CC BY
6Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 25 (64). 2012. № 1. С. 237-243.
УДК 340.1
ГЕНЕЗА АДМ1Н1СТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ I СВОБОД ЛЮДИНИ У ОСНОВОПОЛОЖНИХ ФЫОСОФСЬКО-ПРАВОВИХ
ДОСЛ1ДЖЕННЯХ
Зуев Р. I.
Дшпропетровськый державный ун1верситет внутршшх справ, м. Дшпропетровськ, Украша
Проанатзовано основоположт фiлософсько-правовi дослщження присвячеш проблематищ за-безпечення прав i свобод людини, наведено 1х систематизащю,вироблено 1х значення для дослiдження адмiнiстративно-правового забезпечення прав i свобод людини.
Ключовi слова людина, держава, право, закон, права i свободи людини, забезпечення прав i сво-боди людини.
1сторично склалося, що питання стввщношення штереав держави та людини, забезпечення прав i свобод останньо1, завжди знаходилось в центр1 уваги фах1вц1в у р1з-них гумаштарних сферах. Зважаючи на юторичний досвщ, вважаемо за можливо вс дослщження, котр1 так чи шакше присвячеш означенш проблематищ , умовно под> лити на: сучасш, що проведеш через призму певно1 галуз1 права, та основоположш фшософсько-правов^ в яких закладено ключов1 погляди на взаемовщносини держави та людини, рол1 право, закон, а також прав i свободи людини у цьому процесс
На нашу думку, доречно зупинитись на стислому анал1з1 основоположних фшо-софсько-правових дослщжень - як першоджерел, окремо вщ розгляду 1х в сучасних дослщженнях, виходячи з наступних основних причин. По-перше, в них закладено незаангажований погляд щодо домшуючого положення людини над державою в сфер1 адмшстративних правовщносин, який в нашш кра1ш та поглядах вггчизняних вчених з'явився вщносно недавно шсля виходу фундаментальних дослщжень про-ведених Авер'яновим В. Б., який, на наш погляд, зробив революцшний крок у в1тчи-знянш наущ адмшстративного права, перенаправивши 11 у русло першочергового прюритету прав i свобод людини [1, с.10].
По-друге, вс сучасш дослщження в тш чи шшш м1р1 базуються на основоположних, вбираюч1 в себе шд впливом р1зних фактор1в, еволюцшний розвиток пог-ляд1в закладених в них. До того ж кшьюсть джерел, присвячених проблематищ прав i свобод людини, дуже об'емний, i навггь лише короткий анал1з кожного, набагато бшьший обсяпв будь-яко1 дисертацп, а кшьюсть основоположних фшософсько-правових дослщжень дозволяе провести 1х повноцiнне вивчення, використовуючи групування думок за певними етапами 1х розвитку.
Безумовно, при проведенш будь-якого дослщження аналiзуються стан науково1 розробки питань, що розглядаються, тому серед праць та публшацш з обрано1 тематики слщ зазначити роботи: Авер'янова В. Б., Бандурки О. М., Битяка Ю. П., Боро-дша I. Л., Васьковсько1 В. П., Волинки К. Г., Гамал!я I. В., Демиденка В. О., 1еруса-
237
лiмово! I. О., Колпакова В. К., Корж-1каево! Т. Г., Лазура Я. В., Негодченка О. В., Олшника А. Ю., Пушкшо! О. В., Степаненка К. В., Тищенка М. М. та шших. Проте ними, лише фрагментарно було охарактеризован основоположш фшософсько-правовi дослiдження присвячеш адмiнiстративно-правовому забезпеченню прав i свобод людини та видiленi !х проблемш аспекти, бiльша увага придалась сучасним дослщженням, в тому числi i проведеному в них аналiзу науково! дiяльностi попе-редникiв.
Тому метою дослщження е аналiз генези адмшютративно-правового забезпечення прав i свобод людини в основоположних фшософсько-правових дослщжен-нях. На наш погляд лише такий шдхщ та робота з першоджерелами дозволить об'ективно сформувати власне бачення проблематики адмшютративно-правове забезпечення прав i свобод людини.
На наш погляд, слщ видiлити наступи етапи розвитку поглядiв на адмшютра-тивно-правове забезпечення прав i свобод людини:
1) основоположний фшософсько-правовий:
а) античний ( перiод давньо! Грецп та давнього Риму);
б) Середньовiчний ;
в) Нового часу;
г) шмецько! фшософи права;
д) втизняних фiлософсько-правових поглядiв.
2) сучасний правовий:
а) з закладенням прiоритету держави над людиною (радянський та пост радян-ський перюд);
б) з закладенням прiоритету людиною над держави ( пост сучасний або евро-пейський).
Переходячи до характеристики еташв першим слщ дослщити античний (перiод давньо! Грецп та шзшше перiод давнього Риму). Починаючi з тих часiв науцi стали вiдомi фiлософськi i фiлософсько-правовi дослщження присвячеш дослщжуванш проблематицi, зокрема першими представниками перiоду давньо! Грецi! були пред-ставники до Платошвсько! школи (Пiфагор, Гераклiт, Протагор, Атифонт, Демокрщ Сократ). Не зупиняючись детально на вшх !х поглядах, узагальнюючi !х, наведемо думку лише Демокрiта який вважав, що громадяни найперше повинш опiкуватися iнтересами держави, а також тклуватися про добре управлiння нею [2, с.8].
Фундаторами того часу звюно можливо назвати Платона та Арютотеля. Перший зазначав, що неминуча загибель пе! держави, де закон не мае сили i перебувае шд якою-небудь владою [3, с.16]. А згiдно з поглядами його учня держава, не просто союз людей, що живуть на однш територи, а е засобом спшкування людей заради кращого iснування [4, с.18-19]. Слiд згадати i Епiкура який завдання держави бачив у забезпеченш взаемно! безпеки людей, не завдавання одне одному шкоди, а засоби його забезпечення, на думку мислителя, визначають самi люди, що живуть у держа-вi [2, с.23]. Не вдаючись до всього масиву дослщжень цих фiлософiв, лише зазначи-мо, що точки зору того часу зумовлюють розвиток !х в сучаснш правовш науцi.
Для характеристики перiоду давнього Риму на нашу думку необхщно видшити представника сто!цизму того часу - Сенеку, на думку якого як держава, так i !! зако-ни покликанi втiлювати в собi природне правоможно! людини та фшсувати його [2, с.78]. Вивчення проблеми сшввщношення держави i людини Цицероном надало
238
можливють стверджувати, що закон повинен розповсюджувалась на Bcix, а вщповь днiсть законiв природному праву е критерieм ïx справедливост [5, с.139].
Слiд зауважити, що пращ перелiчениx мислителiв та й шших дослщниюв етапу античностi перебували на етапi формування, проте в них, на основi надбання вщпо-вiдниx фiлософськиx шкiл, започаткованi спроби визначення поняття забезпечення життевих благ, визначення ролi провiдноï держави у цьому процесс з правом, для досягнення бажаного результату, втручання в ус сфери життедiяльностi людини.
Наступним етапом становлення думок щодо сшввщношення людини та держави е Середньовiччя. Не зосереджуючись на фшософських роздумах поглядах щодо забезпечення прав i свобод людини у цей перюд, лише зазначимо, що вс вони були орiентованi та божественну походження держави та людини, причому остання створена для оргашзаци ефективно управлiння людьми, та надшена Богом, вщповщни-ми необмежними повноваженнями. До цього потрiбно ззгадати винятокове бачення проблеми Фоми Аквiнського, який всупереч загальноприйнятим тодiшнiм церков-ним правилам стверджував, що джерелом влади е спшьшсть людей - народ, держава повинна поважати волю народу, а в шшому випадку народ може повстати та поз бавити правителiв влади [6, с. 9-10].
Потрiбно зазначити, що дiяльнiсть мислителiв середньовiччя стала основою для формування бшьш сталих та обгрунтованих позицiй стосовно забезпечення прав та свобод людини у дiяльностi держави у поглядах дослщниюв Нового часу. Так на-приклад, юрист i дипломат Гуго Гроцш при розгщщ взаемодiï держави та людини, через щею суспiльного договору, вбачае забезпечення суспшьного спокою - перед-умовою виникнення держави [7, с. 74].
Це свщчить, що поява держави зумовлена необхщнютю забезпечення прав i свобод людини. Враxовуючi та погоджуючись з вищевикладеним поглядом Грощя, Деш Дiдро визначав необxiднiсть органiзованоï полiтичноï форми та взаемодiï держави та людини для забезпечення прав громадян. Англшський фiлософ Томас Гоббс не тдкреслюе особливу роль держави в процесi забезпечення прав людини, та надае одне з перших визначень реалiзацiï прав людини, зокрема вш зазначае, що у природному сташ дiе лише природне право та дозволяе людинi <^яти так, як ш завгодно i проти будь-кого завгодно» [6, с.15].
У працях Джона Локка ще1" природного права i договiрного походження держави породили сучасш погляди стосовно забезпечення державою прав i свобод людини. За його баченням «людина мае повну свободу стосовно дш i розпорядження сво-1'м майном та особистiстю, та за яко1' будь влади i будь-якого права взаемовщносини у державi е обопiльним та нixто не мае бшьше вiд шшого» [6, с. 20]. Це можливо штерпретувати як поняття реалiзацiï та захисту людиною сво1'х прав, проте необхщ-нiсть суспiльного договору, за поглядом мислителя, зумовлена тим що перелiчениx засобiв iндивiдуального захисту не достатньо для забезпечення прав людини, а ос-новними завданнями держави е охорона та захист, за допомогою закону, життя, здоров'я, свободи та власносп людини [2, с.50-51].
Значний вклад у розвитку вчень про права i свободи людини мали фшософсько-правовi пращ Шарля Монтеск'е. У трактат «Про дух закошв» вш наголошуе на за-безпечувальнш функцiï закону: «Законам повинна бути притаманна визнана чистота. Призначеш для покарання людсько1' злостивостi, вони повинш самi бути без вад» [6, с. 54]. Принципi розподшу влади, запропонований вченим, е не лише умовою а й
239
важливим фактором формування складових елеменпв забезпечення, та його мехаш-зму.
Вагомий внесок у подальшу розробку проблематики забезпечення прав i свобод людини вшс Жан-Жак Руссо. Фшософ зазначав що, використання людиною сво1х прав без вiдповiдного виконання обов'язюв призводить до руйнaцiï держава як ор-гaнiзму, та саме з цього постае нeобxiднiсть примусу у взаемовщносинах мiж державою i громадянином [2, с.153].
Отже, погляди фiлософiв Нового Часу були нацшеш не лише на вивчення ролi держави у зaбeзпeчeннi прав i свобод людини, а також i ролi закону, який повинен бути належним регулятором взаемовщносин людини i держави, та не лише над^ти останню владними повноваженнями, а й спрямовувати ïx на першочергове забезпечення потреб людини. Тобто держава створюеться для людини, а не навпаки.
Окрeмоï уваги заслуговуе проблематика забезпечення прав i свобод людини ш-мецькою фiлософiею права в контекст систeмно-фiлософськиx вчень. Так 1ммануш Кант обгрунтовуе нeобxiднiсть формування такого правового середовища, в якому основою взаемовщносин мiж людиною i державою був би процес створення умов для рeaльноï рeaлiзaцiï та захисту прав i свобод кожноï людини. [6, с.42].
Георг Вiльгeльм Фрiдрix Гегель дослiджуючи взaемодiю людини i держави, роль закону у цьому процес^ зазначав, що основою прав i свобод людини е закрш-лення ïx обсягу у закош. Забезпечення прав i свобод особистосп, вчений один з перших серед фiлософiв права визначае через взаемодда громадянського суспшьства iз державою. Така взaемодiя вiдбувaвся через систему взаемопов'язаних eлeмeнтiв: принципу поваги та захисту прав i свобод окремо1' особистосп, обмеження правом державно1' влади, визначення меж держави у забезпечувальному процeсi [8, с. 52].
Пiдсумовуючi погляди Кант i Гегеля, слщ наголосити що змiнa бачення досль джувано1' тематики, у працях шмецьких фiлософiв характеризуеться пошуком i роз-витком ново1' доктрини гумaнiстичноï науки, що зумовлюе оригшальне пiдxiд до виразу правових засад взaемовiдносин людини i держави.
Вггчизняш фiлософи-прaвники теж не оминули увагою наукову розробку проблематики забезпечення державою прав i свобод людини. Основоположником ix поглядiв можна вважати вiдомого фшософа та полiтологa Стaнiслaвf Орixовського-Роксолана, який у щеях суспiльного договору походження держави, провщним регулятором суспшьних вiдносин вважав закон [9, с.60]. Безпосередньо вiдношeння природного права до закону, на його думку, складае суттю дiяльностi держави щодо забезпечення прав i свобод людини.
Феофан Прокопович як представник православного духовенства та вчений Ки-ево-Могилянсько].' академи через людську дiяльнiсть як здатшсть керувати своïми дiями, емощями, пристрастями, визначае ïï свободою, без повнощнносп якоï не мо-жлива рeaлiзaцiï людиною своïx прав i свобод. Останнш процес, на його думку е сутносп людини, вираження ïï вiдношeння до суспiльствa i держави [9, с.65].
Також слщ згадати i Пилипа Орлика який у «Конституци Укрaïни 1710 року», що суспшьний лад будуеться на засадах демократа з метою забезпечення загального добра. Зокрема стаття 7, цього закону вбачала: «У самодержавних державах зберта-еться такий хвалений i суспшьно корисний лад, за якого завжди, i пiд час вшни, i в мирний час, приватно та публiчно проводяться ради щодо загального добра» [10, с.13].
240
Видатний украшський фшософ Григорш Сковорода iнтeрпрeтувaв концeпцiю права клaсичноï фiлософiï. Вiн наводить свое релшйне обгрунтування природного права, збудоване на щеях морaльноï автономи особи та справедливости проте зазна-чае про притаманш людинi не лише права а й обов'язки [11, с. 219]. Тобто розглядае взаемодда держави та людини, через взаемш зобов'язання цих суб'екпв.
Також в деякш мiрi проблематику забезпечення прав i свобод людини розгля-дав великий украшський поет, письменник, художник громадський дiяч, фiлософ, полiтик, фольклорист, етнограф та iсторик Тарас Шевченко, який наголошував на нeобxiдностi забезпечення державою прав i свобод вшх людей, ïx рiвностi та необ-xiдностi вiдповiдниx шляxiв впливу людей на державу [11, с. 433].
1дею справедливост державного упрaвлiння як одну iз необхщних умов забезпечення потреб людей шдшмав украшський мислитель кшця XVIII столiття Петро Лшицький, який обгрунтував позици зпдно з якими саме через виконання своïx обов'язкiв людини, забезпечуе життя усix громадян [12, с.65].
Знаменитий громадський дiяч та мислитель Михайло Драгоманов будучi приб> чником теорп природного права, дeтaлiзувaв проблему сшввщношення особистостi й держави, вiн вважав, що права людини е базовим положення тд час побудови си-стеми дeржaвностi. В основу дiяльностi державних оргaнiв, за його поглядами, по-виннi бути зaклaдeнi права i свободи людини, наявшсть яких е запорукою прогреси-вного розвитку суспшьства [12, с.58]. Фактично вчений визначае необхщшсть розг-ляду забезпечення як основу и дiяльностi державних оргашв, придiляючи належну увагу i розгляду питання захисту прав i свобод як нeобxiдноï передумови ïx забезпе-чення.
Максим Ковалевський як прибiчник класичного лiбeрaлiзму вбачав забезпечення прав людини через формування в дeржaвi середовища рiвностi, де можна отри-мати свободу, формами ïï забезпечення виступають виконання урядом закошв; не-можливiсть скасування прав i свобод громадян невтручання держави в особисте життя та дiяльнiсть людини; самоврядування суспшьства; судовий контроль; [12, с.75-76].
Михайло Грушевський як представник народницького напряму в украшськш iсторiогрaфiï, нацюнальш iнтeрeси в ставив вище за будь-яю iншi, захищав принци-пи нaцiонaльноï дeржaвностi, прiоритeту прав людини вщносно прав держави, вбачав людину як незалежну цiннiсть, доказував перевагу штерешв трудового народу в Украт [13, с.49].
Пeрexiдним вщ фiлософсько-прaвовиx вчень до суто юридичних е дослщження питань держави i права проведеш Богданом Юстяювським, щодо визначення мюця людини в суспшьному життi. Дослiджуючи забезпечення прав i свобод людини, як створення певних умов, якi регулюють процес ïx рeaлiзaцiï внaслiдок взаемовщно-син держави i особи, вчений зазначае, що «створення таких умов, так само, як i створення державних шституив, встановлення певних обмежень влади тощо, тдко-ряеться народнш дiяльностi. Держава i право покликаш забезпечувати права людини» [11, с. 365], та надае правам i свободам людини найважлившого значення: «Обмеження влади в правовш дeржaвi грунтуеться на усвщомленш iндивiдуaльниx прав людини. За правового чи конституцшного ладу усвщомлюеться, що певна персональна сфера самовизначеного шдивща не повинна порушуватися державою» [12, с.89]. Отже за поглядом науковця, держава для захисту прав i свобод мае дiяти за
241
конститущею, яка тдтримуеться людьми, що е фундаментом формування правовщ-носин.
Узагальнюючи та вщдаючи належне вищевикладеним думкам видатних украш-ських дослiдникiв, стд наголосити, що вони акцентують увагу на ключовш ролi людини у взаемовщносин iз державою, при цьому, на останню покладаеться обов'язок захисту прав i свобод людини. Тобто ще мова про прюритет прав i свобод людини над державою, а закршлення прав i свобод людини у законах виступае единим джерелом суспшьних вщносин.
Пщводячи шдсумок всiм основоположним фiлософсько-правовим дослщжен-ням проблематики забезпечення прав i свобод людини, необхщно наголосити на тому, що вони були присвячеш головним чином взаемовщносинам людини i держави, ролi закону у цьому процесс сшввщношенню права i закону. Тому фшософське-правове бачення становлення адмiнiстративно-правового забезпечення прав i свобод людини, вщграе дуже важливу роль, вимагае розширення i пояснення, е основоположним для проведення всix подальших наукових розробок важливо1' проблематики взаемовiдносин людини та держави, оскшьки воно логiчно пояснюе та юторично пiдтверджуе необxiднiсть прiоритету людини над державою за допомогою права та закону.
Список лггератури
1. Адмшстративне право Украши. Академ1чний курс: [тдруч. у двох томах] / [за ред. В. Б. Авер'янова]. - К. : Юридична думка. - . -
Том 1. Загальна частина. - 2004. - 584 с.
2. Фшософ1я права : навч. поабник / М.В. Костицький, Б.Ф. Чмшь. - К. : "Юршком 1нтер", 2000. - 334 с.
3 Платон. Государство / Платон // Соб. соч.: В 4-х т. - М. : Мысль. - . -
Т. 3. - 1994. - 548 с.
4. Васильева Т. В. Афинская школа философии: философский язык Платона и Аристотеля / Т. В. Васильева. - М. : Наука, 1985. - 161 с.
5. Цицерон. Диалоги. О государстве. О законах / Цицерон. - М. : Ладомир, 1994. - 223 с.
6. Шульженко Ф. П. 1сторш полгтичних i правових вчень : тдручник / Ф. П. Шульженко. - К. : Юршком 1нтер, 2004. - 464 с.
7. Гроций Г. О праве войны и мира. Три книги, в которых объясняются естественное право и право народов, а также принципы публичного права / Г. Гроций ; [пер. с латин. А. Л. Сакатти]. - М. : Го-сюриздат, 1956. - 867 с.
8. Гегель Г. В. ф. Философия права / Г. В. ф. Гегель ; [пер. с нем.]. - М. : Мысль, 1990. - 524 с.
9. Литвинов В. Д. Украшсью гумашсти епохи Вщродження: антологш: у 2 т. / [В. Д. Литвинов,
B. П. Маслюк, В. О. Шевчук та ш.]. - К. : Наукова думка - Основи,1995. - 432 с.
10. Медведчук В. Конституцш Пилипа Орлика як перше вщбиття украшсьюл нацiональноï ^ï на конституцшному р1вш / В. Медведчук // Вгсник Академи правових наук Украши. - 1997. - № 3. -
C.3-15.
11. Хрестомат!я з юторп держави i права Украши: [навч. поиб. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освгги] : у 2 т. / [За ред В. Д. Гончаренка]. - 2-е вид., перероб. i доп. - К.: Видавничий Д1м «1н Юре». - . -
Т. 1: З найдавшших часгв до початку ХХ ст. - 2000. - 471 с.
12. Слюсаренко А. Г. 1сторш украшсьюл конституцп / А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко. - К. : Знання Украши, 1993. - 192 с.
13. Грушевський М. С. 1люстрована 1стор1я Украши / М. С. Грушевський. - Донецьк: ТОВ ПКФ «Био», 2003. - 736 с.
Зуев Р. Генезис административно-правового обеспечения прав и свобод человека в основополагающих философско-правовых исследованиях / Р. Зуев// Ученые записки Таврического нацио-
242
нального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2012. - Т. 25 (64). № 1. 2012. - С. 237-243.
Проанализированы основополагающие философско-правовые исследования посвященные проблематике обеспечения прав и свобод человека, приведена их систематизация, выработано их значение для исследования административно-правового обеспечения прав и свобод человека.
Ключевые слова: человек, государство, право, закон, права и свободы человека, обеспечения прав и свободы человека.
Zuiev R. The basis of administrative and legal providing of human rights and freedoms in fundamental philosophical researches / R. Zuiev // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2012. - Vol. 25 (64). № 1. 2012. - Р. 237-243.
Fundamental philosophical-legal researches are analyses devoted problematical of providing of human rights and freedoms, their systematization is resulted, and their value is mine-out for research of administrative and legal ensuring of human rights and freedoms.
Keywords: human, state, right, law, human rights and freedoms, providing of human rights and freedoms.
Статья поступила в редакцию 10.01.2012.
243
