CC BY
62
Sala-i-Martin, X. "I just Ran Four Million Regressions". Working Paper, NBER, no. 6252 (1997): 178-183.
Stihlits, Dzh. Ekonomikaderzhavnohosektora [Economics of the public sector]. Kyiv: Osnovy, 1998.
Selegmen, B. Osnovnye techeniia sovremennoy ekonomicheskoy mysli [Main currents of modern economic thought]. Moscow: Progres, 1968.
Umantsiv, Yu. M., and Miniailo, O. I. Mekhanizm ekonomichnoi polityky [The mechanism of economic policy]. Ivano-Frankivsk: Misto NV, 2010.
Veblen, T. Teoriiaprazdnogoklassa [Theory of the Leisure Class]. Moscow: Librokom, 1984.
Vallerstain, I. Konetsznakomogo mira. SotsiologiyaXXI veka [End of the familiar world. Social Science of the XXI century]. Moscow: Lo-hos, 2004.
УДК 339.972+336.14(477)
державний сектор економ1ки в заруб1жних кра1нах
i проблеми нацюнального сектора
© 2014
ылик м. д., ылик т. о.
УДК 339.972+336.14(4771
Бшик М. Д., Бшик Т. О. Державний сектор економши в зарубiжних кражах i проблеми нацюнального сектора
У статт'1 розглянуто стан втчизняного державного сектора економки, його права, роль, сутшсть нацональних моделей та галузевi позицИ. Визначено основнi недол'ши в його формуваннi, зокрема помилки, що були допущен укра!нською владою при приватизацИ економши, полтика цтоутворення на продукти та послуги природнихмонополiй, низька ефектившсть оперативного управл'шня державними тдприемствами, вд-сутшсть д'твоi державноi тдтримки тдприемств державного сектора тощо. З метою пiдвищення функцюнування втчизняного державного сектора розглянуто досвiд розвинених кран. У результатi зроблено висновок, що держава повинна виступати як великий господарюючий суб'ект, який за рахунокучаст'> у ринковй економц поповнюе державний бюджет. Також визначено, що важливою iнсmиmуцiйною формою рин-ково!економ'жи мае виступити державно-приватне партнерство, яке е незамнним чинником розвитку 'тфраструктури, залучення приватних нвестицй та впровадження iнновацiй.
Ключов'! слова: державний сектор економки, приватний сектор, ефектившсть д'тльностi тдприемств державного сектора, галузевi пр'юрите-ти, державно-приватне партнерство. Вбл.: 10.
Бшик Марiя Дмитрiвна - доктор економ'мних наук, професор, професор кафедри корпоративних ф'танав i контрол'шгу, Кивський нацональний економiчний ушверситет iм. В. Гетьмана (пр. Перемоги, 54/1, Ки!в, 03068, Украна) E-mail: zaitsevai@ukr.net
Бшик Тетяна Олександрiвна - кандидат економ'нних наук, доцент, доцент кафедри економко-математичного моделювання, Кивський нацо-нальний економiчний ушверситет iм. В. Гетьмана (пр. Перемоги, 54/1, Ки!в, 03068, Украна)
УДК 339.972+336.14(477) Билык М. Д., Билык Т. А. Государственный сектор экономики в зарубежных странах и проблемы национального сектора
В статье рассмотрено состояние отечественного государственного сектора экономики в развитых странах, его права, роль, сущность национальных моделей и отраслевые позиции. Определены основные недостатки в его формировании, в частности ошибки, которые были допущены украинской властью при приватизации экономики, политика ценообразования на продукты и услуги природных монополий, низкая эффективность оперативного управления государственными предприятиями, отсутствие действенной государственной поддержки предприятий государственного сектора. С целью повышения эффективности функционирования национального государственного сектора рассмотрен опыт развитых стран. В результате сделан вывод, что государство должно выступать в качестве большого хозяйственного субъекта, который за счет участия в рыночной экономике наполняет государственный бюджет. Также определено, что важной институциональной формой рыночной экономики должно выступить государственное частное партнерство, которое является незаменимым фактором развития инфраструктуры, привлечения частных инвестиций и внедрения инноваций.
Ключевые слова: государственный сектор экономики, частный сектор, эффективность деятельности предприятий государственного сектора, отраслевые приоритеты, государственно-частное партнерство. Библ.: 10.
Билык Мария Дмитриевна - доктор экономических наук, профессор, профессор кафедры корпоративных финансов и контроллинга, Киевский национальный экономический университет им. В. Гетьмана (пр. Победы, 54/1, Киев, 03068, Украина) E-mail: zaitsevai@ukr.net
Билык Татьяна Александровна - кандидат экономических наук, доцент, доцент кафедры экономико-математического моделирования, Киевский национальный экономический университет им. В. Гетьмана (пр. Победы, 54/1, Киев, 03068, Украина)
UDC 339.972+336.14(477) Bilyk Mariia D., Bilyk Tetiana O. State Sector of Economy in Foreign Countries and Problems of the National Sector
The article considers the condition of the domestic state sector of economy in developed countries, its rights, role, essence of national models and branch positions. It identifies main shortcomings in its formation, in particular, mistakes that were made by the Ukrainian power during privatisation of economy, policy of price formation on products and services of natural monopolies, low efficiency of operative management of state enterprises, and absence of effective state support of enterprises of the state sector In order to increase efficiency of functioning of the national state sector, the article considers experience of developed countries. In the result a conclusion is made that the state should be a big economic subject that fills in the state budget by means of participation in the market economy. The article also shows that the stateprivate partnership, which is an indispensable factor of infrastructure development, attraction of private investments and introduction of innovations, should become an important institutional form of market economy Key words: state sector of economy, private sector, efficiency of activity of enterprises of the state sector, branch priorities, state-private partnership. Bibl.: 10.
Bilyk Mariia D.-Doctor of Science (Economics), Professor, Professor of the Department of Corporate Finance and Controlling, Kyiv National Economic University named after. V. Getman (pr. Peremogy, 54/1, Kyiv, 03068, Ukraine) E-mail: zaitsevai@ukr.net
Bilyk Tetiana O.- Candidate of Sciences (Economics), Associate Professor, Associate Professor, Department of economic and mathematical modeling, Kyiv National Economic University named after. V. Getman (pr. Peremogy, 54/1, Kyiv, 03068, Ukraine)
Укожнш державi е потреби безпеки та сощальш про-блеми (безробiття, сощальне забезпечення, регулю-вання цiн), з якими ринок самостшно впоратися не може. Нащональний уряд, як правило, скрГзь вГдповь дальний за оборону, випуск грошей, мiжнародну торгiвлю, пошту. До компетенцГ! мiсцевих територiальних оргашв влади традицiйно вiдносяться питання охорони порядку, освiти та рiвня життя.
ДослГдженням проблем державного сектора займа-лися як зарубiжнi, так i вiтчизнянi вченi. Так, значну ува-гу цим проблемам придГлили В. Базилевич, Л. Баластрик, М. Бкик, О. Василик, В. Венгер, П. бщенко, В. Опарш, О. Руд-ченко, Дж. Стiглiц, Л. Червова, В. Федоров, I. Чугунов та ба-гато iнших. Основнi проблеми в радянський час стосувалися ефективносп функцiонування державного сектора, а в перюд переходу до ринково! економжи - питань теорц i практики його трансформацГ!. Разом з тим залишаються проблемними питання щодо критично! маси державного сектора, його роз-галуженост, проведення нацюнамзацп, оцшка дотримання загальних принципГв i схеми побудови нащональних моделей та ефективностi функщонування державного сектора, шляхи пiдвищення його функщонування в сучасних умовах. Роз-криття вказаних питань е метою дано! стати.
Вивчення досвiду зарубiжних кра!н свiдчить про рiзнi тдходи щодо критично! маси державного сектора та управлшня ним. Слiд тдкреслити, що межi мiж державни-ми й приватними компашями е розмитими. НавГть у США, де велика увага придкяеться правовому регулюванню, най-бкьша компанiя «Аш^иек», яка заснована федеральним урядом для обслуговування нащональних пасажирських замзничних перевезень, одержуе субсидГ! вiд федерально! влади, а в усГхх iнших вiдносинах дiе як приватне тд-приемство. Аналопчна ситуацiя прослiдковуеться також у ВеликобританГ! з нацiоналiзованою Британською сталели-варною компанiею.
МГж державними й приватними структурами розви-нених iндустрiальних держав слГд видкити двi вiдмiнностi:
1) особи, вкповГдальш за управлiння державною установою, або вибираються, або призначаються тим, хто вже обраний;
2) державш структури надкеш правами, яких не ма-ють приватнi структури.
Так, держава мае право примусити усГх суб'екпв господарювання платити податки, а у випадку вГдмови вiд цього застосувати вкповГдш санкцн. Для суспкьних потреб держава мае право скористатися власшстю шших власникГв, але при цьому вона повинна сплачувати !м вГд-повiдну компенсацiю (право виняткового суверенитету). У бiльшостi розвинених кра!н держава може зобов'язати молодь до служби в армГ!. У приватному секторi всi кон-тракти е добровкьними, i вiдповiдно, приватнi iнститути шякого примусу робити не мають права.
Щодо розгалуженост державного сектора економжи слГд пiдкреслити, що найбiльш поширений вiн у АвстрГ!. У таких галузях !! економiки, як паливно-енергетичний комплекс, електроенергетика, транспорт частка держа-ви перевищуе 75%. За значною питомою вагою державно! власностi в нащональному господарствi слiд видiлити таи кра!ни, як Францiя, Великобританiя, НГмеччина, НГдерлан-ди, Iталiя, Швецiя.
ВГдносно незначною е роль держави в економщ ЯпонГ! та США. Однак навГть у цих кра!нах у другш половинi XX ст. зросла частка держави у володшш замзницями, федераль-
ними автомоб1льними шосе, що знайшло яскравий прояв у надходженнях до бюджету. У США в^ пiдприемств з державною часткою до инця 90-х рокiв надшшло 30 % податко-вих платежш вiд сукупного виробництва кра!ни. При цьому значними були i державш витрати. Вони становили бкьше 1,5 трлн дол., або 35 % сукупного виробництва, тодi як до Першо! свгтово! вiйни цi показники не досягали й 10 %.
За вск чайв найважливiшою державною функщею було визначено формування й дотримання юридичних норм. Головними напрямами дiяльностi держави у мину-лому столгт були: виробництво товар1в i послуг; субси-дування приватного виробництва (сумiжне iз приватним власником фiнансування); закутвля товарiв i послуг; пе-рерозподк доход1в, що включае державну й сощальну допомогу (трансфернi платежi). Серед вказаних напрямiв дiяльностi державних тдприемств виробництво товар1в i надання послуг найпоширеншим було у Францй.
Представляе iнтерес також порядок проведення нацiоналiзацi! у Францй. Пiсля приходу до влади урядiв Народного фронту й сощалкпв кiлька ра-з1в нацiоналiзувалися найбiльшi галузi промисловостi. Так, у 30-п роки минулого столiття були нащонамзоваш Фран-цузький банк, тдприемства вiйськово! промисловостi та залiзничного транспорту. Шсля зв1льнення вiд фашист-ських окупантш в 40-вi роки уряд Франщ! нацiоналiзував значну кiлькiсть шахт, заводи «Рено», виробництво газу й електрики, велии страховi компанй, уй пiдприемства з видобутку мiнерального палива, у державнi пiдприемства були трансформоваш компанГ! з морських перевезень, створена Нащональна компанiя «Эйр-Франс». Нацiональ-ш пiдприемства очолювали тристороннГ адмiнiстративнi ради з представниив держави, персоналу (шодГ й спожива-чгв), а також компетентних ойб.
У Великобританй активна нацiоналiзацiя розпоча-лася з 1946 р., коли тд контроль держави перейшли на-цiональний банк, тдприемства з видобутку вуплля, ви-робництву газу й електрики, транспорт, цивЬ\ьна авiацiя, чорна металургiя. Очолювало англшсьи нацiональнi пГд-приемства правлiння з невеликою чисельшстю осГ6, але зГ значним досвГдом Г авторитетом. У вказаних европейських кра!нах в окремГ роки обсяг державного промислового виробництва складав вГд 50 % загальнонащонального.
У США частка державного виробництва знаходилась в межах 12 % вГд нащонального випуску, що е одним Гз най-нижчих показникГв розвинених кра!н свГту.
За допомогою субсидш у багатьох шдустрГальних кра!нах у певних сферах держава значним чином впливае на виршення проблем приватних виробникГв. Так, роль державного сектора зростае при регламентуванш дГяльностГ виробництва, фГнансуваннГ рГзних федеральних урядових програм. Держава також надае рГзномаштш дотацГ! ви-робникам державних структур при кутвлГ устаткування, а приватним особам - у сощальнш сферГ. КрГм того, велике поширення одержали прихованГ субсидГ!, коли держава, на-приклад, обмежуе Гмпорт якогось товару або обкладае його митом. Таким чином, американсьи, французьи, канадськГ й ГншГ виробники товарГв, що конкурують мГж собою, отри-мують державну пГдтримку. При цьому виробникам нада-ються субсидГ! не державою, а безпосередньо споживачами. Практикуеться також приховане субсидування, через на-дання кредитГв державою за низькими процентними ставками, гарантування позик Г регламентащя виробництва.
Уряди розвинених кра!н щорГчно здГйснюють заку-пГвлГ на значнГ суми товари Г послуги з метою нацюнально! оборони, експлуатацГ! дорГг, забезпечення освГти та дотри-мання порядку. Проте, якщо в США кошти, що на це витра-чаються, дорГвнюють чвертГ нацГонального виробництва, то в европейських кра!нах вони можуть досягати 40 %. Тому не випадково у бюджетах бГльшост держав витрати на силовГ структури й сощальш програми складають значну частку.
В Америщ майже половина всГх витрат на транспорт в державному секторГ фГнансуеться федеральним урядом, з них 86 % знаходиться у розпорядженш штатГв Г мГсцевих органГв влади. КрГм цього, державнГ закупГвлГ кнують у формГ програм, спрямованих на сприяння й регулюван-ня торпвлГ будГвництво житла й проекти розвитку мкт, збереження природних ресурсГв Г захист навколишнього середовища. Активну роль вГдГграе держава у перерозпо-дГл доходГв, вилучаючи кошти в одних осГб Г передаючи !х шшим. У сумарних державних витратах США найбГльшу питому вагу займають: сощальне страхування - 28%, оборона й програма допомоги ветеранам - 22%, освГта - 15%, допомога бГдним - 8%, тодГ як субсидГ! виробництву дося-гають усього лише 3%.
В шдустрГальних кра!нах розмГр державного сектора значною мГрою залежить вГд шформатизацп й комп'ю-теризацГ! виробництва. Розвинеш кра!ни, насамперед США, займають мкце лГдера в 1нтернетГ. Якщо разом Гз виробни-цтвом комп'ютерГв, створенням програмного забезпечення, шформацшними послугами цей сектор у розвинених кра!-нах складае понад 50 % ВВП, то в США ще бГльше. У цГлому частка державного сектора знижуеться, осильки цГ тдпри-емства Гз самого початку створювалися як приватш, Г фшан-сову тдтримку уряд надавав !м лише на початковш стадГ!.
У кожнГй кра!ш на перспективи розвитку державного сектора економши накладае вГдбиток ГсторГя. Звичайно, на розвиток державного сектора в подальшому значно впли-ватимуть умови функцГонування паливно-енергетичного комплексу кожно! кра!ни. У европейських кра!нах, де не-багато енергетичних ресурсГв, уряди цих кра!н змушенГ безпосередньо приймати на себе турботу про електроенер-гетику. У США державний сектор у явнш формГ не може отримати значного розповсюдження, але приховане субси-дування, рГзноманГтнГ перерозподГльчГ програми свГдчать про те, що в абсолютному розмГрГ державний сектор США е ствставним з таким у бврош.
Проведене дослГдження дозволяе дГйти висновку, що в шдустрГальних кра!нах державний сектор усе бГльше охоплюватиме дГяльнГсть суб'ектш сощаль-но! сфери й послуг. Сид пГдкреслити, що однГею з тенден-цГй технГчного прогресу е введення загально! вищо! освГти. Ця Гдея вже проходить апробацГю в ЯпонГ! й ШвецГ!. Якщо ниш держава значну суму коштГв витрачае на фшансуван-ня загально! середньо! освГти, то в перспективГ усе бГльше вищих навчальних закладГв контролюватиметься й фшан-суватиметься державою. ПодГбна ситуацГя матиме мГсце також Г в сферГ охорони здоров'я. Значна частина медичних оргашзацш, що перебувають у шдпорядкуванш мунщипа-лГтетГв, можуть конкурувати як за обсягом, так Г рГвнем на-дання послуг з приватними медичними структурами.
СлГд вГдзначити, що в Кита! - найбкьшш держа-вГ свГту - частка державного сектора зменшуеться, однак ниш ця кра!на виробляе близько 40 % нацГонального доходу. Зростання частки державного сектора е характерним
для кра!н, що динамГчно розвиваються (Швденна Корея, Тайвань, Сингапур, Та!ланд).
АналГз публжацш, якГ розкривають досвГд зарубГж-них кра!н, свГдчить про те, що не кнуе стандартов щодо ве-личини державного сектора економши [1]. В одних кра!нах державний сектор е дуже значним (зокрема в ГрецГ!, 1талп, ФранцГ!), тодГ як в шших вГн майже вГдсутнГй (ЯпонГя, Люксембург) або сконцентрований на незначнш илькост гос-подарських дГлянок Г галузей (Шдерланди) та «розсГяний» за всГма видами економГк (ФранцГя, ПортугалГя). Досить рГзною е ефективнГсть дГяльностГ пГдприемств державного сектора. Так, в окремих кра!нах державний сектор е високоефективним (ШвецГя, ФранцГя) Г, навпаки, неефек-тивним в шших (Бельпя, США). Щодо системи управлшня пГдприемствами державного сектора, то вона також вГд-рГзняеться в окремих кра!нах: у рядГ кра!н дГе унГфГкована система управлГння пГдприемствами державного сектора (ШвецГя), тодГ як у США функцюнуе система «точкового» (пооб'ектного) управлГння.
ПроведенГ нами та шшими науковцями дослГдження свГдчать, що усюди дшть нацГональнГ моделГ, Г проблема полягае в усшшност !х практично! реалГзацГ!, осильки теоретичш дебати щодо вибору «правильно!» моделГ державного сектора уже припинилися, Г проблема перейшла в практичну площину спроб Г помилок.
Однак слГд пГдкреслити, що кнують певш загальш принципи та схеми побудови нацюнальних моделей. Головний принцип полягае в тому, що жоден уряд не може миритися зГ значним, але неефективним Г об-тяжливим у фшансовому вГдношеннГ державним сектором. У зв'язку з цим вимога мае бути такою: якщо державний сектор неефективний, тодГ його розмГри й обсяг фшан-сування повинш бути мшмальними, або за його високо! ефективностГ частка державного сектора в нацюнальнш економГцГ буде значною.
У кожнш кра!нГ в основу формування державного сектора покладено вГдповГдну модель. Так, ниш видГляють три моделГ державного сектора: захГдноевропейську (ПортугалГя, ФранцГя й ряд шших кра!н), пшшчно-американську (США й Канада) Г азГатську (ЯпонГя й П1вденна Корея) [2]. 1м властивГ такГ характеристики.
Для захiдноeвропейськоí моделi в основному харак-терний досить значний за обсягом Г високоефективний (що щедро фГнансуеться) державний сектор, який мктить досить рГзномаштну галузеву структуру.
Для твтчтамерикансько1 моделг", навпаки, харак-терний типовий недорозвинений, низькоефективний дер-жавний сектор, що спещалГзуеться, головним чином, на чисто державних функщях, обороннш й сощальнш шфра-структурГ, виходячи Гз системи «скупого фшансування». Обом моделям властива чГтка межа м1ж приватним бГзне-сом Г державою.
Для азiатськоí моделi вказана межа розмита, спо-стерГгаеться переплетшня ГнтересГв держави й бГзнесу, що реалГзуеться через представник1в у владних Г корпоратив-них структурах. Результатом реалГзацГ! тако! моделГ е формально невеликий державний сектор, якому держава надае вГдповГдну фшансову й оргашзацшну пГдтримку.
Кожна з розглянутих моделей мае сво! юторичт й гео-графГчнГ особливостГ. Наприклад, реалГзована адмГнГстра-цГею Р. Рейгана пшшчно-американська модель державного сектора в найбГльш «рафГнованГй» формГ пропонувала при-
ватизащю таких нетрадицшних об'eктiв, як нащональш парки й природнi територп, що охороняються, нащональ-на служба погоди, морсьи нафтовi родовища, залiзничнi транспорты компанп, пошта, школи й в'язнищ [3]. Багато чого з указаного не було реалiзовано, однак виконувався сам принцип, що передбачав у перюд «холодно! вiйни» максимальне розвантаження державного бюджету, коли вiн був переобтяжений видатками на оборону.
У реалГзацп европейсько! моделi прикладом шших крайнощ1в е Швецiя, яка при побудовi так званого «швед-ського соцiалiзму» спираеться на величезний державний сектор (32 % зайнятих у кра!ш) i фантастичнi державнi ви-датки (64 % ВВП).
Наведет два тдходи мають послiдовникiв у Сх^нш бврош. Так, iдея адмшстрацп Рейгана щодо загально'1 при-ватизацп доведена до логiчного завершення в Латвп. ВГд-повiдно до латвшського законодавства приватизованим може бути будь-яке державне майно. Для Латвп кнувала ткьки одна проблема - термш передачi об'екта на прива-тизащю. Мiсцевi чиновники вищого рiвня вважають, що в недалекому майбутньому на приватизащю будуть переданi залiзниця, пошта й мiжнароднi аеропорти [3].
Слд пiдкреслити, що Польща обрала шлях «швед-ського соцiалiзму». Вона тдтримуе частку державних ви-трат у ВВП на р1вш 47 % [4], що в 1,5 разу бГльше аналойч-ного показника в США. Вйм, не виключено, що й Латвiя, i Польща згодом свою внутршню економiчну полiтику роз-горнуть в iншому напрямку.
Звкно, розмiри укра'нського державного сектора за минулi роки були значними. Фшансування державного сектора дiйшло до дуже низько'1 межi, а результата його дiяльностi е вкрай незадовГльними. Проблема загострюеться ще й тому, що як РосГя, так i Укра'на не змо-гли побудувати твшчноамериканську модель державного сектора в «чистому виглядЬ. Бiльше того, явно прогляда-еться спадкоемнiсть господарського мехашзму функщо-нування пiдприемств вггчизняного державного сектора з азiатською моделлю. Крiм того, переплетiння iнтересiв чи-новникiв i представникiв бiзнесу позбавляло украшський i росiйський державний сектор необхГдно! прозоростi й ефективностi, властивих твшчноамериканськш моделi.
Враховуючи, що вггчизняний державний сектор про-довжуе активно еволющонувати, варто було б впроваджува-ти в укра'нську i росшську практику бiльшою мiрою евро-пейсьи методи й стандарти роботи з державним сектором, що дозволило б частково виправити ситуащю, яка склалася.
Аналiз показуе, що галузевi позищ! державного сектора в тих або шших державах хоча й вiдрiзняються, але не так, як його сумарш вiдноснi розмiри. Наприклад, в 1талп найбiльшi державнi компанп контролюють чорну металур-гiю, електротехшчну й суднобуд1вну промисловiсть. В 1с-панп поступово розширюеться державний сектор у сферi передачi електроенергп, i в цiй сферi встановлюеться суво-рий державний контроль. Державний сектор Велико! Бри-танп домiнуе у вугiльнiй промисловост i ядернiй енерге-тицi. У Франца найсильнМ позицГ! державного сектора в електроенергетищ, в аерокосмiчнiй, електроннш, хiмiчнiй промисловостi, металургй, автомобiлебудуваннi.
Якщо охарактеризувати загальш закономiрностi роз-витку державного сектора, можна констатувати, що дер-жавний сектор охоплюе в основному поштовi послуги, за-лiзничнi перевезення, телекомушкацп й електроенергетику.
Навiть у США вш повнiстю домiнуе в поштових послугах i становить приблизно 1/4 частину в сферi залiзничного транспорту та в електроенергетищ [5].
Таким чином, енергетика, транспорт i зв'язок е тими галузевими прюритетами, на яких сконцентрова-на увага державного сектора. В Укра'ш, як i в Росй, державний сектор домшуе в паливно-енергетичному й оборонному комплексах, мжробюлопчнш промисловостi, у сферi транспорту й зв'язку. Водночас приватна форма власносп найменше поширення одержала в галузях при-родних монополiй - електроенергетищ й залiзничному транспортi. Враховуючи, що щ напрями дiяльностi майже у вск кра'нах свiту служать традицiйною «нiшею» для державного тдприемництва, можна стверджувати, що Укра'на, як i Росiя протягом 90-х роив XX ст. рухалися в загально-му напрямi розвитку свггово! економiки. Однак ця теза мае бути уточненою, оскiльки, по-перше, останшм часом значно послабленi позицй укра'нського державного сектора навiть у його традицшних «нiшах», а по-друге, реальш вiдмiнностi в архiтектурi вiтчизняного державного сектора прогляда-ються при пор1внянш деталiзованих галузевих структур.
Оцiнюючи ефектившсть функцiонування державного сектора, сл^ враховувати таке: виконання державними тдприемствами сусп1льних (соцiальних) зобов'язань, мо-нопольне положення !х в окремих сферах економжи, га-рантованiсть фiнансово! тдтримки з боку держави, методи управлшня ними.
Основними факторами, що спричиняють низьку ефективнiсть функцiонування державного сектора в Укра!-нi, е: перевищення середнього рiвня частки виробництва у розвинутих кра'нах пiдприемствами державного сектора економжи Укра'ни у два рази; складна й не завжди лопчно пов'язана з певним видом актив1в структура !х управлiння; вiдсутнiсть системного тдходу в управлiннi активами як щодо визначення оптимального суб'екта управлшня, так i метод1в управлiння державними тдприемствами; збитко-вiсть бiльшостi державних тдприемств зi значною кiлькiс-тю борг1в i зношенням виробничих потужностей.
Причинами неефективно! дiяльностi державного сектора е: оргашзацшш, статистичнi, фiнансовi й управлiнськi.
Слiд пiдкреслити, що практично у вйх кра'нах свггу державний сектор е досить неоднор^ним утворенням. Най-б1льш чiтким е формування державного сектора у Швецп, де усi пiдприемства державного сектора подкяють на двi групи: функцiонуючi в умовах ринку та тдприемства з державними iнтересами. Шдприемства першо! групи являють собою форму державного тдприемництва й направлет на висои економiчнi результати. Пiдприемства друго! групи обтяженi додатковими сусп1льними цкями й завданнями, якi пере-шкоджають економiчнiй ефективностi. На основi такого структурного розподку можна розкрити специфжу нинiш-нього етапу розвитку вггчизняного державного сектора та зробити висновок, що державне тдприемництво в УкраШ поки що не одержало належного розвитку, г б1льша частина державного сектора складаеться з пГдприемств друго! групи, тобто розвиток державного сектора е односторонтм.
Змшити ситуацГю можна за рахунок удосконалення полГтики розвитку державного сектора, яка повинна перед-бачати два самостшт блоки: полГтика щодо пГдприемств державного сектора, що дшть у ринкових умовах, Г полГ-тика щодо пГдприемств державного сектора ¡з суспГльними Гнтересами (державно-приватне партнерство).
Сутшсть державно-приватного партнерства (далГ -ДПП) полягае у сшвробгтництвГ мГж державою та приват-ним сектором. ВГдмшною особливГстю ДПП е те, що воно базуеться на сшльнш защкавленосп партнерГв у ефектив-нГй реамзацп ГнвестицГйного проекту, Грунтуючись на уго-дГ про розподГл завдань та ризикв.
Договори в рамках здшснення ДПП згГдно з чинним законодавством Укра!ни можуть укладатися у формах кон-цесГ!, про спГльну дГяльшсть, про розподГл продукцГ! та шшГ договори.
НайпоширенГшою формою ДПП у свт е концесГйнГ договори. Перевагою концесГ! е те, що приватний партнер защкавлений в ефективному функцГонуваннГ тдприемства Г здГйсненнГ ГнвестицГй, а держава - у тому, що завдяки кон-цесГ! вирГшуються певнГ сощально-економГчш проблеми. КрГм того, право власностГ на здане в концесГю майно зали-шаеться у держави, а створений концесюнером (приватним Гнвестором) об'ект тсля завершення контракту (25 - 50 рокш) переходить у державну власшсть. У рамках концесГ! здшснюються довгостроковГ ГнвестицГйнГ програми зГ ство-рення автомагГстралей, телекомунГкацГй, водогон1в [6].
ДосвГд застосування механГзму державно-приватного партнерства свГдчить, по-перше, що вГн е одним з найбГльш перспективних та ефективних шструментш регГонального економГчного Г сощального розвитку, по-друге, що вш е ре-зультативним у середовищГ зГ стабГльною полГтикою. Дуже важливо, щоб держава чГтко знала Г визначала, те, що вона хоче. Враховуючи свГтовий досвГд Г обмежеш фГнансовГ мож-ливостГ укра!нсько! держави для забезпечення ефективного запровадження механГзму ДПП, принаймш на початковому етат, доцГльно зосередитись на реамзаца проектш ДПП у кГлькох сферах виключно на договГрних засадах.
УцГлому оцшити нинГшнГй стан розвитку рГзних форм ДПП в Украш складно, оскГльки вГдсутня офГцГйна систематизована ГнформацГя. Можна лише конста-тувати, що практичне застосування ДПП не набуло достат-нього розвитку в УкраМ, осильки немае приклад1в реа-лГзацГ! успГшних ГнвестицГйних проектГв на засадах ДПП. У бГльшост випадив це пояснюеться низьким р1внем до-вГри приватних ГнвесторГв до державних структур, як ви-ступають як партнери у проектах [7].
Устшний розвиток ДПП як механГзму активГзацГ! ГнвестицГйно! дГяльностГ та залучення приватних коштш у стратегГчно важливГ для суспГльства сфери можливий лише за умови, якщо буде забезпечено баланс штересш держави Г приватного швестора. У цьому контекстГ мае бути забезпечено: безпеку швестування коштш в об'екти державно! власностГ, гарантп виконання фшансових зобов'язань держави щодо проектш ДПП на весь термш !х реамзацп, Гнтереси приватного швестора у системГ правосуддя, зокрема, можли-вГсть вимагати вГд держави виконання власних зобов'язань та компенсацГ! понесених втрат у разГ !х недотримання, сус-пГльний контроль за результатившстю проектав на засадах ДПП - вГд технГко-економГчного обгрунтування до отрима-ного ефекту (економГчного та сощального).
Перший блок в Укра!ш перебувае в стада становлен-ня, другий же взагалГ вГдсутнГй. Тим часом розробка остан-нього е необхГдною умовою пГдвищення загально! ефек-тивностГ державного сектора Укра!ни.
Основою полГтики збалансованого розвитку двох груп пГдприемств державного сектора повинна стати адекватна система статистичного забезпечення, для побудови
яко! можна скористатися позитивним досвГдом ШвецГ!, де впроваджена диференцшована система облГку двох зга-даних вище категорГй пГдприемств. Для пГдприемств, що працюють у ринкових умовах, дГе усГчена система статис-тичних показникГв, орГентована на оцшку рентабельностГ пГдприемства, його фГнансово! й економГчно! ефективно-стГ; для шших - бГльш комплексна система статистичних показникГв, яка, крГм фГнансових, включае показники, що дозволяють оцшити стушнь досягнення сусшльних цГлей.
Формування в Укра!ш подГбно! системи статистичного забезпечення полГтики розвитку державного сектора могло б тдвищити ясшсть Г прозорють як самих цГлей Г завдань державного сектора, так Г стутнь !х виконання. КрГм того, це дало б додаткову шформащю про структуру державного сектора по двох групах пГдприемств Г тим самим могло би бути основою для !! оперативно! оптимГзацГ!.
ВГдомо, що значну роль у розвитку державного сектора вГдпрае фшансування. За достатнього фшансування державний сектор перетворюеться у високоефективний сегмент Г технолопчний авангард нащонально! економжи, тодГ як за умови недостатностГ фГнансових ресурс1в дер-жавний сектор досить швидко виявляеться низькоефек-тивним Г стае тягарем для населення кра!ни [8]. Сид пГд-креслити, що уряди розвинених кра!н свГдомо реамзували той або Гнший пГдхГд. Щодо Укра!ни, то на рГвнГ Уряду цю проблему дотепер не усвГдомлено: вГд державного сектора чекають великих досягнень, а на його розвиток видГляють мГзерне фГнансування.
У розвинених кра!нах держава постГйно надае фшан-сову допомогу промисловостГ. Так, !! частка в умовно чис-тш продукцГ! на початку 80-х роив XX ст. у Швеца оцшю-валася в 15,4 %, в Гталй - 7,1 %, у ФРН - 4,0 %, в Англа - 3,6 % [9]. ПодГбна фшансова щедрГсть занадто вГдрГзняеться вГд фГнансово! полГтики ощадливого укра!нського уряду.
Таким чином, щодо фГнансування державного сектора Укра!на випадае Гз загальносвГтово! лГнГ! розвитку, що визначае його низьку ефектившсть.
КрГм вказаних причин, найбГльшГ втрати вГтчизняно-му державному сектора наносить абсолютно неефективна система управлГння. В Укра!нГ, як Г в Роса, питання функ-цГонування державного сектора на макрор1вш нГколи не перебували в компетенцГ! якого-небудь одного органа ви-конавчо! влади, вони завжди були розподглеш мГж рГзними вГдомствами за галузевими й функцГональними ознаками. Через нездатшсть управляти державним сектором у рин-ковГй економГцГ управлГнська проблема перейшла в русло розробки програми щодо инцево! приватизацГ! ще не при-ватизованого майна.
Самоусунення укра!нсько! влади вГд проблем, пов'я-заних з державним сектором, свГдчить про Ггнорування нею свгтового досвГду. ВГдомо, що у всгхх розвинених кра!-нах розробляеться так звана промислова полГтика, ядром яко! е саме промисловий державний сектор. Для реамзаца промислово! полГтики створюеться складна оргашзацш-на система шституга, пГдкрГплена системою юридично оформлених шститущональних норм Г правил. Для Укра!-ни, аналогГчно Г для РосГ!, характерна надзвичайна бГднГсть не тГльки самих ГнструментГв промислово! полГтики, але й охоплених ними господарських об'ектГв. Такими основни-ми причинами, на наш погляд, у нашш краш е формування нежиттездатного державного сектора в ринковш економГцГ у провГднш галузГ економГки - промисловостГ.
У бкьшост розвинених кра!н державний сектор е авангардним елементом економжи в реал1защ! процесу нагромадження основного катталу. Бездумне руйнування державного сектора в ход1 масштабно! приватизащ! стало одшею i3 причин швестицшно! кризи й виробничого спаду в Украшь У сфер1 державно! полижи масштабна привати-защя державного сектора, покликана стабшзувати макро-економ1чну ситуащю, спричинила попршення всх осно-вних макроеконом1чних параметров. Отже, заходи державного впливу призвели до прямо протилежного результату, н1ж той, що передбачався. Тобто, у наявност класична по-милка системи державного регулювання. Держава, знищив-ши державний сектор й швестицшну актившсть, не змогла наповнити свою скарбницю насткьки, щоб компенсувати втрати в1д швестицшно! кризи. За наявними оцшками, ви-ручеш державою кошти в1д приватизащ! державно! влас-ност1 складають лише 15 % ïï i реально! вартост [10].
Взаемне в1дчуження б1знесу, чиновництва й населен-ня означае втрату державою важел1в впливу на економжу. З одного боку, вплив на економжу через державний сектор, що постшно скорочуеться, стае усе менше, з шшого боку -впливати на приватний сектор, який не враховуе порад урядових структур, також не вдаеться. Необх1дним е швид-ке вдосконалення усього спектра важел1в промислово! по-л1тики, що припускае насамперед виб1р типу ще! пол1тики: захисного, адаптивного або шщативного [9].
У сучасних умовах найбкьш адекватною й перспективною е, звичайно, шщативна промислова пол1тика, спря-мована на формування бажаного стану майбутньо! економь ки кра!ни й метод1в практично! його реал1зацп.
Однак в Украш дотепер в1дсутня обгрунтована промислова пол1тика, ч1тко не зазначеш галузев1 прюритети та шструменти й обрп досягнення щльових настанов. Усе, що афшуеться укра!нським урядом, тдпадае в основному тд захист промислово! пол1тики з наявшстю елемент1в поль тики адаптивно!; елементи ж шщативно! пол1тики пльки починають проглядатися.
Враховуючи, що не вс1 найважливш1 проблеми можна видкити за допомогою ринкового мехашзму, елементом централ1зованого регулювання ринково! економжи е державне замовлення. Останне мае на мет чергування системи загальнодержавних потреб. Державне замовлення е муль-типлжатором попиту, пожвавлюе, розширюе проведення пол1тики держави та виршуе таи проблеми: виконання сощальних, еколопчних, науково-техшчних програм за-гальнодержавного й регюнального масштабу, а також проведення шших загальнонаукових заход1в, що вимагають великих первюних катталовкладень i значного фшансування; проведення фундаментальних наукових досл1джень; стабь л1защя галузей, особливо чутливих до коливань ринково! кон'юнктури, що вимагають створення страхових фонд1в i централ1зованих форм втручання в !хню д1яльшсть; тд-тримка обороноздатност кра!ни на принципах обгрунтова-но! достатность
ВИСНОВКИ
Формування державного сектора економжи в Укра-М, науки й прикладних наукових розробках не в1дпов1дае свгговим тенденщям. Значною м1рою це зумовлено помил-ками, що були допущен укра!нською владою при приватизащ! економжи. Держава «випустила з рук» надприбутков1 сфери д1яльность
Не кращою е й шщатива влади й вГдносно тдпри-емств державного сектора - насамперед природ-них монополш. Фактично ва останш роки держава не тГльки не стримувала, але й заохочувала зростання щн на продукщю природних монополш (!х тдвищення в 3-4 рази обганяло зростання роздрГбних щн). Завдяки цьому вста-новилася невиправдано висока ефектившсть природних монополш, крГм того, головним е те, що тривале зростання цш на !хню продукщю стримуе економГчне зростання.
Значш недолжи мають мкце Г в частиш оперативного управлшня укра!нськими державними тдприемствами. За перюд функщонування державного сектора держава шяк не показала себе стратепчним власником й керГвником, об-межившись найбГльш пасивною функщею - функщею во-лодшня. Шдприемства державного сектора функщонують практично як приватш господарсью структури, забезпе-чуючи реалГзащю штересш !х менеджменту, Г таким чином виводять фшансов! активи з-тд контролю держави.
У науковш лггератур! прослГдковуеться також думка, що коли бГльша частина наукових установ перебувае тд патронатом держави, а власшсть - у приватних руках, наука обслуговуе приватний сектор за державний рахунок за вкрай низьких ставок заробино! плати Г пенсш науковщв. ПодГбна ситуащя мае мкце вже багато роив Г поки нездо-ланна. Тим часом, виршенню проблеми могла б сприяти бГльш активна кадрова полГтика.
Серед шших перекойв можна назвати вГдсутшсть державно! тдтримки тдприемств державного сектора, що мае стратепчне значення. БГльше того, багатьом з них не перераховуються кошти навиъ за виконаш державш за-мовлення.
УсГ вказанГ вище недолжи сучасно! системи управ-лГння державним сектором можна й потрГбно усунути. Держава повинна була б виступати як великий господар-ський суб'ект, що за рахунок учасп у ринковш економГцГ поповнюе державний бюджет.
Важливою ¡нституцГйною формою ринково! еконо-мжи мае виступити державно-приватне партнерство, яке е незамшним чинником розвитку шфраструктури, залучен-ня приватних ¡нвестицГй та впровадження шновацш. Головним при його реалГзацй е те, щоб ДПП в УкраШ не пере-творилося в симбГоз корумповано! бюрократ!! Г олГгархГч-ного бГзнесу. 1мперативом цього е гарантування прозорих, р1вних ! конкурентних умов доступу приватних швестор1в до вс1х вид1в державних шструмент: закупГвель, субсиду-вання, отримання лщензц, тощо. ■
Л1ТЕРАТУРА
1. Балацкий Е. В. Промышленный государственный сектор России: диспропорции развития и образа устранения / Е. В. Балацкий, В. А. Конышев // Вестник Российской академии наук. -2003. - Т. 73. - № 12. - С. 1068 - 1078.
2. Национальная промышленная политика конкурентоспособности: опыт Запада - в интересах России. - М. : ИМЭМО РАН, 2002.
3. Балацкий Е. В. Критерии и приоритеты приватизации государственной собственности / / Е. В. Балацкий, В. А. Конышев // Общество и экономика. - 2002. - № 12.
4. Нигматулин Р. Об оптимальной части государственных расходов в ВВП и темпах экономического роста / Р. Нигматулин // Вопрос экономики. - 2003. - № 3.
5. Государственная собственность в развитых капиталистических странах в 80-е годы: курс на приватизацию и создание смешанных предприятий. - М. : ИНИОН АНСССР, 1989.
6. Длугопольський О. «Державний сектор» Versus «приватний сектор» : синерпя ефективност через державно-приватне партнерство / О. Длугопольський // Свит фшанав. -2010. - С. 74 - 93.
7. Москаленко О. М. Со^ально-економ^чш результати технолопчного державно-приватного партнерства у свт та проблеми його використання в УкраYнi / О. М. Москаленко // Економ^чна теорiя. - 2011. - № 4. - С. 15 - 25.
8. Балацкий. Е. В. Роль государственного сектора в национальной экономике: общемировые тенденции / / Е. В. Балацкий, В. А. Конышев // Общество и экономика. - 2003. - № 7-8.
9. Зелтынъ А. С. Государственная промышленная политика в рыночных экономиках / А. С. Зелтынъ // ЭКО. - 2003. - № 3.
10. Казанцев С. В. Изменение формаций / С. В. Казанцев // ЭКО. - 2003. - № 3.
REFERENCES
Balatskiy, E. V., and Konyshev, V. A. "Promyshlennyy gosu-darstvennyy sektor Rossii: disproportsii razvitiia i obraza ustraneni-ia" [Public Sector Russia : development disparities and eliminate the image]. VestnikRAN, vol. 73, no. 12 (2003): 1068-1078.
Balatskiy, E. V., and Konyshev, V. A. "Kriterii i prioritety privati-zatsii gosudarstvennoy sobstvennosti" [Criteria and priorities of state property privatization]. Obshchestvo i ekonomika, no. 12 (2002).
Balatskiy, E. V., and Konyshev, V. A. "Rol gosudarstvennogo sektora v natsionalnoy ekonomike: obshchemirovye tendentsii" [The role of the public sector in the national economy: global trends]. Obshchestvoiekonomika, no. 7-8 (2003).
Dluhopolskyi, O. "«Derzhavnyi sektor» Versus «pryvatnyi sektor» : synerhiia efektyvnosti cherez derzhavno-pryvatne part-nerstvo" ["Public sector» Versus «private sector": Synergy efficiency through public-private partnerships]. Svit finansiv (2010): 74-93.
Gosudarstvennaia sobstvennost v razvitykh kapitalisticheskikh stranakh v 80-e gody: kurs na privatizatsiiu i sozdanie smeshannykh predpriiatiy [State ownership in the developed capitalist countries in the 80s: a course on privatization and the creation of joint ventures]. Moscow: INION ANSSSR, 1989.
Kazantsev, S. V. "Izmenenie formatsiy" [Changing formations]. EKO, no. 3 (2003).
Moskalenko, O. M. "Sotsialno-ekonomichni rezultaty tekh-nolohichnoho derzhavno-pryvatnoho partnerstva u sviti ta prob-lemy ioho vykorystannia v Ukraini" [Socio-economic outcomes of technological public-private partnerships in the world and the problems of its use in Ukraine]. Ekonomichna teoriia, no. 4 (2011): 15-25.
Natsionalnaia promyshlennaia politika konkurentosposob-nosti: opyt Zapada - v interesakh Rossii [National industrial policy of competitiveness: the experience of the West - in the interests of Russia]. Moscow: IMEMO RAN, 2002.
Nigmatulin, R. "Ob optimalnoy chasti gosudarstvennykh ras-khodov v VVP i tempakh ekonomicheskogo rosta" [On the optimal portion of government spending in GDP and economic growth]. Voprosekonomiki, no. 3 (2003).
Zeltyn, A. S. "Gosudarstvennaia promyshlennaia politika v rynochnykh ekonomikakh" [State industrial policy in market economies]. EKO, no. 3 (2003).
О ш cc:
<C
QQ 2
£2 =n <C X
<
s
ш
