CC BY
46
Огляд
Review
УДК 616.92.93 DOI: 10.22141/2312-413x8.3-42020212654
Небогаткн 1.В.12, Новохатнiй Ю.О.2, Демчишина 1.В.2, Андрущенко Н.С.2, Глузд О.А.2, Куцева В.В.2, Родина Р.А.2, Сенюк Н.В.3, Лозинський 1.М.3 11нститут зоолог!! 1м. 1.1. Шмальгаузена НАН УкраТни, м. КиТв, УкраТна
2 ДУ «Центр громадського здоров'я МОЗ УкраТни», м. КиТв, УкраТна
3 Науково-дослдний ¡нститут епдемюлоги та гШни Льв1вського национального медичного ун1верситету ¡мен1 Данила Галицького, м. Льв1в, УкраТна
Актуальна 1нфектолог1я
reMopari4Ha горячко з ниpкoвим cиндpoмoм в yKpaïHi
Резюме. За 10 ро^в етднагляду з 2010 року виявлено 28 випад^в захворювань на геморагiчну гарячку з нирковим синдромом. Клiнiчнi прояви захворювання переважно були середньотяжкими, уа захворювання закшчилися одужанням хворих. Епiдемiчний процес геморагiчноi гарячки з нирковим синдромом зумовлений переважно циркулящею в природних осередках гантавiрусiв серогруп Риита1а i Dobrava. Вiдзначався переважно побутовий мехатзм передачi збудника, шфшування ре-алiзовувалося в основному аерогенно-пиловим шляхом, джерелами збудника були мишоподiбнi гри-зуни. Спонтанно заражент вiрусом геморагiчноi гарячки з нирковим синдромом 8 видiв гризутв, 2 види нориць, арий заець i лисиця руда.
Ключовi слова: геморагiчна гарячка з нирковим синдромом; Риита1а; Dobrava; Украша; огляд
Вступ
Гантавiруси, на вщмшу вщ шших члешв Випуа-у^ае, не переносяться безхребетними (векторни-ми), а передаються виключно м1ж хребетними хазя-ями (гризунами, комахощними, кажанами), тому, зпдно з класифжащею М.П. Чумакова, належать до групи контапозних зоонозних геморапчних га-рячок разом iз гарячками Ебола, Ласса. Iнфекцiя, викликана гаш^русом, також зафжсована в кшь-кох ввддв домашнк тварин, таких як коти, собаки, свиш, кролики, i диких тварин — арий заець, лось i лисиця руда (Зоря, 2015; М1Шо11а^ et а1., 2018). Еколог1я i географiчне поширення гантавiрусiв пов'язат з поширенням гх природних резервуарiв, а захворювання в останнк мае безсимптомний пе-ребiг i проявляеться у виглод латентного вiрусоно-сшства. Гантавiруси становлять глобальну загрозу для здоров'я населення, щороку вони вражають, за оцiнками спецiалiстiв, вiд 30 до 120 000 оаб (середня захворюванiсть становить 0,81 ^ 2,8 на 100 000 населення) на вск континентах, за винятком Австрали i Антарктиди (Jonsson et а1., 2010; Неутап et а1., 2012;
Дуда, Марчук, 2013; Zupanc, Misa, Alemka, 2014; Papa et al., 2016; Chandy, Dilip, 2017).
Мета: aHanÍ3 cy4acHoï епщемiчноï ситуацИ щодо reMopari4Hoï гарячки з нирковим синдромом (ГГНС) в Украш i огляд стану вивчення цieï шфек-цп в бврош.
Матерiали та методи
Використовувались данi статистичних форм 1 i 2 «Звгг про окремi шфекцИ...», карти ешдемюлопчно-го обстеження, архiвнi матерiали. Для ведення баз i статистичного аналiзy використовували MS Excel i пакет PAST 3.22. Лабораторт дослщження на ГГНС проводились у вiрyсологiчнiй референс-лабораторп ДУ «Центр громадського здоров'я МОЗ Украши», а також у Львiвськомy НД1 ешдемюлогп i гiгieни Львiвського медушверситету iм. Данила Галицького iмyнофлyоресцентним, iмyноферментним i методом iмyноблотy для визначення наявностi антитiл класiв IgM та IgG. Також використовували iмyно-флуоресцентний метод для типування гантатруав за серотипами Puumala, Dobrava i Hantaan.
© «Актуальна ¡нфектолопя» / «Актуальная инфектологая» / «Actual Infectology» («Aktual'naâ infektologiâ»), 2020 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2020
Для кореспонденци: Небогаткiн 1.В., ДУ «Центр громадського здоров'я МОЗ УкраТни», вул. Ярославська, 41, м. КиТв, 04071, Укра'1'на; e-mail: redact@i.ua
For correspondence: I. Nebogatkin, State Institution "Public Health Center of the Ministry of Health of Ukraine', Yaroslavska st., 41, Kyiv, 04071, Ukraine; e-mail: redact@i.ua
Результати та обговорення
Офщшна реeстрацiя випадкiв захворювань на ГГНС у складi вiрусних геморапчних гарячок в Украш запроваджена у 2003 рощ, як окремо'1 но-золопчно'1 форми — у 2010 рощ. Захворювашсть на ГГНС в Украш мае спорадичний характер: реестру-ються поодинокi випадки захворювань. Хворих у 2010 i 2011 рр. не виявлено.
За перiод iз 2012 по 2019 р. зареестровано 28 випадюв захворювань (рис. 1) у 5 областях: Ки'1в-ськш — 16 випадкiв (вип.), Сумськш i Закарпат-ськiй — по 2 вип., Львiвськiй i Харювськш — по 1 вип., у м. Киевi — 6 випадюв. У 2018 роцi зареестровано 4 вип. захворювань, у тому чи^ в Ки!в-ськiй област — 3, у м. Киевi — 1, проти 3 у 2017 р. (Ки!вська обл. — 1, м. Ки!в — 2). У 2019 р. вже 8: у Кшвськш обл. — 3; у Львiвськiй i Харкiвськiй — по
I вип., у м. Киевi — 3.
Тест Манна — Кендалла виявив статистично значиму тенденцго до зростання кiлькостi хворих на ГГНС iз 2000 року в Украш (S = 16 при р = 0,031), що доводить поступове ускладнення еmдемiчноI си-туаци. Виявлена також експоненцiальна лш1я тренду у = 0,9532е0 2399х при R2 = 0,6151 (рис. 1).
З метою визначення збудниюв геморагiчних гарячок (у тому чи^ ГГНС) у вiрусологiчнiй референс-лаборатори ДУ «Центр громадського здоров'я МОЗ Укра!ни» проведено 7392 дослщження. Зокрема, по-зитивнi результати щодо визначення маркерiв ганта-вiрусноI шфекци (специфiчних антитiл класу IgM та IgG) отримано у 8 хворих: 7 оаб з м. Киева та 1 — з Ки'всько! област (Броварський район). Зразки вщ хворих доставлялись лише з одше! лжувально! установи — ОлександрiвськоI клшчно! лiкарнi м. Киева.
1з числа захворiлих на ГГНС за останшх 3 роки (15 вип.) хворши переважно особи активного пра-цездатного вiку (вiд 20 до 60 роюв), чоловiки —
II вип., жшки — 4 вип., сшьсью мешканцi — 4 вип. (26,67 %). Захворювання рееструвалися переважно в теплу пору року (весна, лгго), у окремих випад-ках — узимку. Вiрогiдними джерелами збудника були мишоподiбнi гризуни. Основними шляхами передачi збудника був аерогенний (аерогенно-пи-ловий — при прибираннi примщень без засобiв ш-дивщуального захисту, нерщко сухим методом) та алiментарний (через контамiнованi збудником про-дукти при 1х приготуваннi й використанш). У 8 ви-падках iнфiкування вщбулося за мiсцем проживан-ня й у виробничих примiщеннях, у 2 випадках — при вщвщуванш люу й заповiдника. За родом дiяльностi в 5 випадках захворши непрацюючi особи, у 2 — пен-сiонери, в 1 — вальщик люу, у 2 — прибиральниця й водш товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю.
У переважно! бшьшосп осiб вiдмiчалися: попр-шення самопочуття, слабкiсть, головний бiль, бiль у м'язах (попереку, спини, литок), в одному випад-ку — бшь у суглобах, у 2 випадках вiдмiчалася жте-ричнiсть склер, у 2 — випадках потемншня сечi й анурiя, у 3 випадках — геморапчний висип на шкiрi верхньо'1 половини тулуба, рук.
Захворш звернулися по медичну допомогу на 1-3-й день захворювання в 6 випадках, на 4-6-й день — у 2 випадках, на 11-й i 12-й день — в одному випадку. Госпи^зоваш вщ моменту звернення по медичну допомогу на 1-3-й день 9 захворших, на 6-й день — 1 (у порядку самозвернення, первинне звернення було до лжаря амейно! медамбулаторИ в м. Киeвi). Хворi госпи^зоваш для лiкування: у 5 випадках — у Олександрiвську лiкарню м. Киева, у 4 випадках — у центральш районш лжарш за мiсцем проживання, в одному випадку — в шфек-цшний стацiонар за мiсцем проживання, в одному випадку — у шфекцшний стащонар НД1 епщемю-логН i шфекцшних хвороб iм. Л.В. Громашевського. Первинними дiагнозами при зверненнi були такк лептоспiроз (?) — 5 вип., ГРВ1 — 4 вип., гарячка нез'ясовано! етiологïï — в одному випадку.
В Украш осередки ГГНС виявлеш на 136 ензо-отичних територ1ях 72 районiв, 18 регюшв (рис. 2).
В Украш в результат проведених клшжо-еш-демюлопчних спостережень ГГНС уперше виявлена в 1948 рощ й описана А.Г. Кестнером та ствавт. тд назвою «закарпатська гарячка» (Фатула, 2008). Далi в перiод iз 1952 до 1978 р. у рiзних районах За-карпаття клiнiчно дiагностованi 142 випадки захворювань на ГГНС. У перюд з 1999 по 2004 р. у сироватках кровi хворих з гарячкою — мешканщв Закарпатсь^ областi Львiвським НД1 епщемю-логïï та гiгiени МОЗ Украши виявленi антитiла до гантавiрусiв у 28 випадках (Виноград, Козак, Буркало, 2007). МОЗ Украши рашше повщомляло про спорадичнi випадки ГГНС на всш територïï краь ни та про перiодичнi широкомасштабн спалахи захворювання. У 1985 р. понад 50 випадюв зафж-совано в Коломийському район 1вано-Франюв-сь^ областi серед працiвникiв рiльничих бригад, що було лабораторно шдтверджено у Львiвському НД1 епiдемiологïï i гтени МОЗ Украши (Виноград та ш., 2004).
У результатi широкого антигенного скринш-гу антигени до гаш^руав виявленi у внутрiшнiх органах дрiбних ссавцiв — основних хазя!в, джере-ла цих вiрусiв у природ^ i встановлена ЗСх повсюдна циркуляц1я в Украш. Дослiджено матерiал в!д 11 ввддв дрiбних ссавцiв iз родини хом'якових, миша-чих i норицевих (усього 3,8 тис. екземплярiв). Джерелами гат^руав виявилися 6 вищв. Найбшьш iнфiкованими були представники щурових — ев-ропейська й руда норищ, серед мишевих — жовто-грудий i лiсовий мишаки, домова миша. Найвищу превалентнiсть антитш мають представники родини Arvicolidae, включаючи европейську полiв-ку (Microtus arvalis) (12,5 %) i норицю руду (Myodes glareolus) (10,2 %). Серед родини Muridae специфiч-ш антитша до гантавiрусiв були виявлеш в мишака жовтогрудого (Sylvaemus tauricus) (3,4 %), житника пасистого (Apodemus agrarius) (2,9 %) i мишi хат-ньо! (Mus musculus) (0,6 %), а також у мишака люо-вого (S.sylvaticus) (0,6 %). З огляду на еколопчш характеристики юнуе iмовiрнiсть того, що на сьо-
8
Актуальна iнфектологiя, ISSN 2312-413X (print), ISSN 2312-4148 (online)
Том 8, № 3-4, 2020
годш в Укра!т циркулюе як Dobrava, так i Риита1а вiруси або навiть новi серогрупи гантавiрусiв. На сходi кра!ни спонтанно зараженнi вiрусом ГГНС гризуни: Му^1агео1т, шапарка сибiрська (А1ехап-dromys оесопотиs), S.sylvaticus, мишак уральський (S.uralensis), S.tauricus, A.agrarius i М.тшсЫш, а також землерийки — мщищ звичайна ^окх атпеш) i мала ^о.ттШш) (Зоря, 2015).
Етiологiя та епiдемiологiчнi особливостi в €вро-т. Гантавiруси — це одноланцюжковi РНК^руси сферично! форми дiаметром вщ 80 до 120 нм, яю утворюють окремий рiд у родит Випуау^ае. Ган-тавiруси стабiльнi в повгщ й можуть витримати > 10 дiб при кiмнатнiй температурi та > 18 днiв при 4 °С i —20 °С. Довговiчнiсть вiрусiв зменшуеться поза хазя!ном зi збiльшенням ультрафiолетового випромiнювання, оскшьки руйнування вiрусноl лшщно! мембрани супроводжуеться повною втра-тою здатностi шфжувати (втрата патогенно! детер-мiнанти).
Гантавiруси уражують ендотелiальнi, епи^аль-нi, дендритш й лiмфоцитарнi клiтини шляхом при-еднання вiрусних глжопротешв до рецепторiв кль тинно! поверхнi. Вони розмножуються в цитоплазмi (рис. 3) i виходять з заражених клiтин, не пошко-джуючи останнiх, тобто не мають цитопатогенну даю (при звичайнш мжроскопп неможливо визна-чити наявшсть вiрусу в культурi клiтин).
.е 6
y = 0,9532е0,
R2 = 0,6151
1-1-1-1-1-1-г
2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019
Рисунок 1. Кльксть випадкв хворих на ГГНС в Укран й л'1Н1я тренду
Bipyra, що спричиняють геморапчна гарячку з нирковим синдромом, pi3Hi за своею BipyneHTHic-тю. У бврош лише вipycи Dobrava (DOBV), Puumala (PUUV), Тула (TULA) i Saaremaa можуть заразити людину. Спектр клшчно! картини захворювання коливаеться вщ легко! хвороби, характерно! для ш-фeкцiй PUUV, iз лeтальнicтю 0,01—1,8 %, до тяжко! форми з фульмшантною гeмоpагiчною гарячкою i загальним piвнeм cмepтноcтi 9,8 % серед пащенпв, iнфiкованих DOBV.
9
8
7
Рисунок 2. Поширення ГГНС в Укран станом на 2011 piK; бурий кол'р — виявлено пюля 1999 року,
зелений — до 1999 року
Рисунок 3. Життевий цикл гантавiрусу (за Jonsson et а1., 2010)
Вiрус Рыыта1а найбшьш поширений. Його було виявлено у Фшляндп, Швеци, Бельгп, Босни i Гер-цеговинi, Хорват, Серби, Словени, Франци, Герма-ни, Голландп, республвд Бiлорусь, РФ i Украш, де вш е основним збудником ГГНС. Переносником вь русу е руда нориця. Арбовiрус спричиняе в бшьшос-тi випадкiв захворювання з доброяюсним перебiгом, що ранiше мало назву «епiдемiчна нефропатя».
Вiрус Dobrаvа в основному поширений у кра'нах Балканського твострова (найбшьш вивчена тери-тор1я): Болгар1я, Македонiя, Чорногорiя, Серб1я, Грецiя; виявлений також на територп Шмеччини, РФ. Головний переносник — мишак жовтогрудий (Sуlvaemыs taыricыs), а у свгговш класифжацп — Apodemыs Аауко1Ш. За тяжшстю перебiгу належить до найбшьш вiрулентних у бврош (летальнiсть до 10 %). Мае кшька рiзновидiв, у тому числi найбшьш смертоносний — Dobrava-Belgrade.
Вiрус Saaremaa видшено досить недавно вщ ми-шака смугастого, вiн поширений у Прибалтищ, пiвнiчнiй Росп, Скандинави. Спричиняе вщносно легку форму захворювання, подiбну до «еmдемiчноI нефропати», спричинено'1 вiрусом Рыыта1а.
Низький кров'яний тиск
Грипоподiбнi симптоми,
|^алпя, болi в спинi, порушення зору
1муноферментний аналiз (1ФА, ELISA) Полiмеразна ланцюгова реакцiя
Нормальний рiвень Нормальний рiвень Нормальний рiвень
День 5
День 15 День 20
День 40
1нкубацшний Фебрильна Ппотензивна Ол^урична Полiурична Реконвалесцентна
перюд фаза фаза фаза фаза фаза
(0-10 дшв) (3-5 дшв) (< 2 днО (3-5 дшв) (7-10 дшв) (мгсяцО
Сироваткова концентра^я креатишну
Тромбоцити
Виведення сечi
Антитiла до 1дй Антитiла до 1дМ
Вiрусне навантаження (кiлькiсть вiрусних частинок)
Рисунок 4. Схематичне зображення клiнiчного перебгу гантавiрусноi '¡нфекцп в людини. Типовий пере-б1г ГГНС можна розподлити на п'ять р'зних фаз: фебрильну, ппотензивну, ол'1гуричну, пол'уричну й ре-конвалесцентну. Псля зараження вiрусне навантаження починае досягати максимуму, i з появою перших кл'ш'мних симптомiв рiвень антитл зростае. Характерними лабораторними результатами, що е '¡стотними при розвитку ГГНС, е зниження рiвня тромбоцитв i сечi й пдвищення рiвня креатинну в сироватц кровI
(Avsic-Zupanc et а1., 2013, зi змнами)
Bipyc Тула (TULA), який пов'язаний з родом евро-пейських сiрих нориць Microtus (виявлений у надвиду европейська (звичайна) нориця — M.arvalis) у РФ, Криму, Австри, БельгГi, Нiмеччини, ХорватГi, Серби, СловенГi, Польщi, Угорщинi, ФранцГi, Швейцари, Нидерландах, ЧехГi, СловакГi. Рiзновид вiрyсy виявле-но в темно! полiвки (M.agrestis) у ХорватГi i европей-сько! пiдземно! полiвки (M.subterraneus) у Серби.
Вiрyс Сеул (SEOV), який присутнш у всьому свь Ti, у тому числi в бврош, завдяки переноснику — па-цюку мандрiвномy (Rattus norvegicus), умовно пато-генний для людини. У бврош вiрyс був знайдений в популяцп пацюка мандрiвного з Францп, але за-хворювання людей, спричинене цим арбовiрyсом, у бврош не зафжсовано.
Класичний клiнiчний перебiг ГГНС мае п'ять фаз (рис. 4.): фебрильна фаза (3—7 дшв), гшотензив-на фаза (вщ кiлькох годин до 2 дiб), олiгyрична фаза (3—7 дшв), сечопнна фаза (полiyрiя) (вщ кiлькох днiв до тижня) i фаза одужання (2—3 мiсяцi). Л^-вання ГГНС базуеться на клшчних симптомах хво-роби i перюдично включае гемодiалiз, оксигенацiю i шокову терапiю. Спецiальноl терапи немае.
Вщповщно лабораторна дiагностика Грунтуеться на серологи, оскшьки практично в yсiх пашен™ е IgM, а також антитша до IgG, присyтнi в сироват-цi кровi при появi симптомiв (рис. 4 — синя лiнiя). Гантавiрyсна iнфекцiя також може бути пщтвер-джена шляхом виявлення геному вiрyсy в кровi або сироватш кровi за допомогою полiмеразноl лан-цюгово! реакци (ПЛР). Таке дослщження доцшьно проводити з 2-3-го дня з початку зараження i в го-стрий перiод захворювання (до середини ол^рич-но! фази) (рис. 4. — зелена лiнiя).
Оскшьки не юнуе ефективного лiкyвания або вакцини, дозволено! до використання в бврош та Украш, поiнформованiсть громадськост й запо-бiжиi заходи е единими способами мiнiмiзyвати ри-зик захворювання на гантавiрyснy iнфекцiю.
Висновки
1. Вiрyсна ГГНС на сьогодш в Украш залиша-еться надзвичайно актуальною медико-соцiальною проблемою, за 10 роюв епiднаглядy з 2010 року ви-явлено 28 захворювань.
2. За останш 3 роки вщзначався переважно побу-товий механiзм передачi збудника, iнфiкyвания вщ-бувалося в основному аерогенно-пиловим шляхом, джерелами збудника були мишоподiбнi гризуни.
3. Серед клшчних проявiв захворювання пере-важали середньотяжш, yсi захворювання закшчили-ся одужанням хворих.
4. Епiдемiчний процес ГГНС в Украш зумовле-ний переважно циркyляцiею в природних осередках гантатруав серогруп Puumala та Dobrava.
5. Спонтанно заражен вiрyсом ГГНС гризуни 8 видiв: европейська полiвка, нориця руда, шапарка сибiрська, мишаки лiсовий, уральський, жовтогру-дий, житник пасистий i миша хатня; землерийки — мiдицi звичайна й мала, срий заець i лисиця руда.
6. Спорадичний piBeHb захворюваностi й рее-страцiя захворювань у Кшвськш областi та м. Киевi свщчить про бiльшу насторогу у двох останшх репо-нах до ГГНС i, вiдпoвiднo, про Г! вщсутшсть в iнших.
7. У жодному випадку захворювання при пер-винному зверненш по медичну допомогу не за-пiдoзpeнo ГГНС, у бшьшосп випадкiв — «лепто-спipoз (?)» i «ГРВ1», що свiдчить про недостатню квалiфiкацiю лiкаpiв щодо Г! дiагнoстики й вимагае вщповщно! !х пiдгoтoвки.
Конфлiкт 1нтерес1в. Автори заявляють про вщсут-нiсть кoнфлiкту штересш i власно! фшансово! защ-кавленост при пiдгoтoвцi дано! статтi.
Список лператури
1. Виноград Н.О., Козак Л.П., Буркало Т.В. Сощально-демографiчнiхарактеристики хворих на геморагЧну гарячку з нирковим синдромом. Зб. наук. праць ствробтниюв НМАПО iM. П.Л. Шутка. Кшв, 2007. Вип. 16. Кн. 4. С. 591-597.
2. ВиноградН.О, КозакЛ.П., Буркало Т.В., ГрицкоР.Ю. Геморагiчна гарячка з нирковим синдромом. 1нфекцшш хворобы. 2004. № 4. С. 84-89.
3. Дуда О.К., Марчук Г.В. Геморагiчна гарячка з нирковим синдромом: проблема залишаеться актуальною. Семейная медицина. 2013. № 3. С. 8-12.
4. Зоря О. Дрiбнi ссавщ як основы носи збудниюв гемора-гiчноi гарячки з нирковим синдромом на териториХарювськог область Пращ Терiологiчноi школи. 2015. Вип. 13. С. 87-90.
5. Фатула М.1. Перше виявлення геморагiчноi лихоманки на Закарпатть Науковий вкник Ужгородського ушверсите-ту. Серiя: Медицина. 2008. Вип. 33. С. 250-252.
6. Avsic-Zupanc T., Saksida A, Korva M. Hantavirus infections. Clinical Microbiology and Infection. 2013. Vol. 21S. P. e6-e16.
7. Chandy S., Mathai D. Globally emerging hantaviruses: An overview. Indian journal of medical microbiology. 2017. Vol. 35. № 2. P. 165-175.
8. Heyman P., Thoma B.R., Marie J.L., Cochez C, Essbauer S.S. In search for factors that drive hantavirus epidemics. Frontiers in physiology. 2012. № 3. 237.
9. Jonsson C.B., Figueiredo L.T.M., Vapalahti O. A global perspective on hantavirus ecology, epidemiology, and disease. Clinical microbiology reviews. 2010. Vol. 23. № 2. P. 412-441.
10. MilhollandM.T., Castro-Arellano I., Suzan G, Garcia-Pena G.E., Lee T.E., Rohde R.E., Alonso Aguirre A., Mills J.N. Global diversity and distribution of hantaviruses and their hosts. Ecohealth. 2018. Vol. 15. № 1. P. 163-208.
11. Papa A., Vaheri A, LeDuc J.W., Krüger D.H., Avsic-Zupanc T, Arikawa J., Song J.-W, Markotic A., Clement J., Liang M., Li D., Yashina L.N., Jonsson C.B., Schmaljohn C.S. Meeting report: tenth international conference on hantaviruses. Antiviral research. 2016. Vol. 133. P. 234-241.
12. Zupanc T.A., Korva M., Markotic A HFRS and hantaviruses in the Balkans/South-East Europe. Virus research. 2014. Vol. 187. P. 27-33.
Отримано/Received 24.03.2020 Рецензовано/Revised 05.04.2020 Прийнято до друку/Accepted 15.04.2020 ■
Небогаткин И.В.12, Новохатний Ю.О.2, Демчишина И.В.2, Андрущенко Н.С.2, Глузд О.А.2, Куцева В.В.2, Родина Р.А.2, СенюкН.В.3, Лозинский И.М.3
1 Институт зоологии им. И.И. Шмальгаузена НАН Украины, г. Киев, Украина
2 ГУ «Центр общественного здоровья МЗ Украины», г. Киев, Украина
3 Научно-исследовательский институт эпидемиологии и гигиены Львовского национального медицинского университета имени Данила Галицкого, г. Львов, Украина
Геморрагическая лихорадка с почечным синдромом в Украине
Резюме. За 10 лет эпиднадзора с 2010 года выявлено 28 случаев заболевания геморрагической лихорадкой с почечным синдромом. Клинические проявления заболевания в основном были среднетяжелыми, все заболевания закончились выздоровлением больных. Эпидемический процесс геморрагической лихорадки с почечным синдромом обусловлен преимущественно циркуляцией в природных очагах хантавирусов серогруппы Риита1а и Dobrava. От-
мечался преимущественно бытовой механизм передачи возбудителя, инфицирование происходило в основном аэ-рогенно-пылевым путем, источниками возбудителя были мышевидные грызуны. Спонтанно заражены вирусом геморрагической лихорадки с почечным синдромом 8 видов грызунов, 2 вида землероек, серый заяц и лисица рыжая. Ключевые слова: геморрагическая лихорадка с почечным синдромом; Риита1а; Dobrava; Украина; обзор
I.V. Nebogatkin12, Yu.O. Novohatniy2, I.V. Demchyshina2, N.S. Andrushchenko, O.A. Hluzd2, V.V. Kutseva2, R.A. Rodina2, N.V. Senyuk3, I.M. Lozynskyi3
II.I. Schmalhausen Institute of Zoology of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine
2 State Institution "Public Health Center of the Ministry of Health of Ukraine", Kyiv, Ukraine
3 Research Institute of Epidemiology and Hygiene of Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Lviv, Ukraine
Hemorrhagic fever with renal syndrome in Ukraine Abstract. Over 10 years of surveillance since 2010, 28 cases brava. There was a predominantly domestic mechanism for the of hemorrhagic fever with renal syndrome disease have been transmission of the pathogen, infection was mainly carried out identified. Among the clinical manifestations of the disease by the airborne dust, the source of the pathogen were murine were mostly moderate, all the diseases ended in the recovery of rodents. Spontaneously infecting virus 8 species rodent, 2 spe-patients. The epidemic process of hemorrhagic fever with re- cies shrews, gray hare and red fox.
nal syndrome is caused mainly by the circulation in the natural Keywords: hemorrhagic fever with renal syndrome; Puumala; centers of the hantaviruses of the serogroups Puumala and Do- Dobrava; Ukraine; review
12 Актуальна Ыфектолопя, ISSN 2312-413X (print), ISSN 2312-4148 (online) Том 8, № 3-4, 2020
