CC BY
22
© В. М. Скрипник, Д. С. Авет\ков, I. В. Бойко
УДК 617. 51/. 53-003. 9-084
В. М. Скрипник, Д. С. Аветков, I. В. Бойко
ГЕНЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ СХИЛЬНОСТ! ДО УТВОРЕННЯ
ПАТОЛОГ1ЧНИХ РУБЦ!В
Вищий державний навчальний заклад Укра'Гни
«Украшська медична стоматолопчна академш» (м. Полтава)
Дана робота е фрагментом теми «Оптим\за-ц\я консервативного та х\рурпчного л\кування хво-рих, що мають дефекти та деформаци тканин ще-лепно-лицево! д\лянки», № державно! реестрацп 0110и004629.
Вступ. За останн\ роки спостер\гаеться зрос-тання р\зних вид\в ушкоджень шк\ри, \ перш за все це утворення патолопчних рубцевозмшених тканин п\сля оперативних втручань [1].
Одним ¡з сучасних пщход\в до ранньо! д\агности-ки патолопчних зм\н шк\ри е пошук генетичних де-терм\нант розвитку структурних зм\н компонент\в екстрацелюлярного матриксу, а саме еластину [2].
На сьогодн\ багатьма досл\дженнями п\дтвер-джено, що в результат порушення, внутр\шньоген-них делец\й або точкових мутац\й в ген\ еластину, розвиваються так\ захворювання, як суправальву-лярний аортальний стеноз, субарахно\дальн\ анев-ризми [4, 5].
Метою роботи було визначити роль пол\мор-ф\зма гена еластина в механiзмi виникнення патолог\ч-них рубц\в.
Об'ект I методи дослщження. Обстежено 38 пац\ент\в в\ком в\д 18 до 65 рок\в, що знаходилися на стац\онарному \ амбулаторному л\куванн\ п\сля пла-нових х\рург\чних втручань з 2008 року по 2012 р\к. За анамнестичними даними та кл\н\чними спостере-женнями хвор\ були розпод\лен\ на групи: хвор\ з на-явн\стю патолопчних рубц\в (п = 18), та група пор\в-няння (п = 20). Зг\дно класифкацп Резниково! А. 6., 1999 [3]. до патолопчних рубц\в в\дносили г\пертро-ф\чн\ та кело!дн\ рубц\.
Наявн\сть пол\морф\зму гену еластину визна-чалася у д28197А > й гену еластину. Досл\дження проводилося на баз\ науково-досл\дного ¡нституту генетичних та ¡мунолог\чних основ розвитку патологи та фармакогенетики ВДНЗУ «Украшська медична стоматолопчна академ\я».
Результати дослщжень та Ух обговорення. Розпод\л частот генотип\в та алелей пол\морф\зму g28197A > О гену еластину (Е_1Ч) в основн\й груп\ хво-рих наведено в таблиц! 1.
Наявн\сть «дикого типу» генотипу спостер\гали у 33,3 % хворих основно! групи, частота гетерозиготного генотипу складала 38,9 %, а гомозиготний
Таблиця 1
Розподш частот генотишв I алелей пол1морф1зму д28197А> й гену БЬИ серед хворих основноГ групи та групи пор1вняння, % (п)
Генотип, алель Основна група (п = 18) Група пор\вняння (п = 20)
АА 33,3 (6) 65,0 (13)
Ай 38,9 (7) 30,0 (30)
йй 27,8 (5) 5,0 (1)
А 52,8 (19/36) 80,0 (32/40)
й 47,2 (17/36) 20,0(8/40)
генотип за мутантною алеллю зустр\чався у 27,8 % хворих дано! групи. Частоти алелей А \ й складали 52,8 % та 47,2 %, а нос\ями алелей (сп\вв\дношен-ня к\лькост\ ос\б з даною алеллю до загально! к\ль-кост\ ос\б в груп\) А \ й були 72,2 % та 61,1 % ос\б, в\дпов\дно.
Таблиця 2
Внутр\шньогруповий анал\з розпод\лу частот ге-нотип\в \ алелей пол\морф\зму g28197A > О гена Е_Ы
Показник Основна група (п = 18) Група по-р\вняння (п = 20)
^2-Глрсона з поправкою 1ейтса, СТ = 1 0,5736 0,0068
Значення й статистики(й) 1,10426 0,004
Число ступен\в свободи для й (V) 1,92 0,59
Критичний р\вень значення й для р = 0,05 (Ха2(у)) 5,87 2,55
Частота алел\(р) 0,528 0,8
Частота алел\ (д) 0,472 0,2
Нормоване в\дхилення ноьб в\д Нех (коеф\ц\ент ¡нбридингу по-пуляцп) (Р) 0,2198 2
Адекватне врахування р\дк\сних алелей (показник ц) 1,998 0,0625
Частка рщюсних алелей (И) 0,001 1,8
^2-П\рсона з поправкою 1ейтса, СТ = 1Ё 0,5736 0,1
Внутршньогруповий розподт частот генотитв пол1морф1зму g28197A > G гену еластину в основой груп хворих вщповщав теоретично оч1кувано-му при р1вноваз1 Хард^Вайнберга (згщно значен-ням х2-ГНрсона з поправкою 1ейтца и G статистики) (табл. 2).
Спостер1гався нер1вном1рний розподт алелей, так як показник адекватного врахування рщюсних алелей менше двох (ц<2), на що також вказував показник частки рщюсних алелей (h > 0).
Частота гомозиготного генотипу AA гену ELN в груп пор1вняння склала 65 %, гетерозиготний генотип AG зустр1чався з частотою 30 %, частота мутант-ного генотипу GG - 5,0 % (табл. 1). Алель А зустр1ча-лась у 80,0 %, а алель G у 20,0 % хворих дано! групи. Носмство А алел1 визначено в 81,5 % оЫб, а Т алел1 - у 65,8 %.
Розподт частот генотитв пол1морф1зму g28197A > G гену еластину серед хворих групи по-р1вняння вщповщав теоретично оч1куваному згщно ¡з законом Хард^Вайнберга ( %2 = 0,0068, df = 1).
При аналiзi нормованого вiдхилення гетерози-готностi, що спостерiгаeться (Hobs) вщ очiкуваноI (Hex) - коефiцieнт шбридингу популяцiI (F) - склав менше 0, що вщображае наявнiсть незначно! недо-статностi гетерозигот. Адекватнiсть врахування рщюсних алелей в груп порiвняння достатня та вщпо-вщае нерiвномiрному розподiлу алелей (ц < 2).
При порiвняннi частот генотитв АА, AG та GG мiж хворими основно! групи та групи порiвняння було виявлено тенденцiю до вщмшностк Рiвень значу-щостi, що отриманий точним тестом Фшера скла-дав > 0,05 та < 0,1 (p = 0,062).
Aналiз алельних частот показав, що алель G до-стовiрно частiше зустрiчалась в групi хворих, що схильн до утворення патологiчних рубцiв (%2 = 5,19, р = 0,023). Виявлено достовiрну залежнiсть мiж на-явнiстю полiморфно! алелi G та пщвищеним ризи-ком утворення патолопчних рубцiв (ВШ = 3,58, 95 % Д1 = 1,3-9,87, р = 0,023). Розглядаючи отриман ре-зультати можливо припустити, що наявнють у хворого алелi G полiморфiзму g28197A > G в ген ELN е одним ¡з факторiв розвитку схильностi до утворення патолопчних руб^в в процесi рубцювання ран.
Висновок. Таким чином, внаслщок накопичення дефектних волокон тропоеластину, при наявност мутантно! алелi G в ген ELN, вiдбуваeться порушен-ня рiвноваги в структурi ЕЦМ, що е одним ¡з факторiв розвитку патолопчних руб^в.
Перспективи подальших дослщжень. Визна-чення даного полiморфiзму е перспективним для проведення профiлактичних заходiв вже на раннiх стадiях загоення пiсляоперацiйних ран з метою по-передження виникнення патологiчних рубцiв.
^¡TepaTypa
1. AßeTiKOB fl. C. Oco6.ni/iBocTi öyäOBH Ta 6ioMexaHiHHi/ix B.acTMBocTeM cno.yHHOTKaHUHHi/ix CTpyKTyp ro.OBM / fl. C. AßeTiKOB // BicHMK Mop^o.orii'. - 2010. - № 16(3). - C. 721-726.
2. CKpuriHi/iK B. M. l~lo.niMop<£i3M G28197A > G reHy e.acTMHy BM3HaHae cxi/mbHicTb ao yTBopeHHH naTO.oriHHMX pyöuiß / B. M. CKpuriHi/iK, I. n. KaMäaweB, O. A. lil.nKOBa, fl. C. AßeTiKOB // npoö.eMM eKO.orii i MeflnuuHM. - 2012. - T. 16, № 5-6. - C. 61-64.
3. Pe3HMKOBa A. E. KnMHMKO-Mop^o.orMHecKMe ocoöeHHocTM .eHeHUH, npo^M.aKTMKM pyöuoB .nua m wen y AeTeM : aBTO-pe<£. amc. Ha comck. yH. cTen. KaHA. Meä. HayK : cneu. 14. 00. 27 «Xi/ipyprMfl» / A. E. Pe3HMKOBa. - M., 1999. - 26 c.
4. Cho Michael H. Analysis of Exonic Elastin Variants in Severe, Early-Onset Chronic Obstructive Pulmonary Disease / Michael H. Cho, Dawn M. Ciulla, Barbara J. Klanderman [et al.] // Am. J. Respir. Cell. Mol. Biol. - 2009. - Vol. 40(6). - P. 751-755.
5. Curran M. E. The elastin gene is disrupted by a translocation causing supravalvular aortic stenosis / M. E. Curran, D. L. Atkinson, A. K. Ewart [et al.] // Cell. - 1993. - Vol. 73. - P. 159-168]
УДК 617. 51/. 53-003. 9-084
ГЕНЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ СХИЛЬНОСТ1 ДО УТВОРЕННЯ ПАТОЛОПЧНИХ РУБЦ1В
Скрипник В. М., Аветшов Д. С., Бойко I. В.
Резюме. Aналiз алельних частот показав, що алель G достовiрно частше зустрiчалась в груп хворих, що схильн до утворення патолопчних руб^в (%2 = 5,19, р = 0,023). Виявлено достовiрну залежнють мiж на-явнютю полiморфного алеля G та пщвищеним ризиком утворення патолопчних руб^в (ВШ = 3,58, 95 % Д1 = 1,3-9,87, р = 0,023). Розглядаючи отриман результати можливо припустити, що наявнють у хворого мутантно! алелi G при мюенс мутаци g28197A > G в ген ELN е одним ¡з факторiв розвитку схильност до утворення патологiчних рубцiв в процес рубцювання ран.
Ключов1 слова: полiморфiзм, ген еластину, патологiчнi рубцг
УДК 617. 51/. 53-003. 9-084
ГЕНЕТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ СКЛОННОСТИ К ОБРАЗОВАНИЮ ПАТОЛОГИЧЕСКИХ РУБЦОВ
Скрыпник В. М., Аветиков Д. С., Бойко И. В.
Резюме. Анализ аллельных частот показал, что аллель G достоверно чаще встречалась в группе больных, склонных к образованию патологических рубцов (%2 = 5,19, р = 0,023). Выявлено достоверную зависимость между наличием полиморфного аллеля G и повышенным риском образования патологических
рубцов (ВШ = 3,58, 95 % ДИ = 1,3-9,87, р = 0,023). Рассматривая полученные результаты возможно предположить, что наличие у больного аллели G полиморфизма g28197A > G в гене ELN является одним из факторов развития склонности к образованию патологических рубцов в процессе рубцевания ран.
Ключевые слова: полиморфизм, гена эластина, патологические рубцы.
UDC 617. 51/. 53-003. 9-084
Genetic Reasoning to the Fomation of Pathological Scars
Skrypnyk V. M., Avetikov D. S., Boyko I. V.
Abstract. Breaking the skin leads to scarring. Regulation of the process depends on many factors. Factors due to the depth and area of damage, for a period of wound healing process, the cause of the traumatic agent, decreased immunity, endocrinopathy, anemia, impaired associative microflora, reducing microcirculation and local hemodynamics.
Many authors have focused on the notion of "a tendency to form", but did not cover the fundamental determination of this term.
Abnormal scars were divided into three groups: a real keloid, false keloid and hypertrophic scar. This keloid occurs for no apparent reason, which gives reason to think about the predisposition to develop it for individuals. Unreal keloid can occur at any pre-damaged area of the body and on the site of the former scar with the transition to healthy skin.
We have justified the term' tendency to pathological scarring with clinical, morphological and genetic point of view.
The aim of the work was to develop an optimal method of preventing postoperative pathological scarring in patients who are prone to their formation.
The object of the study: 18 patients who were treated after the planned interventions are prone to abnormal scarring.
To determine the elastin gene polymorphism in exon 20 g28197 A > G we carried out the selection of genomic DNA from venous blood of the subjects with a set of «DNA - express- blood.»
Elastin is a major component of the extracellular matrix (ECM) of the skin. Any structural, hereditary or acquired defects and or metabolism in ECM can cause cell and tissue changes that lead to the development or progression of the disease. To determine the role of genetic factors in the process of pathological scarring wounds studied polymorphism g28197A > G in exon 20 of the gene elastin in groups of patients who are prone to the formation of pathological scars that are functionally active in the areas of the face and neck, and not prone to the formation of pathological scars.
Analysis of allele frequencies showed that the G allele was significantly more common in patients who are prone to abnormal scarring. We found a significant relationship between the presence of the polymorphic allele G and an increased risk of abnormal scarring.
The study involved 38 patients aged 18 to 65 who were in inpatient and outpatient treatment after elective surgical interventions for various diseases, primary surgical treatment of wounds in different topographic and anatomic sites of the head and neck. According to the anamnesis and clinical observations of the process of scarring wounds patients were divided into groups: patients with the presence of pathological scars (study group (n = 18)), which are often situated in functionally active areas of face and neck, and patients with no pathological scarring (comparison group (n = 20)). Analysis of allele frequencies showed that the G allele was significantly more common in patients who are prone to the formation of pathological scars (%2 = 5,19, p = 0,023). A reliable correlation between the presence of polymorphic allele G and increased risk of formation of pathological scars (HS = 3. 58, 95 % CI = 1,3-9,87, p = 0. 023). Considering these results may suggest that the presence of the patient's mutant allele G at misens mutations g28197A > G in the gene ELN is a factor of susceptibility to the formation of pathological scars in the process of scarring wounds.
Key words: polymorphism, gene elastin, abnormal scars.
Рецензент - проф. Соколов В. М.
Стаття надшшла 27. 01. 2014 р.
