CC BY
88
УДК349.6:061.1СС А. П. Гетьман,
д-р юрид. наук, професор, В. I. Лозо,
д-р юрид. наук, професор Нацюнальний утверситет «Юридична академ1я Украгни ¡мет Ярослава Мудрого», м. Харюв
ДЕРЖАВНО-ПРАВОВ1 ПРОБЛЕМИ ПОДОЛАННЯ ЕКОЛОГ1ЧНО1 КРИЗИ
В ЕПОХУ ГЛОБАЛВАЦП
Для подолання еколопчно1 кризи необхщно виршити низку державно-правових проблем. Антропоцентричний пщхщ пiдлягаe замiнi екологiчним iмперативом з правовим забезпеченням рентабельности охорони природи. Завдання права - встановити таю умови «оренди» планети, щоб людиш було комфортно в мiру можливосп сталого розвитку ii природно'1 рiвноваги. GC дуже успiшно здiйснюe локальш екологiчнi програми, якi частково виправляють ситуацiю й у сусiдiв. Украша, яка взяла курс на евроштегращю, може брати участь у формуванш альтернативно1 моделi розвитку.
Ключовг слова: еколопчна катастрофа, антропоцентризм, екологiчнi програми €С, сталий розвиток.
Дiяльнiсть людини в останш 50 рокiв завдала непоправно1 шкоди нашiй планетi. Такий вердикт авторiв наймасштабнiшого в юторп дослiдження екосистеми Землi -Millennium Ecosystem Assessment [7]. За 1970 - 2005 рр. рiзноманiтнiсть форм життя на планет! скоротилося на 30 %. Споживання прюно1 води зросло вдвiчi, а в деяких регионах воно на 20 % вище ii вiдтворення. Промисловий вилов у сто разiв зменшив популяцiю риби. З 1945 р. копалини й земельш ресурси виснажилися бшьше нiж за перюд XVIII - XIX ст. Аварiя British Petroleum (BP) у Мексиканськш затоцi «загасила» Гольфстрiм [2]. Згубними для природи виявилися надштенсивш методи сiльського господарства, забруднення довкшля хiмiкатами, нестримне зростання вiдходiв, втрата генофонду й середовищ мешкання живо'1 природи, деформацiя клiмату й масова вирубка лiсiв [10]. Новим еколопчним лихом загрожуе Укршш видобуток сланцевого газу.
Попит на природш ресурси на третину перевищуе пропозицiю, вiдмiчаеться в доповiдi Всесвiтнього фонду дико'1 природи (WWF [22]) i Global Footprint Network - GFN [16]. Жшеш Землi до 2010 р. витратили каттал, наданий im планетою. Одночасно закшчився простiр для збер^ання вiдходiв, включаючи парниковi гази, що породжують клiматичний хаос. Метод так званого «еколопчного вiдбитку» показуе площу екосистем, якi порушенi господарською дiяльнiстю, в розрахунку на душу населення. Скаж1мо, в Росп цей показник становить приблизно 3,7 га, в цшому у свт - 2,7 га, у Сполучених Штатах вш ютотно вище - майже 10 га. У Великобританп - 5 га i т. д. Якби вс 6,5 млрд людей сьогодш жили за американськими стандартами споживання ресурав, знадобилося б чотири з половиною планети, за европейськими - три [21]. Збиток, що наноситься природi тшьки США й Китаем становить 40 % загальносв^ового [11].
"Якими б жахливими не були наслщки нишшньо' фiнансовоi кризи, це шщо порiвняно з насуванням екологiчноi рецесп", - стверджуе президент WWF [11]. У грошовому е^валент людство щорiчно, так би мовити, влазить у "еколопчний борг", тобто знищуе природних ресурсiв на $ 4,5 трлн дол. порiвняно з $ 2 трлн фшансових втрат. Як прокоментував результати дослщження генсек ООН, повна картина того, що вщбуваеться з планетою, дозволяе зрозумгги навколишнш свiт, порядок його функцiонування i прийняти правильнi рiшення щодо його захисту.
Перше, що можна зробити для оптим1заци стану планети - зупинити
конфронтацю й гонку озброень. За даними Стокгольмського шституту дослщження проблем CBiTy (SIPRI), з 1999 р. в1йськов1 витрати майже подвоыися [7] й у даний час складають $ 1,5 трлн. Свтовий л1дер за витратами на в1йськов1 потреби - США (близько $ 600 млрд, або 41 % загальносв^ового показника), друге мюце посщае Китай ($ 85 млрд -6 %), трете й четверте - Франщя i Великобриташя ($ 66 i $ 65 млрд), на п'ятому знаходиться Роая ($ 59 млрд - 4 %). Найбшьшими iмпортерами збро' е Китай та Iндiя. При цьому не декларуе свого вшськового бюджету 1зрашь.
Антикризов1 програми розвинених крат, як iранше, хрунтуються на стимулюванш споживання, що фактично провокуе кризи. РесурЫв планети для глобального споживання сустльством стае недостатньо, а тших у нас немае. Глава програми ООН з навколишнього середовища (UNEP) вщзначае, що ми живемо на планет^ де за 200 роюв населення збшьшилося з 1,5 до 6,5 млрд. Роюв через 40 нас стане 9 млрд, i всього стане бракувати [9]. Нашим нащадкам при зубожшш упдь належить прогодувати на 50 % бшьше людей, жити з меншою кiлькiстю води й майже без риби, а потроення потреби електроенерги добувати без викидiв СО2. Yd щ попереджyвальнi вогш горять уже роками. Ситyацiя стае трапчною, потрiбно думати про фундаментально новi шляхи дп.
Глобальний зелений ренесанс став би кшцем суспшьства споживання. Якюне пiдвищення ефективностi технологий i зниження вiдходiв (тому що в природi 'х взагалi немае) дозволить перейти до кругового циклу виробництва, як називають його японщ, тобто здшснити, переробити i знову використовувати. Рецепт для 1,5 млрд людей -ефектившсть нарощування товарiв за меншу цiнy з прискоренням вичерпання ресурав -давно себе зжив, а економiчнy модель ХХ ст. не можна переносити у XXI [14]. Перенаселення вчетверо в рамках неолiбералiзмy призводить до зубожшня бщних i збагаченню багатих. При цьому людству в найближчi 40 роюв буде потрiбно стiльки 1Ш, скiльки було вироблено за попередш 8 тис. рокiв [5]. Еколопчне банкрутство, з урахуванням подвоення витрати ресурав за останнi 50 роюв, може призвести до вичерпання потенщалу планети вже у 2030 р.
Криза вимагае шукати виходи, змшювати свiтогляд, так би мовити, «арого на зелене». А iз так звана «зелена економта» створюе робочi мюця й захищае природу. Y пошуках шляxiв подолання кризи слщ враховувати, що без здорово' економши не буде i сприятливого довкшля [4]. Потрiбнi швестицп в енергозберiгаючi технологи, бо ми опалюемо скорее не житла, а присадибнi дшянки, посилюючи клiмат. Якщо однi США розпочнуть економити енерпю i розробляти «зелеш технологи», це вiдчyе вся планета, бо Америка - найбшьший забруднювач атмосфери. При цьому вже юнують кра'ни, якi власним прикладом доводять переваги «зеленоi економши». Не тшьки в Скандинави, традицiйномy лiдерi в екологи, а й в Ази, Африцi i Пiвденнiй Америщ в цiй галyзi зростае число робочих мюць. Уже сьогоднi на прикладi рiшень цих yрядiв стае очевидно, що шляхи розвитку економши й захисту середовища можна об'еднати для полшшення рiвня життя.
Як вважае екс-редактор Spiegel Online, автор книги «Западня глобализации: атака на процветание и демократию» Харальд Шуман, глобалiзацiя може тдтримати екологт [6]. Сучасна форма глобалiзацii, тобто об'еднання ринюв, тдприемств i культур, а також потоюв шформаци, - це утворення всесв^нього суспшьства в тому вигляд^ в якому воно школи не юнувало ранiше. Головна ознака ново' епохи - держави й народи не можуть жити самi по соб^ не враховуючи штереси шших кра'н. Але iснyюча система нестабшьна й може розвалитися, якщо ii не вдасться реформувати. Причин можливого краху три. Перша -зростання влади фшансових концернiв, як й викликають ескалацiю криз, друга - змша клiматy. Увесь св^ хоче жити, як промислово-розвиненi кра'ни живуть протягом десятилiть, що абсолютно неможливо. Зараз п'ята частина людства витрачае 4/5 уах ресyрсiв. Якщо в переб^у глобалiзацii, скаж1мо, все бшьше людей захочуть мати власний автомобшь, опалювальний будинок, ресурси вичерпаються, атмосфера задихнеться вщ вихлопних газiв, а планета перетвориться на звалище. Третя причина - в рамках глобалiзацii зростае бщшсть, мшьярди людей не можуть себе прогодувати. Це порох потенцшних воен.
Чи можливо г як виршити щ проблеми? У той час, як потоки катталу й товарiв стали глобальними i транснащональш компанп (ТНК) д^ть поза будь-яких меж, уряди залишилися в рамках кордонiв сво'1'х краш. Тим часом проблеми майбутнього можуть бути виршеш тiльки в глобальному ствроб^ницта. Нацiональна заклопотанiсть урядiв дозволяе цим компанiям розiгрувати карту деструктивних моделей для власного збагачення. Цей розрив - мiж глобально д^чими пiдприемствами й нацiональними урядами - приносить прибуток тим, хто мае крупний каттал, а все бшьшу частку отримуе вузьке коло «хазя'1'в гри» [10]. Стшття тому теж спостер^ався стрибок глобалiзацii, але вибух протирiч в Америцi i Gвропi спонукав монополп ввергнути св^ у вiйни.
Таким чином, виникае дилема: або людство вирiшить щ проблеми, або внаслiдок змiни ^мату i нестачi ресурсiв конфронтацiя охопить ус народи Землi. Так чи здатен юнуючий державний устрiй упоратися з еколопчними викликами i наскшьки можна довiряти «зеленiй технологи»? У грудш 2010 р. самiт ООН з екологл в Копенгагенi зазначив, що необхщш заходи гальмуються не через незнання, а через егоютичнють «тактики безквиткового пасажира» держав, яю е пасивними у справi збереження ^мату й розраховують на те, що викиди парникових газiв скоротять iншi - адже атмосфера планети загальна. Краши ж Свропейського Союзу, навпаки, iмпортуючи бiльшiсть вуглеводнiв, у свiтлi Кiотського протоколу 1997 р. викидають на 40 % менше парникових газiв порiвняно iз США. I €С порахував, що решта держав планети можуть взяти на озброення европейський приклад зниження виробничих витрат i тдвищення конкурентоспроможностi за допомогою економи енергл.
Ще одним гальмом в еколопчнш полiтицi е зародковий стан альтернативно:!, «зелено'1 економши». Сьогоднi вимоги екологiв не забруднювати атмосферу можна виконати тiльки шляхом зниження економiчноi активностi. Але демократичний уряд не в змозi заборонити громадянам свое'1 краши користуватися, наприклад, автомобшями, якщо замiсть цього не пропонуеться шшого виду транспорту, настшьки ж комфортного й недорогого. Та й навряд чи еколопчну свщомють можна змiнити методами примусу. Законодавцям слщ перейти вiд обмежень до пол^ики заохочень, наприклад, установити у свт едину цiну на вуглеводш i квоти на викиди парникових газiв в атмосферу з пшьгами для краш, що розвиваються. Одночасно необхщно швестувати у виробництво альтернативы види енергл й поширювати еколопчш технологи.
Забезпечення сталого розвитку вимагае також системно'1 перебудови само'1 держави. У представницьких демократiях, що сформувалися в XIX ст., виборш особи несуть вщповщальшсть тiльки перед виборцями сво'1'х округiв або кра'1'н, у той час як змши ^мату стосуються бiосфери всiеi планети. Якщо ця система не буде змшена, нас очшуе «зелена диктатура», яка примусить до тяжких зобов'язань, не прийнятих своечасно шляхом голосування [13].
Еколопчна криза спонукае реформувати й мiждержавнi вщносини. До 2015 р. кшьюсть видобутих корисних копалин тде на спад i непiдготовленi держави будуть змушеш вводити суворi обмеження й вести поодинщ переговори з Оргашзащею кра'1'н-експортерiв нафти. Пщвищиться небезпека суперництва мiж кра'1'нами: в одних можуть взяти гору авторитарш тенденци, в iнших влада може вдатися до демагопчних обiцянок i вiйн. Ще в 70-х роках ХХ ст. допускалося, що протистояти еколопчним викликам зможе тшьки так звана «доброзичлива тирашя». Сьогодшшш демократичш системи далеко в майбутне не заглядають. А потрiбно бачити перспективу хоча б на десятил^я, в той час як на останньому самт «Велико'1 двадцятки» при обговоренш проблеми клiмату лiдерiв держав хвилювала лише можливiсть не виконувати повшстю прийнятi зобов'язання.
Докорiнно змiнюеться й закршлювана правом система цiнностей. Ь кiнця XIX ст. однiею iз засад демократичних суспiльств стала свобода виробляти i споживати все бшьше й бшьше, а свобода закшчувалася тшьки там, де починалася свобода шших, начебто сустльства жили й розвивалися не на Земл1, а в простор1, вшьному в1д природних обмежень. Сьогодш ж меж1 нашо'1 свободи визначаються вимогами виживання всього
людства, й це важко сприйняти як пол^икам, так i виборцям. Може, поряд або замють вищих палат парламент заснувати орган, який займатиметься лише питаннями довгострокового розвитку, який буде вщстоювати стандарти життя, вiдповiдаючi реальним ресурсам, i законодавчо симулюватиме новi технологи.
Хоча зворотний бш сьогоднiшнiх «зелених» технiчних досягнень поки невщомий. У ХХ ст. таю шсектициди, як ДДТ, або радюактивнють вважалися вершиною технологiчного прогресу. ïx небезпечнi властивостi виявилися пiзнiше. В епоху постмодерну техтка обiцяe зробити людину незалежною вiд природи, зсунувши ïï у вiртуальну дiйснiсть. А планета тим часом може знайти нову рiвновагу, за яко'1' не буде мюця людству. Ось чому найнебезпечтше сьогоднi - продовжувати нестримне споживання природних ресурав i чекати чудесних техтчних рiшень без змши життевих стандартiв i само1 парадигми цившзаци.
"Ми - останне поколшня, здатне протистояти катастроф^ - заявив екс-президент Францп Саркозi. - I якщо ми не почнемо дiяти негайно, новим поколшням буде тд силу лише обмежити масштаби катаклiзмiв, а не запобiгти im" [1]. Вщповщно, нацiональна позика 2009 р. була спрямована на державне забезпечення сталого розвитку, бо приватний сектор зi сво'1'ми тимчасовими iмперативами тут не е головним гравцем [3]. I жоден широкомасштабний план економiчного розвитку не обшдеться без еколопчного складника, який усе бiльше стае домшантою державнiй полiтицi.
У цьому свiтлi найефективтшими вбачаються заходи з подолання вже не тшьки економiчноï та еколопчно1, а системно'1' кризи нашо'1' цившзацп, що вживаються Свропейським Союзом. Спочатку еколопчна полiтика €С була зосереджена на вирiшеннi гострих проблем у межах Ствтовариства. Подальшим еволюцiйним кроком стало визнання, що еколопчш проблеми загрожують балансу планети в цшому. Вiдповiддю стала Конференщя ООН 1972 р. в Стокгольм^ яка заклала нове розумiння навколишнього середовища. Рiо-Конференцiя 1992 р. (UNCED) закрiпила глобальну полiтичну волю й зобов'язання щодо ефективних дiй в шшому вимiрi. Крiм рамкових конвенцш про змiну клiмату, бiологiчне рiзноманiття i принципи збереження й розвитку лiсiв, UNCED проклала шлях уперед за допомогою прийняття «Земно'1 хартп» i Порядку денного на XXI ст.
Уже Перша еколопчна програма €С 1973 р. [17] закликала розглядати навколишне середовище не як зовшшнш аспект занепокоення, а як фундамент прогресу. У якосл принцитв було закрiплено розроблення довгостроково'1 концепцп еколопчно1 полiтики, ефективний вплив глобальних дослiджень у галузi довкiлля на державну пол^ику й перетворення охорони природи на справу кожного члена Ствтовариства. Четверта еколопчна програма 1987 р. [18] спонукае €врокомiсiю залучати до природоохоронно'1 пол^ики шдустр^, профспшки й НУО: екологiчнi вимоги вже не зводяться до шструкцш i витрат, а стали фактором оптимiзацiï всix напрямкiв полiтики Спiвтовариства.
Маастрихтський договiр про Свропейський Союз 1992 р. ввiв як одну з основних цiлей СС сприяння сталому зростанню, погодженому з навколишшм середовищем (ст. 2). У числi головних напрямюв дiяльностi СС закрiплюеться пол^ика у сферi довкiлля (ст. 3k) з високим рiвнем захисту й штегращя екологiчниx вимог в iншi напрямки полiтики Спiвтовариства (ст. 130r).
Стратег1я П'ято1 екологiчноï програми 1993 р. [19] зачтае не тшьки компетентт державт структури, а й ycix дтових ос1б економгки i громадян. Послщовний розвиток отримав принцип превентивностi й «подшу вiдповiдальностi» за стан навколишнього середовища. Розширено дiапазон iнструментiв правово1 охорони природи. Багато нововведень у законодавсга Ствтовариства стали результатом використання уже перевiрениx досягнень. При цьому одт «економiчнi й податковi шструменти» були звернет до ринкових закотв i покликанi перекласти тягар витрат у галузi охорони навколишнього середовища на тих, кому в кшцевому рахунку призначет плоди вiдповiдноï дiяльностi: товари й послуги (тдхщ «iнтерналiзацiï витрат»); другi становлять собою «добровшьш зобов'язання» забруднювача; тре^ покликанi вступити в дiю, якщо заходи
перших 2-х категорш виявляться неефективними i будуть зводити до цившьно'1' вщповщальносп забруднювача за завдану шкоду.
Рю-Конференщя 1992 р., Порядок денний на ХХ1 ст. i нинi д^ча Шоста екологiчна програма 2002 [20], розроблена перед самцом Р1О +10 в Йоганнесбурз^ нацiленi на досягнення усталених моделей всесвiтнього розвитку. Шють екологiчних програм GC надали нове життя майже 300 законодавчим актам, що охоплюють забруднення атмосфери, води i грунту, управлшня вiдходами, заходи безпеки щодо хiмiкатiв i бютехнологл, стандарти продукцп, оцiнки впливу на еколопю й захист природи. Законодавство €С посилюе дiалог з головними акторами пол^ики й економiки, наказуе враховувати потенцiйнi вигоди й витрати дп або бездiяльностi. Особлива увага придшяеться ефективностi екологiчного законодавства Ствтовариства у всiх державах-членах на стадiях законодавчо'1' iнiцiативи, доведення пропозицп до якосп законопроекту i при досягненш можливостi здiйснення розробленого припису й надання йому нормативно'1' сили.
Уся людська дiяльнiсть впливае на бiофiзичний свiт i знаходиться пiд його впливом. Здатшсть контролювати умови цих взаемовщносин визначае сталiсть i потенщал сощально-економiчного розвитку. У межах €С усталенiсть полiтики у сферi промисловостi, енергетики, транспорту, сiльського господарства й регюнального розвитку залежить вщ пiдтримки потенцiалу навколишнього середовища.
Досягнення балансу мiж людською дiяльнiстю, розвитком i захистом довкшля вимагае подшу обов'язкiв при споживаннi природних ресурав. Це передбачае iнтеграцiю екологiчних вимог у формування й виконання вах напрямюв полiтики, в рiшення державних оргашв, у керiвництво виробничими процесами i в шдивщуальну поведiнку. Якщо рашше захист навколишнього середовища в €С грунтувався головним чином на законодавчому пiдходi («зверху вниз»), то нова стратепя передбачае залучення вах економiчних i соцiальних партнерiв («знизу вгору»). Взаемозалежнiсть i ефективнiсть обох пiдходiв залежать вiд рiвня i якосп партнерського дiалогу, пiдтримуваного надшною iнформацiею i злагодженiстю партнерiв, яю часом мають суперечливi короткостроковi прюритети.
Термiн «сталють» означае стратегiю тривалого соцiально-економiчного розвитку без шкоди для довкшля i природних ресурав, вщ якостi яких залежать тривалiсть людсько'1' дiяльностi й подальший «розвиток, який задовольняе потреби сьогодення, не ставлячи тд загрозу здатнiсть майбутнiх поколшь задовольнити власнi потреби» [15]. Сталий розвиток передбачае збереження загально'1' рiвноваги й цiнностi основних природних запаав, перевизначення коротко-, середньо- i довгострокових вартюно-прибуткових оцiночних критерпв та шструмешйв, що вiддзеркалюють реальнi соцiально-економiчнi ефекти й щнносп споживання i збереження, а також рiвноправнi розподiл i використання ресурав мiж нацiями й регюнами свiту в цiлому.
На вщмшу вiд попереднiх екологiчних заходiв заборонного характеру з опорою на пщхщ «ви не повиннi», нова стратегия схиляеться до пiдходу «давайте працювати разом», який став можливим у силу усвiдомлення в дшовому свiтi, що iндустрiя - не тшьки суттева частина екологiчноï проблеми, а й фактор ïï виршення. Новий пiдхiд передбачае, зокрема, змщнення дiалогу з промисловiстю й тдтримку добровiльних угод та iнших форм саморегулювання. Довiра до Свропейського Союзу пропорцшно тiй мiрi, в якш вiн тримае в порядку свою власну оселю.
Щоб викликати суттевi змiни в поточних тенденцiях i методах, залучити ва верстви суспшьства до повного подiлу вiдповiдальностi, вводитися широке поеднання iнструментiв 4-х видiв: (а) законодавчих, особливо у випадках високого ризику, мiжнародних зобов'язань, единих правил i стандар^в; (б) ринкових, що спонукають виробниюв i споживачiв до вiдповiдального використання природних ресурав, запобiгання забруднення i вiдходiв, облшу зовнiшнiх екологiчних витрат i встановлення преференцш для екологiчно сприятливих товарiв i послуг; (в) горизонтальних, тобто базових даних, що пiдтримують дослщження, технологiï, планування i просвiтництво; (г) фтансових, чутливих до
еколопчних вимог у рiзниx регюнах та узгоджених iз законодавством.
Свросоюз однозначно вказав: щоб зустрiти екологiчнi виклики нового тисячол^я й рушити усталеним шляхом розвитку, необхщно зосередитися на агентах i дiяx, що ушкоджують навколишне середовище й вичерпують запаси природних ресурав, а не чекати (як це було в минулому), поки проблеми виникнуть. Це вимагае ютотно1 змши норм людського споживання й поведшки i пщтримки дш Ствтовариства розподшом вiдповiдальностi на вах рiвняx суспiльства, включаючи уряди, регюнальну й мiсцеву владу, неурядовi оргатзацп, фiнансовi установи, виробництво, пiдприемства i громадян.
Централiзована стратегiя зводить воедино необхщт заходи, але здiйснювати ïx слiд на вiдповiдниx рiвняx у комошментарному порядку й вiдповiдно зi здатнiстю дiяти. Тому основна стратегiя полягае в повнт ттеграцп екологiчного та тших напрямiв полтики через активну участь усх головних дтових оЫб суспшьства (адмШстраци, тдприемщв, широкой громадськостi) за допомогою розширення й поглиблення iнструментiв контролю й поведтковог змти, включаючи бшьш активне використанняринкових сил.
На думку СС, роль держави е кардинальною не тшьки в законодавчому приречент, а й у плануванн та регулюванн умов економiчного розвитку, в управлшш землекористуванням, у забезпеченн доступносп шформацп, осв^и й навчання, у ринковому впливi за допомогою полтики оподаткування. У загальному рус до сталого розвитку на уряди покладаються особливi обов'язки як стосовно державно1 власносп й управл^сь^ дiяльностi, так i щодо створення системи забезпечення стимулiв та усунення перешкод для еколопчних шщатив тдприемщв i громадян.
Мiсцевi й регюнальш органи ввдграють важливу роль у створенн чинних актiв i в застосуванн принципу субсидiарностi. У сферi державного i приватного тдприемництва необхщно враховувати тривалi витрати природних ресурав i ступiнь шкiдливостi виробництва в щш кiнцевиx продуктiв i послуг. Вимагае всебiчного розвитку i правова пол^ика в галузi споживчих товарiв, щоб такi ринковi мехатзми, як еко-ярлик, допомагали змiнювати людську поведшку i сприяти iнтересам навколишнього середовища. Низку важливих ролей в охорот довкшля може видiгравати кожен представник громадянського суспшьства: (а) як особистють, стурбована загальним станом навколишнього середовища, особистого здоров'я i якост життя наступних поколшь, (б) як вщповщальний громадянин, який впливае на пол^ичт рiшення, (в) як споживач товарiв i послуг, джерело забруднення й вiдxодiв у межах будинку, (г) як пщприемець або службовець i (д) як мешканець прим^ш! зони й шукач дозвшля.
Законодавство залишаеться центральною ланкою при виршент еколопчних проблем, а повна i правильна iмплементацiя прийнятих норм е прюритетом. Акцент робиться на розробленш нових правових актiв СС й оптимiзацiï дтчих, а також на ефективнт iмплементацïï й забезпеченнi примусовою силою законодавства Ствтовариства, що передбачае: а) затвердження шанобливого ставлення до еколопчних правил i припинення ïx порушень; б) удосконалення процедур правозастосування, шспекцп, мотторингу законодавства в державах-членах; в) систематичний огляд застосування еколопчних норм; г) обмш шформащею про передову практику з iмплементацiею законодавства СС поряд з використанням Свропейсько1 мереж1 з iмплементацiею й забезпеченням еколопчного права примусовою силою (IMPEL network).
Так само, як нормальне тдприемство докладае зусилля з тдтримання i збшьшення свого катталу, вкладае грошi в засоби обслуговування, розширюе виробництво, купуе нове обладнання i покращуе якють послуг, щоб зберегти свое здоров'я, так i планета Земля вимагае «швестицш» для пщтримки здорово1 екосистеми й забезпечення тривалого i сталого економiчного зростання. Майбутш поколшня залежать вщ внеску, зробленого сьогодт. Вщмова вщ швестицш у необхщний час може в результат! вивести з бiзнесу цш регюни й у кшцевому пщсумку саму цившзащю.
Актуальним видаеться розроблення адекватного й ефективного мехатзму оцiнювання iз забезпеченням подвiйноï вимоги захисту довкшля i сталого розвитку. Поки
важко вказати потенцшну «вартють» екологiчних програм для держав-членiв, регiональних i мюцевих гiлок влади й економiчних акторiв. Щоб концепцiя сталого розвитку отримала кредит довiри, остаточнi вигоди повинш в результатi перевищувати витрати. З урахуванням незмшного курсу Укра'ни на евроштегращю державно-правовий досвiд Свропейського Союзу щодо подолання еколопчно'' кризи вбачаеться цiльовою стратегieю й необхiдним iнструментарieм для подальшого розвитку нашо'' суверенно'' держави.
Список ттератури: 1. 2008-й стал для Евросоюза годом серьезных испытаний // DW. Европа. 25.12.2008 г. [Электрон. ресурс]. - Режим доступа: http://www.dw-world.de. 2. Гольфстрим ушел от берегов Британии // ВВС. - 1 апр. 2013 г.[Электрон. ресурс]. - Режим доступа: http://www.bbc.co.uk/russian/multimedia/2013/04/130401_
v_gulf_stream_1april.shtml. 3. Государственный заем. Президент Саркози распределяет 35 миллиардов евро // RFI 14/12/2009 [Электрон. ресурс]. - Режим доступа: http://www.russian.rfi.fr. 4. Економка: криза врятуе еколопю? // DW-World. Людина й довкшля. - 10.01.2009 р. [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.dw-world.de. 5. К 2050 году Земля изменится до неузнаваемости // From-UA, 24 Февраля 2011 г. [Электрон. ресурс]. - Режим доступа: http://www.from-ua.com. 6. Мартин Г.-П. Западня глобализации: атака на процветание и демократию // Г.-П. Мартин, Х. Шуман / М.: Альпина, 2001. - 335 с. 7. Общемировые военные расходы составляют 1,46 триллиона долларов // DW-World. Мир.
- 08.06.2009 г. [Электрон. ресурс]. - Режим доступа: http://www.dw-world.de. 8. Оценка экосистем на пороге тысячелетия [Электрон. ресурс]. - Режим доступа: http://www.maweb.org/ru/index.aspx. 9. Ресурав одше'1' планети для глобального суспшьства споживання замало // DW-World. Наука й техшка. - 28.02.2010 р. [Електрон. ресурс]. -Режим доступу: http://www.dw-world.de. 10. Свободная пресса. - 25 мая 2011 г. [Электрон. ресурс]. - Режим доступа: http://svpressa.ru. 11. Человек убивает планету, считают экологи // BBC. Технологии. 30 марта 2005 г. [Электрон. ресурс]. - Режим доступа: http://news.bbc.co.uk. 12. Экологический апокалипсис назначен на ближайшую субботу // From-UA. - 17 августа 2010 г. [Электрон. ресурс]. - Режим доступа: http://www.from-ua.com.
13. Экология и демократия // Экономика, политика, общество // Radio France Internationale
- RFI. 19.11.2009. [Электрон. ресурс]. - Режим доступа: http://www.russian.rfi.fr.
14. Association for the Advancement of Science, AAAS [Электрон. ресурс]. - Режим доступа: http://www.aaas.org/. 15. Brundtland Report of the World Commission on Environment and Development: Our Common Future [Электрон. ресурс]. - Режим доступа: http://www.un-documents.net/wced-ocf.htm. 16. Global Footprint Network [Электрон. ресурс]. - Режим доступа: http://www.footprintnetwork.org/en/index.php/GFN. 17. First Environmental Action Programme // Official Journal of the EU - OJ C 009 15.03.1973. 18. Forth Environmental Action Programme // OJ C 328 07.12.1987. 19. Resolution of the Council and the Representatives of the Governments of the Member States, meeting within the Council of February 1993 on a Community programme of policy and action in relation to the environment and sustainable development // OJ C 138 17.05.1993. 20. Sixth Environment Action Programme // 1600/2002/ЕС OJ L 242, 10.9.2002. 21. Worldwatch Institute [Электрон. ресурс]. - Режим доступа: http://www.worldwatch.org. 22. World Wilde Fund International [Электрон. ресурс]. - Режим доступа: http://www.wwf.org.
ГОСУДАРСТВЕННО-ПРАВОВЫЕ ПРОБЛЕМЫ ПРЕОДОЛЕНИЯ ЭКОЛОГИЧЕСКОГО КРИЗИСА В ЭПОХУ ГЛОБАЛИЗАЦИИ Гетьман А. П., Лозо В. I.
Для преодоления экологического кризиса необходимо решить ряд государственно-правовых проблем. Антропоцентрический подход подлежит замене экологическим императивом с правовым обеспечением рентабельности охраны природы. Задача права -установить такие условия «аренды» планеты, чтобы человеку было комфортно в меру возможности устойчивого развития ее природного равновесия. ЕС весьма успешно
осуществляет локальные экологические программы, которые частично исправляют ситуацию и у соседей. Украина, взявшая курс на евроинтеграцию, может участвовать в формировании альтернативной модели развития.
Ключевые слова: экологическая катастрофа, антропоцентризм, экологические программы ЕС, устойчивое развитие.
SOME STATE-LEGAL PROBLEMS OF OVERCOMING ENVIRONMENTAL CRISIS
IN GLOBALISATION ERA Getman A. P., Lozo V. I.
A range of the state-legal problems urgent for overcoming of environmental crisis. The anthropocentric approach is subject to replacement with an ecological imperative with legal maintenance of profitability of environmental management. The aim of the law is to establish conditions of "rent" of a planet with comfort for mankind within sustainable development of natural balance. EU environmental programs are quite successful. Ukraine, joining the eurointegration course, can cooperate with partners in formation of alternative model of development.
Key words: environmental disaster, anthropocentrism, EU environmental programs, sustainable development.
Надтшла доредакцИ23.04.2013р.
