CC BY
158
ЕКОЛОГ1ЧНЕ ТА ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО
Анатолм Павлович Гетьман,
д-р юрид. наук, професор Нацональний юридичний унверситет iменi Ярослава Мудрого, академк НАПрН Украни, м. Харюв
УДК 349.6:504.7
ЕКОЛОГ1ЧНА ФУНКЦ1Я ДЕРЖАВИ В СУЧАСНИХ ГЛОБАЛ1ЗАЦ1ЙНИХ ПРОЦЕСАХ
У статт1 зазначаеться, що глобалгзацгя свту I ниншнт його розвиток у всгх, у т. ч. й еколо-ггчнш, сферах - це реальт факти. П1д гх впливом вгдбуваеться трансформация вгдпов1дних функ-цй держави I, в першу чергу, еколог1чног. 1г мета повинна полягати в пгдпорядкувант суспгльства екологгчному гмперативу, трансформаця сутност1 держави з абсолютною цльовою та функцо-нальною гх спрямованктю всгег дгяльност1 на реал1зацю цього Iмперативу..
Ключовi слова: еколопчна функщя, глобалiзацiя, охорона довкшля, еколопчие законодав-ство, мiжнароднi еколопчш стандарти.
Забезпечення права власност УкраТнського народу на природш ресурси, рационального природокористування, охорони навколишнього природного середовища та еколопчно! безпеки визнаеться одним 1з стратепчних напрямыв державно! пол1тики Укра!ни в умовах штеграцп до бвропей-ського Союзу. I! правов1 засади знайшли свое безпосередне ввдображення в Конституцп Укра!ни (статт 13, 14, 16, 50, 66, 85, 106, 116, 119), законодав-чих та шдзаконних нормативно-правових актах еколопчного спрямування (закони Укра!ни «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про рослинний св1т», «Про тваринний св1т», «Про еколопчну мережу»,
«Про охорону атмосферного повпря», «Про природно-заповвдний фонд», «Про ядерну енергетику та радiацiйну безпеку», Земельний, Водний, Лко-вий кодекси, Кодекс про надра та ш.), мiжнародних конвенцiях та договорах, як у визначений ст. 9 Конституцп УкраТни спосiб е частиною нацiонального екологiчного законодавства (Конвенцiя ООН про бюлопчне рiзноманiття, Конвенцiя про транскордонне забруднення повпря на велик вiдстанi, Кон-венцiя про захист Чорного моря ввд забруднення, Рамкова конвенщя про охорону та сталий розвиток Карпат та ш.).
До основних еколопчних прiоритетiв належать: гарантування еколопч-ноТ безпеки ядерних об'екпв i радiацiйного захисту населення та довкшля; полiпшення екологiчного стану басейшв рiк УкраТни та якостi питноТ води; стабiлiзацiя та полiпшення еколопчного стану в мiстах i промислових центрах; будiвництво нових та реконструкщя дiючих потужностей очисних каналiзацiйних споруд; запобiгання забрудненню Азовського та Чорного морiв i полiпшення Тх екологiчного стану; формування збалансованоТ сис-теми природокористування та адекватна структурна перебудова виробничого потенщалу економiки, екологiзацiя технологiй у промисловосп, енергетицi, будiвництвi, сiльському господарств^ на транспортi; збереження бiологiчного та ландшафтного рiзноманiття, заповiдна справа.
Слщ констатувати, що Закон УкраТни «Про основш засади (стратегiю) дер-жавноТ екологiчноТ полiтики УкраТни на перюд до 2020 року» першопричи-ною екологiчних проблем УкраТни визначае: успадковану структуру економжи з переважною часткою ресурсо- та енергоемних галузей, негативний вплив якоТ був посилений переходом до ринкових умов; зношешсть основних фондiв про-мисловоТ i транспортноТ iнфраструктури; iснуючу систему державного управ-лiння у сферi охорони навколишнього природного середовища, регулювання використання природних ресурсiв, вiдсутнiсть чiткого розмежування приро-доохоронних та господарських функцiй; недостатню сформованiсть iнститутiв громадянського суспiльства; недостатне розумшня в суспiльствi прiоритетiв збереження навколишнього природного середовища та переваг сталого роз-витку; недотримання природоохоронного (еколопчного) законодавства.
Саме з урахуванням таких умов важливого значення набувае еколопчна функщя держави, яка постшно iмплементуеться та видозмшюеться пiд впли-вом глобалiзацiйних процесiв, що характеризують свiтовий устрiй.
Глобалiзацiя як всесвiтнiй процес, що об'еднуе нащональш сощаль-но-економiчнi утворення в едину свпову економiчну й сусшльну систему, в контекстi екологiчного права мае певш об'ективнi пiдстави. До таких, насамперед, належать потреби свпового сшвтовариства в послiдовному, ефективному й своечасному виршенш глобальних екологiчних проблем, пов'язаних, зокрема, iз змiною клiмату, руйнуванням озонового шару, збе-реженням бюлопчного рiзноманiття, хiмiчним забрудненням довкшля, включаючи випадання кислотних дощiв, опустелюванням, скороченням
природоресурсного потенщалу та ш. Гострота цих проблем досягла такого ступеня, що вчеш у багатьох краТнах свпу вже обгрунтовують необхвдшсть Тх вирГшення для виживання людства [4, с. 59].
Дiяльнiсть людини в останш п'ятдесят рокiв завдала непоправноТ шкоди нашiй планетi. Таким е вердикт авторiв найбiльш великомасштабного в Гсто-рГТ дослiдження екосистеми Землi - Millennium Ecosystem Assessment. Наве-демо деяы цифри. У перiод 1970 - 2005 рр. рiзноманiтнiсть форм життя на планет скоротилася на 30 %. Споживання пркно'Т води зросло у два рази, а в деяких регюнах на 20 % бГльше перевищило обсяг ТТ виробництва. У дея-ких акваторiях кiлькiсть риби зменшилась у сто разiв через iнтенсивну про-мислову рибну ловлю.
Як стверджують експерти, три чвертi населення планети живе в краТнах, де споживання наспльки високе, що екосистеми просто не встигають ввдновлюватися. Таким «еколопчним боржникам» доводиться запозичувати лк, воду та iншi природш ресурси в iнших краТн, часом на шкоду своТм «кредиторам». «Якщо наш попит на ресурси Землi буде зростати такими ж темпами, то до середини 2030-х роыв для задоволення всГх наших потреб знадобляться двi таких планети», - заявив генеральний директор ВсесвГт-нього фонду дикоТ природи Джеймс Лш. На його думку, на сьогодш люд-ство на рiк використовуе в 1,5 рази бГльше ресурсГв, нiж природа може вiдновити. Продовження такоТ практики загрожуе згубними еколопчними наслiдками. Але сучасна структура свпово'Т економiки не дозволяе змiнити ситуащю на краще. На початку 1960-х рокГв люди на планетi впродовж року використовували ильки двi третини еколопчних ресурсГв, якi вiдновлю-вала природа. Забруднення навколишнього середовища в основному погли-налося свповим океаном i лiсовим масивом ЗемлГ Але вже в 1970 р. було зафжсовано екологiчний борг. Тодi людство взяло у природи 2 дш у борг, тобто воно використало вс 100 % природних ресурсГв, якi вiдновлюе природа впродовж одного року, до 29 грудня. На початку 2000 р. баланс здатно-ст планети до самоочищення ввд «отруйного дихання» людини припадав на жовтень, а у 2013 р. - вже на середину серпня [7, с. 4-6].
Не можна говорити, що людство не стурбоване цими проблемами. Про-водяться мiжнароднi конференцп, приймаються рiзнi обмежувальнi закони. Але найбГльш успiшно цi проблеми можуть вирГшуватися тiльки спiльними зусиллями усiх держав. При цьому найважливГшим потенцiйно ефективним шструментом Тх вирiшення мае стати мехашзм реалiзацiТ екологiчноТ функцГТ держави.
Екологiчна функцiя як одна з основних функцш держави е результатом трансформацГТ функцГТ охорони навколишнього середовища (функцГТ охорони навколишнього природного середовища, функцГТ охорони природи, природо-охоронноТ функцГТ та гн.). Питання про час ТТ становлення як самостшно'Т функцп держави досить докладно обговорювалося в 60 - 80-х рр. XX ст.
Наприклад, Ю. I. Тютекш вважав функцш кер1вництва природоко-ристуванням об'ективно властивою держав1 з моменту його виникнення [15, с. 52]. Наявшсть функцп охорони навколишнього середовища у держави з моменту !! утворення обгрунтовував 1 Ю. С. Шемшученко, зазначаючи, що «функщя охорони навколишнього середовища як об'ективна категор1я кнуе незалежно в1д !! визнання» [16, с. 25, 31].
Саме 70-т рр. XX ст. стали роками визнання функцп охорони навколишнього середовища (функцп забезпечення сприятливого навколишнього природного середовища, функцп охорони природи, функцп охорони природи та ращонального використання природних ресурс1в, природоохоронно! функцп) як одше! 1з самостшних функцш держави. Правознавщ-екологи I. I. Бергхоль-цас, В. С. Броновец, О. А. Кичатова, Ю. Б. Кравченко однозначно висловилися на користь дано! позицп [2, с. 148 158; 5; 9, с. 311; 11].
Один 1з фундатор1в еколопчного права, О. С. Колбасов, анал1зуючи завдання держави з охорони природи та забезпечення ращонального використання природних ресурс1в, а також чинне законодавство ввдповщного перюду, робить висновок про достатшсть шдстав для того, щоб розглядати охорону навколишнього природного середовища як самостшну основну функцш сощалктично! держави [10, с. 60]. Теоретична узгоджешсть пози-цш багатьох правознавщв у зазначеному питанш була обумовлена безсум-швним посиленням природоактивно! д1яльност1 держави, що мала мкце в 60 - 70-х рр. XX ст.
Такими е теоретичш й практичш передумови видшення в подальшому ново! еколопчно! функцп держави. У науковш лггератур1 називаеться п'ять умов виникнення ще! функцп. Як пише М. М. Меркулов, для цього «необ-х1дна наявшсть: 1) держави; 2) в1дпов1дно! протофункцп; 3) дисбалансу еко-системи, що зачшае 1нтереси соц1уму, який виникае в результат! змши якост1 довкшля, що загрожуе стану здоров'я сусшльства 1 не дозволяе шдтриму-вати комфортний р1вень його життед1яльност1; 4) р1вня сусп1льно! св1домост1, достатнього для розумшня еколог1чних проблем; 5) вщсутшсть у держави можливост1 в1дмовитися вщ вир1шення проблем, що виникають унаслвдок дисбалансу екосистеми». В1н вважае, що вс1 п'ять умов одночасно з'явилися в 60-х рр. XX ст. й еколопчна функщя в сучасному вигляд1 оформилася саме в цей час [13, с. 105, 113]. Але окр1м зазначених, в юридичнш лггератур1 вказують на ще одну необхщну умову формування еколопчно! функцп держави - спроможшсть держави !"! реал1зовувати, зокрема матер1ально-техн1чн1, правов1, орган1зац1йн1 та 1нш1 передумови [8, с. 139].
В юридичнш л1тератур1 наукове поняття «еколопчна функщя» визна-чають по-р1зному. Одн1 вчен1 вважають, що це д1яльн1сть держави у сфер1 взаемодГ! сусп1льства 1 навколишнього природного середовища, що виража-еться у захисп й збереженн1 природних ресурс1в, !х в1дтворенн1 та полш-шенн1, а також у ращональному використанн1 [3, с. 12]. На думку шших
вчених, еколопчна функщя держави - це самостшний i окремий напрямок його дiяльностi, який пов'язаний з розпорядженням в штересах сусшльства природними ресурсами й забезпечуе екологiчну безпеку, сталий економiч-ний i соцiальний розвиток держави, ращональне природокористування та охорону природних об'екпв, захист конституцiйних прав громадян на спри-ятливе для життя i здоров'я довкшля [14, с. 7].
А. С. Шестерюк видшяе два важливих змiстовних напрямки в еколо-гiчнiй функцп: 1) забезпечення збалансованого сшвввдношення еколопч-них та економiчних iнтересiв суспiльства; 2) надання необхвдних гарантiй для реалiзацiï та захисту прав людини на сприятливе для життя навко-лишне середовище [11, с. 27]. На думку М. М. Бринчука, змкт еколопч-но'1 функцй' держави становить дiяльнiсть з розпорядження в штересах держави i сусшльства природними ресурсами, що знаходяться у власно-ст держави, а також дiяльнiсть, спрямована на забезпечення ращонального використання природних ресур^в з метою попередження ïx виснаження, охорону навколишнього середовища ввд деградацп ïï якостi, охорону еколопчних прав i законних штере^в фiзичниx та юридичних осiб [6, с. 60]. Також кнуе безлiч iншиx доктринальних визначень екологiчноï функцп держави, якi у свош сукупност надають уявлення про основне ïï щльове призначення - забезпечити науково обгрунтоване спiввiдношення еконо-мiчниx та еколопчних штере^в суспiльства для створення мехашзму реалЬ зацп екологiчноï безпеки, ращонального природокористування, ввдтворення природних ресур^в та охорони навколишнього природного середовища, забезпечення та захисту конституцшних еколопчних прав громадян (права на безпечне для життя i здоров'я навколишне природне середовище, отри-мання еколопчно'1 шформацп, вiдшкодування екологiчноï шкоди та ш.).
Усе це робить еколопчну функцiю держави винятково важливою як для нащонального, так i свггового розвитку економiки, фiнансiв, соцiальноï струк-тури, полiтики, культури, особливо в умовах глобалiзацiï як процесу штен-сивного розширення i поглиблення контакпв, зв'язкiв, взаемодп рiзниx краш в економiчнiй, полпичнш, культурнш та шших сферах.
Сучасна форма глобалiзацiï, тобто об'еднання ринюв, пiдприемств, фшан-сiв, культур, а також потокiв шформацп - це створення всесвпнього сусшльства в тому вигляд^ в якому воно школи не кнувало ранiше. Головна ознака ново'1 епохи - держави i народи стають все бшьш залежними один вщ одного. Жодна нацiя, жодна держава не може жити сама по соб^ не враховуючи ште-реси шших нацш i держав.
Цьому процесу було придшено особливу увагу на Конференцп ООН з екологп на рiвнi глав держав i урядiв, що вiдбулася в Копенгаген у груднi 2010 р. На конференцп наголошувалося, що необxiднi заходи з охорони навколишнього природного середовища школи не запроваджуються не тшьки через незнання або з его'1зму, але й через так звану «тактику безквиткового
пасажира» деяких кра!н, як1 шчого не роблять, наприклад, для скорочення викид1в парникових газ1в в атмосферу, а розраховують на те, що викиди ско-ротять шш1, помилково при цьому забуваючи, що атмосфера - це природний ресурс, який не мае державних кордошв [7, с. 15].
Дшсно, еколопчш проблеми, що мають за багатьма показниками плане-тарне значення, зачшають штереси м1жнародного сшвтовариства. Вони могли б вир1шуватись як в його штересах, так 1, в1дпов1дно, в штересах нащональ-них держав. Тим часом забезпечення матер1ально-сировинними й енергетич-ними ресурсами в умовах глобал1зацп ор1ентоване на л1дируюч1 кра!ни, на !х транснащональш корпорацп - тобто проввдних актор1в транскордонно! рин-ково! д1яльност1. Останш нерщко кнорують правила ращонального викори-стання природних ресурс1в, забруднюють природне середовище величезними обсягами в1дход1в виробництва 1 споживання, в шший спос1б, у т. ч. такими, що являють собою крайню - на р1вш недалекого майбутнього - загрозу зни-щення екосистем, роблячи реальшстю глобальш катастрофи типу «парникового ефекту», потеплшня кл1мату та 1н.
Наявшсть зазначених проблем та !х гострота зумовили припущення, озвучен! в юридичнш л1тератур1, про необхщшсть видшення тако! ново! функцГ! держави, як регулювання глобальних проблем людства, пов'язано! з вир1шен-ням питань, що виникають всередиш держави, але в силу свое! значущост1 та поширеност1 вимагають сп1льних зусиль держав, об'еднаних для розв'язання проблем загальнопланетарного характеру. Таку самостшну зовшшню функцш держави, як сшльне з шшими державами вир1шення глобальних енергетичних, демограф1чних й, особливо, еколопчних проблем сучасност1, видшяють багато з учених-правознавц1в [12, с. 224; 1, с. 8].
Процеси глобал1зацп в еколопчнш сфер1 зумовлюють необхщшсть наяв-ност1 нових единих центр1в з прийняття р1шення 1, вщповвдно, влади для бага-тьох сектор1в (суб'ект1в) сучасних м1жнародних вщносин. В 1ншому випадку реальн1стю стане положення, при якому не держави, а транснацюнальш та мультинащональш корпорацп вщграватимуть пров1дну роль у вс1х сферах господарсько! д1яльност1 й при цьому кноруватимуть еколог1чну складову держав. Тому без формування единого центру управлшня досягти позитивних результат1в розвитку глобал1зовано! екологГ! навряд чи можливо.
Таким чином, глобал1защя св1ту й нишшнш його постглобал1зац1йний роз-виток у вс1х, в т. ч. й еколопчнш, сферах - це реальш факти. Шд !х впливом вщбуваеться трансформац1я в1дпов1дних функц1й держави 1, в першу чергу, еколопчно!. Однак трансформуватися вона повинна аж шяк не в напрямку послаблення функцш нащональних держав. Цт оптимально! !! реал1зацп обу-мовлюють лише можливкть добров1льно! передач! деяких питань у ввдання компетентних м1жнародних оргашв та орган1зац1й. При цьому державний суве-рен1тет таких кра!н мае зберегтися в повному обсяз1, зокрема права держав на вшьний вихщ з такого роду угод 1 договор1в, у т. ч. еколопчно! спрямованость
З урахуванням наявних реалш значимкть еколопчно'1 функцй' держави повинна зрости до рiвня всеосяжно'1, що визначае суть ïï дiяльностi з подальшим переходом людства до iншо'ï, ново'1 цивiлiзацi'ï, яка не просто мала б на мет вирiшення завдання дбайливого ставлення до навколишнього природного середовища та його ресур^в, але й докоршно змшювала б сам iмператив iснування держави як тако'1, що призначена для збереження уш-версально'1 екосистеми. Майбутня нова цивШзащя повинна йменуватися «екологiчною цивШзащею».
Створення ново'1 екологiчно'ï цивiлiзацi'ï мае вщбуватись з урахуванням того, що традицшш моделi суспiльно-полiтичного, економiчного та сощаль-ного устрою, якi вже склалися, будуть трансформуватися в новi модел^ що реа-лiзують екологiчну функщю на основi як часткового збереження традицшних цшностей, так i створення нових. У зв'язку з цим необхщне подолання спо-живчо'1 парадигми функщонування суспiльства i формування нових якостей людини в еколопчних правоввдносинах.
В умовах глобалiзацiйниx процесiв еколопчна функщя повинна модер-нiзувати свш дiапазон впливу на збереження прюритепв екологiчно'ï домЬ нанти в дiяльностi держави. При цьому вона мае поеднувати в собi такi базовi iнститути:
- законодавчi - розширення сфери регулювання еколопчних вщносин з орЬ ентацiею на стандарти й нормативи держав бвропейського Союзу, особливо у разi високого ризику, для виконання мiжнародниx зобов'язань та забезпе-чення единих правил;
- ринковi - розроблений державою мехашзм (iнструментарiй) з метою зробити виробниыв i споживачiв чутливими до ввдповвдального викори-стання природних ресурсiв, запобiгання забрудненню та вiдxодiв, погли-нання зовнiшнix екологiчниx витрат за допомогою застосування економiчниx i фшансових стимулiв та обмежень, громадянсько'1 ввдповвдальносп та вста-новлення таких щн, щоб екологiчно сприятливi товари i послуги не опиня-лися на ринку в невипдному становищi у порiвняннi з забруднюючими або марнотратними конкурентами;
- горизонтальш (пiдтримуючi iнститути) - тобто полшшеш базовi й ста-тистичш данi, наукове дослiдження та технолопчний розвиток (новi менш забруднюючi технологи, а також технологи та методи для виршення поточ-них еколопчних проблем), покращене секторальне та просторове планування, шформування i просвгга громадськосп та споживачiв, професiйно-теxнiчна освiта i навчання;
- фiнансовi меxанiзми (крiм бюджетних лiнiй) - повиннi мати прямi еколо-гiчнi цiлi й шдтримувати полiпшення навколишнього природного середовища, прагнути до високого рiвня захисту, заснованого на принциш попередження та профшактично'1 дiяльностi з урахуванням рiзноманiтностi ситуацiй в рiз-них регюнах, i бути iнтегрованими у визначення й виконання шших функцш.
У даному контекст необхщно забезпечити, щоб ус фшансов1 операцп були якомога бшьш чутливими до еколопчних вимог 1 ввдповщали не лише фшан-совому, а й еколопчному законодавству.
Таким чином, мета еколопчно! функцп держави в новому глобал1зова-ному вим1р1 повинна полягати в шдпорядкуванш сусшльства еколопчному 1мперативу, трансформащя на цш основ1 сутност держави з абсолютною щльовою та функщональною спрямовашстю вс1е! д1яльност1 на реал1защю цього 1мперативу при збереженш умов життед1яльност1 людства з одночас-ним вир1шенням комплексу завдань нащонального й м1жнародного характеру. На нащональному р1внк ращональне планування, що передбачае збереження цшних регюшв, включаючи територп та об'екти природно-за-поввдного фонду та ландшафти, полшшення м1сько! структури та комушка-ц1й, а також оптим1зац1ю ефективносп енергетики 1 транспорту; контроль за промисловим забрудненням за допомогою використання дозвол1в на планування, лщензш на ем1сп, скиди та види д1яльноси, прямого доступу до еколопчно! шформацп; управл1ння поводженням з вщходами шляхом п1д-тримки суворого порядку ранжирування як для ослаблення проблем роз-порядження в1дходами, так 1 збереження енергп та сировини; внутр1шнш еколог1чний аудит.
На м1жнародному р1вн1 такими завданнями мають стати: вс1ляке заохо-чення м1жнародно! кооперацп та под1лу тягаря витрат на штенсивш досл1-дження з метою вдосконалення оцшки якост1 навколишнього природного середовища; систематичний анал1з застосування еколопчних програм; обм1н 1нформац1ею про передову практику 1мплементацп законодавства 6С та шших держав; вдосконалення процедур правозастосування, шспек-цГ!, мон1торингу еколог1чного законодавства в державах свпового сп1вто-вариства та ш.
Вир1шення таких завдань - це можливкть кардинально змшити ситуац1ю в еколог1чн1й сфер1 в напрямку забезпечення р1вноваги в систем! «природа -сусшльство - людина» й необх1дност1 екоцентрично! ор1ентованост1 держави при використанш в1дпов1дних ресурсних складових - правових, оргашзацш-них, матер1альних, ф1нансових, наукових та деяких шших.
Список л^ератури:
1. Аубакиров-Джолдасбеков А. А. Функции государства в области регулирования глобальных проблем человечества: теоретико-правовые аспекты : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / А. А. Аубакиров-Джолдасбеков. - Алматы, 2009. - 28 с.
2. Бергхольцас И. И. Внешняя природоохранительная деятельность Советского государства / И. И. Бергхольцас // Современная экологическая ситуация: о некоторых философ-ско-правовых проблемах. - Рига : Зинатне, 1978. - С. 148-158.
3. Бобылев А. И. Вопросы общей теории экологического права / А. И. Бобылев, С. А. Бала-шенко. - Мн. : Изд-во «Унивеситетское», 1991. - 100 с.
4. Бринчук М. М. Концепция развития экологического законодательства Российской Федерации / М. М. Бринчук. - СПб. : Изд-во юрид. ин-та. - 2009. - 168 с.
5. Броновец В. С. Охрана природы - функция Советского социалистического общенародного государства (правовой аспект) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / В. С. Броновец. - Л., 1980. - 25 с.
6. Брынчук М. М. Экологическое право (право окружающей среды): учеб. / М. М. Брын-чук. - М. : Юрист, 1998. - 688 с.
7. Гетьман А. П. Правовые проблемы экологической политики Европейского союза и Украины: монография / А. П. Гетьман, В. И. Лозо. - Х. : Право, 2014. - 280 с.
8. Карпович Н. А. Экологическая функция государства : в 2 ч. Ч. 1. / Н. А. Карпович. -Мн. : РИВШ, 2011. - 294 с.
9. Кичатова О. А. Природоохранительная функция социалистического государства / О. А. Кичатова // Проблемы правовой охраны окружающей среды в СССР. - Л. : Изд-во ЛГУ, 1979. - 197 с.
10. Колбасов О. С. Экология: политика - право. Правовая охрана природы в СССР / О. С. Колбасов. - М. : Наука, 1976. - 230 с.
11. Кравченко Ю. Б. Охрана окружающей природной среды как функция Советского государства : автореф. дис. .канд. юрид. наук / Ю. Б. Кравченко. - Л., 1978. - 20 с.
12. Марченко М. Н. Теория государства и права. Элементарный курс : учеб. пособие : 2-е изд. / М. Н. Марченко. - М. : Норма, 2014. - 384 с.
13. Меркулов М. М. Проблемы экологической функции современного российского государства: теоретико-правовой аспект : дисс. . канд. юрид. наук / М. М. Меркулов. - Ставрополь, 2002. - 232 с.
14. Сапогин А. Н. Экологическое право Республики Беларусь : курс лекций / А. Н. Сапо-гин. - Мн. : Агентство Владимира Гревцова, 2007. - 576 с.
15. Тютекин Ю. И. Природа. Общество. Закон / Ю. И. Тютекин. - Кишинев : Штиинца, 1976. - 187 с.
16. Шемшученко Ю. С. Организационно-правовые вопросы охраны окружающей среды в СССР / Ю. С. Шемшученко. - К. : Наук. думка, 1976. - 275 с.
17. Шестерюк А. С. Экологическое право и вопросы кодификации экологического законодательства РФ / А. С. Шестерюк // Экологическое право. - 2001. - № 2. - С. 26-29.
Гетьман А. П. Экологическая функция государства в современных глобализационных процессах.
В статье отмечается, что глобализация мира и нынешнее его развитие во всех, в т. ч. и экологической, сферах - это реальные факты. Под их влиянием происходит трансформация соответствующих функций государства и, в первую очередь, экологической. Ее цель должна заключаться в подчинении общества экологическому императиву, трансформация сущности государства с абсолютной целевой и функциональной их направленности всей деятельности на реализацию этого императива.
Ключевые слова: экологическая функция, глобализация, охрана окружающей среды, экологическое законодательство, международные экологические стандарты.
Getman A. P. Environmental function of the state in modern globalization processes.
The article notes that the globalization of the world and its current development in all areas, including environmental one - these are the real facts. The transformation of the respective roles of the state and, above all, ecological one, takes place under their influence. Its goal should be to subordinate the society to ecological imperative, transformation of the nature of the state with an absolute target and functional orientation of all the activities on the implementation of this imperative.
Key words: environmental function, globalization, environmental protection, environmental legislation, international environmental standards.
Надшшла до редколегй 16.02.2015 р.
