CC BY
47
УДК 616.155.392+616.36-002+615.244 Гриджук Т.1.
ГЛУТАРГ1Н В КОМПЛЕКСН1Й ТЕРАПИ ХВОРИХ НА ХРОН1ЧНИЙ Л1МФОЛЕЙКОЗ З МЕДИКАМЕНТОЗНО-1НДУКОВАНИМИ УРАЖЕННЯМИ ПЕЧ1НКИ
ДВНЗ «1вано-Франшський нацiональний медичний уыверситет»
ОсобливоУ уваги заслуговують медикаментозночндуковаш ураження печiнки (М1УП) у хворих на хро-н1'чний лiмфолейкоз (ХЛЛ) та iншi гемобластози, адже засоби протипухлинно'У терапи займають л-дируюч'! позицИ по частот/ i важкост/ викликаних ними гепатотоксичних реак^й. Метою нашоУ ро-боти було о^нити ефективнсть глутаргну при М1УП у хворих ХЛЛ на фон х'ш 'ютерапИ (ХТ) i його вплив на основн клiнiко-бiохiмiчнi показники печiнки та активнсть процес'т ПОЛ у пор!внянн!' з ба-зовою терапею. Внасл'док проведених досл'джень виявлено, що в обстежених пацieнтiв до лкуван-ня серед клiнiчних синдром'т домнували астено-вегетативний, болевий та диспепсичний, а також гепатоспленомегал'я. У пацieнтiв з М1УП мали мсце помiрно виражен/ порушення з боку бiохiмiчних показник/'в, як характеризують функцюнальний стан печ/'нки, що проявлялося пдвищенням р'тня загального бЫрубну, зб'тьшенням активност/ печнкових трансамназ, ГГТП, зниженням р'вня за-гального блка та П1, а також зростання р'вня юнцевого метаболту ПОЛ - МДА та МСМ. Вклю-чення глутаргну в комплексну терапю М1УП сприяло покращенню клiнiчноУ симптоматики та бо-х1'м1'чних показник/'в, як характеризують функцональний стан печiнки та практично повнш норма-л'зацИ вмсту у кров! продукт'т ПОЛ та метабол'чно'У '¡нтоксикацИ, що проявлялося зменшенням у сироватц кров! на 50,46% концентрацУУ МДА та на 28,9% рвня МСМ. Отриман результати дозво-ляють вважати включення глутаргну в комплексну терапю М1УП патогенетично обфунтованим та кл!н!чно виправданим.
Ключов1 слова: хроычний л1мфолейкоз, медикаментозно-1ндукован1
Постановка проблеми i аналiз останшх дослщжень
Медикаментозно-шдуковаш ураження печшки (М1УП) займають важливе мюце в загальнш структурi захворювань внутршых оргашв. На сьогодн до ФармакопеТ входить дектька тисяч препара^в, що мають гепатотоксичну дю Зпдно iз свтовою статистикою, токсичн ураження печн нки внаслщок застосування медикаментозних препара^в складають вщ 0,7 до 20% в структурi гострих i хроычних захворювань печшки [4, 9, 13]. Засоби протипухлинноТ терапи займають провщы позици по частой i важкост викликаних ними гепатотоксичних реакцш [12]. Клiнiчними дослщженнями встановлено, що медикаментоз-не ураження печшки становить вщ 1 до 28 % уах побiчних реакцш, пов'язаних iз застосуванням цитостатичних препара^в [2, 5, 11].
Як вщомо, печiнцi належить провiдна роль в процесах метаболiзму i бiотрансформацiТ вах ксенобiотикiв, тому в механiзмi ТТ медикаментоз-них уражень велике значення мають особливос-тi процесiв метаболiзму лiкiв [8]. Отже, залежно вiд структури i складу лiкарських речовин, дози, схеми застосування i загального стану оргашзму - факторiв, що сприяють розвитку гепатотоксичних уражень - вщбуваеться порушення функцю-нування кл^инних структур i бiоенергетичних процесiв в гепатоцитах, провокуеться розвиток холестазу аж до розвитку некрозу. Процеси ме-таболiзму протипухлинних препара^в переваж-но каталiзуються мiкросомальною монооксиге-назною системою, основним компонентом якоТ е цитохром Р 450 [3, 7]. При тривалому викорис-танн лiкарського середника або неадекватному дозуванн може вiдбуватися надмiрне утворення
ураження печ1нки, х1м1отерап1я, глутарг1н. активних форм кисню, як володiють прямою i опосередкованою цитотоксичною дiею на клн тиннi мембрани, внутрiшньоклiтиннi лтщи, бт-ковi молекули, ДНК. Це супроводжуеться пору-шенням структури i функцiй органел, генетични-ми мута^ями та, в кiнцевому етапi, загибеллю кл^ини [10]. Останнiм часом увагу дослщнимв привертають питання ролi молекулярних меха-нiзмiв в ушкодженнi мембран гепатоци^в, зок-рема роль i мiсце процесiв перекисного окис-лення лт^в (ПОЛ) та активностi антиоксидант-ноТ системи органiзму у даних па^етчв.
Приймаючи до уваги приведет вище дат та враховуючи мембраностаб^зуючу, детоксикую-чу, антиоксидантну та антиппоксичну дiю глутар-гiну, ми вважаемо за доцтьне проведення по-глибленого вивчення лкувальних властивостей даного препарату.
Мета роботи
Оцшити ефект глутаргшу при медикаментоз-но-iндукованих ураженнях печшки у хворих на хроычний лiмфолейкоз (ХЛЛ) на фонi хiмiотера-пп (ХТ) i його вплив на основнi клiнiко-бiохiмiчнi показники функцiТ печшки та активнють процесiв ПОЛ у порiвняннi з базовою терапiею.
Матерiал та методи
В клiнiчне дослщження включено 40 хворих з М1УП, що розвинулися на фонi ХТ ХЛЛ. Па^енти знаходилися на стацюнарному лiкуваннi в гема-тологiчному вщдтены 1вано-ФраншськоТ' обла-сноТ клiнiчноТ лкарш. Серед них було 24 (60%) чоловшв та 16 (40%) жшок вiком вiд 38 до 64 ро-кiв. Середнiй вiк хворих становив (51,4±1,53) роки.
Дiагноз ХЛЛ був верифкований згiдно клiнiч-
них протоколiв надання медично''' допомоги хво-рим зi спецiальностi «Гематолопя», затвердже-них наказом МОЗ Укра'ни № 647 вщ 30.07.2010 року. Дiагноз М1УП був встановлений у вщповщ-ност до стандартизованих протоколiв дiагности-ки та лкування хвороб органiв травлення (наказ МОЗ Укра'ни № 271 вiд 13.06.2005р.) на пiдставi даних анамнезу, результат клiнiчного та бюхь мiчного дослiдження, а також даних ультразвукового обстеження оргашв черевно' порожнини. Негативнi результати дослiджень скриншгових маркерiв вiрусних гепатитiв дозволили виключи-ти вiрусний генез захворювання.
Для вивчення впливу глутарпну на функцюна-льний стан печiнки та систему ПОЛ уах хворих було подтено на двi групи: основну, в якш па^ен-ти (22 оаб) додатково отримували глутаргiн та ко-нтрольну, до складу яко''' входили хворi (18 чоло-вiк), як лiкувались традицiйно. Обидвi групи були рандомiзованi за вiком, статтю па^етчв, тяжкiстю перебiгу М1УП та ХЛЛ. Усi хворi на М1УП отримували загальноприйняту терапш (дieта №5, дезш-токсикацiйна терапiя, карсил, сорбенти, вггамши). Хворi основно' групи додатково в якост гепатоп-ротектору отримували глутарпн. Препарат при-значали внутршньовенно краплинно по 5 мл 40% розчину в 200 мл iзотонiчного розчину натрш хлориду 1 раз на день протягом 10-ти дыв з наступ-ним переходом на таблетовану форму у дозi 1 таблетка (0,75 г) 3 рази на день протягом 30 дыв незалежно вщ прийому ж
Вираженiсть синдрому цитолiзу печiнкових кл^ин оцiнювали за активнiстю трансамiназ: аланш- i аспартатамiнотрансферази (АлАТ, АсАТ), вмютом бiлiрубiну в сироватцi кровi; синдрому внутршньопечшкового холестазу - за ак-тивнiстю лужно' фосфатази, Y-глутамiлтранспептидази (ГГТП), вмiстом прямого б^рубшу та поширенiстю внутршньопечшко-вих жовчевих протош; мезенхiмально-запального синдрому - за величиною тимолово'
проби; печшково-^тинно1 недостатностi - за BMicTOM загального бтка в сироватцi KpoBi та протромбшового iндексу (П1) унiфiкованими методиками.
Для реалiзацiï мети роботи уам хворим проводили вивчення вмюту кiнцевого продукту ПОЛ - малонового диальдегщу (МДА) за методом В.Б. Гаврилова в модифкацп Е.Н. Коробейшко-во1 [6]. Вираженiсть синдрому метаболiчноï што-ксикацп оцiнювали за концентра^ею МСМ у кро-вi скринiнг-методом в модифiкацiï Н.1. Габрiеля-на i спiвавторiв [1].
Статистичну обробку отриманих результат проводили на персональному комп'ютерi з вико-ристанням комп'ютерно'Г програми STATISTIKA-6 i пакета статистичних функцш програми «Microsoft Excel».
Результати та ïx обговорення
До початку лкування хворi на М1УП подавали скарги на загальну слабють, пiдвищену втомлю-ванiсть, зниження апетиту, нудоту, метеоризм i вщчуття тяжкост або бiль в правому пiдребiр'ï. При об'ективному обстеженнi було виявлено ге-патоспленомегалiю, чутливiсть краю печшки при пальпацiï, в деяких па^етчв - помiрну ктерич-нiсть склер та субктеричнють шкiри, обкладе-нють язика.
За даними бiохiмiчного дослщження, якi ха-рактеризують функцiональний стан печшки, у хворих обох груп виявлено незначне пщвищення вмюту загального б^рубшу у сироватц кровi та ГГТП, помiрне збiльшення активностi сироватко-вих амiнотрансфераз - АсАТ i АлАТ, показника тимоловоГ проби, а також зниження вмюту загального бтка та протромбшового шдексу (табл.1), що свщчить про наявнють в обстеже-них хворих до початку лкування цитолiтичного, мезенхiмально-запального синдрому та синдрому печшково-кл^инно! недостатностi.
Таблиця 1.
Бiохiмiчнi показники, що характеризують функцюнальний стан печшки у хворих на ХЛЛ з М1УП
Бiохiмiчнi показники Здоровi (n=20) Основна група (n=22) Контрольна група (n=18)
Бтрубш загальний, мкмоль/л 15,7±0,95 22,6±2,1** 22,8±1,8**
АСТ, ммоль/л год 0,38±0,02 1,38±0,04*** 1,39±0,03***
АЛТ, ммоль/л год 0,41±0,03 1,62±0,05*** 1,64±0,03***
ГГТП, ммоль/л год 3,67±0,16 4,98±0,45* 4,99±0,46*
ЛФ, нмоль/стод 1174±114,5 1425±116 1468±121
Тимолова проба, од 3,64±0,18 9,3±0,16*** 9,6±0,12***
Загальний бток, г/л 74,37±2,43 59,02±2,24*** 58,04±2,65***
П1, % 86,21±2,79 78,6±1,22* 78,4±2,12*
npuMimKa. Вiрогiднiсть рiзницi в'дносно групи здорових: * - р<0,
Проведення спе^ального бiохiмiчного обстеження показало, що до початку лкування у хворих обох груп мало мюце пщвищення вмюту у кровi МДА - одного з кшцевих продукпв пОл, що свщчить про ютотну активацш процеав лн
>, **- р<0,01, ***- р<0,001. попероксидаци в таких па^ен^в (табл.2). Вод-ночас, збiльшення у сироватц кровi вмiсту МСМ вказуе на формування у хворих на М1УП стану ендогенно! iнтоксикацiï.
Прим1тка. P - в1рог1днють змн стосовно групи здорових, в1рог1днють р1зниц1 пор1вняно з показниками до лкування: * - р<0,05, ** - р<0,01, *** - р<0,001, • - в1рог1днють м1ж показниками в основнй та контрольн1й групах (р<0,05).
Таблиця 2.
Характеристика показникв системи ПОЛ та ендогенноГ ¡нтоксикацп у хворих на ХЛЛ з М1УП
Бiохiмiчнi показники Здоровi (n=20) Основна група (n=22) Контрольна група (n=18)
МДА, нмоль/мл 2,56±0,16 6,56±0,17*** 6,48±0,14***
МСМ, ум.од. 0,23±0,021 0,45±0,015*** 0,43±0,03***
Прим1тка. В1рог1днють зм1н в^дносно групи здорових: * - р<0,05,
В результат проведеного курсу лкування ре-гресування об'ективноТ кшшчноТ симптоматики спостер^алося у па^енпв обох груп, але бтьш виражене воно у хворих, яким призначали до-слщжуваний препарат: 81,82 % па^енпв I групи i 72,22 % па^етчв II групи в^^чали зменшення слабосп; у 77,27 % i 61,11 % хворих вщповщно покращився апетит. У па^енпв I групи ефектив-шше ывелювався болевий (63,64 % проти 44,44
" - р<0,01, ***- р<0,001.
% хворих II групи), астено-вегетативний (77,27 % i 66,67 % вщповщно) та диспепсичний (68,18 % i 55,56 % вщповщно) синдроми. Bei хворi в^^ча-ли пщвищення толерантност до фiзичного на-вантаження, що позитивно впливало на якють життя.
При оцшц динамки лабораторних показниш звертають на себе увагу позитивы змши б^мн чних маркерiв у па^ен^в обох груп.
Таблиця 3.
Б1ох1м1чн1 показники, що характеризують функцональний стан печнки у хворих на ХЛЛ з М1УП пюля лкування
Бiохiмiчнi показники Здоровi (n=20) Основна група (n=22) Контрольна група (n=18)
Бiлiрубiн загальний, мкмоль/л 15,7±0,95 16,4±1,3** р>0,05; Д-27,43 19,5±1,3 р<0,05; Д-14,47
АСТ, ммоль/л год, Д % 0,38±0,02 0,51±0,08***^ р>0,05; Д-63,3 0,82±0,06*** р<0,001Д-40,58
АЛТ, ммоль/л год, Д % 0,41±0,03 0,66±0,07***^ р<0,01; Д-59,8 1,06±0,02*** р<0,001; Д-34,6
ГГТП, ммоль/л год, Д % 3,67±0,16 3,9±0,4 р>0,05; Д-21,69 4,4±0,63 р>0,05; Д-11,82
ЛФ, нмоль/стод, Д % 1174±114,5 1250±118 р>0,05; Д-14,85 1310±82 р>0,05; Д-8,07
Тимолова проба, од, Д % 3,64±0,18 4,2±0,2***^ р>0,05; Д-56,25 6,1±0,36*** р<0,001; Д-34,4
Загальний бток, г/л, Д % 74,37±2,43 67,4±1,5** р<0,05; Д+20,1 63,5±2,3 р<0,01; Д+7,6
П1, %, Д % 86,21±2,79 83,8±1,12** р>0,05; Д+8,8 80,3±2,1 р>0,05;Д+2,16
Так, у хворих основно! групи, як отримували глутарпн, концентра^я АлАТ знизилася на 59,8% - з (1,62±0,05) до (0,66±0,07) ммоль/л (p<0,001), а пщ впливом базисно! терапи - на 34,6% - з (1,64±0,03) до (1,06±0,02) ммоль/л (p<0,001). Показник АсАТ у хворих, що отримували комплексну терашю, зменшився на 63,3% -з (1,38±0,04) до (0,51±0,08) ммоль/л (p<0,001), а пiд дiею базисно! терапи - на 40,58% - з (1,39±0,03) до (0,82±0,06) ммоль/л (p<0,001). Пiд впливом глутаргiну у сироватц кровi хворих зни-зився також рiвень загального бiлiрубiну з (22,6±2,1) мкмоль/л до (16,4±1,3) мкмоль/л (р<0,01), а на тлi базисно! терапи зауважено лише тенденцiю до зниження - з (22,8±1,8) мкмоль/л до (19,5±1,3) пюля лiкування (р>0,05). Пiсля проведено! терапи в па^ен^в контрольно! групи в^^чено зменшення проявiв мезенхiма-льно-запального синдрому, проте рiвень тимо-
ловоТ проби знизився на 34,4% (р<0,001), тодi як у хворих, якi отримували глутарпн - на 56,25% (р<0,001). Рiвень загального бiлка у хворих ос-новноТ групи пiдвищився з (59,02±2,24) г/л до (67,4±1,5) г/л (р<0,01), а в разi призначення ба-зисноТ терапiТ вiрогiдно не змшився й становив (58,04±2,65) г/л до лкування i (63,5±2,3) г/л пюля нього (р>0,05). Комплексна терашя з уведенням глутаргiну також сприяла пщвищенню ПI на 8,8% - з (78,6±1,22) % до (83,8±1,12) %, водночас як пщ впливом базисноТ терапiТ П! зрiс лише на 2,2% - з (78,4±2,12) % до (80,3±2,1) % (р>0,05).
Отже, тенденцiя до нормалiзацiТ функцюна-льних проб печшки була суттево бiльш вираже-на у хворих основноТ групи в порiвняннi з контрольною групою.
Аналогiчнi дат були отриман стосовно пока-зниш, що характеризують активнiсть ПОЛ та стан ендогенноТ iнтоксикацiТ.
Таблиця 4.
Характеристика показникв системи ПОЛ та ендогенноГ ¡нтоксикацИ'у хворих на ХЛЛ з М1УП псля лкування
Бiохiмiчнi показники Здоровi (n=20) Основна група (n=22) Контрольна група (n=18)
МДА, нмоль/мл, Д % 2,56±0,16 3,25±0,12***^ р<0,01, Д-50,46 4,9±0,33*** р<0,001, Д-24,38
МСМ, ум.од., Д % 0,23±0,021 0,32±0,015***^ р<0,01, Д-28,9 0,392±0,01 р<0,001, Д-8,84
Примiтка. Р - вiрогiднiсть змн стосовно групи здорових, вiрогiднiсть рiзницi в порiвняннi з показниками до лкування: *-р<0,05, **- р<0,01, ***- р<0,001, • - вiрогiднiсть мiжпоказниками в основнш та контрольнiй групах (р<0,05).
Так, концентра^я МДА у обстежених хворих ПобiчноТ дм в перюд лкування не зафксовано. основноТ групи пюля проведеноТ терапи знизи-лася на 50,46%, тобто до (3,25±0,12) нмоль/мл вщносно вихщного значення (р<0,001). У груш хворих, як отримували ттьки базову терапiю, даний показник знизився до (4,9±0,33) нмоль/мл, тобто на 24,38% вщносно вихщного значення (р<0,001), однак залишився вище норми в сере-дньому в 1,91 раз.
Нами було в^^чено, що в па^ен^в контро-льноТ групи рiвень МСМ пiсля курсу терапи ста-нови (0,392±0,01) ум.од., тобто знизився лише на 8,84% (р>0,05) вiдносно його рiвня до лку-вання - (0,43±0,03) ум.од. Серед па^етчв основноТ групи рiвень МСМ в процесi лiкування знизився на 28,9% (р<0,001) i становив (0,32±0,015) ум.од., що вiрогiдно нижче рiвня даного показни-ка шсля лiкування в пацiентiв контрольно!' групи (р<0,05). Отже, встановлено, що в груш хворих, яка в комплекс лкування додатково отримувала глутарпн, спостерiгалась чiтко виражена позитивна динамка показниш метаболiчного гомео-стазу.
Таким чином, отримаш данi свщчать про пщ-вищення ефективностi лкування хворих на М1УП при включены в комплексну терапш глутарпну, що проявлялося в позитивнiй ди цього лiкувального комплексу як на кл^чш, так i на лабораторш показники.
Висновки
1. Глутаргiн зменшуе ознаки М1УП, спричине-нi ХТ у хворих на ХЛЛ, що проявляеться покра-щенням кл^чноТ симптоматики та зниженням активносл печiнкових трансамшаз, ГГТП, рiвня бiлiрубiну, тимоловоТ проби та пщвищенням рiв-ня загального бтка та П|.
2. Включення глутарпну в комплексну тера-шю М1УП сприяе практично повнiй нормалiзацiТ показникiв, що характеризують активнiсть про-цесiв лiпопероксидацiТ та метаболiчноТ штокси-кацiТ, що проявляеться зменшенням у сироватц кровi на 50,46% концентраци МДА та на 28,9% рiвня МСМ.
3. Глутаргiн добре переноситься хворими.
4. Отримаш результати дозволяють вважати включення глутарпну в комплексну терапю М1УП патогенетично обфунтованим та кл^чно випра-вданим.
Перспектива подальших дослiджень
Перспективою наших подальших дослiджень е продовження дослiдження фармакологiчних механiзмiв глутаргiну, зокрема його впливу на цитокшовий профiль у хворих на ХЛЛ з М1УП.
Лiтература
1. Габриэлян Н.И. Диагностическая ценность определения средних молекул в плазме крови при нефрологических заболеваниях / И.Н. Габриэлян, А.А. Дмитриев, Г.П. Кулаков // Клиническая медицина. - 1981. - № 10. - С. 38-42.
2. Денисова Е.Н. Поражения печени и острая печеночная недостаточность у больных с заболеваниями системы крови / Е.Н. Денисова // Гематология и трансфузиология. - 2013. - Т. 56, № 2. - С. 40-46.
3. Ивашкин В.Т. Гастроэнтерология: национальное руководство / Под ред.. Ивашкина В.Т, Лапиной Т.Л. - М. : Гэотар-Медиа, 2008. - 704 с.
4. Игнатова Т.М. Лекарственные поражения печени / Т.М. Игнатова // Гепатологический форум. - 2008. - № 2. - С. 2-9.
5. Кляритская И.Л. Гепатотоксичность в онкологии / И.Л. Кляри-тская, Е.В. Максимова // Новости медицины и фармации, 2010. - № 323. - С. 30-34.
6. Коробейникова Э.Н. Модификация определения продуктов перекисного окисления липидов в реакции с тиобарбитуровой кислотой // Лабораторное дело. - 1989. - № 7. - С. 8-10.
7. Кузнецова О.В. Гепатотоксичность различных схем химиоте-рапевтического лечения опухолей женской репродуктивной системы / О.В. Кузнецова, А.И. Рыбин, В.Г. Дубинина // Архiв кшшчноТ та експериментальноТ медицини. - 2013. - Т. 22, № 1. - С. 60-64.
8. Ларионова В.Б. Гепатотоксичность лекарственных препаратов у онкологических больных / В.Б. Ларионова, Э.Г. Горожа-нская, О.А. Коломейцев // Вестник интенсивной терапии. -2004. - Т. 3. - С. 1-10.
9. Лекарственно-индуцированные поражения печени. Диагностика и лечение / А. В. Ковтун, А. В. Яковенко, А. Н. Иванов [и др.] // Лечащий врач. Гастроэнтерология. - 2011. - № 2. - С. 2-7.
10. Никитин Е.В. Перекисное окисление липидов (ПОЛ), антиок-сидантная система (АОС) и гемостаз: у здоровых людей и при гепатитах(сообщение первое) / Е.В. Никитин, Н.В. Верба, А.И. Верещагина // Гепатолопя. - 2013. - № 3. - С. 5-20.
11. Полунина Т.Е. Лекарственные поражения печени / Т.Е. Полунина, И.В. Маев // Гастоэнтерология. - 2011. - № 2. - С. 5460.
12. Marino G. Management of drug-induced liver disease / G. Marino, H.J. Limmerman // Cur. Gastr. Reports. - 2007. - Vol. 3. - P. 3848.
13. Vuppalanchi R. Etiology of new-onset jaundice: how often is it caused by idiosyncratic drug-induced liver injury in the United States / R. Vuppalanchi, S. Liangpunsakul, N. Chalasani // Am J Gastroenterol. - 2007. - № 102. - Р. 558-562.
Реферат
ГЛУТАРГИН В КОМПЛЕКСНОЙ ТЕРАПИИ БОЛЬНЫХ ХРОНИЧЕСКИМ ЛИМФОЛЕЙКОЗОМ С ЛЕКАРСТВЕННО-ИНДУЦИРОВАННЫМИ ПОРАЖЕНИЯМИ ПЕЧЕНИ Гриджук Т.И.
Ключевые слова: хронический лимфолейкоз, лекарственно-индуцированные поражения печени, химиотерапия, глутаргин.
Особого внимания заслуживают лекарственно-индуцированные поражения печени (ЛИПП) у больных хроническим лимфолейкозом (ХЛЛ) и другими гемобластозами, ведь средства противоопухолевой терапии занимают лидирующие позиции по частоте и тяжести вызванных ими гепатотоксических
реакций. Целью нашей работы было оценить эффективность Глутаргина при ЛИПП у больных ХЛЛ на фоне химиотерапии (ХТ) и его влияние на основные клинико-биохимические показатели печени и активность процессов ПоЛ по сравнению с базовой терапией. В результате проведенных исследований выявлено, что у обследованных пациентов до лечения среди клинических синдромов доминировали астено-вегетативный, болевой и диспепсический, а также гепатоспленомегалия. У пациентов с ЛИПП имели место умеренно выраженные нарушения со стороны биохимических показателей, характеризующих функциональное состояние печени, что проявлялось повышением уровня общего билирубина, увеличением активности печеночных трансаминаз, ГГТП, снижением уровня общего белка и ПИ, а также повышением конечного метаболита ПОЛ - МДА и МСМ. Включение Глутаргина в комплексную терапию ЛИПП способствовало улучшению клинической симптоматики и биохимических показателей, характеризующих функциональное состояние печени и практически полной нормализации содержания в крови продуктов ПОЛ и метаболической интоксикации, что проявлялось уменьшением в сыворотке крови на 50,46% концентрации МДА и на 28,9 % уровня МСМ. Полученные результаты позволяют считать включение Глутаргина в комплексную терапию ЛИПП патогенетически обоснованным и клинически оправданным.
Summary
GLUTARGIN IN COMPLEX THERAPY OF CHRONIC LYMPHOCYTIC LEUCOSIS AND CONCOMITANT DRUG-INDUCED LIVER INJURY. Hrydzhuk T.I.
Key words: chronic lymphocytic leucosis, drug-induced liver injury, chemotherapy, glutargin.
Drug-induced liver injury (DILI) in patients with chronic lymphocytic leucosis (CLL) and other haemato-logical malignancies are in the focus of careful study as anticancer medicines rank the leading positions being frequent causes of the most severe hepatotoxic reactions. The aim of this study was to evaluate the effectiveness of Glutargin in DILI in CLL patients passed through chemotherapy (ChT) and its influence on the main clinical and biochemical parameters of both liver lipid peroxidation processes and activity compared to the basic therapy. The studies revealed that in the patients under the observation the following clinical syndromes as astheno-vegetative, pain, dyspeptic syndrome, and hepatosplenomegaly dominated prior the therapy. Patients with DILI were observed to have moderately expressed disturbances of biochemical parameters characterizing the functional state of the liver. This was demonstrated by increased levels of total bilirubin, increase activity of liver transaminases, decreased levels of total protein and PI, as well as elevated terminal LP metabolite as MDA and MMM. Introduction of Glutargin in the complex therapy of DILI contributed to improve clinical picture and biochemical parameters characterizing the functional state of the liver and almost complete normalization of blood lipid peroxidation products and metabolic by-products that were manifested in the decrease of MDA concentration in blood serum by 50.46% and in the decrease of MMM concentration by 28.9%. The results obtained suggest the implementation of Glutargin in the complex therapy of DILI is pathogenetically substantiated and clinically justified.
УДК 616.517 (477) (477.53)
бмченко Я.О., Щейкн К. е., Кайдашев I. П.
АНАЛ1З ЗАХВОРЮВАНОСТ1 ТА ПОШИРЕНОСТ1 НА ПСОР1АЗ В УКРА1Н1 ТА В ПОЛТАВСЬК1Й ОБЛАСТ1
ВДНЗУ "Украшська медична стоматолопчна академiя", Полтава
Наведено дан щодо поширеностi псор'азу в pi3Hux кранах свту з урахуванням географ'чних, расо-вих i статево-вкових особливостей хворих. Зазначено, що псор'аз - це хвороба-космополт, поши-ренють якоУ залежить в'д регону i коливаеться в межах в'д 0,1% до11,8%. В'дзначено розб1'жнють офцйних i фактичних даних щодо поширеноcmi псор'азу в УкраУш. Встановлена тенден^я до зро-стання поширеноcmi псор'азу в ПолтавськШ областi (з 195,4 хворих на 100 тис. населення в 2008 р до 276,3 - в 2013 р). Звернуто увагу на незадовльний р'тень оргашзацИлкарсько'У допомоги хворим на псор'аз у нашш кра'н та окреслено основн напрямки виршення проблеми псор'азу та запобган-ня його ускладненим формам.
Ключов1 слова: псор1аз, статистичнл данл, поширенють, захворюванють.
Дана публка^я е cамюcmiйним фрагментом наyкювю-дюcлiдницькоí роботи Вищого державного навчального закладу УкраГни «УкраГнська медична cmюмаmюлюгiчна академiя» «Роль запальних захворювань зубощелепного апарату в розвитку системного запалення», номер державноiреестрацп 0112U001538.
Сьогодн псорiаз у медичнш лiтературi трак-тують як хрошчне запальне iмуноопосередкова-не захворювання [1, 3]. У па^етчв, що страж-дають на псорiаз, виявляеться пщвищений ризик виникнення серцево-судинноТ патологи та мета-болiчних розладiв. У 1995 роц Henseler i
Christophers помнили, що стацюнарш хворi на псорiаз (N=2941) в 1,5-2 рази часпше стражда-ють на ожиршня, ппертошю та цукровий дiабет порiвняно з хворими на iншi дерматолопчш захворювання. [15].
За результатами мета-аналiзiв, на метаболн
