CC BY
35
ную композицию из остеопластических материалов и специальных добавок: гелеообразующее вещество, гетерофазная смесь ортофосфатов кальция, антиоксидантов, противовоспалительных и рентге-ноконтрастных веществ на гелевой основе. Для лечения были выбраны 23 пациента (23 зуба) в возрасте от 25 до 45 лет без сопутствующей патологии с хроническими деструктивними формами периодонтитов. После стандартной схемы хемомеханического препарирования корневых каналов, они заполнялись остеопластическим материалом «ТрАпекс-гель» в качестве временной пломбы . Контакт препарата с тканями периодонта составлял от 25 до 50 дней. Контрольное наблюдение за пациентами проводилось с использованием внутриротовой контактной рентгенографии с интервалом 7 дней, 25 дней , 50 дней. Получены положительные результаты, выражающиеся в исчезновении субъективных симптомов, уменьшении очага деструкции костной ткани, более интенсивного восстановления плотности кости.
Summary
EFFICIENCY OF "TRAPEX-GEL" AS OSTEOPLASTIC MATERIAL IN THE THERAPY OF CHRONIC GRANULOMATOUS AND GRANULATING PERIODONTITIS
Lobach L.N., Shundryk M.A., Tkachenko I. M., Marchenko I. Ya.
Key words: chronic forms of destructive periodontitis, temporary filling, regeneration, radiography.
The objective of this study was to evaluate the effectiveness of conservative treatment of chronic forms of destructive periodontitis by the medical material developed for endodontic purposes. "TrApex-gel" is a material for temporary filling of root canals, made of a complex composition of osteoplastic materials and special additives, gelling agent, heterophase mixture of orthophosphate calcium, antioxidants, anti-inflammatory and radiopaque substances on a gel base. 23 patients (23 teeth) aged 25 - 45 having no comorbidity of chronic forms of destructive were involved in the study. After a standard scheme of chemomechanical preparation of root canals, they were filled with osteoplastic materials "TrApeks-gel" used as a temporary seal. The contact of the gel with periodontal tissue ranged from 25 to 50 days. Follow up of the patients was performed using intraoral contact radiography in an interval of 7 days, 25 days, 50 days. Positive results manifested by disappearance of the symptoms, reduced focus of bone tissue destruction, more intensive regeneration of bone density.
УДК [616.716+617.52]-089-003.92 Скрипник В. М.
ГЕН ЕЛАСТИНУ ВИЗНАЧА6 СХИЛЬН1СТЬ ДО УТВОРЕННЯ ПАТОЛОГ1ЧНИХ РУБЦ1В
ВДНЗУ "Украшська медична стоматолопчна акаде1^я», м. Полтава
Еластин е основним компонентом екстрацелюлярного матриксу (ЕЦМ) шю'ри. Будь-як структурн'1, спадков'1 чи набут1 дефекти / / або порушення обману речовин в ЕЦМ можуть викликати кл'1тинн'1 / тканинн/ зм1ни, що призводять до розвитку або прогресування захворювання. З метою визначення участ! генетичних чинниюв в процес патолог'чного рубцювання ран вивчали пол1морф1зм g28197A>G в 20 екзон гену еластину у групах хворих, як схильн1 до утворення патолог'чних рубц1в, що розташован/ у функцонально активних зонах обличчя та ши1, та не схильних до утворення патолог'чних рубц1в. Обстежено 38 пац1ент1в вком в'д 18 до 65 рок'т, що знаходилися на стацонарному / амбулаторному лкуванн псля планових х1рург1чних втручань з приводу р1зних за-хворювань, первинно'У х1рург1чно'У обробки ран у р1зних топографо-анатом'чних д'тянках голови та шиУ За анамнестичними даними та кл1н1чними спостереженнями за процесом рубцювання ран хвор/ були розподтеы на групи: хвор/ з наявнстю патолог'чних рубц1в (основна група (п=18)), що найчастше розташован!' у функцонально активних зонах обличчя та ши1, та хвор'!, що не мають патолог'чних рубц1в (група пор1вняння (п=20)). Анал'з алельних частот показав, що алель G достов/'рно част/'ше зустр/'чалась в груп1 хворих, що схильн1 до утворення патолог'чних рубц1в (Х2=5,19, р=0,023). Виявлено достов'рну залежн'ють м1ж наявнстю пол1морфного алеля G та п/'двищеним ризиком утворення патологчних рубц1в (ВШ = 3,58, 95% Д1 = 1,3-9,87, р = 0,023). Роз-глядаючи отриман1 результати можливо припустити, що наявнсть у хворого мутантно'У алел'! G при мсенс мутацИ g28197A>G в ген1 ELN е одним ¡з фактор1в розвитку схильност'! до утворення патолог'чних рубц1в в процес рубцювання ран.
Ключов1 слова: пол1морф1зм, ген еластину, патолопчж рубцк Одним iз сучасних пiдходiв до ранньоТ дiагно-стики патолопчних змш шюри, формування прогнозу, визначення показання для окремих препарат i вибору правильноТ лкувальноТ тактики е пошук генетичних детермшант розвитку струк-турних змш компоненпв екстрацелюлярного ма-
триксу, а саме еластину [1].
Еластин е бток, що вщповщае за характеры пружн властивост багатьох тканин. Еластичнють шюри, легеыв i великих кровонос-них судин залежить вщ еластичних волокон в позакл^инному матриш. Вони складаються з
аморфних i мiкрофiбрилярних компонентiв, а аморфний компонент, що включае до 90% зртого еластичного волокна, складаеться з ела-стину [2].
На сьогодн багатьма дослiдженнями пщтве-рджено, що в результат порушення [3], внутрш ньогенних делецiй [4] або точкових мутацш [5] в ген еластину розвиваються такi захворювання як суправальвулярний аортальний стеноз (SVAS), субарахноiдальнi аневризми [6], це е одним iз факторiв розвитку хрошчного обструк-тивного захворювання легень. Показано, що му-тацп в геш еластину можуть вiдповiдати за порушення пружност в системi еластичних волокон шюри [7].
Еластин е основним компонентом екстраце-люлярного матриксу (ЕЦМ) шкiри. Будь-якi структуры, спадковi чи набутi дефекти i / або порушення обмшу речовин в ЕЦМ можуть викликати кл^ины i тканиннi змши, що призводять до розвитку або прогресування захворювання [8].
Було показано, що ЕЦМ активно бере участь в кл^инних i позакл^инноих подiях, якi призводять до фiброзу. Фiброз характеризуеться надмiрним накопиченням коллагену, еластину та шших компонент позаклiтинного матриксу, i цей процес можна було б порiвняти з аберант-ним загоенням ран. Нацтення вивчення компонентiв ЕЦМ на те, як кл^ини реагують на пошкодження i запальнi стимули, е перспектив-ним в якостi засобу для запоб^ання розвитку фiброзу i направлення процесу загоення ран на вщновлення здорово! рiвноваги [9].
З метою визначення участ генетичних чинни-мв в процесi патологiчного рубцювання ран ви-вчали полiморфiзм g28197A>G в 20 екзон гену еластину у групах хворих, як схильнi до утво-рення патологiчних рубцiв, що розташован у функцiонально активних зонах обличчя та ши! та не схильн до утворення патологiчних руб^в.
Матерiали та методи дослiдження
Обстежено 38 па^етчв вiком вiд 18 до 65 ро-кiв, що знаходилися на лкуванш пiсля планових хiрургiчних втручань з приводу рiзних захворю-вань у функцiонально активних зонах обличчя та ши! на базi Полтавсько! обласно! кл^чно! лкар-нi iм. Склiфосовського у вщдтенш щелепно-лицево! хiрургil та 3-о! мюько! лiкарнi м. Полтави з 2008 року по 2012 рк. За анамнестичними да-ними та кл^чними спостереженнями за проце-сом рубцювання ран хворi були розподтеы на групи: хворi з наявнютю патологiчних рубцiв (основна група (п=18)), що найчастiше розташованi у функцюнально активних дiлянках обличчя та ши!, та хворi, що не мають патолопчних рубцiв у вщповщних дiлянках (група порiвняння (п=20)). Згщно класифкацп Резниково! А. е., 1999 [10]. до патолопчних руб^в вщносили гiпертрофiчнi та келощы рубцi. Дослщження проводили з на-дано! письмово! згоди пацiентiв на проведення обстеження та ухвали комiсil з етичних питань
та бюетики ВДНЗУ «УкраТнська медична стома-тологiчна академiя».
Визначали наявнють полiморфiзмiу гену еластину g28197A>G в 20 екзонi (ELN). Проводили дослщження на базi науково-дослщного шститу-ту генетичних та iмунологiчних основ розвитку патологiТ та фармакогенетики ВДНЗУ «УкраТнська медична стоматолопчна академiя».
Матерiалом для дослiдження слугувала пе-риферична кров. Геномну ДНК видтяли за до-помогою набору «ДНК-експрес» згiдно iнструкцiТ фiрми виробника (ООО НПФ «Литех», Росiя).
Мутанты та «дикЬ типи алелей гену ELN ам-плiфiкували за допомогою алель-специфiчноТ полiмеразноТ ланцюговоТ реакцiТ в 35 мкл реак-цiйноТ сумЫ, що мiстила: 2,5 мкл 10 х Buf для амплiфiкацiТ; 2 мМ хлориду магнiю; 0,2 мМ кожного dNTP; 2,5 од. ДНК-полiмерази Tag з дода-ванням по 5 пкмоль специфiчних праймерiв та по 5 пкмоль специфiчних проб мiчених флуоре-сцентними барвниками FAM i R6G з 5'- кшця i BHQ-1, BHQ-2 з 3'-кшця, вiдповiдно.
Математична обробка отриманих даних проводилась за допомогою стандартного методу варiацiйного аналiзу на персональному комп'ютерi 1ВМ РС Pentium IV. Аналiз результа-^в дослiдження здiйснювався з використанням програм "Microsoft Excel 2003", "Statistica for Windows. Version 5.0". Результати генетичних дослщжень обробленi статистично з використанням критерш х2 з визначенням вiрогiдностi точним методом Фiшера. Вщмшносл вважали вiрогiдними при загальноприйнятiй у медико-бiологiчних дослiдженнях iмовiрностi помилки p<0,05.
Результати та 1х обговорення
Наявнiсть «дикого типу» генотипу спостерка-ли у 33,3% хворих основноТ групи, частота гетерозиготного генотипу складала 38,9%, а гомози-готний генотип за мутантною алеллю зус^чав-ся у 27,8% хворих даноТ групи.
Частоти алелей А i G складали 52,8% та 47,2%, а ноаями алелей (спiввiдношення ктько-стi осiб з даною алеллю до загальноТ кiлькостi осiб в групО А i G були 72,2% та 61,1% оаб, вщ-повiдно.
Внутрiшньогруповий розподiл частот геноти-пiв полiморфiзму g28197A>G гену еластину в основнш групi хворих вщповщав теоретично очн куваному при рiвновазi Хардi-Вайнберга (згiдно значенням х2-Пiрсона з поправкою 1ейтца и G статистики ).
Спостеркався нерiвномiрний розподiл алелей, так як показник адекватного врахування рн дкюних алелей меньше двох (^<2), на що також вказував показник частки рщкюних алелей (h>0).
Переважання очкуваноТ гетерозиготностi над гетерозиготнiстю, що спостеркаеться, а також позитивний коефiцiент iнбридингу свiдчили про недостатнiсть гетерозигот при умовi випадкового схрещення i про вiдхилення вiд панмiксiТ.
Частота гомозиготного генотипу AA гену ELN в груш порiвняння склала 65%, гетерозиготний генотип aG зустрiчався з частотою 30%, частота мутантного генотипу GG - 5,0 %. Алель А зу-стрГчалась у 80,0%, а алель G у 20,0% хворих даноТ групи. Носшство А алелi визначено в 81,5% оаб, а Т алелi - у 65,8%.
Розподт частот генотипiв полiморфiзму g28197A>G гену еластину серед хворих групи по-рiвняння вiдповiдав теоретично очкуваному згiдно iз законом ХардГ-Вайнберга ( х2=0,0068, df=1).
При аналiзi нормованого вiдхилення гетеро-зиготностi, що спостеркаеться (Hobs) вiд очку-ваноТ (Hex) - коэфiцiент iнбридiнгу популяци (F) -склав менше 0, що вщображае наявнiсть незна-чноТ недостатностi гетерозигот. Адекватнiсть врахування рщкюних алелей в групi порiвняння достатня та вщповщае нерiвномiрному розподн лу алелей (^<2).
При порiвняннi частот генотишв АА, АG та GG мiж хворими основноТ групи та групи порГв-няння було виявлено тенденцш до вiдмiнностi. Рiвень значущосп, що отриманий точним тестом ФГшера складав >0,05 та <0,1 (p= 0,062).
Аналiз алельних частот показав, що алель G достовiрно часпше зустрiчалась в групi хворих, що схильн до утворення патологiчних рубцГв (Х2=5,19, р=0,023).
Виявлено достовiрну залежнють мiж наявню-тю полГморфноТ алелi G та пiдвищеним ризиком утворення патолопчних рубцiв (ВШ = 3,58, 95% Д1 = 1,3-9,87, р = 0,023).
Розглядаючи отриманi результати, можливо припустити, що наявнiсть у хворого алелi G полiморфiзму g28197A>G в генi ELN е одним iз факторiв розвитку схильностi до утворення патолопчних рубцГв в процес рубцювання ран.
Як вiдомо, еластин спочатку синтезуеться в тропоеластин, розчинний полтептид з молекуляр-ною масою ~ 72 кДа. Нормальний тропоеластин багатий неполярними амшокюлотами, якi склада-ють гiдрофобнi областi, що необхщн для створен-ня пружноТ властивосп волокон. Дослiдження показали, що в разi мiсенс мутацГТ в 20 екзоы, яка складаеться з однГеТ нуклеотидноТ замiни g28197A>G, що вщповщае S422G замщенню у бтку, неполярнi амiнокислоти стають незарядже-ними, що призводить до змши гщрофобносл тро-поеластину. МГнливГсть в амшокислотнш послГдовностГ може змГнити тропоеластинову конформацш i викликати синтез дефектних ела-стинових волокон, порушення фiбрiллогенезу та спричинити змшену вГдповГдь на ферментативну деградацш [11].
Таким чином, внаслщок накопичення дефектних волокон тропоеластину, при наявност мута-нтноТ алелi G в генi ELN, вщбуваеться порушення рiвноваги в структурГ ЕЦМ, тому визначення даного полГморфГзму е актуальним для прове-дення профтактичних заходГв вже на раншх стадГях загоення пГсляоперацГйних ран з метою попередження виникнення патолопчних рубцГв.
Лтература
1. Indik Z. Alternative splicing of human elastin mRNA indicated by sequence analysis of cloned genomic and complementary DNA / [Z. Indik, H. Yeh, N. Ornstein-Goldstein et all.] // Proc. Natl Acad. Sci. USA. - 1987. - Vol. 84. - P. 5680-5684.
2. Brown-Augsburger P. Functional domains on elastin and microfibril-associated glycoprotein involved in elastic fibre assembly / P. Brown-Augsburger, T. Broekelmann, J. Rosenbloom., R.P. Mecham // J. Biochem.- 1996. - Vol. 318. - P. 149 - 155.
3. Curran M.E. The elastin gene is disrupted by a translocation causing supravalvular aortic stenosis / M.E. Curran, D.L. Atkinson, A.K. Ewart [et all.] // Cell. - 1993. - Vol. 73. - P. 159-168.
4. Ewart A.K. Supravalvular aortic stenosis associated with a deletion disrupting the elastin gene / A.K. Ewart, W. Jin, D. Atkinson [et all.] // J. Clin. Invest. - 1994. - Vol. 93. - P. 1071-1077.
5. Tassabehji M. Elastin genomic structure and point mutations in patients with supravalvular aortic stenosis / M. Tassabehji, K. Metcalfe, D. Donnai [et all.] // Hum. Mol. Genet. - 1997. - Vol. 6. -P. 1029-1036.
6. Ruigrok Y.M. Association of polymorphisms and haplotypes in the elastin gene in Dutch patients with sporadic aneurysmal subarachnoid hemorrhage / Y.M. Ruigrok, U. Seitz, S. Wolterink [et all.] // Stroke. - 2004. - Vol. 35. - P. 2064-2068.
7. Cho Michael H. Analysis of Exonic Elastin Variants in Severe, Early-Onset Chronic Obstructive Pulmonary Disease / [H. Michael Cho, M. Dawn Ciulla, J. Barbara Klanderman et all.] // Am J Respir Cell Mol Biol. - 2009. - Vol. 40 (6). - P. 751-755.
8. Graul-Neumann L.M. Highly variable cutis laxa resulting from a dominant splicing mutation of the elastin gene / L.M. GraulNeumann, I. Hausser, M. Essayie [et all.] // Am J Med Genet A. -2008. - Vol. 146A (8). - P. 977-983.
9. Järveläinen H. Extracellular Matrix Molecules: Potential Targets in Pharmacotherapy / Hannu Järveläinen, Annele Sainio, Markku Koulu [et all.] // Pharmacological Reviews. - 2009. - Vol. 61, N. 2. -P. 198-223.
10. Wight T.N. The extracellular matrix: an active or passive player in fibrosis? / Thomas N. Wight and Susan Potter-Perigo // AMERICAN JOURNAL OF PHYSIOLOGY (Gastrointestinal and Liver Physiology). - 2011. - Vol. 301, N. 6. - P. 950-955.
11. Rodrigues C. J. Elastin (ELN) gene point mutation in patients with inguinal hernia / C. J. Rodrigues, J.H. Yoo, A.J. Rodrigues Jun. // Genetics and Molecular Biology. - 2006. - Vol. 29, N. 1. - P. 45-46.
References
1. Indik Z. Alternative splicing of human elastin mRNA indicated by sequence analysis of cloned genomic and complementary DNA / [Z. Indik, H. Yeh, N. Ornstein-Goldstein et all.] // Proc. Natl Acad. Sci. USA. - 1987. - Vol. 84. - P. 5680-5684.
2. Brown-Augsburger P. Functional domains on elastin and microfibril-associated glycoprotein involved in elastic fibre assembly / P. Brown-Augsburger, T. Broekelmann, J. Rosenbloom., R.P. Mecham // J. Biochem.- 1996. - Vol. 318. - P. 149 - 155.
3. Curran M.E. The elastin gene is disrupted by a translocation causing supravalvular aortic stenosis / M.E. Curran, D.L. Atkinson, A.K. Ewart [et all.] // Cell. - 1993. - Vol. 73. - P. 159-168.
4. Ewart A.K. Supravalvular aortic stenosis associated with a deletion disrupting the elastin gene / A.K. Ewart, W. Jin, D. Atkinson [et all.] // J. Clin. Invest. - 1994. - Vol. 93. - P. 1071-1077.
5. Tassabehji M. Elastin genomic structure and point mutations in patients with supravalvular aortic stenosis / M. Tassabehji, K. Metcalfe, D. Donnai [et all.] // Hum. Mol. Genet. - 1997. - Vol. 6. -P. 1029-1036.
6. Ruigrok Y.M. Association of polymorphisms and haplotypes in the elastin gene in Dutch patients with sporadic aneurysmal subarachnoid hemorrhage / Y.M. Ruigrok, U. Seitz, S. Wolterink [et all.] // Stroke. - 2004. - Vol. 35. - P. 2064-2068
7. Cho Michael H. Analysis of Exonic Elastin Variants in Severe, Early-Onset Chronic Obstructive Pulmonary Disease / [H. Michael Cho, M. Dawn Ciulla, J. Barbara Klanderman et all.] // Am J Respir Cell Mol Biol. - 2009. - Vol. 40 (6). - P. 751-755.
8. Graul-Neumann L.M. Highly variable cutis laxa resulting from a dominant splicing mutation of the elastin gene / L.M. GraulNeumann, I. Hausser, M. Essayie [et all.] // Am J Med Genet A. -2008. - Vol. 146A (8). - P. 977-983.
9. Järveläinen H. Extracellular Matrix Molecules: Potential Targets in Pharmacotherapy / Hannu Järveläinen, Annele Sainio, Markku Koulu [et all.] // Pharmacological Reviews. - 2009. - Vol. 61, N. 2. -P. 198-223.
10. Wight T.N. The extracellular matrix: an active or passive player in fibrosis? / Thomas N. Wight and Susan Potter-Perigo // AMERICAN JOURNAL OF PHYSIOLOGY (Gastrointestinal and Liver Physiology). - 2011. - Vol. 301, N. 6. - P. 950-955.
11. Rodrigues C. J. Elastin (ELN) gene point mutation in patients with inguinal hernia / C. J. Rodrigues, J.H. Yoo, A.J. Rodrigues Jun. // Genetics and Molecular Biology. - 2006. - Vol. 29, N. 1. - P. 45-46.
Реферат
ГЕН ЭЛАСТИНА ОПРЕДЕЛЯЕТ СКЛОННОСТЬ К ОБРАЗОВАНИЮ ПАТОЛОГИЧЕСКИХ РУБЦОВ Скрыпник В. М.
Ключевые слова: полиморфизм, гена эластина, патологические рубцы
Эластин является основным компонентом экстрацеллюлярного матрикса (ЭЦМ) кожи. Любые структурные, наследственные или приобретенные дефекты и / или нарушения обмена веществ в ЭЦМ могут вызвать клеточные и тканевые изменения, приводящие к развитию или прогрессированию заболевания. С целью определения участия генетических факторов в процессе патологического рубцевания ран изучали полиморфизм g28197A> G в 20 экзоне гена эластина в группах больных, склонных к образованию патологических рубцов, расположенных в функционально активных зонах лица и шеи, и не склонных к образованию патологических рубцов. Обследовано 38 пациентов в возрасте от 18 до 65 лет, находившихся на стационарном и амбулаторном лечении после плановых хирургических вмешательств по поводу различных заболеваний, первичной хирургической обработки ран в разных топографо-анатомических областях головы и шеи.
По анамнестическим данным и клиническим наблюдениям за процессом рубцевания ран больные были разделены на группы: больные с наличием патологических рубцов (основная группа (n = 18)), что чаще всего расположены в функционально активных зонах лица и шеи, и больные, не имеющие патологических рубцов (группа сравнения (n = 20)). Анализ аллельных частот показал, что аллель G достоверно чаще встречалась в группе больных, склонных к образованию патологических рубцов (х2 = 5,19, р = 0,023). Выявлено достоверную зависимость между наличием полиморфного аллеля G и повышенным риском образования патологических рубцов (ВШ = 3,58, 95% ДИ = 1,3-9,87, р = 0,023). Рассматривая полученные результаты, возможно предположить, что наличие у больного аллели G полиморфизма g28197A> G в гене ELN является одним из факторов развития склонности к образованию патологических рубцов в процессе рубцевания ран.
Summary
ELASTIN GENE DETERMINED PREDISPOSITION TO FORMATION OF PATHOLOGICAL SCARS Skrypnik V.M.
Key words: polymorphism, elastin gene, abnormal scars.
Elastin is the major component of the extracellular matrix (ECM) of the skin. Any structural, inherited or acquired defects and / or metabolic disorders in ECM can cause cellular and tissue changes leading to the development or progression of the disease. To determine the involvement of genetic factors in the process of pathological scarring of wounds we studied polymorphisms g28197A> G in 20 exon of elastin gene in the groups of patients who were prone to the development of pathological scarring, located in functionally active areas of the face and neck, and in those who were not prone to pathological scarring. The study involved 38 patients aged 18 to 65 who were taking the course of in-patient and out-patient treatment following routine surgery for various diseases, primary surgical treatment of wounds in different topographic and anatomic areas of the head and neck. According to their history and clinical observations of wound scarring, the patients were divided into groups: those with the presence of pathological scarring (test group (n = 18)), often located in functionally active areas of the face and neck, and the patients who did not have pathological scarring (comparison group (n = 20)). The analysis of allele frequencies showed that the G allele was significantly more common in the patients, prone to pathological scarring (x2 = 5,19, p = 0.023). There is significant correlation between the presence of polymorphic G allele and increased risk of pathologic scars (HS = 3.58, 95% CI 1,3-9,87, p = 0.023). Considering these results it is possible to suggest that the presence of the G allele polymorphism g28197A> G in ELN gene is one of the factors predisposing to the development of wound scarring.
