячне людство затято ни-щить свого гаранта: Jiicn внрубуються, в деяких репонах виннщуються велик! ушкалып фкоценози. Глобальна мелюращя та спорудження пгантських гребель з т. зв. штучними морями, видобування кориспих копалии та буд1впицтво MicT-мегагтол1ав 3i шкщливим иов1трям -енрямовано ироти Природн.
Оргашзм людини "звикае" до брудного довюлля 1 у хворобливому нсихо-ф1зюлопчному сташ в1дчужуеться вщ природного довкшля, втрачаючи природ-ний ¡муштет. А люднна ж пов'язана з роелннами чимось незримо-нематер!альним, а не лише утшитарною залежжетю. Змют i походження uiei" духовноУ залежност1 не дослщжено. Якщо i звергалась увага, то лише емтпрично, без глибокого atiani-зу. Можливостей робнти це стае обмаль, бо на св1танку своеУ генези люднна була часткою Космосу, ¡снувала стильно з Природою, вбираючи i генетично закршлю-ючи все надане Уй в спадок. Пемов з чиеУсь лихоУ вол1, "прозр1вши" згодом, люднна почала вщсторошоватись вщ природного довюлля, нротиставляючи себе йому, зв'язки роз1рвалнся, тепер Ух складно вщчувати, не те щоби вивчати. Але вивчати треба. Вивчати на найр1зномаштннних р1внях i з найрпиомаштш'ших погляд1в.
Уш калыюю функжею рослин е Ухня здатшеть видшяти летю ф!тогешп ре-човини, яю захищають рослини, як з середини, так i зовш, вщ найр!зномаштншшх воропв: комах, бактерж, BipyciB тощо. Д1я них речовин суто нтдивщуальна i спрямована проти труп певттих представнию'в "воропв". Об'еднання рослин у при-
6. Осв1Тямськ1 проблем» гшшоТ школм 261
